DSpace Інституційний репозитарій Державного вищого навчального закладу «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»
 

iRKNEU >
Юридичний інститут >
Кафедра політології та національної безпеки >

Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: http://ir.kneu.edu.ua:8080/handle/2010/23563

Назва: Неоліберальні моделі модернізації у суспільствах перехідного типу
Інші назви: Neoliberal models of modernizing in the societies of transit type
Неолиберальные модели модернизации в обществах переходного типа
Автори: Бульбенюк, Світлана Степанівна
Bulbeniuk, Svitlana
Бульбенюк, Светлана Степановна
Науковий керівник: Горбатенко, Володимир Павлович
Ключові слова: неолібералізм
"держава загального добробуту"
модернізація
постмодернізація
постіндустріалізм
суспільство перехідного типу
newliberalism
"welfare state"
modernizing
post-modernizing
post-industrialism
society of a transit type
неолиберализм
"государство всеобщего благоденствия"
модернизация
постмодернизация
постиндустриализм
общество переходного типа
Дата збереження: 2018-01-26T08:09:00Z
Дата публікації: 2004
Видавець: Інститут держави і права імені В. М. Корецького НАН України
Бібліографічний опис: Бульбенюк С. С. Неоліберальні моделі модернізації у суспільствах перехідного типу : автореф. дис. ... канд. політ. наук : 23.00.03 / Бульбенюк Світлана Степанівна ; Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. – Київ, 2004. – 27 с.
Короткий огляд (реферат): У дисертації проаналізовано еволюцію неолібералізму та особливості втілення у життя неоліберальних проектів реформ у суспільствах перехідного типу. Неолібералізм розглядається як еклектична доктринальна система. Пропонується аналіз основних етапів розвитку неоліберальної ідеології на прикладі реформ “Нового курсу” Ф. Д. Рузвельта та генези “держави загального добробуту”. Визначено перспективи трансформації неолібералізму в цілому і “держави загального добробуту” зокрема за умов становлення постмодерної цивілізації. На основі аналізу модернізаційних процесів, які здійснювалися протягом останнього десятиріччя в Україні і Росії, виокремлено основні проблеми системних перетворень. Доведено, що одним з найбільш оптимальних шляхів подолання кризової ситуації у пострадянських країнах може стати вибір медіативного шляху розвитку із залученням досвіду неоліберальних перетворень.
In a thesis the evolution of becoming and further development neoliberaly ideas of a system, and also singularity of a practical embodiment neoliberaly of the designs of holding of socioeconomic reforms in the societies of a transit type at the crisis moments of their development is analysed. Neoliberalism is considered in quality different conceptually. The basic stages of development neoliberaly of ideology and practice on an example of the analysis polytyc of a content of reforms of “New course” of F. D. Rousvelt and becoming "Welfare state" leading and most authoritative concept modern neoliberalism. The thesis is justified what neoliberalism is one of ideological bases consciousness of post-modern. On the basis of the analysis modernizing of processes, which were conducted last decade in Ukraine and Russia, the basic problems of systemic transformations in these countries are chosen. The paths of escaping of the usual situation are offered is a choice by ruling elites of both countries newliberaly of the strategy of development of the society.
В диссертации проанализирована эволюция неолиберальной доктринальной системы, а также особенности практического воплощения неолиберальных проектов реформ в обществах переходного типа. Неолиберализм рассматривается в качестве эклектичной идейно-ценностной системы, которая возникла как ответ на теоретико-идеологический и социально-экономический кризис классического либерализма. Исследуются базовые этапы развития неолиберальной идеологии и практики на примере анализа политологического содержания реформ “Нового курса” Ф. Д. Рузвельта и становления “государства всеобщего благоденствия” – ведущей и наиболее авторитетной концепции современного неолиберализма. Рассматриваются основные подходы к пони-манию сущности, функций, задач и перспектив дальнейшего развития “государства всеобщего благоденствия”. Выделены такие центральные принципы функционирования “государства всеобщего благоденствия”, как: солидарность, субсидиарность, социальное партнерство и социальный контракт. Обосновывается тезис о том, что именно деятельность “государства всеобщего благоденствия” обусловила значительные социокультурные сдвиги в массовом общественном сознании на Западе, а также изменения в социальной структуре наиболее развитых стран, а это, в свою очередь, в значительной степени повлияло на утверждение новой цивилизационной парадигмы – постмодерна. Таким образом, неолиберализм является одной из идеологических основ постмодернистского сознания. Главным заданием постмодернистского “государства всеобщего благоденствия” является преодоление “отчуждения” человека от политики, экономики, социальных и культурных отношений в современном обществе, в результате чего “государство всеобщего благоденствия” индустриальной эпохи превращается в “государство социальных инвестиций” периода постмодерна. На основе анализа модернизационных процессов, которые проводились в последнее десятилетие в Украине и России, выделены основные проблемы системных преобразований в этих странах. Показано, что и в Украине, и в России произошло становление гибридных политической и экономической систем, обе страны в процессе проведения реформаторских преобразований не избежали значительных социальных потерь. Ответом на “провалы модернизации” в Украине и России как в типичных обществах переходного типа стало усиление патерналистских, крайне левых и радикально правых настроений с акцентом на необходимость дальнейшей авторитаризации политической системы. Особенно четко такие настроения проявляются в современной России, что во многом обуславливает различия протекания модернизационных процессов в обеих странах в последние годы. Предложены пути выхода из сложившейся ситуации – это выбор правящими элитами обеих стран медиативной стратегии развития общества. Одной из идеологических основ такой медиативной стратегии может стать неолиберализм, в частности социально-экономическая деятельность модернизированного и адаптированного к условиям постсоветской действительности “государства всеобщего благоденствия”. Это позволит постсоветским государствам наиболее оптимально интегрироваться в постмодерный мир.
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): http://ir.kneu.edu.ua/handle/2010/23563
Розташовується у колекціях:Автореферати дисертацій
Кафедра політології та національної безпеки

Файли цього матеріалу:

Файл Опис РозмірФормат
04BSSSPT.pdf162,53 kBAdobe PDFПереглянути/Відкрити

Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.

 

Програмне забезпечення DSpace Авторські права © 2002-2005 Массачусетський технологічний інститут та Х’юлет Пакард - Зворотний зв’язок