Browsing by Author "Ostrovskyi, Serhii"
Now showing 1 - 5 of 5
Results Per Page
Sort Options
Item The question of searching for missing and missing persons in the conditions of military aggression in Ukraine(Видавничий дім «Гельветика», 2024) Ostrovskyi, Serhii; Островський, Сергій О.; Зима, Вікторія Миколаївна; Zyma, ViktoriiaThe search for missing persons in the context of the war between Russia and Ukraine has become extremely urgent. The war, which began in 2014 and escalated into a full-scale aggression in 2022, has caused massive human losses and numerous cases of disappearances. A particularly tragic chapter of this war was the battle for Mariupol – a city that endured brutal fighting and prolonged shelling. Under these conditions, many Ukrainians went missing, leaving their families in despair and uncertainty. According to official data, as of October 2023, around 28,000 Ukrainians were considered missing under special circumstances – either in Russian-occupied territories or on the front lines. Out of these 28,000 missing persons, 11,000 are civilians, while the rest are servicemen of the Armed Forces of Ukraine. Every day, the relatives of soldiers receive notifications that their husband, son, or brother is considered missing, which causes tremendous stress and countless questions. They often do not know how to act, whom to turn to for help and support. Military actions and occupation create extremely challenging conditions for the search and identification of missing persons, requiring coordinated efforts from state agencies and international organizations. The war in Ukraine has been ongoing for three years, and with each passing month, the number of missing persons increases. The battles for Mariupol, Bakhmut, Avdiivka, Kherson, Sievierodonetsk, and other cities have become symbols of Ukrainian resistance and profound tragedy. The defenders of these cities demonstrated incredible heroism, but many were captured or killed, significantly complicating the process of identification and return of their bodies. Relatives often remain without comprehensive information about the fate of their loved ones, intensifying the feelings of uncertainty and pain. The lack of information and confirmation about the status of the missing forces people to live in constant tension and hope for the return of their relatives. The situation in temporarily occupied territories also poses numerous challenges for the search for missing persons. Occupation forces often hinder search operations, making it difficult to access information and locations where the missing might be. Relatives of the missing continuously search for the truth, appealing to various state and international authorities. They organize volunteer groups, spread information on social media, and engage the media in an attempt to find any traces of their loved ones. This places a tremendous psychological burden on the families of the missing, but it is also an example of unyielding hope and the fight for justice. Пошук зниклих безвісти осіб в умовах війни Росії з Україною набуває надзвичайної актуальності. Війна, що розпочалася у 2014 році та перетворилась у повномасштабну агресію у 2022-му, спричинила масштабні людські втрати та численні випадки зникнень. Особливо трагічною сторінкою цієї війни стала битва за Маріуполь – місто, яке зазнало жорстоких боїв і тривалих обстрілів. У цих умовах багато українців зникли безвісти, залишивши своїх рідних у відчаї та невідомості. За офіційними даними, станом на жовтень 2023 року близько 28 тисяч українців вважались зниклими безвісти за особливих обставин – на тимчасово окупованих Росією територіях або на фронті. З цих 28 тисяч зниклих, 11 тисяч є цивільними, решта – військовослужбовці Збройних сил України. Щодня рідні бійців отримують повідомлення, що їхній чоловік, син чи брат вважається зниклим безвісти, що викликає надзвичайний стрес і безліч запитань. Вони часто не знають, як діяти, до кого звертатися за допомогою та підтримкою. Військові дії та окупація створюють надзвичайно складні умови для розшуку та встановлення місцезнаходження зниклих, що вимагає скоординованих зусиль з боку державних органів і міжнародних організацій. Війна в Україні триває вже третій рік, і з кожним місяцем кількість зниклих безвісти зростає. Битви за Маріуполь, Бахмут, Авдіївку, Херсон, Сєвєродонецьк та інші міста стали символами українського спротиву і водночас глибокої трагедії. Захисники цих міст проявили неймовірний героїзм, але багато з них були взяті в полон або загинули, що значно ускладнює процес ідентифікації та повернення їхніх тіл. Рідні часто залишаються без вичерпної інформації про долю своїх близьких, що підсилює відчуття невідомості та болю. Відсутність інформації та підтвердження про стан зниклих змушує людей жити в постійному напруженні та надії на повернення своїх рідних. Ситуація на тимчасово окупованих територіях також створює численні виклики для пошуку зниклих безвісти. Окупаційні війська часто перешкоджають пошуковим операціям, що ускладнює доступ до інформації та місць, де можуть перебувати зниклі. Родичі зниклих безвісти залишаються в постійному пошуку правди, звертаючись до різних державних та міжнародних інстанцій. Вони організовують волонтерські групи, розповсюджують інформацію в соціальних мережах та залучають ЗМІ, намагаючись знайти будь-які сліди своїх близьких. Це величезний психологічний тягар, який лежить на сім’ях зниклих, але також це приклад непохитної надії та боротьби за справедливість.Item Місце принципу субсидіарності в системі принципів публічної служби(ПВНЗ «Університет сучасних знань», 2024) Кузьменко, Оксана Володимирівна; Kuzmenko, Oksana; Чорна, Вікторія Григорівна; Chorna, Viktoriia; Островський, Сергій Олександрович; Ostrovskyi, SerhiiСучасна державна політика та система управління в Україні переживають часи значних трансформацій. Одним з ключових аспектів цих змін є впровадження та розвиток принципу субсидіарності. Цей принцип набуває все більшої актуальності в контексті децентралізації та зміцнення місцевого самоврядування. Він передбачає передачу владних повноважень від органів виконавчої влади до місцевих органів. Таким чином, принцип субсидіарності відіграє важливу роль у формуванні ефективної системи управління. Принцип субсидіарності базується на переконанні, що рішення мають прийматися якомога ближче до громадян. Це сприяє залученню місцевих громад до процесу прийняття рішень. При цьому важливим є забезпечення балансу між центральним та місцевим рівнями влади. Україна, рухаючись шляхом європейської інтеграції, все активніше впроваджує цей принцип у своїй правовій системі. Він відіграє ключову роль у розбудові ефективної та демократичної держави. Розвиток принципу субсидіарності тісно пов’язаний з процесом децентралізації влади. Децентралізація є одним із найважливіших кроків на шляху до реформування державного управління в Україні. Вона передбачає передачу більшої відповідальності та ресурсів на місцевий рівень. Принцип субсидіарності стає невід’ємною частиною цього процесу, надаючи місцевому самоврядуванню більше повноважень та автономії. Це сприяє підвищенню ефективності управління та задоволенню потреб місцевих громад. Аналізуючи українську систему публічного адміністрування, важливо розуміти взаємозв’язок між принципами субсидіарності та децентралізації. Обидва ці принципи взаємодоповнюють один одного, формуючи структуру, що сприяє демократизації та ефективності управління. Принцип субсидіарності дозволяє розподіляти владу таким чином, щоб місцеві органи мали достатньо повноважень для реагування на специфічні потреби своїх громад. Таке розподілення влади не тільки сприяє ефективності, але й зміцнює довіру громадян до владних інституцій. У цій статті розглядається, як принцип субсидіарності інтегрується у систему принципів публічної служби в Україні. Ми аналізуємо його роль та значення у контексті загальної стратегії реформування публічного адміністрування. Особлива увага буде приділена питанням ефективності в контексті місцевого самоврядування. Також ми розглянемо виклики та можливості, які виникають у процесі впровадження цього принципу. Зрештою, ця стаття покликана допомогти у розумінні ключових аспектів субсидіарності як основи для ефективної та демократичної системи публічного управління в Україні. The principle of subsidiarity is based on the belief that decisions should be made as close to the citizens as possible. This promotes the involvement of local communities in the decision-making process. At the same time, it is important to ensure a balance between the central and local levels of government. Ukraine, moving along the path of European integration, is increasingly implementing this principle in its legal system. It plays a key role in building an effective and democratic state. The development of the subsidiarity principle is closely related to the process of decentralization of power. Decentralization is one of the most important steps towards reforming public administration in Ukraine. It involves transferring more responsibility and resources to the local level. The subsidiarity principle becomes an integral part of this process, granting more powers and autonomy to local self-government. This contributes to improving the efficiency of governance and meeting the needs of local communities. Analyzing the Ukrainian public administration system, it is important to understand the interconnection between the principles of subsidiarity and decentralization. Both these principles complement each other, forming a structure that promotes democratization and efficiency in governance. The subsidiarity principle allows for the distribution of power in such a way that local authorities have enough authority to respond to the specific needs of their communities. Such a distribution of power not only enhances efficiency but also strengthens the trust of citizens in governmental institutions. This article examines how the subsidiarity principle is integrated into the system of principles of public service in Ukraine. We analyze its role and significance in the context of the overall strategy of public administration reform. Special attention will be given to the issues of efficiency in the context of local self-government. We will also consider the challenges and opportunities that arise in the process of implementing this principle. Ultimately, this article is intended to help understand the key aspects of subsidiarity as the foundation for an effective and democratic public administration system in Ukraine.Item Проблеми охорони довкілля під час військових дій в Україні(Громадська наукова організація «Всеукраїнська Асамблея докторів наук із державного управління», 2023) Кузьменко, Оксана Володимирівна; Kuzmenko, Oksana; Чорна, Вікторія Григорівна; Chorna, Viktoriia; Островський, Сергій Олексадрович; Ostrovskyi, SerhiiУкраїна є великою, розвинутою країною з небезпечними для навколишнього середовища об’єктами: атомними електростанціями, гідроелектростанціями, газопроводами, аміачною шляхосистемою, нафтобазами та заводами, що виробляють аміак, заводами, які використовуютьнебезпечні речовини. Сучасні бойові дії є загрозою для зазначених об’єктів та створюють небезпеку навколишньому природньому середовищу не тільки в Україні, а і у світі. Знищені сільськогосподарські ділянки, що спалили чи замінували окупанти, спричинили загрози як місцевому населенню, так і 400 мільйонам людей, для яких є важливим розвиток українського сільського господарства. Сучасна війна також створює небезпеку щодо масштабних техногенних аварій, в тому числі ядерних, знищення унікальних заповідників, зростання цін на харчі та енергоресурси. Всі загрозливі наслідки довкіллю відчувають як сусіди України, так і далекі, але небагаті і вразливі держави. Саме тому вся світова спільнота повинна допомогти здійснити супротив знищувачам та окупантам для захисту українських територій, світового тваринного та рослинного світу, води та повітря тощо. Необхідно розробити та прийняти «Державну програму відновлення природньої системи України до 2030 року» за наступними напрямками: формування способу мислення, підвищення екологічної свідомості громадян. Визначення важливості цілісності та збалансованості екосистем; сприйняття себе як частини природи; підвищення значення власних дій людини у впливі на довкілля; формування в суспільстві системи цінностей природніх ресурсів, економному їх використанні, збереженні; розвиток зеленої енергетики, створення рівноваги між інтересами громадськості, бізнесу та довкілля; є запровадження нових технологій та ресурсів, що дадуть можливість ввести нові підходи до відбудови мостів, доріг, будівель, з урахуванням збереження природніх багатств, зменшення впливу хімічних речовин на навколишнє природнє середовище. При відновленні промислових об’єктів необхідно впроваджувати кліматично нейтральні технології, встановлювати сучасні фільтри, змінювати лінії виробництва; відновлювати українське довкілля лише на підставі наукових досліджень та наукових висновків, що будуть підґрунтям для ефективного розвитку земель, природніх об’єктів тощо. Відновлення українського довкілля може стати унікальним науковим викликом та амбітним проєктом для вчених всього світу; залучення громадськості до відновлення природоохоронного комплексу; запровадження інформаційних технологій для контролю екологічного стану територій; посилення контрольно-наглядової діяльності та заходів відповідальності за зіпсування чи знищення довкілля. Ukraine is a large, developed country with environmentally hazardous facilities: nuclear power plants, hydroelectric plants, gas pipelines, ammonia pipelines, oil depots and plants producing ammonia, plants that use hazardous substances. Modern hostilities are a threat to the specified objects and create a danger to the surrounding natural environment not only in Ukraine, but also in the world. The destroyed agricultural plots, which were burned or mined by the occupiers, caused threats both to the local population and to 400 million people for whom the development of Ukrainian agriculture is important. Modern warfare also creates a danger of large-scale man-made accidents, including nuclear ones, the destruction of unique nature reserves, and rising prices for food and energy resources. All threatening consequences for the environment are felt both by Ukraine's neighbors and by distant, but poor and vulnerable states. That is why the entire world community should help resist the destroyers and invaders to protect Ukrainian territories, the world's animal and plant life, water and air, etc.It is necessary to develop and adopt the "State program for the restoration of the natural system of Ukraine until 2030" in the following areas: formation of a way of thinking, raising the ecological awareness of citizens. Determining the importance of ecosystem integrity and balance; perception of oneself as a part of nature; increasing the significance of one's own actions in influencing the environment; forming in society a system of values of natural resources, their economical use, preservation; development of green energy, creating a balance between the interests of the public, business and the environment; is the introduction of new technologies and resources that will make it possible to introduce new approaches to the reconstruction of bridges, roads, buildings, taking into account the preservation of natural resources, reducing the impact of chemicals on the natural environment. When restoring industrial facilities, it is necessary to implement climate-neutral technologies, install modern filters, change production lines; restore the Ukrainian environment only on the basis of scientific research and scientific conclusions, which will be the basis for the effective development of lands, natural objects, etc. Restoration of the Ukrainian environment can become a unique scientific challenge and an ambitious project for scientists around the world; involvement of the public in the restoration of the nature protection complex; introduction of information technologies to control the ecological state of territories; strengthening of control and supervision activities and measures of responsibility for damage or destruction of the environment.Item Проблеми фінансового забезпечення охорони навколишнього природнього середовища з місцевих бюджетів(ПВНЗ «Університет сучасних знань», 2023) Кузьменко, Оксана Володимирівна; Kuzmenko, Oksana; Чорна, Вікторія Григорівна; Chorna, Viktoriia; Островський, Сергій Олександрович; Ostrovskyi, SerhiiВ даній статті акцентовано увагу на проблемах фінансового забезпечення охорони навколишнього природнього середовища з місцевих бюджетів. Зосереджено увагу на ролі місцевих органів публічного адміністрації в питаннях фінансового забезпечення охорони навколишнього природнього середовища. Всі заходи щодо охорони навколишнього природнього середовища засновуються на фінансовому забезпеченні місцевих рад, яке є проблематичною ланкою місцевого самоврядування. Бюджетний кодекс України та Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» вказують, що основними надходженнями до місцевих бюджетів є податки, трансферти та доходи з власних джерел. При цьому зазвичай ряд факторів впливає на наповненість місцевих бюджетів. Наприклад, не всі регіони мають розвинуті ринки, значні трудові чи природні ресурси. Але під час війни на наповненість місцевих бюджетів впливає ряд інших негативних факторів. На сьогодні в деяких громадах прифронтових областей фінансова ситуація складна. Це пояснюється тим, що деякі громади окуповані, а є ті, які були на лінії фронту та зазнали значних руйнувань, тому потребують додаткових фінансових витрат на відновлення. Відповідно, це впливає на економіку громади, а економіка є базою для сплати податків. Якщо підприємства не працюють, будуть знижуватися і надходження до бюджетів. Крім того, на це впливає низька платоспроможність жителів громад. Отже, значно збільшується різниця між фінансовим забезпеченням громад, розташованих близько до зони бойових дій або в тимчасовій окупації, і умовно безпечних громад. Підприємства з таких територій передислоковуються на безпечні, перевозячи потужності, працівників, що призводить до суттєвого недоотримання коштів у місцевий бюджет. Вирішенням цього питання може бути залучення додаткових джерел фінансування. У 2023 році запроваджено новий механізм – додаткову дотацію на виконання повноважень органів місцевого самоврядування на деокупованих, тимчасово окупованих та інших територіях України, що зазнали негативного впливу. This article focuses on the problems of financial provision of environmental protection from local budgets. Attention is focused on the role of local bodies of public administration in matters of financial support for environmental protection. All measures to protect the natural environment are based on the financial support of local councils, which is a problematic link of local self-government. The Budget Code of Ukraine and the Law of Ukraine "On Local Self-Government in Ukraine" indicate that the main revenues for local budgets are taxes, transfers and income from own sources. At the same time, a number of factors usually affect the fullness of local budgets. For example, not all regions have developed markets, significant labor or natural resources. But during the war, the fullness of local budgets is affected by a number of other negative factors. Today, the financial situation in some communities of the front-line regions is difficult. This is explained by the fact that some communities are occupied, and there are those that were on the front line and suffered significant destruction, so they need additional financial costs for reconstruction. Accordingly, it affects the economy of the community, and the economy is the basis for paying taxes. If the enterprises do not work, revenues to the budgets will also decrease. In addition, it is affected by the low solvency of the residents of the communities. Consequently, the difference between the financial support of communities located close to the war zone or under temporary occupation and conditionally safe communities is increasing significantly. Enterprises from such territories are relocated to safe places, transporting workers, which leads to a significant underpayment of funds to the local budget. The solution to this issue may be the involvement of additional sources of funding. In 2023, a new mechanism was introduced - an additional subsidy for the implementation of the powers of local self-government bodies in the de-occupied, temporarily occupied and other territories of Ukraine that were negatively affected.Item Юридична відповідальність керівників виробничих підприємств за порушення норм закону України «Про охорону навколишнього природнього середовища»(Науково-освітній інноваційний центр суспільних трансформацій, 2023) Кузьменко, Оксана Володимирівна; Kuzmenko, Oksana; Чорна, Вікторія Григорівна; Chorna, Viktoriia; Островський, Сергій Олександрович; Ostrovskyi, SerhiiУ даній статі розглянуто юридичну відповідальність керівників виробничих підприємств за порушення норм закону України «Про охорону навколишнього природнього середовища». До особливостей юридичної відповідальності за порушення норм закону України «Про охорону навколишнього природнього середовища» слід віднести наступні: по-перше, юридична відповідальність порушення норм закону України «Про охорону навколишнього природнього середовища» – це різновид юридичної відповідальності у сфері охорони навколишнього природного середовища; по-друге, юридична відповідальність за порушення норм закону України «Про охорону навколишнього природнього середовища» реалізується у особливій сфері суспільних відносин щодо охорони довкілля; по-третє, підставою юридичної відповідальності за порушення норм закону України «Про охорону навколишнього природнього середовища» виступають правопорушення природоохоронної сфери; по-четверте, суб’єктом вчинення правопорушення є керівник підприємства, як спеціальний суб’єкт, посадова особа, на яку покладено комплекс прав та обов’язків; по-п’яте, юридична відповідальність за порушення норм закону України «Про охорону навколишнього природнього середовища» забезпечується кримінально-, адміністративно-правовими та дисциплінарними заходами; по-шосте, має систему відповідних санкцій, метою яких є покарання та виховання спеціального суб’єкта – керівника підприємства. This article examines the legal responsibility of the managers of production enterprises for violating the norms of the Law of Ukraine "On Environmental Protection". The following are the features of legal responsibility for violating the norms of the Law of Ukraine "On Environmental Protection": firstly, legal responsibility for violating the norms of the Law of Ukraine "On Environmental Protection" is a type of legal responsibility in the field of environmental protection; secondly, legal responsibility for violation of the norms of the Law of Ukraine "On Environmental Protection" is implemented in the special sphere of public relations regarding environmental protection; thirdly, the basis of legal responsibility for violation of the norms of the Law of Ukraine "On Environmental Protection" are offenses in the field of environmental protection; fourthly, the subject of committing the offense is the head of the enterprise, as a special subject, an official who is entrusted with a set of rights and responsibilities; fifth, legal responsibility for violation of the laws of Ukraine "On environmental protection" is provided by criminal, administrative, legal and disciplinary measures; sixth, has a system of appropriate sanctions, the purpose of which is to punish and educate a special subject - the head of the enterprise. It is noted that the legal responsibility of the managers of production enterprises for violating the norms of the Law of Ukraine "On Environmental Protection" is a type of responsibility in the field of environmental protection, the essence of which is the corresponding legal relationship between the manager of the enterprise that committed an offense in the field of the environment while fulfilling the duties assigned to his responsibilities and competent state bodies regarding the protection of the natural environment, within which the offender has the obligation to give a report on his illegal behavior and bear the related restrictions of a property, organizational or other nature, by applying to him a competent sub the object of public administration criminal, administrative and disciplinary liability for the committed violation of environmental protection requirements.