Transformation of memory policy in Sweden
Loading...
Date
2017
Authors
Journal Title
Journal ISSN
Volume Title
Publisher
ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»
Abstract
The consolidation potential of memory policy in Sweden which passed its own way in the process of accepting events of the Second world war is analyzed. The focus is made on memorials, museums and exhibitions which are the important source for commemorating the events of the War and the Holocaust. It is also evidence of importance of these events for the history of Sweden. The article is devoted to the study of memory policy both in Sweden and in Europe which is implemented through museums, exhibitions and monuments. These objects of heritage are open to the public and play an important role in shaping the collective identity. In Sweden, there is a very tangible reflection of the changes in the policy of memory in relation with the Second World War in pan-European discourse. At the beginning of the 21st century a large array of publications came out in Europe, in which large groups of the European population were accused of crimes of the occupation regime, and not just individual criminals or institutions. Instead Sweden is characterized by a denial of collective guilt, as well as a model of historical memory of a liberal type. Today the perception of Sweden’s role in war is reinterpreted in the country in a new way: not as an innocent observer, but as a country that did nothing to stop the Nazi crimes during the war.
Аналізується консолідуючий потенціал політики пам’яті у Швеції, яка пройшла власний шлях у процесі сприйняття подій Другої війни Основна увага акцентується на меморіалах, музеях та виставках, що є важливим джерелом для вшанування пам’яті подій війни та Голокосту. Також це є свідченням про вагомість цих подій для історії Швеції. Стаття присвячена вивченню політики пам’яті як у Швеції, так і в Європі, що реалізується завдяки музеям, виставкам та пам’ятникам. Ці об’єкти спадщини відкриті для громадськості та відіграють важливу роль у формуванні колективної ідентичності. У Швеції надзвичайно відчутна рефлексія щодо змін політики пам’яті стосовно Другої світової війни загальноєвропейському дискурсу. На початку ХХІ ст. у країнах Європи вийшов значний масив публікацій, у яких широкі верстви населення європейських країн звинувачуються у злочинах окупаційного режиму, а не лише окремі злочинці або інституції. Натомість для Швеції характерне заперечення колективної провини, а також присутня модель історичної пам’яті ліберального типу. Нині сприйняття ролі Швеції у війні переосмислюється у країні по новому: не як невинного спостерігача, а як країни, яка нічого не зробила для зупинення злочинів нацизму під час війни.
Анализируется консолидирующий потенциал политики памяти в Швеции, которая прошла собственный путь в процессе восприятия событий Второй мировой войны. Основное внимание акцентируется на мемориалах, музеях и выставках, что является важным источником для памяти событий войны и Холокоста. Также это является свидетельством о весомости этих событий для истории Швеции. Статья посвящена изучению политики памяти, как в Швеции, так и в Европе, которая реализуется благодаря музеям, выставкам и памятникам. Эти объекты наследия открыты для общественности и играют важную роль в формировании коллективной идентичности. В Швеции очень ощутима рефлексия об изменениях политики памяти о Второй мировой войне общеевропейскому дискурсу. В начале XXI века в странах Европы вышел внушительный массив публикаций, в которых широкие слои населения европейских стран обвиняются в преступлениях оккупационного режима, а не только отдельные преступники или учреждения. Но для Швеции характерно отрицание коллективной вины, а также присутствует модель исторической памяти либерального типа. Ныне восприятие роли Швеции в войне переосмысливается в стране по-новому: не как невинного наблюдателя, а как страны, которая ничего не сделала для остановки преступлений нацизма во время войны.
Аналізується консолідуючий потенціал політики пам’яті у Швеції, яка пройшла власний шлях у процесі сприйняття подій Другої війни Основна увага акцентується на меморіалах, музеях та виставках, що є важливим джерелом для вшанування пам’яті подій війни та Голокосту. Також це є свідченням про вагомість цих подій для історії Швеції. Стаття присвячена вивченню політики пам’яті як у Швеції, так і в Європі, що реалізується завдяки музеям, виставкам та пам’ятникам. Ці об’єкти спадщини відкриті для громадськості та відіграють важливу роль у формуванні колективної ідентичності. У Швеції надзвичайно відчутна рефлексія щодо змін політики пам’яті стосовно Другої світової війни загальноєвропейському дискурсу. На початку ХХІ ст. у країнах Європи вийшов значний масив публікацій, у яких широкі верстви населення європейських країн звинувачуються у злочинах окупаційного режиму, а не лише окремі злочинці або інституції. Натомість для Швеції характерне заперечення колективної провини, а також присутня модель історичної пам’яті ліберального типу. Нині сприйняття ролі Швеції у війні переосмислюється у країні по новому: не як невинного спостерігача, а як країни, яка нічого не зробила для зупинення злочинів нацизму під час війни.
Анализируется консолидирующий потенциал политики памяти в Швеции, которая прошла собственный путь в процессе восприятия событий Второй мировой войны. Основное внимание акцентируется на мемориалах, музеях и выставках, что является важным источником для памяти событий войны и Холокоста. Также это является свидетельством о весомости этих событий для истории Швеции. Статья посвящена изучению политики памяти, как в Швеции, так и в Европе, которая реализуется благодаря музеям, выставкам и памятникам. Эти объекты наследия открыты для общественности и играют важную роль в формировании коллективной идентичности. В Швеции очень ощутима рефлексия об изменениях политики памяти о Второй мировой войне общеевропейскому дискурсу. В начале XXI века в странах Европы вышел внушительный массив публикаций, в которых широкие слои населения европейских стран обвиняются в преступлениях оккупационного режима, а не только отдельные преступники или учреждения. Но для Швеции характерно отрицание коллективной вины, а также присутствует модель исторической памяти либерального типа. Ныне восприятие роли Швеции в войне переосмысливается в стране по-новому: не как невинного наблюдателя, а как страны, которая ничего не сделала для остановки преступлений нацизма во время войны.
Description
Keywords
Sweden, memory policy, Second World War, Holocaust, museums, memorials, exhibitions, Швеція, політика пам’яті, Друга світова війна, Голокост, музеї, меморіали, виставки, Швеция, политика памяти, Вторая мировая война, Холокост, музеи, мемориалы, выставки
Citation
Lakishyk D. M. Transformation of memory policy in Sweden / Lakishyk D. M. // Історико-політичні студії. Серія: Політичні науки : зб. наук. пр. / М-во освіти і науки України, ДВНЗ «Київ. нац. екон. ун-т ім. Вадима Гетьмана», Ін-т історії укр. сусп-ва ; редкол.: І. Д. Дудко (голова) [та ін.]. – Київ : КНЕУ, 2017. – № 2. – С. 100–106.