Costs of maintaining work places for the people with disabilites in Poland
Loading...
Date
2015-04-01
Authors
Journal Title
Journal ISSN
Volume Title
Publisher
ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»
Abstract
One of the objectives of the European Community’s labour market policy is to achieve full employment. The Member States of the European Union have agreed to achieve the employment rate of 75% by 2020; this value in relation to persons with disabilities amounts now to 60%. This object is difficult to achieve due to functional limitations, which the disabled are subject to, and also because of the persistent stereotypes and negative attitudes towards people with disabilities and their work. The progressive ageing of the population also is applied to that, resulting in reduction of psychophysical efficiency with age. Employing people with disabilities require significant investment and consistent increase of costs by the employers that do not apply to other entities. That is why a compensation systems of the cost from public funds was created. This system includes a refund for creation or adaptation of existing work places. State Fund for the Rehabilitation of the Disabled (PFRON) as the entire system reimburse the cost of salaries and social security contributions of employees with a certain type and degree of disability.
The article presents an analysis of state spendings on maintenance and adaptation of jobs for workers with disabilities in the years 2005-2014. The purpose of introducing of this instrument is to improve labour market indicators of people with disabilities. In the light of the available data, it may be concluded that this instrument is of limited effectiveness in
achieving of full employment. With relatively high costs of employment of people with disabilities, it does not grow at a satisfactory pace.
Однією з цілей політики Європейського Союзу є повна зайнятість. Країни — члени ЄС вирішили досягти до 2020 року рівня зайнятості 75%; величина цього показника по відношенню до людей з інвалідністю становить 60%. Ця мета важко досягається через функціональні обмеження, пов язані з інвалідністю, а також через стійкі стереотипи і неправильне ставлення до людей з обмеженими можливостями та їх праці. Це ускладнюється також поступовим старінням населення, що призводить до зниження стану здоров’я з віком. Зайнятість людей з обмеженими можливостями вимагає з боку підприємців великих витрат і, отже, значних витрат, які не несуть інші підприємства. Тому з’явилися системи компенсації цих витрат з державних фондів. Державний фонд реабілітації інвалідів повертає еквівалент видатків на зарплати і відрахувань на соціальне страхування співробітників певного виду і ступеня інвалідності. У статті представлено аналіз витрат держави на збереження та пристосування робочих місць для працівників з обмеженими можливостями протягом 2005-2014 рр. Метою введення цього інструменту є підвищення рівня показників ринку праці людей з обмеженими можливостями. У світлі доступних даних можна стверджувати, що ефективність даного інструменту в досягненні повної зайнятості є обмеженою. При відносно високих витратах зайнятість цих людей не зростає в задовільному темпі.
Одной из целей политики Европейского Союза является полная занятость. Страны-члены ЕС решили добиться до 2020 года уровня занятости 75%; величина этого показателя по отношению к людям с инвалидностью составляет 60%. Эта цель трудно достижима из-за функциональных ограничений, с которыми связана инвалидность, а также из-за стойких стереотипов и неправильного отношения к людям с ограниченными возможностями и их работe. На это наслаивается также постепенноe старение населения, что приводит к снижению состояния здоровья с возрастом. Занятость людей с ограниченными возможностями требует со стороны предпринимателей больших издержек и, следовательно, значительных затрат, которые не несут другие предприятия. Потому появились системы компенсации этих расходов из государственных фондов. Государственный фонд реабилитации инвалидов возвращает эквивалент расходов на зарплаты и отчислений на социальное страхование сотрудников определенного вида и степени инвалидности. В статье представлен анализ расходов государства на сохранение и приспособление рабочих мест для работников с ограниченными возможностями на протяжении 2005-2014 рр. Целью введения этого инструмента является повышение уровня показателей рынка труда людей с ограниченными возможностями. В свете доступных данных можно утверждать, что эффективность данного инструмента в достижении полной занятости является ограниченной. При относительно высоких расходах занятость этих людей не растёт в удовлетворительном темпе.
Однією з цілей політики Європейського Союзу є повна зайнятість. Країни — члени ЄС вирішили досягти до 2020 року рівня зайнятості 75%; величина цього показника по відношенню до людей з інвалідністю становить 60%. Ця мета важко досягається через функціональні обмеження, пов язані з інвалідністю, а також через стійкі стереотипи і неправильне ставлення до людей з обмеженими можливостями та їх праці. Це ускладнюється також поступовим старінням населення, що призводить до зниження стану здоров’я з віком. Зайнятість людей з обмеженими можливостями вимагає з боку підприємців великих витрат і, отже, значних витрат, які не несуть інші підприємства. Тому з’явилися системи компенсації цих витрат з державних фондів. Державний фонд реабілітації інвалідів повертає еквівалент видатків на зарплати і відрахувань на соціальне страхування співробітників певного виду і ступеня інвалідності. У статті представлено аналіз витрат держави на збереження та пристосування робочих місць для працівників з обмеженими можливостями протягом 2005-2014 рр. Метою введення цього інструменту є підвищення рівня показників ринку праці людей з обмеженими можливостями. У світлі доступних даних можна стверджувати, що ефективність даного інструменту в досягненні повної зайнятості є обмеженою. При відносно високих витратах зайнятість цих людей не зростає в задовільному темпі.
Одной из целей политики Европейского Союза является полная занятость. Страны-члены ЕС решили добиться до 2020 года уровня занятости 75%; величина этого показателя по отношению к людям с инвалидностью составляет 60%. Эта цель трудно достижима из-за функциональных ограничений, с которыми связана инвалидность, а также из-за стойких стереотипов и неправильного отношения к людям с ограниченными возможностями и их работe. На это наслаивается также постепенноe старение населения, что приводит к снижению состояния здоровья с возрастом. Занятость людей с ограниченными возможностями требует со стороны предпринимателей больших издержек и, следовательно, значительных затрат, которые не несут другие предприятия. Потому появились системы компенсации этих расходов из государственных фондов. Государственный фонд реабилитации инвалидов возвращает эквивалент расходов на зарплаты и отчислений на социальное страхование сотрудников определенного вида и степени инвалидности. В статье представлен анализ расходов государства на сохранение и приспособление рабочих мест для работников с ограниченными возможностями на протяжении 2005-2014 рр. Целью введения этого инструмента является повышение уровня показателей рынка труда людей с ограниченными возможностями. В свете доступных данных можно утверждать, что эффективность данного инструмента в достижении полной занятости является ограниченной. При относительно высоких расходах занятость этих людей не растёт в удовлетворительном темпе.
Description
Keywords
employment, people with disabilities, professional activation, Fund for the Rehabilitation of the Disabled, costs, особи з обмеженими можливостями, зайнятість, професійна активація, Державний фонд реабілітації інвалідів, витрати, лица с ограниченными возможностями, занятость, профессиональная активация, Государственный фонд реабилитайии инвалидов, расходы
Citation
Garbat M. Costs of maintaining work places for the people with disabilites in Poland / M. Garbat // Соціально-трудові відносини: теорія та практика : зб. наук. пр. / М-во освіти і науки України ; ДВНЗ "Київ. нац. екон. ун-т ім. В. Гетьмана" ; Ін-т соц.-труд. відносин ; редкол.: А. М. Колот (голова) [та ін.]. – Київ : КНЕУ, 2015. – № 1. - С. 108-115.