Козловська, Лариса СтепанівнаKozlovska, LarysaКозловская, Лариса Степановна2024-01-312024-01-312023Козловська Л. С. Епітет як компонент лексико-семантичного поля «час» у поетичній мові Ліни Костенко / Козловська Л. С. // Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія: Філологія : зб. наук. пр. / Міжнар. гуман. ун-т ; [редкол.: В. Я. Мізецька, М. В. Мамич (голов. ред.) та ін.]. – Одеса : Вид. дім «Гельветика», 2023. – № 60, т. 1. – С. 61–64.https://ir.kneu.edu.ua/handle/2010/42313У статті досліджено епітетну парадигму в структурі лексико-семантичного поля «час» у поетичних текстах Ліни Костенко, чиє мовна практика є знаковим феноменом в українському культурному просторі останніх пів сторіччя. У художніх текстах представлена авторська картина світу, що корелює з екстралінгвальними (культурними, соціальними, історичними тощо) умовами їхнього створення. На рівні дослідження мовостилю своєрідними конкретизаторами мистецького світосприймання та світорозуміння можуть стати епітетні сполуки, адже за ними виразно простежуємо ще й історію літературної мови в певний період її розвитку. Теорія епітета як поліфункціонального елемента художнього опису детально випрацювана в багатьох лінгвістичних дослідженнях. Епітет у текстах Л. Костенко так само є одним з продуктивних образотвірних та експресивно-оцінних засобів, певним механізмом творення художньо-естетичної реальності, індивідуального художньо-словесного моделювання світу, зокрема в лексико-семантичному полі «час». Визначено тематичні групи означень цього поля із стрижневими семами ‛тривалість’ (довгий час, короткі ночі, коротка мить), ‛температура’ (холодна зима, гаряче літо, тепле літо, холодний ранок, прохололі дні, пекучий день), ‛метеохарактеристика’ (сонячний день, місячний вечір, темна ніч), ‛колір’ (блакитний ранок, сивий день, день золотий, золота (золотава) осінь), ‛звук’ (надвечір’я дзвінке, тихий вечір). У поезіях Л. Костенко навколо назв часу виформувано значний корпус автологічних (безобразних) означень, які можуть відновлювати притаманну їм образність та оцінність. Найбільш кількісну групу автологічних епітетів становлять власне-темпоральні означення, які вказують на співвіднесеність із певним відтинком часу, так само автологічний характер мають означення із семою ‘температурний режим’. Спостережено, що в проаналізованих часових дистрибутах активно використані колірні номінації на зразок чорний, білий, синій, блакитний (голубий), сірий, золотий, чия текстотвірна активність визначена і належністю до основних чи периферійних сегментів спектра, і складними асоціативними зв’язками, реалізованими в конкретних віршових контекстах. На перетині зі складниками лексико-семантичних мікрополів «зовнішній портрет людини» та «психологічний портрет людини» виявлено антропоморфні епітети, які засвідчують кілька типів персоніфікаційних перенесень на підставі актуалізації різних ознак. Підтверджено високу активність часоназв в епітетному словнику Л. Костенко, де авторка розширює означальні контексти, увиразнюючи художню деталь. Поглиблений аналіз таких мовних структур-конкретизаторів мовомислення авторки водночас сприятиме осягненню національної мовно-естетичної репрезентації категорії часу. The article examines the paradigm of epithet in the structure of the lexico-semantic field of time in the poetic texts of Lina Kostenko, whose linguistic practice has been a significant phenomenon in the Ukrainian cultural space of the 2nd half of the 21st century. Kostenko’s artistic texts present her vision of the world which correlates with the extralinguistic (cultural, social, historical, etc.) conditions of their creation. At the level of the analysis of the poet’ stylistics, the epithet compounds can be regarded as the concretizers of the artistic perception of the world and the implicit ways of specifying the historical background and the details of Ukrainian literary language of the above period of its development. A plethora of linguistic studies have been conducted to explore the role of the epithet as a polyfunctional element of artistic description. The epithet in L. Kostenko's texts is also one of the productive image-creating and expressiveevaluative means, a certain mechanism of creating artisticaesthetic reality, individual artistic-verbal modeling of the world, in particular in the lexico-semantic field of time. The thematic groups of meanings of this field are defined with the core semes of «duration» (long time, short nights, short moment), «temperature» (cold winter, hot summer, warm summer, cold morning, cool days, scorching day), «weather conditions» (sunny day, moonlit evening, dark night), «color» (blue morning, gray day, golden day, golden (golden) autumn), «sound» (ringing evening, quiet evening). To our mind, in the poems of L. Kostenko, a significant corpus of autologous (uncharacteristic) meanings is formed around the names of time, which can restore their inherent imagery and value. The most quantitative group of autologous epithets consists of proper-temporal meanings, which indicate correlation with a certain period of time, as well as autologous meanings with the term «temperature regime». Observed that in the analyzed time distributions, color nominations such as black, white, blue, cyan, gray, gold are actively used, whose text-creating activity is determined by belonging to the main or peripheral segments of the spectrum, and complex associative relationships realized in specific verse contexts. Our research has specified a variety of anthropomorphic epithets found at the intersection of the lexico-semantic microfields, such as «the portrait of a person’s appearance» and «the psychological portrait of a person». It proves that some types of figurative personification are based on the actualization of various features. The vocabulary of L. Kostenko's epithets contains a huge number of the compounds related to the category of time in which the author combines the contextual meanings with certain artistic details. An in-depth analysis of such linguistic structures, concretizers the author's linguistic philosophy, thus, contributing to the understanding of the national linguistic and aesthetic representation of the category of time.ukідіостильмовотворчістьлексико-семантичне полепоетичний текстномінації часуепітетidiostylelanguage creationpoetic textlexico-semantic fieldtime nominationsepithetArticle821.161. 2'373https://doi.org/10.32841/2409-1154.2023.60.1.14