Шаров, Олександр Миколайович2018-11-132018-11-132018Шаров О. Економічна дипломатія як симбіоз науки та політики / Шаров Олександр // Міжнародна економічна політика. – 2018. – № 1. – С. 63–87.1811-9824https://ir.kneu.edu.ua:443/handle/2010/26269В статті дано визначення самої суті економічної дипломатії як науки міжнародних економічних відносин і засобу здійснення зовнішньоекономічної політики держави, що представляє собою сукупність невійськових практичних заходів, прийомів і методів (з переважанням економічних над політичними), які застосовуються з урахуванням конкретних умов і характеру вирішуваних завдань. Автор також розглядає її основні елементи – об’єкти, суб’єкти, функції, – та місце економічної дипломатії в системі міжнародних відносин. Це дозволяє ідентифікувати економічну дипломатію у якості окремого напрямку економічної науки, для якої характерні категорії нижчого рівня (похідної від таких понять як економіка, економічна система – з одного боку та міжнародні відносини і дипломатія – з іншого). Критеріальними ознаками економічної дипломатії виступає належність до сфери міжнародних економічних відносин та сфери зовнішньоекономічної політики держави; застосування переговорів як основного інструмента облаштування мирними засобами міждержавних економічних стосунків; наявність інституту державних службовцівдипломатів, які безпосередньо ведуть переговори і виконують всі інші функції, передбачені статутом дипломатичної служби кожної держави. В результаті детального аналізу, автор доходить висновку, що економічна дипломатія перетворюється на специфічний напрямок економічних знань, своєрідний симбіоз економічної науки та політичної практики. З практичної точки зору,економічна дипломатія – це не просто альтернатива економічній війні. Вона не закінчується з початком такої війни, оскільки в сучасних умовах дипломатичні методи широко використовуються для потреб економічної боротьби (часто-густо, камуфлюючи її, особливо в умовах «гібридної війни»). Взаємозв’язок між політикою та економікою визначається правилом, який можна умовно назвати «законом міцної кави»: чим більш вагома економічна складова політики, тим вона сильніша та стабільніша (так саме, як кавовий напій міцніше і густіше, чим більше в ньому молотої кави). Пояснюється ж це тим, що економічні інтереси, як правило, більш довгострокові, прозорі (тобто, зрозумілі і викликають більше довіри) та побудовані на взаємних інтересах (в умовах вільної конкуренції). Розглянуто класифікацію видів економічної дипломатії (зокрема, вказано на значення енергетичної, екологічної та продовольчої дипломатії – як окремих напрямків економічної дипломатії) та проаналізовано її роль в системі сучасних міжнародних економічних відносин. Особливу увагу звернуто на роль економічної дипломатії в умовах глобалізації сучасної економіки, а також на зміни, які обумовлені сучасними глобалізацій ними процесами (зокрема, в царині інформаційного обміну), такими як виникнення «мережевої дипломатії».ukекономічна дипломатіяекономічна політикаміжнародні відносиниглобалізаціяArticle327.82339.972