Tverezovska, OleksandraТверезовська, ОлександраHrytsenko, LarysaГриценко, ЛарисаSubačienė, RasaСубачієне, РасаNikitin, AndriiНікітін, Андрій ВалерійовичStorozhenko, OksanaСтороженко, ОксанаKovalchuk, NadiiaКовальчук, Надія2026-06-172026-06-172025Financial and institutional sustainability of the public health system: evolutionary and spatialtemporal patterns / Oleksandra Tverezovska, Larysa Hrytsenko, Rasa Subačienė [et al.] // Фінансово-кредитна діяльність: проблеми теорії та практики : зб. наук. пр. / Харків. навч.-наук. ін-т ДВНЗ «Ун-т банк. справи» ; [редкол.: Б. Самородов (голов. ред.) та ін.]. – Харків, 2025. – Т. 6, № 65. – С. 548–576.2306-4994https://ir.kneu.edu.ua/handle/2010/55199Ensuring the long-term sustainability of public health systems requires not only institutional reforms but also robust, equitable financing. This has become particularly urgent amid accelerating demographic aging, rising costs of healthcare delivery, and recurrent global crises such as the COVID-19 pandemic. The war in Ukraine has further highlighted the vulnerability of public health systems. This study analyses financial and institutional trajectories across 11 European countries (Switzerland, the Netherlands, Malta, Italy, Spain, Norway, France, Sweden, Portugal, Luxembourg, and Ukraine) from 2000 to 2024 to identify how financing patterns shape sustainable public health systems. Using a set of financial indicators (CHE per capita; CHE as % of GDP; government share of CHE; out-of-pocket and private shares; GGHE-D per capita; GDP per capita PPP) alongside institutional, workforce, and outcome metrics, we document large and persistent cross-country disparities. We found wide disparities in financing patterns, with wealthy countries consistently spending more and relying on stronger public contributions, while lower-resource settings such as Ukraine showed rapid but uneven growth, often accompanied by high private and household burdens. Trends reveal both convergence toward stronger public financing in some states and growing privatization or household burden in others (e.g., rising OOPE in Ukraine and Malta; increasing private share in the Netherlands). These financing patterns correlate closely with equity and outcome gaps: constrained public financing and high OOPE coincide with poorer health-outcome indicators. We conclude that financial reforms - expanding public fiscal space for health, reducing out-of-pocket exposure, stabilizing government health investments, and targeting incremental increases in GGHE-D per capita for low-resource settings - are essential to strengthen sustainability and equity. Strengthened financial data systems and coordinated, equity-oriented policy strategies are recommended to support sustainable and inclusive public health systems across Europe. Забезпечення довгострокової стійкості систем громадського здоров’я вимагає не лише інституційних реформ, а й надійного та справедливого фінансування. Це завдання набуло особливої актуальності в умовах прискореного демографічного старіння, зростання вартості медичних послуг і повторюваних глобальних криз, зокрема пандемії COVID-19. Війна в Україні додатково оголила вразливість систем охорони здоров’я. У дослідженні проаналізовано фінансові та інституційні траєкторії 11 європейських країн (Швейцарія, Нідерланди, Мальта, Італія, Іспанія, Норвегія, Франція, Швеція, Португалія, Люксембург, Україна) протягом 2000–2024 років із метою з’ясування, як моделі фінансування формують стійкість систем громадського здоров’я. Використовуючи набір фінансових показників (поточні витрати на охорону здоров’я на душу населення; їх частка у ВВП; частка уряду в загальних витратах; обсяги приватних і домогосподарських витрат; державні витрати на охорону здоров’я на душу населення; ВВП на душу населення за ПКС) у поєднанні з інституційними, кадровими та результативними метриками, ми задокументували значні та стійкі міжкраїнні відмінності. Виявлено суттєві диспропорції у фінансуванні: заможні країни стабільно витрачають більше та покладаються на сильніші державні внески, а країни з обмеженими ресурсами, зокрема Україна, демонструють швидке, але нерівномірне зростання, що супроводжується високим фінансовим тягарем для домогосподарств. Тренди свідчать і про поступову конвергенцію в напрямі посилення державного фінансування в окремих країнах, і про посилення приватизації або зростання навантаження на населення в інших (зокрема зростання частки витрат домогосподарств в Україні та на Мальті; збільшення приватної частки в Нідерландах). Такі фінансові моделі тісно корелюють із розривами в показниках справедливості та результативності: обмежене державне фінансування та високі прямі витрати домогосподарств асоціюються з гіршими результатами охорони здоров’я. Ми робимо висновок, що фінансові реформи — розширення бюджетного простору для охорони здоров’я, зниження частки прямих витрат населення, стабілізація державних інвестицій у галузь і поступове підвищення показників державних витрат на охорону здоров’я на душу населення в країнах з обмеженими ресурсами — є критично важливими для зміцнення стійкості та справедливості. Рекомендуємо посилення систем збирання фінансових даних і впровадження скоординованих, орієнтованих на справедливість політичних стратегій задля підтримки стійких та інклюзивних систем громадського здоров’я у Європі.enpublic health systemhealth financinginstitutional sustainabilityspatial-temporal patternscomparative analysisregional disparitieshealth system performancegovernment health expenditureout-of-pocket expenditurefinancial sustainabilityсистема громадського здоров'яфінансування охорони здоров’яінституційна стійкістьпросторово-часові закономірностіпорівняльний аналізрегіональні диспропорціїефективність системи охорони здоров’ядержавні витрати на охорону здоров’япрямі витрати домогосподарствфінансова стійкістьArticlehttps://doi.org/10.55643/fcaptp.6.65.2025.4978