Вітаємо в інституційному репозитарії Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана!
З питань розміщення публікацій звертайтесь до Наукової бібліотеки ім. М. В. Довнар-Запольського КНЕУ ім. В. Гетьмана (кімната № 401, тел. +38 044 503 84 46) або на електронну адресу:
- lib.szfir@kneu.edu.ua
Нормативні документи
Communities in DSpace
Select a community to browse its collections.
Recent Submissions
Адміністративно-правові наслідки інституційної реформи у сільському господарстві України
(Видавничий дім «Гельветика», 2026) Квасюк, С. В.; Kvasiuk, S.
Статтю присвячено комплексному адміністративно-правовому аналізу інституційної реформи 2025 року у сфері публічного адміністрування сільського господарства України, що передбачала укрупнення центральних органів виконавчої влади економічного, аграрного та природоохоронного спрямування та створення Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України як єдиного інтегрованого суб’єкта формування і реалізації державної політики у відповідних сферах. Дослідження ґрунтується на тезі про наявність в Україні явища хронічної інституційної турбулентності в аграрному управлінні, зумовленої багаторічними реорганізаційними процесами, що здійснювалися без належної концептуальної наступності та довгострокової стратегії розвитку сільських територій. У роботі обґрунтовано, що попередні спроби укрупнення органів виконавчої влади не забезпечили підвищення ефективності галузевого управління та стали передумовами формування критичної оцінки нової інституційної моделі. Проаналізовано адміністративно-правовий статус і компетенційний обсяг Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України, визначено особливості трансформації розподілу повноважень у сфері аграрної політики, продовольчої безпеки, контрольно-наглядової діяльності, міжнародного представництва та євроінтеграційної координації. Особливу увагу приділено зміні моделі координації – переходу від міжвідомчих узгоджувальних процедур до внутрішньовідомчої координації в межах інтегрованого міністерства. У статті виявлено потенційні позитивні наслідки реформи, зокрема можливості інтегрованого стратегічного планування, синхронізації економічних, аграрних та екологічних політик, оптимізації управлінських процедур і впровадження проєктно-орієнтованих підходів. Водночас обґрунтовано комплекс ризиків, пов’язаних із втратою галузевої спеціалізації, ерозією інституційної пам’яті, ускладненням внутрішньої координації, дефіцитом інституційної довіри та потенційними труднощами імплементації acquis communautaire Європейського Союзу. Зроблено висновок, що інституційна реформа 2025 року має характер масштабного адміністративного експерименту з невідомими наслідками, ефективність якого залежить від нормативного уточнення компетенції інтегрованого міністерства, формалізації внутрішніх координаційних механізмів, збереження галузевої автономності аграрного напряму та забезпечення дієвих форм публічної участі у формуванні державної аграрної політики.
The article provides a comprehensive administrative-legal analysis of the 2025 institutional reform in the sphere of public administration of agriculture in Ukraine, which introduced the consolidation of central executive bodies responsible for economic, agricultural and environmental policy and established the Ministry of Economy, Environment and Agriculture of Ukraine as a single integrated authority for the formulation and implementation of state policy in these domains. The study is based on the thesis that Ukraine’s agricultural governance is characterized by a phenomenon of chronic institutional turbulence caused by long-term reorganization processes conducted without conceptual continuity and without a coherent long-term strategy for rural development. It is substantiated that previous attempts to consolidate executive bodies failed to enhance the effectiveness of sectoral governance and created the preconditions for a critical reassessment of the new institutional model. The administrative-legal status and the scope of competences of the Ministry of Economy, Environment and Agriculture of Ukraine are analysed, with particular emphasis on the transformation of the distribution of powers in the fields of agricultural policy, food security, supervisory and control activities, international representation and European integration coordination. Special attention is paid to the transformation of the coordination model, namely the shift from inter-agency conciliation procedures to intra-ministerial coordination within the integrated ministry. The article identifies potential positive outcomes of the reform, including opportunities for integrated strategic planning, synchronization of economic, agricultural and environmental policies, optimization of administrative procedures and the introduction of project-oriented governance approaches. At the same time, a complex of risks is substantiated, associated with the possible loss of sectoral specialization, erosion of institutional memory, increased complexity of internal coordination, deficit of institutional trust and potential difficulties in the implementation of the European Union acquis communautaire. It is concluded that the 2025 institutional reform constitutes a large-scale administrative experiment with uncertain consequences, the effectiveness of which depends on normative clarification of the competences of the integrated ministry, formalization of internal coordination mechanisms, preservation of sectoral autonomy of the agricultural domain and the provision of effective forms of public participation in the formulation of state agricultural policy.
Проблеми удосконалення фінансового законодавства України в умовах євроінтеграційних викликів
(Видавничий дім «Гельветика», 2026) Дмитренко, Емілія Станіславівна; Dmytrenko, Emiliia
У статті проаналізовано проблеми гармонізації фінансового законодавства зі стандартами права Європейського Союзу. Наголошено, що з усіх складових фінансового acquis ЄС Україною наразі у найбільшій мірі імплементовано загальні засади правового регулювання ринку фінансових послуг. У результаті аналізу визначено характерну ознаку фінансового законодавства у період правового режиму воєнного стану – регулювання особливого порядку функціонування фінансової системи України за таких умов, оперативність, спрощення бюджетних і податкових процедур, посилення контролю за використанням публічних фінансів. Визначено деякі недосконалі норми бюджетного та податкового законодавства, зокрема щодо застосування фінансової відповідальності. Виокремлено з-поміж інших й такі проблеми: дублювання контрольних повноважень Рахункової палати, Державної аудиторської служби України та Національного агентства з питань запобігання корупції; недосконалі норми про механізми обміну фінансовою інформацією, адміністрування податків, фінансового контролю та нагляду, фінансового моніторингу. Запропоновано шляхи удосконалення, які враховують європейські стандарти у цих сферах. Звернено увагу на потребу перегляду й удосконалення понятійно-категоріального апарату – оновлення усталених фінансово-правових категорій і понять та визначення тих, які нещодавно увійшли до наукового обігу. Зазначено необхідність розроблення проєкту та прийняття закону «Про публічні фінанси, що засвідчить приведення фінансового законодавства України і практики його застосування у відповідність до європейських стандартів. Зроблено висновок про перспективи гармонізації фінансового законодавства України з європейським правом в умовах воєнного стану та післявоєнної відбудови, які потребують подальшого опрацювання.
The article analyzes the problems of harmonizing financial legislation with the standards of European Union law. It is emphasized that of all the components of the EU financial acquis, Ukraine has currently implemented the general principles of legal regulation of the financial services market to the greatest extent. As a result of the analysis, a characteristic feature of financial legislation during the period of the legal regime of martial law was identified – regulation of the special procedure for the functioning of the financial system of Ukraine under such conditions, efficiency, simplification of budget and tax procedures, and strengthening control over the use of public finances. Some imperfect norms of budget and tax legislation have been identified, in particular regarding the application of financial responsibility. Among others, the following problems are highlighted: duplication of control powers of the Accounting Chamber, the State Audit Service of Ukraine and the National Agency for the Prevention of Corruption; imperfect regulations on mechanisms for the exchange of financial information, tax administration, financial control and supervision, and financial monitoring. Ways of improvement are proposed that take into account European standards in these areas. Attention is drawn to the need to revise and improve the conceptual and categorical apparatus – updating established financial and legal categories and concepts and defining those that have recently entered scientific circulation. The need to develop a draft and adopt a law «On Public Finances», which will certify the alignment of Ukraine’s financial legislation and the practice of its application with European standards, was noted. A conclusion is made about the prospects for harmonizing the financial legislation of Ukraine with European law in the conditions of martial law and post-war reconstruction, which require further development.
Право на справедливий суд в адміністративному судочинстві
(Видавничий дім «Гельветика», 2026) Гришина, Н. В.; Hryshyna, N.
Право на справедливий суд є одним із фундаментальних принципів правової держави та невід’ємною складовою захисту прав і свобод людини. В адміністративному судочинстві воно набуває особливого значення, оскільки саме в цій сфері відбувається вирішення спорів між особою та суб’єктами владних повноважень. Забезпечення справедливого судового розгляду виступає ключовою гарантією ефективного контролю за діяльністю органів державної влади та місцевого самоврядування. Зміст права на справедливий суд включає низку елементів, зокрема доступ до правосуддя, незалежність і безсторонність суду, розгляд справи у розумний строк, рівність сторін та змагальність процесу. В адміністративному процесі ці принципи реалізуються через норми національного законодавства, а також із урахуванням практики Європейського суду з прав людини, яка є важливим орієнтиром для українських судів. Особливу роль у забезпеченні справедливого суду відіграє ефективність судового захисту, що передбачає реальну можливість особи відстояти свої права у спорі з державою. Водночас існують певні виклики, пов’язані з навантаженням на суди, тривалістю розгляду справ та необхідністю підвищення рівня довіри до судової системи. Отже, право на справедливий суд в адміністративному судочинстві є важливою гарантією захисту прав людини та забезпечення верховенства права, що потребує постійного вдосконалення механізмів його реалізації. Метою даної статті є аналіз змісту права на справедливий суд, оскільки воно втілено спочатку в міжнародних документах, учасником яких є Україна, а згодом у національному законодавстві про судоустрій і статус суддів, а також у різноманітних процесуальних нормах.
The right to a fair trial is one of the fundamental principles of the rule of law and an integral part of the protection of human rights and freedoms. In administrative proceedings, it acquires special importance, since it is in this area that disputes between a person and subjects of public authority are resolved. Ensuring a fair trial is a key guarantee of effective control over the activities of state authorities and local self-government bodies. The content of the right to a fair trial includes a number of elements, including access to justice, independence and impartiality of the court, consideration of the case within a reasonable time, equality of arms and adversarial proceedings. In the administrative process, these principles are implemented through the norms of national legislation, as well as taking into account the practice of the European Court of Human Rights, which is an important guideline for Ukrainian courts. A special role in ensuring a fair trial is played by the effectiveness of judicial protection, which provides a real opportunity for an individual to defend his or her rights in a dispute with the state. At the same time, there are certain challenges related to the workload on the courts, the duration of case consideration, and the need to increase the level of trust in the judicial system. Therefore, the right to a fair trial in administrative proceedings is an important guarantee of the protection of human rights and ensuring the rule of law, which requires constant improvement of the mechanisms for its implementation. The purpose of this article is to analyze the content of the right to a fair trial, as it is embodied first in international documents to which Ukraine is a party, and later in national legislation on the judiciary and the status of judges, as well as in various procedural norms.
Правове регулювання експлуатації автомобільного транспорту Збройних Сил України в умовах воєнного стану
(Видавничий дім «Гельветика», 2026) Гаруст, Ю. В.; Harust, Yu.; Бугіль, В. П.; Buhil, V.
У статті здійснено комплексний аналіз особливостей нормативно-правового регулювання експлуатації автомобільного транспорту у Збройних Силах України в умовах правового режиму воєнного стану. Досліджено трансформацію законодавства, спрямовану на забезпечення максимальної мобільності та боєздатності підрозділів. Проаналізовано механізми залучення техніки від підприємств та громадян. Розглянуто нормативні зміни щодо відомчої реєстрації транспортних засобів, що дозволяють оперативно вводити в експлуатацію волонтерську допомогу та трофейну техніку без зайвої бюрократизації. Особливу увагу приділено питанням правового забезпечення порядку експлуатації військового автотранспорту. Сформульовано рекомендації, спрямовані на вдосконалення правового регулювання експлуатації автомобільного транспорту в Збройних Силах України. Досліджуючи правове забезпечення порядку експлуатації військового автотранспорту. Метою статті є аналіз діючого нормативно-правового забезпечення сфери експлуатації автомобільного транспорту Збройних Сил України в умовах дії правового режиму воєнного стану та розробка рекомендацій щодо вдосконалення правового регулювання цієї сфери. У ході аналізу правового регулювання експлуатації автомобільного транспорту Збройних Сил України в умовах воєнного стану встановлено, що чинне законодавство України містить загальні положення щодо використання військового транспорту, проте відсутня достатня деталізація щодо особливостей його експлуатації саме в умовах воєнного стану, виявлено, що регулювання здійснюється переважно через накази та директиви Міністерства оборони та Генерального штабу, які мають підзаконний характер і потребують узгодження з законами України, дослідження показало, що фінансування експлуатації військового автомобільного транспорту у воєнний час має особливий режим, зокрема спрощені процедури закупівель та використання бюджетних коштів, виявлено колізії між нормами цивільного транспортного права та військовими статутами, що ускладнює правозастосування, порівняння з практикою країн НАТО показало, що в Україні бракує комплексного закону про військовий транспорт, який би враховував як адміністративні, так і технічні стандарти.
This article provides a comprehensive analysis of the specific features of the legal regulation of motor vehicle operations within the Armed Forces of Ukraine under the legal regime of martial law. It examines legislative changes aimed at ensuring maximum mobility and combat readiness of military units. The mechanisms for mobilizing equipment from enterprises and citizens are analyzed. Regulatory changes regarding departmental registration of vehicles are examined, which allow for the rapid deployment of volunteer aid and captured equipment without unnecessary bureaucracy. Particular attention is paid to issues of legal support for the operation of military motor vehicles. Recommendations aimed at improving the legal regulation of the operation of motor vehicles in the Armed Forces of Ukraine have been formulated. Examining the legal framework for the operation of military motor vehicles. An analysis of the legal framework governing the operation of the Armed Forces of Ukraine’s motor transport under martial law has revealed that current Ukrainian legislation contains general provisions regarding the use of military transport, however, there is a lack of sufficient detail regarding the specifics of its operation specifically under martial law; it was found that regulation is carried out primarily through orders and directives of the Ministry of Defense and the General Staff, which are of a subordinate nature and require harmonization with the laws of Ukraine; the study showed that the financing of military motor transport operations during wartime is subject to a special regime, specifically simplified procurement procedures and the use of budget funds. Conflicts were identified between the norms of civil transport law and military statutes, which complicates law enforcement. A comparison with the practices of NATO countries revealed that Ukraine lacks a comprehensive law on military transport that would account for both administrative and technical standards.
Особливості правового статусу суб’єктів адміністративно-правового забезпечення розвитку громад
(Видавничий дім «Гельветика», 2026) Вихристюк, А. М.; Vykhrystiuk, A.
Актуальність статті полягає в тому, що в адміністративно-правовому механізмі розвитку громад, в умовах цифрової трансформації, суб’єкти виступають ключовим функціональним елементом, який забезпечує приведення в дію всіх інших складових цього механізму. Саме через їхню діяльність відбувається практична реалізація норм адміністративного права, впровадження управлінських рішень та досягнення стратегічних цілей державної політики у сфері регіонального розвитку й цифровізації. Від ефективності функціонування суб’єктів безпосередньо залежить результативність цифрових перетворень на рівні територіальних громад, а також рівень доступності та якості публічних послуг. У статті, спираючись на аналіз наукових поглядів вчених, з’ясовано зміст та розкрито значення адміністративно-правового статусу, а також виділено елементи даної категорії. Надано характеристику адміністративно-правовому статусу суб’єктів владних повноважень, які забезпечують розвиток територіальних громад, у тому числі в рамках інформатизації. Розкрито компетенцію і повноваження Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Міністерства розвитку громад та територій України, Міністерства цифрової трансформації України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, як суб’єктів забезпечення розвитку громад. Зроблено висновок, що в умовах вітчизняних реалій систему суб’єктів адміністративно-правового розвитку територіальних громад складають Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Міністерство розвитку громад та територій України, Міністерство цифрової трансформації України, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування (сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи). Аналіз їх правового статусу дає підстави констатувати наявність оптимальної та ефективної інституційної структури, яка забезпечує послідовність втілення національної політики розвитку регіонів на загальнодержавному та локальному рівнях. Всі представлені суб’єкти наділені необхідним набором повноважень для проведення повноцінних реформ та трансформацій життєдіяльності територіальних громад. Як недолік, варто вказати недостатність нормативної урегульованості компетенції та повноважень органів місцевого самоврядування і місцевих державних адміністрацій в аспекті цифровізації регіонів. В чинних законодавчих актах дані питання належним чином не освітлюються, що потребує виправлення, адже цифрова трансформація виступає однією з найважливіших та найактуальніших складових сучасного регіонального розвитку, яка перебуває у межах предмету відання саме цих суб’єктів публічної влади.
The relevance of the article lies in the fact that in the administrative and legal mechanism of community development, in the conditions of digital transformation, subjects act as a key functional element that ensures the implementation of all other components of this mechanism. It is through their activities that the practical implementation of administrative law norms, the implementation of management decisions and the achievement of strategic goals of state policy in the field of regional development and digitalization takes place. The effectiveness of digital transformations at the level of territorial communities, as well as the level of accessibility and quality of public services, directly depend on the effectiveness of the functioning of subjects. The article, based on the analysis of scientific views of scientists, clarifies the content and reveals the meaning of administrative and legal status, and also highlights the elements of this category. The administrative and legal status of subjects of power that ensure the development of territorial communities, including within the framework of informatization, is characterized. The competence and powers of the Verkhovna Rada of Ukraine, the Cabinet of Ministers of Ukraine, the Ministry of Community and Territorial Development of Ukraine, the Ministry of Digital Transformation of Ukraine, local state administrations and local self-government bodies as subjects of community development are disclosed. It is concluded that in the conditions of domestic realities, the system of subjects of administrative and legal development of territorial communities is made up of the Verkhovna Rada of Ukraine, the Cabinet of Ministers of Ukraine, the Ministry of Development of Communities and Territories of Ukraine, the Ministry of Digital Transformation of Ukraine, local state administrations and local self-government bodies (rural, settlement, city councils and their executive bodies). Analysis of their legal status gives grounds to state the presence of an optimal and effective institutional structure that ensures the consistency of the implementation of the national policy of regional development at the national and local levels. All the subjects presented are endowed with the necessary set of powers to carry out full-fledged reforms and transformations of the life of territorial communities. As a drawback, it is worth noting the lack of regulatory regulation of the competence and powers of local self-government bodies and local state administrations in terms of digitalization of regions. Current legislative acts do not adequately address these issues, which needs to be corrected, because digital transformation is one of the most important and relevant components of modern regional development, which is within the scope of responsibility of these public authorities.