Кафедра публічного та міжнародного права
Permanent URI for this collection
Browse
Recent Submissions
Item Правове регулювання запровадження та використання штучного інтелекту(Видавничий дім «Гельветика», 2024) Кузьменко, Оксана Володимирівна; Kuzmenko, Oksana; Кузьменко, Оксана Владимировна; Чорна, Вікторія Григорівна; Chorna, Viktoriia; Островський, С. О.; Ostrovskyi, S.В даній статті проаналізовано правове регулювання запровадження та використання штучного інтелекту. Активне впровадження штучного інтелекту в різноманітні сфери життя суспільства приносить не лише переваги, але й ставить перед нами питання про можливі ризики та відповідальність за дії, здійснені за допомогою цих технологій. Відомо, що згідно з прийнятими міжнародними правовими нормами, збитки, спричинені незаконними діями, повинні бути компенсовані особою, яка відповідає за ці дії. Проте, у контексті штучного інтелекту, який не вважається суб’єктом правовідносин, виникає складність визначення відповідальності. Питання про юридичну відповідальність штучного інтелекту залишається предметом дискусій серед фахівців. З одного боку, існує думка про можливість застосування засад цивільної відповідальності до штучного інтелекту, якщо він діє автономно без безпосередньої участі людини. З іншого боку, підходи до визначення відповідальності за кримінальні або адміністративні порушення не можуть бути однаково застосовані, оскільки вони вимагають наявності усвідомленої поведінки. Однією з унікальних характеристик штучного інтелекту є його здатність до самонавчання, що може імітувати деякі функції людського мозку. Це ставить під сумнів аргумент про неможливість штучного інтелекту усвідомлювати неправомірність своїх дій. Водночас, поточні розробки в області самонавчання не дозволяють стверджувати про наявність у штучного інтелекту свідомості аналогічної людській. Питання правового регулювання діяльності штучного інтелекту вимагає комплексного підходу, який би забезпечував не тільки захист прав людини та суспільних інтересів, але й сприяв подальшому розвитку та інтеграції інноваційних технологій. Розробка та впровадження ефективного правового механізму, здатного адаптуватися до швидких технологічних змін, стане ключовим завданням для юристів, законодавців та всього міжнародного співтовариства. This article analyzes the legal regulation of the introduction and use of artificial intelligence. The active implementation of artificial intelligence in various spheres of social life brings not only advantages, but also raises questions about possible risks and responsibility for actions carried out with the help of these technologies. It is known that according to accepted international legal norms, damages caused by illegal actions must be compensated by the person responsible for these actions. However, in the context of artificial intelligence, which is not considered a subject of legal relations, the difficulty of determining responsibility arises. The issue of legal liability of artificial intelligence remains a subject of debate among experts. On the one hand, there is an opinion about the possibility of applying the principles of civil liability to artificial intelligence, if it acts autonomously without direct human involvement. On the other hand, the approaches to determining responsibility for criminal or administrative violations cannot be equally applied, since they require conscious behavior. One of the unique characteristics of artificial intelligence is its ability to self-learn, which can mimic some of the functions of the human brain. This calls into question the argument about the impossibility of artificial intelligence to realize the illegality of its actions. At the same time, current developments in the field of self-learning do not allow us to claim that artificial intelligence has a consciousness similar to that of a human. The issue of legal regulation of the activity of artificial intelligence requires a comprehensive approach that would ensure not only the protection of human rights and public interests, but also contribute to the further development and integration of innovative technologies. The development and implementation of an effective legal mechanism capable of adapting to rapid technological changes will be a key task for lawyers, legislators and the entire international community. It is emphasized that the introduction of legal regulation of artificial intelligence is critically important for ensuring its safe and ethical use.Item Загальна характеристика окремих напрямків волонтерської діяльності(Видавничий дім «Гельветика», 2024) Захарчук, Р. А.; Zakharchuk, R.В даній статті проаналізовано зміст окремих напрямків волонтерської діяльності та внесено пропозиція доповнити законодавчо закріплені напрямки. Відзначено, що для покращення напрямків волонтерської діяльності необхідним є врахування наступних аспектів: 1) здійснити ретельний аналіз сучасних соціальних, економічних та екологічних потреб, що в більшій мірі, допоможе ідентифікувати пріоритетні напрямки. Важливо визначити термінові та стратегічні завдання для кращого спрямування зусиль волонтерів; 2) партнерство з організаціями: Волонтерські групи можуть збільшити вплив, співпрацюючи з урядовими установами, громадськими організаціями та іншими партнерами. Такий підхід дозволяє об’єднувати ресурси та використовувати їх ефективніше; 3) розвиток навичок волонтерів передбачає надання волонтерам можливостей для професійного та особистісного розвитку допомагає залучати та утримувати висококваліфікованих учасників. Спеціалізовані тренінги та навчання можуть розширити їхні знання та вміння; 4) ефективне використання ІТ-технологій, адже, використання сучасних технологій та інтернет-ресурсів може спростити організацію та координацію волонтерських проектів. Соціальні мережі, платформи для збору коштів та онлайн-інструменти можуть підняти ефективність комунікації та управління. Дуже поширеним після початку російсько-української війни стало організація зборів на визначені цілі, наприклад, купівля машин, засобів нічного бачення, дронів для потреб ЗСУ в боротьбі з окупантів; 5) прозорість та відкритість волонтерської діяльності та її результатів. Знову ж таки, якщо, наприклад, волонтери організували збір коштів, речей, засобів, то фотозвіт таких результатів позитивним чином впливати як на авторитет і довіру до самого волонтера, так і сприятиме більшій зацікавленості осіб, які залучаються. Важливо підтримувати відкритий обмін інформацією між волонтерами, громадськістю та партнерами. Прозорість дій сприяє довірі та підвищує рівень підтримки. Розвиток напрямків волонтерської діяльності зумовлений необхідністю протистояння збройній агресії, подоланню наслідків війни, сприянню відновленню та розвитку країни, а також підтриманні соціальної солідарності та громадянського об’єднання в умовах військового конфлікту. This article analyzes the content of specific directions in volunteer activity and proposes to supplement legislatively established directions. It is noted that to improve the directions of volunteer activity, it is necessary to consider the following aspects: Conduct a thorough analysis of current social, economic, and environmental needs, which will help identify priority directions. It is important to define urgent and strategic tasks for better directing volunteer efforts. Partnership with organizations: Volunteer groups can increase their impact by collaborating with government agencies, non-governmental organizations, and other partners. This approach allows for pooling resources and using them more effectively. Development of volunteers’ skills involves providing volunteers with opportunities for professional and personal development, helping to attract and retain highly skilled participants. Specialized training and education can expand their knowledge and skills. Effective use of IT technologies: Utilizing modern technologies and internet resources can simplify the organization and coordination of volunteer projects. Social networks, fundraising platforms, and online tools can enhance communication and management efficiency. Organizing fundraisers for specific purposes, such as purchasing vehicles, night vision equipment, and drones for the needs of the Armed Forces in the fight against invaders, has become very common after the start of the Russian-Ukrainian war. Transparency and openness of volunteer activities and their results. Once again, if, for example, volunteers organize fundraising, collecting items, or resources, a photo report on such results positively influences both the authority and trust in the volunteer and promotes greater interest from those involved. It is important to support open information exchange between volunteers, the public, and partners. Transparency of actions fosters trust and increases the level of support. The development of directions in volunteer activity is due to the need to counter armed aggression, overcome the consequences of war, contribute to the re covery and development of the country, and maintain social solidarity and civil unity in the conditions of military conflict.Item Удосконалення механізму фінансової відповідальності у безпековому контексті та в умовах цифровізації фінансової системи України(Видавничий дім «Гельветика», 2024) Дмитренко, Емілія Станіславівна; Dmytrenko, Emiliia; Дмитренко, Эмилия СтаниславовнаУ статті проаналізовано особливості правового регулювання інституту фінансової відповідальності в умовах цифровізації фінансової системи України. Увагу зосереджено на адаптації фінансового законодавства норм і стандартів права Європейського Союзу в умовах цифровізації фінансової системи України. Наголошено на значенні прийнятих Законів України «Про платіжні послуги» та «Про фінансові послуги та фінансові компанії», якими було оновлено понятійно-категоріальний апарат в аналізованих сферах з метою приведення його у відповідність до європейських практик. У результаті аналізу норм цього законодавства, які стосуються цифровізації фінансової системи, зокрема обігу електронних грошей, підкреслено їх безпековий зміст. Значну увагу приділено регулюванню сучасного механізму здійснення нагляду і застосуванню заходів впливу у цій сфері. При цьому виокремлено та здійснено порівняння коригувальних заходів і заходів впливу в аспекті їх безпекового спрямування. Аргументовано, що прийняття окремих норм зазначених Законів, які стосуються цифровізації фінансової системи, зумовило потребу внести зміни до Податкового кодексу України. Окремо розглянуто внесені до нього зміни щодо повноважень контролюючих органів, особливостей застосування штрафу і пені за вчинення податкових правопорушень, передбачених у статтях 118, 124, 129. Звернено увагу на окремі проблеми термінологічного характеру, які не сприяють визначеності змісту норм та потребують вирішення. Зроблено висновок, що удосконалення механізму фінансової відповідальності за податкові правопорушення пов’язано як із цифровізацією фінансової системи, так із приведенням фінансового законодавства до вимог права ЄС, а в підсумку – із забезпеченням фінансової безпеки. Однак через наявність окремих проблем ці питання потребують подальшого опрацювання. The article analyzes the peculiarities of the legal regulation of the institution of financial responsibility in the conditions of digitalization of the financial system of Ukraine. Attention is focused on the adaptation of financial legislation to the norms and standards of the law of the European Union in the conditions of digitalization of the financial system of Ukraine. The importance of the adopted Laws of Ukraine «On Payment Services» and «On Financial Services and Financial Companies» was emphasized, which updated the conceptual and categorical apparatus in the analyzed areas with the aim of bringing it into line with European practices. As a result of the analysis of the norms of this legislation, which relate to the digitalization of the financial system, in particular, the circulation of electronic money, their security content is emphasized. Considerable attention is paid to the regulation of the modern mechanism of supervision and the application of influence measures in this area. At the same time, a comparison of corrective measures and impact measures in the aspect of their safety orientation is highlighted and carried out. It is argued that the adoption of certain norms of the mentioned Laws, which relate to the digitalization of the financial system, led to the need to make changes to the Tax Code of Ukraine. The changes made to it regarding the powers of the controlling bodies, the specifics of the application of fines and penalties for the commission of tax offenses provided for in Articles 118, 124, 129 were separately considered. Attention was drawn to certain problems of a terminological nature that do not contribute to the certainty of the content of the norms and need to be resolved. It was concluded that the improvement of the mechanism of financial responsibility for tax offenses is connected both with the digitalization of the financial system and with the bringing of financial legislation to the requirements of EU law, and ultimately with the provision of financial security. However, due to the presence of certain problems, these issues require further processing.Item Граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів: історія застосування Україною(Видавничий дім «Гельветика», 2024) Голубєва, Вікторія Олегівна; Holubieva, Viktoriia; Голубева, Виктория Олеговна; Голубєва, А. О.; Holubieva, A.В статті розглянуто розвиток запровадження Україною, як суверенною державою, в рамках зовнішньоекономічної політики (зокрема, її валютної складової) і сучасний стан нормативно-правової бази і деяких особливостей практики регулювання граничних строків надходження валютної виручки за експортними операціями та/або товарів за імпортними операціями та деяких практичних особливостей у цій сфері. Питання граничних строків виконання зобов’язань при здійсненні експортно-імпортних операцій має дві складові: економічну та юридичну. З економічної точки зору, надходження валютних коштів, як розрахунку по зовнішньоекономічним договорам (контрактам), впливає на податкові надходження до державного бюджету, на курс національної валюти, стан платіжного балансу України та ін. Юридична складова даної сфери дослідження має на меті нормативно закріпити / означити умови і суб’єктів здійснення міжнародних розрахунків (взагалі) і, зокрема, розрахунків по експортно-імпортним договорам (контрактам), та в свою чергу включає «вертикальні» і «горизонтальні» відносини та відповідальність. В першу чергу мова йде про «вертикальні» відносини, про те, що держава для досягнення певної соціально-економічної мети може встановлювати саме граничні строки проведення зовнішньоекономічних операцій (оплати, поставки товарів, надання послуг та ін.), умови контролю (нагляду) за їх дотриманням, і в разі порушення яких нормативно передбачається притягнення до відповідальності. З іншої сторони, з врахуванням національних нормативно-правових вимог, зокрема у сфері валютного законодавства, суб’єкти ЗЕД на основі принципу свободи зовнішньоекономічного підприємництва [67, ст. 2] і автономії волі (lex voluntatis) [68, ст. 5] в зовнішньоекономічних договорах (контрактах), можуть передбачати будь-які умови, в т.ч. оплати, поставки товарів і відповідальності за їх невиконання чи неналежне виконання, тобто вступати в «горизонтальні» відносини. В статті в описовому і табличному вигляді представлено саме те, якими нормативно-правовими актами, на які терміни та ін., Україна з 90-х років ХХ ст. до 24.02.2022 р. вводила і змінювала граничні строки (від 30 до 365 календарних днів) надходження валютної виручки за експортними операціями (тобто переважно розрахунків) та/або надходження товарів за імпортними операціями, як іншої невід’ємної сторони даного процесу. Крім того звертається увага на нормативно визначені можливості подовження означених граничних строків, умови призупинення їх розрахунку (форс-мажор, звернення до судових органів), а також наслідки їх порушення (наприклад, нарахування пені у розмірі від 1% до 0,3%). Широко представлена судова практика з теми дослідження і її окремих аспектів. Звертаємо увагу, що викладення матеріалу щодо граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями в Україні розділено на дві частини за часовою ознакою: – з 90-х рр. ХХ ст. до 23.02.2022 р.; -- з 24.02.2022 р – до тепер (в часи воєнного стану). В даній статті йдеться про довоєнний період, а саме з 90-х рр. ХХ ст. до 23.02.2022 р. The article covers the development of settlement deadlines for commodity export and import operations introduced by Ukraine as a sovereign state within the framework of foreign economic policy (in particular, its currency component), and the current state of the regulatory framework and some special aspects of practical regulation of deadlines of currency receipts being credited for export operations and/or goods delivery for import operations and some operational peculiarities in this area. The matter of commitment implementation deadlines on export-import operations has two components: economic and legal. From an economic point of view, foreign currency being credited as a settlement on foreign economic contracts affects tax revenues to the state budget, influences the exchange rate of the national currency, the state of the balance of payments of Ukraine, etc. The legal component of this research aims at identifying the conditions and subjects of international settlements (in general) and, in particular, settlements on export-import contracts (contracts), and, in its turn, includes «vertical» and «horizontal» relations and responsibilities. First of all, we are talking about «vertical» relations. They imply that it is deadlines for foreign economic operations (payment, delivery of goods, service provision etc.) and conditions for monitoring (supervising) their observance are set out by the state to achieve a certain social and economic goal. If the deadlines and conditions are violated, prosecution is normatively stipulated. On the other hand, taking into account national regulatory and legal requirements, in particular in the field of currency legislation, subjects of foreign economic activity, on the basis of the principle of foreign economic entrepreneurship freedom [67, Article 2] and the autonomy of will (lex voluntatis) [68, Article 5] in foreign economic contracts, may provide for any conditions, including payments, goods delivery and responsibility for their non-fulfillment or poor performance, that is, they create «horizontal» relationship. The article presents in descriptive and tabular form by what normative legal acts, for what terms, etc., within the period between the 90s of the twentieth century and 24.02.2022 Ukraine introduced and changed the deadlines (from 30 to 365 calendar days) for foreign currency earnings on export operations being credited (i.e., mainly settlements) and/or the delivery of goods on import operations, as another integral part of this process. Besides, the article focuses on normatively defined possibilities of specified deadlines being extended, the conditions for their calculation being suspended (force majeure, appeal to the judicial authorities), as well as consequences of their violation (for example, accrual of penalties in the amount of 1% to 0.3%). Legal precedents on the subject of the research and its individual aspects are widely presented. We would like to draw your attention to the fact that the presentation of the material on the deadlines for the delivery of goods for import operations and/or foreign exchange earnings receipt for export operations in Ukraine is divided into two parts according to the time factor: – from the 90s. XX century to 23.02.2022; – from 24.02.2022– until now (during the martial law). This article refers to the pre-war period, namely between the 90s of the XXth century and 23.02.2022.Item Забезпечення принципів гендерної рівності – запорука якісного надання освітніх послуг здобувачам вищої освіти(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2023-02-14) Чорна, Вікторія Григорівна; Chorna, ViktoriiaItem Міжнародно-правова відповідальність при правонаступництві держав(Видавничий дім «Гельветика», 2023) Замрига, Артур Вікторович; Zamryha, Artur; Замрыга, Артур Викторович; Падалка, Марія Анатоліївна; Padalka, Mariia; Падалка, Мария АнатольевнаСтаття розглядає концепцію міжнародної відповідальності держави у міжнародному праві та її ключові аспекти. Стаття наголошує на тому, що міжнародна відповідальність може виникнути у разі порушення міжнародних договорів, звичаїв міжнародного права, прав людини, міжнародного гуманітарного права та правил міжнародного екологічного права. Робота відзначає важливість розуміння цього поняття для забезпечення правопорядку та стабільності в міжнародних відносинах. У статті також звертається увага на взаємозв’язок міжнародної відповідальності держав та концепції правонаступництва, який виникає при зміні уряду чи режиму в державі, що несе відповідальність за порушення міжнародного права, і вимагає продовження виконання зобов’язань, що були накладені на попередній уряд чи режим. Крім того, стаття розглядає історичний контекст розвитку міжнародно-правової відповідальності держав, включаючи процес кодифікації норм, пов’язаних із відповідальністю держав. Дана стаття розглядає питання правонаступництва держав у міжнародному праві, звертаючи увагу на їхню історію та розвиток. Також у роботі виділяються певні аспекти діяльності держави-правонаступниці в міжнародному праві, включаючи прийняття прав та обов’язків, відповідальність за минулі дії, виконання міжнародних зобов’язань. Зазначається, що ці аспекти важливі для забезпечення стабільності та неперервності міжнародних відносин після змін у внутрішній політиці чи уряді держави-попередниці. Визначається, що у разі порушення міжнародних зобов’язань державою-попередницею, держава-правонаступниця може нести відповідальність та зобов’язана виконувати усі зобов’язання, які були передбачені у міжнародних договорах та домовленостях. У статті розглядаються питання міжнародної відповідальності держав-правонаступниць у контексті Проєкту статей про відповідальність держав за міжнародно-протиправні дії. Визначається, що Проєкт не містить прямих норм, які регулюють міжнародну відповідальність держав-правонаступниць. Разом з тим у роботі звертається увага на ст. 10 та 11 Проєкту та відслідковується взаємозв’язок з міжнародною відповідальністю у випадку правонаступництва. Загалом у статті акцентується увага на важливості правонаступництва в забезпеченні безперервності виконання міжнародних зобов’язань та відповідальності держав незалежно від змін урядів чи режимів, і обговорює ключові аспекти цього питання в міжнародному праві. The article considers the concept of international responsibility of the state in international law and its key aspects. The article emphasizes that international responsibility may arise in case of violation of international treaties, customs of international law, human rights, international humanitarian law and rules of international environmental law. The work notes the importance of understanding this concept to ensure law and order and stability in international relations. The article also draws attention to the relationship between the international responsibility of states and the concept of legal succession, which arises when a government or regime changes in a state that is responsible for violations of international law and requires the continuation of the obligations imposed on the previous government or regime. In addition, the article considers the historical context of the development of international legal responsibility of states, including the process of codification of norms related to the responsibility of states. This article examines the issue of legal succession of states in international law, paying attention to their history and development. The work also highlights certain aspects of the activities of the successor state in international law, including acceptance of rights and obligations, responsibility for past actions, and fulfillment of international obligations. It is noted that these aspects are important to ensure the stability and continuity of international relations after changes in the domestic policy or government of the predecessor state. It is determined that in case of violation of international obligations by the predecessor state, the successor state may bear responsibility and is obliged to fulfill all obligations stipulated in international treaties and agreements. The article examines the issue of international responsibility of successor states in the context of the Draft Articles on the Responsibility of States for Internationally Illegal Actions. It is determined that the Project does not contain direct norms that regulate the international responsibility of successor states. At the same time, the work draws attention to Art. 10 and 11 of the Project and the relationship with international responsibility in the case of legal succession is monitored. In general, the article focuses on the importance of legal succession in ensuring the continuity of international obligations and responsibilities of states regardless of changes in governments or regimes, and discusses key aspects of this issue in international law.Item Кримінально-правова протидія кіберзлочинності як один із елементів інформаційної безпеки в Україні(Видавничий дім «Гельветика», 2023) Рощина, Інна Олександрівна; Roshchyna, Inna; Рощина, Инна Александровна; Кришевич, О. В.; Kryshevych, O.В статті досліджуються питання пов’язані з вчиненням кримінальних правопорушень в сфері інформаційних відносин, розглядається досвід міжнародного законодавства у кримінально-правової протидії кіберзлочинності. Інформаційні та телекомунікаційні технології стали невід’ємною частиною сучасного світу, і разом з їх широким використанням зростає і загроза кіберзлочинності. Так, кіберзлочинність стала актуальним явищем для багатьох країн, у тому числі й для України. У кіберпросторі розглядаються різноманітні злочини, такі як кібератаки, крадіжка особистої інформації, фішинг, вірусні атаки, атаки на критичну інфраструктуру та багато інших. Україна, як і багато інших країн, проводить заходи для боротьби з кіберзлочинністю. Це включає вдосконалення законодавства, розробку заходів з кіберзахисту, підвищення кваліфікації фахівців у сфері кіберзахисту та співпрацю з міжнародними партнерами для обміну інформацією та взаємодії в області кіберзахисту. Питання посилення кримінальної відповідальності за кримінальні правопорушення у сфері інформаційних технологій є актуальним у зв’язку зі зростанням кількості кіберзлочинів та зловживань у цій сфері. Розвиток технологій відкриває нові можливості для злочинців, і правова система повинна адаптуватися, щоб забезпечити ефективний захист від таких злочинців. Тому, однією з причин посилення кримінальної відповідальності є необхідність відповідати за вчинення кіберзлочинів, які можуть завдати серйозної шкоди інформаційним системам, економіці, а також приватним особам. Для зменшення масштабів кіберзлочинності та встановлення ефективної національної протидії кіберзлочинності в міжнародній політиці кіберпростору держави можуть використовувати різні стратегії та механізми. Також, держави повинні розробляти та вдосконалювати законодавство, спрямоване на кіберзлочини. Це повинно включати судові санкції та відповідальність за кіберзлочини, а також прозорі та чіткі процедури для розслідування та притягнення винних до відповідальності. Крім того, світова спільнота активно працює над розробкою стандартів і міжнародної співпраці для ефективного протидії кіберзлочинності. Забезпечення кібербезпеки стає завданням для країни в сучасному інформаційному суспільстві. The article examines issues related to the commission of criminal offenses in the field of information relations, considers the experience of international legislation in the criminal-legal counteraction of cybercrime as one of the elements of information security in Ukraine. Information and telecommunication technologies have become an integral part of the modern world, and along with their widespread use, the threat of cybercrime is also growing. Thus, cybercrime has become an actual phenomenon for many countries, including Ukraine. Cyberspace deals with various crimes such as cyber attacks, identity theft, phishing, virus attacks, attacks on critical infrastructure and many others. Ukraine, like many other countries, is taking measures to combat cybercrime. This includes improving legislation, developing cyber security measures, improving the skills of cyber security specialists and cooperating with international partners to exchange information and interact in the field of cyber security. The issue of strengthening criminal liability for criminal offenses in the field of information technology is relevant in connection with the increase in the number of cybercrimes and abuses in this field. Advances in technology present new opportunities for criminals, and the legal system must adapt to provide effective protection against such criminals. Therefore, one of the reasons for the strengthening of criminal responsibility is the need to be responsible for the commission of cybercrimes, which can cause serious damage to information systems, the economy, as well as private individuals. States can use various strategies and mechanisms to reduce the scale of cybercrime and establish an effective national response to cybercrime in international cyberspace policy. States should develop and improve legislation targeting cybercrime. This should include judicial sanctions and accountability for cybercrime, as well as transparent and clear procedures for investigating and prosecuting perpetrators. In addition, the global community is actively working on the development of standards and international cooperation to effectively combat cybercrime. Ensuring cyber security becomes a task for the country in the modern information society.Item Стан злочинності в Україні у 2020–2022 роках (окремі кількісно-якісні показники)(Видавничий дім «Гельветика», 2023) Ободов, Н. А.; Obodov, N.; Беспаль, Ольга Леонідівна; Bespal, Olha; Беспаль, Ольга ЛеонидовнаДана наукова стаття присвячена висвітленню кількісно-якісних показників злочинності в Україні у 2020–2022 роках та їх аналізу, з урахуванням науково-емпіричних методів. Аналіз стану злочинності в Україні здійснюється з використанням статистичної інформації про кількість кримінальних правопорушень за певний період часу (місяць, квартал, рік). Втім, лише порівняння кількісних показників кримінальних правопорушень за певні звітні періоди, не дасть можливості отримати більш деталізовану об’єктивну інформацію про криміногенну ситуацію в країні, а тому використання кількісних та якісних показників злочинності, як структура, характер та географія злочинності, набуває особливо важливого значення. На основі статистичних даних Офісу Генерального прокуратура, наведено показники злочинності за 2020–2022 рр., де подано динаміку злочинності, в тому числі за ступенем тяжкості, видом поселення, формою вини, також проаналізовано показники окремих насильницьких злочинів. Зазначена інформація подана, в тому числі, у виді таблиць. Окреслено криміногенні наслідки, пов’язані з повномасштабним вторгненням росії на територію України, а також вплив змін та доповнень до Кримінального кодексу України на криміногенну ситуацію, визначено можливі детермінанти кількісно-якісних змін. Зроблено загальний висновок, що протягом останніх трьох років (2020–2022 рр.) показники переважно мали тенденцію до зменшення, однак з початком широкомасштабної війни дані за 2022 р. з багатьох видів кримінальних правопорушень в рази збільшились (серед яких злочини проти основ національної безпеки; кримінальні правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку; військові кримінальні правопорушення). На основі проведеного дослідження висунуто пропозиції щодо запобігання кримінальним правопорушенням на загальносоціальному, спеціально-кримінологічному та індивідуальному рівнях. Запропоновані варіанти запобігання злочинності в майбутньому, зменшення кількості правопорушень, де враховано міжнародний досвід протидії та зменшенню кількості злочинних проявів суспільства, зважаючи на європейську інтеграцію України. This scientific article is devoted to the coverage of quantitative and qualitative indicators of crime in Ukraine in 2020–2022 and their analysis, taking into account scientific and empirical methods. Analysis of the state of crime in Ukraine is carried out using statistical information on the number of criminal offenses for a certain period of time (month, quarter, year). However, only the comparison of quantitative indicators of criminal offenses for certain reporting periods will not provide an opportunity to obtain more detailed objective information about the criminogenic situation in the country, and therefore the use of quantitative and qualitative indicators of crime, such as the structure, nature and geography of crime, becomes especially important. Based on the statistical data of the General Prosecutor’s Office, crime indicators for 2020–2022 are given, where the dynamics of crime are presented, including by degree of severity, type of settlement, form of guilt, and indicators of individual violent crimes are also analyzed. The specified information is presented, including, in the form of tables. The criminogenic consequences associated with the full-scale invasion of Russia on the territory of Ukraine are outlined, as well as the impact of changes and additions to the Criminal Code of Ukraine on the criminogenic situation, possible determinants of quantitative and qualitative changes are determined. A general conclusion was made that during the last three years (2020–2022), the indicators mainly tended to decrease, but with the beginning of a large-scale war, the data for 2022 for many types of criminal offenses increased several times (including crimes against the foundations of national security; criminal offenses against peace, human security and international legal order; military criminal offences). On the basis of the conducted research, proposals were put forward for the prevention of criminal offenses at the general social, special criminological and individual levels. Proposed options for preventing crime in the future, reducing the number of offenses, taking into account the international experience of countermeasures and reducing the number of criminal manifestations of society, taking into account the European integration of Ukraine.Item Публічне адміністрування інвестицій в Україні: сучасний стан та перспективи розвитку(Видавничий дім «Гельветика», 2023) Линник, О. А; Lynnyk, O.В статті розглянуто публічне адміністрування інвестицій в Україні: сучасний стан та перспективи розвитку. Якість управління державними інвестиціями була та поки що залишається невисокою, а до недоліків національної системи управління державними інвестиціями слід віднести: відсутність стратегічного планування суспільних інвестицій на загальнодержавному рівні, що ускладнює визначення пріоритетів та робить процес відбору інвестицій них проектів уразливим до впливу лобістських атак і кулуарних домовленостей; брак єдиних процедур розгляду й відбору інвестицій них проектів, які фінансуються з державного бюджету, що впливає на обґрунтованість відповідних рішень та можливість завершення й повноцінного функціонування таких проектів у майбутньому; відсутність єдиної, деталізованої методології розроблення проектів щодо їх оцінки, що обумовлює низьку інституційну спроможність проведення останньої та аналогічний фаховий рівень державних службовців у інвестицій ній сфері; незадовільні моніторинг і контроль показників реалізації проектів на центральному рівні, несформованість єдиної бази даних інвестицій них проектів, що знижує транспарентність інвестицій ного процесу та ефективність державних інвестицій; недостатнє ресурсне забезпечення системи координації управління державними інвестиціями, брак кадрового резерву професій них менеджерів із реалізації масштабних проектів у системі органів влади, що в більшості випадків спричиняє низьку якість підготовки інвестицій них проектів і ускладнює їх реалізацію. Державне інвестування має бути пов’язаним зі стратегією розвитку держави, що базується на оцінці потенційних можливостей та перешкод для зростання і створення робочих місць у кожному регіоні (або населеному пункті). Інвестиційні стратегії повинні мати чітко визначені політичні цілі, ґрунтуватися на фактах, які вказують на здатність регіону ефективно використовувати інвестиції і забезпечувати власні конкурентоспроможність та сталий, інклюзивний розвиток в контексті глобальних тенденцій. Відбір інвестиційних проектів, для реалізації яких надається державна підтримка, здійснюється на конкурсній основі на підставі даних Державного реєстру інвестиційних проектів та проектних (інвестиційних) пропозицій, а також експертних висновків за результатами проведення експертної оцінки їх економічної ефективності. Публічні закупівлі, згідно з позицією ОЕСР, є невід’ємною частиною державних інвестицій, а також державною діяльністю, найбільш вразливою до марнотратства, шахрайства та корупції. Проблемні системи закупівель можуть підірвати цілісність інвестиційного процесу, відлякати інвесторів і поставити під загрозу досягнення цілей політики. Тому держава повинна забезпечити максимальну прозорість на всіх етапах закупівельного циклу, сприяти підвищенню професіоналізму закупівельників і створити чіткі механізми підзвітності та контролю. The article examines the public administration of investments in Ukraine: current state and prospects for development. The quality of public investment management was and still remains low, and the shortcomings of the national system of public investment management include: the lack of strategic planning of public investments at the national level, which complicates the determination of priorities and makes the process of selecting investment projects vulnerable to the influence of lobbying attacks and backroom agreements; lack of uniform procedures for consideration and selection of investment projects financed from the state budget, which affects the validity of relevant decisions and the possibility of completion and full functioning of such projects in the future; the absence of a single, detailed methodology for the development of projects regarding their evaluation, which determines the low institutional capacity for conducting the latter and the similar professional level of civil servants in the investment sphere; unsatisfactory monitoring and control of project implementation indicators at the central level, failure to form a single database of investment projects, which reduces the transparency of the investment process and the efficiency of state investments; insufficient resource provision of the state investment management coordination system, lack of personnel reserve of professional managers for the implementation of large-scale projects in the system of authorities, which in most cases causes low quality of preparation of investment projects and complicates their implementation. State investment should be linked to the state’s development strategy, which is based on an assessment of potential opportunities and obstacles for growth and job creation in each region (or locality). Investment strategies must have clearly defined political goals, be based on facts that indicate the region’s ability to effectively use investments and ensure its own competitiveness and sustainable, inclusive development in the context of global trends. The selection of investment projects, for the implementation of which state support is provided, is carried out on a competitive basis based on data from the State Register of Investment Projects and project (investment) proposals, as well as expert opinions based on the results of an expert assessment of their economic efficiency. Public procurement, according to the position of the OECD, is an integral part of public investment, as well as the public activity most vulnerable to waste, fraud and corruption. Problematic procurement systems can undermine the integrity of the investment process, deter investors, and jeopardize the achievement of policy objectives. Therefore, the state must ensure maximum transparency at all stages of the procurement cycle, promote the improvement of the professionalism of purchasers, and create clear mechanisms of accountability and control.Item Адміністративно-правова охорона тваринного світу(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2024-02-20) Волченко, Михайло Вікторович; Volchenko, Mykhailo; Замрига, Артур ВікторовичДисертацію присвячено дослідженню адміністративно-правової охорони тваринного світу, встановлено, що тваринний світ – це елемент навколишнього природнього середовища, що представляє сукупність диких, домашніх, сільськогосподарських, лабораторних, циркових та зоопаркових тварин, що постійно чи тимчасово мешкають на території України, та є базою для одержання промислової і лікарської сировини, харчових продуктів та інших матеріальних цінностей. Ознаками, що притаманні поняттю «тваринний світ» є: це компонент навколишнього природного середовища; джерело духовного та естетичного збагачення і виховання людей; сукупність диких, домашніх, сільськогосподарських, лабораторних, циркових та зоопаркових тварин; постійно чи тимчасова мешкають на території України; тваринний світ є відновлюваним природним ресурсом; перебувають у дикій природі, в комунальній чи приватній власності, можуть повертатися у дике природне середовище; тварини (також водні живі ресурси) здатні взаємодіяти з навколишнім природнім середовищем; є базою для одержання промислової і лікарської сировини, харчових продуктів та інших матеріальних цінностей; зникнення виду не впливає на зникнення тваринного світу. Аргументовано, що ознака «дикості» щодо поняття «тваринний світ» не є ідентифікаційним маркером розмежування будь-яких тварин, так як вони всі є продуктом природи, що отримують додаткові ознаки у разі потрапляння з дикої природи до людських господарств, але в жодному випадку вони не втрачають сутність, що вкладається в термін «тварина». Не є об’єктами тваринного світу частини диких тварин (роги, шкіра тощо), так як об'єкт – це явище, предмет, особа, на які спрямована певна діяльність, увага, а частки диких тварин, це продукти виробництва, що утворюються з тваринного світу. Відповідно зазначеного визначено, що охорона тваринного світу – є система взаємодоповнюючих засобів, що направлені на збереження диких, домашніх, сільськогосподарських, лабораторних, циркових та зоопаркових тварин та інших об’єктів тваринного світу їх відтворення та раціональне використання продукції тваринного світу. В той же час, правова охорона тваринного світу – є урегульована та визначена правовими нормами система засобів та способів, що використовується в межах покладених функціональних обов’язків публічними органами управління, направлена на охорону та раціональне використання тваринного світу з метою їх збереження та примноження; визначення прав та обов’язків публічної адміністрації, установ, організацій, фізичних осіб в сфері тваринного світу. The dissertation is devoted to the study of the administrative and legal protection of the animal world, it is established that the animal world is an element of the surrounding natural environment, which represents a set of wild, domestic, agricultural, laboratory, circus and zoo animals that permanently or temporarily live on the territory of Ukraine, and is a base for obtaining industrial and medicinal raw materials, food products and other material values. The signs inherent in the concept of "animal world" are: it is a component of the natural environment; a source of spiritual and aesthetic enrichment and education of people; a set of wild, domestic, agricultural, laboratory, circus and zoo animals; permanently or temporarily live on the territory of Ukraine; the animal world is a renewable natural resource; are in the wild, in communal or private property, may return to the wild natural environment; animals (also aquatic living resources) are able to interact with the surrounding natural environment; is a base for obtaining industrial and medicinal raw materials, food products and other material values; the extinction of a species does not affect the extinction of the animal world. It is argued that the sign of "wildness" in relation to the concept of "animal world" is not an identification marker for distinguishing any animals, since they are all products of nature, which receive additional signs in the case of getting from the wild to human farms, but in no case are they do not lose the essence embedded in the term "animal". Parts of wild animals (horns, skin, etc.) are not objects of the animal world, since an object is a phenomenon, object, person, to which a certain activity, attention is directed, and parts of wild animals are products of production formed from animal world Accordingly, it is determined that the protection of the animal world is a system of complementary means aimed at the preservation of wild, domestic, agricultural, laboratory, circus and zoo animals and other objects of the animal world, their reproduction and rational use of animal products. At the same time, the legal protection of the animal world is a system of means and methods regulated and defined by legal norms, used within the limits of the assigned functional duties by public management bodies, aimed at the protection and rational use of the animal world for the purpose of their preservation and reproduction; determination of the rights and obligations of public administration, institutions, organizations, and individuals in the field of the animal world.Item Міжнародно-правова відповідальність при правонаступництві держав(Видавничий дім «Гельветика», 2023) Замрига, Артур Вікторович; Zamryha, Artur; Замрыга, Артур Викторович; Падалка, Марія Анатоліївна; Padalka, Mariia; Падалка, Мария АнатольевнаСтаття розглядає концепцію міжнародної відповідальності держави у міжнародному праві та її ключові аспекти. Стаття наголошує на тому, що міжнародна відповідальність може виникнути у разі порушення міжнародних договорів, звичаїв міжнародного права, прав людини, міжнародного гуманітарного права та правил міжнародного екологічного права. Робота відзначає важливість розуміння цього поняття для забезпечення правопорядку та стабільності в міжнародних відносинах. У статті також звертається увага на взаємозв’язок міжнародної відповідальності держав та концепції правонаступництва, який виникає при зміні уряду чи режиму в державі, що несе відповідальність за порушення міжнародного права, і вимагає продовження виконання зобов’язань, що були накладені на попередній уряд чи режим. Крім того, стаття розглядає історичний контекст розвитку міжнародно-правової відповідальності держав, включаючи процес кодифікації норм, пов’язаних із відповідальністю держав. Дана стаття розглядає питання правонаступництва держав у міжнародному праві, звертаючи увагу на їхню історію та розвиток. Також у роботі виділяються певні аспекти діяльності держави-правонаступниці в міжнародному праві, включаючи прийняття прав та обов’язків, відповідальність за минулі дії, виконання міжнародних зобов’язань. Зазначається, що ці аспекти важливі для забезпечення стабільності та неперервності міжнародних відносин після змін у внутрішній політиці чи уряді держави-попередниці. Визначається, що у разі порушення міжнародних зобов’язань державою-попередницею, держава-правонаступниця може нести відповідальність та зобов’язана виконувати усі зобов’язання, які були передбачені у міжнародних договорах та домовленостях. У статті розглядаються питання міжнародної відповідальності держав-правонаступниць у контексті Проєкту статей про відповідальність держав за міжнародно-протиправні дії. Визначається, що Проєкт не містить прямих норм, які регулюють міжнародну відповідальність держав-правонаступниць. Разом з тим у роботі звертається увага на ст. 10 та 11 Проєкту та відслідковується взаємозв’язок з міжнародною відповідальністю у випадку правонаступництва. Загалом у статті акцентується увага на важливості правонаступництва в забезпеченні безперервності виконання міжнародних зобов’язань та відповідальності держав незалежно від змін урядів чи режимів, і обговорює ключові аспекти цього питання в міжнародному праві. The article considers the concept of international responsibility of the state in international law and its key aspects. The article emphasizes that international responsibility may arise in case of violation of international treaties, customs of international law, human rights, international humanitarian law and rules of international environmental law. The work notes the importance of understanding this concept to ensure law and order and stability in international relations. The article also draws attention to the relationship between the international responsibility of states and the concept of legal succession, which arises when a government or regime changes in a state that is responsible for violations of international law and requires the continuation of the obligations imposed on the previous government or regime. In addition, the article considers the historical context of the development of international legal responsibility of states, including the process of codification of norms related to the responsibility of states. This article examines the issue of legal succession of states in international law, paying attention to their history and development. The work also highlights certain aspects of the activities of the successor state in international law, including acceptance of rights and obligations, responsibility for past actions, and fulfillment of international obligations. It is noted that these aspects are important to ensure the stability and continuity of international relations after changes in the domestic policy or government of the predecessor state. It is determined that in case of violation of international obligations by the predecessor state, the successor state may bear responsibility and is obliged to fulfill all obligations stipulated in international treaties and agreements. The article examines the issue of international responsibility of successor states in the context of the Draft Articles on the Responsibility of States for Internationally Illegal Actions. It is determined that the Project does not contain direct norms that regulate the international responsibility of successor states. At the same time, the work draws attention to Art. 10 and 11 of the Project and the relationship with international responsibility in the case of legal succession is monitored. In general, the article focuses on the importance of legal succession in ensuring the continuity of international obligations and responsibilities of states regardless of changes in governments or regimes, and discusses key aspects of this issue in international law.Item Роль інституту зразкової справи у забезпеченні єдності судової практики в адміністративному судочинстві(Видавничий дім «Гельветика», 2023) Цвіркун, Юрій Іванович; Tsvirkun, Yurii; Цвиркун, Юрий ИвановичУ статті здійснено аналіз законодавчих норм, які регулюють провадження в зразкових справах в адміністративному судочинстві, за наслідками чого визначено роль інституту зразкової справи у забезпеченні єдності судової практики в адміністративному судочинстві. Звернено увагу, що нові процесуальні норми Кодексу адміністративного судочинства України мають приписи, які попередня редакція Кодексу не містила, у зв’язку із цим, відбулися зміни в порядку розгляду та вирішення адміністративних справ, а інститути, які в законодавстві отримали назву «зразкова справа» та «типова справа», можуть стати причинами змін в системі права держави. Підмічено, що інститут «зразкової справи» було введено лише в адміністративний процес, що є однією із відмінностей цього процесу від інших судових процесів. Підкреслюється, що інститут «зразкова справа» впроваджений саме для забезпечення єдності судової практики в адміністративному судочинстві і відіграє в цьому процесі надважливу роль, оскільки за наслідками вирішення такої судової справи ухвалюється рішення, яке, як зафіксував Верховний Суд, набуває ознак прецеденту. Зауважено, що інститут «зразкова справа» як новий правовий механізм адміністративного судочинства породив жваву дискусію серед науковців та практиків щодо введення судового прецеденту в правову систему України та щодо визначення його місця в системі джерел національного права. В підсумку зроблено висновок, що судове рішення за результатами розгляду зразкової справи породжує судовий прецедент. Акцентовано, що таке рішення: 1) призначене для забезпечення єдності судової практики адміністративних судів та до усталеності адміністративної діяльності; 2) служить вказівником для всіх адміністративних судів при розв’язанні типових судових справ та орієнтиром для органів публічної адміністрації в тотожних юридичних ситуаціях. При цьому відмічається, що судові рішення Верховного Суду у зразкових справах мають для судів нижчих інстанцій характер імперативу і повинні ними застосовуватись беззастережно. Відповідний правовий механізм, який введений поки що лише в адміністративному судочинстві, є дієвим інструментом для забезпечення однакового застосування судами норм права. The article analyzes the legislative norms that regulate proceedings in exemplary cases in administrative proceedings, as a result of which the role of the institute of exemplary cases in ensuring the unity of judicial practice in administrative proceedings is determined. Attention has been drawn to the fact that the new procedural norms of the Code of Administrative Procedure of Ukraine have prescriptions that the previous version of the Code did not contain, in connection with this, there have been changes in the procedure for consideration and resolution of administrative cases, and the institutes, which in the legislation received the name “exemplary case” and “typical case” can become the reasons for changes in the legal system of our country. It was noted that the institution of “exemplary case” was introduced only in the administrative process, which is one of the differences of this process from other judicial processes. It is emphasized that the “exemplary case” institution was implemented precisely to ensure the unity of judicial practice in administrative proceedings and plays an extremely important role in this process, since a decision is made based on the consequences of the resolution of such a court case, which, as noted by the Supreme Court, acquires the characteristics of a precedent. It is noted that the “exemplary case” institute as a new legal mechanism of administrative proceedings has given rise to a lively discussion among scientists and practitioners regarding the introduction of judicial precedent into the legal system of Ukraine and the determination of its place in the system of sources of national law. As a result, it was concluded that the court decision based on the results of consideration of the exemplary case creates a court precedent. It is emphasized that this decision: 1) is intended to ensure the unity of judicial practice of administrative courts and to establish administrative activity; 2) serves as a guide for all administrative courts when solving typical court cases and a reference point for public administration bodies in identical legal situations. At the same time, it is noted that the judgments of the Supreme Court in exemplary cases are imperative for lower courts and must be applied unconditionally. The corresponding legal mechanism, which has been introduced so far only in administrative proceedings, is an effective tool for ensuring the uniform application of legal norms by courts.Item Особливості публічного адміністрування навколишнього природного середовища за рахунок місцевих бюджетів(Видавничий дім «Гельветика», 2023) Кузьменко, Оксана Володимирівна; Kuzmenko, Oksana; Кузьменко, Оксана Владимировна; Чорна, Вікторія Григорівна; Chorna Viktoriia; Чорная, Виктория Григорьевна; Островський, С. О.; Ostrovskyi, S.В мовах децентралізації влади, одним з вагомих суб’єктів публічної адміністрації, який наділений правами та обов’язками щодо відновлення та охорони навколишнього природнього середовища є місцеві ради. Саме вони мають забезпечити передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи й повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. На територіях, на яких введено воєнний стан, також можуть утворюватися тимчасові державні органи, а саме військові адміністрації, задля забезпечення дії Конституції та законів України, функціонування зазначених тимчасових державних органів не припиняє діяльність органів місцевого самоврядування. Фінансується діяльність місцевих рад завдяки місцевим бюджетам. Основними надходженнями до місцевих бюджетів є податки, трансферти та доходи з власних джерел, що передбачено Бюджетним кодексом України та Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні». В умовах воєнного стану низка територій зазнала втрат та значних пошкоджень у зв’язку з тим, що є прифронтовими, на цій території зменшилась кількість підприємств, або зникли взагалі, саме тому ці місцеві громади потребують значної кількості коштів на відновлення як територій, так і інфраструктури. Тобто сьогодні місцеві ради мають різне фінансове забезпечення, стан територій наявність існування бізнесу, який сплачує податки до місцевого бюджету. Одним з обов’язків місцевих рад є охорона навколишнього природнього середовища в межах власних територій. Треба зазначити, що сьогодні від військових дій постраждало 812 природоохоронних зон, загальна площа яких становить майже мільйон гектарів або 20% від загальної площі всіх заповідних територій України. Найбільше зазнали шкоди території, які знаходяться під окупацією та ті, на яких проходили бойові дії. Під загрозою знищення опинились 16 Рамсарських об’єктів (водно-болотні угіддя міжнародного значення), близько 160 територій Смарагдової мережі (мережа природоохоронних територій, створена задля збереження видів, які потребують охорони на загальноєвропейському рівні) та два біосферні заповідники[1]. Частина національних природних парків знаходиться на межі гуманітарної катастрофи. Зазначені пошкодження повинні бути відновлені державою за допомогою місцевого самоврядування за допомогою державного фінансування та коштів місцевих бюджетів. In the language of decentralization of power, local councils are one of the important subjects of public administration, which is endowed with rights and responsibilities regarding the restoration and protection of the natural environment. It is they who must ensure the measures and powers provided for by the Law of Ukraine “On the Legal Regime of Martial Law” necessary to ensure the defense of Ukraine, the protection of the safety of the population and the interests of the state. Temporary state bodies, namely military administrations, may also be formed in the territories where martial law has been imposed, in order to ensure the operation of the Constitution and laws of Ukraine, the functioning of these temporary state bodies does not stop the activities of local self-government bodies. The activities of local councils are financed thanks to local budgets. The main revenues to local budgets are taxes, transfers and income from own sources, which is provided for by the Budget Code of Ukraine and the Law of Ukraine “On Local Self-Government in Ukraine”. In the conditions of martial law, a number of territories have suffered losses and significant damage due to the fact that they are near the front, the number of enterprises in this territory has decreased or disappeared altogether, that is why these local communities need a significant amount of funds for the restoration of both territories and infrastructure. That is, today local councils have different financial support, the state of territories, the existence of businesses that pay taxes to the local budget. One of the responsibilities of local councils is to protect the natural environment within their own territories. It should be noted that today 812 nature protection zones, the total area of which is almost one million hectares or 20% of the total area of all protected areas of Ukraine, have been affected by military operations. The territories under occupation and those where hostilities took place suffered the most damage. 16 Ramsar sites (wetlands of international importance), about 160 territories of the Emerald Network (a network of protected areas created for the preservation of species that need protection at the European level) and two biosphere reserves are under threat of destruction. Part of the national natural parks is on the verge of a humanitarian disaster. The specified damage must be restored by the state with the help of local self-government with the help of state funding and funds from local budgets.Item Правовий статус платника податків – юридичної особи (за законодавством України та Польщі)(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2024-02-12) Циганок, Юрій Володимирович; Tsyhanok, Yurii; Дмитренко, Емілія СтаніславівнаУ дисертації з використанням сучасних методів наукового пізнання, доктринальних положень наукових джерел, нормативно-правових актів, правозастосовної практики визначено сутність і особливості структури правового статусу платника податків - юридичної особи за законодавством України і Польщі, а також напрями удосконалення законодавства України у цій сфері і подальшої гармонізації його із законодавством Європейського Союзу. Using modern methods of scientific research, doctrinal provisions of scientific sources, regulations, and law enforcement practice, the dissertation defines the essence and peculiarities of the structure of the legal status of a taxpayer - a legal entity under the laws of Ukraine and Poland, as well as the directions for improving Ukrainian legislation in this area and further harmonising it with the laws of the European Union.Item Правове регулювання оподаткування операцій з постачання електронних товарів і послуг у сфері транскордонної електронної комерції(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2024-02-12) Лабадін, Віталій Ігорович; Labadin, Vitalii; Дмитренко, Емілія СтаніславівнаУ дисертації здійснено комплексне та системне дослідження правового регулювання оподаткування операцій з постачання електронних товарів і послуг у сфері транскордонної електронної комерції. This dissertation provides a comprehensive and systematic study of the legal regulation of taxation of transactions for the supply of electronic goods and services in the field of cross-border electronic commerce.Item Особливості податкового контролю у формі перевірок нерезидентів – платників податку на додану вартість(Видавничий дім «Гельветика», 2023) Лабадін, В. І.; Labadin, V.Статтю присвячено дослідженню особливостей податкового контролю у формі перевірок нерезидентів – платників податку на додану вартість. Встановлено, що оскільки нерезиденти як платники податку на додану вартість мають низку податкових прав і обов’язків, такі нерезиденти можуть підлягати заходам податковому контролю. Це обумовлює актуальність дослідження особливостей перевірки як форми контролю за дотриманням такими нерезидентами податкового законодавства. З’ясовано, що спрощені податкові декларації, які складаються і подаються нерезидентами як платниками податку на додану вартість, підлягають виключно камеральній спеціальній перевірці, зміст і порядок проведення якої врегульовано спеціальними нормами Податкового кодексу України. На основі порівняльного аналізу камеральної спеціальної перевірки з камеральною перевіркою, зміст і порядок проведення якої врегульовано загальними нормами Податкового кодексу України, встановлені спільні ознаки цих перевірок, насамперед у частині підстави проведення, відсутності обов’язку оформлювати рішення про проведення перевірки, відсутності обов’язку оформлювати документ (зокрема, довідку) за результатами перевірки, якщо не були встановлені порушення законодавства. Водночас встановлено, що між цими перевірками є низка відмінностей. Основні відмінності камеральної спеціальної перевірки від камеральної перевірки полягають у відмінних строках проведення, порядку проведення (зважаючи на можливість запитувати у платника податку інформацію і документи при проведенні камеральної спеціальної перевірки, на відміну від камеральної перевірки), порядку оформлення результатів (у разі виявлення порушень за результатами камеральної спеціальної перевірки складається податкове повідомлення, тоді як у разі виявлення порушень за результатами камеральної перевірки складається акт, і вже на підставі інформації акту може складатися податкове повідомлення-рішення). Можливість контролюючих органів запитувати в рамках камеральної спеціальної перевірки інформацію і документи у платника податку суттєво відрізняє цю перевірку від камеральної та у цьому елементі камеральна спеціальна перевірка більше тяжіє до документальної невиїзної перевірки. Підсумовано, що камеральна спеціальна перевірка містить ознаки камеральної і документальної перевірки. При цьому, особливості камеральної спеціальної перевірки обумовлені насамперед наявністю особливого правового регулювання оподаткування операцій з постачання електронних послуг, яке встановлене для нерезидентів. Ці особливості повинні сприяти адмініструванню податку на додану вартість, який нараховується і сплачується нерезидентами. The article is devoted to the study of the peculiarities of tax control in the form of tax audits of non-residents – value added tax payers. It was established that since non-residents as value added tax payers have tax rights and obligations, such non-residents may be subject to tax control measures. This determines the relevance of the study of the peculiarities of the audit as a form of control of such non-residents. It was found that simplified tax declarations, which shall be prepared and filed by non-residents as value added tax payers, are subject exclusively to an office special audit, the nature and procedure of which is regulated by special provisions of the Tax Code of Ukraine. On the basis of a comparative analysis of an office special audit with an office audit, the nature and procedure of which is regulated by general provisions of the Tax Code of Ukraine, common features of these audits have been identified, primarily in terms of the grounds for audit’s initiation, the absence of an obligation to adopt a decision on conducting an audit, the absence of an obligation to document the results of the audit if no violations of the law were found (in particular, by issuing a certificate). At the same time, it was established that there are a number of differences between these audits. The main differences between an office special audit and an office audit are the distinct time period of conducting these audits, the distinct procedure for conducting them (first of all, taking into account the possibility to request the taxpayer to provide information and documents when conducting an office special audit, as opposed to an office audit), the distinct procedure for documenting the audit’s results (in case of finding violations during an office special audit a tax notice shall be drawn up, while in case of finding violations during an office audit an act is drawn up which, in turn, may serve a basis for issuing a tax assessment notice). The right of the controlling authorities to request information and documents from the taxpayer as part of an office special audit significantly distinguishes this audit from an office audit, and in this element, an office special audit tends more to a documentary office audit. It was concluded that an office special audit contains features of office and documentary audits. At the same time, the peculiarities of an office special audit result from the presence of a special regulation of taxation of transactions for the supply of electronic services by non-residents. These peculiarities are aimed at facilitating the administration of value added tax, which is accrued and paid by non-residents.Item Особливості нотаріальних функцій посадових осіб органів місцевого самоврядування(Видавничий дім «Гельветика», 2023) Кузьменко, Оксана Володимирівна; Kuzmenko, Oksana; Кузьменко, Оксана Владимировна; Чорна, Вікторія Григорівна; Chorna, Viktoriia; Черная, Виктория Григорьевна; Лютіков, П. С.; Liutikov, P.В даній статті приділено увагу особливостям нотаріальних функцій посадових осіб органів місцевого самоврядування. Розкрито їх види та порядок провадження. Визначено, що контроль за організацією нотаріальної діяльності, дотриманням порядку вчинення нотаріальних дій, виконанням правил нотаріального діловодства уповноважених на це посадових осіб органів місцевого самоврядування здійснюється Міністерством юстиції України. Основним нормативним актом, яким урегульована нотаріальна діяльність посадових осіб органів місцевого самоврядування є Порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування. Посадові особи місцевого самоврядування щодо охорони спадкового права застосовують заходи щодо охорони спадкового майна не пізніше наступного дня з дати надходження заяви або доручення про наявність спадкового майна, яке потребує охорони. Для такої охорони спадкового майна посадова особа проводить опис майна, призначає його охоронця та передає майно йому на зберігання. Опис майна виражається у вигляді акту. До акту опису Відзначено, що на сьогодні система нормативно-правових актів, якими урегульовано діяльність посадових осіб місцевого самоврядування, що наділені обов’язком посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії є недостатньо деталізованим у визначенні повноважень даних суб’єктів та умов отримання правового статусу, що приводить до розбіжностей у трактуванні та можливості юридичних конфліктів. В той же час законодавцем невизначні правила забезпечення безпеки персональних даних клієнтів, що отримують нотаріальні послуги, що може призвести до витоку даних або порушення конфіденційності. Саме тому законодавство України в цій сфері потребує реформування та удосконалення. В той же час, на наш погляд, для покращення якості діяльності даних суб’єктів важливо проводити належне навчання та підвищувати рівень обізнаності зазначених осіб. Це може включати інформаційні кампанії, навчальні кейси, які допоможуть даним суб’єктам підвищувати свій професійний рівень. This article focuses on the features of the notarial functions of officials of local self-government bodies. Their types and procedure are disclosed. It was determined that the Ministry of Justice of Ukraine controls the organization of notarial activity, compliance with the procedure for performing notarial acts, and compliance with the rules of notarial record-keeping by officials of local self-government bodies authorized to do so. The main regulatory act regulating the notarial activities of officials of local self-government bodies is the Procedure for Notarial Acts by Officials of Local Self-Government Bodies Officials of local self-government regarding the protection of inheritance rights apply measures for the protection of inherited property no later than the next day from the date of receipt of an application or a mandate about the presence of inherited property that needs protection. For such protection of inherited property, an official carries out an inventory of the property, appoints its guardian and transfers the property to him for safekeeping. The description of the property is expressed in the form of a deed. To the act of description It was noted that today the system of regulatory legal acts that regulate the activities of local self-government officials, who are entrusted with the duty to certify rights, as well as facts of legal significance, and to perform other notarial actions, is insufficiently detailed in determining the powers of these entities entities and conditions for obtaining legal status, which leads to differences in interpretation and the possibility of legal conflicts. At the same time, the legislator has unclear rules for ensuring the security of personal data of clients receiving notary services, which may lead to data leakage or breach of confidentiality. That is why the legislation of Ukraine in this area needs to be reformed and improved. At the same time, in our opinion, in order to improve the quality of the activities of these subjects, it is important to conduct proper training and raise the level of awareness of these persons. This may include information campaigns, educational cases that will help these subjects to improve their professional level.Item Фінансова система України у воєнний та повоєнний періоди: правовий та безпековий вимір(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2023) Дмитренко, Емілія Станіславівна; Dmytrenko, Emiliia; Дмитренко, Эмилия СтаниславовнаУ статті проаналізовано особливості функціонування фінансової системи України в умовах воєнного стану та повоєнного періоду. Зазначено, що її зміст та сутність, як і правове регулювання фінансових відносин, за таких умов істотно змінюються. З’ясовано перелік викликів та загроз, які впливають на стан фінансової системи в умовах воєнного стану та у повоєнний період. Проаналізовано документи та статистичні матеріали Міністерства фінансів України, Міжнародного валютного фонду, Світового банку про окремі виклики та загрози і їх вплив на фінансову систему України. Окремо розглянуто звіти Національної ради з відновлення України від наслідків війни та Національного банку України, які стосуються аналізованих питань. Шляхом аналізу зазначених документів з’ясовано негативний вплив на фінансову систему нанесених збитків та завданої матеріальної шкоди Україні. Акцентовано увагу на таких викликах та загрозах фінансовій системі, як зростання державних витрат, зменшення надходжень до державного бюджету України та зростання його дефіциту. Зроблено висновок про необхідність збалансування доходів і видатків державного бюджету України у воєнний та повоєнний періоди. Водночас наголошено на важливості визначення на державному рівні нових внутрішніх та зовнішніх джерел фінансування заходів, пов’язаних із веденням військових дій і післявоєнним відновленням та відбудовою України. Аргументовано, що найбільшим за обсягом внутрішнім джерелом фінансування державного бюджету України у період війни став випуск облігацій внутрішньої державної позики «Військові облігації». Окремо розглянуто роль у фінансуванні сфери оборони та безпеки під час воєнного і повоєнного періодів щорічних законів «Про Державний бюджет України», резервного фонду бюджету та Фонду ліквідації наслідків збройної агресії. Зроблено висновок, що своєчасно прийняті законодавчі рішення сприяли забезпеченню стабільності фінансової системи України та виконанню нею завдань фінансового забезпечення сфери оборони і безпеки, захисту фінансових інтересів держави, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб. The article analyzes the peculiarities of the functioning of the financial system of Ukraine in the conditions of martial law and the post-war period. It is noted that its content and essence, as well as the legal regulation of financial relations, change significantly under such conditions. The list of challenges and threats affecting the state of the financial system in the conditions of martial law and in the post-war period has been clarified. The documents and statistical materials of the Ministry of Finance of Ukraine, the International Monetary Fund, and the World Bank on specific challenges and threats and their impact on the financial system of Ukraine were analyzed. The reports of the National Council for the Recovery of Ukraine from the Consequences of the War and the National Bank of Ukraine, which relate to the analyzed issues, were separately considered. Through the analysis of the specified documents, the negative impact on the financial system of the losses and material damage caused to Ukraine was clarified. Attention is focused on such challenges and threats to the financial system as the growth of government spending, the decrease in revenues to the state budget of Ukraine, and the growth of its deficit. A conclusion was made about the need to balance revenues and expenditures of the state budget of Ukraine in the war and post-war periods. At the same time, the importance of determining at the state level new internal and external sources of financing measures related to the conduct of military operations and the post-war recovery and reconstruction of Ukraine was emphasized. It is argued that the largest internal source of financing of the state budget of Ukraine during the war was the issue of bonds of the internal state loan “Military Bonds”. The role of the annual laws “On the State Budget of Ukraine”, the budget reserve fund and the Fund for liquidation of the consequences of armed aggression in the financing of the sphere of defense and security during the war and post-war periods is separately considered. It was concluded that timely adopted legislative decisions contributed to ensuring the stability of the financial system of Ukraine and its fulfillment of the tasks of financial support of the sphere of defense and security, protection of financial interests of the state, local self-government bodies, legal entities and individuals.Item Актуальні проблеми соціалізації військовослужбовців з інвалідністю внаслідок війни(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2023) Холодков, А. В.; Kholodkov, A.В даній статті розкрито актуальні проблеми соціалізації військовослужбовців з інвалідністю внаслідок війни, зокрема, наведено міжнародну практику. Визначено, що соціалізація військовослужбовців з інвалідністю внаслідок війни є всебічним, системним, довготривалим процесом. В першу чергу, ефективність даного процесу залежить від участі держави в його реалізації. Вважаємо, що військовослужбовці з інвалідністю внаслідок війни є особливими суб’єктами адміністративно-правових відносин, і саме тому держава віддаючи їм шану та висловлюючи повагу до виконання ними свого військового обов’язку повинна здійснити комплекс заходів по забезпеченню дотримання їх прав. Зокрема: – затвердження державних програм соціально-економічної адаптації; – забезпечення координації та співпраці державних органів, органів місцевого самоврядування та громадських організацій; – підвищення ролі громадськості в здійсненні громадського контролю за результативністю реалізації державних програм та ефективністю підтримки військовослужбовців з інвалідність внаслідок війни; – модернізація реабілітаційних центрів та баз відпочинку для досліджуваної категорії осіб; психологічна підтримка членів сімей військовослужбовців з інвалідністю внаслідок війни; – затвердження програм пільгового будівництва житла для військовослужбовців з інвалідністю внаслідок війни. Вважаємо, що процес соціалізації військовослужбовців з інвалідністю внаслідок війни потрібно розглядати комплексно, а держава в особі уповноважених суб’єктів публічної адміністрації повинна вживати комплекс заходів: – соціально-психологічні; – лікувально-реабілітаційні; – освітні; – кадрові. Крім того, потрібно запровадити моніторинг реалізації даних програм та оцінку їх результатів для визначення рівня ефективності діяльності відповідних суб’єктів та оцінити рівень адаптивності військовослужбовців інвалідів внаслідок війни. This article reveals the actual problems of socialization of servicemen with disabilities as a result of the war, in particular, international practice is given. It was determined that the socialization of servicemen with disabilities as a result of the war is a comprehensive, systematic, long-term process. First of all, the effectiveness of this process depends on the state’s participation in its implementation. We believe that servicemen with disabilities as a result of the war are special subjects of administrative and legal relations, and that is why the state, paying respect to them and expressing respect for their performance of their military duty, should implement a set of measures to ensure compliance with their rights. In particular: – approval of state programs of socio-economic adaptation; – ensuring coordination and cooperation of state bodies, local self-government bodies and public organizations; – increasing the role of the public in the implementation of public control over the effectiveness of the implementation of state programs and the effectiveness of support for servicemen with disabilities as a result of the war; – modernization of rehabilitation centers and recreation centers for the studied category of persons; psychological support for family members of servicemen with disabilities as a result of the war; – approval of the programs of subsidized construction of housing for servicemen with disabilities as a result of the war. We believe that the process of socialization of servicemen with disabilities as a result of the war should be considered comprehensively, and the state, in the form of authorized subjects of public administration, should take a set of measures: – social and psychological; – medical and rehabilitation; – educational; – personnel In addition, it is necessary to introduce monitoring of the implementation of these programs and evaluation of their results to determine the level of effectiveness of the relevant entities and assess the level of adaptability of servicemen disabled as a result of the war.Item Публічне адміністрування сфери дитячого харчування(Видавничий дім «Гельветика», 2023) Личенко, І. О.; Lychenko, I.; Чорна, Вікторія Григорівна; Chorna, Viktoriia; Черная, Виктория ГригорьевнаВ даній статті авторами акцентовано увагу на поняття та сутності публічного адміністрування сфери дитячого харчування. Авторами акцентовано увагу, що публічне адміністрування сферою дитячого харчування являє собою регламентована нормативно-правовими актами діяльність уповноважених органів державної влади та органів місцевого самоврядування, державних підприємств, що спрямована на: забезпечення здоровим та раціональним дитячим харчування дітей, розвиток підприємств сфери дитячого харчування, здійснення державного регулювання процесів виробництва та обігу дитячого харчування в Україні, притягнення винних осіб до відповідальності за порушення законодавства в сфері дитячого харчування. Визначено, що принципи публічного адміністрування сфери дитячого харчування – це основні вихідні ідеї та закономірності, що покладено в основу виробничих та логістичних процесів з метою забезпечення дітей грудного та раннього віку достатнім, високоякісним та безпечним дитячим харчуванням та реалізації конституційних прав дитини на достатній життєвий рівень, охорону здоров’я і життя. Запропоновано принципи публічного адміністрування сфери дитячого харчування поділити на: загальні принципи публічного адміністрування; спеціальними принципи; інституціональні принципи. Якщо перша та група принципів знайшли своє вираження в наукових дослідженнях, то інституційні принципи характеризуються специфічними особливостями, що визначають осноположні засади розвитку сфери дитячого харчування в цілому. Визначено, що суб’єктами публічної адміністрації у сфері дитячого харчування є: 1) суб’єкти загальної компетенції: Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України; 2) суб’єкти спеціальної компетенції: Міністерство охорони здоров’я України; Міністерство аграрної політики та продовольства України; Міністерство економіки України; Державна служба з питань безпечності та якості харчових продуктів та захисту прав споживачі інші органи та установи; органи місцевого самоврядування. This article has emphasized the concept and essence of public administration of baby food. The authors emphasize that public administration is regulated by normative-legal acts by the activity of authorized bodies of state and local self-government bodies, state-owned enterprises aimed at: providing healthy and rational baby food for children, development regulation of processes of production and circulation of baby food in Ukraine, bringing the perpetrators to justice for violation of legislation in the field of baby food. It is determined that the principles of public administration of baby food are the main starting ideas and patterns, which underlies production and logistics processes in order to provide infants of infants and early age sufficient, high quality and safe baby food and the realization of the child’s constitutional rights to a sufficient standard of living, Health and life. It is proposed to divide the principles of public administration of the sphere of baby food into: general principles of public administration; special principles; Institutional principles. If the first and a group of principles are expressed in scientific research, then institutional principles are characterized by specific features that determine the basic principles of development of baby food as a whole. It is determined that the subjects of public administration in the field of baby food are: 1) subjects of general competence: Verkhovna Rada of Ukraine, President of Ukraine, Cabinet of Ministers of Ukraine; 2) subjects of special competence: Ministry of Health of Ukraine; Ministry of Agrarian Policy and Food of Ukraine; Ministry of Economy of Ukraine; State Service for Food Safety and Quality and Protection Consumers other bodies and institutions; local governments.