Проблеми та перспективи впровадження звітності зі сталого розвитку в Україні

Abstract
У статті розкрито основні проблеми сучасної практики впровадження соціального звітування в Україні, визначено пріоритети у виборі форматів соціальних звітів та охарактеризовано елементи соціальної політики, що знаходять відображення у звітності зі сталого розвитку вітчизняних підприємств. Встановлено, що низка важливих аспектів соціальної відповідальності не знаходить достатнього відображення у нефінансовій звітності українських компаній. Відтак, досліджено прогресивний досвід відображення у складі показників соціальної звітності інформації про протидію корупції, ризиконебезпечність діяльності та відповідальність підприємства за наслідки ризиків. Визначено причини низької довіри суспільства до соціальної звітності в Україні та запропоновано зарубіжний досвід, використання якого дозволить забезпечити участь зацікавлених сторін в процесах соціального звітування та врегулювати питання щодо можливості реального відображення в звітах переваг та існуючих проблем, пов’язаних з діяльністю підприємства, що зробить соціальну звітність правдивим інструментом ефективного управління в галузі стійкого функціонування та розвитку.
The article examines the basic problems for introduction a social reporting in Ukraine. It determines priorities in choosing the social reporting formats, and characterizes social policy elements, that are reflected in sustainable development reporting of domestic enterprises. The study argues that a number of important aspects of social responsibility is not sufficiently reflected in the non-financial statements of Ukrainian companies. Thus, the article has studied advanced experience of disclosure information on combating corruption, risks connected with company activity, and company responsibility for the consequences of risks as indicators of social reporting. The reasons for low public confidence in social reporting in Ukraine were determined. Having examined international experience, the authors suggest applying it for ensuring stakeholders’ participation in social reporting, and adequate reflection of advantages and problems concerning company activities in the reports. That will turn social reporting into reliable tool for good governance and sustainable development.
В статье раскрыты основные проблемы современной практики внедрения социальной отчетности в Украине, определены приоритеты в выборе форматов социальных отчетов и охарактеризованы элементы социальной политики, которые находят отражение в отчетности по устойчивому развитию отечественных предприятий. Установлено, что ряд важных аспектов социальной ответственности не находит достаточного отражения в нефинансовой отчетности украинских компаний. Поэтому, исследован прогрессивный опыт отражения в составе показателей социальной отчетности информации о противодействии коррупции, уровне рискованности деятельности и ответственности предприятия за последствия рисков. Определены причины низкого доверия общества к социальной отчетности в Украине, и предложен зарубежный опыт, использование которого позволит обеспечить участие заинтересованных сторон в процессах социальной ответственности и урегулирует вопрос о возможности реального отображения в отчетах преимуществ и существующих проблем, связанных с деятельностью предприятия, что сделает социальную отчетность истинным инструментом эффективного управления в области устойчивого функционирования и развития.
Description
Keywords
звітність зі сталого розвитку, соціальна відповідальність, концепція сталого розвитку, sustainable development reporting, social responsibility, concept of sustainable development, отчетность по устойчивому развитию, социальная ответственность, концепция устойчивого развития
Citation
Гнилицька Л. В. Проблеми та перспективи впровадження звітності зі сталого розвитку в Україні / Л. В. Гнилицька, О. В. Суплякова, А. Ю. Хілько // Фінанси, облік і аудит : зб. наук. пр. / М-во освіти і науки України, ДВНЗ «Київ. нац. екон. ун-т ім. Вадима Гетьмана» ; редкол.: В. М. Федосов (голов. ред.) [та ін.]. – Київ : КНЕУ, 2016. – Вип. 2. – С. 199–214.