Радянська політика щодо Православної церкви на території України у пізньосталінський період
Loading...
Date
2019
Journal Title
Journal ISSN
Volume Title
Publisher
ТОВ «Видавництво «Прометей»
Abstract
Роботу присвячено проблемі діяльності Православної Церкви в умовах пізньосталінського періоду, тобто, після завершення Другої світової війни. Досліджено ситуацію із релігійними проявами в середовищі населення України цього періоду, а також результати функціонування окупаційної влади для релігійного життя. Зокрема, розкрито політику окупаційної влади як німецької так і румунської щодо відкриття та забезпечення умов для функціонування церковних парафій. Виявлено, що на території Української РСР після звільнення від німецько-румунської окупації мережа православних церковних парафій була найбільшою порівняно із усією територією СРСР. Тому радянська влада була вимушена рахуватися із новим становищем Православної Церкви, шукаючи можливості отримати від неї надійну суспільну опору, зокрема у просуванні імперської парадигми у суспільну свідомість. Владою СРСР було утворено ряд інституцій які мали забезпечувати контроль і нагляд за діяльністю релігійних організацій в УРСР. Водночас, правляча партія ВКП(б) здійснювала заходи, спрямовані на недопущення впливу релігії й Церкви на своїх членів. За прояви релігійності членами партії вони виключалися із партійних лав. Завдяки спеціальним урядовим інституціям радянська держава також проводила політику по вилученню у Церкви приміщень які до окупації використовувалися для суспільних потреб, у чому виявлялися напрямки протиборства між християнською релігією і панівною в СРСР ідеологією.
The paper is dedicated to the problem of Orthodox Church activities in the late Stalin period conditions, that is, after the end of World War II. Studied was the situation concerning the religious manifestations among Ukrainian population in that period and the impact of the occupation authority’s activities on religious life. In particular, the policy of the occupation authority, both German and Romanian, with respect to opening and providing conditions for functioning of parishes was explained. As was found, the network of Orthodox parishes on the Ukrainian SSR territory, after it was liberated from German and Romanian occupation, was the largest as compared with the entire USSR territory. Therefore, the Soviet authorities had to reckon the new status of the Orthodox Church while seeking to obtain a reliable public anchorage from it, in particular, in promoting the imperial paradigm in public conscience. The USSR authorities established a number of institutions that were to provide control and oversight over the activity of religious organizations in the UkrSSR. At the same time, the ruling party, the All-Union Communist Party (of Bolsheviks) took steps to prevent the influence of religion and the Church on its members. For any manifestations of religiousness by party members, they were expelled from the party. Owing to special government institutions, the Soviet state also pursued the policy of repossessing from the Church the premises that were used for public purposes before the occupation, and those facts highlighted the areas of confrontation between the Christian religion and the ideology ruling in the USSR.
Description
Keywords
Російська Православна церква, період окупації, уповноважені ради з питань релігій При Раді Міністрів СРСР, храми, більшовицька ідеологія, Russian Orthodox Church, Occupation Period, Authorized Councils for Religions Under the Council of Ministers of the USSR, temples, Bolshevik ideology
Citation
Сацький П. Радянська політика щодо Православної церкви на території України у пізньосталінський період / Павло Сацький // Православна Церква в українському державотворенні : зб. ст. та матеріалів на пошану Його Святості, Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета / [керівник авт. кол. В. В. Омельчук]. – Київ : ТОВ «Вид-во «Прометей», 2019. – Вип. VII. – С. 191–214. – (Світові традиції державного управління).