Стратегії розвитку компаній-інноваторів на основі інтелектуальної власності
Loading...
Date
2019
Journal Title
Journal ISSN
Volume Title
Publisher
Харківський національний технічний університет сільського господарства імені Петра Василенка
Abstract
В статті розглянуто особливості стратегій розвитку компаній-інноваторів на
основі формальних та неформальних механізмів, що створюють бар’єри для імітації
інновацій конкурентами. Визначено мету, яка полягає в аналізі умов та визначенні
факторів, що впливають на вибір стратегії розвитку нового інноваційного бізнесу на основі
інтелектуальної власності.
Методи дослідження. Аналіз даних фундаментальних та прикладних
досліджень, що вивчають використання суб’єктами господарювання різних механізмів
захисту ренти інноватора. Ресурсний підхід до управління бізнесом (Б. Вернерфельт, Р.
Румельт, Дж.Барні), що дозволяє оцінити інновацію як VRIN-ресурс, а також проекція
концепції Д.Тіса на управління інноваціями в контексті двох основних стратегій: володіння
суто знаннями або ж володіння / контроль над додатковими або критичними активами.
Результати дослідження. Визначено, що для незначної інновації, непов'язаної з
проривною технологією, навіть відносно слабкий патент буде корисним: він
перешкоджатиме імітації, оскільки вигоди від використання нових знань недостатні для
виправдання можливих санкцій за порушення патенту. В той же час, радикальні інновації
краще можуть бути захищені секретністю – у відповідь на велику проблему імітації та
відтворення з боку конкурентів. Крім того, для молодих компаній-інноваторів ІВ відіграє більш важливу роль в порівнянні з давно існуючими компаніями. Підтверджується, що
патенти діють як «сигнал» професіоналізму та інноваційності, дозволяючи збільшити і
прискорити фінансування венчурного капіталу. Разом з тим невеликі компанії вважають
неформальні засоби захисту, такі як швидкість виходу на ринок або секретність, більш
важливими, ніж патентування. Молоді інноваційні компанії особливо схильні поєднувати
як формальні, так і неформальні механізми IВ.
Наукова новизна в дослідженні полягає у формуванні теоретичних узагальнень щодо
залежності стратегії захисту від ступеню радикальності інновації, а також від стадії
життєвого циклу компанії-інноватора. Практична значущість дослідження дозволить
обґрунтовано обирати стратегії неформального захисту інновацій, що, в свою чергу,
дозволить оптимізувати витрати на реалізацію стратегій, пов’язаних формальним з
захистом ІВ. Перспективи подальших досліджень полягають у емпіричній перевірці на
рівні компанії, чи використовуються різні способи захисту ІВ для різних типів винаходів
компанії, тобто для більш і менш радикальних інновацій.
The article discusses the features of development strategies of innovative companies based on
formal and informal mechanisms that create barriers for competitors to imitate innovations. Defined
goal, is to analyze the conditions and determine the factors that influence the choice of a development
strategy for a new innovative business based on intellectual property.
Research Methods. Analysis of fundamental and applied research data studying the use by
business entities of various mechanisms for protecting the innovator's rent. Resource approach to
business management (B. Wernerfelt, R. Rumelt, J. Barney), which allows you to evaluate
innovation as a VRIN resource, as well as the projection of D. Tisse’s concept on innovation
management in the context of two main strategies: pure knowledge or ownership / control over
additional or critical assets.
The results of the study. It has been determined that for a small innovation related to
breakthrough technology, even a relatively weak patent will be useful: it will prevent imitation, since
the benefits of using new knowledge are insufficient to justify possible penalties for patent
infringement. At the same time, radical innovations can better be protected by secrecy - in response
to the great challenge of imitation and reproduction by competitors. In addition, IP plays a more
important role for young innovative companies compared to long-standing companies. It is confirmed
that patents act as a “signal” of professionalism and innovation, allowing to increase and accelerate
the financing of venture capital. However, small companies consider informal remedies, such as speed
to market or secrecy, more important than patenting. Young innovative companies are particularly
inclined to combine both formal and informal AI mechanisms.
The scientific novelty in the study consists in the formation of theoretical generalizations
regarding the dependence of the defense strategy on the degree of radicalization of innovation, as well
as on the life cycle stage of the innovator company. Practical significance of the research will make it
possible to reasonably choose strategies for informal protection of innovations, which, in turn, will
optimize the costs of implementing strategies related to formal protection of IP. Prospects for further
research are empirical testing at the company level, using various IP protection methods for various
types of company inventions, that is, for more or less radical innovations.
В статье рассмотрены особенности стратегий развития компаний-инноваторов
на основе формальных и неформальных механизмов, создающих барьеры для имитации
инноваций конкурентами. Определены цели, которая заключается в анализе условий и
определении факторов, влияющих на выбор стратегии развития нового инновационного
бизнеса на основе интеллектуальной собственности.
Методы исследования. Анализ данных фундаментальных и прикладных
исследований, изучающих использования субъектами хозяйствования различных
механизмов защиты ренты инноватора. Ресурсный подход к управлению бизнесом (Б.
Вернерфельт, Р. Румельт, Дж.Барни), что позволяет оценить инновацию как VRIN-
ресурс, а также проекция концепции Д.Тиса на управление инновациями в контексте двух
основных стратегий: владение сугубо знаниями или владения / контроль над
дополнительными или критическими активами.
Результаты исследования. Определено, что для небольшого инновации, связанной с
прорывной технологии, даже относительно слабый патент будет полезным: он будет
препятствовать имитации, поскольку выгоды от использования новых знаний
недостаточны для оправдания возможных санкций за нарушение патента. В то же время,
радикальные инновации лучше могут быть защищены секретностью – в ответ на большую
проблему имитации и воспроизведения со стороны конкурентов. Кроме того, для молодых
компаний-инноваторов ИС играет более важную роль по сравнению с давно
существующими компаниями. Подтверждается, что патенты действуют как «сигнал»
профессионализма и инновационности, позволяя увеличить и ускорить финансирование
венчурного капитала. Вместе с тем небольшие компании считают неформальные средства
защиты, такие как скорость выхода на рынок или секретность, более важными, чем
патентования. Молодые инновационные компании особенно склонны сочетать как
формальные, так и неформальные механизмы ИС.
Научная новизна в исследовании заключается в формировании теоретических
обобщений по зависимости стратегии защиты от степени радикальности инновации, а
также от стадии жизненного цикла компании-инноватора. Практическая значимость
исследования позволит обоснованно выбирать стратегии неформального защиты
инноваций, что, в свою очередь, позволит оптимизировать затраты на реализацию
стратегий, связанных формальным с защитой ИС. Перспективы дальнейших
исследований заключаются в эмпирической проверке на уровне компании, используются
различные способы защиты ИС для различных типов изобретений компании, то есть для
более и менее радикальных инноваций.
Description
Keywords
інновації, патенти, секретність, рента інноватора, innovation, patents, secrecy, innovator rent, инновации, патенты, секретность, рента инноватора
Citation
Петренко Л. А. Стратегії розвитку компаній-інноваторів на основі інтелектуальної власності / Петренко Л. А. // Вісник Харківського національного технічного університету сільського господарства імені Петра Василенка. Серія: Економічні науки : зб. наук. пр. / М-во освіти і науки України ; [редкол.: Мазоренко Д. І. (голов. ред.) та ін.]. – Харків, 2019. – Вип. 206. – С. 171–183.