Вітаємо в інституційному репозитарії Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана!
З питань розміщення публікацій звертайтесь до Наукової бібліотеки ім. М. В. Довнар-Запольського КНЕУ ім. В. Гетьмана (кімната № 401, тел. +38 044 503 84 46) або на електронну адресу:
- lib.szfir@kneu.edu.ua
Нормативні документи
Communities in DSpace
Select a community to browse its collections.
Recent Submissions
Якість капіталу як індикатор економічного зростання підприємства
(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2026) Смирнов, Євген Євгенович; Smyrnov, Yevhen
У статті розглянуто концептуальні підходи до економічного зростання підприємства, що інтегрують економічну цінність (з урахуванням аксіологічного та праксеологічного вимірів), капітал (в аспекті результатів та атрибутів) і стратегію (з точки зору інтелектуальних та діяльнісних напрямів). Це дозволяє трактувати економічне зростання як стабільну позитивну динаміку цінності, що формується завдяки стратегічним процесам капіталоутворення. Також запропоновано методику оцінювання економічного зростання через показник фундаментальної вартості підприємства та якості його капіталу. Критичний аналіз існуючих наукових підходів засвідчує, що більшість моделей акцентують стратегічний аспект і базуються на економетричних методах або фінансовому моделюванні. Хоча економетричні інструменти забезпечують статистичну достовірність, їхні результати не завжди відображають реальні взаємозв’язки, а перевірка на інших вибірках часто не підтверджує адекватність моделей. Фінансові підходи, зазвичай, оцінюють стабільність зростання через обсяги продажів або факторний аналіз. Поява теорії вартісно-орієнтованого управління сприяла поширенню моделей, які вимірюють вартісне зростання підприємства. Крім того, у статті розвиваються теоретичні засади оцінки фундаментальної вартості, вдосконалюючи систему показників фінансових результатів капіталоутворення.
The article considers conceptual approaches to the economic growth of an enterprise that integrate economic value (taking into account the axiological and praxeological dimensions), capital (in terms of results and attributes) and strategy (in terms of intellectual and activity areas). This allows us to interpret economic growth as a stable positive dynamics of value, which is formed due to strategic processes of capital formation. A methodology for assessing economic growth through an indicator of the fundamental value of the enterprise and the quality of its capital is also proposed. A critical analysis of existing scientific approaches shows that most models emphasize the strategic aspect and are based on econometric methods or financial modeling. Although econometric tools provide statistical reliability, their results do not always reflect real relationships, and testing on other samples often does not confirm the adequacy of the models. Financial approaches usually assess the stability of growth through sales volumes or factor analysis. The emergence of the theory of value-based management has contributed to the spread of models that measure the value growth of an enterprise.
In addition, the article develops the theoretical principles of assessing fundamental value, improving the system of indicators of financial results of capital formation.
Регулювання інвестиційної діяльності в Україні в умовах макроекономічної нестабільності
(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2026) Руженський, Максим Миколайович; Ruzhenskyi, Maksym; Мельник, Олексій Михайлович; Melnyk, Oleksii; Кульбачний, Сергій Володимирович; Kulbachnyi, Serhii
Регулювання інвестиційної діяльності в Україні в умовах макроекономічної нестабільності належить до визначальних передумов відбудови та модернізації вітчизняної економіки на інноваційній основі. Значну увагу приділено теоретико-методологічним напрацюванням у сфері регуляторної діяльності держави. Здійснено аналітичний екскурс поглядів видатних науковців минулого і встановлено, що вони еволюціонували від твердження ролі держави як верховного арбітра стосовно дотримання правил вільної конкуренції до визнання того факту, що в нових історичних умовах здатність ринку здійснювати саморегулювання вичерпана і варто відмовитись від пасивної ролі держави у забезпеченні максимально можливої зайнятості і економічного зростання. Встановлено, що вітчизняні науковці, розвиваючи теоретичні засади державного регулювання, розробили цілий ряд положень, які стали конструктивною основою для розроблення заходів по забезпеченню її функціонування в умовах турбулентності. У статті представлено форми прояву сутнісно-змістовних характеристик макроекономічної нестабільності та результативність форм і регуляторних методів впливу на них останніми десятиліттями. Окреслено функціональне призначення та проаналізовано динаміку капітальних інвестицій та прямих іноземних інвестицій.
Обґрунтовано, що для подолання неоднозначності їх динаміки інституційно-правовими засобами слід створити умови для більш активної діяльності внутрішніх і зовнішніх інвесторів. Визначено, що в умовах макроекономічної нестабільності доцільне розроблення дієвої стратегії інвестиційної діяльності в нашій країні, в якій доцільно було б передбачити стимулювання створення або відновлення спеціалізованих інвестиційних компаній. Охарактеризовано галузі і сфери вітчизняної економіки привабливі для вітчизняних і зарубіжних інвесторів з потенційно можливими обсягами інвестицій. Підкреслено, що російсько-українська війна збільшила ризикованість інвестиційної діяльності, що вимагає приведення в дію значного арсеналу методів та інструментів регуляторного впливу на неї. Обґрунтована провідна роль її інституційно-правового забезпечення, необхідність використання програмно-цільових методів планування і управління. Визначено, що в умовах макроекономічної нестабільності доцільне розроблення дієвої стратегії інвестиційної діяльності в нашій країні, в якій слід передбачити стимулювання створення або відновлення спеціалізованих інвестиційних компаній. Підкреслена недоцільність розгляду бюджету як стабільного і довгострокового джерела фінансування інвестиційної діяльності і підкреслена актуальність відновлення та створення інвестиційних компаній.
Regulation of investment activity in Ukraine in conditions of macroeconomic instability is one of the determining prerequisites for the reconstruction and modernization of the domestic economy on an innovative basis. Considerable attention is paid to theoretical and methodological developments in the field of regulatory activity of the state. An analytical excursion into the views of prominent scientists of the past was carried out and it was established that they evolved from the assertion of the role of the state as the supreme arbiter regarding compliance with the rules of free competition to the recognition of the fact that in new historical conditions the ability of the market to carry out self-regulation has been exhausted and it is worth abandoning the passive role of the state in ensuring the maximum possible employment and economic growth. It was established that domestic scientists, developing the theoretical principles of state regulation, developed a number of provisions that became a constructive basis for the development of measures to ensure its functioning in conditions of turbulence. The article presents the forms of manifestation of the essential and meaningful characteristics of macroeconomic instability and the effectiveness of the forms and regulatory methods of influence on them in recent decades. The functional purpose is outlined and the dynamics of capital investments and foreign direct investments are analyzed. It is substantiated that in order to overcome the ambiguity of their dynamics, it is necessary to create conditions for more active activity of domestic and foreign investors by institutional and legal means. It is determined that in conditions of macroeconomic instability it is advisable to develop an effective strategy of investment activity in our country, in which it would be advisable to provide for stimulation of the creation or restoration of specialized investment companies. The industries and spheres of the domestic economy attractive to domestic and foreign investors with potentially possible investment volumes are characterized. It is emphasized that the Russian-Ukrainian war has increased the riskiness of investment activity, which requires the implementation of a significant arsenal of methods and instruments of regulatory influence on it. The leading role of its institutional and legal support, the need to use program-targeted methods of planning and management are substantiated. It is determined that in conditions of macroeconomic instability it is advisable to develop an effective strategy for investment activity in our country, which should provide for the stimulation of the creation or restoration of specialized investment companies. The inexpediency of considering the budget as a stable and long-term source of financing investment activity is emphasized and the relevance of the restoration and creation of investment companies is emphasized.
Роль адаптивної онлайн-освіти у подоланні структурного безробіття
(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2026) Статешна, Олеся Володимірівна; Stateshna, Olesia; Петренко, Людмила Анатоліївна; Petrenko, Liudmyla
Сучасна світова економіка та ринок праці України перебувають у стані глибокої структурної трансформації, де стрімкий технологічний прогрес та наслідки воєнної агресії виступають основними факторами дестабілізації професійної зайнятості. Це зумовлює ситуацію, за якої значна кількість вакансій залишається відкритою через гостру невідповідність навичок шукачів роботи реальним запитам бізнесу, що поглиблює дефіцит кадрів навіть за наявності зареєстрованого безробіття. Наявний кваліфікаційний розрив додатково посилюється через високу інертність класичних освітніх моделей, які часто не встигають за темпами цифрових змін, що призводить до консервації низької продуктивності праці та штучного подовження періоду незайнятості фахівців. Попри широке теоретичне визнання потенціалу цифрових технологій, у сучасному науковому дискурсі залишаються недостатньо висвітленими конкретні алгоритмічні механізми того, як саме гнучкість та мікромодульність освітніх траєкторій в адаптивних онлайн-платформах здатні безпосередньо впливати на швидкість перекваліфікації та пом’якшення професійних дисбалансів. З огляду на це, у статті концептуалізовано та обґрунтовано потенціал адаптивної онлайн-освіти як стратегічного інструменту подолання структурного безробіття. У межах дослідження здійснено порівняльний аналіз традиційних лінійних моделей навчання, зокрема масових відкритих онлайн-курсів, та інтелектуальних систем, що дозволило розробити авторську концепцію випереджальної адаптивності. Доведено, що формування індивідуальних траєкторій мінімальної достатності дозволяє радикально стиснути навчальний цикл через фокусування виключно на дефіцитних компетенціях індивіда та відсікання надлишкового матеріалу. На основі аналізу світових мета-досліджень встановлено, що використання адаптивних підходів забезпечує економію часу на засвоєння знань у межах 25–40 % та активує механізм сигналювання мікрокваліфікацій, що суттєво підвищує ймовірність швидкого працевлаштування навіть для найменш конкурентоспроможних верств населення. За результатами дослідження зроблено висновок, що в умовах цифровізації адаптивна онлайн-освіта трансформується у дієвий макроекономічний регулятор ринку праці, який забезпечує швидке відновлення податкових надходжень, знижує навантаження на державні фонди соціального страхування та запобігає деградації людського капіталу. Запропоновані підходи можуть бути використані при розробці національних стратегій відновлення економіки та програм розвитку цифрової освіти в Україні.
The modern global economy and the Ukrainian labor market are undergoing a period of profound structural transformation, where rapid technological progress and the consequences of military aggression act as primary drivers of instability in professional employment. This leads to a situation where a significant number of vacancies remain unfilled due to a severe mismatch between job seekers’ skills and the actual demands of business, which exacerbates labor shortages despite the presence of registered unemployment. The existing qualification gap is further intensified by the high inertia of traditional educational models, which often fail to keep pace with digital changes, leading to the preservation of low labor productivity and the artificial prolongation of professional inactivity. Despite the wide theoretical recognition of digital technology’s potential, current scientific discourse lacks sufficient insight into the specific algorithmic mechanisms of how educational trajectory flexibility and micro-modularity within adaptive online platforms directly influence the speed of retraining and the mitigation of professional imbalances. In light of this, the article conceptualizes and justifies the potential of adaptive online education as a strategic tool for overcoming structural unemployment. The study conducts a comparative analysis of traditional linear learning models, specifically massive open online courses (MOOCs), and intelligent systems, which allowed for the development of the author’s concept of proactive adaptability. It is proven that creating individual trajectories of minimum sufficiency radically compresses the learning cycle by focusing exclusively on an individual’s deficient competencies and eliminating redundant material. Based on the analysis of global meta-studies, it is established that the use of adaptive approaches ensures a 25– 40 % reduction in time required to master knowledge and activates a micro-credential signaling mechanism, significantly increasing the probability of rapid employment even for the least competitive population groups. The research concludes that in the context of digitalization, adaptive online education is transforming into an effective macroeconomic regulator of the labor market, ensuring the rapid restoration of tax revenues, reducing the burden on state social insurance funds, and preventing the degradation of human capital.
The proposed approaches can be utilized in the development of national economic recovery strategies and digital education development programs in Ukraine.
Адаптивне управління персоналом туристичних компаній в умовах воєнних і посткризових викликів
(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2026) Олішевська, Анастасія Миколаївна; Olishevska, Anastasiia
Статтю присвячено обґрунтуванню теоретико-методичних засад адаптивного управління персоналом туристичних компаній в умовах воєнних і посткризових викликів. Актуальність теми зумовлена безпрецедентним впливом воєнних дій на туристичну галузь України: падінням туристичного попиту, масовою міграцією кадрів, психологічним вигоранням персоналу, цифровою трансформацією процесів і потребою у відновленні галузевого кадрового потенціалу. Метою дослідження є формування концептуальної моделі адаптивного управління персоналом туристичних компаній та обґрунтування практичних напрямів підвищення кадрової стійкості, мотивації, сервісної якості й організаційної гнучкості. Методологічну основу становлять системний підхід, структурно-логічний та інституційний аналіз, порівняльний метод, узагальнення наукових джерел, елементи сценарного підходу, метод концептуального моделювання та таблично-графічний метод. У результаті дослідження обґрунтовано авторське розуміння адаптивного управління персоналом туристичних компаній як інтегрованої системи забезпечення кадрової стійкості, що поєднує кадрове планування, мотиваційні механізми, навчання, соціально-психологічну підтримку, цифрові HR-інструменти та управління сервісною якістю.
Систематизовано науковий доробок за тематичними групами, розроблено таблицю напрямів адаптивного HR-управління та концептуальну модель-схему. Наукова новизна полягає в обґрунтуванні адаптивного управління персоналом як інтегрованої системи кадрової стійкості, що поєднує мотиваційні, компетентнісні, соціальнопсихологічні, цифрові та організаційні механізми реагування на воєнні й посткризові виклики. Практичне значення результатів визначається можливістю використання запропонованої моделі туристичними компаніями для стабілізації кадрового складу, підвищення якості обслуговування, зниження плинності персоналу та посилення конкурентоспроможності в умовах нестабільного ринку.
The article substantiates the theoretical and methodological foundations of adaptive personnel management in tourism companies under war and post-crisis challenges. The relevance of the topic is determined by the unprecedented impact of hostilities on Ukraine’s tourism industry: a sharp decline in tourist demand, mass migration of skilled workers, psychological burnout of staff, digital transformation of business processes, and the urgent need to restore the industry’s human capital potential. The aim of the study is to develop a conceptual model of adaptive personnel management for tourism companies and to justify practical directions for strengthening personnel resilience, motivation, service quality, and organisational flexibility. The methodological basis includes a systemic approach, structural-logical and institutional analysis, comparative method, synthesis of scientific sources, elements of scenario analysis, conceptual modelling, and table-graphical methods. As a result, the author’s understanding of adaptive personnel management as an integrated system of human capital resilience is substantiated. It combines workforce planning, motivational mechanisms, training and development, socio-psychological support, digital HR tools, and service quality management. The scientific contribution of existing research is systematised by thematic groups, a table of adaptive HR management directions is developed, and a conceptual model-scheme is proposed. The scientific novelty lies in substantiating adaptive personnel management as an integrated system of personnel resilience that combines motivational, competency-based, socio-psychological, digital, and organisational mechanisms for responding to war-related and post-crisis challenges.
The practical significance lies in the possibility of applying the proposed model by tourism companies to stabilise their workforce, improve service quality, reduce staff turnover, and enhance competitiveness in an unstable market.
Економічна стійкість підприємств через призму їх вартості та ризиків
(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2026) Мещеряков, Володимир Євгенійович; Meshcheriakov, Volodymyr; Смородько, Павло Володимирович; Smorodko, Pavlo
В умовах зростаючої нестабільності економічного середовища питання забезпечення економічної стійкості підприємств набувають особливої актуальності.
Для сучасних підприємств характерними є посилення конкурентного тиску, нестабільність ринкової кон’юнктури, обмеження доступу до фінансових ресурсів, трансформація ринкових структур та зростання впливу зовнішніх і внутрішніх ризиків. За таких умов підприємства змушені не лише підтримувати стабільність функціонування, але й формувати здатність до адаптації та розвитку. Це потребує використання сучасних інструментів стратегічного управління, що дозволяють забезпечувати довгострокову економічну стійкість і підтримувати конкурентні позиції підприємств на ринку. Економічна стійкість підприємства є складною багатокомпонентною категорією, яка відображає здатність суб’єкта господарювання ефективно функціонувати в умовах змін зовнішнього середовища та забезпечувати стабільність економічних результатів діяльності. У науковій літературі економічну стійкість розглядають як здатність підприємства протистояти дестабілізуючим факторам, ефективно використовувати наявні ресурси та підтримувати рівновагу між економічними результатами діяльності і потенціалом розвитку. Водночас економічна стійкість пов’язана з рівнем фінансової стабільності, ефективністю управління, адаптивністю організаційної структури та здатністю підприємства формувати і підтримувати довгострокові конкурентні переваги. У сучасних умовах господарювання важливого значення набуває дослідження економічної стійкості підприємств через призму їх вартості та ризиків господарської діяльності. Вартість підприємства виступає інтегральним показником ефективності його функціонування, який відображає рівень використання ресурсів, фінансову стабільність, інвестиційну привабливість та потенціал подальшого розвитку. Водночас на формування вартості підприємства суттєво впливають різноманітні економічні ризики, що виникають у процесі господарської діяльності та визначають рівень його стійкості. Зростання економічних ризиків, пов’язаних із нестабільністю ринків, змінами умов господарювання, коливанням попиту та пропозиції, безпосередньо впливає на динаміку вартості підприємств та їх інвестиційну привабливість.
За таких умов особливого значення набуває використання вартісного підходу до оцінювання бізнесу, який дозволяє комплексно оцінювати стан підприємства, визначати потенційні загрози та формувати ефективні управлінські рішення щодо підвищення економічної стійкості підприємств. Забезпечення економічної стійкості підприємств потребує комплексного підходу, що поєднує оцінювання вартості бізнесу, управління ризиками та використання сучасних інструментів стратегічного управління. Реалізація такого підходу дозволяє підвищити ефективність функціонування підприємств, забезпечити їх стабільний розвиток та зберегти конкурентні позиції в умовах нестабільного економічного середовища.
In conditions of increasing instability of the economic environment, the issues of ensuring the economic sustainability of enterprises become particularly relevant.
Modern enterprises face growing competitive pressure, instability of market conditions, limited access to financial resources, transformation of market structures, and the strengthening influence of both external and internal risks. Under such circumstances, enterprises are forced not only to maintain stability in their functioning but also to develop the ability to adapt and evolve. This requires the use of modern strategic management tools that enable enterprises to ensure long-term economic sustainability and maintain competitive positions in the market. Economic sustainability of an enterprise is a complex and multidimensional category that reflects the ability of a business entity to operate effectively in a changing external environment while maintaining stable economic performance. In scientific literature, economic sustainability is commonly interpreted as the ability of an enterprise to withstand destabilizing factors, effectively utilize available resources, and maintain a balance between economic performance and development potential. At the same time, economic sustainability is closely related to the level of financial stability, management efficiency, adaptability of the organizational structure, and the ability of an enterprise to create and maintain long-term competitive advantages.
Under modern economic conditions, particular importance is attached to studying the economic sustainability of enterprises through the prism of their value and business risks.
The value of an enterprise acts as an integral indicator of its performance, reflecting the efficiency of resource utilization, financial stability, investment attractiveness, and the potential for further development. At the same time, the formation of enterprise value is significantly influenced by various economic risks arising in the process of business activity and determining the level of its sustainability. The growth of economic risks associated with market instability, changing business conditions, and fluctuations in supply and demand directly affects the dynamics of enterprise value and their investment attractiveness. Under such conditions, the application of the value-based approach to business evaluation becomes particularly important, as it allows for a comprehensive assessment of the enterprise’s condition, identification of potential threats, and development of effective managerial decisions aimed at strengthening the economic sustainability of enterprises. Thus, ensuring the economic sustainability of enterprises requires an integrated approach that combines business valuation, risk management, and the use of modern strategic management tools. The implementation of such an approach contributes to improving the efficiency of enterprise functioning, ensuring their stable development, and maintaining competitive positions in conditions of an unstable economic environment.