Вітаємо в інституційному репозитарії Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана!
З питань розміщення публікацій звертайтесь до Наукової бібліотеки ім. М. В. Довнар-Запольського КНЕУ ім. В. Гетьмана (кімната № 401, тел. +38 044 503 84 46) або на електронну адресу:
- lib.szfir@kneu.edu.ua
Нормативні документи
Communities in DSpace
Select a community to browse its collections.
Recent Submissions
Міжнародний туризм в економіці розвинутих країн
(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2025-06-13) Собченко, Анастасія Дмитрівна; Sobchenko, Anastasiia; Чужиков, Віктор Іванович
У роботі досліджено роль міжнародного туризму в економіці розвинутих країн. Проаналізовано його еволюцію, структуру, сучасні моделі та тенденції. Розкрито досвід країн-лідерів і перспективи впровадження ефективних практик в Україні в умовах поствоєнного відновлення. Сформульовано пропозиції щодо розвитку внутрішнього туризму.
The thesis explores the role of international tourism in the economies of developed countries. It analyzes its evolution, structure, modern models, and trends. The study highlights the experience of leading countries and the potential of implementing best practices in Ukraine during post-war recovery. Proposals for domestic tourism development are presented.
Країни з авторитарним режимом в міжнародних економічних відносинах
(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2025-06-13) Рудницький, Нікіта Юрійович; Rudnytskyi, Nikita; Вінська, Оксана Йосипівна
У роботі аналізуються теоретичні основи та класифікації авторитарних режимів, виділяються їхні основні характеристики та моделі управління. Автор досліджує динаміку та специфічні особливості їхнього розвитку та інтеграції в міжнародні економічні відносини.
The work analyzes the theoretical foundations and classifications of authoritarian regimes, highlighting their main characteristics and models of governance. The author explores the dynamics and specific features of their development and integration into international economic relations.
Епоха відродження й гуманізму про інтелектуальний потенціал людини
(Видавничий дім «Гельветика», 2026) Манойло, Н. Г.; Manoilo, N.
Зміст статті є реакцією на небезпечні кризові явища, що визначають сучасний стан людства: зростання насильства й нетерпимості, розмивання ціннісних орієнтирів, інформаційні маніпуляції, екологічні та соціально-політичні загрози. У центрі уваги – питання, чому за умов високого науково-технічного розвитку людство дедалі частіше виявляється інтелектуально й морально беззахисним перед викликами, які само ж і продукує. Автор обґрунтовує, що подолання цих загроз неможливе без повернення до рівня мислення, здатного відрізняти суб’єктне розуміння від поспішно сформованої суб’єктивної думки. Йдеться про таку форму раціональності, яка поєднує критичність, відповідальність і здатність до самообмеження, а не лише ефективність та інструментальність. Стаття акцентує, що необхідним є відновлення світоглядно-методологічної сили людського інтелекту – здатності мислити принципово, бачити цілісність проблеми, враховувати межі знання та наслідки практичних рішень. Саме ця інтелектуальна установка свого часу спричинила настання епохи Відродження й Гуманізму, коли довіра до розуму поєднувалася з культом гідності людини, свободою пошуку істини та орієнтацією на загальнолюдські цінності. Підкреслюється, що сучасні кризи мають не лише економічну чи технологічну, а насамперед антропологічну природу: вони пов’язані з деградацією мислення, підміною аргументу емоцією, знання – інформацією, а відповідальності – реактивною позицією. У підсумку стаття пропонує розглядати відродження гуманістично зорієнтованого критичного мислення як умову збереження цивілізаційної перспективи. Такий підхід передбачає культуру сумніву, інтелектуальну чесність, діалогічність і методологічну дисципліну, що здатні перетворити індивідуальні погляди на зріле суб’єктне розуміння та стати підґрунтям для конструктивних рішень у глобальному масштабі.
Instead of statistics, it is a reaction to the unsafe crisis phenomena that indicate the current state of humanity: the increase in violence and intolerance, the erosion of value guidelines, information manipulation, environmental and socio-political threats. At the center of respect is nutrition, which is why, due to the minds of high scientific and technological development, humanity more often appears intellectually and morally defenseless in the face of the shouts that they themselves produce. The author points out that it is impossible to overcome these threats without turning them around to the level of thought, which allows the subject to understand the subject from a hastily formed subjective thought. We are talking about a form of rationality that promotes criticality, reliability, and commitment to self-destruction, and not lack of effectiveness and instrumentality. The article emphasizes that it is necessary to renew the clear-methodological power of the human intellect – the ability to think in principle, to understand the integrity of the problem, to embrace inter-knowledge and practical heritage decision. This very intellectual attitude of its time caused the rise of the Renaissance era of Humanism, when it was fully embraced by the cult of the goodness of man, the freedom of the search for truth and the orientation towards the underground people values. It is emphasized that the current crises are not only economical and technological, but rather anthropological in nature: the stench is associated with the degradation of the mind, the substitution of argument with emotion, knowledge – information, and reliability – a reactive position. In summary, the article proposes to consider the revival of humanistically oriented critical thinking as a mental preservation of the civilizational perspective. This approach conveys a culture of questioning, intellectual honesty, dialogue and methodological discipline that effectively transforms individual perspectives on the mature subject of understanding and status. support for constructive decisions on a global scale.
Реабілітація жертв війни як міжнародно-правовий обов’язок держави: стандарти ООН та виклики для України
(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2026) Шевцова, А. В.; Shevtsova, A.
Стаття присвячена аналізу міжнародно-правових стандартів реабілітації жертв збройних конфліктів, закріплених у Резолюції Генеральної Асамблеї ООН 60/147 «Основні принципи та керівні положення щодо права на засіб правового захисту та відшкодування», та їх застосування в умовах повномасштабної збройної агресії проти України. Автор обґрунтовує, що реабілітація є не допоміжним елементом, а самостійним міжнародно-правовим обов’язком держави, що становить невід’ємну складову комплексного права жертв на відшкодування поряд із компенсацією, реституцією, сатисфакцією та гарантіями не повторення. У статті досліджено механізми імплементації стандартів реабілітації на національному рівні, зокрема процедури виконання рішень про відшкодування, систему гарантій не повторення, інформаційний компонент забезпечення прав жертв та принцип недискримінації. Особлива увага приділена інтеграції норм міжнародного гуманітарного права та міжнародного права прав людини як комплементарних систем захисту жертв війни. Проаналізовано еволюцію міжнародно-правової доктрини від жорсткого розмежування цих правових режимів до їх паралельного та взаємодоповнюючого застосування. Автор розглядає специфіку застосування стандартів реабілітації у контексті грубих порушень міжнародного права, які за своєю природою становлять образу людської гідності. Дослідження охоплює аналіз колективного характеру віктимізації під час збройних конфліктів, співвідношення індивідуального та колективного підходів до реабілітації, а також зв’язок між кримінальним переслідуванням винних осіб та психологічним відновленням жертв. Обґрунтовано, що для України імплементація Резолюції 60/147 має стати основою для формування системи перехідного правосуддя, де реабілітація розглядається як інвестиція у відновлення суспільної довіри, соціальної стабільності та верховенства права. Підкреслюється необхідність поєднання реабілітаційних послуг з інституційними реформами, утвердженням незалежність судової влади, захистом правозахисників як умови створення безпечного середовища для ефективного відновлення постраждалих.
This article analyzes the international legal standards for the rehabilitation of victims of armed conflicts, as enshrined in UN General Assembly Resolution 60/147 “Basic Principles and Guidelines on the Right to a Remedy and Reparation,” and their application in the context of the full-scale armed aggression against Ukraine. The author substantiates that rehabilitation is not an auxiliary element but rather an independent international legal obligation of the state, constituting an integral component of the comprehensive right of victims to reparation alongside compensation, restitution, satisfaction, and guarantees of non-repetition. The article examines mechanisms for implementing rehabilitation standards at the national level, including procedures for executing decisions on reparation, the system of guarantees of non-repetition, the informational component of ensuring victims’ rights, and the principle of non-discrimination. Particular attention is given to the integration of international humanitarian law and international human rights law as complementary systems for protecting war victims. The evolution of international legal doctrine from strict separation of these legal regimes to their parallel and mutually complementary application is analyzed. The author examines the specifics of applying rehabilitation standards in the context of gross violations of international law, which by their nature constitute an affront to human dignity. The study encompasses an analysis of the collective nature of victimization during armed conflicts, the relationship between individual and collective approaches to rehabilitation, and the connection between criminal prosecution of perpetrators and the psychological recovery of victims. It is argued that for Ukraine, the implementation of Resolution 60/147 should become the foundation for forming a transitional justice system, where rehabilitation is viewed as an investment in restoring public trust, social stability, and the rule of law. The necessity of combining rehabilitation services with institutional reforms, establishing judicial independence, and protecting human rights defenders as conditions for creating a safe environment for effective recovery of victims is emphasized.
Діяльність ОБСЄ та формування правових вимог у сфері інформаційної війни
(Видавничий дім «Гельветика», 2026) Кушнір, В. В.; Kushnir, V.
У статті підкреслено, що за поточної ситуації масштабної російської агресії вимір протидії пропаганді та дезінформації у її різних складових та форматах й водночас шляхи управлінського та процесуального реагування на відповідні процеси стали у вітчизняній правничій доктрини дуже актуальним питанням, оскільки тотальне поширення агресором дезінформації та мови ненависті набуло за останні чотири роки безпрецедентного характеру. Автор наголошує, що Україна є державою-учасницею ОБСЄ й відповідно максимально важливою залишається системна підтримка цієї структури та її органів та посадових осіб у контексті протидії російській агресії та запобігання ескалації інших конфліктів на європейському просторі. Серед іншого українські дипломати, експерти та громадянські діячі постійно викривають у діяльності ОБСЄ провокації агресора у сфері поширення дезінформації, мови ненависті, расистських та нацистських проявів. За цих обставин неможливим вбачається ігнорування документальної та доктринальної бази, яка склалася внаслідок діяльності ОБСЄ та її інституцій саме у вимірі інформаційної війни, та, відповідно системний аналіз дослідження документальної та доктринальної бази ОБСЄ у вимірі інформаційної війни, наразі стає максимально витребуваним питанням для української правової науки, констатується у статті. У статті автором проведене аналіз специфіки документальної та доктринальної бази ОБСЄ у вимірі інформаційної війни та формування відповідних наднаціональних правових стандартів реагування на поширення й розповсюдження інформації як контексту відповідної війни. Для цього у статті досліджене акти керівних органів ОБСЄ щодо протидії дезінформації та мові ненависті, динаміку відповідних стандартів, опрацьованих під егідою ОБСЄ, та висвітлене їх відображення у методичній та доктринальній літературі, опрацьованій в рамках ОБСЄ із сукупності відповідних питань. Автором доведене, що сприйняття ОБСЄ загроз й викликів у сфері інформаційної війни є суміжним як з ризиками у сфері мови ненависті та дезінформації, так у контексті штучного інтелекту та сучасних інформаційно-комунікаційних технологій. Формування цих стандартів із самого початку діяльності ОБСЄ носило вимір віднесення категорій інформаційної війни саме до мілітарного та безпекового сектору, водночас за останнє десятиріччя еволюція відповідних підходів у діяльності ОБСЄ значно уповільнилася.
The article emphasizes that in the current situation of large-scale Russian aggression, the dimension of countering propaganda and disinformation in its various components and formats, and at the same time the ways of managerial and procedural response to the relevant processes, have become a very relevant issue in the domestic legal doctrine, since the total spread of disinformation and hate speech by the aggressor has become unprecedented over the past four years. The author emphasizes that Ukraine is a participating state of the OSCE and, accordingly, the systematic support of this structure and its bodies and officials in the context of countering Russian aggression and preventing the escalation of other conflicts in the European space remains extremely important. Among other things, Ukrainian diplomats, experts and civil society activists constantly expose the aggressor’s provocations in the field of disinformation, hate speech, racist and Nazi manifestations in the activities of the OSCE. Under these circumstances, it is impossible to ignore the documentary and doctrinal base that has developed as a result of the activities of the OSCE and its institutions in the dimension of information warfare, and, accordingly, a systematic analysis of the study of the documentary and doctrinal base of the OSCE in the dimension of information warfare is currently becoming the most sought-after issue for Ukrainian legal science, the article states. In the article, the author analyzes the specifics of the documentary and doctrinal base of the OSCE in the dimension of information warfare and the formation of relevant supranational legal standards for responding to the dissemination and dissemination of information as the context of the relevant war. To this end, the article examines the acts of the OSCE governing bodies on countering disinformation and hate speech, the dynamics of relevant standards developed under the auspices of the OSCE, and highlights their reflection in the methodological and doctrinal literature developed within the OSCE framework on a set of relevant issues. The author proves that the OSCE’s perception of threats and challenges in the field of information warfare is related both to the risks in the field of hate speech and disinformation, and in the context of artificial intelligence and modern information and communication technologies. The formation of these standards from the very beginning of the OSCE’s activities was based on the attribution of information warfare categories to the military and security sectors, while over the past decade the evolution of relevant approaches in the OSCE’s activities has slowed down significantly.