Вітаємо в інституційному репозитарії Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана!
З питань розміщення публікацій звертайтесь до Наукової бібліотеки ім. М. В. Довнар-Запольського КНЕУ ім. В. Гетьмана (кімната № 401, тел. +38 044 503 84 46) або на електронну адресу:
- lib.szfir@kneu.edu.ua
Нормативні документи
Communities in DSpace
Select a community to browse its collections.
Recent Submissions
Зовнішньоекономічна діяльність України у двосторонньому співробітництві зі Швецією
(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2025-06-10) Бондаренко, Анна Олександрівна; Bondarenko, Anna; Лещенко, Катерина Андріївна
У кваліфікаційній роботі досліджено особливості зовнішньоекономічної діяльності України у двосторонньому співробітництві зі Швецією. Проаналізовано сучасний стан торговельно-інвестиційних відносин, виклики війни, санкційної політики та шляхів до економічної інтеграції з ЄС. Розглянуто шведську модель сталого розвитку як орієнтир для відновлення України. Запропоновано практичні рекомендації для поглиблення партнерства в галузях інновацій, ІТ та агросекторі.
The thesis explores Ukraine’s foreign economic activity in bilateral cooperation with Sweden. It analyzes trade and investment dynamics, the impact of war and sanctions, and Sweden’s role in Ukraine’s European integration. Special attention is given to Sweden’s sustainable development model as a reference for Ukraine’s recovery. The paper offers practical recommendations to enhance cooperation in innovation, IT, and the agro-industrial sector.
Адвокат як суб’єкт процесуального представництва в адміністративному судочинстві: вітчизняний та зарубіжний досвід
(Видавничий дім «Гельветика», 2025) Гольдберг, Н. О.; Holdberh, N.
У статті досліджено правову природу та особливості статусу адвоката як суб’єкта процесуального представництва в адміністративному судочинстві. Розглянуто основні засади адвокатської діяльності, її роль у забезпеченні права на захист та ефективного доступу до правосуддя. Проаналізовано особливості реалізації функцій адвоката в адміністративних справах, окреслено проблемні аспекти нормативного регулювання та практичного застосування норм законодавства України і США. Метою статті є розкриття правової природи та особливостей правового статусу адвоката як суб’єкта процесуального представництва в адміністративному судочинстві, визначити його роль у забезпеченні права на захист та ефективного доступу до правосуддя, а також охарактеризувати основні принципи реалізації адвокатської діяльності у цій сфері в Україні та США. Зроблено висновок, що інститут процесуального представництва в адміністративному судочинстві є ключовим елементом забезпечення права на справедливий суд та ефективного доступу до право-суддя. В Україні нормативна модель представництва характеризується домінуванням принципу адвокатської монополії, який, хоча й сприяє підвищенню професійного рівня правничої допомоги, водночас обмежує можливості для альтернативних форм захисту прав громадян, особливо в умовах соціальної нерівності та обмеженого доступу до адвокатських послуг. Порівняльний аналіз із правовою системою США свідчить про наявність концептуально іншого підходу до організації процесуального представництва, що ґрунтується на принципі гнучкості та багаторівневості механізмів правничої допомоги. Американська модель характеризується відсутністю жорсткої адвокатської монополії, що дає змогу забезпечити більш широкий доступ громадян до правових послуг. У системі адміністративного судочинства США поряд з адвокатами активно функціонують інші суб’єкти, уповноважені наданням правової допомоги – зокрема, paralegals, legal assistants, administrative advocates та public interest representatives, які можуть здійснювати представництво у певних категоріях справ або на окремих стадіях процесу. Такий підхід не лише знижує вартість правничої допомоги для населення, але й сприяє розвантаженню адвокатури, зосереджуючи її потенціал на справах підвищеної складності та суспільної значущості.
The article examines the legal nature and peculiarities of the status of a lawyer as a subject of procedural representation in administrative proceedings. The main principles of legal practice and its role in ensuring the right to defense and effective access to justice are considered. It analyzes the peculiarities of the implementation of the functions of a lawyer in administrative cases and outlines the problematic aspects of regulatory regulation and the practical application of the laws of Ukraine and the United States.The purpose of the article is to reveal the legal nature and peculiarities of the legal status of a lawyer as a subject of procedural representation in administrative proceedings, to determine his role in ensuring the right to defense and effective access to justice, as well as to characterize the basic principles of the implementation of legal practice in this area in Ukraine and the United States.It is concluded that the institution of procedural representation in administrative proceedings is a key element in ensuring the right to a fair trial and effective access to justice. In Ukraine, the regulatory model of representation is characterized by the dominance of the principle of the monopoly of lawyers, which, although it contributes to raising the professional level of legal assistance, at the same time limits the possibilities for alternative forms of protection of citizens’ rights, especially in conditions of social inequality and limited access to legal services.A comparative analysis with the US legal system shows a conceptually different approach to the organization of procedural representation, based on the principle of flexibility and multi-level mechanisms of legal assistance. The American model is characterized by the absence of a strict attorney monopoly, which allows for broader access to legal services for citizens. In the US administrative justice system, other entities authorized to provide legal assistance actively operate alongside lawyers, including paralegals, legal assistants, administrative advocates, and public interest representatives, who can provide representation in certain categories of cases or at certain stages of the process. This approach not only reduces the cost of legal assistance for the population, but also helps to relieve the burden on the legal profession, focusing its potential on cases of increased complexity and public significance.
Особливості виконання судового рішення в адміністративному судочинстві республіки Молдова та України: порівняльний аналіз
(Видавничий дім «Гельветика», 2025) Воронов, Д. О.; Voronov, D.
Статтю присвячено порівняльно-правовому аналізу актуальних питань особливостей виконання судових рішень в адміністративному судочинстві Республіки Молдова та України. Проаналізовано основні нормативно-правові акти України та Республіки Молдова, які регулюють правовідносини у сфері адміністративного судочинства, а також наукову юридичну літературу по даному питанню. Окрему увагу приділено розкриттю принципу обов’язковості судового рішення у законодавстві обох країн. Встановлено, що адміністративні суди України та Республіки Молдова мають суттєву подібність у підходах до визначення підстав звернення до адміністративного суду, визначено їх основні спільні та відмінні риси. Додатково встановлено, що порядок виконання судових рішень та загальні положення судового контролю у Республіці Молдова регламентуються Главою VI Книги третьої Адміністративного кодексу Республіки Молдова. Натомість, порядок виконання індивідуальних адміністративних актів та адміністративних договорів регламентовано Розділом VII Книги другої Адміністративного кодексу РМ. Проведено порівняльний аналіз механізму «спонукального штрафу» за невиконання рішень суду, передбаченого ст. 254 Адміністративного кодексу РМ та накладення штрафу на керівника суб’єкта владних повноважень при постановленні ухвали про відмову у прийнятті звіту про виконання судового рішення, що передбачено ч. 3 ст. 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України. Зроблено висновок про те, що в українському законодавстві механізм застосування штрафів є більш конкретизованим та передбачає особливий етап судового контролю. Зроблено висновок про те, що досвід Республіки Молдова щодо призначення тимчасового уповноваженого виконавця заслуговує на часткове запозичення, з урахуванням українських правових реалій та необхідності забезпечення чіткої правової визначеності у сфері примусового виконання рішень адміністративних судів, регламентації строків його роботи та меж компетенції. При цьому вказано об’єктивній потребі подальших наукових досліджень з цього питання.
The article is devoted to a comparative legal analysis of the current issues of the peculiarities of the execution of court decisions in the administrative justice of the Republic of Moldova and Ukraine. The main regulatory legal acts of Ukraine and the Republic of Moldova that regulate legal relations in the field of administrative justice, as well as scientific legal literature on this issue, are analyzed. Special attention is paid to the disclosure of the principle of bindingness of a court decision in the legislation of both countries. It is established that the administrative courts of Ukraine and the Republic of Moldova have significant similarities in their approaches to determining the grounds for appealing to the administrative court, their main common and distinctive features are identified. Additionally, it is established that the procedure for the execution of court decisions and the general provisions of judicial control in the Republic of Moldova are regulated by Chapter VI of Book Three of the Administrative Code of the Republic of Moldova. Instead, the procedure for the execution of individual administrative acts and administrative contracts is regulated by Section VII of Book Two of the Administrative Code of the Republic of Moldova. A comparative analysis of the mechanism of the “incentive fine” for non-compliance with court decisions, provided for in Art. 254 of the Administrative Code of the Republic of Moldova, and the imposition of a fine on the head of a subject of government authority when issuing a resolution to refuse to accept a report on the execution of a court decision, provided for in Part 3 of Art. 382-3 of the Code of Administrative Procedure of Ukraine (hereinafter referred to as the CAS of Ukraine), was conducted. It was concluded that in Ukrainian legislation the mechanism for the application of fines is more specific and provides for a special stage of judicial control. It is concluded that the experience of the Republic of Moldova in appointing a temporary authorized executor deserves partial borrowing, considering Ukrainian legal realities and the need to ensure clear legal certainty in the field of forced execution of decisions of administrative courts, regulation of the terms of his work and the limits of competence. At the same time, the objective need for further scientific research on this issue is indicated.
Зміст права осіб з інвалідністю на працю та зайнятість за конвенцією ООН з прав осіб з інвалідністю
(Видавничий дім «Гельветика», 2025) Варгуляк, О. Г.; Varhuliak, O.
У статті здійснено комплексний аналіз співвідношення понять «праця» та «зайнятість». Розглянуто наукові підходи до визначення цих категорій: від традиційного у трудовому праві, де праця трактується як ширше поняття, до соціально-економічного, в межах якого ширшим визнається саме поняття «зайнятість». Доведено, що обсяг і зміст зазначених понять залежать від дослідницької парадигми, однак у сучасному міжнародному праві простежується тенденція до комплексного розуміння зайнятості, що охоплює працю та інші форми соціально-економічної активності. Особливу увагу приділено положенням Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю (CRPD), яка закріплює право на працю та зайнятість у взаємозалежному та нерозривному зв’язку. Наголошено, що міжнародний стандарт виходить за межі вузького уявлення про працю як лише оплачувану діяльність та охоплює право осіб з інвалідністю на всі форми зайнятості, включно з самозайнятістю, підприємництвом та іншими видами професійної активності. Визначено ключові зобов’язання держав-учасниць CRPD: забезпечення відкритості, інклюзивності та доступності ринку праці; запровадження ефективних механізмів протидії дискримінації; гарантування справедливих і безпечних умов праці; створення можливостей для професійної освіти, підвищення кваліфікації та перепідготовки осіб з інвалідністю; підтримку їхнього права на об’єднання у профспілки та участь у громадських організаціях. Зроблено висновок про необхідність гармонізації українського законодавства з міжнародними стандартами задля формування інклюзивного ринку праці, що забезпечить реальну можливість для осіб з інвалідністю реалізувати право на гідну працю та зайнятість. Підкреслюється, що виконання цих зобов’язань є ключовим чинником досягнення фактичної рівності, соціальної захищеності та повноцінної інтеграції осіб з інвалідністю у суспільство.
The article provides a comprehensive analysis of the correlation between the concepts of «labor» and «employment». The author examines the scientific approaches to the definition of these categories: from the traditional labor law approach, where labor is interpreted as a broader concept, to the socio-economic approach, within which the concept of «employment» is recognized as the broader one. It is proved that the scope and content of these concepts depend on the research paradigm, but in modern international law there is a tendency towards a comprehensive understanding of employment which includes labor and other forms of socio-economic activity. Particular attention is paid to the provisions of the UN Convention on the Rights of Persons with Disabilities (CRPD), which enshrines the right to work and employment in an interdependent and inseparable relationship. It is emphasized that the international standard goes beyond the narrow view of work as only paid activity and covers the right of persons with disabilities to all forms of employment, including self-employment, entrepreneurship and other types of professional activity. The author identifies the key obligations of the CRPD States Parties: ensuring openness, inclusiveness and accessibility of the labor market; introducing effective mechanisms to combat discrimination; guaranteeing fair and safe working conditions; creating opportunities for vocational education, training and retraining of persons with disabilities; supporting their right to join trade unions and participate in public organizations. The author concludes that it is necessary to harmonize Ukrainian legislation with international standards in order to form an inclusive labor market that will provide a real opportunity for persons with disabilities to realize the right to decent work and employment. It is emphasized that the fulfillment of these obligations is a key factor in achieving de facto equality, social protection and full integration of persons with disabilities into society.
Історичні передумови формалізації масиву земель сільськогосподарського призначення положеннями сучасного земельного законодавства України
(Видавничий дім «Гельветика», 2025) Луцюк, О. В.; Lutsiuk, O.
Стаття присвячена розгляду історичних передумов формалізації масиву земель сільськогосподарського призначення положеннями сучасного земельного законодавства України. Автором аналізуються основні етапи розвитку правового регулювання земельних відносин у ХХ столітті на територіях, охоплених сучасним кордоном України. Окреслюються базові проблема межування земель та землеустрою, що пронизували усі етапи розвитку земельних відносин. Окреслюється такі аспекти проблеми масиву земель сільськогосподарського призначення як його єдність, обмеженість природними та/або штучними елементами рельєфу та телеологічність. В історичному ключі аналізуються землевпорядні, інфраструктурні та юридичні детермінанти формалізації масиву земель сільськогосподарського призначення положеннями сучасного земельного законодавства України. Формується висновок, що формалізація масиву земель сільськогосподарського призначення на рівні положень чинного земельного законодавства України є закономірним результатом розвитку земельних відносин та земельного законодавства, проте в основі його виникнення як юридичного феномену і об’єкта земельних відносин лежить саме система межування та землеустрою, яка складалася століттями. У сутності «масив земель сільськогосподарського призначення» є певною мірою базовою одиницею – елементом землеустрою, об’єктом земельних відносин та одиницею сільськогосподарського виробництва – полем, який отримав повноцінне нормативно-правове забезпечення, формалізацію, а також просторові форми у першій половині XX століття, для найбільш ефективного використання якого формувалася сільськогосподарська інфраструктура (дороги, меліоративні системи, захисні насадження тощо) і який з початком процесу приватизації юридично фрагментувалася на менші за площею окремі земельні ділянки, що передавалися у власність різним особам, у зв’язку з чим втратив свою об’єктоздатність. У зв’язку з цим сучасний процес формалізації масиву земель сільськогосподарського призначення є спробою нормативно-правового забезпечення умов для найбільш ефективного використання усього масиву з урахуванням потенціалу сільськогосподарської інфраструктури, яка його обслуговує.
The article is devoted to the consideration of historical prerequisites for the formalization of agricultural land array by the provisions of modern land legislation of Ukraine. The author analyzes the main stages of the development of legal regulation of land relations in the 20th century in the territories covered by the modern border of Ukraine. The basic problems of land demarcation and land management that permeated all stages of the development of land relations are outlined. It outlines such aspects of the problem of agricultural land array as its unity, limitation by natural and/or artificial elements of relief, and teleological nature. The article analyzes the historical land management, infrastructure, and legal determinants of the formalization of agricultural land array by the provisions of modern Ukrainian land legislation. The conclusion is that the formalization of agricultural land array by the provisions of the current land legislation of Ukraine is a natural result of the development of land relations and land legislation, but its emergence as a legal phenomenon and object of land relations is based on the system of demarcation and land management that has developed over centuries. In essence, an “agricultural land array” is, to a certain extent, a basic unit – an element of land management, an object of land relations, and a unit of agricultural production – a field that received full regulatory and legal support, formalization, and spatial forms in the first half of the 20th century, For its most effective use, agricultural infrastructure (roads, irrigation systems, protective plantings, etc.) was developed, and with the beginning of the privatization process, it was legally fragmented into smaller individual land plots that were transferred to the ownership of various persons, thereby losing its object capacity.In this regard, the current process of formalizing agricultural land array is an attempt to establish regulatory and legal conditions for the most efficient use of the entire land area, taking into account the potential of the agricultural infrastructure that serves it.