Вітаємо в інституційному репозитарії Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана!
З питань розміщення публікацій звертайтесь до Наукової бібліотеки ім. М. В. Довнар-Запольського КНЕУ ім. В. Гетьмана (кімната № 401, тел. +38 044 503 84 46) або на електронну адресу:
- lib.szfir@kneu.edu.ua
Нормативні документи
Communities in DSpace
Select a community to browse its collections.
Recent Submissions
Своєрідність норм сімейного права – нормативного фундаменту механізму правового регулювання сімейних відносин
(ДВНЗ «Ужгородський національний університет», 2020) Чернега, Віталій Миколайович; Cherneha, Vitalii
У статті окреслюється своєрідність норм українського сімейного права – нормативного фундаменту механізму правового регулювання сімейних відносин. Здійснюється огляд загальнотеоретичних здобутків щодо окреслення сутності норм права. Автор пропонує авторське бачення поняття норм українського сімейного права як системного та своєрідно структурованого нормативного фундаменту механізму правового регулювання сімейних відносин, який складається із певних взірців поведінки суб’єктів сімейних прав та обов’язків або спеціалізованих правил сімейного права, що не містять конкретних деонтичних модальностей, які держава створює, санкціонує або апріорі визнає обов’язковими. Визначаються такі особливості норм українського сімейного права: держава їх створює, санкціонує або апріорі визнає обов’язковими; такі правила сімейного права мають гуманістичну спрямованість; норми українського сімейного права мають бінарну природу: поєднання масиву приватноправових і публічно-правових норм; вони в сімейно-правовій «матерії» представлені: а) як певні взірці поведінки суб’єктів сімейних прав та обов’язків; б) як спеціалізовані правила сімейного права, в яких хоча і відсутні конкретні деонтичні модальності, але які в механізмі правового регулювання сімейних відносин виконують унікальні функції; кожен вид цих правових норм має своєрідну структуру; вони не існують поза системністю; мають полікратний характер, який полягає у багаторазовому зверненні до них суб’єктів правозастосування; вони поширюють свою дію на всіх суб’єктів сімейного права або на суб’єктів лише певних видів сімейних правовідносин; у них закріплено унікальні «набори» взірців правового регулювання сімейних відносин; у них утілено чимало імперативних приписів, пов’язаних із пріоритетом сімейно-правової охорони прав та інтересів дітей (малолітніх, неповнолітніх), повнолітніх непрацездатних осіб; через розширення сфери диспозитивного регулювання сімейних відносин у них фігурує багато оціночних категорій; норми українського сімейного права не виключають можливості застосування норм спорідненої галузі українського права – цивільного права.
Annotation: The article is determined the originality rules of family law – the regulatory foundation of the mechanism of legal regulation of family relations. A review of general theoretical achievements in the essence of the rules of law. The author offers the author’s vision of family law as a systemic and structured regulatory foundation of the mechanism of legal regulation of family relations, which consists of certain patterns of behavior persons of family rights and obligations or specialized rules of family law that do not contain deontic modalities that the state creates, sanction or a priori deemed mandatory. The following features of family law rules are determined: the state creates, sanction or a priori recognizes them as obligatory; such rules of family law have a humanistic orientation; rules of family law have a binary nature: a combination of an array of private legal and public legal rules; fourth, they are presented in the family law «matter»: a) as certain patterns of behavior of the subjects of family rights and responsibilities; b) as specialized rules of family law, in which, although there are no specific deontic modalities, but which in the mechanism of legal regulation of family relations perform unique functions; each type of these legal rules has a unique structure; they do not exist outside the system; they have a multiple nature, which consists in repeated appeals to them by subjects law enforcement; they apply to all subjects of family law or to subjects of only certain types of family legal relations; they enshrine unique «sets» of models of legal regulation of family relations; they embody many imperative regulations related to the priority of family legal protection of the rights and interests of children, adults with disabilities; due to the expansion of the scope of dispositive regulation of family relations, they have many evaluation categories; rules of family law do not exclude the possibility of applying the rules of a related branch of law – civil law.
Особливості обліку дебіторської заборгованості КНЕУ імені В. Гетьмана
(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2024-06-17) Чернюшок, Олександра Сергіївна; Cherniushok, Oleksandra; Ларікова, Тетяна Віталіївна
В роботі досліджено економічну сутність розрахунків з дебіторами в бюджетних установах, окреслено елементи інформаційної бази обліку розрахунків з дебіторами в бюджетних установах, проведено аналіз нормативно-правової бази обліку розрахунків з дебіторами в бюджетних установах. Описано організацію обліку розрахунків з дебіторами бюджетних установ, визначено методику обліку розрахунків з дебіторами бюджетних установ та узагальнено шляхи удосконалення обліку розрахунків з дебіторами в бюджетних установах.
The article studies the economic essence of settlements with debtors in budgetary institutions, outlines elements of the information base for accounting for settlements with debtors in budgetary institutions, and analyzes the regulatory framework for accounting for settlements with debtors in budgetary institutions. The organization of accounting for settlements with debtors of budgetary institutions is described, the methodology for accounting for settlements with debtors of budgetary institutions is determined, and the ways to improve the accounting for settlements with debtors in budgetary institutions are summarized.
Розвиток доктрини сімейного права та її вплив на законодавця і суб’єктів правозастосування
(Інститут держави і права імені В. М. Корецького Національної академії наук України, Київський університет права Національної академії наук України, 2020) Чернега, Віталій Миколайович; Cherneha, Vitalii
У статті здійснено дайджест сімейно-правових досліджень, представлених київською, харківською, західноукраїнською та одеською науковими школами сімейного права. Обґрунтовано, що доктрина сімейного права України має посісти значне місце у формуванні сімейно-правової політики. Констатовано, що для модернізації доктрини українського сімейного права необхідне безперервне: студіювання сімейного права через призму його історії, традицій та сучасності; глибоке пізнання чинного сімейного законодавства нашої держави та практики його застосування; вивчення прогресивного досвіду країн близького та далекого зарубіжжя у сфері правового регулювання сімейних відносин. Охарактеризовано вплив доктрини сімейного права як на рівні правотворення, так і на рівні правозастосування.
The article highlights the development of the doctrine of family law and it’s effect on the legislator and subjects law enforcement. A digest of family legal research presented by Kyiv, Kharkiv, Western Ukrainian and Odessa family law scientifics schools was carried out. It is stated that not only the digest of family legal research, but also careful consideration of each of them, gives grounds to state that the set of scientifically sound provisions, family legal ideas and constructions developed by scientists of our state need to be implemented in acts of family legislation. It is substantiated that the doctrine of family law of Ukraine should take a significant place in the formation of family legal policy. It is stated that for the modernization of the doctrine of Ukrainian family law it is necessary to continuously: study family law through a prism of its history, traditions and modernity; deep knowledge of the current family legislation of our state and the practice of it’s application; study of progressive experience of countries near and far abroad in the field of legal regu lation of family relations. The effect of the doctrine of family law both at the level of lawmaking and at the level of law enforcement is characterized.
At the level of lawmaking, the doctrine of family law affects, firstly, the development of draft laws on family law, as the normative drafting activities should involve powerful scientific institutions represented by reputable experts in the field of family law. Acquisitions of family law doctrine should also be applied when amending existing family legislation. Secondly, during the legal examination of draft laws on family law. Third, the doctrine of family law has an effect on the legal consciousness of the legislator. At the level of law enforcement, the doctrine of family law reproduces the content of only the existing rules of family law, and does not create new rules. It is used when identifying gaps in family legal regulation, as well as when interpreting rules family law and individual acts.
В статье осуществлен дайджест семейно-правовых исследований, представленных киевской, харьковской, западноукраинской и одесской научными школами семейного права. Обосновано, что доктрина семейного права Украины должна занять значительное место в формировании семейно-правовой политики. Констатировано, что для модернизации доктрины украинского семейного права необходимо непрерывное: изучение семейного права сквозь призму его истории, традиций и современности; глубокое познание действующего семейного законодательства нашего государства и практики его применения; изучение прогрессивного опыта стран ближнего и дальнего зарубежья в области правового регулирования семейных отношений. Охарактеризовано влияние доктрины семейного права как на уровне правотворчества, так и на уровне правоприменения.
Поняття, ознаки, форми санкціонування звичаїв та їхнє значення у механізмі правового регулювання сімейних відносин
(Міжнародний гуманітарний університет, 2020) Чернега, Віталій Миколайович; Cherneha, Vitalii
Стаття присвячується окресленню поняття, ознак, санкціонуванню звичаїв державою, їхньому значенню в механізмі правового регулювання сімейних відносин в Україні. Формально-логічний метод наукового пізнання сприяє розробленню дефініції звичаю в сімейному праві. Системний та структурно-функціональний методи наукового пізнання використовуються для визначення ознак та форм санкціонування звичаїв у сфері відносин, які установляють значний науковий інтерес для автора. Розглядаються прагнення українських учених сучасності (Т.В. Боднар, В.А. Ватрас, С.М. Лепех) окреслити звичай у сімейному праві. Зважаючи на спорідненість сімейного та цивільного права, у роботі приділяється увага одному зі здобутків Цивільного кодексу України, а саме дефініції звичаю (частина 1 статті 7 згаданого законодавчого акта). Автор трактує звичай у сімейному праві як не встановлене актами сімейного законодавства, але усталене в певній сфері сімейних відносин правило поведінки (регулятор згаданих відносин), яке санкціоноване державою. Обґрунтовується, що звичай у сімейному праві має такі ознаки: по-перше, він не встановлений актами сімейного законодавства; по-друге, він являє собою правило поведінки; по-третє, його усталеність у певній сфері сімейних відносин; по-четверте, ступінь його формальної визначеності є значно нижчим за норми, що містяться в актах сімейного законодавства; по-п’яте, він має локальний характер (ідеться про місцевий звичай) або поширюється на національну меншину (ідеться про звичай національної меншини); по-шосте, він впливає на суб’єкта правозастосування здебільшого вагою власного авторитету. Демонструється, що регулювання сімейних відносин звичаєм пов’язане з необхідністю його санкціонування, яке існує в таких формах: по-перше, посилання у статті акта сімейного законодавства; по-друге, визнання його таким правозастосовною практикою. Перша форма санкціонування звичаїв використовується в Сімейному кодексі України, який визнає існування і відсилає до звичаю національної меншини та місцевого звичаю. Друга форма санкціонування звичаїв використовується в разі, коли суб’єкт, звертаючись до суду, обґрунтовує свої вимоги нормами звичаєвого права. Підтримується позиція про недоцільність застосування положень статті 7 Цивільного кодексу України до регулювання сімейних відносин звичаєм. Констатується, що правові звичаї є одним з елементів механізму правового регулювання сімейних відносин в Україні, значення якого визначається функціональним призначенням згаданих регуляторів сімейних відносин.
The article is devoted to the delineation of the concept, characteristic, forms of sanctioning of customs and their meaning in the mechanism of legal regulation of family relations in Ukraine. Given the similarity of family and civil law, the paper pays attention to one of the achievements of the Civil Code of Ukraine, in particular, the definition of custom. The author interprets custom in family law as not established by acts of family legislation, but established in a certain area of family relations rule of conduct (regulator of these relations), which is sanctioned by the state. It is substantiated that the custom in family law has the following features: first, it is not established by acts of family legislation; secondly, it is a rule of conduct; third, it’s stability in a particular sector of family relations; fourth, the degree of it’s formal certainty is much lower than the rules contained in the acts of family legislation; fifthly, it has a local character (it is a local custom) or extends to a national minority (it is a custom of the national minority); sixth, it affects the law enforcement entity largely by the weight of it’s own authority. It is shown that the regulation of family relations by custom is associated with the need for it’s sanctioning, which exists in the following forms: first, the reference in the article of the act of family legislation; second, recognizing it as such a law enforcement practice. The first form of sanctioning customs is used in the Family Code of Ukraine, which recognizes the existence and refers to the customs of national minorities and local customs. The second form of sanctioning customs is used when the subject, applying to the court, justifies its claims by customary law. The position on the inexpediency of applying the provisions of Article 7 of the Civil Code of Ukraine to the regulation of family relations by custom is supported.
Поняття права осіб з інвалідністю на охорону здоров’я серед загальних прав людини і громадянина
(Міжнародний гуманітарний університет, 2020) Кожура, Людмила Олександрівна; Kozhura, Liudmyla
У статті досліджено поняття, ознаки та визначено зміст права осіб з інвалідністю на охорону здоров’я серед загальних прав людини і громадянина. Рівень захищеності прав людини і громадянина в певній державі є індикатором розвитку держави, рівнем професійності та компетентності виконання визначених законом повноважень Президента держави, Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, Кабінету Міністрів України, судових органів, органів прокуратури, центральних та місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, а також відображенням різноманітних процесів, що відбуваються в державі, інтересів, потреб людей, які виникають у зв’язку з цими процесами, потребами, що продиктовані їхнім фізичним станом.
Однією з особливих категорій осіб, які мають право на охорону здоров’я, є особи з інвалідністю, які у зв’язку зі станом їх здоров’я потребують підвищеної уваги держави до себе та своїх потреб. Нині йдеться саме про право на охорону здоров’я такої соціально незахищеної категорії верств населення, як особи з інвалідністю. Право на охорону здоров’я людини і громадянина закріплено в Конституції України, що дає всі підстави стверджувати, що право осіб з інвалідністю на охорону здоров’я є основним, невідчужуваним правом особи.
Особи з інвалідністю мають усі права, що визначені Конституцією України, однак з огляду на особливості, пов’язані зі здоров’ям, або наявність стійких фізичних, психічних, інтелектуальних або сенсорних порушень деякими з них вони не можуть повною мірою користуватися.
Визначено, що право на охорону здоров’я осіб з інвалідністю є загальновизнаним, основним, непорушним та невідчужуваним соціальним правом особи, яка більшою мірою потребує захисту з боку держави, громадськості та інших органів, підприємств, установ, організацій.
Слід відзначити, що однією з головних проблем у сфері реалізації права на охорону здоров’я осіб з інвалідністю є відсутність положень у спеціальному законодавстві, які б чітко визначали б механізм реалізації права на охорону здоров’я осіб з інвалідністю.
This scientific article examines the concepts, features and defines the content of the right of persons with disabilities to health care among the general human and civil rights.
The level of protection of human and civil rights in a country is an indicator of the development of the state, the level of professionalism and competence of the statutory powers of the President, the Verkhovna Rada Commissioner for Human Rights, the Cabinet of Ministers of Ukraine, judicial bodies, and prosecutors, central and local executive bodies, local self-government, as well as reflecting the various processes taking place in the state, the interests, needs of people that arise in connection with these processes, the needs dictated by their physical condition, and soon.
One of the special categories of persons who have the right to health care is persons with disabilities who, due to their state of health, need increased attention of the state to themselves and their needs. At present, it is the right to health care for such a socially vulnerable group of the population as persons with disabilities. The right to health protection of a person and a citizen is enshrined in the Constitution of Ukraine, which gives all grounds to assert that the right of persons with disabilities to health care is a fundamental, inalienable right of a person.
Persons with disabilities have all the rights defined by the Constitution of Ukraine, however, due to health problems or the presence of persistent physical, mental, intellectual or sensory disorders, some of them they cannot fully enjoy.
It is determined that the right to health care for persons with disabilities is a universally recognized, basic, inviolable and inalienable social right of a person who is more in need of protection from the state, the public and other bodies, enterprises, institutions and organizations.
It should be noted that one of the main problems in the implementation of the right to health of persons with disabilities is the lack of provisions in special legislation that would clearly define the mechanism for exercising the right to health of persons with disabilities.