Звичаєве право у селянському самоврядуванні в Україні другої половини ХІХ — початку ХХ ст.
Loading...
Date
2014
Authors
Journal Title
Journal ISSN
Volume Title
Publisher
ДВНЗ «Київський національний університет імені Вадима Гетьмана», Інститут історії українського суспільства
Abstract
Аналізується запровадження селянської реформи 1861 р. у вимірі станового самоврядування селян як важливого інструмента їх самоорганізації, що супроводжувалося суперечливими явищами: при покликанні модернізувати життя села самоврядування передбачало використання звичаєвого права у діяльності волосних судів та волосних сходів. Це вело до консервації традиційної правосвідомості селян і мало згубні наслідки згодом, у часи Української революції 1917—1921 рр. та більшовизації України, коли «революційний романтизм» очільників революції спирався на так звану пряму демократію народу.
The introduction of the peasant reform of 1861 in dimension of the caste peasants self-governing as an essential tool for their self-organization is discussed in the article. This phenomenon dealt with contradictory features: being motivated by the aim to modernize the village it was accompanied by using customary law in the courts of the township and county gatherings. In particular the parish assemblies got the right to make the decision to evict the villagers who defiled themselves with immoral acts to Siberia. Archive documents show that a great amount of unjust decisions of village meetings under the pressure of a certain group of people ( for example, because of hostile personal relationship or under the pressure of criminal gangs) were adopted. Such tendencies assumed preservation of traditional awareness of peasants and led to tragic consequences in the future, when during the Ukrainian revolution of 1917—1921 and realization of the policy of Bolshevik party (bolshevization) in Ukraine «revolutionary romanticism» of the revolutionary leaders was based on the so-called «direct democracy» of the people.
Анализируется введение крестьянской реформы 1861 г. в аспекте сословного самоуправления крестьян как важнейшего инструмента их самоорганизации, сопровождашегося противоречивыми явлениями: призванное модернизировать жизнь села самоуправление предусматривало использование обычного права в деятельности волостных судов и волостных сходов. Это вело к консервации традиционного правосознания крестьян и имело трагические последствия в дальнейшем, в период Украинской революции 1917—1921 гг. и большевизации Украины, когда «революционный романтизм» лидеров революции опирался на так называемую прямую демократию народа.
The introduction of the peasant reform of 1861 in dimension of the caste peasants self-governing as an essential tool for their self-organization is discussed in the article. This phenomenon dealt with contradictory features: being motivated by the aim to modernize the village it was accompanied by using customary law in the courts of the township and county gatherings. In particular the parish assemblies got the right to make the decision to evict the villagers who defiled themselves with immoral acts to Siberia. Archive documents show that a great amount of unjust decisions of village meetings under the pressure of a certain group of people ( for example, because of hostile personal relationship or under the pressure of criminal gangs) were adopted. Such tendencies assumed preservation of traditional awareness of peasants and led to tragic consequences in the future, when during the Ukrainian revolution of 1917—1921 and realization of the policy of Bolshevik party (bolshevization) in Ukraine «revolutionary romanticism» of the revolutionary leaders was based on the so-called «direct democracy» of the people.
Анализируется введение крестьянской реформы 1861 г. в аспекте сословного самоуправления крестьян как важнейшего инструмента их самоорганизации, сопровождашегося противоречивыми явлениями: призванное модернизировать жизнь села самоуправление предусматривало использование обычного права в деятельности волостных судов и волостных сходов. Это вело к консервации традиционного правосознания крестьян и имело трагические последствия в дальнейшем, в период Украинской революции 1917—1921 гг. и большевизации Украины, когда «революционный романтизм» лидеров революции опирался на так называемую прямую демократию народа.
Description
Keywords
селянська реформа 1861 р., селянське самоврядування, звичаєве право, волосний суд, волосний схід, традиційна правосвідомість, peasant reform of 1861, peasant self-governing, common law, parish court, parish assembly, traditional awareness, крестьянская реформа 1861 г., крестьянское самоуправление, обычное право, волостной суд, волостной сход, традиционное правосознание
Citation
Верховцева І. Г. Звичаєве право у селянському самоврядуванні в Україні другої половини ХІХ — початку ХХ ст. / І. Г. Верховцева // Історико-політичні студії : зб. наук. пр. / М-во освіти і науки України, ДВНЗ "Київ. нац. екон. ун-т ім. Вадима Гетьмана", Ін-т історії укр. суспільства ; редкол.: І. Д. Дудко (голова) [ін.]. – Київ : КНЕУ, 2014. – № 2. – С. 13–19.