Вітаємо в інституційному репозитарії Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана!
З питань розміщення публікацій звертайтесь до Наукової бібліотеки ім. М. В. Довнар-Запольського КНЕУ ім. В. Гетьмана (кімната № 401, тел. +38 044 503 84 46) або на електронну адресу:
- lib.szfir@kneu.edu.ua
Нормативні документи
Communities in DSpace
Select a community to browse its collections.
Recent Submissions
Сутність та зміст легітимації юридичних осіб за законодавством України
(Ужгородський національний університет, 2024) Ільницька, Надіра Фатехівна; Ilnytska, Nadira; Кулага, Еліна Вікторівна; Kulaha, Elina
У статті розглянуто загальнотеоретичні правові підходи до розуміння сутності та змісту легітимації юридичних осіб, зроблено акцент на її комплексності та міжгалузевому характері, визначено загальне поняття легітимації юридичної особи, що ґрунтується на значенні терміну «легітимація» та сутності самої процедури. Також проведено етимологічний та науковий порівняльний аналіз понять «легалізація» та «легітимація» для позначення процесу узаконення юридичної особи і зроблено висновок, що саме термін «легітимація» є найбільш прийнятним і таким, що відображає сутність самої процедури узаконення організацій зі статусом юридичної особи.
Автори визначили, що легітимація юридичних осіб – це сукупність юридично значимих дій та процедур, спрямованих на визнання державою факту виникнення нових суб’єктів права зі статусом юридичної особи та узаконення здійснюваної ними діяльності на підставах та за умов, передбачених законом. Зміст легітимації складає ряд юридичних процедур, головними з яких є державна реєстрація створення юридичної особи; ліцензування; дозвільні процедури. Легітимація юридичних осіб також може включати в себе ряд дій та процедур, які передують державній реєстрації створення юридичної особи або здійснюються після неї. Як правило, необхідність таких процедур прямо передбачені законом, саме тому вони є невід’ємною частиною легітимації юридичних осіб. Сама легітимація юридичної особи також є процедурою, оскільки передбачає визначену послідовність дій щодо узаконення юридичної особи та через яку реалізується найважливіша частина процесу її створення. Процедури легітимації є нормативно регламентованими, їх проходження супроводжується імперативними вимогами на всіх етапах, а отже, сама процедура легітимації є публічно-правовою, адміністративною, чим відрізняється від інших стадій і дій в процесі створення юридичної особи. Автори дійшли висновків, що зміст процедури легітимації є індивідуальним для кожної конкретної юридичної особи, містить свій комплекс юридичних дій та процедур і залежить від правових якостей юридичної особи (організаційно-правової форми, форми власності, сфери діяльності тощо).
The article considers general theoretical legal approaches to understanding the essence and content of the legitimation of legal entities, emphasizes its complexity and interdisciplinary nature, defines the general concept of the legitimation of a legal entity, which is based on the meaning of the term «legitimation» and the essence of the procedure itself. Also, an etymological and scientific comparative analysis of the concepts of «legalization» and «legitimation» was conducted to denote the process of legalizing a legal entity, and concluded that the term «legitimation» is the most acceptable and reflects the essence of the procedure for legalizing organizations with the status of a legal entity.
The authors determined that the legitimation of legal entities is a set of legally significant actions and procedures aimed at the state’s recognition of the fact of the emergence of new legal entities with the status of a legal entity and the legalization of their activities on the grounds and under the conditions provided for by law. The content of legitimation consists of a number of legal procedures, the main of which are state registration of the creation of a legal entity; licensing; permitting procedures. Legitimation of legal entities may also include a number of actions and procedures that precede the state registration of the creation of a legal entity or are carried out after it. As a rule, the need for such procedures is directly provided for by law, which is why they are an integral part of the legitimation of legal entities. The legitimation of a legal entity itself is also a procedure, since it involves a certain sequence of actions to legitimize a legal entity and through which the most important part of the process of its creation is implemented. Legitimation procedures are regulated by law, their completion is accompanied by imperative requirements at all stages, and therefore the legitimation procedure itself is public law, administrative, which distinguishes it from other stages and actions in the process of creating a legal entity. The authors concluded that the content of the legitimation procedure is individual for each specific legal entity, contains its own set of legal actions and procedures and depends on the legal qualities of the legal entity (organizational and legal form, form of ownership, field of activity, etc.).
Актуальні проблеми правового регулювання концесійної діяльності в Україні
(Видавничий дім «Гельветика», 2024) Кулага, Еліна Вікторівна; Kulaha, Elina; Ільницька, Надіра Фатехівна; Ilnytska, Nadira
У статті розглядаються актуальні проблеми, пов’язані з розвитком концесійної діяльності в Україні. Проаналізовано правові, економічні та соціальні аспекти реалізації концесійних проєктів після прийняття нового Закону України «Про концесію». Особливу увагу приділено бар'єрам, що обмежують залучення приватних інвесторів, та запропоновано шляхи вирішення цих проблем.
Здійснено аналіз наукових досліджень щодо галузевої приналежності концесійних договорів. Обгрунтовано авторську позицію щодо господарсько-правового регулювання концесійних відносин, зазначено, що за своєю правовою природою концесійний договір, зважаючи на мету, суб’єктний склад та особливості правового регулювання належить до господарсько-правових договорів, оскільки він має суспільне значення, підпорядковується державному регулюванню та спрямований на здійснення господарської діяльності.
Прокоментовано стан реалізації концесійних договорів в Україні та відображення загальних тенденцій у сфері державно-приватного партнерства у зв’язку з ухваленням Закону України «Про концесію» 2019 року, який уніфікував процедури укладення концесійних договорів, спростив доступ інвесторів до участі в проєктах, гармонізував норми національного законодавства з міжнародними стандартам та увібрав у себе кращі світові практики. Закон є прогресивним та має значний потенціал, проте потребує доопрацювання у таких аспектах, як уточнення термінології, запровадження додаткових гарантій для інвесторів.
Визначено недоліки закріпленого у Законі України «Про концесію» договірного механізму фінансування концесійної діяльності через відсутність чітких критеріїв надання державної підтримки концесійних проектів. Запропоновано внесення відповідних доповнень до ч. 2 ст. 34 Закону України «Про концесію» щодо визначення доцільності здійснення концесієдавцем таких платежів з урахуванням соціальної значущості та рівня рентабельності об’єкта концесії.
Обґрунтовано висновок про те, що концесійна діяльність є одним із ключових механізмів залучення приватного капіталу у розвиток публічної інфраструктури. Для України, яка стикається з обмеженими державними ресурсами, концесії можуть стати ефективним інструментом для її модернізації та відновлення.
The article deals with current problems related to the development of concession activities in Ukraine.
The legal, economic and social aspects of the implementation of concession projects after the adoption of the new Law of Ukraine "On Concession" are analyzed. Special attention is paid to the barriers limiting the involvement of private investors, and ways to solve these problems are proposed.
An analysis of scientific research on the sectoral affiliation of concession contracts was carried out. The author's position regarding the economic and legal regulation of concession relations is substantiated, it is stated that by its legal nature, the concession contract, taking into account the purpose, subject structure and peculiarities of legal regulation, belongs to the field of economic and legal contracts, since it has social significance, is subject to state regulation and aimed at carrying out economic activities.
The state of implementation of concession contracts in Ukraine and the reflection of general trends in the field of public-private partnership in connection with the adoption of the Law of Ukraine "On Concession" of 2019, which unified the procedures for concluding concession contracts, simplified the access of investors to participate in projects, harmonized the norms of the national legislation with international standards and has absorbed the best world practices. The law is progressive and has significant potential, but needs to be refined in such aspects as clarification of terminology, introduction of additional guarantees for investors.
The shortcomings of the contractual financing mechanism for concession activities established in the Law of Ukraine "On Concession" were identified due to the lack of clear criteria for providing state support for concession projects. It is proposed to make appropriate additions to part 2 Art. 34 of the Law of Ukraine "On Concession" regarding the determination of the expediency of making such payments by the concessionaire, taking into account the social significance and level of profitability of the concession object.
The conclusion that the concession activity is one of the key mechanisms for attracting private capital to the development of public infrastructure is substantiated. For Ukraine, which is faced with limited state resources, concessions can become an effective tool for its modernization and recovery.
Організаційний розвиток аграрного підприємства як інструмент підвищення його конкурентоспроможності
(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2025-04) Тимощук, Анастасія; Кукоба, Володимир Павлович; Kukoba, Volodymyr
Організаційний розвиток є важливим способом підвищення конкурентоспроможності аграрних компаній в умовах швидких ринкових змін. Організаційний розвиток передбачає вдосконалення внутрішніх структур, процесів і ресурсів, щоб компанії могли ефективніше адаптуватися до вимог ринку сільськогосподарської продукції. Ключовими аспектами організаційного розвитку є оптимізація виробничих процесів, автоматизація агротехнологій, інновації в агрономії та тваринництві та розвиток організаційної культури працівників сільського господарства. Це дозволить підвищити продуктивність полів і ферм, знизити витрати на вирощування та утримання та забезпечити стійку конкурентну перевагу завдяки кваліфікованій робочій силі в аграрному секторі.
Цифрова трансформація малих підприємств в агробізнесі
(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2025-04-16) Андрієвич, Владислав
У статті обґрунтовуються аспекти цифрової трансформації малих підприємств в агробізнесі. Особливий акцент робиться на характеристиці цифрової стратегії AgroTech для агробізнесу, покликаної перетворити Україну на глобального технологічного лідера до 2030 року. Аналізуються основні перешкоди для малого агробізнесу в галузі цифрової економіки. У статті визначаються тренди цифрової трансформації малих агропідприємств, які зосереджені на синергії між цифровими технологіями й класичними методами ведення сільського господарства, спрямованої на зміцнення доступу до глобальних ринків Рекомендується опанування онлайн інструментів або цифрових платформ, які стають орієнтиром для учасників глобального ринку, надають інструменти на основі технологій IoT, аналітики даних та штучного інтелекту.
Тригери активізації інтеграційних процесів на глобальному молокопродуктовому ринку
(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2025-04-16) Коваленко, Ольга
Виявлено тригери активізації інтеграційних процесів на глобальному молокопродуктовому ринку. Встановлено, що основними тригерами глобального злиття і поглинання стали: цифровізація і штучний інтелект; прагнення до екологічності виробництва (декарбонізації, переходу на нові джерела енергії, чистих технологій та економіки замкнутого циклу); прагнення до зміцнення стійкості ланцюжка поставок; необхідність придбання інноваційних знань, кваліфікованої робочої сили; інтеграційні можливості інвесторів з великим капіталом, на яких критично не впливає інфляція; інтеграція задля подолання антимонопольних перешкод шляхом продажу активів, які знаходяться під контролем антимонопольного законодавства; формування проєвропейського вектору розвитку − Спільної аграрної політики та Угоди про Асоціацію з ЄС, які сприятимуть довгостроковій інтеграції молокопродуктового бізнесу України до ринку ЄС.