Вітаємо в інституційному репозитарії Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана!
З питань розміщення публікацій звертайтесь до Наукової бібліотеки ім. М. В. Довнар-Запольського КНЕУ ім. В. Гетьмана (кімната № 401, тел. +38 044 503 84 46) або на електронну адресу:
- lib.szfir@kneu.edu.ua
Нормативні документи
Communities in DSpace
Select a community to browse its collections.
Recent Submissions
Імперативність фінансової безпеки держави для сталого повоєнного відродження
(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2025) Луцишин, Зоряна Орестівна; Lutsyshyn, Zoriana; Катрич, Олена Дмитрівна; Katrych, Olena; Хлопчик, Валерія Дмитрівна; Khlopchyk, Valeriia; Южаніна, Ніна Петрівна; Yuzhanina, Nina
У статті досліджено фінансову безпеку держави як системну передумову соціально-економічної стійкості та проаналізовано ключові детермінанти забезпечення фінансової безпеки в умовах збройного конфлікту та повоєнного відновлення. Запропоновано авторську класифікацію ризиків фінансової безпеки, що охоплює п՚ять основних груп: макроекономічні, фіскальні, зовнішні, інституційні та соціальні. Ризики розглядаються як багатовимірне поле загроз, що потребує постійного моніторингу та стратегічної реакції з боку державної політики. У межах емпіричного блоку представлено інтегральну модель оцінювання фінансової безпеки, побудовану на основі одинадцяти ключових індикаторів, та здійснено оцінку й порівняльний аналіз дев՚яти еталонних країн у періоди воєнних конфліктів: Україна (2022), В՚єтнам (1975), Ізраїль (1973), Сирія (2015), Ірак (2005), Японія (1945), Індія (1947), Єгипет (1973), Німеччина (1945).
Крім того, здійснено історико-порівняльний огляд практик залучення військових облігацій та зовнішніх запозичень у періоди Другої світової та Корейської воєн, а також у сучасних кейсах Іраку, Афганістану й України.
Розраховані інтегральні індекси засвідчили високу адаптивність фінансових систем Ізраїлю та України в умовах тривалого конфлікту; різку дестабілізацію з подальшим відновленням Японії та Німеччини у післявоєнний період завдяки масштабній зовнішній допомозі; а також демонстративну залежність Іраку й Афганістану від донорських потоків за умов низької внутрішньої стійкості. Україна (2022–2024) демонструє фіскальну асиметрію: зростання оборонних і соціальних витрат супроводжується зменшенням фінансування освіти, екології та інновацій.
На основі результатів індексного аналізу та оцінки ризиків сформовано набір стратегій фінансової безпеки для повоєнного відродження, зокрема: впровадження спеціалізованих фінансових інструментів (військові облігації, резервні фонди), перехід до превентивної моделі соціального захисту, розвиток цифрової та «зеленої» інфраструктури, посилення інституційної спроможності з адміністрування міжнародної допомоги, а також підтримка приватного сектора через державно-приватне партнерство. Запропоновано концептуальну модель розвитку на основі трьох сценаріїв: прямолінійного (лінійне зміцнення), експоненційного (синергія, що виникає у точках прориву), та квантового стрибка (різка інституційна та / або технологічна трансформація).
Дослідження підтверджує, що ефективне відновлення фінансової безпеки можливе лише за умов імплементації комплексних стратегій, які поєднують внутрішню мобілізацію ресурсів, гнучку фіскальну політику та збалансовану міжнародну допомогу.
Секторальні сценарії каузальної моделі поведінки іноземних інвесторів в умовах російсько-української війни
(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2025) Грамотнєв, Віталій Едуардович; Hramotniev, Vitalii
У статті досліджується трансформація секторальної структури прямих іноземних інвестицій в Україні під впливом повномасштабної війни. Зростаючі ризики для фізичних активів, розриви ланцюгів постачання, територіальна вразливість та структурні
диспропорції, спричинені бойовими діями, кардинально змінили поведінку іноземних інвесторів. У цьому контексті основну увагу дослідження приділено виявленню чинників, що визначають не лише загальне зменшення обсягів ПІІ, а й їх секторальний перерозподіл, пов՚язаний зі здатністю окремих секторів адаптуватися до воєнного середовища краще за інших. Дослідження базується на поєднанні кількісного аналізу статистичних даних за 2021–2025 роки із формалізованим аналізом інвестиційної поведінки. Проаналізовано динаміку запасів ПІІ у прив՚язці до типології компонентів інвестиційних потоків — нових внесків до капіталу, реінвестування прибутків та боргових операцій — із метою відокремлення реальних дій інвесторів від номінальних змін, зумовлених ринковими переоцінками чи курсовими коливаннями. Окрему увагу приділено диференціації галузей за рівнем чутливості до наслідків війни: враховано територіальні фактори, інфраструктурну прив՚язку, залежність від внутрішнього чи зовнішнього попиту, інтенсивність використання фізичних активів. У результаті запропоновано типологію секторів за видом політики іноземного інвестора — активною, обережною та пасивною — що, своєю чергою, дозволило сформулювати каузальну модель поведінки іноземного інвестора в умовах військових ризиків. Наукова новизна полягає в тому, що на відміну від більшості попередніх досліджень, які фокусувалися переважно на обсягах ПІІ або їх загальній структурі, у цій роботі здійснено спробу пояснити трансформації через систему чинників, які раніше не були комплексно досліджені саме в контексті української економіки періоду повномасштабної війни. Запропоновані аналітичні підходи можуть бути використані як для подальших міждисциплінарних досліджень, так і в процесі розробки державної політики стимулювання іноземного інвестування в умовах високої невизначеності.
Трансформація секторів економіки України в контексті глобальних викликів та євроінтеграції
(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2025) Редзюк, Євгеній Васильович; Redziuk, Yevhenii
У статті здійснено аналіз міжнародної допомоги, що трансформує економіку України під час війни. Досліджено основні сучасні потреби соціально-економічної сфери України; виявлено напрями та соціальні групи, які вимагають відповідного покращення фінансування та інвестування. Крім того, наголошено на необхідності консультаційної допомоги у посиленні засад демократії, верховенства права та регулюванні ефективних й конкурентних ринків в Україні. Так, в контексті ефективного функціонування державних інститутів та антикорупційного будівництва Україні необхідно розширення участі у програмах з ЄС, активніше переймати передовий досвід, запроваджувати законодавство, що закріплює верховенство права, полегшує прозорість регулятивних та судових процедур, стимулює активний соціальний та підприємницький розвиток в Україні. Відзначено, що наявна аграрно-металургійна спеціалізація України навіть за екстенсивного нарощування обсягів не дасть високої додаткової вартості до ВВП, порівнянної з ЄС. Існуюча аграрно-сировинна та торговельно-посередницька сфера, не формують основ і не стимулюють подальшої трансформації економіки України до більш інноваційної, зі значною часткою переробної промисловості та високою доданою вартістю. Тому автором розроблено і запропоновано задіяти кластери програм, які слід було б застосувати в Україні для повноцінної трансформації її соціально-економічного середовища та наближення до структури економіки і показників країн ЄС. Крім того, автором розроблено і представлено оптимальні підходи та механізми щодо фінансування України, які сприятимуть успішній трансформації економічних галузей і сфер діяльності, що в подальшому допоможуть більш швидкій та повноцінній інтеграції до ЄС. У цьому контексті відібрано сфокусовані програми (6 кластерів та 35 програм) якісної перебудови існуючої вітчизняної системи безпеки, економіки та соціальної політики, які структурно взаємодоповнюють і підсилюють одне одного. До того ж, представлено алгоритм оптимального поетапного комплексного фінансування програм та проектів в Україні для досягнення стратегічних цільових показників, успішної трансформації та гармонійної інтеграції до ЄС. Алгоритм базується на часовому періоді, що включає: системне посилення обороноздатності, поліпшення державного управління і верховенства права, а потім ‒ відродження економіки та соціальної сфери. Реалізація вищезазначених реформ потребує політичні реформи, оновлення державної регіональної політики і запровадження стратегії соціально-економічного розвитку України на основі комплексного аудиту ресурсного потенціалу (людський капітал, матеріальні ресурси, фінансові ресурси, інфраструктура) з відповідними заходами поступового посилення регіонів, секторів економіки та інноваційного потенціалу.
Особливості комунікаційної політики Світової організації торгівлі
(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2025) Циганкова, Тетяна Михайлівна; Tsyhankova, Tetiana; Савіна, Євгенія Володимирівна; Savina, Yevheniia
Стаття присвячена комплексному дослідженню специфіки комунікаційного процесу міжнародних організацій, зокрема Світової організації торгівлі, в умовах підвищення турбулентності глобальної геополітичної ситуації. У роботі розкрито сутність комунікаційного міксу, політики та стратегії комунікацій. На основі проведеного порівняльного аналізу обґрунтовано ключові складові цих понять, а саме засоби комунікацій, короткострокові та довгострокові цілі, системність комунікаційного процесу, установки, критерії та орієнтири. Визначено елементи комунікаційної політики фірми/організації та логіку її формування. В роботі виокремлено ключові елементи комунікаційного міксу фірм за видами, а також розкрито складові комунікаційного міксу міжнародних організацій та надана їх характеристика. Дослідницька увага акцентувалась на проведенні порівняння ключових елементів комунікаційної політики фірм і міжнародних організацій та визначенні особливостей, притаманних саме організаціям. Сукупність ідентифікованих особливостей поділено на клієнтські, інструментальні та управлінські з метою підвищення рівня обґрунтованості комунікаційної політики. Визначено внутрішні та зовнішні чинники формування комунікаційної політики СОТ, зокрема особливості сучасного етапу функціонування світової економіки та глобальної торгової системи (паралельні процеси глобалізації та регіоналізації, цифровізація, асиметричність економічного розвитку та посилення розриву у темпах розвитку країн, застосування нових цифрових технологій, які суттєво впливають на комунікаційний процес), основні стейкхолдери, громадська думка про організацію, ресурси для проведення комунікаційної активності, цілі та принципи діяльності. Охарактеризовано елементи комунікаційної політики СОТ, у тому числі зовнішні та внутрішні інструменти комунікацій організації (дипломатія, цифрові інструменти, офіційні документи, щорічні та спеціальні публікації, випуск навчального контенту, зв՚язки з громадськістю, проведення заходів тощо). За результатом їх аналізу виокремлено специфічні риси, притаманні комунікації цієї міжнародної організації, та запропоновано їх розподіл на такі, що визначаються цільовими аудиторіями, пріоритетними інструментами та ключовими особливостями. В роботі здійснено критичний огляд комунікаційної політики СОТ, виявлено нагальні проблеми та обґрунтовано чотири пріоритети збільшення ефективності використання наявного потенціалу комунікаційної політики СОТ: цифровізація, прозорість, реактивність та креативність. По кожному з них запропоновано доцільні заходи з їх реалізації. Отримані результати можуть становити основу для вдосконалення комунікаційної політики не лише СОТ, а й інших міждержавних і недержавних міжнародних організацій.
Вплив фінансових механізмів сталого розвитку на еволюцію глобальних ланцюгів доданої вартості
(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2025) Сандул, Марія Станіславівна; Sandul, Mariia; Стрільчук, Юлія Ігорівна; Strilchuk, Yuliia; Прімєрова, Олена Костянтинівна; Primierova, Olena
У статті досліджено розвиток міжнародної кліматичної політики та роль Конференції Сторін (COP) у формуванні сучасної архітектури сталого фінансування та зеленої трансформації глобальних ланцюгів постачання. Висвітлено ключові рішення COP21–COP30, що визначили параметри глобальних зобов՚язань щодо пом՚якшення наслідків зміни клімату, мобілізації фінансування для країн, що розвиваються, та впровадження механізмів низьковуглецевого розвитку. Окреслено основні фінансові інструменти сучасної системи сталого розвитку (так, як зелені облігації, облігації, пов՚язані зі сталістю/ екологічною стійкістю, ESG-інвестування, кліматичні фонди та програми міжнародних фінансових організацій), проаналізовано їхній зв՚язок із досягненням Цілей сталого розвитку. Значну увагу приділено трансформації стратегій банків та інституційних інвесторів, які, інтегруючи екологічні критерії у процеси оцінки ризиків і прийняття рішень, стають ключовими каталізаторами переходу до більш стійких моделей виробництва та логістики. У роботі здійснено аналіз динаміки глобальних викидів парникових газів у розрізі регіонів і груп країн за рівнем доходів, що дозволило ідентифікувати нерівномірність кліматичного прогресу та відмінності у впливі регуляторних стимулів на траєкторії розвитку. Показано, що трансформація глобальних ланцюгів доданої вартості після COP21 визначається поєднанням регуляторних, ринкових та технологічних чинників: посиленням екологічних вимог (зокрема CBAM, вимог щодо звітності про викиди парникових газів (Обсяги 1–3) та про результати екологічного, соціального й корпоративного управління), зростанням очікувань споживачів, акціонерів і ширшого кола стейкголдерів щодо сталості, появою нових конкурентних моделей (recycle, upcycle), а також необхідністю підвищення енерго- та ресурсоефективності і модернізації виробництва й логістики в умовах обмеженості природного капіталу, конкуренцією за доступ до фінансових ресурсів за зниженими ставками. Окрему увагу приділено аналізу сучасного стану розвитку інструментів сталого фінансування в Україні. Наведено приклади успішних кейсів інтеграції зелених інструментів у корпоративний та банківський сектори, підкреслено роль міжнародної технічної допомоги, а також окреслено ключові бар՚єри: недостатню стандартизацію, обмежений доступ до капіталу та високі транзакційні витрати. Зроблено висновок, що успішність екологічної трансформації глобальних ланцюгів доданої вартості визначається синергією між державами, міжнародними організаціями, фінансовими установами та приватним сектором. Водночас у нинішніх умовах геополітичної та макрофінансової нестабільності ринкові стимули, як-от потреба підвищення ефективності, стійкості та конкурентоспроможності, стають домінуючими чинниками інтеграції практик сталого розвитку у ланцюги постачання.