Browsing by Author "Khomanets, Volodymyr"
Now showing 1 - 11 of 11
Results Per Page
Sort Options
Item Міжнародні організації в інституційній архітектурі фінансової дипломатії держав(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2025) Хоманець, Володимир Анатолійович; Khomanets, VolodymyrСтаття присвячена комплексному дослідженню ролі і місця міжнародних організацій у сучасній інституційній архітектурі фінансової дипломатії держав. Визначено статус організацій у світовій валютній системі як важливих інституційних майданчиків з проведення міждержавних консультацій щодо реалізації країнами національних монетарних політик, їх спонукання до відміни чинних валютних обмежень, контролювання виконання державами взятих на себе зобов’язань у сфері валютного регулювання та дотримання ними фінансової дисципліни при обслуговуванні зовнішніх боргових зобов’язань. Значна увага приділяється розкриттю ролі регіональних фінансових угод в адаптації національних фінансових інститутів різних держав до турбулентного економічного та фінансового середовища з метою ефективного пом’якшення наслідків геоекономічної фрагментації, кліматичних катаклізмів та негативних демографічних змін, а також динамізації процесу розбудови у глобальних координатах цифрової економіки. The article is devoted to a comprehensive study of the role and place of international organizations in the modern institutional architecture of financial diplomacy of states. The author defines their status in the world monetary system as important institutional platforms for holding interstate consultations on the implementation of national monetary policies by countries, encouraging them to abolish existing currency restrictions, monitoring the fulfillment by states of their obligations in the field of currency regulation and their compliance with financial discipline in servicing external debt obligations. It is stated that the current functional powers of international financial organizations are closely related to stabilization of cross-border financial capital flows and prevention of regional and global financial crises, as well as mitigation of their negative consequences for economic development of states, support for structural transformations of national economies, and leveling of imbalances in the balance of payments of countries and deficits of their state budgets. The author proves a significant increase in the role of financial diplomacy in managing interstate currency relations, primarily through the convergence of national currency policies, settlement of currency exchange rate disputes by countries, coordination of international legal and organizational frameworks of currency relations, as well as coordination of currency manipulation and ensuring structural stability and equilibrium of global currency markets. Considerable attention is paid to the role of Regional Financing Arrangements in adapting national financial institutions of different countries to the turbulent economic and financial environment to effectively mitigate the effects of geo-economic fragmentation, climate disasters, negative demographic changes, and to dynamize the process of building a digital economy in a global context. It is proven that the organizational structure and compositional architecture of financial diplomacy are in the process of profound transformational changes in the worldwide environment, which include the mechanisms of accumulation of resources by economic entities for investment and cross-border capital flows.Item Наукова дипломатія у реалізації державами концепту «м’якої сили»(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2023) Столярчук, Ярослава Михайлівна; Stoliarchuk, Yaroslava; Ільницький, Денис Олександрович; Ilnytskyi, Denys; Хоманець, Володимир Анатолійович; Khomanets, VolodymyrРозглянуто форми розвитку концепції публічної дипломатії, яка перетворилась як на ефективний механізм просування національних інтересів держав, так і може розглядатись в якості критерію стратифікації країн за рівнем розвитку. Визначено, що висока інтелектуальна інтенсивність наукової та дипломатичної діяльності виступає тією спільною характеристикою, яка обумовила на певному історичному етапі їх поєднання у вигляді наукової дипломатії, як форми поєднання діяльності держави та управління національним інтелектуальним капіталом та яка класифікується як провідний механізм трансляції державами «м’якої сили». Продемонстровано взаємозв’язок між рівнем економічного розвитку, обсягами витрат та результативністю зусиль з реалізації інструментів наукової дипломатії, теоретичний дискурс щодо якої розвивається в трьох ключових функціональних вимірах (наука у дипломатії, дипломатія для науки та наука для дипломатії). Окреслено, що інституціоналізація наукової дипломатії відкриває можливість цілеспрямованої діяльності щодо управління науковою дипломатією її акторів, а також підвищення ефективності та результативності цієї діяльності. Узагальнено домінуючі формати наукової дипломатії з фокусуванням на особливостях міжнародних академічних і наукових обмінів, державних програм, міжнародної академічної мобільності, а також емерджентної науково-освітньої дипломатії (на просторах глобального ринку онлайн-освіти, університетів світового класу, міжнародних колективів співавторів). Виявлено новітні інституційні форми конкупераційної взаємодії суб’єктів наукової дипломатії, до яких відносимо платформи професійного співробітництва наукових аташе різних держав, науково-дипломатичні та діаспорські мережі, а також інститут технологічних послів. Запропоновано розглядати домінуючі та новітні формати наукової дипломатії, а також спільну науково-дослідну інфраструктуру та практики гібридного комбінування державами механізмів та інструментів наукової дипломатії в якості компонентів розбудови глобальної моделі міжнародного економічного порядку. Країнам, що розвиваються, запропоновано фокусуватися на використанні потенціалу неінституціоналізованих наукових дипломатів для просування національних інтересів. Підсумовано, що економічний потенціал науки та її інтернаціональна природа знайшли активний прояв у використанні різних інституційних форм міжнародного академічного підприємництва та конкупераційної взаємодії, які розвивають та найбільш активно намагаються скористатись ті країни, які найбільше інвестують в проведення наукових досліджень. Перспективними визначено такі предмети досліджень як кліматична дипломатія, продовольча дипломатія та інші різновиди публічної дипломатії, розвиток яких пов’язано з інтенсифікацією науково-дослідницьких зусиль на шляху до розв’язання глобальних проблем. The article considers the forms of development of the concept of public diplomacy, which has become both an effective mechanism for promoting the national interests of states and can be considered as a criterion for stratifying countries by the level of development. It is determined that the high intellectual intensity of scientific and diplomatic activities is the common characteristic that led to their combination at a certain historical stage in the form of science diplomacy as a form of combining the activities of the state and management of national intellectual capital, and which is classified as a leading mechanism for the transmission of soft power by states. The authors demonstrate the relationship between the level of economic development, the volume of expenditures and the effectiveness of efforts to implement the instruments of science diplomacy, the theoretical discourse on which is developing in three key functional dimensions (science in diplomacy, diplomacy for science, and science for diplomacy). It is outlined that the institutionalisation of science diplomacy opens up the possibility of targeted activities to manage the science diplomacy of its actors, as well as to increase the efficiency and effectiveness of this activity. The article summarises the dominant formats of science diplomacy with a focus on the peculiarities of international academic and scientific exchanges, government programmes, international academic mobility, and emergent science and education diplomacy (in the global online education market, world-class universities, international teams of collaborators). The newest institutional forms of competitive interaction between the subjects of science diplomacy are identified, which include platforms for professional cooperation of scientific attaches of different states, scientific, diplomatic and diaspora networks, as well as the institute of technological ambassadors. It is proposed to consider the dominant and newest formats of science diplomacy, as well as joint research infrastructure and practices of hybrid combination of mechanisms and instruments of science diplomacy by states as components of the development of a global model of the international economic order. The authors suggest that developing countries should focus on using the potential of non-institutionalised science diplomats to promote their national interests. It is concluded that the economic potential of science and its international nature are actively manifested in the use of various institutional forms of international academic entrepreneurship and competitive interaction, which are developed and most actively sought to be used by those countries that invest most in research. The article identifies such research subjects as climate diplomacy, food diplomacy and other types of public diplomacy as promising, the development of which is associated with the intensification of research efforts to solve global problems.Item Національні моделі економічної дипломатії та їх конвергенція у глобальних умовах(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2025) Хоманець, Володимир Анатолійович; Khomanets, VolodymyrСтаття присвячена системному дослідженню національних моделей економічної дипломатії та конкретизації ключових напрямів їх конвергенції в умовах глобалізації. Запропоновано типологію національних дипломатичних моделей за виокремленими автором критеріями та комплексно проаналізовано їх стратегічні переваги і обмеження з погляду реалізації державами національних інтересів на міжнародній арені. Доведено, що сучасні національні моделі економічної дипломатії у більшості випадків мають «гібридний» характер, органічно поєднуючи окремі елементи різноманітних типів їх інструментального забезпечення, інституційної й управлінської структури, геополітичної і стратегічної орієнтації. Наголошується, що у глобальних умовах спостерігається динамічна конвергенція національних моделей економічної дипломатії через зближення підходів різних держав до формування і реалізації дипломатичних практик. The article presents an in-depth and systematic analysis of the evolution of national models of economic diplomacy that have emerged over the past two centuries and provides a conceptual clarification of the principal trajectories of their convergence in the context of global economic development. It is demonstrated that these models have evolved through the complex interaction of historical, political, socio-economic, and institutional factors that have shaped the dominant megatrends of national economies’ long-term competitive advancement within the international system. A typology of national models of economic diplomacy is proposed according to the author’s analytical framework, encompassing liberal, etatist, European continental, interventionist, and mobilization types. Their structural features, strategic advantages, and inherent limitations in ensuring the realization of national interests in the global arena are examined. The study substantiates that contemporary models of economic diplomacy are predominantly hybrid in nature, integrating diverse elements of institutional structures, policy instruments, and geopolitical orientations. It emphasizes that in the formation of a post-neoliberal world order, a dynamic convergence of national diplomatic approaches is occurring through the alignment of states’ strategic, institutional, and practical dimensions of diplomacy. It is argued that the profound transformations of the global order lead to the incorporation into foreign economic policies of priorities such as the green transformation of international economic relations, economic and environmental security, digital sovereignty, and scientific-technological autonomy. Special attention is paid to the growing orientation of modern diplomacy toward balancing economic openness with national self-sufficiency and sovereignty, and toward optimizing the equilibrium between regionalization and multipolarity in the architecture of global economic governance.Item Національні уряди та міжнародні фінансові організації: інтереси та конкуперація(Громадська організація «Європейська асоціація економістів», 2024) Столярчук, Ярослава Михайлівна; Stoliarchuk, Yaroslava; Ільницький, Денис Олександрович; Ilnytskyi, Denys; Баторшина, Аділя Фатехівна; Batorshyna, Adilia; Карпюк, Катерина Іванівна; Karpiuk, Kateryna; Хоманець, Володимир Анатолійович; Khomanets, VolodymyrВ умовах браку наукових публікацій, у яких поєднуються питання реалізації національних економічних інтересів та розвитку міжнародних фінансових організацій, в роботі поглиблено розкриття системи чинників, тенденцій та конкурентної взаємодії держав з міжнародними фінансовими організаціями для підвищення ефективності реалізації національних економічних інтересів у процесі загострення кризових, посткризових та трансформаційних викликів. Окреслено теоретико-методологічні рамки, системну трансформацію моделі фінансової трилеми реалізації національних економічних інтересів та запропоновано авторське визначення формули національних економічних інтересів у фінансовому секторі. Визначено, що прагнення реалізації національних економічних інтересів в умовах глобалізації та глобальної конкуренції штовхає держави до взаємодії з іншими державами як на двосторонній основі, так і на платформах міжнародних фінансових організацій. Виявлено, що особливо яскраво виражених кількісних та якісних змін забезпеченість світової економіки фінансовим ресурсами зазнала в останні два десятиліття, коли зросли як обсяги доступних ресурсів, так і різноманіття їх джерел. Продемонстровано, що технології, особливо цифрові, призводять як до зростання кількості та обсягів міжнародних фінансових операцій, так і зменшення їх собівартості, що у сукупності призводить до зростання конкуренції та централізації капіталу у фінансовому секторі. Підсумовано, що міжнародні фінансові організації долучені до створення глобального публічного блага та намагаються діяти в інтересах світової економіки; найбільший внесок у розвиток міжнародних фінансових організацій зробили США, що обумовило їх унікальну лідерську позицію в глобальній фінансовій архітектурі; МВФ робить найбільший внесок у забезпечення глобальної монетарної стабільності. In the context of a shortage of scientific publications that combine the issues of implementing national economic interests and developing international financial organizations, the work provides an in-depth disclosure of the system of factors, trends and competitive interaction of countries with international financial organizations to improve the efficiency of implementing national economic interests in the process of aggravation of crisis, post-crisis and transformation challenges. The theoretical and methodological framework, systemic transformation of the financial trilemma model for implementing national economic interests are outlined, and the author’s definition of the formula for national economic interests in the financial sector is proposed. It is determined that the intention to implement national economic interests in the context of globalization and global competition forces countries to interact with other countries both on a bilateral basis and on the platforms of international financial organizations. It is revealed that the provision of the world economy with financial resources has undergone particularly pronounced quantitative and qualitative changes in the last two decades, when both the volumes of available resources and the diversity of their sources have increased. It is demonstrated that technologies, especially digital ones, lead to both an increase in the number and volume of international financial transactions and a decrease in their cost, which in total leads to an increase in competition and the centralization of capital in the financial sector. It is concluded that international financial organizations are involved in the creation of a global public well-being and try to act in the interests of the world economy; the United States has made the greatest contribution to the development of international financial organizations, which determined its unique leadership position in the global financial architecture; the IMF makes the greatest contribution to ensuring global monetary stability.Item Особливості застосування державами санкційного інструментарію фінансової дипломатії(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2024) Хоманець, Володимир Анатолійович; Khomanets, VolodymyrСтаття присвячена комплексному дослідженню сучасної практики застосування державами санкційного інструментарію фінансової дипломатії та оцінці його політико-економічної результативності. Визначено роль економічних санкцій у системі фінансових інструментів дипломатичної діяльності держав та досягненні ними стратегічних цілей щодо прискорення макроекономічного зростання та підвищення матеріального добробуту населення. Значну увагу приділено ідентифікації функціонального призначення економічних санкцій та розкриттю їх місця у сучасному регуляторному інструментарії міжнародних організацій, регіональних інтеграційних угрупувань та національних урядів. Доведено, що економічні санкції активно впроваджуються в останні десятиліття в якості одного із засобів політичного тиску на ті держави, котрі порушують систему міжнародного порядку та загрожують національним інтересам значної кількості суверенних країн. Економічні санкції кваліфікуються також як важливий механізм досягнення державами цілої низки політичних та економічних цілей, деескалації світових і регіональних конфліктів, а також стримування країн від агресивної поведінки на міжнародному поприщі. Виявлено, що останні роки характеризуються значним посиленням уваги дослідників до питання щодо підвищення ефективності застосовуваного державами санкційного інструментарію фінансової дипломатії. Розкрито тенденції щодо значного зростання абсолютної та відносної поширеності санкційного інструментарію у фінансовій дипломатії країн; диверсифікації застосовуваних у цій сфері важелів та механізмів; поетапної ескалації накладання економічних санкцій на окремі країни; масштабності їх наслідків для держав-агресорів щодо відтоку капіталу та гальмівного впливу на структурну динаміку окремих секторів їх національних економік. Доведено, що попри відсутність миттєвого економічного ефекту у застосуванні країнами санкційних заходів фінансової дипломатії та доволі високу їх ціну для приватного бізнесу, у більшості випадків вони є доступним механізмом реагування світової спільноти на агресію, а також гідною альтернативою військовим методам розв’язання різного роду конфліктів на регіональному і міжнародному рівнях. Зроблено висновок щодо доцільності застосування економічних санкцій у комплексі взаємопов’язаних дипломатичних стратегічних заходів. Доведено, що економізація класичного інструментарію дипломатичної діяльності держав обумовлює доцільність включення до нього диверсифікованих механізмів фінансової дипломатії з метою посилення країнами геополітичного і геоекономічного впливу на своїх партнерів. Особливої уваги у майбутніх дослідженнях потребує запровадження контролю за процесом імплементації економічних санкцій із застосуванням значних обмежувальних заходів щодо унеможливлення їх обходу, ускладнення пошуку альтернативних фінансових донорів та стримуванням інвесторів з нейтральних країн. The article is devoted to a comprehensive study of the modern practice by states of the sanctions toolkit of financial diplomacy and an assessment of its political and economic effectiveness. The role of economic sanctions in the system of financial instruments of diplomatic activity of states and their achievement of strategic goals related to accelerating macroeconomic growth and improving the material well-being of the population are defined. Considerable attention is paid to identifying the functional purpose of economic sanctions and revealing their place in the modern regulatory toolkit of international organizations, regional integration groups, and national governments. It has been proven that economic sanctions have been actively implemented in recent decades as one of the means of political pressure on those states that violate the system of international order and threaten the national interests of a significant number of sovereign states. Economic sanctions are also qualified as an important mechanism for states to achieve a number of political and economic goals, de-escalation of global and regional conflicts, as well as deterring countries from aggressive behavior in the international arena. It was found that recent years have been characterized by a significant increase in the attention of researchers to the issue of increasing the effectiveness of the sanctions tools of financial diplomacy used by states. Various trends have been revealed regarding a significant increase in the absolute and relative prevalence of sanctions instruments in the financial diplomacy of countries; diversification of levers and mechanisms used in this field; gradual escalation of the imposition of economic sanctions on individual countries; the scale of their consequences for the aggressor states in terms of capital outflow and the inhibitory effect on the structural dynamics of individual sectors of their national economies. It has been proven that despite the lack of immediate economic effect in the application of financial diplomacy sanctions by countries and their rather high price for private business, in most cases they are a negotiable mechanism for the world community to respond to aggression, as well as a worthy alternative to military methods of resolving various types of conflicts on regional and international levels. A conclusion was made regarding the expediency of applying economic sanctions in a complex of interconnected diplomatic strategic measures. It has been proven that the economization of the classical instruments of diplomatic activity of states determines the expediency of enrichment them by diversified mechanisms of financial diplomacy in order to strengthen countries’ geopolitical and geoeconomic influence on their partners. Special attention in future research should be paid to the introduction of control over the process of implementation of economic sanctions with the use of significant restrictive measures aimed at preventing their circumvention, complicating the search for alternative financial donors and deterring investors from neutral countries.Item Постнеоліберальна модель світового економічного порядку(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2024) Хоманець, Володимир Анатолійович; Khomanets, VolodymyrОстанні десятиліття характеризуються розвитком міжнародних відносин у загальному руслі неоліберальної моделі світового економічного порядку. Вона ґрунтується на повній абсолютизації механізмів ринкової економіки, значному послабленні національного економічного суверенітету країн, делегуванні ними частини традиційних функцій державного управління на міжнародний і наднаціональний рів-ні, дотриманні усіма державами світу «правил гри», запроваджених міжнародними організаціями, а також орієнтації глобальної бізнес-діяльності на максимізацію акціонерної вартості компаній і фірм як загального мірила внеску бізнесу у світовий соціально-економічний прогрес. У статті розкрито засадничі принципи неоліберальної моделі світового економічного порядку, її «вузькі місця» та дестабілізуючі для між-народних відносин наслідки. Доведено, що пануюча неоліберальна модель світового економічного порядку досягла у сучасних умовах своїх граничних меж, а відтак — її докорінна трансформація у постнеоліберальний формат є імперативно насущною. Констатовано, що постнеоліберальна модель світового економічного порядку має передбачати не стільки зміну конфігурації балансу сил найпотужніших держав, скільки зміну самої політико-економічної системи світового суспільства у зв’язку з наростаючим державним протекціонізмом, значним посиленням конфліктного потенціалу міжнародних відносин, суттєвим послабленням регуляторних можливостей міжнародних організацій, а також «розмиванням» домінуючої ролі західних країн у міжнародних фінансових інститутах у міру формування нових організацій. Зроблено висновок щодо доцільності реконфігурації світового економічного порядку на основі розбудови його «гібридних» форматів, котрі не мали аналогів у минулому. Констатовано, що навіть попри певну нестійкість гібридних форматів світового порядку та їх чітко виражений перехідний характер, вони відкривають величезні ресурсні можливості щодо конкурентного розвитку країн з різним рівнем соціально-економічного розвитку в силу своєї високої гнучкості та адаптації до щонайменших змін у їх диспозиції на глобальних ринках. The last decades have been characterized by the development of international relations in the general direction of the neoliberal model of the world economic order. It is based on complete absolutizing of market economy mechanisms, significant weakening of national economic sovereignty of countries, delegation of some traditional functions of state administration to the international and supranational levels, compliance by all countries of the world with the «rules of the game» established by international organizations, and orientation of global business activities towards maximization of shareholder value of companies and firms as a general measure of business contribution to global socio-economic progress. The article reveals the fundamental principles of the neoliberal model of the world economic order, its bottlenecks and destabilizing consequences for international relations. It is proved that the dominant neoliberal model of the world economic order has reached its limits in modern conditions, and therefore its radical transformation into a post-neoliberal format is imperative. It is stated that the post-neoliberal model of the world economic order should involve not so much a change in the configuration of the balance of power of the most powerful states as a change in the political and economic system of the world society itself due to the growing state protectionism, a significant increase in the conflict potential of international relations, a significant weakening of the regulatory capabilities of international organizations, and the «erosion» of the dominant role of Western countries in international financial institutions as new organizations are formed. The author concludes that it is expedient to reconfigure the world economic order on the basis of developing its «hybrid» formats, which had no analogues in the past. It is stated that even despite a certain instability of the hybrid formats of the world order and their clearly expressed transitional nature, they open up enormous resource opportunities for the competitive development of countries with different levels of socio-economic development due to their high flexibility and adaptation to the slightest changes in their disposition in global markets.Item Сценарії розвитку глобального фінансового сектору: озеленення, діджиталізація, інституціоналізація(Institute of Eastern European Research and Consulting, 2025) Столярчук, Ярослава Михайлівна; Stoliarchuk, Yaroslava; Ільницький, Денис Олександрович; Ilnytskyi, Denys; Баторшина, Аділя Фатехівна; Batorshyna, Adilia; Карпюк, Катерина Іванівна; Karpiuk, Kateryna; Хоманець, Володимир Анатолійович; Khomanets, VolodymyrМета. На основі узагальнення сценаріїв розвитку глобальної фінансової архітектури навести додаткові аргументи, які необхідно враховувати в теоретичних та практичних аспектах взаємодії країн у рамках глобального фінансового сектору (ГФС). Результати. Автори узагальнили ключові фінансові та кліматичні сценарії розвитку СГФ; продемонстрували необхідність функціональної та організаційної реформи взаємодії держав з міжнародними фінансовими організаціями. Наголосили на доцільності врахування інституційної зрілості, диверсифікації, фрагментації та конвергенції в процесі вдосконалення архітектури СГФ. Фінансовий націоналізм визначено серед сучасних детермінант розвитку СГФ поряд з правовими, технологічними, знаннєвими та екологічними блоками факторів. Окреслено, що інституційна диверсифікація повинна передбачати інтеграцію як суто спеціалізованих гравців у фінансовому секторі (регіональні банки розвитку, клуби кредиторів, фонди національного добробуту), так і гравців приватного сектору. Зазначено, що очікується зростання значення азійських країн у СГФ через частку розвинених країн з потенційною зміною лідера. Наукова новизна. Подальшого розвитку надано аргументацію іманентних особливостей формування якісно нової, поліцентричної моделі міжнародного фінансового порядку, формування якої відбуватиметься через процеси зеленої та цифрової трансформацій, що мають найбільший вплив на зміни у світовій фінансовій архітектурі шляхом впровадження інституційних інновацій. Практична цінність. Використання результатів дослідження дозволить національним урядам та учасникам інфраструктури світової фінансової системи формулювати більш ефективні стратегії конкурентної поведінки. Світова економіка, завдяки поєднанню фінансових механізмів з ефективним використанням цифровізації для підвищення ефективності світового фінансового сектору, зможе отримати вигоду від покращення регулювання світової економічної діяльності в контексті вирішення глобальних екологічних проблем, зокрема, мінімізації загрози втрати до 2/3 світового ВВП. Purpose. Based on the generalisation of the scenarios for the development of the global financial architecture, to provide additional arguments that need to be taken into account in the theoretical and practical aspects of interaction of countries within the global financial sector (GFS). Results. The authors summarised the key financial and climate scenarios for the development of the GFS; demonstrated the need for functional and organisational reform of the interaction of states with international financial organisations. Emphasised the feasibility of taking into account institutional maturity, diversification, fragmentation and convergence in the process of improving the GFS architecture. Financial nationalism is identified among the current determinants of the development of the GFS along with legal, technological, knowledge and environmental blocks of factors. Outlined that institutional diversification should involve the integration of both purely specialised players in the financial sector (regional development banks, creditor clubs, national welfare funds) and private sector players. It is noted that the importance of Asian countries in the GFS is expected to increase due to the share of developed countries with a potential change of leader. Scientific novelty. It has been further developed the argumentation of immanent features of the formation of a qualitatively new, polycentric model of the international financial order, the formation of which will occur through the processes of green and digital transformations, which have the greatest impact on changes in the global financial architecture by introducing institutional innovations. Practical value. The use of the research results will allow national governments and infrastructure participants in the global financial system to formulate more effective competitive behaviour strategies. The world economy, due to combining of financial mechanisms with the effective use of digitalisation to increase the efficiency of the global financial sector, will be able to benefit from improved regulation of global economic activity in the context of solving global environmental problems, in particular, minimising the threat of losing up to 2/3 of global GDP.Item Торговельна дипломатія у забезпеченні високого конкурентного статусу держав на глобальних ринках(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2024) Хоманець, Володимир Анатолійович; Khomanets, VolodymyrВсеохоплюючі процеси глобалізації світогосподарської системи реалізуються у сучасних умовах диверсифікованими механізмами міжнародних економічних відносин, котрі формують у сукупності усталені канали транскордонних потоків товарів, послуг, об’єктів інтелектуальної власності, робочої сили, а також інвестиційного і фінансово-кредитного капіталу. Специфічне місце в їх структурі посідає міжнародна торговельна діяльність суб’єктів господарювання різних держав, котра перетворилась в останні роки на потужний рушій їх політичного впливу на своїх партнерів, а отже, актуалізує питання щодо впровадження країнами наступальних заходів торговельної дипломатії. У статті подано комплексну характеристику форматів і практичних механізмів торговельної дипломатії, які реалізовуються нині державами з метою підтримки національних бізнес-структур на глобальних ринках товарів і послуг. The comprehensive processes of globalization of the world economic system are realized in modern conditions by diversified mechanisms of international economic relations, which form established channels of cross-border flows of goods, services, intellectual property, labor, as well as investment and financial and credit capital. A specific place in their structure is occupied by the international trade activity of economic entities of different states, which in recent years has become a powerful driver of their political influence on their partners, and thus raises the issue of offensive trade diplomacy by countries. The article provides a comprehensive characterization of the formats and practical mechanisms of trade diplomacy implemented by states to support their business structures in the global markets of goods and services. The author reveals the place, role and functions of trade missions and economic departments of embassies of states abroad in the institutional structure of their trade diplomacy. It is stated that despite the numerous representation of career diplomats in the implementation of trade diplomacy functions, in recent decades there has been a steady expansion of the subject structure of its national systems due to the involvement of noncareer diplomats, business structures, mass media, research centers, non-governmental organizations, etc. in the implementation of diplomatic functions. The author identifies the transformational changes undergone by the structure, functional tasks, organizational models, forms and methods of multilevel activities of diplomats specializing in diplomatic support of the processes of entering and maintaining competitive positions in global markets by economic entities of their countries in a turbulent business environment. It is proved that all these changes by their nature reflect the fundamental processes of dynamic economization of the diplomatic service of different countries, in which the comprehensive improvement of trade relations with partner countries and the development of a nondiscriminatory environment for their implementation become the main driver for the development of specific policy decisions in the field of foreign trade by the highest public administration.Item Фінансовий вимір управління глобальними публічними благами: взаємодія національних економік та міжнародних організацій(Громадська організація «Міжнародна асоціація науковців», 2025) Столярчук, Ярослава Михайлівна; Stoliarchuk, Yaroslava; Ільницький, Денис Олександрович; Ilnytskyi, Denys; Баторшина, Аділя Фатехівна; Batorshyna, Adilia; Карпюк, Катерина Іванівна; Karpiuk, Kateryna; Хоманець, Володимир Анатолійович; Khomanets, VolodymyrВступ. Стаття присвячена вивченню конкурентної взаємодії національних економік та міжнародних організацій щодо управління процесами створення та підтримання глобальних публічних благ на прикладі глобальної фінансової стабільності. Мета дослідження – вивчення внеску та переваг участі національних економік у функціонуванні та трансформації світової фінансової системи для обґрунтування шляхів кращої реалізації національних економічних інтересів. Попри прогрес щодо формування світової фінансової архітектури у складі відповідної інфраструктури та міжнародних організацій, реалізація національних економічних інтересів країн стикається з питанням управління фінансовими ресурсами, їх накопичення, визначення пріоритетів, умов використання та розподілу результатів. Матеріали та методи. Дослідження спирається на теоретико-методологічний базис інституційної парадигми, міжнародної політичної економії, концепції національної сили та світового економічного порядку, а також неоконсерватизму та доктрини ліберального інтервенціонізму. Ключовим методичним інструментарієм виступили описова аналітика, смарт-моделювання та використання кейс-методу. Для аргументації поглядів автори використали статистичні бази й аналітичні матеріали експертів міжнародних організацій та національних дослідницьких центрів. Результати і обговорення. Виявлено, що у дослідженнях здебільшого оминається питання конкурентної взаємодії національних економік та міжнародних організацій для підтримання глобальної фінансової стабільності. Продемонстровано, що поділ країн за рольовими типами на донорів та реципієнтів фінансових ресурсів міжнародних організацій має передбачати відповідні підходи до процесів управління фінансовими ресурсами та результатами їх використання, й іншими функціями. Визначено, що глибина участі держав у діяльності міжнародних фінансових організацій детермінується як наявністю фінансових ресурсів, так і рівнем розвитку внутрішніх процесів, що підтримують взаємозв’язок між політикою та економікою. Виявлено, що різна ефективність як міжнародних фінансових організацій, так і національних урядів утворює простір, де накопичуються протиріччя, що стримують підтримання глобальної фінансової стабільності сукупними зусиллями та перекладають на країн-лідерів світової економіки функцію з її підтримання на умовах конкурентної взаємодії. Циклічність розвитку світової економіки утворює додатковий виклик для реалізації національних економічних інтересів, а її масштаби – для ресурсної спроможності міжнародних фінансових організацій. Винесено на обговорення доцільність смартизації процесів ідентифікації національних економічних інтересів та представництва держав у міжнародних фінансових організаціях через підвищення якості інтелектуальної взаємодії між стейкхолдерами. Висновки. Доведено, що конкурентна взаємодія урядів, як представників національних економік, та міжнародних фінансових організацій має підпорядковуватись меті з підтримання глобальної фінансової стабільності, як однієї з форм глобальних суспільних благ. Така взаємодія відповідає 17-й Цілі сталого розвитку ООН та наближатиме світову економіку до ідеалів сталого розвитку. Introduction. The article is devoted to the study of the competitive interaction of national economies and international organizations in managing the processes of creating and maintaining global public goods on the sample of global financial stability. The purpose is to study the distribution of contributions and benefits of national economies’ participation in the functioning and transformation of the global financial system to substantiate recommendations for the better implementation of national economic interests. Despite progress in the formation of the world financial architecture as part of the relevant infrastructure and international organizations, the implementation of national economic interests of countries faces the issue of managing financial resources, their accumulation, determining priorities and conditions of use, as well as the distribution of results. Materials and methods. The study is based on the theoretical and methodological basis of the institutional paradigm, international political economy, concept of national power and world economic order, neoconservatism and the doctrine of liberal interventionism. The key methodological tools were descriptive analytics, smart modeling and the use of the case method. To argue the views the authors used statistical databases and analytical materials of experts from international organizations and national research centers. Results and discussion. It was found that studies mostly bypass the issue of competitive interaction between national economies and international organizations to maintain global financial stability. It was demonstrated that the division of countries by role types into donors and recipients of financial resources of international organizations should provide for appropriate approaches to the processes of managing these financial resources and the results of their use, as well as other functions. It was determined that the depth of state participation in the activities of international financial organizations is determined not only by the availability of financial resources, but also by the level of development of internal processes that support the relationship between politics and economics, which enable high-quality management for national economic interests. It was found that the different efficiency of both international financial organizations and national governments creates a space where contradictions accumulate, which hinder the maintenance of global financial stability through joint efforts and shift the function of maintaining it under competitive interaction to the leading countries of the world economy. The cyclical nature of the development of the world economy creates an additional challenge for the implementation of national economic interests, and its scale - for the resource capacity of international financial organizations. The feasibility of smartizing the processes of identifying national economic interests and representing states in international financial organizations by improving the quality of intellectual interaction between stakeholders is put forward for discussion. Conclusions. It is proven that the competitive interaction of governments, as representatives of national economies, and international financial organizations should be subordinated to the goal of maintaining global financial stability, as one of the forms of global public goods. Such interaction corresponds to the 17th UN Sustainable Development Goal and will bring the world economy closer to the ideals of sustainable development.Item Цифрові медійні технології економічної дипломатії(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2025) Хоманець, Володимир Анатолійович; Khomanets, VolodymyrУ першій чверті XXI ст. системна цифровізація усіх структурних під-систем світового господарства, а також стрімкий розвиток інформаційно-комунікаційних і цифрових медіатехнологій чинять потужний трансформаційний вплив на характер міжнародних політико-економічних відносин та дипломатичну діяльність держав. Зазначені процеси суттєво прискорили еволюцію глобального цифрового середовища на основі динамічного розвитку соціальних мереж, інтернет-сервісів, блогових платформ, фото- і відеохостингів, геолокаційних сервісів, агрегаторів контенту та онлайн-форумів, що спричинило глибоку якісну трансформацію традиційних дипломатичних практик. Вона набуває свого концентрованого вираження у переході дипломатії від лінійної (традиційної) цифрової моделі, характерної для другої половини 2000-х років, до алгоритмізованої моделі у другій поло-вині 2010-х років, з подальшим формуванням датифікованої моделі цифрової дипломатії у 2020-х роках. У статті розкрито змістовну сутність цифрової дипломатії, її інструменти, характеристики та трансформаційні зміни під впливом системної діджиталізації глобального політико-економічного простору. Комплексно охарактеризовано датифіковану модель цифрової дипломатії та обґрунтовано системоформуючий вплив цифрових медійних технологій на дипломатичні практики і економічній сфері. Доведено, що, попри збереження значущості традиційного дипломатичного інструментарію у просуванні національних інтересів держав на міжнародній арені, цифрові медійні технології дедалі активніше виконують функцію домінантного механізму їх дипломатичної взаємодії. Констатовано, що діджиталізація дипломатичної діяльності є головною рушійною силою розбудови у світових координатах розгалужених, гнучких й мережево організованих національних дипломатичних екосистем. Вони характеризуються, з одного боку, глибоким й багатоаспектним співробітництвом дипломатів з широким колом стейкхолдерів, а з другого — множинністю суб'єктів та інституцій, які не підпорядковуються традиційним вертикально-ієрархічним управлінським моделям. Обґрунтовано, що сучасні діджитал-технології закладають принципово новий ландшафт економічної дипломатії держав, відкриваючи якісно нові технологічні можливості для діяльності їх міністерств закордонних справ та постійних дипломатичних представництв за кордоном, підтримки й розвитку міждержавних економічних відносин з країнами перебування, захисту економічних інтересів акредитуючих держав, їх громадян та субʼєктів господарювання. In the first quarter of the 21st century, the systemic digitalization of all structural subsystems of the global economy, along with the rapid advancement of information and communication technologies and digital media tools, has exerted a profound transformational impact on the nature of international politico-economic relations and the diplomatic activities of the countries. These processes have significantly accelerated the evolution of the global digital environment through the dynamic development of social networks, internet services, blogging platforms, photo and video hosting services, geolocation tools, content aggregators, and online forums, thereby contributing to the deep qualitative transformation of traditional diplomatic practices. This transformation is most clearly manifested in the shift from a linear (traditional) model of digital diplomacy — typical of the late 2000s — to an algorithmic model in the second half of the 2010s, followed by the emergence of a datafied model of digital diplomacy in the 2020s. The article explores the conceptual essence of digital diplomacy, its tools, characteristics, and the transformational changes driven by the systemic digitalization of the global politico-economic space. A comprehensive analysis of the datafied model of digital diplomacy is provided, and the system-forming impact of digital media technologies on diplomatic practices and the economic domain is substantiated. It is demonstrated that, despite the continued relevance of traditional diplomatic instruments in promoting national interests on the international stage, digital media technologies are increasingly functioning as the dominant mechanism of diplomatic engagement. It is asserted that the digitalization of diplomatic activity serves as the primary driving force behind the formation of expansive, flexible, and network-organized national diplomatic ecosystems within the global context. These ecosystems are characterized, on the one hand, by deep and multifaceted cooperation between diplomats and a wide range of stakeholders, and on the other hand, by the involvement of numerous actors and institutions that are not governed by conventional vertical-hierarchical management models. It is argued that contemporary digital technologies are laying the foundations for a fundamentally new landscape of economic diplomacy, opening up qualitatively new technological opportunities for the operations of Ministries of foreign affairs and permanent diplomatic missions abroad, supporting and developing interstate economic relations with host countries, and protecting the economic interests of accrediting countries, their citizens, and business entities.Item Інституційна структура сучасної корпоративної дипломатії(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2025) Хоманець, Володимир Анатолійович; Khomanets, VolodymyrЗа умов наростаючої геоекономічної невизначеності, істотного посилення турбулентності глобального економічного середовища та значного загострення міжнародної конкуренції за джерела сировини і ринки збуту багатонаціональні підприємства потребують всебічної підтримки своїх економічних інтересів на світових товарних та інвестиційних ринках каналами корпоративної дипломатії. У статті розкрито змістовну сутність корпоративної дипломатії та її інституційну структуру, а також обґрунтовано її місце і роль у партнерському діалозі держав і глобальних корпорацій. Комплексно охарактеризовано діяльність торговельних палат, бізнес-асоціацій, незалежних об’єднань і недержавних некомерційних організацій у налагодженні співробітництва органів державної виконавчої влади та підприємницьких структур у сфері розроблення й імплементації зовнішньоекономічної політики різних держав і регіонів. Over the past few decades, the global economy has undergone profound transformational changes that have impacted all structural subsystems. These changes have increasingly encompassed the fundamental processes of capital and production monopolization. In the first quarter of the 21st century, these processes have assumed a distinctly global dimension, extending across national economies, stages of social reproduction, and all sectors of the world economic system. Under conditions of mounting geo-economic uncertainty, heightened volatility in the global economic environment, and intensified international competition for access to raw materials and consumer markets, multinational corporations are progressively reliant on institutional mechanisms that support their economic interests in international commodity and investment markets – most notably, through the practice of corporate diplomacy. This article conceptualizes the essence of corporate diplomacy and delineates its institutional architecture. Particular emphasis is placed on its role and significance within the broader framework of strategic dialogue between nationstates and global corporations. It is argued that contemporary corporate diplomacy functions at both national and regional levels, encompassing flexible formats of public-private partnership that aim to facilitate the internationalization of national producers. The coordinating role of the state is underscored as central to this process, alongside the pivotal contribution of various representative, advisory, consultative, and dialogical platforms that foster inclusive engagement between governmental and business actors. The article offers a comprehensive assessment of the roles played by chambers of commerce, business associations, independent consortia, and non-governmental, non-profit organizations in facilitating cooperation between executive state agencies and business entities in the formulation and implementation of foreign economic policy at both national and regional levels.