Browsing by Author "Kurkova, K."
Now showing 1 - 2 of 2
Results Per Page
Sort Options
Item Правове регулювання платформізації суспільних відносин на прикладі соціально-трудової сфери(Видавничий дім «Гельветика», 2024) Сорока, Л. В.; Soroka, L.; Луценко-Миськів, Л. І.; Lutsenko-Myskiv, L.; Куркова, К. М.; Kurkova, K.У статті автори обговорюють проблеми взаємозв’язку між кризою системи найманої праці та зростаючим розповсюдженням трудової експлуатації з використанням різних цифрових технологій та платформ. У статті визначено, що робота в сучасному суспільстві, де цифрова парадигма набуває безпрецедентної конфігурації через платформізацію будь-яких відносин, набуває нових ознак та якостей, які потребують нових підходів щодо забезпечення безпечного функціонування цифрового ринку. Адже сталий взаємозв’язок робітник-соціальний медіатор (посередник) – роботодавець у цифрову епоху змінився на новий: робітник – «Інтернет-платформа» – роботодавець. У статті автори підтримують широкий підхід до визначення поняття «Інтернет-платформа в соціально-трудовій сфері» та пропонують під нею розуміти «інструмент (сукупність інформаційно-технологічних засобів) для взаємодії між різними акторами, що забезпечує різноманітний спектр послуг та можливостей у сфері праці та соціального обслуговування за допомогою логіки алгоритму». Автори констатують, що за відсутності державного регулювання використання Інтернет-платформ, останні самі здійснюють таке регулювання і навіть застосовують різні санкції. Це є показником того, що цифровий або віртуальний світ не тільки створює нову реальність, правила життя в цій реальності, а й новий вид відповідальності – цифрову відповідальність. В статі автори приходять до висновку, що чинне законодавство України недостатньо врегульовує питання використання Інтернет-платформ загалом та у соціально-трудовій сфері – зокрема. Зокрема досі неприйнятий закон про штучний інтелект, що також додає проблем для правозастосовної практики. In the article, the authors discuss the problems of the relationship between the crisis of the wage labor system and the growing prevalence of labor exploitation using various digital technologies and platforms. The article defines that work in modern society, where the digital paradigm acquires an unprecedented configuration due to the platformization of any relationship, acquires new features and qualities that require new approaches to ensure the safe functioning of the digital market. After all, in the digital age, the permanent relationship between worker-social mediator (mediator) and employer has changed to a new one: worker «Internet platform» – employer. In the article, the authors support a broad approach to the definition of the term «Internet-platform in the social and labor sphere» and propose to understand it as «a tool (a set of information and technological means) for interaction between various actors, which provides a diverse range of services and opportunities in the sphere of labor and social service using algorithm logic.» The authors state that in the absence of state regulation of the use of Internet-platforms, the latter themselves carry out such regulation and even apply various sanctions. This is an indicator that the digital or virtual world not only creates a new reality, the rules of life in this reality, but also a new type of responsibility – digital responsibility. In the article, the authors come to the conclusion that the current legislation of Ukraine does not sufficiently regulate the issue of the use of Internet platforms in general and in the social and labor sphere – in particular. In particular, the law on artificial intelligence has not yet been adopted, which also adds problems for law enforcement practice.Item Інноваційна культура як чинник підвищення ефективності адміністративно-правового забезпечення науково-технологічного розвитку в Україні(Видавничий дім «Гельветика», 2021) Куркова, К. М.; Kurkova, K.У статті дослідженосутність і значення інноваційної культури як чинника підвищення ефективності адміністративно-правового забезпечення науково-технічного розвитку в Україні. Запропоновано під інноваційною культурою розуміти складний комплексний соціокультурний феномен, зміст якого розкриває готовність і здатність суспільства до генерації та втілення інновацій у всіх сферах суспільного життя, а саме науці, освіті, культурі, економіці, публічному управлінні, праві. Обґрунтовано необхідність закріплення поняття інноваційної культури на законодавчому рівні. Визначено чинники, які впливають на рівень інноваційної культури у суспільстві, такі як соціокультурне середовище; інтелектуальний потенціал нації; престижність наукової праці; рівень економічної свободи; рівень поваги та дотримання прав інтелектуальної власності; розвиток політичних інститутів; якість інституційного середовища; рівень довіри суспільства до держави; рівень корупції у суспільстві; гласність і відкритість суспільних процесів. Встановлено, що світовий досвід свідчить про наявність прямої взаємозалежності розвитку інноваційної діяльності та загального добробуту суспільства. Для того щоб досягти високого рівня інноваційної культури, який корелюється з позитивними змінами у суспільстві, необхідна наявність системного та продуманого управлінсько-правового підходу до перетворення цього феномена на впорядкований процес із визначеними ціннісними орієнтирами, правилами поведінки та взаємодії, організованою структурою відносин і відповідальністю учасників. Визначено, що головними ініціаторами формування та джерелом інноваційної культури насамперед мають бути представники держави, на яких має бути покладений обов’язок формування, підтримки та розвитку інноваційної культури як пріоритетного завдання держави та громадянського суспільства, а також обов’язкової складової частини та об’єктивного критерія якісного інноваційного вектору розвитку суспільства.Сформовано пропозиції щодо конкретних заходів розвитку інноваційної культури в Україні за двома напрямами, а саме у сфері розвитку людського потенціалу та в державному секторі. The essence and significance of innovation culture as a factor in increasing the efficiency of administrative and legal support of scientific and technological development in Ukraine are studied. It is proposed to understand innovation culture as a complex socio-cultural phenomenon, the content of which reveals the readiness and ability of society to generate and implement innovations in all spheres of public life: science, education, culture, economics, public administration, law. The necessity of consolidating the concept of innovative culture at the legislative level is substantiated.The factors influencing the level of innovative culture in the society are determined: 1) socio-cultural environment; 2) the intellectual potential of the nation; 3) the prestige of scientific work; 4) the level of economic freedom; 5) the level of respect and observance of intellectual property rights; 6) development of political institutions; 7) the quality of the institutional environment; 8) the level of public confidence in the state; 9) the level of corruption in society; 10) publicity and openness of social processes.It is established that the world experience shows the existence of a direct interdependence between the development of innovation and the general welfare of society. In order to achieve a high level of innovation culture, which correlates with positive changes in society, a systematic and well-thought-out administrative and legal approach is needed to transform this phenomenon into an orderly process with certain values, rules of conduct and interaction, organized structure of relations and responsibility of participants.It is determined that the main initiators of the formation and source of innovation culture should be primarily representatives of the state, which should be responsible for the formation, maintenance and development of innovation culture as a priority of the state and civil society, as well as a mandatory component and objective criterion, qualitative innovative vector of society development. Proposals for specific measures for the development of innovative culture in Ukraine in two areas have been formed: in the field of human development and in the public sector.