Browsing by Author "Omelchenko, Andrii"
Now showing 1 - 20 of 21
Results Per Page
Sort Options
Item Адміністративно-правові засади використання міжнародної технічної допомоги в Україні(ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», 2017) Омельченко, Андрій Володимирович; Omelchenko, Andrii; Омельченко, Андрей ВладимировичУ статті досліджуються адміністративно-правові засади використання міжнародної технічної допомоги в Україні.Item Адміністративно-правові засади міжнародної інвестиційної діяльності(ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», 2018) Омельченко, Андрій Володимирович; Omelchenko, Andrii; Омельченко, Андрей ВладимировичВ даній статті досліджуються адміністративно-правові засади міжнародної інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України. Окрема увага приділена питанням державної інвестиційної політики, правового режиму іноземних інвестицій, державним гарантіям захисту іноземних інвестицій, державному регулюванню міжнародної інвестиційної діяльності.Item Адміністративно-правові проблеми законодавчого закріплення засад зовнішньоекономічної політики України(Товариство з обмеженою відповідальністю "Юрінком Інтер", 2013) Омельченко, Андрій Володимирович; Omelchenko, Andrii; Омельченко, Андрей ВладимировичУ статті досліджуються адміністративно-правові проблеми законодавчого закріплення засад зовнішньоекономічної політики України. This article examines the administrative and legal problems of the legislative fi xing of basis of foreign economic policy of Ukraine. В статье исследуются административно-правовые проблемы законодательного закрепления основ внешнеэкономической политики Украины.Item Договірно-правові засади розпорядження правами інтелектуальної власності(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2023-04-25) Омельченко, Андрій Володимирович; Omelchenko, Andrii; Омельченко, Андрей ВладимировичItem Договірно-правові засади розпорядження правами інтелектуальної власності(Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», 2022-04-26) Омельченко, Андрій Володимирович; Omelchenko, AndriiItem Законодавче забезпечення дипломатичної та консульської діяльності(Юрінком Інтер, 2021-01-15) Омельченко, Андрій Володимирович; Omelchenko, Andrii; Омельченко, Андрей ВладимировичItem Методологічні засади компенсації матеріальної та моральної шкоди спричиненої у результаті військових дій(Видавничий центр «Кафедра», 2023-06-05) Омельченко, Андрій Володимирович; Omelchenko, Andrii; Омельченко, Андрей ВладимировичItem Організаційно-правові засади діяльності Інтерполу в Україні(Видавничий дім «Гельветика», 2023) Омельченко, Андрій Володимирович; Omelchenko, Andrii; Омельченко, Андрей Владимирович; Кожура, Людмила Олександрівна; Kozhura, Liudmyla; Кожура, Людмила АлександровнаАктуальність дослідження організаційно-правових засад діяльності Інтерполу в Україні обумовлена важливістю завдань та повноважень Національної поліції України в частині виконання нею функцій Національного центрального бюро Інтерполу в умовах воєнного стану на території України та боротьби із міжнародною злочинністю. Міжнародна організація кримінальної поліції – Інтерпол є міжурядовою організацією, місія якої полягає у сприянні міжнародній співпраці поліції країн – її членів. Вона має правосуб’єктність, відокремлену від правосуб’єктності країн-членів, і регулюється міжнародним правом. Діяльність Інтерполу, крім норм міжнародного права, регулюється також нормами національного законодавства країн-членів. Відповідно до ст. 2 Статуту Інтерполу цілями цієї організації є: 1) забезпечувати та підтримувати найширшу взаємну допомогу між усіма органами кримінальної поліції в межах законодавства різних країн та в дусі Загальної декларації прав людини; 2) створювати та розвивати всі інституції, які можуть ефективно сприяти попередженню та припиненню загальнокримінальних злочинів. Інтерполу заборонено здійснювати будь-яке втручання або діяльність політичного, військового, релігійного або расового характеру. Згідно із Законом України «Про Національну поліцію» Національна поліція України здійснює представництво та забезпечує виконання зобов’язань України в Інтерполі та виступає як Національне центральне бюро Інтерполу; організовує взаємодію правоохоронних та інших державних органів України з Інтерполом, Європейським поліцейським офісом (Європолом), а також компетентними органами інших держав з питань, що належать до сфери діяльності Інтерполу та Європолу. В статті міститься загальна характеристика основних напрямків діяльності Інтерполу. Зазначено, що Інтерполу заборонено здійснювати будь-яке втручання або діяльність політичного, військового, релігійного або расового характеру. Інтерпол співпрацює з урядами різних країн на найвищому рівні, але при цьому усі його дії є політично нейтральними та здійснюються в рамках національного законодавства країн-членів. The relevance of the study of the organizational and legal foundations of Interpol’s activities in Ukraine is due to the importance of the tasks and powers of the National Police of Ukraine in terms of its performance of the functions of the National Central Bureau of Interpol in the conditions of martial law in Ukraine and the fight against international crime. The International Criminal Police Organization – Interpol is an intergovernmental organization whose mission is to promote international police cooperation of its member countries. It has legal personality separate from the legal personality of member countries and is governed by international law. Interpol’s activities, in addition to the norms of international law, are also regulated by the norms of the national legislation of the member countries. According to Art. 2 of the Statute of Interpol, the goals of this organization are: 1) to ensure and support the widest mutual assistance between all criminal police agencies within the limits of the legislation of different countries and in the spirit of the Universal Declaration of Human Rights; 2) create and develop all institutions that can effectively contribute to the prevention and cessation of general criminal crimes. Interpol is prohibited from any intervention or activity of a political, military, religious or racial nature. According to the Law of Ukraine “On the National Police”, the National Police of Ukraine represents and ensures the fulfillment of Ukraine’s obligations in Interpol and acts as the National Central Bureau of Interpol; organizes the interaction of law enforcement and other state bodies of Ukraine with Interpol, the European Police Office (Europol), as well as competent bodies of other states on issues related to the sphere of activity of Interpol and Europol. The article contains a general description of the main activities of Interpol. It is noted that Interpol is prohibited from any intervention or activity of a political, military, religious or racial nature. Interpol cooperates with the governments of various countries at the highest level, but at the same time all its actions are politically neutral and are carried out within the framework of the national legislation of the member countries.Item Організаційно-правові засади забезпечення кібербезпеки України(Видавничий дім «Гельветика», 2021) Омельченко, Андрій Володимирович; Omelchenko, Andrii; Омельченко, Андрей ВладимировичУ статті автором відзначено, що забезпечення кібербезпеки є одним із пріоритетів у системі національної безпеки України. Питома вага кіберзагроз зростає, і ця тенденція за ступенем розвитку інформаційних технологій та їх конвергенції з технологіями штучного інтелекту посилюватиметься. Зростання такого впливу на функціонування структур управління, як національних, так і транснаціональних, формує нову безпекову ситуацію. Правову основу забезпечення кібербезпеки України становлять Конституція України, закони України щодо основ національної безпеки, засад внутрішньої і зовнішньої політики, електронних комунікацій, захисту державних інформаційних ресурсів та інформації, Конвенція про кіберзлочинність, інші міжнародні договори, нормативно-правові акти, що приймаються на виконання законів України. Правові та організаційні основи забезпечення кібербезпеки визначають Закон України «Про основні засади забезпечення кібербезпеки України» від 5 жовтня 2017 р. No 2163-VIII та Стратегія кібербезпеки України, затверджена Указом Президента України від 26 серпня 2021 р. No 447/2021.Координація діяльності у сфері кібербезпеки як складової частини національної безпеки України здійснюється Президентом України через очолювану ним Раду національної безпеки і оборони України. Національний координаційний центр кібербезпеки як робочий орган Ради національної безпеки і оборони України здійснює координацію та контроль за діяльністю суб’єктів сектору безпеки і оборони, які забезпечують кібербезпеку. Кабінет Міністрів України забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері кібербезпеки. Сукупність суб’єктів забезпечення кібербезпеки та взаємопов’язаних заходів політичного, науково-технічного, інформаційного, освітнього характеру, організаційних, правових, оперативно-розшукових, розвідувальних, контррозвідувальних, оборонних, інженерно-технічних заходів, а також заходів криптографічного і технічного захисту національних інформаційних ресурсів, кіберзахисту об’єктів критичної інформаційної інфраструктури являє собою Національну систему кібербезпеки. In this article, the author notes that ensuring cybersecurity is one of the priorities in Ukraine’s national security system. The share of cyber threats is growing and this trend will intensify with the development of information technologies and their convergence with artificial intelligence technologies. The growth of such influence on the functioning of both national and transnational governance structures creates a new security situation.The legal basis for cybersecurity in Ukraine is the Constitution of Ukraine, laws of Ukraine on national security, principles of domestic and foreign policy, electronic communications, protection of state information resources and information, the Convention on Cybercrime, other international treaties, regulations adopted to enforce laws of Ukraine.Legal and organizational bases of cybersecurity are determined by the Law of Ukraine “On Basic Principles of Cyber Security of Ukraine” of October 5, 2017 No 2163-VIII and Cyber Security Strategy of Ukraine, approved by the Decree of the President of Ukraine of August 26, 2021 No 447/2021.Coordination of activities in the field of cybersecurity as a component of national security of Ukraine is carried out by the President of Ukraine through the National Security and Defense Council of Ukraine headed by him. The National Coordination Center for Cyber Security, as a working body of the National Security and Defense Council of Ukraine, coordinates and monitors the activities of entities in the security and defense sector that provide cyber security. The Cabinet of Ministers of Ukraine ensures the formation and implementation of state policy in the field of cybersecurity. A system of subjects of cybersecurity and interrelated measures of political, scientific and technical, informational, educational nature, organizational, legal, operational and investigative, intelligence, counterintelligence, defense, engineering and technical measures, as well as measures of cryptographic and technical protection of national information resources, cyber protection of critical information infrastructure is the National Cyber Security System.Item Особливості трансферу технологій як предмета правового регулювання(Науково-дослідний інститут інтелектуальної власності НАПрН України, 2021-05-21) Омельченко, Андрій Володимирович; Omelchenko, AndriiItem Правовий статус закордонних дипломатичних представництвяк суб’єктів державного управління зовнішньоекономічною діяльністю(Видавничий дім «Гельветика», 2021) Омельченко, Андрій Володимирович; Omelchenko, Andrii; Омельченко, Андрей ВладимировичУ статті наведено загальний теоретичний аналіз системи органів державного управління у сфері зовнішньоекономічної діяльності, проаналізовано правовий статус, завдання і функції Міністерства закордонних справ України та закордонних дипломатичних представництв у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади України здійснюють державне управління у відповідних сферах (галузях) державного управління. Вони є призначуваними, єдиноначальними, постійно діючими, вищими органами функціональної, галузевої та міжгалузевої компетенції у системі органів виконавчої влади, підпорядкованими Кабінету Міністрів України, юрисдикція яких поширюється на всю територію держави, що виконують правотворчі та правозастосовчі функції. Особливістю державного управління зовнішньоекономічною діяльністю в Україні є те, що функції по його здійсненню розподілені між рядом центральних органів виконавчої влади як функціональної, галузевої, так і міжгалузевої компетенції. Це обумовлено комплексним міжгалузевим характером такого об’єкта державного управління, як зовнішньоекономічна діяльність. Міністерство закордонних справ України відноситься до центральних органів виконавчої влади функціональної компетенції, до функцій яких відноситься державне управління зовнішньоекономічною діяльністю в Україні. Воно є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері зовнішніх зносин. До основних завдань Міністерства закордонних справ України, серед інших, відноситься участь у забезпеченні в межах повноважень, передбачених законом, реалізації державної зовнішньоекономічної політики, політики інтеграції національної економіки до світової економічної системи та інші завдання. Міністерство закордонних справ України здійснює керівництво органами дипломатичної служби України. Статус, система, завдання та функції закордонних дипломатичних установ України визначаються Законом України «Про дипломатичну службу» від 07.06.2018 р. No 2449-VIII. The article presents a general theoretical analysis of the system of public administration in the field of foreign economic activity, analyzes the legal status, tasks and functions of the Ministry of Foreign Affairs of Ukraine and foreign diplomatic missions in the field of foreign economic activity.Ministries and other central executive bodies of Ukraine carry out public administration in the relevant areas (branches) of public administration. They are appointed, single, permanent, higher bodies of functional, sectoral and intersectoral competence in the system of executive bodies, subordinated to the Cabinet of Ministers of Ukraine, whose jurisdiction extends to the entire territory of the state, performing law-making and law enforcement functions.The peculiarity of public administration of foreign economic activity in Ukraine is that the functions of its implementation are distributed among a number of central executive bodies of both functional, sectoral and intersectoral competence. This is due to the complex intersectoral nature of such an object of public administration as foreign economic activity. The Ministry of Foreign Affairs of Ukraine belongs to the central executive bodies of functional competence, the functions of which include the state management of foreign economic activity in Ukraine. It is the main body in the system of central executive bodies, which ensures the formation and implementation of state policy in the field of foreign relations. The main tasks of the Ministry of Foreign Affairs of Ukraine, among others, include participation in ensuring, within the powers provided by law, the implementation of state foreign economic policy, the policy of integration of the national economy into the world economic system and other tasks.The Ministry of Foreign Affairs of Ukraine manages the bodies of the diplomatic service of Ukraine. The status, system, tasks and functions of foreign diplomatic missions of Ukraine are determined by the Law of Ukraine «On Diplomatic Service» of 07.06.2018 No 2449-VIII.Item Правовий статус платників податків у сфері електронної комерції(Видавничий дім «Гельветика», 2023) Омельченко, Андрій Володимирович; Omelchenko, Andrii; Кузьменко, Оксана Володимирівна; Kuzmenko, Oksana; Чорна, Вікторія Григорівна; Chorna, ViktoriiaЗаконодавство України знаходиться у постійному розвитку, який обумовлений появою нових суспільних відносин, що потребують свого правового регулювання. Одним із нових напрямків розвитку законодавства України є правове регулювання процесів цифровізації у сфері економіки та господарювання (цифрової економіки). Процеси цифровізації активно зачіпають сферу фінансових відносин, у тому числі податкових. Зазначені обставини обумовлюють актуальність дослідження питань правового статусу платників податків як суб’єктів електронної комерції. Правовий статус платника податку визначається такими критеріями: чи є платник податку фізичною особою або юридичною особою; якщо платник податку є юридичною особою, то в якій організаційно-правовій формі і ким він створений; якими є права та обов’язки, види діяльності, органи управління, джерела формування майна, форми контролю та звітності платника податку - юридичної особи; види юридичної відповідальності, до яких може бути притягнутий платник податку. Платників податків та зборів, їх права та обов’язки визначає Податковий кодекс України. Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем, права і обов’язки учасників відносин у сфері електронної комерції визначає Закон України «Про електронну комерцію». У статті зроблений висновок про те, правовий статус суб’єктів електронної комерції як платників податків містить у собі не лише елементи фінансово-правового статусу платників податків, але і елементи правового статусу суб’єктів цивільного права, суб’єктів господарювання та суб’єктів суспільних відносин у сфері цифровізації. З огляду на інтенсивний розвиток цифрової економіки подальші дослідження різних аспектів правового статусу суб’єктів електронної комерції є актуальними та необхідними. The legislation of Ukraine is in constant development, which is due to the emergence of new social relations that require their own legal regulation. One of the new directions of the development of Ukrainian legislation is the legal regulation of digitalization processes in the field of economy and management (digital economy). Digitalization processes actively affect the sphere of financial relations, including tax relations. The mentioned circumstances determine the urgency of researching the legal status of taxpayers as subjects of electronic commerce. The legal status of the taxpayer is determined by the following criteria: whether the taxpayer is an individual or a legal entity; if the taxpayer is a legal entity, in what organizational and legal form and by whom was it created; what are the rights and obligations, types of activities, management bodies, sources of property formation, forms of control and reporting of the tax payer - a legal entity; types of legal liability to which the taxpayer may be held. Payers of taxes and fees, their rights and obligations are determined by the Tax Code of Ukraine. The Law of Ukraine «On Electronic Commerce» defines the organizational and legal principles of activity in the field of electronic commerce in Ukraine, the procedure for conducting electronic transactions using information and communication systems, and the rights and obligations of participants in relations in the field of electronic commerce. The article concludes that the legal status of e-commerce entities as taxpayers includes not only elements of the financial and legal status of taxpayers, but also elements of the legal status of civil law entities, business entities, and public entities relations in the field of digitalization. Given the intensive development of the digital economy, further research into various aspects of the legal status of e-commerce entities is relevant and necessary.Item Правові засади використання судових і наукових експертиз як доказів у суді(ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», 2015) Омельченко, Андрій Володимирович; Omelchenko, Andrii; Омельченко, Андрей ВладимировичУ статті досліджено правові засади використання судових і наукових експертиз як доказів у суді.Item Приватно-правові засади забезпечення гендерної рівності та інклюзії в академічному середовищі(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2024-04-30) Омельченко, Андрій Володимирович; Omelchenko, Andrii; Омельченко, Андрей ВладимировичItem Соціальні та трудові права осіб, що отримали тимчасовий захист або статус біженця за кордоном(Центральноукраїнський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка, 2023) Омельченко, Андрій Володимирович; Omelchenko, AndriiЧерез збройний напад Росії на Україну Європейський Союз запровадив спеціальний захист українців у країнах ЄС, який передбачає спрощену процедуру перетину кордону та перебування в цих країнах. Важливими міжнародно-правовими джерелами у досліджуваній сфері є Конвенція про статус біженців 1951 р. та Директива ЄС 2001/55/ЄС від 20 липня 2001 року «Про мінімальні стандарти для надання тимчасового захисту у разі масового напливу переміщених осіб та про заходи, що сприяють збалансованості зусиль між державами-членами щодо прийому таких осіб та відповідальності за наслідки такого прийому». Зазначена Директива ЄС вперше на практиці запрацювала саме для українців і визначила взірець заходів тимчасового захисту, які раніше державами не застосовувалися. Запровадження механізму тимчасового захисту поставило на порядок денний питання, пов’язане із визначенням мінімального обсягу соціальних прав переміщених осіб, адже кожна держава має власні національні системи їхньої реалізації. Саме внутрішньодержавні соціальні програми кожної із країн ЄС застосовуються щодо осіб, які отримали тимчасовий захист. У статті досліджується правовий статус українців, котрі покидають Україну через війну, у випадку отримання ними тимчасового захисту або статусу біженця. Статус тимчасового захисту можна отримати в будь-якій безпечній країні, яка входить до ЄС, на відміну від статусу біженця, який можна отримати лише в тій безпечній країні, кордон якої особа перетнула вперше. Тимчасовий захист дає українцям практично ті ж права, які мають громадяни країни перебування в ЄС, і можливість повернутися додому, як тільки це стане безпечно. У випадку отримання статусу біженця повернутися до країни громадянства можна буде лише за умови, що підстави для надання такого статусу припинили своє існування. У статті окремо аналізуються положення Законів України «Про зовнішню трудову міграцію», «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», права трудових мігрантів. Зроблено висновок про те, що отримання тимчасового захисту або статусу біженця працівником не позбавляє таку особу громадянства України та не обмежує обсяг її трудових прав на території України. Due to Russia's armed attack on Ukraine, the European Union introduced special protection for Ukrainians in EU countries, which provides for a simplified procedure for crossing the border and staying in these countries. Important international legal sources in the researched area are the Convention on the Status of Refugees of 1951 and EU Directive 2001/55/EC of July 20, 2001 "On minimum standards for providing temporary protection in the event of a mass influx of displaced persons and on measures promoting balance efforts between member states to receive such persons and responsibility for the consequences of such reception". For the first time, the specified EU Directive worked in practice specifically for Ukrainians and defined a model of temporary protection measures that had not been applied by states before. The introduction of the mechanism of temporary protection put on the agenda the issue related to the determination of the minimum amount of social rights of displaced persons, because each state has its own national systems for their implementation. It is the domestic social programs of each of the EU countries that apply to persons who have received temporary protection. The article examines the legal status of Ukrainians who leave Ukraine due to the war, in case they receive temporary protection or refugee status. Temporary protection status can be obtained in any safe country that is part of the EU, unlike refugee status, which can only be obtained in the safe country that the person crossed the border for the first time. Temporary protection gives Ukrainians practically the same rights as citizens of the host country in the EU, and the opportunity to return home as soon as it becomes safe to do so. In the case of receiving refugee status, it will be possible to return to the country of citizenship only if the grounds for granting such status have ceased to exist. The article separately analyzes the provisions of the Laws of Ukraine "On External Labor Migration", "On the Organization of Labor Relations in Martial Law", and the rights of labor migrants. It was concluded that receiving temporary protection or refugee status by an employee does not deprive such a person of Ukrainian citizenship and does not limit the scope of his labor rights on the territory of Ukraine.Item Співпраця України із Світовою організацією торгівлі як інструмент реалізації Угоди про асоціацію між Україною та ЄС(Видавничий центр «Кафедра», 2019-03-15) Омельченко, Андрій Володимирович; Omelchenko, AndriiItem Стан та перспективи розвитку законодавства України у сфері цифрової економіки та цифрового суспільства(Видавничий дім «Гельветика», 2021) Омельченко, Андрій Володимирович; Omelchenko, Andrii; Омельченко, Андрей ВладимировичУ даній статті міститься загальна характеристика системи законодавства України у сфері розвитку цифрової економіки та цифрового суспільства, висвітлені проблеми системи законодавства у сфері розвитку цифрової економіки та цифрового суспільства, проведено аналіз систематизації законодавства ЄС та Великобританії у сфері цифровізації економіки та суспільства, запропоновано шляхи удосконалення законодавства України у досліджуваній сфері. Аналіз законодавства свідчить про те, що на сьогодні не можна вести мову про створення системи ефективного правового регулювання суспільних відносин у сфері розвитку цифрової економіки та суспільства. Тривалий час відбувалося кількісне зростання законодавчих актів, що фрагментарно охоплюють різні сфери регульованих відносин. Невизначеність державної політики в окремих сферах суспільних відносин створює їх різноспрямовану та суперечливу регламентацію. Метою удосконалення законодавства у досліджуваній сфері є визначення на законодавчому рівні правових, організаційних, економічних і фінансових умов створення та розвитку цифрової економіки та цифрового суспільства в Україні, а також державного регулювання у даній сфері. Законодавство має містити сучасні положення щодо механізмів створення та розвитку цифрової економіки та цифрового суспільства, які містяться в нормативних документах ООН, Міжнародного союзу електрозв’язку, директивах та інших нормативних документах ЄС, інших міжнародних організацій. Слід також враховувати позитивний досвід законодавчого регулювання створення та розвитку цифрової економіки та цифрового суспільства на рівні національного законодавства окремих країн. У процесі удосконалення законодавства України важливим є сучасний зарубіжний досвід кодифікації законодавства у сфері створення цифрової економіки та цифрового суспільства. Важливими кодифікованими актами у цій сфері є Європейський Кодекс електронних комунікацій (Директива ЄС 2018/1972 Європейського Парламенту та Ради від 11 грудня 2018 року) та Закон Великої Британії про цифрову економіку, прийнятий у 2017 році. This article contains a general description of the system of legislation of Ukraine in the field of digital economy and digital society, highlights the problems of the system of legislation in the field of digital economy and digital society, analyzes the systematization of EU and UK legislation in the field of digitalization of economy and society, suggested ways to improve the legislation of Ukraine in the study area. Analysis of the legislation shows that today it is impossible to talk about creating a system of effective legal regulation of public relations in the field of digital economy and society. For a long time there has been a quantitative increase in legislation, fragmentarily covering various areas of regulated relations. Uncertainty of state policy in certain areas of public relations creates their divergent and contradictory regulation. The purpose of improving the legislation in the research area is to determine at the legislative level the legal, organizational, economic and financial conditions for the creation and development of the digital economy and digital society in Ukraine, as well as state regulation in this area. Legislation should contain modern provisions on the mechanisms for the creation and development of the digital economy and digital society, which are contained in the regulations of the UN, the International Telecommunication Union, directives and other regulations of the EU and other international organizations. The positive experience of legislative regulation of the creation and development of the digital economy and digital society at the level of national legislation of individual countries should also be taken into account. In the process of improving the legislation of Ukraine, modern foreign experience in codifying legislation in the field of creating a digital economy and digital society is important. Important codified acts in this area are the European Electronic Communications Code (EU Directive 2018/1972 of the European Parliament and of the Council of 11 December 2018) and the UK Digital Economy Act, adopted in 2017.Item Суспільні відносини у медичній сфері як предмет адміністративно-правового регулювання(Центральноукраїнський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка, 2021) Омельченко, Андрій Володимирович; Omelchenko, AndriiДослідження суспільних відносин у медичній сфері як предмета адміністративно-правового регулювання має на меті підвищення ефективності функціонування її адміністративно-правового механізму, створення належних організаційно-правових умов для покращення захисту прав та інтересів пацієнтів медичної сфери. Метою статті є характеристика суспільних відносин у медичній сфері як предмета адміністративно-правового регулювання. Законодавство України про охорону здоров’я базується на Конституції України і складається з Основ законодавства України про охорону здоров’я та інших прийнятих відповідно до них актів законодавства, що регулюють суспільні відносини у сфері охорони здоров’я. Поняття «медична сфера» в законодавстві України не визначене. Це поняття є загальним і застосовується при характеристиці суспільних відносин у сфері охорони здоров’я, медичної допомоги та медичного обслуговування. Аналіз законодавства свідчить про те, що поняття «охорона здоров’я» є більш широким у порівнянні із поняттями «медична допомога» та «медичне обслуговування». Поняття «медична сфера» є складовою частиною більш широкого поняття «сфера охорони здоров’я». Суспільні відносини у медичній сфері як предмет адміністративно-правового регулювання мають такі ознаки: це суспільні відносини з приводу надання медичної допомоги та медичного обслуговування; зазначені суспільні відносини мають як публічно-правовий, так і приватно-правовий характер; суб’єктами діяльності у медичній сфері є заклади охорони здоров’я, реабілітаційні заклади, відділення, підрозділи та фізичні особи - підприємці, які зареєстровані та одержали відповідну ліцензію у встановленому законом порядку, професійно підготовлені медичні працівники; предмет діяльності у медичній сфері визначається змістом медичної допомоги та медичного обслуговування. The study of public relations in the medical field as a subject of administrative and legal regulation aims to increase the effectiveness of the functioning of its administrative and legal mechanism, to create appropriate organizational and legal conditions for improving the protection of the rights and interests of patients in the medical field. The purpose of the article is to characterize public relations in the medical field as a subject of administrative and legal regulation. The legislation of Ukraine on health care is based on the Constitution of Ukraine and consists of the Fundamentals of the legislation of Ukraine on health care and other legislative acts adopted in accordance with them, which regulate public relations in the field of health care. The concept of «medical sphere» is not defined in the legislation of Ukraine. This concept is general and is used when characterizing public relations in the field of health care, medical care and medical services. The analysis of the legislation shows that the concept of «health care» is broader compared to the concepts of «medical assistance» and «medical service». The concept of «medical field» is a constituent part of the broader concept of «health care field». Public relations in the medical field as a subject of administrative and legal regulation have the following characteristics: these are public relations regarding the provision of medical assistance and medical services; the specified public relations have both a public and private legal character; subjects of activity in the medical field are health care institutions, rehabilitation institutions, departments, subdivisions and natural persons - entrepreneurs who are registered and received the appropriate license in accordance with the procedure established by law, professionally trained medical workers; the subject of activity in the medical field is determined by the content of medical care and medical service.Item Удосконалення законодавчого забезпечення кібербезпеки в умовах воєнного стану в Україні(Видавничий центр «Кафедра», 2022-05-18) Омельченко, Андрій Володимирович; Omelchenko, Andrii; Омельченко, Андрей ВладимировичItem Цивільно-правові засади захисту прав та інтересів жінок та дітей(Київський національний університет імені Вадима Гетьмана, 2023-02-14) Омельченко, Андрій Володимирович; Omelchenko, Andrii; Омельченко, Андрей Владимирович