Browsing by Author "Pavlovska, Nataliia"
Now showing 1 - 20 of 23
Results Per Page
Sort Options
Item Best International Practices of Combating Terrorism and Organised Crime by Special Units and Law Enforcement Agencies(Shiny World Corporation, 2021) Pavlovska, Nataliia; Павловська, Наталія Володимирівна; Kulyk, Maryna; Tereshchenko, Yuliia; Strilets, Halyna; Symchuk, AnatoliiTherefore, this unit as a component of the gendarmerie is built on the principle of a military unit. The gendarmerie, one of the few state institutions in France, has been in existence for over 200 years and has a status as a significant component of the country's armed forces and is an extremely important part of the police system. The gendarmerie is subordinated to the Ministry of Defense (on the authority of the Main Directorate), and on the ground - to the command of military districts. At the same time, the gendarmerie is at the operational disposal of the Ministry of Internal Affairs and the Ministry of Justice. Significant autonomy within the Armed Forces allows the gendarmerie to combine military functions with purely police and administrative ones. The difference between police and gendarmerie is that the police are civilian civil servants. They can wear civilian clothes and trade union and political freedoms. Gendarmes also have the status of servicemen and military ranks, always in uniform, not entitled to strike and are responsible for violations in accordance with military charters - from guardians to dismissal from service (for example, for the use of alcohol "in the performance of official duties" the gendarme is threatened arrest for up to 30 days). The need for the creation of the Austrian Special Forces was conditioned by the urgency of taking measures to ensure the safety of the flow of emigrants of Jewish nationality from the former USSR since in autumn 1973 against them was committed serious terrorist act. Special unit "Cobra" enters the warehouse of the Ministry of Internal Affairs and has got a double subordination: through direct combat engagement to the head of public safety, and in relation to personnel issues and logistics - the central command of the gendarmerie of the Austrian Ministry of Internal Affairs. Among the well-known British Special Political Service (Special Air Service, or SAS) is probably the best counterterrorism unit. Its component - Special Projects (SP) team - the main anti-terrorist squad. The Special Air Service and its Counter Revolutionary Warfare Squadron (CRW) unit, the Antirevolutionary Military Squadron, were founded in 1942. The feature of training SAS servicemen is to teach each soldier to possess all methods and means of combating terrorism. To achieve this, SAS trains all of its squadron through training cycles. Acquired skills are improved later in the SP-team's combat duties. The main thing in the work is the maximum approximation of training sessions to a real combat situation in the conduct of operations on the release of hostages, in the role of which are civilians. Anti-terrorist training of SAS and the development of practical measures for the release of hostages is facilitated by the fact that high-ranking members of the British Government, including the Prime Minister, are personally involved in it.Item Features of Pedagogical Technology of Teaching and Training of Police Officers in National Academy of Internal Affairs(Shiny World Corporation, 2021) Kotliarenko, Lidiia; Nesen. Olha; Chuprina, Olena; Pavlovska, Nataliia; Павловська, Наталія ВолодимирівнаThe article shows some aspects of pedagogical technologies for training police cadets. Analyzed the Peculiarities of professional pedagogical activity in institution of higher education of Ukraine with special conditions of studying. In the process of writing the article (research) was analyzed the similar world experience of pedagogical activity of colleagues from similar educational institutions of other countries. Have been used different types of research, methods and current empirical data. In order to update the research, all explorative groups of cadets were differentiated by age, gender and educational characteristics (previous service in the Ministry of Internal Affairs or the Ministry of Defense of Ukraine, availability of special education, etc.)Item Mechanisms for implementation of rights and obligations when committing an administrative offense (delict)(Видавничий центр «Кафедра», 2023-06-05) Pavlovska, Nataliia; Павловська, Наталія Володимирівна; Павловская, Наталия ВладимировнаItem Problems of Detecting Economic Crimes in Ukraine (1996–2021)(Shiny World Corporation, 2021) Herasymenko, Larysa; Morhun, Nadiia; Pavlovska, Nataliia; Павловська, Наталія Володимирівна; Marchevskyi, Serhii; Shevchuk, OleksandrCriminological investigation of correlation between corruption and organized economic crime testifies that organized crime and corruption first of all endangers national security of Ukraine, its further development, ensuring constitutional system, proper functioning of all political-economic system. That is why not accidentally the Decrees of the President of Ukraine “On Complex Earmarked for a Specific Purpose Program for Fighting Criminality” and “On Complex Program in Preventing Criminality” define fighting organized crime and corruption in an economic sphere as one of priority directions. Detecting of organized crimes committed under not obvious circumstances is a complicated and multifactored. The necessity of quick and correct solving informational, methodological, tactical, psychological, technical and many other issues predetermined active participation of inquiry and search workers, the Security Service, militia, its operative detachments, the Procurator’s Office, experts, professionals, and the public. That is why a complex approach to fighting crime, including economic one, needs further development, also improvement in co-operation between all lawenforcement and controlling organs is needed. The work in this direction should be considered one of priorities for state organs nowadays and in future.Item The Right of Permanent Use of a Land Plot of Citizens and the Legal Model of its Protection in Court(Vytautas Magnus University Agriculture Academy, 2022) Pyvovar, Yurii; Chorna, Viktoriia; Чорна, Вікторія Григорівна; Pavlovska, Nataliia; Павловська, Наталія Володимирівна; Shevchenko, Liubov; Шевченко, Любов Василівна; Broda, AlinaThe study is caused by the spread of land conflicts in society between territorial communities (local self-government bodies) as landowners and citizens as users of such lands on the right of permanent use, as well as ambiguous perception, interpretation and application of land legislation in the settlement of such conflicts. The purpose of the article is to formulate a legal model for resolving a dispute over the right of a land user to appeal to a court against a decision of a local self-government body to withdraw a land plot owned by him (land user) on the right of permanent use. The methodological basis of the article is a positivist approach, based on a critical analysis of the provisions of regulations and case law, as well as method of formal and legal analysis, the hermeneutic method, methods of comparison and contrast. The study distinguishes between the concept of termination of ownership of a land plot and the concept of termination of use (including permanent one) a land plot. Is being proved that the legal basis for the termination of these types of rights is different, which significantly affects the further determination of the jurisdiction of the dispute. A model of resolved disputes over claims of power entities (landowners) regarding the withdrawal of a land plot, granted to a person for permanent use from state and communal lands, in the absence of a person's consent to such withdrawal, etc., is proposed.Item The State of Affairs and Prospects of Application of Special Knowledge in the Investigation of Financial Criminal Offences(Shiny World Corporation, 2021-03) Herasymenko, Larysa; Morhun, Nadiia; Pavlovska, Nataliia; Павловська, Наталія Володимирівна; Marchevskyi, Serhii; Shevchuk, OleksandrSpecial knowledge means specific knowledge, not considered common knowledge, on the phenomena, objects and processes in the surrounding world possessed by a particular group of people. Special knowledge is based on scientific findings and cannot be common knowledge. Special knowledge is acquired through purposeful professional training and practical experience in a particular sphere; they constitute a system of knowledge about specific objects, phenomena and patterns studied within a relevant scientific field.Item Theoretical and legal grounds of liability in international law(North University Centre of Baia Mare Faculty of Humanities, 2022) Pavlovska, Nataliia; Павловська, Наталія ВолодимирівнаThe article describes the peculiarities of the state’s international legal responsibility for violating international obligations in accordance with the requirements and norms of international law. Along with this, the legal nature of offenses was analyzed and it was noted that the main shortcomings are that special attention is paid to the application of countermeasures to states from the position of international organizations and institutions regarding the subsidiary responsibility of member states. The concept of legal responsibility of states for internationally illegal acts was developed in antiquity, more precisely – in the 4th century BC. In modern international law, the application of the institution of international legal responsibility dates back to 1920, when the Charter of the League of Nations indicated the possibility of imposing sanctions against countries that violated their international legal obligations. But the issue of international legal responsibility was fully developed after the Second World War, when humanity realized the extent of the damage caused by the fascist states and theirs. In 1945, the issue of combating internationally illegal acts was reflected in the UN Charter (Chapter VII «Actions in relation to threats to peace, breaches of peace and acts of aggression»). Attempts to codify norms of international legal responsibility of states were made by legal scholars, non-governmental and intergovernmental organizations. However, none of them led to the emergence of a universal international convention at this time. The modern concept of international legal responsibility evolved from the responsibility of states for damages caused to foreign persons. Therefore, initially the codifiers paid the main attention to material liability for damage caused to the person and property of foreign citizens and foreign capital. Since the second half of the 20th century, the responsibility of states for aggression, war crimes, apartheid policy, and genocide began to be recognized. The nature of the applied measures of responsibility and the forms of its implementation are changing. Then there are changes in the circle of subjects – the responsibility of international organizations and individuals appears. With the expansion of technical and scientific capabilities, the absolute responsibility of states for damage caused as a result of legitimate activities appears. In 1956, the UN General Assembly referred to the International Law Commission the issue of codification of norms of international legal responsibility of states.Item Актуальні питання систематизації суб’єктів адміністративно-деліктних процесуальних відносин(Громадська наукова організація «Всеукраїнська Асамблея докторів наук із державного управління», 2023) Павловська, Наталія Володимирівна; Pavlovska, NataliiaВ даній статті розкрито актуальні питання систематизації суб’єктів адміністративно-деліктних процесуальних відносин. Загальновизнано, що суб’єктом суспільних відносин є носій предметно-практичної діяльності та пізнання (індивідуальна особа або соціальна група), джерело активності, яка спрямована на певний об’єкт. В теорії права суб’єктом права вважається особа (фізична або юридична), що за законом має здатність мати і реалізовувати безпосередньо або через представника свої права та юридичні обов’язки (наявність правосуб’єктністі). Правосуб’єктність, як правова категорія, складається із: правоздатності, дієздатністі, деліктоздатності, правочиноздатності тощо, та якими наділені, як суб’єкти матеріальних адміністративно-правових відносин, так і суб’єкти процесуальних адміністративно-правових відносин. Адміністративно-процесуальна правоздатність — це здатність мати юридичні права та обов’язки в адміністративно-деліктному процесі. Вона визнається у всіх громадян України, іноземців, осіб без громадянства, а також у органів державної влади та інш. державних органів, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями, які є юридичними особами. Адміністративна-процесуальна правоздатність виникає у громадян з моменту їх народження і припиняється у разі смерті. У юридичних осіб вона виникає з моменту їх реєстрації та припиняється їх ліквідацією. Для участі в адміністративно-деліктному процесі, крім загальної адміністративної процесуальної правоздатності, необхідною є також наявність конкретної адміністративно-процесуальної правоздатності, тобто по конкретній справі в адміністративному процесі. Для того, щоб особисто брати участь під час розгляду адміністративної справи в суді, недостатньо мати лише адміністративну процесуальну правоздатність. Необхідним для учасника адміністративної справи є наявність адміністративно-процесуальною дієздатності, тобто здатності особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов’язки, у тому числі доручати ведення справи іншим особам: захиснику (адвокату) або представнику. This article discloses topical issues of systematization of subjects of administrative-tort procedural relations. It is generally accepted that the subject of social relations is the carrier of subject-practical activity and knowledge (an individual or a social group), a source of activity aimed at a certain object. In the theory of law, a person (natural or legal entity) is considered to be a legal subject, who, according to the law, has the ability to have and exercise his rights and legal obligations directly or through a representative (the presence of legal personality). Legal personality, as a legal category, consists of: legal capacity, legal capacity, delict capacity, legal capacity, etc., which both subjects of material administrative-legal relations and subjects of procedural administrative-legal relations are endowed with. Administrative-procedural legal capacity is the ability to have legal rights and obligations in an administrative-delict process. It is recognized by all citizens of Ukraine, foreigners, stateless persons, as well as by state authorities, etc. state bodies, their officials and employees, enterprises, institutions, organizations that are legal entities. Administrative and procedural legal capacity arises in citizens from the moment of their birth and ceases in case of death. In the case of legal entities, it arises from the moment of their registration and ends with their liquidation. In order to participate in the administrative-delict process, in addition to the general administrative procedural legal capacity, it is also necessary to have a specific administrative-procedural legal capacity, that is, for a specific case in the administrative process. In order to personally participate in the consideration of an administrative case in court, it is not enough to have only administrative procedural legal capacity. It is necessary for a participant in an administrative case to have administrative procedural capacity, that is, the ability to personally exercise his administrative procedural rights and duties, including entrusting the conduct of the case to other persons: a defender (lawyer) or a representative.Item Гендерна рівність в системі правосуддя(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2023-02-14) Павловська, Наталія Володимирівна; Pavlovska, Nataliia; Павловская, Наталия ВладимировнаItem Державна стратегія розвитку ветеринарної справи в Україні(Видавнича група «Наукові перспективи», 2024) Павловська, Наталія Володимирівна; Pavlovska, NataliiaВ даній статті розкрито засади державної стратегії розвитку ветеринарної справи в Україні. Визначено, що основними складовими державної політики, заходи яких певним чином мають вплив на розвиток суспільних процесів, є такі блоки: інституційний (держава, органи державної влади, політичні партії), нормативний (норми, положення, державні програми) й матеріальний (засоби для реалізації поставленої мети), а також рівні її здійснення – місцевий, регіональний, загальнодержавний, міжнародний. Зазначено, що державна політика - це комплексний механізм, спрямований на вирішення суспільних питань через управління, використання ресурсів та взаємодії між різними соціальними групами. Вона визначає стратегічні напрями та цілі національного розвитку, базуючись на принципах справедливості, ефективності та залучення громадян до участі у управлінських процесах. Відповідно до викладеного, державна політика публічного адміністрування ветеринарної медицини в України - це системний підхід до регулювання та контролю за станом здоров'я біологічних об’єктів(окрім людських істот), безпекою харчових продуктів та запобіганням поширенню хвороб. Вона включає в себе нормативну базу, організаційні заходи та засоби, механізми співпраці між державними, приватними та міжнародними структурами. Основними ознаками державної політики публічного адміністрування ветеринарної медицини в Україні є: забезпечення здоров'я не тільки домашніх, але й сільськогосподарських та диких тварин(біологічних об’єктів); встановлення стандартів забезпечення безпеки харчових продуктів; контрольно-наглядова діяльність в сфері ветеринарної справи; розробка та впровадження програм профілактики, швидке реагування на спалахи хвороб біологічних об’єктів; міжвідомча та міжнародна співпраця для ефективного управління ризиками та кризами; розробка та актуалізація законодавства, що відповідає сучасним вимогам і стандартам. Державна політика публічного адміністрування ветеринарної справи в Україні – це сукупність стратегій, програм та адміністративних заходів, спрямованих на забезпечення ефективного функціонування та розвитку ветеринарної системи у країні. Ця політика визначає стандарти ветеринарної допомоги, регулювання ветеринарної практики, контроль якості продукції тваринництва, профілактику захворювань та збереження здоров'я тварин, а також впровадження міжнародних стандартів і норм у ветеринарній сфері. Крім того, політика публічного адміністрування ветеринарної справи спрямована на підвищення рівня довіри громадськості до системи ветеринарного контролю та забезпечення здоров'я тварин та безпеки харчових продуктів. This article reveals the principles of the state strategy for the development of veterinary affairs in Ukraine. It was determined that the main components of state policy, the measures of which have a certain influence on the development of social processes, are the following blocks: institutional (the state, state authorities, political parties), normative (norms, regulations, state programs) and material (means for implementing the set goal), as well as the levels of its implementation – local, regional, national, international.It is noted that state policy is a complex mechanism aimed at solving social issues through management, use of resources and interaction between different social groups. It defines the strategic directions and goals of national development, based on the principles of justice, efficiency and involvement of citizens in management processes.According to the above, the state policy of the public administration of veterinary medicine in Ukraine is a systematic approach to the regulation and control of the state of health of biological objects (except human beings), food safety and prevention of the spread of diseases. It includes the regulatory framework, organizational measures and means, mechanisms of cooperation between state, private and international structures. The main features of the state policy of public administration of veterinary medicine in Ukraine are: ensuring the health of not only domestic, but also farm and wild animals (biological objects); establishment of food safety standards; control and supervision activities in the field of veterinary affairs; development and implementation of prevention programs, rapid response to disease outbreaks of biological objects; interdepartmental and international cooperation for effective risk and crisis management; development and updating of legislation that meets modern requirements and standards. The state policy of public administration of veterinary affairs in Ukraine is a set of strategies, programs and administrative measures aimed at ensuring the effective functioning and development of the veterinary system in the country. This policy defines the standards of veterinary care, regulation of veterinary practice, quality control of livestock products, prevention of diseases and preservation of animal health, as well as implementation of international standards and norms in the veterinary field. In addition, the policy of the public administration of veterinary affairs is aimed at increasing the level of public trust in the veterinary control system and ensuring animal health and food safety.Item Деякі питання розгляду справ про адміністративні правопорушення (делікти) під час воєнного стану(ДВНЗ «Ужгородський національний університет», 2022) Павловська, Наталія Володимирівна; Pavlovska, NataliiaУ статті досліджується вивчення змісту та структури адміністративних правопорушень (деліктів) під час воєнного стану, уточняється їх теоретична та практична основа. Розглядається детальний аналіз стадій провадження з адміністративних правопорушень (деліктів) під час воєнного стану, узагальнюються накопичені наукові відомості та емпірична база та пропонується на їх основі науково-практичні пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення їх правового регулювання, усунення наявних прогалин та колізій, а також визначаються напрями їх подальшого розвитку. Стверджується, що адміністративні правопорушення (делікти) під час воєнного стану є самостійним інститутом адміністративного права. Визначено види адміністративних стягнень, які застосовуються за вчинення адміністративних військових правопорушень. Визначено, що особливий період – це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. До військових адміністративних правопорушень (деліктів) належать: відмова від виконання законних вимог командира (начальника) ст. 17210 КУпАП; самовільне залишення військової частини або місця служби ст. 17211 КУпАП; необережне знищення або пошкодження військового майна ст. 17212 КУпАП; зловживання військовою службовою особою владою або службовим становищем ст. 17213 КУпАП; перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень ст. 17214 КУпАП; недбале ставлення до військової служби ст. 17215 КУпАП; бездіяльність військової влади ст. 17216 КУпАП; порушення правил несення бойового чергування ст. 17217 КУпАП; порушення правил несення прикордонної служби ст. 17218 КУпАП; порушення правил поводження із зброєю, а також боєприпасами, вибуховими, іншими речовинами і предметами, що становлять підвищену небезпеку для оточення ст. 17219КУпАП; розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів ст. 17220 КУпАП. The article examines the study of the content and structure of administrative offenses (torts) during martial law, specifies their theoretical and practical basis. A detailed analysis of the stages of administrative offenses during martial law is considered, the accumulated scientific information and empirical base are summarized and based on them scientific and practical proposals and recommendations for improving their legal regulation, eliminating existing gaps and conflicts, and identifies areas their further development. It is claimed that administrative offenses (torts) during martial law are an independent institution of administrative law. The types of administrative penalties applied for committing administrative military offenses are determined. It is determined that the special period is the period from the moment of announcing the decision on mobilization (except the target) or bringing it to the executors of covert mobilization or from the moment of martial law in Ukraine or in some localities and covers mobilization time, wartime and partially rebuilding period after the end of hostilities. Military administrative offenses (torts) include: refusal to comply with the lawful requirements of the commander (chief) of Art. 172-10 Code of Ukraine on Administrative Offenses; unauthorized leaving of a military unit or place of service of Art. 172-11 Code of Ukraine on Administrative Offenses; careless destruction or damage to military property Art. 172-12 Code of Ukraine on Administrative Offenses; abuse of power or official position by a military official of Art. 172-13 Code of Ukraine on Administrative Offenses; excess of power or official authority by a military official of Art. 172-14 Code of Ukraine on Administrative Offenses; careless attitude to military service Art. 172-15 Code of Ukraine on Administrative Offenses; inaction of the military authorities Art. 172-16 Code of Ukraine on Administrative Offenses; violation of the rules of combat duty of Art. 172-17 Code of Ukraine on Administrative Offenses; violation of the rules of border service of Art. 172-18 Code of Ukraine on Administrative Offenses; violation of the rules of handling weapons, as well as ammunition, explosives, other substances and objects that pose an increased danger to the environment of Art. 172-19 Code of Ukraine on Administrative Offenses; drinking alcoholic, low-alcohol beverages or using drugs, psychotropic substances or their analogues. 172-20 Code of Ukraine on Administrative Offenses.Item Контроль як інструмент публічного адміністрування ветеринарної справи(Центральноукраїнський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка, 2023) Павловська, Наталія Володимирівна; Pavlovska, NataliiaУ даній статті визначено поняття, характерні ознаки, особливості та види контролю як інструменту публічного адміністрування. Основною метою виступає дослідження взаємовідносин суб’єктів державного управління з метою підтримання законності та дисципліни в державному управлінні. Цілі контролю можна поділити на стратегічну та тактичну (або прикладну). Стратегічною ціллю контролю є забезпечення законності й дисципліни в суспільстві взагалі і в державному управлінні зокрема. Контроль є важливим інструментом публічного адміністрування, спрямованим на забезпечення ефективності, ефективності та законності управлінських процесів та діяльності органів влади. Цей інструмент використовується для перевірки виконання законодавства, нормативних актів, політики та програм, а також для забезпечення відповідності цих дій прийнятим стандартам і критеріям. Контроль як інструмент публічного адміністрування ветеринарної справи – є ключовим засобом забезпечення законності та дисципліни, що сприяє ефективній реалізації державної політики в галузі охорони здоров'я тварин та безпеки харчових продуктів через оцінку та корекцію дій, відповідно до потреб громадського здоров'я, при цьому він діє як превентивний захід проти правопорушень і сприяє підвищенню рівня прозорості та підзвітності у даній галузі. Контроль як інститут публічного адміністрування ветеринарної справи має наступні ознаки: контроль спрямований на виявлення та усунення порушень законодавства та внутрішньо-організаційних правил; здійснюється через систематичні перевірки та оцінки з метою забезпечення відповідності діяльності суб'єктів галузевим стандартам та нормам; охоплює різні рівні управління від локального до національного; має цільову спрямованість на підвищення якості та безпеки ветеринарних послуг і продукції; включає механізми зворотного зв'язку для коригування та вдосконалення управлінських рішень та процедур; забезпечує прозорість діяльності органів влади та підзвітність перед громадськістю; діє як засіб превентивного впливу, запобігаючи можливим порушенням перед тим, як вони стануть серйозними проблемами; сприяє формуванню культури відповідальності та законності серед суб'єктів галузі. This article defines the concept, characteristics, features and types of control as a tool of public administration. The main goal is the study of the relationships between subjects of state administration in order to maintain lawfulness and discipline in state administration. Control objectives can be divided into strategic and tactical (or applied). The strategic goal of control is to ensure legality and discipline in society in general and in state administration in particular. Control is an important tool of public administration, aimed at ensuring the effectiveness, efficiency and legality of management processes and activities of authorities. This tool is used to verify the implementation of legislation, regulations, policies and programs, and to ensure that these actions comply with accepted standards and criteria. Control as a tool of public administration of veterinary affairs is a key means of ensuring legality and discipline, which contributes to the effective implementation of state policy in the field of animal health and food safety through the assessment and correction of actions, in accordance with the needs of public health, while it acts as a preventive measure against offenses and contributes to increasing the level of transparency and accountability in this field. Control as an institution of public administration of veterinary affairs has the following characteristics: control is aimed at identifying and eliminating violations of legislation and internal organizational rules; carried out through systematic inspections and evaluations in order to ensure compliance of the activities of the subjects with industry standards and norms; covers different levels of governance from local to national; has a targeted focus on improving the quality and safety of veterinary services and products; includes feedback mechanisms for adjusting and improving management decisions and procedures; ensures transparency of the activities of authorities and accountability to the public; acts as a means of preventive influence, preventing possible violations before they become serious problems; contributes to the formation of a culture of responsibility and legality among the subjects of the industry.Item Особливості застосування адміністративно-правових санкцій під час воєнного стану(Видавничий центр «Кафедра», 2022-05-18) Павловська, Наталія Володимирівна; Pavlovska, NataliiaItem Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення (делікти)(Центральноукраїнський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка, 2022) Павловська, Наталія Володимирівна; Pavlovska, NataliiaПредставлена наукова стаття присвячена актуальним проблемам розгляду справ про адміністративні правопорушення (делікти) адміністративними судами як складової адміністративно-деліктних відносин. Розглянуто та системно вивчено провадження у справах про адміністративні правопорушення (делікти), уточнено теоретичні основи адміністративної юрисдикції, детально проаналізовано стадій розгляду адміністративної справи, узагальнено накопичені наукові дискусії і результати судової практики та вироблено на їх основі науково-практичні пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення їх правового регулювання, усунення наявних прогалин, а також визначення напрямів їх подальшого розвитку. Охарактеризовано провадження у справах про адміністративні правопорушення (делікти) як структурний елемент адміністративного процесу та складової частини адміністративно-юрисдикційної діяльності. Проведено теоретичний аналіз дефініції «провадження у справах про адміністративні правопорушення», правових категорій: «судочинство у справах про адміністративні правопорушення», «адміністративне судочинство», «адміністративна юрисдикція». Стверджується, що роль і місце адміністративних судів у системі суб’єктів провадження у справах про адміністративні правопорушення (делікти) та при розгляді адміністративних справ у всіх інстанціях заслуговує на подальше вивчення та наукове осмислення. The presented scientific article is devoted to topical issues of consideration of cases of administrative offenses (torts) by administrative courts as a component of administrative-tort relations. Proceedings in cases of administrative offenses (torts) are considered and systematically studied, theoretical bases of administrative jurisdiction are specified, stages of consideration of administrative case are analyzed in detail, accumulated scientific discussions and results of judicial practice are generalized and scientific-practical proposals and recommendations regulation, elimination of existing gaps, as well as determining the directions of their further development. Proceedings in cases of administrative offenses (torts) are described as a structural element of the administrative process and an integral part of administrative and jurisdictional activities. Theoretical analysis of the definition of "proceedings in cases of administrative offenses", legal categories: "proceedings in cases of administrative offenses", "administrative proceedings", "administrative jurisdiction". It is argued that the role and place of administrative courts in the system of subjects of proceedings in cases of administrative offenses (torts) and in the consideration of administrative cases in all instances deserves further study and scientific reflection.Item Особливості та значення деліктоздатності суб'єктів адміністративно-правових відносин(Центральноукраїнський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка, 2023) Павловська, Наталія Володимирівна; Pavlovska, NataliiaУ даній статті визначено, що у сучасних умовах дефініція «деліктоздатність» набуває особливого значення, дозволяючи визначити ступінь відповідальності учасників будь-яких правовідносин, у тому числі їх можливість зазнати визначені законом несприятливі наслідки за скоєне правопорушення (делікт). У соціальному аспекті деліктоздатність передбачає реалізацію справедливості, а також дозволяє вирішити питання щодо можливості відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів. Деліктоздатність – поняття, яке відображає здатність суб’єкта брати участь у правових відносинах, тобто, визначає ступінь володіння правосуб’єктністю. Так звані «дефекти правосуб’єктності» та відсутність деліктоздатності викликають серйозні проблеми, пов’язані із суттєвими обмеженнями у здібності особи брати участь в окремих правовідносин, зокрема, адміністративно-правових. Будучи одним із складових елементів правосуб’єктності, деліктоздатність виступає показником того, наскільки суб’єкт правовідносини потенційно здатний нести юридичну відповідальність за свою поведінку та поведінку інших осіб, а також у яких обсягах вона може бути реалізована. Однак і в теорії, і на практиці нерідко виникають питання, що пов’язані із неоднозначністю розуміння дефініції «деліктоздатність» та наявністю її різновидів, які мають галузеві та суб’єктивні особливості. Деліктоздатна особа в одних правовідносинах, може виявитися нездатною відповідати за свої дії, і, навпаки, маючи всі юридичні ознаки правосуб'єктності, деякі особи можуть фактично залишатися неделіктоздатними практично у всіх відносинах. Відзначено, що деліктоздатність є частиною дієздатності і може мати самостійне існування, як окремий інститут адміністративно-деліктного права, цілком допустимим і навіть методологічно корисним є її окреме дослідження з обов’язковим врахуванням наведеної соціально-правової природи. Виходячи з аналізу наукових досліджень правосуб’єктності, можна із впевненістю сказати, що абсолютно вся юридично-значима поведінка (дії чи бездіяльність) суб’єктів права обумовлена змістом її елементів. by law for the committed offense (tort). In the social aspect, tort capacity provides for the implementation of justice, and also allows to resolve the issue of the possibility of restoring violated rights, freedoms and legitimate interests. Tort capacity - a concept that reflects the subject's ability to participate in legal relations, i.e., determines the degree of possession of legal personality. The so-called "defects of legal personality" and the lack of tortious capacity cause serious problems associated with significant limitations in a person's ability to participate in certain legal relations, in particular, administrative-legal ones. Being one of the constituent elements of legal personality, tort capacity is an indicator of the extent to which the subject of the legal relationship is potentially capable of bearing legal responsibility for his behavior and the behavior of other persons, as well as to what extent it can be realized. However, both in theory and in practice, questions often arise related to the ambiguity of the definition of "delict ability" and the presence of its varieties, which have sectoral and subjective features. A person capable of delict in one legal relationship may be incapable of being responsible for his actions, and, on the contrary, having all the legal features of legal personality, some persons may actually remain non-delict capable in almost all relationships. It is noted that tortious capacity is a part of legal capacity and can have an independent existence as a separate institution of administrative tort law, its separate study is completely permissible and even methodologically useful, with mandatory consideration of the given socio-legal nature. Based on the analysis of scientific research on legal personality, we can say with confidence that absolutely all legally significant behavior (actions or inaction) of legal subjects is determined by the content of its elements.Item Правова природа адміністративно-деліктних процесуальних відносин(Західноукраїнський національний університет, 2022) Павловська, Наталія Володимирівна; Pavlovska, NataliiaУ статті досліджується системне вивчення адміністративно-деліктних процесуальних відносин, уточняється їх теоретична та прикладна правова основа. На підставі наведених наукових точок зору щодо змісту адміністративно-деліктних відносин визначено правову природу та особливості. Дослідження юридичної юридичної природи адміністративно-деліктних процесуальних відносин дало можливість автору узагальнити накопичені наукові відомості та результати судової практики та запропонувати на їх основі науково-практичні пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення їх правового регулювання, усунення наявних прогалин та колізій, а також визначаються напрями їх подальшого розвитку. Автором відзначено, що в полемічній формі сучасними вченими-адміністративістами обговорюються окремі норми, що регламентують провадження у справах про адміністративні правопорушення (делікти), зміст яких, сприяє виникненню нових питань, як у теоретичному плані, так і у правозастосовчій діяльності. У зв'язку з цим об'єктивно існує потреба у чіткішому регулюванні норм провадження у справах про адміністративні правопорушення (делікти), що не дозволяє допускати довільне тлумачення норм. У контексті вивчення адміністративного законодавства України, вже сформовано та вдосконалено дефініцію «адміністративно-деліктне право» як сукупність норм, що регулюють відносини, що виникають у зв'язку зі скоєнням адміністративного правопорушення (делікту). Норми адміністративно-деліктного права виконують функцію охорони правопорядку, прав і свобод громадян. До сфери його правового регулювання відносяться, з одного боку, відносини, пов'язані з поведінкою суб'єктів адміністративного права, а з іншого боку, діяльність компетентних органів щодо припинення та розслідування діянь юрисдикційного розгляду справ про адміністративні правопорушення (делікти). У цьому сенсі виноситься авторське обґрунтування про розвиток самостійної підгалузі адміністративного права та адміністративного процесу у вигляді адміністративно-деліктного права та адміністративно-деліктного процесу, предметом якого є адміністративні правовідносини, що пов'язані з розглядом та відкриттям провадження з адміністративних правопорушень (деліктів). The article examines the systematic study of administrative-tort procedural relations, specifies their theoretical and applied legal basis. On the basis of the given scientific points of view concerning the maintenance of administrative-tort relations the legal nature and features are defined. The study of the legal nature of administrative-tort procedural relations allowed the author to summarize the accumulated scientific information and results of judicial practice and offer on their basis scientific and practical proposals and recommendations for improving their legal regulation, eliminating existing gaps and conflicts, and identifies areas for further development. The author notes that in polemical form modern scholars-administrators discuss certain rules governing proceedings in cases of administrative offenses (torts), the content of which contributes to new issues, both in theory and in law enforcement. In this regard, there is an objective need for clearer regulation of the rules of proceedings in cases of administrative offenses (torts), which does not allow arbitrary interpretation of the rules. In the context of studying the administrative legislation of Ukraine, the definition of "administrative tort law" as a set of rules governing relations arising in connection with the commission of an administrative offense (tort) has already been formed and improved. Norms of administrative tort law perform the function of protecting law and order, rights and freedoms of citizens. The scope of its legal regulation includes, on the one hand, relations related to the behavior of subjects of administrative law, and on the other hand, the activities of competent authorities to terminate and investigate acts of jurisdictional proceedings on administrative offenses (torts). In this sense, the author's justification for the development of an independent sub-branch of administrative law and administrative process in the form of administrative tort law and administrative tort law, the subject of which are administrative legal relations related to the consideration and opening of administrative offenses.Item Природа публічного адміністрування ветеринарної медицини в України(Mezinárodní Ekonomický Institut s.r.o., 2024) Павловська, Наталія Володимирівна; Pavlovska, NataliiaВ даній статті розкрито природу публічного адміністрування ветеринарної медицини в України. Відзначено, що зміст ветеринарної медицини змінюється в залежності від того, під яким кутом її розглядати: як галузь знань, як наукову дисципліну, як вид діяльності, чи як систему ветеринарних заходів. Це дозволяє бачити ветеринарну медицину в різних вимірах і підкреслює її багатогранність та важливість у сучасному світі. Зазначено, що хоча ветеринарна медицина та ветеринарія часто використовуються як взаємозамінні терміни, вони можуть також сприйматися як видо-родові об'єкти, де ветеринарна медицина є більш широким поняттям, що охоплює весь спектр діяльності, пов'язаної зі здоров'ям та благополуччям тварин, тоді як ветеринарія може бути більше зосереджена на практичному аспекті лікування тварин. Зазначено, що ветеринарній медицині притаманні наступні особливості: ветеринарна медицина охоплює не тільки лікування та профілактику хвороб у тварин, але й вивчення їхньої фізіології, анатомії та харчування, а також впливу навколишнього середовища на їх здоров'я; одним з головних завдань ветеринарної медицини є запобігання поширенню зоонозних захворювань, які можуть передаватися від тварин до людей, тим самим охороняючи громадське здоров'я; ветеринарна медицина забезпечує санітарний нагляд за виробництвом, обігом і споживанням продуктів тваринного походження, щоб запобігти потраплянню інфікованих або небезпечних продуктів на ринок; ветеринарна медицина тісно пов'язана з іншими науковими дисциплінами, такими як біологія, хімія, фармацевтика, екологія, а також з агрономією та продовольчою безпекою; галузь, яка постійно розвивається, інтегруючи нові наукові дослідження, технології та методи діагностики, лікування та профілактики для забезпечення кращого догляду за тваринами і запобігання хворобам. Для ветеринарії характерні такі особливості: ветеринарія охоплює широкий спектр діяльностей, спрямованих на підтримку та відновлення здоров'я тварин, включаючи профілактику, діагностику, лікування хвороб та реабілітацію; важливою складовою ветеринарії є запобігання виникненню та розповсюдженню тваринних хвороб, що включає вакцинацію, санітарію, карантин та інші біозахисні заходи; ветеринарія тісно пов'язана з охороною здоров'я людей через свою роль у контролі за зоонозними інфекціями та забезпечення безпеки продуктів харчування тваринного походження; включає регулювання та контроль за використанням ветеринарних препаратів, стандартами утримання та догляду за тваринами, а також забезпеченням якості та безпеки продукції тваринництва; вимагає глобального співробітництва для ефективного реагування на транскордонні захворювання та загрози біобезпеці, а також для обміну знаннями та кращими практиками. This article reveals the nature of public administration of veterinary medicine in Ukraine.It is noted that the content of veterinary medicine changes depending on the angle from which it is considered: as a branch of knowledge, as a scientific discipline, as a type of activity, or as a system of veterinary measures. This allows to see veterinary medicine in different dimensions and emphasizes its multifacetedness and importance in the modern world.It is noted that although veterinary medicine and veterinary medicine are often used interchangeably, they can also be perceived as separate entities, where veterinary medicine is a broader concept that covers the whole range of activities related to the health and welfare of animals , while veterinary medicine may be more focused on the practical aspect of treating animals.It is noted that veterinary medicine has the following features: veterinary medicine covers not only the treatment and prevention of diseases in animals, but also the study of their physiology, anatomy and nutrition, as well as the impact of the environment on their health; one of the main tasks of veterinary medicine is to prevent the spread of zoonotic diseases that can be transmitted from animals to humans, thereby protecting public health; veterinary medicine provides sanitary supervision of the production, circulation and consumption of products of animal origin to prevent infected or dangerous products from entering the market; veterinary medicine is closely related to other scientific disciplines, such as biology, chemistry, pharmaceutics, ecology, as well as agronomy and food safety; a field that is constantly evolving, integrating new scientific research, technology and methods of diagnosis, treatment and prevention to provide better animal care and disease prevention.Veterinary medicine is characterized by the following features: veterinary medicine covers a wide range of activities aimed at maintaining and restoring the health of animals, including prevention, diagnosis, treatment of diseases and rehabilitation; an important component of veterinary medicine is the prevention of the occurrence and spread of animal diseases, which includes vaccination, sanitation, quarantine and other bioprotective measures; veterinary medicine is closely related to the protection of human health due to its role in the control of zoonotic infections and ensuring the safety of food products of animal origin; includes regulation and control over the use of veterinary drugs, standards of keeping and caring for animals, as well as ensuring the quality and safety of animal husbandry products; requires global cooperation to respond effectively to transboundary diseases and biosecurity threats, and to share knowledge and best practices.Item Система законодавства України в галузі ветеринарної медицини в Україні(Громадська наукова організація «Всеукраїнська Асамблея докторів наук із державного управління», 2024) Павловська, Наталія Володимирівна; Pavlovska, NataliiaВ даній статті проаналізовано систему законодавства України в галузі ветеринарної медицини в Україні. Виокремлено ознаки нормативно-правового акту: 1) є зовнішньою формою вираження правових норм, які мають структуру; 2) є обов'язковим для виконання всіма суб'єктами, які підпадають під його дію; 3) суб’єктом правотворчості є компетентні державні органи або інші організації з правом законодавчої ініціативи; 4) урегульовує певні види поведінки суб'єктів, встановлюючи права, обов'язки та відповідальність; 5) має визначену юридичну форму, яка забезпечує його чіткість та зрозумілість; 6) є елементом системи законодавства, який має узгоджуватися з іншими нормами та законами; 7) повинен застосовуватися на всій території України або іншої юрисдикції та до всіх осіб, які підпадають під його дію; 8) повинен бути доступним для ознайомлення всіма зацікавленими особами і суб'єктами правовідносин; 9) передбачає реалізацію у практичній діяльності і забезпечувати виконання своїх положень. Система нормативно-правових актів публічного адміністрування ветеринарної медицини в Україні, на нашу думку, становить законодавство України в досліджуваній сфері та ієрархічно виглядає наступним чином:1) міжнародні правові акти, які ратифікувала Україна; 2) акти законодавчої влади; 3) акти виконавчої влади; 4) акти органів місцевого самоврядування. На рівні актів центральних органів виконавчої влади закріплені стандарти, правила, інструкції, які стосуються виробництва, складу та застосування ветеринарних препаратів, вимог до утримання тварин, ветеринарно-санітарних правил у галузі харчової продукції та інші. Ці нормативно-правові акти спрямовані на забезпечення безпеки та здоров'я тварин, якісного харчування населення, а також розвиток та регулювання ветеринарної медицини в цілому. Визначено, що система нормативно-правових актів публічного адміністрування ветеринарної медицини в Україні - це сукупність законів, постанов, розпоряджень, інструкцій та інших нормативних документів, які регулюють діяльність у сфері ветеринарної медицини на державному рівні. Ця система встановлює правила, вимоги, процедури та права учасників ветеринарної діяльності, визначає порядок контролю за дотриманням ветеринарно-санітарних норм, регулює обіг та використання ветеринарних препаратів та біологічних продуктів, а також встановлює відповідальність за порушення законодавства у цій галузі. This article analyzes the system of Ukrainian legislation in the field of veterinary medicine in Ukraine. The characteristics of a normative-legal act are highlighted: 1) it is an external form of expression of legal norms that have a structure; 2) is mandatory for all subjects subject to its effect; 3) the subject of law-making is competent state bodies or other organizations with the right of legislative initiative; 4) regulates certain types of behavior of subjects, establishing rights, duties and responsibilities; 5) has a defined legal form that ensures its clarity and comprehensibility; 6) is an element of the legislation system, which must be coordinated with other norms and laws; 7) must be applied throughout the territory of Ukraine or another jurisdiction and to all persons subject to its effect; 8) must be available for review by all interested persons and subjects of legal relations; 9) provides for implementation in practical activities and to ensure the fulfillment of its provisions.The system of legal acts of public administration of veterinary medicine in Ukraine, in our opinion, constitutes the legislation of Ukraine in the researched area and looks hierarchically as follows: 1) international legal acts ratified by Ukraine; 2) acts of the legislative power; 3) acts of executive power; 4) acts of local self-government bodies.At the level of acts of the central executive authorities, standards, rules, instructions relating to the production, composition and use of veterinary drugs, requirements for keeping animals, veterinary and sanitary rules in the field of food products and others are established. These legal acts are aimed at ensuring the safety and health of animals, quality nutrition of the population, as well as the development and regulation of veterinary medicine in general.It was determined that the system of regulatory legal acts of the public administration of veterinary medicine in Ukraine is a set of laws, resolutions, orders, instructions and other regulatory documents that regulate activities in the field of veterinary medicine at the state level. This system establishes the rules, requirements, procedures and rights of participants in veterinary activities, determines the procedure for monitoring compliance with veterinary sanitary standards, regulates the circulation and use of veterinary drugs and biological products, and also establishes responsibility for violations of legislation in this field.Item Система інструментів публічного адміністрування ветеринарної справи в Україні(Громадська наукова організація «Всеукраїнська Асамблея докторів наук із державного управління», 2024) Павловська, Наталія Володимирівна; Pavlovska, NataliiaВ даній статті здійснено загальну характеристику системи інструментів публічного адміністрування ветеринарної справи в Україні. Під методами публічного адміністрування є система засобів та способів, що застосовуються публічною адміністрацією для ефективної реалізації їх повноважень і досягнення цілей у сфері управління суспільними процесами. Ці методи допомагають їй систематизувати та оптимізувати свою діяльність, реагувати на суспільні потреби та забезпечувати дотримання законності та порядку в державі. Вони включають різні форми взаємодії з громадянами та інституціями, такі як правове регулювання, адміністративне рішення, контроль, нагляд та інші заходи, спрямовані на забезпечення виконання адміністративних функцій відповідно до встановлених норм і стандартів. Запропоновано під інструментами публічного адміністрування ветеринарної справи в Україні розуміти систему заходів, які використовуються державними органами, що наділені владними повноваженнями у ветеринарній галузі для ефективного регулювання ветеринарної справи та забезпечення ветеринарної безпеки, якості ветеринарних послуг, відповідно до потреб суспільства, в межах, визначених законодавством, враховуючи принципи законності, ефективності та відповідальності. Визначено, що системність інструментів публічного адміністрування ветеринарної справи забезпечує комплексний підхід до вирішення завдань галузі, сприяє підвищенню ефективності та якості управління, а також забезпечує здоров'я тварин та безпеку людей. Ознаками інструментів публічного адміністрування ветеринарної справи в Україні є: юридична обґрунтованість - інструменти, що використовуються у публічному адмініструванні ветеринарної справи, мають чітке законодавче підґрунтя: вони визначені та регламентовані відповідними законами України та іншими спеціалізованими нормативно-правовими актами; цілеспрямованість –застосування інструментів публічного адміністрування ветеринарної справи здійснюється з метою реалізації чітко визначених завдань у сфері ветеринарної безпеки; регулятивний вплив – задіяні в публічному адмініструванні ветеринарної справи, механізми регулювання, ліцензування, сертифікації, інспектування та моніторингу спрямовані на забезпечення високих стандартів якості та безпеки ветеринарних послуг та продуктів; превентивна дія – інструменти у сфері публічного адміністрування ветеринарної справи розроблені з метою запобігання появі та розповсюдженню ветеринарних інфекцій, а також для забезпечення захисту громадського здоров'я; заохочення та примус; адаптивність – адаптивність інструментів публічного адміністрування ветеринарної справи є нагальною здатністю, яка дозволяє відповідати на постійно мінливі умови та виклики, які виникають у цій галузі. This article provides a general description of the system of tools for public administration of veterinary affairs in Ukraine.Public administration methods are a system of means and methods used by public administration to effectively implement their powers and achieve goals in the field of managing social processes. These methods help it systematize and optimize its activities, respond to public needs and ensure compliance with law and order in the state. They include various forms of interaction with citizens and institutions, such as legal regulation, administrative decision, control, supervision and other measures aimed at ensuring the performance of administrative functions in accordance with established norms and standards.It is suggested that the tools of public administration of veterinary affairs in Ukraine should be understood as a system of measures used by state bodies empowered in the veterinary field to effectively regulate veterinary affairs and ensure veterinary safety and the quality of veterinary services, in accordance with the needs of society, within the limits defined by legislation. taking into account the principles of legality, efficiency and responsibility. It was determined that the system of tools of public administration of veterinary affairs provides a comprehensive approach to solving the tasks of the industry, contributes to increasing the efficiency and quality of management, and also ensures the health of animals and the safety of people.The signs of the tools of public administration of veterinary affairs in Ukraine are: legal validity - the tools used in the public administration of veterinary affairs have a clear legal basis: they are defined and regulated by the relevant laws of Ukraine and other specialized legal acts; purposefulness - the use of tools of public administration of veterinary affairs is carried out in order to implement clearly defined tasks in the field of veterinary safety; regulatory influence – regulatory, licensing, certification, inspection and monitoring mechanisms involved in the public administration of veterinary affairs are aimed at ensuring high standards of quality and safety of veterinary services and products; preventive action – tools in the field of public administration of veterinary affairs are designed to prevent the appearance and spread of veterinary infections, as well as to ensure the protection of public health; encouragement and coercion; adaptability – the adaptability of veterinary public administration tools is an urgent ability to respond to ever-changing conditions and challenges that arise in this field.Item Сучасний стан розвитку інституту конституційно-правової відповідальності(ДВНЗ «Київський національний університет імені Вадима Гетьмана», 2009-07-13) Павловська, Наталія Володимирівна; Pavlovska, NataliiaВ статті розглядається конституційно-правова відповідальність як різновид юридичної відповідальності.