Browsing by Author "Sarkisian, Norair"

Now showing 1 - 2 of 2
  • No Thumbnail Available
    Item
    Вплив Smart HRM на ефективність HR-системи підприємства в цифровій економіці
    (Придніпровська державна академія будівництва та архітектури, 2025) Саркісян, Нораір; Sarkisian, Norair; Гарафонова, Ольга Іванівна; Harafonova, Olha
    У статті здійснено комплексне дослідження концепції Smart HRM як інноваційної моделі управління персоналом, що формується під впливом цифрової трансформації сучасного бізнес-середовища. Акцентовано увагу на трансформації функцій HRM у напрямі стратегічного партнерства з бізнесом завдяки використанню таких цифрових технологій, як аналітика великих даних (Big Data), хмарні сервіси, штучний інтелект, автоматизовані системи управління талантами та електронні платформи для навчання персоналу. Здійснено порівняльний аналіз традиційної та цифрової моделі управління персоналом, виокремлено ключові переваги переходу до Smart HRM, зокрема: підвищення продуктивності праці, персоналізація навчання і розвитку, прозорість та обґрунтованість прийняття рішень. На прикладі реального підприємства ТОВ «Інтелсофт Груп» проаналізовано результати впровадження Smart HRM у період 2021–2024 рр. Оцінка динаміки ключових HR-показників (плинності кадрів, залученості, середньої тривалості закриття вакансій, участі у навчанні) засвідчила суттєве підвищення ефективності HR-системи підприємства. Запропоновано формулу інтегральної оцінки ефективності HRM на основі результативності, мотивації та участі у навчальних програмах. У статті також окреслено ключові виклики цифровізації HRM: дефіцит цифрових навичок, ризики кібербезпеки, організаційна інерція та опір змінам з боку персоналу. Обґрунтовано доцільність впровадження Smart HRM як інструменту підвищення конкурентоспроможності підприємства в умовах цифрової економіки. Запропоновано напрями подальших досліджень у сфері цифрової трансформації управління людськими ресурсами в українських компаніях. The article provides a comprehensive analysis of the Smart HRM concept as an innovative model of human resource management emerging in response to digital transformation. The research emphasizes the shift of HRM functions from administrative support to strategic business partnership through the integration of digital technologies such as Big Data analytics, artificial intelligence, cloud platforms, automated talent management systems, and e-learning tools. A theoretical comparison between traditional and Smart HRM approaches is presented, highlighting key advantages including increased productivity, personalized learning and development, transparent and data-driven decision-making. The article includes a case study of the Ukrainian IT company “Intelsoft Group” which implemented Smart HRM solutions between 2021 and 2024. The analysis of key performance indicators — employee turnover, engagement index, vacancy closure period, and participation in corporate learning — demonstrated a significant increase in HR system effectiveness. An integral formula for evaluating HRM efficiency is proposed, considering productivity, motivation, and learning involvement. The paper also outlines critical challenges of Smart HRM implementation, such as lack of digital competencies, cybersecurity risks, organizational inertia, and employee resistance to change. The findings confirm that Smart HRM plays a vital role in enhancing business resilience and competitiveness in the digital economy. Future research should focus on assessing enterprise readiness for digital HRM transformation and developing professional competencies of HR specialists in a digital environment. In addition, the article offers practical recommendations for enterprises aiming to implement Smart HRM, emphasizing the importance of aligning digital tools with corporate strategy, investing in staff digital literacy, and fostering a culture of continuous learning and innovation. These factors are crucial for building sustainable HR ecosystems capable of supporting organizational growth under conditions of rapid technological change.
  • No Thumbnail Available
    Item
    Стійкість та адаптивність туристичних підприємств у цифровому середовищі
    (Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2025) Саркісян, Норайр Арменович; Sarkisian, Norair
    У статті концептуалізовано стійкість і адаптивність туристичних підприємств у цифровому середовищі не як сукупність реактивних антикризових дій, а як інтегровану управлінську спроможність, що формується системно і підтримується на постійній основі. Обґрунтовано, що в умовах тривалої нестабільності, глобальної невизначеності та високого рівня ризику, особливо в українському контексті воєнного часу, конкурентоспроможність туристичного підприємства визначається не лише фінансовими показниками чи операційною безперервністю, а й здатністю зберігати та відновлювати довіру клієнтів як стратегічний нематеріальний актив. Стійкість пропонується трактувати як керовану безперервність створення цінності — здатність підприємства підтримувати рівень сервісу, виконувати контрактні зобов’язання, забезпечувати прозору комунікацію з клієнтами та партнерами навіть у кризових або форс-мажорних ситуаціях, не допускаючи репутаційних втрат. Натомість адаптивність визначається як управлінська готовність до оперативного перепроєктування продукту, логістичних схем, каналів комунікації та політики компенсацій у режимі реального часу, що базується на відстеженні слабких сигналів середовища, поведінкової аналітики споживачів і динаміки попиту. Методично дослідження узагальнює управлінські підходи малих і середніх туристичних підприємств, інтегруючи їх із концепцією smart tourism, яка включає багатоканальну взаємодію, використання даних для моніторингу процесів і цифрові протоколи сервісу. Це дозволяє поєднати стратегії антикризового управління з цифровими рішеннями, спрямованими на підвищення прозорості, персоналізації та клієнтоорієнтованості. Практична значущість статті полягає у визначенні напрямів цифрової трансформації, здатних зміцнити стійкість бізнес-моделей у сфері туризму. Окреслено також необхідність розроблення системи вимірюваних індикаторів стійко-адаптивної спроможності, які можуть стати основою майбутніх галузевих стандартів надійності, соціальної відповідальності та якості управління у туристичній індустрії. The article develops an expanded interpretation of resilience and adaptability of tourism enterprises operating in a digital environment under conditions of chronic uncertainty and elevated risk. Resilience is defined not as a post-crisis recovery function, but as governed continuity of value delivery: the ability of a tourism enterprise to maintain service, fulfill obligations, provide transparent communication, and prevent reputational collapse even in stress situations. Adaptability is treated as the capacity to rapidly reconfigure products, logistics, communication channels, and compensation policies in real time based on weak signals from the external environment. The study argues that, especially for small and medium-sized tourism enterprises, digital infrastructure is no longer a support tool but a direct carrier of business stability. Systems such as multichannel communication, incident tracking, structured client response protocols, and proactive information disclosure become mechanisms that preserve client trust. Trust, in turn, is positioned as a managed strategic resource equal in importance to financial liquidity or operational capacity. Methodologically, the paper systematizes managerial practices of tourism enterprises and links them with elements commonly associated with smart tourism, including datadriven monitoring of the environment and personalization of service. The article proposes the concept of a «resilient–adaptive cycle,» understood as a continuous managerial routine rather than an emergency procedure. This cycle includes monitoring emerging risks, diagnosing vulnerabilities, designing and implementing scenario-based responses, and evaluating the effect of these responses through the dynamics of client trust and perceived reliability. Finally, the work highlights the absence of an agreed measurement framework for resilient–adaptive capacity in tourism. It is proposed that the development of such measurable indicators should become the basis for future industry standards of reliability, accountability, and responsible communication in tourism markets characterized by instability.