Browsing by Author "Zastavna, O."

Now showing 1 - 3 of 3
  • No Thumbnail Available
    Item
    Захист прав внутрішньо переміщених осіб (ВПО) в умовах збройного конфлікту: синергія Міжнародного гуманітарного права та національного законодавства
    (Видавничий дім «Гельветика», 2026) Заставна, О. П.; Zastavna, O.
    Стаття присвячена аналізу механізмів захисту прав внутрішньо переміщених осіб (ВПО) в контексті збройного конфлікту в Україні. У дослідженні аналізується, як норми міжнародного гуманітарного права (МГП), зокрема IV Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни 1949 року, взаємодіють з чинним національним законодавством щодо статусу та прав ВПО. Особлива увага приділяється Керівним принципам ООН з питань внутрішнього переміщення (1998 р.), які, незважаючи на свій рекомендаційний статус, стали загальновизнаними стандартами у сфері захисту прав переміщених осіб. Розглянуто проблему паралельного впровадження на території України закріплених принципів у національне законодавство та практику їх застосування компетентними державними органами. У цій статті свавільне переміщення визнається порушенням норм МГП та міжнародного права прав людини, а також як посягання на встановлені правові гарантії, покликані забезпечити захист внутрішньо переміщених осіб від примусового виселення та надання їм права на безпечне повернення до місця постійного проживання. Особливу увагу приділено аналізу міжнародно-правових стандартів, які регулюють заборону таких дій, а також обов’язків держав щодо їх попередження та усунення наслідків. Досліджується відображення наведеної проблематики у судовій практиці та рішеннях міжнародних органів із захисту прав людини, що стосуються зафіксованих випадків порушень. Автори розглядають проблеми права осіб, переміщених з їхніх домівок, на надання їм альтернативного житла, механізми компенсації за втрату або пошкодження майна, перспективи реінтеграції ВПО в ситуації після завершення бойових дій, а також надають рекомендації щодо вдосконалення чинного законодавства у цій сфері. Існує потреба оцінити ступінь гармонізації норм МГП та національного законодавства та розробити подальші ініціативи щодо гармонізації, які передбачають не лише формальне включення міжнародних стандартів до законодавства, але й створення ефективних інституційних механізмів для їх впровадження. Підкреслюється необхідність міжвідомчої координації та, власне, участі громадянського суспільства в процесах реінтеграції переміщених осіб. This article analyses mechanisms for protecting the rights of internally displaced persons (IDPs) in the context of the armed conflict in Ukraine. The study analyses how the norms of international humanitarian law (IHL), in particular the Fourth Geneva Convention relative to the Protection of Civilian Persons in Time of War of 1949, interact with the current national legislation on the status and rights of IDPs. Particular attention is paid to the UN Guiding Principles on Internal Displacement (1998), which, despite their recommendatory status, have become universally recognised standards in the field of protecting the rights of displaced persons. The problem of the parallel implementation of the established principles in national legislation and their application by competent state bodies in Ukraine is considered. This article recognises arbitrary displacement as a violation of IHL and international human rights law, as well as an infringement of established legal guarantees aimed at protecting internally displaced persons from forced eviction and ensuring their right to safe return to their place of permanent residence. Particular attention is paid to the analysis of international legal standards governing the prohibition of such acts, as well as to the obligations of states to prevent them and address their consequences. The article also examines how this issue is reflected in judicial practice and in the decisions of international human rights bodies concerning documented violations. The authors examine the problems of the right of persons displaced from their homes to be provided with alternative housing, mechanisms for compensation for loss or damage to property, prospects for the reintegration of IDPs in the post-conflict situation, and provide recommendations for improving the current legislation in this area. There is a need to assess the degree of harmonisation between IHL and national legislation and to develop further harmonisation initiatives that provide not only for the formal incorporation of international standards into legislation, but also for the creation of effective institutional mechanisms for their implementation. The need for inter-agency coordination and, indeed, the participation of civil society in the reintegration processes of displaced persons is emphasised.
  • No Thumbnail Available
    Item
    Міжнародно-правове забезпечення оптимізації компетенцій Європейського суду з прав людини
    (Видавничий дім «Гельветика», 2023) Заставна, О. П.; Zastavna, O.
    Стаття присвячена розгляду питань, що стосуються діяльності ЄСПЛ та його внутрішнього діловодства, історичного аспекту формування ЄСПЛ, питань застосування практики ЄСПЛ та взаємодії ЄСПЛ з Україною, перспективи розвитку взаємодії. Особлива увага приділяється двом темам: розгляду критеріїв, за яким справа приймається до розгляду в ЄСПЛ, а також застосування практики ЄСПЛ. Встановлено, що з кожним роком кількість скарг до ЄСПЛ зростає. Згідно зі статистичними даними Мін’юсту, торік у Європейському суді з прав людини перебувало 59,8 тис. справ проти держав-учасниць Конвенції, з них 8,850 справ – проти України, що становить 14,8% від загальної кількості звернень. До цього кількість звернень від громадян України становила 12,9%. Понад 5 тисяч звернень проти України стосуються порушень прав людини в Криму та тимчасово окупованих Луганській і Донецькій областях. Автор приходить до висновку, що завдяки своїм повноваженням і авторитету своєї судової практики, Суд в даний час перетворився фактично на вищого гаранта дотримання прав і свобод, закріплених у Конвенції. Зважаючи на те, що ЄСПЛ здійснює такий великий обсяг робіт, суд фізично не справляється з обсягом скарг, що надходять. У зв’язку з цим, найбільш перспективною є можливість створення додаткових підрозділів для обробки скарг, а також збільшення кількості суддів ЄСПЛ. Не менш перспективним є створення внутрішньодержавних комітетів з обробки скарг до ЄСПЛ, з метою попереднього відбору неприйнятних справ. Також є необхідність розвитку взаємодії України з ЄСПЛ з метою вдосконалення державної системи законодавства та правозастосування відповідно до стандартів Ради Європи. The article is devoted to consideration of issues related to the activities of the ECtHR and its internal administration, the historical aspect of the formation of the ECtHR, issues of the application of ECtHR practice and the ECtHR’s interaction with Ukraine, prospects for the development of interaction. Special attention is paid to two topics: consideration of the criteria by which a case is accepted for consideration by the ECtHR, as well as the application of the practice of the ECtHR. It has been established that the number of complaints to the ECtHR is increasing every year. According to the statistics of the Ministry of Justice, last year the European Court of Human Rights had 59,800 cases against the States parties to the Convention, of which 8,850 cases were against Ukraine, which is 14.8% of the total number of appeals. Before that, the number of appeals from citizens of Ukraine was 12.9%. More than 5,000 appeals against Ukraine concern human rights violations in Crimea and the temporarily occupied Luhansk and Donetsk regions. The author comes to the conclusion that thanks to its powers and the authority of its judicial practice, the Court has actually turned into the highest guarantor of the observance of the rights and freedoms enshrined in the Convention. Considering the fact that the ECtHR carries out such a large volume of work, the court cannot physically cope with the volume of incoming complaints. In this regard, the most promising is the possibility of creating additional divisions for processing complaints, as well as increasing the number of ECtHR judges. No less promising is the creation of domestic committees for processing complaints to the ECHR, with the aim of pre-selection of inadmissible cases. There is also a need to develop Ukraine’s interaction with the ECHR in order to improve the state system of legislation and law enforcement in accordance with the standards of the Council of Europe.
  • No Thumbnail Available
    Item
    Реалії виконання конституційних обов’язків в Україні
    (Видавничий дім «Гельветика», 2022) Заставна, О. П.; Zastavna, O.
    На рівні Конституції України закріплено основоположні права людини і громадянина, але поряд з ними також мають нормативну регламентацію найбільш важливі обов’язки, що відповідно іменуються конституційними. Дана стаття присвячена розгляду практики виконання конституційних обов’язків в Україні. Визначено, що конституційним обов’язком є необхідний вид і міра поведінки особи, що має юридичне закріплення на найвищому рівні, передбачає досягнення суспільно корисної мети та забезпечується у разі невиконання юридичною відповідальністю. Автором було встановлено перелік конституційних обов’язків, досліджено їх сутнісні характеристики та визначено форму їх реалізації. Дослідження характеристик конституційних обов’язків людини і громадянина є значущим, оскільки це дозволяє встановити точні умови та порядок їх виконання, дослідити їх складові, суб’єктів, на кого покладається зобов’язання тощо. Визначення рис конституційних обов’язків є необхідним для дотримання правового режиму в державі та забезпечення точного виконання покладених обов’язків. На підставі даних статистики було оцінено дотримання одного із загальних обов’язків – неухильного дотримання законів України та непосягання на права та свободи інших осіб. Також прослідковано виконання податкового обов’язку, який має характер конституційного. Додатково автором визначено правове та соціальне значення встановлення та реалізації конституційних обов’язків людини і громадянина. Отримані результати, внаслідок проведеного дослідження можуть бути використані для популяризації правових положень, що є шляхом підвищення рівня загальної правосвідомості громадян. Додатково, даною статтею можливо привернути увагу громадськості до проблеми необхідності якісного і добросовісного виконання конституційних та інших юридичних обов’язків для розвитку держави і суспільства. At the level of the Constitution of Ukraine, the fundamental rights of a person and a citizen are enshrined, but along with them, the most important duties, which are accordingly called constitutional, also have normative regulation. This article is devoted to consideration of the practice of fulfilling constitutional duties in Ukraine.It was determined that a constitutional duty is the necessary type and degree of behavior of a person, which has legal consolidation at the highest level, provides for the achievement of a socially useful goal and is ensured in case of non-fulfillment by legal responsibility.The author established a list of constitutional duties, researched their essential characteristics, and determined the form of their implementation. The study of the characteristics of the constitutional duties of a person and a citizen is significant, as it allows to establish the exact conditions and order of their fulfillment, to investigate their components, subjects, on whom the obligation is entrusted, etc. Determining the features of constitutional duties is necessary for compliance with the legal regime in the state and ensuring the accurate performance of assigned duties.On the basis of statistical data, compliance with one of the general obligations was assessed – strict compliance with the laws of Ukraine and non-infringement of the rights and freedoms of other persons. The fulfillment of the tax obligation, which is of a constitutional nature, was also monitored. In addition, the author defines the legal and social significance of the establishment and implementation of the constitutional duties of a person and a citizen. The results obtained as a result of the conducted research can be used to popularize legal provisions, which is a way of increasing the level of general legal awareness of citizens. In addition, this article can draw the public's attention to the problem of the need for high-quality and conscientious performance of constitutional and other legal obligations for the development of the state and society.