Глобальна криза, фінансіалізація і технологічний розвиток
| dc.contributor.author | Радзієвська, Світлана Олександрівна | |
| dc.contributor.author | Radzievska, Svitlana | |
| dc.date.accessioned | 2016-10-04T10:16:17Z | |
| dc.date.available | 2016-10-04T10:16:17Z | |
| dc.date.issued | 2016 | |
| dc.description.abstract | У статті доведено, що основним чинником кризи є впровадження шостого технологічного укладу, а набуття нею статусу глобальної є наслідком фінансіалізації глобальної економіки. Аналіз праць провідних зарубіжних учених свідчить, що термін «фінансіалізація» виник на основі ідеології лібералізму у 1920-х роках і зазнав широкого розповсюдження у 1990-х роках на основі утвердження наприкінці 1970-х – на початку 1980-х років ідеології неолібералізму. Фінансіалізація гіпертрофовано збільшує обсяги глобального фінансового сектору, посилює його роль у розширеному відтворенні глобальної економіки, перерозподіляє на свою користь доходи глобального реального сектору, відволікаючи необхідні для його розвитку фінансові ресурси та стримуючи цим процес технологічного оновлення виробництва. Країни світового ядра, фінансовий сектор яких відіграє провідну роль у глобальному фінансовому секторі, отримують можливість перерозподіляти на свою користь доходи реального сектору країн світової периферії. Підкреслюється, що впровадження нового технологічного укладу створює можливості для технологічного розвитку країн периферії, але домінування в умовах фінансіалізації на глобальному фінансовому ринку спекулятивних капіталів ускладнює одержання ними надійного джерела середньо- і довгострокових кредитів та інвестицій. Для розвинених країн створюються можливості позбутися своїх виробництв попереднього домінуючого технологічного укладу переведенням їх до менш розвинених країн і законсервувати існуючу технологічну ієрархію глобальної економіки шляхом впровадження виробництв нового технологічного укладу, що й дозволяє аргументовано вважати фінансіалізацію чинником збереження диференціації рівнів технологічного розвитку країн світу. Аналізуються два шляхи підвищення технологічного рівня країн світової периферії: шлях наздоганяючого розвитку і шлях випереджального розвитку. Доводиться, що наздогнати країни-лідери і навіть випередити їх стає можливим лише при переході від «траєкторії переслідування» до «руху на випередження» запровадженням принципово нових технологій раніше за них. Така можливість здійснити технологічний стрибок для країн периферії виникає, відповідно до «довгих хвиль» Кондратьєва, раз на 50—60 років і потребує наявності відповідної наукової, технологічної, фінансової бази і приводить до серйозних змін життя усього суспільства. Доводиться, що єдиним суб’єктом здійснення такого технологічного стрибка є національна держава. | uk |
| dc.identifier.citation | Радзієвська Світлана. Глобальна криза, фінансіалізація і технологічний розвиток / С. Радзієвська // Міжнародна економічна політика. – 2016. – № 1. – С. 103–125. | uk |
| dc.identifier.uri | https://ir.kneu.edu.ua:443/handle/2010/19740 | |
| dc.language.iso | uk | uk |
| dc.publisher | ДВНЗ «Київський національний університет імені Вадима Гетьмана» | uk |
| dc.subject | Глобальна криза | uk |
| dc.subject | фінансіалізація | uk |
| dc.subject | фінансовий і виробничий капітал | uk |
| dc.subject | спекулятивний капітал | uk |
| dc.subject | технологічний розвиток | uk |
| dc.subject | технологічна революція | uk |
| dc.subject | технологічний уклад | uk |
| dc.subject | наздоганяючий та випереджальний розвиток | uk |
| dc.subject.udc | 339.97 | uk |
| dc.title | Глобальна криза, фінансіалізація і технологічний розвиток | uk |
| dc.type | Article | uk |