Соціальна стійкість України: структурні опори та напрями політики
No Thumbnail Available
Date
2025
Authors
Близнюк, Вікторія Валеріївна
Blyzniuk, Viktoriia
Гук, Лариса Павлівна
Huk, Larysa
Хаустов, Володимир Кирилович
Khaustov, Volodymyr
Journal Title
Journal ISSN
Volume Title
Publisher
Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана
Abstract
У статті здійснено комплексний аналіз соціальної стійкості України в умовах війни та глобальних трансформацій, що охоплюють пандемію COVID-19, демографічну кризу, цифровізацію та «зелену» економічну перебудову. Соціальна стійкість визначається як інтегральна здатність суспільства витримувати потрясіння, адаптуватися та відновлюватися, і розглядається крізь призму чотирьох ключових опор: соціальнотрудового потенціалу, соціальної згуртованості, цифровізації та інституційної спроможності. У роботі використано системний підхід, що дозволяє оцінити взаємозалежність цих опор та їхній вплив на життєздатність суспільства. Проведено кількісну оцінку інтегрального індексу соціальної стійкості (ISR) за 2020–2025 роки, яка показала зростання з 0,46 до 0,53. Це свідчить про посилення стійкості, проте з нерівномірною динамікою: соціально-трудовий потенціал знизився з 0,55 до 0,42, інституційна спроможність залишилася майже незмінною (0,36 → 0,40), тоді як соціальна згуртованість та цифровізація стали головними драйверами зростання (0,48 → 0,68 та 0,44 → 0,61 відповідно). Виявлено структурні дисбаланси: демографічне виснаження та слабкість інституцій компенсуються зростанням горизонтальної солідарності та цифрової адаптивності. Аналітична інтерпретація результатів показує, що соціальна стійкість України у 2025 році є переважно горизонтальною, базується на мобілізації суспільства та розвитку цифрової економіки, тоді як вертикальна легітимність залишається слабкою. Це створює ризики для довгострокового розвитку, адже горизонтальні практики можуть вичерпати свій потенціал без інституційного закріплення. У статті обґрунтовано напрями державної політики, спрямовані на збалансування джерел стійкості: демографічне відновлення та стабілізація ринку праці, інституціоналізація соціальної згуртованості, інклюзивний розвиток цифрової економіки та системні інституційні реформи. Такий підхід дозволяє перетворити суспільну мобілізацію на довгострокову життєздатність і забезпечити інтеграцію України у глобальні системи.
The article provides a comprehensive analysis of Ukraine’s social resilience under the conditions of war and global transformations, including the COVID-19 pandemic, demographic crisis, digitalization, and the transition to a «green» economy. Social resilience is defined as the integral capacity of society to withstand shocks, adapt, and recover, and is examined through four structural pillars: labor potential, social cohesion, digitalization, and institutional capacity. A systemic approach is applied to assess the interdependence of these pillars and their impact on societal viability. A quantitative assessment of the Social Resilience Index (ISR) for 2020–2025 reveals an increase from 0.46 to 0.53. This growth indicates enhanced resilience, yet with uneven dynamics: labor potential declined from 0.55 to 0.42, institutional capacity remained almost unchanged (0.36 → 0.40), while social cohesion and digitalization emerged as the main drivers of resilience (0.48 → 0.68 and 0.44 → 0.61 respectively). Structural imbalances are identified: demographic depletion and weak institutions are offset by rising horizontal solidarity and digital adaptability. Analytical interpretation demonstrates that Ukraine’s social resilience in 2025 is predominantly horizontal, relying on societal mobilization and the development of the digital economy, whereas vertical legitimacy remains weak. This creates long-term risks, as horizontal practices may exhaust their potential without institutional consolidation. The article substantiates policy directions aimed at balancing resilience sources: demographic recovery and labor market stabilization, institutionalization of social cohesion, inclusive digital economy development, and systemic governance reforms.
Such an approach enables the transformation of societal mobilization into long-term viability and ensures Ukraine’s integration into global systems.
Description
Keywords
соціальна стійкість, резильєнтність, соціальнотрудовий потенціал, ринок праці, цифровізація, соціальна згуртованість, інституційна спроможність, демографія, зайнятість, інклюзія, людський капітал, політика зайнятості, соціальний діалог, інновації, адаптивність, відновлення, глобальні трансформації, війна, ЄС, стійкий розвиток, societal resilience, multidimensional resilience, labor potential, labor market, digitalization, social cohesion, institutional capacity, demography, employment, inclusion, human capital, employment policy, social dialogue, innovation, adaptability, recovery, global transformations, war, European Union, sustainable development
Citation
Близнюк В. В. Соціальна стійкість України: структурні опори та напрями політики / Близнюк Вікторія Валеріївна, Гук Лариса Павлівна, Хаустов Володимир Кирилович // Вчені записки : зб. наук. пр. / М-во освіти і науки України, Київ. нац. екон. ун-т ім. Вадима Гетьмана ; [редкол.: О. Яценко (голов. ред.) та ін.]. – Київ : КНЕУ, 2025. – Вип. 41. – С. 8–22.