Зелений курс і економічні загрози: роль екологічної дипломатії у подоланні кризи
No Thumbnail Available
Date
2025
Journal Title
Journal ISSN
Volume Title
Publisher
Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана
Abstract
У статті здійснено комплексне дослідження взаємодії стратегічних цілей Європейського зеленого курсу та економічних загроз, що супроводжують процеси глибокої декарбонізації, переходу до відновлюваної енергетики та екологізації міжнародної торгівлі. Показано, що трансформація регуляторних режимів ЄС — зокрема впровадження CBAM, посилення вимог MRV, перегляд енергетичних таксономій і стандартизація вуглецевого обліку — формує нову конфігурацію конкурентного середовища, у якій держави та бізнеси стикаються з ризиками зростання витрат, посиленням трансграничного регуляторного тиску та фрагментацією ринків. На основі концептуального узагальнення та порівняльного аналізу інструментів екологічного регулювання доведено, що ефективна екологічна дипломатія, яка поєднує переговорні механізми, гармонізацію стандартів, цифрові інструменти відстеження вуглецевого сліду та фінансову мобілізацію, здатна суттєво зменшити трансакційні витрати й пом’якшити інфляційні ефекти перехідного періоду.
Запропоновано багаторівневу політичну архітектуру, що охоплює міжнародний рівень (взаємне визнання методик обліку вбудованих викидів, розбудова кліматичних клубів, глобалізація MRV-протоколів), регіональний рівень (узгодження таксономій, формування водневих і енергетичних коридорів, посилення інтеграції ринків електроенергії), та галузевий рівень (створення поетапних дорожніх карт декарбонізації сталі, цементу, хімії, транспорту). Показано, що розвиток цифрових сертифікатів походження та вуглецевого сліду, систем взаємного визнання аудитів, єдиних реєстрів і стандартів верифікації підвищує рівень довіри між учасниками ринку й полегшує експорт для виробників, що переходять до «зелених» технологій.
Особливу увагу приділено інструментам справедливого переходу: механізмам змішаного фінансування (зокрема CCfD і гарантійним фондам), програмам підтримки промислової модернізації, регіональним ініціативам перекваліфікації та формуванню соціальних «подушок». Новизна підходу статті полягає у системному поєднанні екологічної дипломатії, стандартизації й фінансової мобілізації в одну координаційну архітектуру, що мінімізує ризики дезорганізації, сприяє екологізації виробництва та прискорює структурну модернізацію без втрати конкурентоспроможності.
The article provides a comprehensive analysis of the interaction between the strategic objectives of the European Green Deal and the economic risks arising from accelerated decarbonization, the transition to renewable energy, and the “greening” of international trade. It is demonstrated that the transformation of EU regulatory regimes— particularly the introduction of the CBAM mechanism, the strengthening of MRV requirements, revisions to energy taxonomies, and the standardization of carbon accounting—creates a new competitive landscape in which states and businesses face higher compliance costs, increased cross-border regulatory pressure, and growing market fragmentation. Based on conceptual generalization and comparative analysis of environmental regulation tools, the study argues that effective environmental diplomacy—combining negotiation mechanisms, harmonized standards, digital carbon-tracking instruments, and financial mobilization—can substantially reduce transaction costs and mitigate transitional inflationary effects.
The paper proposes a multi-level policy architecture encompassing the international level (mutual recognition of embedded-emission accounting methodologies, development of climate clubs, globalization of MRV protocols), the regional level (taxonomy alignment, creation of hydrogen and energy corridors, deeper integration of electricity markets), and the sectoral level (phased decarbonization roadmaps for steel, cement, chemicals, and transport). The analysis shows that digital certificates of origin and carbon footprint, interoperable auditing systems, unified registries, and verification standards strengthen market trust and facilitate export opportunities for producers adopting green technologies.
Special attention is given to instruments of a just transition, including blended-finance mechanisms (such as CCfD and guarantee funds), industrial modernization programs, regional reskilling initiatives, and social safety cushions. The novelty of the proposed approach lies in integrating environmental diplomacy, regulatory standardization, and financial mobilization into a single coordination architecture that minimizes the “cost of disorganization,” accelerates industrial modernization, and supports the ecologization of production without compromising competitiveness.
Description
Keywords
Європейський зелений курс, екологічна дипломатія, декарбонізація, кліматичні клуби, зелена індустріалізація, міжнародна торгівля, змішане фінансування, екологізація виробництва, інвестиції, стійкий розвиток, European Green Deal, environmental diplomacy, decarbonization, climate clubs, green industrialization, international trade, blended finance, production ecologization, investments, sustainable development
Citation
Мислік А. А. Зелений курс і економічні загрози: роль екологічної дипломатії у подоланні кризи / Мислік Андрій Андрійович // Вчені записки : зб. наук. пр. / М-во освіти і науки України, Київ. нац. екон. ун-т ім. Вадима Гетьмана ; [редкол.: О. Яценко (голов. ред.) та ін.]. – Київ : КНЕУ, 2025. – Вип. 41. – С. 221–236.