Особливості визначення підслідності військових кримінальних правопорушень
No Thumbnail Available
Date
2026
Journal Title
Journal ISSN
Volume Title
Publisher
Видавничий дім «Гельветика»
Abstract
У статті досліджено особливості визначення підслідності у кримінальних провадженнях щодо військових кримінальних правопорушень в умовах воєнного стану та трансформації системи кримінальної юстиції України. Обґрунтовано, що правильне визначення підслідності є ключовою передумовою забезпечення ефективності досудового розслідування, його своєчасності, повноти та неупередженості, а також важливим елементом гарантування прав учасників кримінального провадження. Проаналізовано наукові підходи до розуміння підслідності як правової категорії та умови досудового розслідування. Встановлено, що у вітчизняній доктрині підслідність традиційно розглядається як сукупність встановлених законом ознак кримінального провадження, які визначають компетентний орган досудового розслідування. Підтримано підхід, відповідно до якого підслідність доцільно тлумачити як систему правил визначення уповноваженого органу, що дозволяє узгодити різні наукові позиції. Досліджено нормативне регулювання підслідності військових кримінальних правопорушень, передбачене ст. 216 КПК України. Встановлено, що формальна визначеність підслідності таких правопорушень за Державним бюро розслідувань є неповною через наявність винятків та колізій із положеннями, що визначають компетенцію Служби безпеки України. Особливу увагу приділено проблемі розмежування підслідності щодо кримінальних правопорушень, передбачених ст. 422 та ст. 435-1 КК України. Проаналізовано судову практику щодо визначення підслідності, а також її вплив на допустимість доказів у кримінальному провадженні. Встановлено, що порушення правил підслідності може поставити під сумнів допустимість доказів, однак не завжди автоматично тягне за собою їх визнання недопустимими. Виявлено неоднорідність правозастосовної практики щодо визначення органу досудового розслідування у провадженнях за ст. 435-1 КК України та наявність фактичної конкуренції між різними органами. Зроблено висновок про необхідність усунення законодавчих колізій та уточнення правил підслідності військових кримінальних правопорушень. Запропоновано внести зміни до ст. 216 КПК України з метою чіткого визначення компетенції органів досудового розслідування, зокрема шляхом виключення з підслідності Державного бюро розслідувань кримінальних правопорушень, передбачених ст. 422 та ст. 435-1 КК України. Обґрунтовано, що такі зміни сприятимуть підвищенню правової визначеності та ефективності кримінального провадження.
The article examines the features of determining the subject of investigation in criminal proceedings regarding military criminal offenses under martial law and the transformation of the criminal justice system of Ukraine. It is substantiated that the correct determination of the subject of investigation is a key prerequisite for ensuring the effectiveness of the pre-trial investigation, its timeliness, completeness and impartiality, as well as an important element of guaranteeing the rights of participants in criminal proceedings. The scientific approaches to understanding the subject of investigation as a legal category and the conditions of the pre-trial investigation are analyzed. It is established that in the domestic doctrine, subject of investigation is traditionally considered as a set of legally established features of criminal proceedings that determine the competent body of the pre-trial investigation. The approach is supported, according to which subject of investigation should be interpreted as a system of rules for determining the authorized body, which allows to reconcile different scientific positions. The normative regulation of the subject of investigation of military criminal offenses, provided for in Article 216 of the Code of Criminal Procedure of Ukraine, is investigated. It was established that the formal certainty of the subjectivity of such offenses under the State Bureau of Investigation is incomplete due to the presence of exceptions and conflicts with the provisions defining the competence of the Security Service of Ukraine. Particular attention is paid to the problem of delimiting subjectivity for criminal offenses provided for in Art. 422 and Art. 435-1 of the Criminal Code of Ukraine. The judicial practice on determining subjectivity, as well as its impact on the admissibility of evidence in criminal proceedings, was analyzed. It was established that violation of the rules of subjectivity may cast doubt on the admissibility of evidence, but does not always automatically entail their recognition as inadmissible. The heterogeneity of law enforcement practice on determining the pre-trial investigation body in proceedings under Art. 435-1 of the Criminal Code of Ukraine and the presence of actual competition between different bodies were revealed. The conclusion was made on the need to eliminate legislative conflicts and clarify the rules of subjectivity of military criminal offenses. It was proposed to amend Art. 216 of the Criminal Procedure Code of Ukraine in order to clearly define the competence of pre-trial investigation bodies, in particular by excluding from the jurisdiction of the State Bureau of Investigation of Criminal Offenses, provided for in Art. 422 and Art. 435-1 of the Criminal Code of Ukraine. It is substantiated that such changes will contribute to increasing legal certainty and efficiency of criminal proceedings.
Description
Keywords
кримінальний процес, кримінальне провадження, підслідність, ДБР, СБУ, військові кримінальні правопорушення, criminal process, criminal proceedings, jurisdiction, State Bureau of Investigation, Security Service of Ukraine, military criminal offenses
Citation
Аленін Ю. П. Особливості визначення підслідності військових кримінальних правопорушень / Аленін Ю. П., Дабіжа О. А. // Київський часопис права : наук. журн. / М-во освіти і науки України, Київ. нац. екон. ун-т ім. В. Гетьмана, Навч.-наук. ін-т «Юрид. ін-т» ; [редкол.: О. В. Кузьменко (голов. ред.) та ін.]. – Київ : Вид. дім «Гельветика», 2026. – № 2. – С. 206–210.