Міжнародна економічна політика як середовище реалізації стратегій розвитку країн, що розвиваються: від регуляторних обмежень до інституційних можливостей
No Thumbnail Available
Date
2023
Authors
Journal Title
Journal ISSN
Volume Title
Publisher
Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана
Abstract
Дослідження регуляторного потенціалу міжнародної економічної політики дозволило встановити, що ефективний та надійний багатосторонній порядок вимагає балансу між автономією національної політики та виконанням багатосторонніх правил та зобов’язань, що форматують форми прояву міжнародних економічних відносин. Загострення асиметрій міжнародного економічного розвитку ставить на порядок денний необхідність перегляду спроможності наднаціональних регуляторів створювати інституційне підґрунтя співпраці країн, що відрізняються за соціально-економічним розвитком, а також формує запит на критичний аналіз вигод та втрат від економічної лібералізації, яка значною мірою обмежує простір для маневру на рівні національних політик. В умовах глобальної взаємозалежності, де економічні кордони є здебільшого відкритими для всіх форм прояву міжнародних економічних відносин — потоків товарів, послуг, капіталу та праці, подальше обмеження автономії економічної політики відбувається щонайменше з двох причин: з одного боку, відкритість посилює вплив політик зарубіжних країн та умов торгівлі на економічну активність на національному ринку та водночас послаблює дієвість інструментів національної політики; з другого боку, зменшується контроль над інструментами цієї політики, оскільки тісніша глобальна інтеграція досить часто супроводжується вступом до систем наднаціональних керівних інститутів та збільшенням взятих на себе урядами міжнародних зобов’язань. Встановлено, що визначальною функцією міжнародного багатостороннього порядку є не стільки обмеження дискримінації між країнами, скільки обмеження втручання держави у діяльність ринків. Маневреність залежних від зовнішнього фінансування країн вже сама по собі обмежена вимогами, закріпленими на мегарівні міжнародної економічної політики, втім і надалі звужується умовами отримання позик та грантів від багатосторонніх фінансових організацій та двосторонніх донорів. Прагнення лібералізації більшої, аніж це є виправданим на багатосторонньому рівні, дало поштовх появі дискримінаційних двосторонніх та регіональних угод про вільну торгівлю, що поступово зводять нанівець режим найбільшого сприяння. Попри те що правила та практики стосуються рівною мірою усіх країн, як це передбачено більшістю угод СОТ, через відмінності рівнів розвитку різних країн вони по-різному впливають на їхній простір вибору стратегій. Ще одне джерело багатосторонніх обмежень політик розвитку — це структурні умови, що прикріплюються до кредитів, які надаються Міжнародним валютним фондом та групою Світового банку. Ці умови стосуються цілої низки сфер, включаючи торгівлю, фінанси, державні підприємства, регулювання ринку праці та систему соціальних гарантій. Багатосторонні правила та зобов’язання, зафіксовані на мегарівні міжнародної економічної політики, не лише обмежують використання дискримінаційних заходів і стратегій «розори свого сусіда», а й покликані стримувати прояви регуляторних перегонів, які здатні викривлювати ринкові правила гри. Проте слід також визнати, що у зв’язку із розширенням системи багатосторонніх обмежень виникає ризик відмови від взятих зобов’язань та послаблення довіри до багатосторонніх організацій як таких, що можуть реалізувати задекларовані у статутах цілі та сприяти зменшенню асиметрій міжнародного економічного розвитку.
The study of the regulatory potential of international economic policy made it possible to establish that an effective and reliable multilateral order requires a balance between the autonomy of national policy and the implementation of multilateral rules and obligations that shape the forms of manifestation of international economic relations. The aggravation of asymmetries in international economic development puts on the agenda the need to review the ability of supranational regulators to create an institutional basis for cooperation between countries that differ in their socio-economic development, and also creates a demand for a critical analysis of the benefits and losses from economic liberalization, which largely limits the room for maneuver at the level of national policies.
In the conditions of global interdependence, where economic borders are mostly open to all forms of manifestation of international economic relations — flows of goods, services, capital and labor, the further limitation of the autonomy of economic policy occurs for at least two reasons: on the one hand, openness increases the influence of policies of foreign countries and terms of trade on economic activity on the national market and at the same time weakens the effectiveness of national policy instruments; on the other hand, control over the instruments of this policy is decreasing, since closer global integration is quite often accompanied by the entry into the systems of supranational governing institutions and an increase in international obligations assumed by governments. It has been established that the defining function of the international multilateral order is not so much the limitation of discrimination between countries as the limitation of state intervention in the activity of markets. The maneuverability of countries dependent on external financing is already limited by the requirements established at the mega-level of international economic policy, however, the conditions for receiving loans and grants from multilateral financial organizations and bilateral donors continue to narrow. The pursuit of greater liberalization than is warranted at the multilateral level has given rise to discriminatory bilateral and regional free trade agreements that are gradually eroding the most-favored-nation regime. Although rules and practices apply equally to all countries, as stipulated by most WTO agreements, due to the differences in the level of development of different countries, they have different effects on their space for choosing strategies. Another source of multilateral constraints on development policies is the structural conditions attached to loans provided by the International Monetary Fund and the World Bank Group. These conditions cover a range of areas, including trade, finance, state-owned enterprises, labor market regulation and the social security system.
Multilateral rules and obligations recorded at the mega-level of international economic policy not only limit the use of discriminatory measures and beggar-thy-neighbour policy, but are also designed to curb manifestations of regulatory competition that can distort the market rules of the game. Nevertheless, it should also be recognized that in connection with the expansion of the system of multilateral restrictions, there is a risk of abandoningthe commitments made and weakening trust in multilateral organizations as those that can implement the goals declared in their statutes and contribute to reducing the asymmetries of international economic development.
Description
Keywords
глобальна взаємозалежність, міжнародна економічна політика, автономія національної політики, наднаціональні механізми регулювання міжнародних економічних відносин, лібералізація, дерегуляція, global interdependence, international economic policy, autonomy of national policy, supranational mechanisms of regulation of international economic relations, liberalization, deregulation
Citation
Шлапак А. В. Міжнародна економічна політика як середовище реалізації стратегій розвитку країн, що розвиваються: від регуляторних обмежень до інституційних можливостей / Шлапак А. В. // Вчені записки : зб. наук. пр. / М-во освіти і науки України, Київ. нац. екон. ун-т ім. Вадима Гетьмана ; [редкол.: О. Яценко (голов. ред.) та ін.]. – Київ : КНЕУ, 2023. – Вип. 31. – С. 250–262.