Випуск № 2 (43)

Permanent URI for this collection

https://ir.kneu.edu.ua/handle/2010/54239

Browse

Browsing Випуск № 2 (43) by Author "Reznikova, Nataliia"

Now showing 1 - 1 of 1
  • No Thumbnail Available
    Item
    Глобальна конкуренція і політика стримування розвитку: нормативно-інституційні виміри стратегічного суперництва
    (Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2025) Панченко, Володимир Григорович; Panchenko, Volodymyr; Резнікова, Наталія Володимирівна; Reznikova, Nataliia; Грод, Михайло Іванович; Hrod, Mykhailo
    У статті пропонується теоретична інтерпретація глобальної конкуренції як процесу структурного переформатування економічних і технологічних умов розвитку через зміну режимів доступу до ресурсів, ринків і технологій, а також через формування та конкуренцію стандартів і нормативно-інституційних режимів. Такий підхід дозволяє відійти від уявлення про конкуренцію як нейтральне ринкове змагання та розглянути її як політично й інституційно сконструйовану конфігурацію, у межах якої держави та коаліції дедалі активніше впливають на траєкторії розвитку інших акторів. На цій основі здійснюється концептуальне розмежування між конкуренцією та суперництвом, яке тлумачиться як специфічний режим розгортання глобальної конкуренції за умов збереження, але стратегічного перепідпорядкування економічної взаємозалежності. Ключовим аналітичним фокусом статті є політика стримування розвитку, що концептуалізується як системний геоекономічний і нормативно-інституційний режим впливу, спрямований на формування довгострокових асиметрій розвитку, а не на ситуативну корекцію поведінки конкурента. Запропоновано розмежування політики стримування розвитку як родового поняття і стратегій стримування як конкретних логік її реалізації, зокрема стримування через загрозу, стримування у формі довгострокового обмеження можливостей, примус, зворотне стримування або відкат та залучення. Окрему увагу приділено співвідношенню стримування розвитку з політикою дерискінгу та політикою декаплінгу, які інтерпретуються відповідно як проміжний і граничний режими керування економічною та технологічною взаємозалежністю. У статті показано, що реалізація політики стримування розвитку відбувається через поєднання технологічних, фінансових, нормативноінституційних і поведінкових механізмів, включно з регуляторною конкуренцією та формуванням транснаціональних регуляторних режимів, які забезпечують екстериторіальний характер впливу. Фрагментація глобальної економіки інтерпретується не як деглобалізація, а як структурний наслідок цілеспрямованої модифікації глобальної конкуренції в умовах суперництва. Емпіричний аналіз політики стримування Китаю демонструє, як запропонована теоретична рамка дозволяє пояснити сучасні трансформації глобального економічного порядку та логіку управління траєкторіями розвитку у довгостроковій перспективі.