Browse
Recent Submissions
Item Прямі іноземні інвестиції у процесах повоєнної відбудови України(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2025) Ткаленко, Світлана Іванівна; Tkalenko, SvitlanaУ статті досліджено вплив прямих іноземних інвестицій на економічне зростання України в умовах війни та перспективи їх залучення у повоєнний період. Проаналізовані наукові праці вітчизняних і закордонних вчених, які приділяли увагу взаємозв՚язку між ПІІ та економічним зростанням. Визначена провідна роль ПІІ як ключового інструмента економічної стабілізації, модернізації виробництва і відновлення інфраструктури, та необхідність їх залучення на перспективу для повоєнної відбудови. Акцентується увага на втратах України під час війни і на потребі у реконструкції та відновленні. Проаналізований аграрний сектор, який є найбільш експортоорієнтованим сектором, і де Україна є одним з найбільших виробників сільськогосподарських продуктів на світовому ринку. Побудована економетрична модель на основі використання програмного продукту E-Views для оцінки залежності між зростанням ВВП, обсягами ПІІ та індексом сприйняття корупції. Результати моделювання підтвердили вагомий вплив як інвестиційного, так і інституційного чинників на економічну динаміку. У статті здійснено тестування моделі на наявність автокореляції та гетероскедастичності, що засвідчило її адекватність і статистичну надійність, а також визначені причинно-наслідкові зв՚язки між економічним зростанням, ПІІ, індексом сприйняття корупції. Обґрунтований взаємозв՚язок між економічним зростанням та ПІІ, спрямованими на повоєнне відновлення. Доведено, що залучення ПІІ має мультиплікативний ефект, оскільки стимулює розвиток суміжних галузей, підвищує зайнятість, збільшує податкові надходження та інтегрує Україну у глобальні виробничі ланцюги. Водночас, у статті акцентується увага на інституційній слабкості та високому рівні корупції, що знижують ефективність інвестиційного впливу. Рекомендовано посилити впровадження реформ та сприяти гарантіям безпеки приватного капіталу. Зазначені і проаналізовані довгострокові чинники економічного відновлення України, до яких у статті віднесено – залучення та ефективне використання ПІІ, відбудова і модернізація інфраструктури та стимулювання «зелених» інвестицій, інституційна модернізація, розвиток людського капіталу, європейська інтеграція як пріоритетний вектор майбутнього розвитку України. Аргументовано доведено, що досягнення довоєнного рівня ВВП можливе протягом трьох-п՚яти років після припинення війни за умови забезпечення масштабної фінансової підтримки, ефективної інвестиційної політики та реалізації антикорупційних реформ. Визначені потенційні ризики і застереження щодо моделювання і прогнозування економічного зростання в Україні. Показано досвід України, який є релевантним для інших країн із перехідною економікою, які стикаються з викликами післякризового відновлення та нестачею внутрішнього капіталу.Item Формування сучасних форматів регулювання прав інтелектуальної власності в секторі інформаційно-комунікаційних технологій(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2025) Єременко, Андрій Валерійович; Yeremenko, AndriiСтрімкий розвиток інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ), зокрема впровадження штучного інтелекту (ШІ), Big Data та технологій розподіленого реєстру (блокчейн, NFT), створив значний регуляторний розрив між територіальними засадами традиційного права інтелектуальної власності та глобальним, трансформуючим характером цифрових інновацій. Це обумовлює критичну необхідність аналізу міжнародної практики для формування ефективних правових механізмів. У статті систематизовано та проведено порівняльний аналіз ключових підходів, що застосовуються провідними юрисдикціями (США, ЄС, Китай) та міжнародними організаціями для адаптації ІВ-режиму до реалій ІКТ-середовища. Дослідження зосереджується на трьох фундаментальних площинах регулювання. По-перше, аналізуються колізії в патентному праві, пов՚язані з патентоспроможністю програмного забезпечення, де юрисдикції демонструють суттєві відмінності у критеріях (наприклад, між фреймворком Alice/Mayo у США та критерієм технічного рішення у Китаї та ЄС). Окрему увагу приділено стандартозалежним патентам (SEPs) та обов՚язку FRAND-ліцензування, де відсутність уніфікованих методологій призводить до загострення транскордонних спорів та використання агресивних процесуальних інструментів, таких як анти-позовні судові заборони (Anti-Suit Injunctions). По-друге, розглядається трансформація авторського права в цифровому просторі, особливо інститут відповідальності інтернет-посередників. Проведено порівняльний аналіз між моделлю «безпечної гавані» (Safe Harbor) Закону США про авторське право у цифрову епоху (DMCA) та проактивним обов՚язком авторизації та запобігання порушенням, запровадженим статтею 17 Директиви ЄС про авторське право на єдиному цифровому ринку (DSM). По-третє, висвітлюються новітні виклики, спричинені генеративним ШІ та Big Data. Невизначеність щодо суб՚єкта авторства ШІ-генерованого контенту стимулює пропозиції щодо запровадження sui generis прав. Крім того, аналізується регуляторний імператив щодо створення винятків для Текстового та Дата-Майнінгу (TDM) для уникнення «трагедії анти-спільності» та забезпечення доступу до даних для інновацій. Також обґрунтовано необхідність переходу до гнучких, проактивних регуляторних підходів, що стимулюють колективне ліцензування та транскордонну співпрацю, забезпечуючи при цьому захист прав творців та користувачів.Item Цифровізація на основі штучного інтелекту та її вплив на динаміку попиту на нафту і економічну траєкторію Індонезії(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2025) Мульджоно, Вірянта; Muldzhono, Virianta; Сетянто, Падманабха Адякса; Setianto, Padmanabkha AdiaksaУ цьому дослідженні використовується підхід на основі змішаних методів (економетрика та аналіз політики) для оцінки впливу технологічної трансформації на основі штучного інтелекту на попит на нафтопродукти в Індонезії та її загальну економічну траєкторію на шляху до реалізації візії «Золота Індонезія 2045». Дослідження зосереджується на трьох сферах: операційна ефективність, ключові макроекономічні показники (ВВП та торговельний баланс) та стратегічна узгодженість політики. Кількісний аналіз підтверджує значну позитивну кореляцію між впровадженням ШІ та підвищенням операційної ефективності у секторі переробки та збуту. Дані свідчать, що складні ШІ-додатки, такі як системи прогнозного технічного обслуговування та точне змішування палива (з досягненням R2 = 0,99), призводять до відчутної економії операційних витрат та максимізації випуску продукції з існуючих вуглеводневих активів. Однак, макроекономічний ефект від ШІ виявляється помірним і суттєво обмеженим. Хоча ефективність, зумовлена ШІ, має статистично значущий, хоча й невеликий, позитивний вплив на зростання ВВП та зменшення дефіциту торгівлі нафтою та газом, ця вигода є незначною порівняно з постійними структурними проблемами. Позитивний вплив внутрішніх заощаджень суттєво нівелюється великим обсягом необхідного імпорту нафти та величезним фіскальним навантаженням через незавершені реформи субсидування палива, яке у 2022 р. сягнуло піку у 2,8 % ВВП. Відповідно, торговельний баланс у нафтогазовій галузі залишається критично дефіцитним, зафіксувавши збитки у розмірі 1,55 млрд доларів США та 1,58 млрд доларів США у травні та липні 2025 року відповідно. Дослідження підтверджує сильну стратегічну узгодженість «зверху вниз» між національними ініціативами у сфері ШІ (такими як STRANAS KA) та планами розвитку енергетики. Проте детальний якісний аналіз виявляє значні перешкоди у впровадженні, які стримують трансформаційний потенціал ШІ. Ці поширені бар՚єри включають системні прогалини в інфраструктурі, слабкі практики управління даними, серйозний дефіцит цифрових навичок, високі початкові інвестиційні витрати та глибоку організаційну інерцію у великих підприємствах, що часто призводить до «пастки пілотних проектів», коли дрібні проекти не вдається масштабувати. Насамкінець, слід зазначити, що нинішня роль ШІ значною мірою обмежується підвищенням операційної ефективності в межах існуючої, застарілої енергетичної системи. Щоб ШІ став справжнім рушієм фундаментальних структурних змін, політичні заходи повинні рішуче пов՚язати інвестиції в ШІ з комплексною реформою енергетичних субсидій та прискоренням розвитку сектору відновлюваної енергетики як першочерговими національними цілями. Дане дослідження пропонує інтегрований техніко-економічний аналіз впровадження технологій у ресурсозалежній економіці, що розвивається.Item Діалектика фінансових інновацій в інформаційно-цифрову еру(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2025) Столярчук, Ярослава Михайлівна; Stoliarchuk, Yaroslava; Ільницький, Денис Олександрович; Ilnytskyi, Denys; Солодковський, Юрій Мечиславович; Solodkovskyi, Yurii; Нечипорчук, Михайло Олександрович; Nechyporchuk, MykhailoУ статті здійснено комплексне дослідження фінансових інновацій як структурно значущого компонента глобальної інноваційної екосистеми у процесі масштабних трансформацій світового фінансового сектору. Теоретично обґрунтовано, що в умовах становлення інформаційно-цифрової ери фінансові інновації набувають характеру ключового драйвера структурної модернізації фінансових ринків, формуючись під впливом системної цифровізації фінансових послуг, динамічного розвитку фінтех-рішень, активного поширення блокчейн-технологій, штучного інтелекту та цифрових платформ, котрі у докорінний спосіб змінюють традиційні моделі створення, розподілу і споживання фінансових послуг. Конкретизовано і систематизовано ключові детермінанти розвитку фінансових інновацій у глобальному бізнес-середовищі. Доведено, що провідну роль серед них відіграють цифрова та зелена трансформації, які своєю синергетичною дією забезпечують глибоку конвергенцію фінансових, технологічних й екологічних чинників економічного зростання держав і цілих регіонів. Констатовано, що цифрові фінанси й фінтех-інструменти є в сучасних умовах важливим механізмом підтримки сталого розвитку, сприяючи мобілізації інвестиційних ресурсів у екологічно орієнтовані проєкти та підвищенню ефективності фінансового посередництва. Окремий акцент зроблено на криптовалютному сегменті глобальної валютнофінансової системи, який трансформує традиційні механізми платежів, заощаджень і трансфертів та відображає її перехід до децентралізованих фінансових архітектур. Обґрунтовано, що динамічний розвиток криптоактивів і децентралізованих фінансів суттєво підвищує як адаптивність фінансових систем до глобальних викликів, так і рівень регуляторної невизначеності та системних ризиків. У роботі систематизовано технологічні та управлінські ресурси мережевої економіки, що формують нові конфігурації взаємодії між банківськими й небанківськими фінансовими інститутами, фінтех-компаніями та регуляторними органами, утворюючи багаторівневу екосистему фінансових інновацій. Розкрито еволюцію фінансових інновацій від моделі Фінтех 1.0 до Фінтех 4.0 та виокремлено ключові етапи цифрової трансформації фінансового сектору – від автоматизації операційних процесів до становлення децентралізованих фінансів, цифрових валют центральних банків й інтегрованих платформ управління фінансовими даними. Сформовано узагальнену характеристику сучасного технологічного інструментарію фінансових інновацій (штучний інтелект, великі дані, блокчейн, хмарні обчислення, мобільні фінансові застосунки, RegTech), а також визначено його вплив на розширення фінансової інклюзії, підвищення стійкості й конкурентоспроможності фінансових інституцій. Узагальнено ключові напрями і наслідки застосування фінтех-рішень у сфері публічного управління фінансами як чинника зміцнення фіскальної спроможності держави та підвищення міжнародної конкурентоспроможності національних економік. Зроблено аргументований висновок про те, що діалектика фінансових інновацій в інформаційно-цифрову еру має чітко виражений контрадикторний характер, що породжує якісно нові форми конкуренції за глобальний фінансовий капітал. Отримані наукові результати суттєво поглиблюють теоретичні уявлення про сучасну інституційно-регуляторну архітектуру глобальної екосистеми фінансових інновацій та можуть бути використані для розроблення стратегій цифрової та зеленої трансформації національних фінансових ринків.Item Наукова дипломатія в розвитку архітектури глобального партнерства(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2025) Козачок, Тетяна Сергіївна; Kozachok, Tetiana; Фурсова, Олена Вікторівна; Fursova, Olena; Маргуліс, Деніел Ігор; Marhulis, DenielУ статті досліджено сучасний зміст наукової дипломатії як одного з ключових інструментів трансформації міжнародних відносин в умовах глобальних геополітичних змін, зростання транснаціональних викликів і ускладнення системи глобального управління. Обґрунтовано, що наукова дипломатія виходить за межі допоміжної функції зовнішньої політики та набуває ознак системного, багаторівневого феномену, який поєднує політичні, економічні, технологічні та соціокультурні виміри міжнародної взаємодії. На основі аналізу ключових міжнародних ініціатив показано процес інституціоналізації наукової дипломатії на глобальному, регіональному та міжрегіональному рівнях, а також зростання ролі науки у формуванні політик і ухваленні міжнародних рішень. Окрему увагу приділено Глобальному міністерському діалогу з питань наукової дипломатії, організованому ЮНЕСКО, як платформі консолідації політичної підтримки, координації науково-дипломатичних підходів і визначення пріоритетів міжнародної співпраці. Проаналізовано результати експертних обговорень та опитувань, що засвідчують домінування інституційно-управлінського підходу до розвитку наукової дипломатії. Наукова дипломатія дедалі частіше виконує інтеграційну функцію у системі глобального управління, забезпечуючи координацію зусиль держав, міжнародних організацій, наукової спільноти та недержавних акторів у вирішенні глобальних проблем — від зміни клімату й охорони здоров՚я до технологічної безпеки та сталого розвитку. Зроблено висновок, що наукова дипломатія є важливим чинником формування партнерської архітектури міжнародних відносин, зміцнення миру, безпеки та забезпечення довгострокового соціально-економічного розвитку у глобальному вимірі. Окрему увагу приділено аналізу наукової дипломатії як інструменту «м՚якої сили», що розширює можливості держав у просуванні власних інтересів через співпрацю, а не конфронтацію. Підкреслено значення залучення науковців та експертів до процесів ухвалення зовнішньополітичних рішень, зокрема у сфері міжнародних переговорів і розроблення багатосторонніх угод. Доведено, що інституціоналізація наукової дипломатії сприяє підвищенню ефективності міжнародного діалогу, формуванню інклюзивних партнерств і зміцненню довіри між учасниками міжнародних відносин, що є необхідною передумовою сталого та збалансованого розвитку глобальної спільноти. Особливого значення наукова дипломатія набуває у контексті післявоєнної відбудови України: залучення українських науковців до міжнародних дослідницьких програм, консорціумів і грантових ініціатив сприяє інтеграції України до світового наукового простору, забезпечує трансфер знань, технологій і найкращих практик у сферах енергетики, екології, цифровізації, медицини та безпеки. Обґрунтовано, що розвиток наукової дипломатії створює передумови для консолідації міжнародної спільноти та підвищення адаптивності глобальної системи до сучасних викликів на засадах взаємної відповідальності, солідарності, наукової етики та довгострокового стратегічного бачення. Значне місце в дослідженні відведено Плану дій ЮНЕСКО з підтримки та відновлення наукової екосистеми України, який розглядається як приклад застосування наукової дипломатії для консолідації міжнародної допомоги, збереження людського капіталу та інтеграції національної науки у глобальний дослідницький простір. Зроблено висновок, що наукова дипломатія формує підґрунтя для нової партнерської архітектури міжнародних відносин, заснованої на знаннях, довірі та спільній відповідальності, і відіграє важливу роль у забезпеченні миру, безпеки та сталого розвитку у ХХІ столітті.Item Глобальна конкуренція і політика стримування розвитку: нормативно-інституційні виміри стратегічного суперництва(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2025) Панченко, Володимир Григорович; Panchenko, Volodymyr; Резнікова, Наталія Володимирівна; Reznikova, Nataliia; Грод, Михайло Іванович; Hrod, MykhailoУ статті пропонується теоретична інтерпретація глобальної конкуренції як процесу структурного переформатування економічних і технологічних умов розвитку через зміну режимів доступу до ресурсів, ринків і технологій, а також через формування та конкуренцію стандартів і нормативно-інституційних режимів. Такий підхід дозволяє відійти від уявлення про конкуренцію як нейтральне ринкове змагання та розглянути її як політично й інституційно сконструйовану конфігурацію, у межах якої держави та коаліції дедалі активніше впливають на траєкторії розвитку інших акторів. На цій основі здійснюється концептуальне розмежування між конкуренцією та суперництвом, яке тлумачиться як специфічний режим розгортання глобальної конкуренції за умов збереження, але стратегічного перепідпорядкування економічної взаємозалежності. Ключовим аналітичним фокусом статті є політика стримування розвитку, що концептуалізується як системний геоекономічний і нормативно-інституційний режим впливу, спрямований на формування довгострокових асиметрій розвитку, а не на ситуативну корекцію поведінки конкурента. Запропоновано розмежування політики стримування розвитку як родового поняття і стратегій стримування як конкретних логік її реалізації, зокрема стримування через загрозу, стримування у формі довгострокового обмеження можливостей, примус, зворотне стримування або відкат та залучення. Окрему увагу приділено співвідношенню стримування розвитку з політикою дерискінгу та політикою декаплінгу, які інтерпретуються відповідно як проміжний і граничний режими керування економічною та технологічною взаємозалежністю. У статті показано, що реалізація політики стримування розвитку відбувається через поєднання технологічних, фінансових, нормативноінституційних і поведінкових механізмів, включно з регуляторною конкуренцією та формуванням транснаціональних регуляторних режимів, які забезпечують екстериторіальний характер впливу. Фрагментація глобальної економіки інтерпретується не як деглобалізація, а як структурний наслідок цілеспрямованої модифікації глобальної конкуренції в умовах суперництва. Емпіричний аналіз політики стримування Китаю демонструє, як запропонована теоретична рамка дозволяє пояснити сучасні трансформації глобального економічного порядку та логіку управління траєкторіями розвитку у довгостроковій перспективі.