Browsing by Author "Muza, Oleh"
Now showing 1 - 12 of 12
Results Per Page
Sort Options
Item Innovative Approaches to Judicial Modeling in the Context of E-Democracy: Prospects for Ukraine(Publishing House «Akademperiodyka», 2022) Barabash, T.; Humeniuk, I.; Levytska, L.; Muza, Oleh; Муза, Олег ВалентиновичIntroduction. Innovative approaches in the field of digitalization of the judiciary of Ukraine include the development of network technologies, introduction and improvement of electronic court document management, creation of automated systems for generalization of judicial practice and analysis of court activity, updating the telecommunications structure of courts, creating a single judicial database. Problem Statement. An important research task is the monitoring of “electronic tools” for modelling litigation in order to complete, timely, impartial, expedited and effective consideration of court cases, as well as the development on this basis of legislative and law enforcement proposals. Purpose. Theoretical understanding of the role of law and law enforcement practice in the process of using e-democracy tools in the judiciary. Materials and Мethods. Logical law, comparative law, empirical, deductive and systematic methods of analy sis of the development of electronic litigation in Ukraine. Results. The current state of implementation of the Unified Judicial Information and Telecommunication System in Ukraine has been analyzed. Legal monitoring of the legislative framework for e-court regulation in Ukraine has been conducted. Conclusions. In order to improve the legal basis for modelling litigations in Ukraine, the following issues need to be addressed: 1) access to court by videoconference for the parties to the case; 2) use of all possible (existing) messengers for communication with the court; 3) appeal to the court (submission of documents) exclusively in electronic form; 4) remote form for jurisdictional proceedings; 5) remote access to court records for all employees; 6) the possibility of signing the text of the decision without a personal presence in court (electronic signature); 7) automatic distribution of cases between all judges of Ukraine of the relevant specialization (departure from territorial jurisdiction). Вступ. Інноваційні підходи у сфері цифровізації судової влади України передбачають розробку мережевих технологій, упровадження та удосконалення системи електронного судового документообігу, створення автоматизованих систем узагальнення судової практики та аналізу діяльності судів, оновлення телекомунікаційної структури судів, створення єдиної судової бази даних. Проблематика. Актуальним науковим завданням є моніторинг «електронних інструментів» для моделювання судових процесів з метою повного, своєчасного, неупередженого, прискореного та ефективного розгляду судових справ, а також вироблення на цій основі пропозицій законотворчого та правозастосовного характеру. Мета. Теоретичне осмислення ролі права та правозастосовної практики у процесі використання засобів електронної демократії у судочинстві. Матеріали й методи. Логіко-юридичний, порівняльно-правовий, емпіричний, дедуктивний та системний методи аналізу розбудови електронного судочинства в Україні. Результати. Проаналізовано сучасний стан упровадження Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в Україні. Проведено правовий моніторинг законодавчої бази регулювання «електронного суду» в Україні. Висновки. З метою удосконалення правових підстав моделювання судового процесу в Україні потребують вирішення такі питання: 1) доступу до суду у режимі відеоконференції для учасників справи; 2) використання для зв’язку із судом усіх можливих (існуючих) месенджерів; 3) звернення до суду (подача документів) виключно в електронній формі; 4) дистанційної форми для юрисдикційних проваджень; 5) дистанційного доступу до діловодства суду для усіх працівників; 6) можливості підписання тексту рішення без особистої присутності у суді (електронний підпис); 7) автоматичного розподілу справ між усіма суддями України відповідної спеціалізації (відхід від територіальної підсудності).Item Автоматичний режим розгляду адміністративних справ як форма адміністративного провадження у відносинах адміністративної процедури(Хмельницький університет управління та права імені Леоніда Юзькова, 2023) Муза, Олег Валентинович; Muza, OlehУ контексті прийняття базового законодавчого акта про загальну адміністративну процедуру аналізується порядок розгляду адміністративних справ в автоматичному режимі як одна із форм адміністративного провадження. Законом України «Про адміністративну процедуру» встановлено правила розгляду адміністративної справи в автоматичному режимі: 1) випадки та порядок застосування автоматичного розгляду справи передбачено спеціальними законодавчими нормами; 2) передбачено можливість повного або часткового застосування автоматичного ре-жиму розгляду і вирішення адміністративних справ; 3) автоматичний режим адміністративного провадження реалізується або за допомогою програмних засобів, або без втручання людини; 4) відсутність процедури заслуховування учасників адміністративного провадження; 5) застосування під час адміністративного провадження в автоматичному режимі такого засобу доказування, як результати обробки (перевірки) даних; 6) покладення на адміністративний орган обов’язку вживати заходів для додержання вимог автоматичного режиму розгляду і вирішення адміністративної справи; 7) за результатами розгляду і вирішення адміністративної справи в автоматичному режимі приймається адміністративний акт на підставі електронних документів у машинозчитувальному форматі та/або даних національних електронних інформаційних ресурсів; 8) адміністративний орган несе відповідальність за адміністративні акти, прийняті в автоматичному режимі. До критеріїв якості функціонування автоматичного режиму як форми адміністративного провадження пропонується віднести оперативність провадження, результативність провадження, відсутність надмірних складних технологічних процесів, уніфікацію технічних стандартів електронної взаємодії, довіру населення до адміністративних органів. Зроблено висновок, що діджиталізація публічного адміністрування сприяє участі приватної особи у зверненні до уповноважених органів влади з питань задоволення своїх прав та законних інтересів. Водночас держава, розвиваючи та впроваджуючи нові технології електронного урядування, повинна створити належні умови для подолання фактичної цифрової нерівності в суспільстві. Лише за таких умов можлива реалізація амбітних завдань, що визначені на етапі впровадження у практику публічного управління новел адміністративно-процедурного законодавства України. In the context of the adoption of the basic legislative act on the general administrative procedure, the author analyses the procedure for considering of administrative cases in automatic mode as one of the forms of administrative proceedings. The Law of Ukraine «On Administrative Procedure» established the rules for consideration of an administrative case in an automatic mode: 1) cases and procedure for applying the automatic consideration are provided by special legislative norms; 2) the possibility of full or partial application of the automatic mode of consideration of an administrative cases; 3) the automatic mode of administrative proceedings is implemented either with the help of software or without human intervention; 4) the absence of a procedure for hearing participants in administrative proceedings; 5) application of such a means of proof as the results of data processing (checking) during administrative proceedings in the automatic mode; 6) the administrative body is obliged to take measures to apply the automatic mode of consideration and resolution of an administrative case; 7) based on the results of consideration and resolution of an administrative case, an administrative act is automatically adopted on the basis of electronic documents in a machine-readable format and/or data from national electronic information resources; 8) the administrative body is responsible for administrative acts adopted in the automatic mode. The quality criteria for the functioning of the automatic mode as a form of administrative proceedings include: efficiency of the proceedings; effectiveness of proceedings; absence of excessively complex technological processes; unification of technical standards of electronic interaction; and public trust in administrative bodies. The author concludes that the digitalization of public administration facilitates the participation of a private person in applying to the authorized bodies of power for satisfaction of his/her rights and legitimate interests. At the same time, the State, by developing and implementing new e-government technologies, should create appropriate conditions for overcoming the actual digital inequality in society. Only under such conditions is it possible to realize the ambitious goals and tasks set at the stage of implementation of the novelties of administra-tive and procedural legislation of Ukraine into the practice of public administration.Item Адміністративний збір як плата за надання адміністративних послуг: перспективи законодавчого регулювання(Видавничий дім «Гельветика», 2026) Муза, Олег Валентинович; Muza, OlehСтаття присвячена аналізу сучасного стану та перспектив законодавчого регулювання адміністративного збору як плати за надання адміністративних послуг в Україні. Зазначено, що реалізація законів України «Про адміністративні послуги» та «Про адміністративну процедуру» закріпила розвиток «сервісної» моделі публічного управління, орієнтованої на людиноцентризм і забезпечення прав приватних осіб. Автор підкреслює, що адміністративні послуги є ключовим елементом адміністративної процедури, а плата за їх надання має встановлюватися на чітких, справедливих і уніфікованих засадах. У статті наведено приклади законодавчого регулювання надання окремих видів адміністративних послуг, в якому визначено порядок справляння адміністративного збору, що свідчить про фрагментарність регулювання і відсутність єдиних підходів до визначення розмірів плати за надання адміністративних послуг та підстав звільнення від неї. Проаналізовано проєкт Закону «Про адміністративний збір» (№ 4380), який спрямований на систематизацію норм у цій сфері. Автором визначено недоліки цього законопроєкту, зокрема, нечіткість критеріїв класифікації адміністративних послуг, надання Кабінету Міністрів України повноваження встановлювати в окремих випадках розміри адміністративних зборів, відсутність єдиних соціальних критеріїв звільнення від сплати адміністративного збору та ризики комерціалізації сфери надання адміністративних послуг. Зроблено висновок про необхідність прийняття комплексного та узгодженого закону про адміністративний збір, що забезпечуватиме правову визначеність, доступність адміністративних послуг, їх справедливу собівартість та баланс між інтересами держави й приватних осіб. Наголошено на важливості поступового удосконалення законодавчого регулювання даної сфери, врахування соціальної функції інституту адміністративних послуг і продовження курсу на цифровізацію публічного управління. The article is devoted to the analysis of the current state and prospects of legislative regulation of the administrative fee as a payment for the provision of administrative services in Ukraine. It’s noted that the implementation of the Laws of Ukraine «On Administrative Services» and «On Administrative Procedure» has consolidated the development of a «service -based» model of public administration focused on humancenteredness and the ensuring of private individuals’ rights. The author emphasizes that administrative services are a key element of the administrative procedure, and the payment for their provision should be established on clear, fair and unified principles. The article provides examples of legislative regulation of certain types of administrative services, which determines the procedure for charging an administrative fee. This demonstrates the fragmented nature of the legislation and the lack of unified approaches of determining the amount of payment for administrative services and the grounds for exemption from such payment. The draft Law «On Administrative Fee» (No. 4380), aimed at systematizing the norms in this area, is analyzed. The author identifies the shortcomings of this draft law, including unclear criteria for classifying administrative services, granting the Cabinet of Ministers of Ukraine the power to set the amounts of administrative fees, the absence of uniform social criteria for exemption from payment, and the risk of commercialization of the sphere of administrative services. It’s concluded that there is a need to adopt a comprehensive and consistent Law «On Administrative Fee» that would ensure legal certainty, accessibility of administrative services, their fair cost, and a balance between the interests of the state and private individuals. The article emphasizes the importance of gradually improving legislative regulation this area, taking into account the social function of administrative services, and continuing efforts toward the digitalization of public administration.Item Адміністративно-правова охорона прав людини в умовах воєнного стан(Запорізький національний університет, 2024) Муза, Олег Валентинович; Muza, OlehЗагальна декларація прав людини не визначає спеціально-правових гарантій для людини в умовах війни, при цьому декларація закріплює права людини у дусі мирного співіснування держав-членів ООН, є світовою концепцією прав і свобод людини, являє собою джерело формування національних та регіональних правозахисних систем. Україна як держава визначила пріоритетом своєї державної політики захист прав людини і громадянина. Про це прямо наголошується у різних положеннях Конституції України, її принципах та цінностях. Однак слід зауважити, що сучасні українські ідеї права формувалися в умовах мирного часу, що відповідно не у повній мірі розраховані на їх правозастосування та втілення в умовах широкомасштабного вторгнення. У публічному управлінні та сфері адміністративно-правових відносин виокремлюють загально-правовий та спеціально-правові режими управлінських відносин, адміністративно-правового порядку і охорони суспільних відносин. Адміністративно-правовий режим воєнного стану є одним із видів спеціально-правових режимів, що запроваджується у тому числі з метою встановлення певних обмежень і заборон з метою відсічі збройної агресії. Його суть полягає у виробленні нових правил спеціально-правової дії, що не мали усталеної практики застосування та, відповідно, були встановлені для загального режиму правового регулювання адміністративних відносин. Автором визначено напрями адміністративно-правової охорони прав людини в умовах воєнного стану, зокрема: удосконалення законодавства України про правовий режим воєнного стану; продовження процесів діджиталізації та цифровізації надання адміністративних послуг; збалансування правових норм про захист інтересів приватної особи та інтересів безпеки і оборони; посилення інституційних можливостей охорони громадської безпеки та порядку; забезпечення ефективного, доступного та справедливого адміністративного правосуддя. The Universal Declaration of Human Rights doesn’t define any special legal guarantees for human in wartime. At the same time, the Declaration enshrines human rights in the spirit of peaceful coexistence of UN member states, Declaration is a global concept of human rights and freedoms, and is a source for the formation of national and regional human rights systems. As a state, Ukraine has set the protection of human and citizen rights as a priority of its state policy. This is directly or indirectly emphasized in various provisions in the Constitution of Ukraine. However, it should be noted that the national ideas of law were formed in the context of building a democratic and legal state, which, accordingly, are not designed for law enforcement in a large-scale war. In public administration and in the sphere of administrative and legal relations, there are general legal and special legal regimes of administrative legal relations, legal order and legal protection. The administrative and legal regime of martial law is one of the kinds of the special legal regimes, what introduced with the aim of establishing certain restrictions and prohibitions in the context of armed aggression. Its essence lies in the development of new rules of special legal effect which do not have an established practice of application, and this, accordingly, upsets the balance between the legal rules established for the general regime of legal regulation of administrative relations and the legal regulation of such relations for a special period. The author determined the areas of administrative and legal protection of human rights under martial law: improvement of Ukrainian legislation on the legal regime of martial law; continuation of the process of digitalization of administrative services; balancing legal provisions on protection of interests of private person and interests of security and defence; strengthening institutional capacity for the protection of public safety and order; ensuring effective, accessible and fair administrative justice.Item Актуальні питання законодавчого регулювання правового моніторингу в Україні(Видавничий дім «Гельветика», 2024) Муза, Олег Валентинович; Muza, OlehСтаття присвячена актуальним питанням законодавчого регулювання правового моніторингу в Україні. Дослідження нового змісту і якості правового моніторингу обумовлено прийняттям Верховною Радою України Закону України «Про правотворчу діяльність». В українській теорії права цілісної доктрини правового моніторингу не існує. Науковці переважно дають оцінку правовому моніторингу при дослідженні правотворчості, законодавчого процесу, правореалізації та ін. У статті сформульовано основні риси правового моніторингу: 1) вид контрольної діяльності; 2) процедура оцінки якості та ефективності нормативно-правових актів; 3) індикатор правотворчих ініціатив чи змін, у тому числі з питань продовження чи припинення строків дії нормативно-правових актів; 4) невід’ємний елемент механізму забезпечення функціонування правової системи. Зазначено, що законодавча риса правового моніторингу як одного із видів публічного контролю частково звужує його завдання та потребує поєднання аналітичних та контрольних характеристик процесу аналізу і оцінки ефективності нормативно-правових актів. Зауважено, що законодавче регулювання правового моніторингу потребуватиме розробки спеціального законодавчого акта та підзаконних нормативно-правових актів. Зокрема, методика правового моніторингу нормативно-правових актів має бути розроблена Міністерством юстиції України, на основі якої галузеві міністерства та інші суб’єкти правотворчої діяльності можуть розробляти власні методики. У цьому зв’язку актуалізується питання щодо впровадження секторального правового моніторингу. Зроблено висновок, що закріплення на законодавчому рівні категорії «правовий моніторинг» є важливим досягненням вітчизняної теорії законотворчості та правової доктрини в цілому. Закон України «Про правотворчу діяльність» визначив базові ознаки, принципи, суб’єктів, стадії, складові правового моніторингу. Це потребує вироблення на рівні нормативно-правового регулювання методологічних і методичних засад правового моніторингу з обов’язковим зв’язком з правореалізацією та правоохороною. The article is devoted to topical issues of legislative regulation of legal monitoring in Ukraine. The study of the new content and quality of legal monitoring is due to the adoption by the Verkhovna Rada of Ukraine of the Law of Ukraine "On Lawmaking". There is no established doctrine of legal monitoring in Ukrainian legal theory. Scientists mainly evaluate legal monitoring when studying the categories and concepts of lawmaking, legislative process, law enforcement, etc. The article formulates the main features of legal monitoring: 1) a type of control activity; 2) the procedure for assessing the quality and effectiveness of normative legal acts; 3) an indicator of lawmaking initiatives or changes, including the extension or termination of normative legal acts; 4) an integral element of the mechanism for ensuring the functioning of the legal system. It is noted that the legislative quality of legal monitoring as one of the types of control partially narrows its tasks and requires a combination of analytical and control characteristics of the process of analysing the effectiveness of normative legal acts. It is noted that the legal regulation of legal monitoring will require the development of a special legislative act and secondary legal acts. In particular, the methodology of legal monitoring of normative legal acts should be developed by the Ministry of Justice of Ukraine, on the basis of which line ministries and other subjects of lawmaking activity may develop their own methodologies. In this regard, the issue of implementation of sectoral legal monitoring is being updated. The author concluded that the establishment the category of "legal monitoring" at the legislative level is an important achievement of the national theory of lawmaking and legal doctrine in general. The Law of Ukraine "On Lawmaking" defined the basic features, principles, subjects, stages and components of legal monitoring. This requires the development of methodological and methodical foundations of legal monitoring at the level of legal regulation with a mandatory connection with law enforcement and law protection.Item Законність як формалізована засада адміністративної процедур(Запорізький національний університет, 2022) Муза, Олег Валентинович; Muza, OlehСтаттю присвячено одному із принципів адміністративної процедури – принципу законності. Законність як правова категорія має неоднозначне трактування. Його змістова наповнюваність змінювалася залежно від розвитку українського права у певний історичний період. Визначено, що законність як одна із засад адміністративної процедури забезпечує: 1) зв’язок між верховенством правом та нормативними правилами адміністративно-процедурного регулювання; 2) додержання адміністративними органами вимог правового порядку, заснованого у державі; 3) правомірність і межі реалізації повноважень адміністративними органами; 4) нормативну ієрархічність при застосуванні нормативно-правових актів з питань адміністративної процедури; 5) узгодженість законного та підзаконного рівнів нормативно-правового регулювання адміністративних процедур; 6) контроль у публічному управлінні через можливості інституту адміністративного оскарження та поновлення порушеного права, свободи чи законного інтересу адміністративним органом за власною ініціативою. Законодавець використав розуміння законності у сфері адміністративної процедури як принципу здійснення державою владних повноважень і, як принципу побудови системи нормативних актів. Звернуто увагу на велику роль судової практики Верховного Суду у наближенні принципів адміністративної процедури до практики реалізації спеціально-правових норм у регулюванні окремих адміністративних процедур: Верховному Суду необхідно буде вирішувати не лише питання тлумачення норм Закону України «Про адміністративну процедуру», а й системні проблеми прогалин і неузгодженостей загального адміністративного права. Зроблено висновок про необхідність проведення окремих наукових досліджень з питань особливостей та умов правомірності здійснення адміністративним органом дискреційних повноважень, оскільки за відсутності кодифікації адміністративних матеріальних правових норм, передбачені у законі про загальну адміністративну процедуру вимоги до адміністративного розсуду потребують уточнення. The article is devoted to one of the principles of administrative procedure – the principle of legality. Legality as a legal category has an ambiguous interpretation. Its content changed depending on the development of Ukrainian law in a certain historical period. It was determined that legality as one of the principles of administrative procedure ensures: 1) the connection between the rule of law and regulatory rules of administrative and procedural regulation; 2) the compliance by administrative bodies with the requirements of the legal order, what established in the state; 3) the legality and limits of exercise of powers by administrative bodies; 4) the normative hierarchy in the application of regulations on administrative procedure; 5) the consistency of the legal and sub-legal levels of regulation of administrative procedures; 6) the control in public administration through the possibilities of the institute of administrative appeal and renewal of the violated right, freedom or legitimate interest by the administrative body on its own initiative. The legislator used the understanding of «legality» in the sphere of administrative procedure as a principle of the exercise of power by the state and as a principle of building a system of regulatory acts. It’s was drawn attention to the great role of the judicial practice of the Supreme Court in bringing the principles of administrative procedure closer to the practice of implementing special legal norms in the regulation of administrative procedures, the Supreme Court will need to resolve not only the issue of interpretation of the norms of the Law of Ukraine «On Administrative Procedure», but also the systemic problems of gaps and inconsistencies in general administrative law. It was concluded that it’s necessary to carry out separate scientific studies on the specifics and conditions of the legality of the exercise of discretionary powers by an administrative body, since in the absence of codification of administrative material legal norms, the requirements for administrative discretion from the point of view of legality, provided for in the Law on general administrative procedure, require clarification.Item Орієнтири законодавчого врегулювання лобізму в Україні(Сумський національний аграрний університет, 2018) Муза, Олег Валентинович; Muza, OlehItem Особливості адміністративної відповідальності за мобінг(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2024-11-27) Муза, Олег Валентинович; Muza, OlehItem Особливості реалізації принципу належного урядування у публічному адмініструванні(Одеська національна юридична академія, 2020) Муза, Олег Валентинович; Muza, OlehУ статті досліджено особливості реалізації принципу належного урядування в публічному адмініструванні. Автором підкреслено, що принцип належного урядування є засадничим у контексті вирішення управлінських завдань у разі виникнення проблем співвідношення публічного та приватного інтересів у публічному адмініструванні. Крім правових вимог до належного публічного адміністрування, принцип належного урядування містить вимоги організації взаємовідносин суб’єкта адміністрування та приватної особи. Це включає такі додаткові характеристики принципу належного урядування: підтримка взаємовідносин органів публічної адміністрації із зацікавленими сторонами в підготовці майбутніх управлінських рішень, що реалізує одночасно принципи прозорості, відкритості та партисипативності публічного управління; у процесі створення органів публічної адміністрації (органів виконавчої влади) необхідно чітко формулювати їхню мету та цілі діяльності, аби це відповідало реальним потребам держави і суспільства, очікуванням населення, соціальних груп, приватних колективних утворень, конкретної приватної особи; забезпеченість сфер публічного адміністрування сучасними інформаційно-технічними програмами, що дасть змогу максимально знизити можливе чиновницьке свавілля шляхом алгоритмізації управлінської діяльності; пошук людського потенціалу для реалізації цілей та завдань публічного управління; підготовка вищих керівних кадрів держави; законодавче регулювання етичної поведінки публічних службовців. Сформульовано особливості реалізації принципу належного урядування в публічному адмініструванні: є спеціальним галузевим принципом організації публічного адміністрування в державі; складає сукупність вимог, що висуваються до держави як демократичної та правової у сфері організації належної управлінської діяльності у різних сферах суспільного життя держави і суспільства, соціальної комунікації між державою і приватною особою, соціальними групами, колективними утвореннями; є міждисциплінарним принципом; застосування необмежене виключно конституційним та законодавчим регулюванням, передбачає організаційні механізми адміністрування; реалізація забезпечується іншими принципами публічного управління, що в сукупності характеризують належність («good») публічного адміністрування; «належність» публічного адміністрування нерозривно пов’язана з організаційними, інституційними, кадровими, фінансовими та матеріально-технічними можливостями держави з організації цілісної системи публічного управління та окремих сфер публічного адміністрування; рівень соціальних відносин та соціальна затребуваність у прийнятті управлінських рішень є фактором впливу на визначення стратегічних завдань публічного адміністрування у майбутньому. The article examines the features of the implementation of the principle of good governance in public administration. The author emphasizes that the principle of good governance is fundamental in the context of solving management problems in case of problems of the correlation of public and private interests in public administration. In addition to the legal requirements for proper public administration, the principle of good governance contains requirements for the organization of the relationship between the subject of administration and private person. It includes the following additional characteristics of the principle of good governance: the supporting of relationship of public administration bodies with stakeholders in the preparation of future management decisions, which simultaneously implements the principles of transparency, openness and participatory public administration; when creating public administration bodies (executive bodies) it is necessary to clearly formulate their purpose and objectives, so that it meets the real needs of the state and society, the expectations of people, social groups, private collectives, a particular individual person; the provision of areas of public administration with modern information and technical programs that allow to minimize possible bureaucratic arbitrariness by algorithmizing management activities; the search for human potential to achieve the goals and objectives of public administration; the training of senior management of the state; the legislative regulation of ethical behaviour of public servants. It formulated the peculiarities of the implementation of the principle of good governance in public administration: it is a special branch principle of the organization of public administration in the state; it’s a set of requirements for the state as a democratic and constitutional in the field of organization of proper management activities in various spheres of public life of the state and society, social communication between the state and the individual persons, social groups, collectives; it’s an interdisciplinary principle; the application is unlimited exclusively by constitutional and legislative regulation, provides organizational mechanisms of administration; the implementation is ensured by other principles of public administration, which together characterize the “good public administration”; the good governance is inseparable linked with the organizational, institutional, personnel, financial and logistical capabilities of the state to organize a holistic system of public administration and individual areas of public administration; the level of social relations and social demand for management decisions are an influencing factor the definition of strategic objectives of public administration in future.Item Процесуальні особливості врегулювання спору за участю судді в адміністративному судочинстві України(Запорізький національний університет, 2020) Муза, Олег Валентинович; Muza, OlehДосліджено процесуальні особливості врегулювання спору за участю судді в адміністративному судочинстві України. Наведено елементи правової (поєднує в собі процесуальний та процедурний характер; спрощує процедуру судового розгляду та вирішення правових спорів; має примирювальний характер; збільшує процесуальні можливості сторін для ефективного вирішення спорів; сторони у справі не можуть самостійно обрати посередника для участі у врегулюванні спору; не передбачає обов’язковості досягнення сторонами позитивного результату; перебіг залежить від ефективності переговорів між сторонами у справі та є обмеженою в часі; є видом юридичної технології – складається із сукупності дій, що вчиняють сторони справи та суддя) та процесуальної природи (процесуальні умови застосування визначені КАСУ; передбачений процесуальний порядок застосування та припинення процедури; процесуальні строки) процедури врегулювання спору за участю судді. Запропоновано законодавчі зміни з питань удосконалення правового регулювання застосування процедури врегулювання спору за участю судді в адміністративному судочинстві: визначення можливості застосування процедури у разі вступу у справу третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, за її згодою; вирішення питання про можливість застосування процедури під час апеляційного та касаційного провадження; встановлення можливості застосування процедури у спосіб ad hoc; закріплення прямої норми про участь представника сторони у процедурі; збільшення обсягу повноважень судді як учасника процедури; закріплення в матеріальному адміністративному праві можливості прийняття суб’єктами владних повноважень додаткових рішень із метою досягнення примирення. The general questions of the proceedings features of the resolution of dispute by participation of judge in the administrative legal proceedings of Ukraine are researched. It the article it listed the elements of the legal (it combines procedural and proceedings nature; it simplifies the procedure of litigation and settlement of legal disputes; has a conciliatory nature; it increases the proceedings capacity for the parties for effective resolve disputes; the case’s parties couldn’t independently choose a mediator to resolve the dispute; it doesn’t provide obligation for the parties to achieve a positive result; the course depends on the effectiveness of negotiations between the parties and it’s limited in time; is one of the kind of legal technology – it consists of a set of actions committed by the parties and judge) and legal proceedings nature (the procedural conditions of application are determined by the Code of administrative legal proceedings of Ukraine; it established of proceedings order of the application and termination of procedure; the proceedings terms) of the resolution of dispute by participation of judge. The legislative changes on improvement of legal regulation of application of procedure of the resolution of dispute by participation of judge in administrative legal proceedings are offered: the definition of possibility of application of procedure in case of intervention of a third party who declares independent requirements concerning a subject of dispute, with her consent; the resolving the issue of the possibility of applying the procedure during the appellate and cassation proceedings; the establishing the possibility of applying the procedure in an ad hoc; the fixing a direct rule about participation of a party’s representative in the procedure; the increasing the scope of powers of a judge as a participant in the procedure; the enshrining in the administrative law the possibility for the subjects of authorities to make additional decisions in order to achieve reconciliation.Item Реальні акти як інструмент публічного адміністрування(Хмельницький університет управління та права імені Леоніда Юзькова, 2021) Муза, Олег Валентинович; Muza, OlehДосліджено феномен реальних актів як інструмент публічного адміністрування. Закріплення інструменту публічного адміністрування «реальні акти» вперше віднайшло своє втілення у німецькій доктрині адміністративного права. Наукове дослідження реальних актів в українському адміністративному праві ще не отримало належних результатів. Сформульовано визначення реальних актів як неформальних рішень чи дій органів публічної адміністрації, що приймаються або вчиняються поза межами правового регулювання управлінської діяльності та спрямовані на комунікацію з приватними особами. Визначено правові ознаки реальних актів: 1) є неформальними рішеннями чи діями органів публічної адміністрації; 2) метою їхнього застосування є повідомлення приватних осіб про суспільно значиму інформацію або досягнення консенсусу між органами публічної адміністрації та приватними особами у ході адміністративної процедури; 3) їх зміст не відображає остаточного результату владно-управлінського волевиявлення органів публічної адміністрації; 4) є додатковими неправовими засобами комунікації органів публічної адміністрації з приватними особами; 5) можуть бути оскаржені до суду у випадку порушення прав, свобод чи законних інтересів приватних осіб. Зауважено, що реальні акти за юридичною природою та формою прийняття (вчинення) не є адміністративними актами. Зроблено висновок про те, що реальні акти доповнюють систему інструментів публічного адміністрування та відображають частину управлінської діяльності органів публічної адміністрації, що не має чіткої правової формалізації. Застосування реальних актів органами публічної адміністрації дозволяє підвищити ефективність у взаємовідносинах з приватними особами під час виникнення відносин адміністративної процедури. Реальні акти не є юридичними фактами, що можуть призводити до динаміки адміністративних правовідносин, однак їхнє застосування може бути предметом судового розгляду з метою захисту прав, свобод та законних інтересів приватних осіб у відносинах з органами публічної адміністрації. Адміністративно-процедурне законодавство України повинно містити положення про можливість застосування реальних актів з метою розширення можливостей владно-управлінського впливу органів публічної адміністрації на різні сфери публічного адміністрування. In the article the phenomenon of real acts as a public administration tool is researched. The consolidation of public administration tool «real acts» was first embodied in the German doctrine of administrative law. The scientific research of real acts in the Ukrainian administrative law hasn’t yet received the necessary results. It’s formulated the definition of real acts as informal decisions or actions of public administration bodies which are adopted or committed outside the legal regulation of administrative activities and aimed at communication with private persons. It’s determined the legal features of real acts: 1) they are informal decisions or actions of public administration bodies; 2) the purpose of their application is to inform private persons about socially significant information or to reach a consensus between public administration bodies and private persons during the administrative procedure; 3) their content doesn’t reflect the final result of the power influence of public administration bodies; 4) they are additional illegal means of communication of public administration bodies with private persons; 5) may be appealed in court in case of violation of the rights, freedoms or interests of private persons. It’s noted that the real acts for the legal nature and form of adoption (committed) aren’t administrative acts. It’s concluded that real acts complement the system of public administration tools and reflect the part of administrative activity of public administration bodies, which doesn’t have a legal formalization. The use of real acts by public administration bodies allows to increase the efficiency of relations with private persons during the occurrence of administrative procedure relations. The real acts aren’t legal facts that can lead to the dynamics of administrative legal relations, but their application may be subject of court legal proceedings to protect the rights, freedoms and interests of private persons with public administration bodies. Administrative procedural legislation of Ukraine should contain provisions on the possibility of applying real acts in order to expand the possibilities of public influence of public administration bodies on various spheres of public administration.Item Характеристика нормативних підстав застосування дискреційних повноважень(Запорізький національний університет, 2024) Муза, Олег Валентинович; Muza, Oleh; Нестерик, М. О.; Nesteryk, M.Стаття присвячена висвітленню однієї з актуальних теоретико-практичних проблем щодо специфічних форм закріплення нормативних підстав застосування дискреційних повноважень в адміністративних правовідносинах. Актуальність тематики пов’язана з проблемами, що виникають при тлумаченні норм права щодо вирішення питання, чи дійсно законом передбачено застосування дискреційного повноваження, та в якій частині. Вочевидь, дана проблема викликана недостатнім нормативним регулюванням та об’ємом правових висновків Верховного Суду, присвяченим цьому питанню. У статті було проаналізовано основні підходи до визначення поняття «дискреція», визначено характерні особливості нормативних підстав застосування дискреційного повноваження, наведено приклади закріплення дискреційних повноважень у нормативно-правових актах щодо трьох видів дискреції: дискреції щодо прийняття індивідуальних рішень, виконавчої дискреції та політичної дискреції. Надано оцінку відповідним нормам права та вказаним видам дискреційних повноважень. Наголошено, що встановлення дискреційних повноважень не являється поодинокими випадками, враховуючи, що вивченню питання застосування адміністративного розсуду, як правило, приділяється недостатня увага. Акцентовано увагу на необхідності детального з’ясування змісту норм законодавства з метою уникнення хибного висновку про закріплення законом саме дискреційного повноваження. Відображено відповідний алгоритм, який дозволить переконатися у правильності пропонованих висновків. Висвітлено основні аспекти, які можуть свідчити про те, що суб’єктом нормотворення фактично було передбачено повноваження адміністративного розсуду. The article is devoted to highlighting one of the current theoretical and practical problem regarding the specific forms of establishing the normative basis for the application of discretionary powers. The relevance of the topic is related to the problems arising when interpreting the rules of law regarding the issue of whether the application of discretionary power is indeed provided by law and to what extent. Obviously, this problem is caused by insufficient regulatory regulation, a lack of conclusions of the Supreme Court dedicated to this issue, and other factors. Methods of analysis, comparison, synthesis, and formal-legal methods were used for writing the work. In the article analyzes the main approaches to defining the concept of «discretion,» identifies the characteristic features of the normative basis for the application of discretionary power, provides examples of the establishment of discretionary powers in legal acts regarding three types of discretion: individual decision-making discretion, executive discretion, and policy-making discretion, and evaluates the relevant legal norms and these types of discretionary powers. The article emphasizes that the establishment of discretionary powers is not isolated, considering that the study of the application of administrative discretion usually receives insufficient attention. The work focuses on the need for meticulous research of legislative norms to avoid incorrect conclusions about the establishment of discretionary power by law, outlines the corresponding algorithm that allows one to verify the correctness of their conclusions, and highlights the main aspects that may indicate that the subject of law-making indeed provided for the power to apply administrative discretion.