Browsing by Author "Shulha, Maryna"
Now showing 1 - 10 of 10
Results Per Page
Sort Options
Item Modernising education: unlearned lessons from Frederick Taylor(American Linguist Association, 2021) Shulha, Maryna; Шульга, Марина Андріївна; Шульга, Марина Андреевна; Poperechna, Halyna; Kondratiuk, Liubov; Petryshyn, Halyna; Zubchyk, OlehNowadays, the term “modernisation” is usually associated with the term “digitalisation”, which, in its turn, is adopting semantics of the terms “modern”, “progressive”, “future”. Frederick Taylor was one of the first scholars to face the limits of the latter and came close to a number of questions concerning their boundary indicators, content characteristics and guidelines for their establishment. Nowadays, these unexplained questions tend to disguise themselves as something “inevitable”, “obvious”, “insurmountable” in the educational process. The methods of an integrated approach allowed for demonstrating that the understanding of the content of the so-called “unlearned lessons” from Frederick Taylor regarding the problem of “human capacity” in terms of its mental component can help sufficiently in finding an answer to the question about the ways of developing critical thinking among the inhabitants of this space, and about the specific “trivium” and “quadrivium” for them. Therefore, it was concluded that the problem of “human capacity” is crucial for the development of the ideology of education as a system of ideas about the role and purpose of education in society, and, thus, about what is an “educated person” and how it is possible to create one today.Item When does the state disappear? (in memory of Rudolf Kjellen)(American Linguist Association, 2021) Shulha, Maryna; Шульга, Марина Андріївна; Шульга, Марина Андреевна; Nelipa, Dmytro; Korchak, Nataliia; Vashchenko, KostiantynItem Демократія: одержимість чи приреченість? (до 30-річчя виходу «Відживлення демократії» Жана-Франсуа Ревеля)(Національний університет «Одеська юридична академія», 2022) Шульга, Марина Андріївна; Shulha, Maryna; Шульга, Марина АндреевнаСтаття присвячена тридцятиріччю виходу в світ праці французького філософа, політолога Жана-Франсуа Ревеля «Відживлення демократії» (1992). В центрі уваги автора статті – ідея Ревеля про неоднозначність визначення демократії як «остаточної форми людського врядування». Автор статті задається питанням: «Що означає ця остаточність, в сенсі - які моделі поведінки тягне за собою і до чого зобов’язує?». Якщо «демократичну ейфорію» (Ревель), то як бути з чотирма вадами, «перекрученнями» демократії – корупцією, комерціалізацією політики, «демократичною зневірою» і постулюванням свободи як індивідуалізму та партикуляризму. Ці вади у випадку «демократичної ейфорії» сприймаються як прикрий, але неминучий і нездоланний додаток до демократії, з яким ми маємо рахуватися і, по можливості, прагнути його пом’якшити. Якщо ж «остаточність» демократії – це наша на неї приреченість, то ми приречені постійно сумніватися в остаточності демократії як «форми людського самоврядування» і постійно доводити цю остаточність, у тому числі, й не оминати певні теми-проблеми, що пов’язані з цією політією. Зокрема, «що вважати чесними виборами?»; «як співвідносяться свобода і факт виборності?»; «чи є недемократичне тоталітарним за замовчуванням?»; «як бути з тим, що цінності, які обстоюються в ім’я демократії, не завжди є демократичними?»; «що вважати непорушними засадничими свободами людини?»; «як пов’язані між собою суверенітет держави та ідея прав людини?», або ж «як доктрина обмеженого суверенітету може служити демократії?». Головний висновок Ревеля, який, на думку автора, і має бути покладений в основу будь-яких демократичних перетворень у суспільстві, полягає у тому, що без людських зусиль, лише покладаючись на «автоматичне імплантування» демократії та звичку «доведення через майбутнє» її «остаточності», претензії на універсальність з боку цієї політії приречені на поразку, а сама вона втратить як здатність до вдосконалення, так й здатність до протистояння новим загрозам. Автор статті робить висновок, що у випадку демократії ми стикаємося зі своєрідною «пасткою остаточності», ігнорування якої в інтелектуальному дискурсі неминуче обертається «демократичною ейфорією», а отже і мовчазною згодою з «вадами демократії». The article is devoted to the thirtieth anniversary for paper publication “Revival of Democracy” (1992) by the French philosopher, political scientist JeanFrancois Revel. Its spotlight is Revel’s thesis concerning democracy as “ultimate form of human government”. What does irrevocability mean, what models of behavior does it involve, what does it oblige to? When “democratic euphoria” (Revel), then what can we do with four shortcomings, “distortions” of democracy – corruption, commercialization of policy, “democratic disappointment” and postulation of freedom both individualism and particularism. The said shortcomings in case of “democratic euphoria” shall be apprehended as unpleasant but inevitable and invincible addition to the democracy, which we have to take into account and, as far as possible, sick to extenuate them. As long as the “irrevocability” of democracy is our predestination to it, then we doom to doubt permanently in irrevocability of democracy as “the form of human government”, and prove constantly this irrevocability, including not evading certain themes-problems connected with this politeia. In particular, “what can be considered as fair election?”; “in what way freedom is correlated with a fact of electivity?”; “whether nondemocratic is totalitarian by default?”; “what to do when values defended for the sake of democracy are not always democratic?”; “what can be considered as inviolable principle freedoms of people?”; “what links are between sovereignty of a state and idea of human rights?”, or “in what way the doctrine of limited sovereignty can serve for democracy?”. Revel’s basic conclusion is in the fact that claims for universality on the part of the politeia shall be doomed for defeat without human efforts, just relying upon “automatic implantation” of democracy and habit of “proving through the future” of its “irrevocability”, and it shall lose both ability for improvement and capacity for resistance against new threats.Item Китай у світлі геополітики (теоретико-ретроспективний ракурс)(ДВНЗ «Ужгородський національний університет», 2022) Шульга, Марина Андріївна; Shulha, Maryna; Шульга, Марина АндреевнаКитай сьогодні – безсумнівний регіональний і глобальний гравець. Такий його статус можна пояснювати по-різному – і як «диво», і як результат вмілого і послідовного керівництва країною, і як продукт відвічної китайської мудрості-хитрості. Але якщо скористатися методом ретроспективи і помістити цей метод у геополітичну площину, то можна дійти висновку, що так зване вивищення Китаю є закономірним процесом з огляду на передбачення і застереження класиків геополітики. Генрі Кіссинджер (2014 рік) пов’язує його із залученням Китаю до Вестфальської системи всупереч правилам цієї системи, наслідком чого є прагнення Китаю стати самостійним гравцем, тобто учасником вироблення правил уже нового світового порядку. Збігнев Бжезінський (1997 рік) – із потенціалом «геостратегічного гравця», здатного створювати критичні для глобальної першості Сполучених Штатів Америки регіональні комбінації. Знову ж таки Г. Кіссинджер фактично випереджає Зб. Бжезінського, називаючи ще у 1957 році найбільш небезпечною такою комбінацією «радянсько-китайський блок». І, тим самим, лише повторює тезу Ніколаса Спайкмена (1942 рік) про неприпустимість для США виникнення радянсько-китайського союзу після Другої світової війни. Знову ж таки, лише обігравши у нових історичних умовах застереження Хелфорда Маккіндера (1904 рік) про неминуче перетворення Китаю на «жовту небезпеку для світової свободи» у випадку отримання доступу до ресурсів Росії. Що, у свою чергу, є лише продовженням думки Альфреда Мехена (1900 рік) про так звану «проблему Азії», зумовлену можливістю поєднання «природних умов», які дають Росії «переваги на межі виключності», з «величезною прихованою силою Китаю». Для унеможливлення використання цієї сили проти Росії Петро Бадмаєв у тому ж 1900 році пропонує програму «вітання і ласки», елементом якої має стати торгівельно-політичне зближення Росії та Китаю. А от сам А. Мехен визначає способом попередження актуалізації сили Китаю з боку США «політику відкритих дверей», що й запускає увесь процес «раптового» піднесення Китаю, у якому цивілізаційна пам’ять про «китайський ключ» (Михайло Петров) використовується Китаєм для набуття сьогочасного статусу потужного регіонального і глобального гравця. Today, China is an apparent regional and global player. Different explanations may be offered for this status: a «miracle», a result of skillful and sequential governance of the country, and a product of eternal Chinese wisdom and ingenuity. But the use of a retrospective method placed in the geopolitical plane leads us to the conclusion suggesting that the so-called rise of China is a natural process given the geopolitics classics’ predictions and reservations. Henry Kissinger (2014) associates it with China’s involvement in the Westphalian sovereignty, contrary to the rules of this system, which results in China’s desire to become an independent player, that is, to take part in the development of rules for a new world order. Zbigniew Brzezinski (1997) points at the potential of a «geostrategic player» capable of creating regional combinations that are critical for the global supremacy of the United States. Here again, Kissinger was actually ahead of Zb. Brzezinski when already in 1957 he called the «Soviet-Chinese block» the most dangerous combination. And, thus, he only echoed Nicholas Spykman’s point (1942) of the inadmissibility of the Soviet-Chinese alliance after World War II for the United States. Once again, it was based on Halford Mackinder’s warning (1904) put in the new historical conditions that brought a focus on the inevitable transformation of China into a «yellow danger to the world freedom» in the event of access to Russia’s resources. Which, in turn, only continued Alfred Mahan’s (1900) view of the so-called «Asian problem» resulting from the possibility of combining «natural conditions» that provided Russia with the «advantages on the verge of exclusivity» and ensured «China’s enormous hidden power». In the same 1900, Peter Badmayev, while speaking of preventing the use of this force against Russia, proposed a program of «welcoming and favors» including the trade and political rapprochement of Russia and China. As for Mahan, he identifies an «open door policy» as a way for the USA to prevent China from escalating its power that launches the whole process of a «sudden» rise of China, in which the civilized memory of the «Chinese key» (Mikhail Petrov) is used by China to gain its current status as a powerful regional and a global player.Item Конституційний патріотизм: українські контексти та європейські практики(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2023-02-21) Шульга, Марина Андріївна; Shulha, Maryna; Шульга, Марина АндреевнаItem Обмеження державної політики: спроба узагальнення(ДВНЗ «Ужгородський національний університет», 2021) Шульга, Марина Андріївна; Shulha, Maryna; Шульга, Марина АндреевнаДослідження державної політики видається неповним, якщо оминається питання щодо її обмеження (або неспроможності). Чи є ці обмеження суто суб’єктивними, пов’язаними виключно з професійною компетентністю тих, хто розробляє і здійснює державну політику? Чи ж існує низка чинників, які покладають об’єктивні обмеження державному втручанню і, як такі, підлягають осмисленню з прицілом на створення «теорії неспроможностей уряду» (Девід Веймер та Ейден Вайнінг)? Зазначені чинники пропонується класифікувати за ступенем співвідношення у них суб’єктивних і об’єктивних складників. Так, у випадку чинників здійсненності маємо співрозмірність цих складників. У випадку чинників, що пов’язані з «другим парадоксом політики» (Леслі Пал) – не лише з необхідністю урахування об’єктивних складників (згідно із Леслі Палом, – це державна традиція, «минулі наміри», «широка система владних стосунків») під час вироблення нової державної політики, а й з можливістю їх видозміни. У випадку обмежень державної політики, що покладаються особливостями демократичних політичних систем (згідно із Девідом Веймером та Ейденом Вайнінгом, – це пряма демократія, представницька влада, бюрократичне забезпечення, децентралізація) – з об’єктивністю, яка не підлягає змінам. А от у разі обмежень, що зумовлені ринковою моделлю економіки, – з об’єктивністю, яка не лише стає підставою для державного втручання, а й постулює співробітництво з приватним сектором як умову успішності цього втручання. У будь-якому разі знання про обмеження державної політики дозволяє краще зрозуміти її наміри і, головне, її можливості і спроможності у пункті вирішення суспільних проблем. The study of public policy is incomplete if the question of its limitations (or failures) is omitted. Are these limitations purely subjective, related solely to the professional competence of those who develop and implement public policy? Or are there a number of factors imposing objective limitations on government intervention and, as such, are subject to reflection with a view to creating a “theory of government failures” (David Weimer and Aidan Vining)? We suggest classifying these factors according to the extent to which they contain subjective and objective components. Thus, in the case of the feasibility factors we have the proportionality of these components. In the case of factors associated with the “second paradox of politics” (Leslie Pal), and not only a need to take into account the objective components (according to Leslie Pal, these are state tradition, “past intentions”, and “a broad system of power relations”) during the development of new public policies, but also with the possibility of their modification. In the case of the public policy limitations inherent in the features of democratic political systems (according to David Weimer and Aidan Vining, this is direct democracy, representative power, bureaucratic provision, decentralization), with objectivity which is not subject to change. However, in the case of limitations imposed by the market model of the economy – with objectivity, which not only becomes the basis for state intervention, but also postulates cooperation with the private sector as a condition for the success of such intervention. In any case, knowledge of the public policy limitations allows us to better understand its intentions and, most importantly, its capabilities and capacities in terms of addressing public problems.Item Ориентализм и диалог цивилизаций(Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса, 2016) Шульга, Марина Андреевна; Shulha, Maryna; Шульга, Марина АндріївнаThe information given in the article concerns the dialogue among civilizations as it is provided within the discourse of Orientalism. The conclusion is drawn that this discourse tends to limit the dialogue among civilizations by the tasks of mutual cultural enrichment and separation and promotion of universal human values. The question about the reasons of the recognition of certain universal values by the Orientalism is ignored, thus the term «dialogue among civilizations» may lose its sonority and becomes an euphemism. У статті розглядається діалог цивілізацій, як він передбачений у межах дискурсу орієнталізму. Робиться висновок, що зазначеному дискурсу властиво обмежувати діалог цивілізацій завданнями взаємного культурного збагачення та виокремлення і просування універсальних людських цінностей. Питання ж про підстави визнання тих чи інших цінностей універсальним орієнталізмом оминається, внаслідок чого термін «діалог цивілізацій» може втратити свою милозвучність і перетворитися на евфемізм.Item Україна в ракурсі геополітики: перечитуючи Хелфорда Макіндера(ДВНЗ «Ужгородський національний університет», 2019) Шульга, Марина Андріївна; Shulha, Maryna; Шульга, Марина АндреевнаРозкривається зміст основних понять геополітики, які були введені в обіг Хелфордом Макіндером. Крізь призму цих понять розглядається місце України в системі «Стратегічний Хартленд» (Х. Маккіндер). Окреслюються умови, за яких Україна спроможна виконати ту роль, яка відводиться їй у цій системі. The content of the main concepts of geopolitics, which were put into practice by the Halford Maсkinder, is defined. Through the prism of these concepts the place of Ukraine in the system of “Strategic heartland” (H. Maсkinder) is discussed. The author outlines conditions under which Ukraine is able to fulfill the role that is given to it in this system. Раскрывается содержание основных понятий геополитики, которые были введены в обращение Хэлфордом Макиндером. Сквозь призму этих понятий рассматривается место Украины в системе «Стратегический Хартленд» (Х. Макиндер). Очерчиваются условия, при которых Украина способна исполнить ту роль, которая отведена ей в этой системе.Item Універсальність цінностей європейської цивілізації(Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса, 2017) Шульга, Марина Андріївна; Shulha, Maryna; Шульга, Марина АндреевнаУніверсальність цінностей європейської цивілізації зазвичай пов’язують з універсальністю демократії як «остаточної форми людського врядування» (Ж-Ф. Ревель). Водночас універсальність демократії обмежена не лише спотвореннями її природного способу функціонування, які, за висновком Ж.-Ф. Ревеля, мають місце в сучасних розвинених країнах, а й так званою «проблемою демократичності» (П. Кільманзегг), що багато у чому зумовлена орієнталістським витлумаченням універсалізму як засадничої цінності європейської, зокрема, християнської етики. Чи існує інше, окрім орієнталістського, прочитання універсалізму і як воно може вплинути на сприйняття цінностей європейської цивілізації як універсальних? The universality of the values of European civilization is associated with the universality of democracy as the "ultimate form of human governance" (J. F. Revel). At the same time, the universality of democracy is limited not only by the distortions of its natural way of functioning, which, according to J.F. Revel, take place in modern developed countries, but also with the so-called "problem of democracy" (P. Kilmanzegg), which is mainly caused by the orientalist interpretation of universalism as the fundamental value of European, in particular, Christian ethics. Does any other definition of universalism, except from the orientalist one, exist? How this definition can influence the perception of the values of European civilization as universal?Item Цивілізаційний вибір у поведінковому вимірі(Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса, 2018) Шульга, Марина Андріївна; Shulha, Maryna; Шульга, Марина АндреевнаКрізь призму доробку Миколи Шлемкевича проаналізовані поведінкові аспекти проблеми цивілізаційного вибору України. Акцентовані ті моделі-взірці поведінки або типи «української людини» з переліку М. Шлемкевича, які виявляються і підставою, і метою цивілізаційного вибору України на користь євроатлантичного вектора розвитку. Ukraine’s civilazational choice’ behavorial aspects were analyzed in terms of Mykola Shlemkevych work. Those behavorial patterns (or rather kinds of «Ukrainian citizen») which at the same time are the reason and purpose for Ukraine’s civilizational choice of euroatlantic development vector.