Демократія: одержимість чи приреченість? (до 30-річчя виходу «Відживлення демократії» Жана-Франсуа Ревеля)
No Thumbnail Available
Date
2022
Journal Title
Journal ISSN
Volume Title
Publisher
Національний університет «Одеська юридична академія»
Abstract
Стаття присвячена тридцятиріччю виходу в світ праці французького філософа, політолога Жана-Франсуа Ревеля «Відживлення демократії» (1992). В центрі
уваги автора статті – ідея Ревеля про неоднозначність визначення демократії як «остаточної форми людського врядування». Автор статті задається питанням: «Що означає ця остаточність, в сенсі - які моделі поведінки тягне за собою і до чого зобов’язує?». Якщо «демократичну ейфорію» (Ревель), то як бути з чотирма вадами, «перекрученнями» демократії – корупцією, комерціалізацією політики, «демократичною зневірою» і постулюванням свободи як індивідуалізму та партикуляризму. Ці вади у випадку «демократичної ейфорії» сприймаються як прикрий, але неминучий і нездоланний додаток до демократії, з яким ми маємо рахуватися і, по можливості, прагнути його пом’якшити.
Якщо ж «остаточність» демократії – це наша на неї приреченість, то ми приречені постійно сумніватися в остаточності демократії як «форми людського самоврядування» і постійно доводити цю остаточність, у тому числі, й не оминати певні теми-проблеми, що пов’язані з цією політією. Зокрема, «що вважати чесними виборами?»; «як співвідносяться свобода і факт виборності?»; «чи є недемократичне тоталітарним за замовчуванням?»; «як бути з тим, що цінності, які обстоюються в ім’я демократії, не завжди є демократичними?»; «що вважати непорушними засадничими свободами людини?»; «як пов’язані між собою суверенітет держави та ідея прав людини?», або ж «як доктрина обмеженого суверенітету може служити демократії?».
Головний висновок Ревеля, який, на думку автора, і має бути покладений в основу будь-яких демократичних перетворень у суспільстві, полягає у тому, що без людських зусиль, лише покладаючись на «автоматичне імплантування» демократії та звичку «доведення через майбутнє» її «остаточності», претензії на універсальність з боку цієї політії приречені на поразку, а сама вона втратить як здатність до вдосконалення, так й здатність до протистояння новим загрозам. Автор статті робить висновок, що у випадку демократії ми стикаємося зі своєрідною «пасткою остаточності», ігнорування якої в інтелектуальному дискурсі
неминуче обертається «демократичною ейфорією», а отже і мовчазною згодою з «вадами демократії».
The article is devoted to the thirtieth anniversary for paper publication “Revival of Democracy” (1992) by the French philosopher, political scientist JeanFrancois Revel. Its spotlight is Revel’s thesis concerning democracy as “ultimate form of human government”.
What does irrevocability mean, what models of behavior does it involve, what does it oblige to? When “democratic euphoria” (Revel), then what can we do with four shortcomings, “distortions” of democracy – corruption, commercialization of policy, “democratic disappointment” and postulation of freedom both individualism and particularism. The said shortcomings in case of “democratic euphoria” shall be apprehended as unpleasant but inevitable and invincible addition to the democracy, which we have to take into account and, as far as possible, sick to extenuate them.
As long as the “irrevocability” of democracy is our predestination to it, then we doom to doubt permanently in irrevocability of democracy as “the form of human government”, and prove constantly this irrevocability, including not evading certain themes-problems connected with this politeia. In particular, “what can be considered as fair election?”; “in what way freedom is correlated with a fact of electivity?”; “whether nondemocratic is totalitarian by default?”; “what to do when values defended for the sake of democracy are not always democratic?”; “what can be considered as inviolable principle freedoms of people?”; “what links are between sovereignty of a state and idea of human rights?”, or “in what way the doctrine of limited sovereignty can serve for democracy?”.
Revel’s basic conclusion is in the fact that claims for universality on the part of the politeia shall be doomed for defeat without human efforts, just relying upon “automatic implantation” of democracy and habit of “proving through the future” of its “irrevocability”, and it shall lose both ability for improvement and capacity for resistance against new threats.
Description
Keywords
Жан-Франсуа Ревель, «остаточність» демократії, перекручення демократії, «демократична ейфорія», демократія як неминучість, Jean-Francois Revel, “irrevocability” of democracy, misrepresentation of democracy, “democratic euphoria”, democracy as inevitability
Citation
Шульга М. А. Демократія: одержимість чи приреченість? (до 30-річчя виходу «Відживлення демократії» Жана-Франсуа Ревеля) / М. А. Шульга // Актуальні проблеми філософії та соціології : наук.-практ. журн. / М-во освіти і науки України, Нац. ун-т «Одес. юрид. акад.» ; [редкол.: Секундант С. Г. (голов. ред.) та ін.]. – Одеса, 2022. – Вип. 36. – С. 141–146.