Browsing by Author "Tsvirkun, Yurii"
Now showing 1 - 20 of 28
Results Per Page
Sort Options
Item Аналіз законодавчих змін, рекомендацій та законопроектів, спрямованих на удосконалення адміністративного судочинства в Україні під час дії воєнного стану(Видавничий дім «Гельветика», 2022) Цвіркун, Юрій Іванович; Tsvirkun, Yurii; Цвиркун, Юрий ИвановичУ статті подано аналіз новел законодавства, рекомендацій Верховного Суду та Ради суддів України, а також зареєстрованих Верховною Радою України законопроектів, спрямованих на удосконалення адміністративного судочинства в Україні під час воєнного стану. Наголошено, що, незважаючи на умови воєнного стану, конституційне право на судовий захист не може бути обмеженим. Навіть в цих непростих умовах право фізичних та юридичних осіб щодо оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, яке гарантоване статтею 55 Конституції України, має бути забезпечене державою. Звернено увагу на зусилля, вчинені органами системи правосуддя та іншими органами влади щодо покращення ситуації у сфері судочинства у період воєнних дій та на перешкоди у цій сфері, які, зокрема, парламент намагається усунути шляхом прийняття змін до законодавства, у тому числі і до Кодексу адміністративного судочинства України. Аргументовано на необхідності створення дієвих механізмів на рівні закону, які б працювали і забезпечували доступність до правосуддя у воєнний час, сприяли справедливому, неупередженому та своєчасному розгляду й вирішенню адміністративних справ та ефективному захисту прав, свобод та інтересів особи від порушень з боку суб’єктів владних повноважень. Акцентується, що оперативне вироблення нових концепцій адміністративного судочинства та перспективи їх подальшої практичної реалізації залежать від розв’язання назрілих проблем в правовому полі та адміністративної і судової практики. Проаналізована діяльність судів у період з 24.02.2022 по 02.05.2022. Розглянуто способи удосконалення норм матеріального і процесуального права щодо здійснення судочинства в умовах воєнного чи надзвичайного стану. The article presents an analysis of new legislation, recommendations of the Supreme Court and the Council of Judges of Ukraine, as well as bills registered by the Verkhovna Rada of Ukraine aimed at improving administrative justice in Ukraine during martial law. It is emphasized that despite the conditions of martial law, the constitutional right to judicial protection cannot be limited. Even in these difficult conditions, the right of individuals and legal entities to appeal in court against decisions, actions or omissions of public authorities, local governments, officials and officials, which is guaranteed by Article 55 of the Constitution of Ukraine, must be guaranteed by the state. Attention is drawn to the efforts made by the judiciary and other authorities to improve the situation in the field of justice during hostilities and to obstacles in this area, which, in particular, Parliament is trying to eliminate by amending legislation, including the Code of Administrative Procedure justice of Ukraine. It is argued that it is necessary to create effective mechanisms at the level of law that would work and ensure access to justice in wartime, promote fair, impartial and timely consideration and resolution of administrative cases and effective protection of human rights, freedoms and interests from violations by government officials powers. It is emphasized that the prompt development of new concepts of administrative proceedings and the prospects for their further practical implementation depend on the solution of pressing problems in the legal field and administrative and judicial practice. The activity of courts in the period from 24.02.2022 to 02.05.2022 is analyzed. Ways to improve the rules of substantive and procedural law on the conduct of justice or martial law are considered.Item Аналіз рішень Європейського суду з прав людини у справах проти України щодо незалежності судової влади(Видавничий дім «Гельветика», 2026) Цвіркун, Юрій Іванович; Tsvirkun, YuriiУ статті здійснено аналіз рішень Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) у справах проти України, які стосуються незалежності судової влади. Акцентовано увагу на тому, що в Рішення ЄСПЛ вже тривалий період часу, зокрема, зі вступом України в 1995 році до Ради Європи, сприяють гармонізації національної правової системи із правовою системою Європейського Союзу (далі – ЄС). ЄСПЛ відведено особливу роль інституційного гаранта верховенства права, який, окрім іншого, формує національну правозастосовну практику. Ураховуючи низку наукових досліджень, відмічено, що міжнародні правові стандарти поділяються на: 1) міжнародні стандарти, які містяться у загальносвітових документах; 2) регіональні, наприклад, європейські стандарти, які закріплені в європейських міжнародних правових актах. Крім цього, у сфері правосуддя міжнародні стандарти в науковій літературі класифікуються на: 1) базові – універсальні міжнародні стандарти, закріплені в основоположних документах, що визначають стандарти правової держави; 2) спеціальні – галузеві міжнародні стандарти у сфері правосуддя; 3) міжнародні стандарти, втілені у практиці міжнародних юрисдикційних органів. При цьому зроблено висновок, що європейські стандарти справедливого суду закріпленні у низці європейських міжнародних документів – міжнародних договорах, які, в залежності від їх юридичної сили, є обов’язковими для України або мають рекомендаційних характер. Що ж до рішень ЄСПЛ, то вони теж містять відповідні міжнародні стандарти, але відносяться не до базових чи спеціальних, а до тих, які втілені у практиці міжнародних юрисдикційних органів. Розкрито зміст рішень ЄСПЛ у таких справах «Совтрансавто-Холдинг проти України», «Агрокомплекс проти України», «Волков проти України», «Денісов проти України», «Куликов та інші проти України», «Гуменюк та інші проти України», «Овчаренко та Колос проти України», «Головчук проти України» тощо. Звернено увагу на порушення норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція, ЄКПЛ), які допущено Україною у цих справах. Разом з тим, підкреслено, що аналіз указаних вище Рішень ЄСПЛ говорить про те, що гарантії незалежності судді, які закріплені, зокрема, в статті 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» часто не забезпечуються на практиці, а також про наявність в Україні системних порушень щодо незалежності судової влади. Також відмічено, що вітчизняні суди при ухваленні рішень вже частіше застосовують норми Конвенції та протоколів до неї, а також правові позиції ЄСПЛ, що викладені в проаналізованих Рішеннях та які гарантують право на справедливий суд (стаття 6), право на ефективний засіб юридичного захисту (стаття 13), право на захист власності (стаття 1 Першого протоколу до ЄКПЛ). За результатами викладеного дослідження зроблено висновки, що критерії, які визначають незалежність суду, що викладені в рішеннях ЄСПЛ, мають бути взятими до уваги і сприйматися буквально посадовими особами та органами, які причетні до сфери судоустрою та формування суддівського корпусу в Україні. Також зауважено, що забезпечення верховенства права, справедливого суду та дотримання базових прав людини є невід’ємними складовими політичних вимог для вступу України до ЄС. Україна має синхронізувати своє законодавство з правом Євросоюзу (Acquis communautaire) і для цього, за різними аналізами, необхідно ухвалити близько тисячі законопроєктів. Однак, щоб це забезпечити Україна повинна продовжувати реформи в царині правосуддя з урахуванням положень ЄКПЛ та зі звірянням до практики ЄСПЛ. The article analyzes the decisions of the European Court of Human Rights (hereinafter – ECtHR) in cases against Ukraine related to the independence of the judiciary. Attention is focused on the fact that the ECtHR Decision has been promoting the harmonization of the national legal system with the legal system of the European Union (hereinafter – EU) for a long period of time, in particular, with the accession of Ukraine to the Council of Europe in 1995. The ECtHR has a special role as an institutional guarantor of the rule of law, which, among other things, shapes national law enforcement practice. Taking into account a number of scientific studies, it is noted that international legal standards are divided into: (1) international standards, which are contained in global documents; (2) regional, for example, European standards, which are enshrined in European international legal acts. In addition, in the field of justice, international standards in the scientific literature are classified into: 1) basic – universal international standards enshrined in the fundamental documents defining the standards of the rule of law; 2) special – industry international standards in the field of justice; 3) international standards embodied in the practice of international jurisdictional bodies. It was concluded that European fair trial standards are enshrined in a number of European international documents – international treaties, which, depending on their legal force, are binding for Ukraine or have a recommendatory nature. As for the decisions of the ECtHR, they also contain relevant international standards, but do not refer to basic or special ones, but to those embodied in the practice of international jurisdictional bodies. The content of the decisions of the ECtHR in such cases «Sovtransavto-Holding v. Ukraine», «Agrocomplex v. Ukraine», «Volkov v. Ukraine», «Denisov v. Ukraine», «Kulikov and others v. Ukraine», «Humenyuk and others v. Ukraine», «Ovcharenko and Kolos v. Ukraine», «Golovchuk v. Ukraine», etc. Attention was drawn to the violation of the norms of the Convention on the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms (hereinafter – Convention, ECHR), which were committed by Ukraine in these cases. At the same time, it is emphasized that the analysis of the above-mentioned Decisions of the ECtHR indicates that the guarantees of the independence of the judge, which are enshrined, in particular, in Article 48 of the Law of Ukraine «On the Judiciary and the Status of Judges», are often not ensured in practice, as well as the presence of systemic violations in Ukraine regarding the independence of the judiciary. At the same time, it was noted that domestic courts, when making decisions, more often apply the norms of the Convention and its protocols, as well as the legal positions of the ECtHR, which are set out in the analyzed Decisions and which guarantee the right to a fair trial (Article 6), the right to an effective means of legal protection (Article 13), the right to property protection (Article 1 of the First Protocol to the ECHR). Based on the results of the presented study, it was concluded that the criteria that determine the independence of the court, which are set out in the decisions of the ECtHR, should be taken into account and taken literally by officials and bodies involved in the sphere of the judicial system and the formation of the judicial corps in Ukraine. It is also noted that ensuring the rule of law, a fair trial and compliance with basic human rights are integral components of political requirements for Ukraine’s accession to the EU. Ukraine must synchronize its legislation with the law of the European Union (Acquis communautaire) and for this, according to various analyzes, it is necessary to adopt about a thousand draft laws. However, in order to ensure this, Ukraine must continue reforms in the field of justice, taking into account the provisions of the ECHR and comparing it to the practice of the ECHR.Item Деякі особливості процесуального розсуду суду за результатами оцінки рішень, дій чи бездіяльності колегіальних суб’єктів публічної адміністрації(Видавничий дім «Гельветика», 2019) Цвіркун, Юрій Іванович; Tsvirkun, YuriiСтаття присвячена процесуальному розсуду адміністративного суду за результатами оцінки рішень, дій, бездіяльності колегіальних суб’єктів публічної адміністрації. В ній здійснено аналіз складнощів, які виникають під час процесуальної оцінки рішень, дій, бездіяльності колегіальних суб’єктів публічної адміністрації. Досліджено підстави й межі втручання суду в адміністративний розсуд таких суб’єктів. The article studies the procedural discretion of the administrative court based on the results of the evaluation of decisions, actions, inactivity of collegial entities of public administration. It covers the analysis of the complexities that arise during procedural evaluation of decisions, actions, inactivity of collegial entities of public administration. The author researches the limits and grounds of court interfering into procedural discretion of such entities. Статья посвящена процессуальному усмотрению административного суда по результатам оценки решений, действий, бездействия коллегиальных субъектов публичной администрации. В ней проведен анализ сложностей, возникающих при процессуальной оценке решений, действий, бездействия коллегиальных субъектов публичной администрации. Исследованы основания и пределы вмешательства суда в административное усмотрение таких субъектов.Item До питання повноважень адміністративних судів під час вирішення справ щодо оскарження рішень, дій і бездіяльності колегіальних суб’єктів публічної адміністрації(Видавничий дім «Гельветика», 2017) Цвіркун, Юрій Іванович; Tsvirkun, YuriiItem До питання реалізації дискреційних повноважень колегіальними суб’єктами публічної адміністрації(Институт уголовного права и прикладной криминологии, 2018) Цвіркун, Юрій Іванович; Tsvirkun, YuriiУ статті проаналізовано підходи до визначення поняття «дискреційні повноваження», досліджено дискреційні повноваження колегіальних суб’єктів публічної адміністрації, умови їх реалізації та здійснення судового контролю під час виконання ними таких повноважень. The article analyzes approaches to defining “discretionary powers”, examines discretionary powers of collegial entities of public administration, circumstances of their applying and judicial control over exercising these powers. Articolul analizează abordările privind definiția "puterilor discreționare", examinează competențele discreționare ale subiecților colegial ai administrației publice, condițiile de implementare a acestora și punerea în aplicare a controlului judiciar în exercitarea acestor competențe.Item Забезпечення в Україні міжнародних стандартів у сфері доступу до інформації та обґрунтованість застосування обмежень права на доступ до публічної інформації(Запорізький національний університет, 2022) Цвіркун, Юрій Іванович; Tsvirkun, YuriiУ статті здійснено аналіз положень законодавства України про інформацію. Акцентовано увагу на позитивних досягненнях України у регулюванні відповідної сфери правовідносин. Відмічено, що протягом останніх років прогрес у сфері доступу до публічної інформації в Україні досяг міжнародних стандартів, що, зокрема, підтверджується численними рейтингами якості законів та міжнародними моніторингами. Наведено цьому приклад. Визначено та охарактеризовано основні міжнародні документи, в яких закріплені принципи та стандарти у сфері доступу до інформації, в тому числі документи, згідно яких Україна взяла на себе зобов’язання щодо впровадження та забезпечення відповідних стандартів. Зауважено, що процес інтеграції України до європейського співтовариства став підставою для пришвидшення впровадження та забезпечення в Україні міжнародних стандартів у сфері доступу до інформації. Зроблено висновок, що практика застосування законодавства України про інформацію в умовах воєнного стану засвідчила ряд проблем щодо обґрунтованості введення обмежень права на доступ особи зокрема і суспільства в цілому до певних видів публічної інформації. Наголошено, що оскільки ці проблеми неможливо вирішити шляхом тлумачення закону, законодавець має удосконалити законодавчі положення шляхом внесення базових змін, які б посилили гарантії захисту права на доступ до інформації. Наведено аргументи про необхідність створення дієвих механізмів на рівні закону, які б забезпечували чітку регламентацію обмеження права на доступ до публічної інформації. Зокрема, вказується, що законодавство про інформацію повинно бути детальним і стосуватися усіх важливих питань у цій царині стосунків особи і держави. Зауважено, що приписи міжнародних документів, які узагальнюють підхід до розуміння меж національної безпеки і які вказують, яка інформація, що перебуває у розпорядженні держави, може обмежуватись і в якому випадку, в обов’язковому порядку повинні братись до уваги державними органами при створенні законодавчої бази та її модернізуванні, а також при застосуванні уповноваженими органами і особами чинних норм права. Також у статті досліджується практика Європейського суду з прав людини, Конституційного Суду України та Верховного Суду з питань доступу до інформації. Наголошується, що у разі порушення права доступу до публічної інформації держава повинна забезпечити кожному захист цього права та його відновлення в адміністративному та/або судовому поряду. The article analyzes the provisions of the legislation of Ukraine on information. Attention is focused on the positive achievements of Ukraine in the regulation of the relevant sphere of legal relations. It was noted that in recent years, progress in the field of access to public information in Ukraine has reached international standards, which, in particular, is confirmed by numerous ratings of the quality of laws and international monitoring. An example of this is given. The main international documents, which set principles and standards in the field of access to information, have been identified and characterized, including documents according to which Ukraine undertook to implement and ensure the relevant standards. It was noted that the process of Ukraine's integration into the European community became the basis for accelerating the implementation and provision of international standards in the field of access to information in Ukraine. It was concluded that the practice of applying the legislation of Ukraine on information in the conditions of martial law showed a number of problems regarding the validity of introducing restrictions on the right of access of individuals in particular and society as a whole to certain types of public information. It is emphasized that since these problems cannot be solved by interpreting the law, the legislator should improve the legal provisions by making basic changes that would strengthen the guarantees of protection of the right to access to information. Arguments are given about the need to create effective mechanisms at the level of the law, which would ensure clear regulation of the restriction of the right to access to public information. In particular, it is indicated that the legislation on information should be detailed and refer to all important issues in this area of the relationship between the individual and the state. It is noted that the prescriptions of international documents that generalize the approach to understanding the boundaries of national security and that indicate what information at the disposal of the state can be limited and in what case must be taken into account by state bodies when creating a legislative framework and its modernization, as well as in the application of current legal norms by authorized bodies and persons. The article also examines the practice of the European Court of Human Rights, the Constitutional Court of Ukraine and the Supreme Court on access to information. It is emphasized that in case of violation of the right of access to public information, the state must provide everyone with the protection of this right and its restoration in administrative and/or judicial proceedings.Item Здійснення адміністративного судочинства в умовах воєнного стану(Видавничий центр «Кафедра», 2022-05-18) Цвіркун, Юрій Іванович; Tsvirkun, YuriiItem Значення адміністративних процедур при вирішенні публічно-правових спорів із колегіальними суб’єктами публічної адміністрації(Видавничий дім «Гельветика», 2017) Цвіркун, Юрій Іванович; Tsvirkun, YuriiУ статті досліджено значення адміністративних процедур при вирішенні публічно-правових спорів із колегіальними суб’єктами публічної адміністрації. Приділену увагу особливостям адміністративного оскарження рішень, дій чи бездіяльності колегіальних суб’єктів публічної адміністрації у позасудовому порядку та у порядку адміністративного судочинства. The article studies the importance of administrative procedures in resolving of public-law disputes with collegial entities of public administration. The scope includes the specifics of administrative appeal of decisions, actions or inactivity of collegiate entities of public administration in extrajudicial order and in the administrative legal procedure. В статье исследовано значение административных процедур при решении публично-правовых споров коллегиальными субъектами публичной администрации. Уделено внимание особенностям административного обжалования решений, действий или бездействия коллегиальных субъектов публичной администрации во внесудебном порядке и в порядке административного судопроизводства.Item Колегіальний суб’єкт публічної адміністрації в адміністративному судочинстві як учасник справи: концептуалізація поняття(Одеський державний університет внутрішніх справ, 2018) Цвіркун, Юрій Іванович; Tsvirkun, YuriiItem Медіація як один із механізмів забезпечення рівності під час вирішення публічно-правових спорів(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2025-05-16) Цвіркун, Юрій Іванович; Tsvirkun, YuriiItem Міжнародний кримінальний трибунал як правовий механізм притягнення до відповідальності за воєнні злочини(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2024-11-27) Цвіркун, Юрій Іванович; Tsvirkun, Yurii; Лаухін, Д. Ф.Item Обмеження щодо перетину державного кордону в умовах воєнного стану(Видавничий центр «Кафедра», 2023-06-05) Цвіркун, Юрій Іванович; Tsvirkun, Yurii; Цвиркун, Юрий ИвановичItem Порівняльний аналіз окремих положень законодавства про адміністративну процедуру України та Польщі(Центральноукраїнський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка, 2022) Цвіркун, Юрій Іванович; Tsvirkun, YuriiУ статті здійснено порівняльний аналіз окремих положень Закону України «Про адміністративну процедуру» та Кодексу адміністративного провадження Республіки Польща. Зокрема, аналізується стан нормативно-правового забезпечення функціонування колегіальних суб’єктів публічної адміністрації в Україні та Польщі. Акцентується, що Закон України «Про адміністративну процедуру», який набирає чинності 15 грудня 2023 року, має впорядкувати процедури взаємовідносин, які виникають між особою та органами публічної адміністрації в Україні. Подано перелік позитивних нововведень, які повинен забезпечити Закон України «Про адміністративну процедуру» після набрання чинності його положень. На основі проведеного аналізу зроблено висновок, що українська і польська модель адміністративної юстиції є подібними. Наголошується, що нормативно-правовий акт про адміністративну процедуру повинен бути детальним і стосуватися усіх важливих питань щодо адміністративного провадження. До того ж група норм цього акта в окремому порядку має бути спрямована на регулювання поведінки та діяльності колегіальних суб’єктів публічної адміністрації. Звернено увагу на тому, що сутність, види, функції та повноваження колегіальних суб’єктів публічної адміністрації в ухваленому Законі України «Про адміністративну процедуру» визначені досить мало. Залишаються неунормованими основні складові елементи адміністративних процедур, які здійснюватимуться цими суб’єктами. Законодавчі прогалини щодо відповідальності колегіальних адміністративних органів можуть поглиблювати проблему порушення ними прав, свобод та інтересів особи. Наведено аргументи про необхідність створення дієвих механізмів на рівні закону, які б забезпечували чітку регламентацію процедурного аспекту відносин особи із колегіальними суб’єктами публічної адміністрації. Зроблено висновок про необхідність розмежування регламентації обсягу повноважень колегіальних адміністративних органів та належного відображення специфіки їх реалізації у законодавстві України про адміністративну процедуру. Розглянуто способи удосконалення норм матеріального права, які регулюють правила адміністративних процедур з урахуванням досвіду Республіки Польщі у цій сфері. The comparative analysis of the separate Law of Ukraine "About administrative procedure" and Code of administrative realization of Republic of Poland provisions is carried out in the article. In particular, the state of the normatively-legal providing of functioning of collective subjects of public administration is analysed in Ukraine and Poland. Accented, that Law of Ukraine is "On administrative procedure", that inures on December, 15, 2023, must put in order procedures of mutual relations, that arise up between a person and organs of public administration in Ukraine. The list of positive innovations that Law of Ukraine must provide "On administrative procedure" with inuring his positions is given. On the basis of the conducted analysis drawn conclusion, that the Ukrainian and Polish model of administrative justice is similar. It is marked that a normatively-legal act about administrative procedure must be detailed and touch all important questions in relation to administrative realization. In addition, a group of norms of this act should be aimed separately at regulating the behavior and activities of collegial subjects of public administration. Attention is drawn to the fact that the essence, types, functions and powers of collegial subjects of public administration are defined rather poorly in the adopted Law of Ukraine "On Administrative Procedure". The main components of the administrative procedures that will be carried out by these entities remain unregulated. Legislative gaps regarding the responsibility of collegial administrative bodies can deepen the problem of their violation of the rights, freedoms and interests of individuals. It is argued that it is necessary to create effective mechanisms at the level of the law, which would ensure clear regulation of the procedural aspect of a person's relations with collegial subjects of public administration. A conclusion was made about the need to delimit the regulation of the scope of powers of collegial administrative bodies and to properly reflect the specifics of their implementation in the legislation of Ukraine on administrative procedure. Ways of improving the norms of substantive law, which regulate the rules of administrative procedures, taking into account the experience of the Republic of Poland in this area, are considered.Item Правова природа та призначення публічної адміністрації: загальнений історіографічний аналіз доктринальних підходів та сучасне її розуміння(Институт уголовного права и прикладной криминологии, 2018) Цвіркун, Юрій Іванович; Tsvirkun, YuriiСтаття присвячена визначенню, під кутом зору історіографічного аналізу доктринальних підходів, правової природи та призначення публічної адміністрації. In terms of the historiographical analysis of doctrinal approaches the articles examines the definition of the legal nature and the appointment of the public administration.Item Правовий прецедент як стримувальний чинник допущення протиправності колегіальними суб’єктами публічної адміністрації(Видавничий дім «Гельветика», 2019) Цвіркун, Юрій Іванович; Tsvirkun, YuriiСтаття присвячена аналізу правового прецеденту під час здійснення повноважень колегіальними суб’єктами публічної адміністрації, його ролі в правозастосовній діяльності таких суб’єктів. Розглянуто питання, пов’язані з визначенням місця правового прецеденту в окремих правових родинах світу. Проаналізовано адміністративний і судовий прецеденти. Здійснено дослідження щодо сучасного стану прецедентності в законодавстві України. Зроблено висновки, що правовий прецедент у разі його офіційного законодавчого закріплення міг би бути стримувальним чинником щодо допущення протиправності колегіальними суб’єктами публічної адміністрації й покращити ситуацію з розв’язанням публічно-правових спорів за їх участі. The article is devoted to legal precedent while exercising powers of collegial subjects of public administration, its role in law-enforcement activities of the subjects. Purpose of the article is to clarify the role of legal precedent in law-enforcement activities of collegial subjects of public administration, justifiableness of its introduction into the national legal system. The author considers the issues related to the position of legal precedent in individual global legal families. It is analysed administrative and judicial precedents. The paper studies the current status of precedence in the legislation of Ukraine. Scholars note that administrative precedent can be applied when the subject of public administration exercises discretionary powers. Discretionary powers provide an administrative body with freedom of decisions or actions of administrative nature. The author marks precedent role lies in the fact that it serves as a mandatory model for all similar cases, and it is a preventive means and deterrent element to unlawful decisions and acts for the authorities and officials who solve them. In addition, precedent can be an example of interpreting legal rules. The author stresses that an important point in administrative procedure is the definition of judicial discretion with the legal boundaries in relation to administrative discretion. This is especially important in cases where a collegial subject of public administration is a defendant. These boundaries should be defined by decisions of the supreme judicial authority. The paper concludes that legal precedent, in the case of its official legislative consolidation, may be a deterrent factor for unlawfulness of collegial subjects of public administration. The author believes that administrative and judicial precedents are a deterrent for unlawfulness of collegial subjects of public administration. The requirement of compliance with legal precedents could contribute to uniform application of the legislation in the same conditions towards different persons. The introduction of legal precedent will reduce the excessive term of the decision-making process by collegial authorities and level off bureaucratic and corrupt component in their activities. The institute will promote the observance with such principles of law as legal certainty, equality, legality in law enforcement practice, and prevent abuse by the relevant collegial bodies and their members, avert a “variety” in regulatory practice, determine the focus in resolving disputes in the courts with their participation.Item Розгляд та вирішення в адміністративному судочинстві справ щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності колегіальних суб’єктів публічної адміністрації(Запорізький національний університет, 2020) Цвіркун, Юрій Іванович; Tsvirkun, Yurii; Бевзенко, Володимир МихайловичУ дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової проблеми – визначення на підставі аналізу доктринальних та нормативних джерел теоретико-прикладних основ розгляду та вирішення в адміністративному судочинстві справ щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності колегіальних суб’єктів публічної адміністрації. The dissertation presents a theoretical generalization and a new solution to the scientific problem – determination based on the analysis of doctrinal and normative sources of theoretical and practically based considerations and decisions in administrative justice of cases concerning the appeal of decisions, actions, and inaction of collegial subjects of public administration.Item Роль інституту зразкової справи у забезпеченні єдності судової практики в адміністративному судочинстві(Видавничий дім «Гельветика», 2023) Цвіркун, Юрій Іванович; Tsvirkun, Yurii; Цвиркун, Юрий ИвановичУ статті здійснено аналіз законодавчих норм, які регулюють провадження в зразкових справах в адміністративному судочинстві, за наслідками чого визначено роль інституту зразкової справи у забезпеченні єдності судової практики в адміністративному судочинстві. Звернено увагу, що нові процесуальні норми Кодексу адміністративного судочинства України мають приписи, які попередня редакція Кодексу не містила, у зв’язку із цим, відбулися зміни в порядку розгляду та вирішення адміністративних справ, а інститути, які в законодавстві отримали назву «зразкова справа» та «типова справа», можуть стати причинами змін в системі права держави. Підмічено, що інститут «зразкової справи» було введено лише в адміністративний процес, що є однією із відмінностей цього процесу від інших судових процесів. Підкреслюється, що інститут «зразкова справа» впроваджений саме для забезпечення єдності судової практики в адміністративному судочинстві і відіграє в цьому процесі надважливу роль, оскільки за наслідками вирішення такої судової справи ухвалюється рішення, яке, як зафіксував Верховний Суд, набуває ознак прецеденту. Зауважено, що інститут «зразкова справа» як новий правовий механізм адміністративного судочинства породив жваву дискусію серед науковців та практиків щодо введення судового прецеденту в правову систему України та щодо визначення його місця в системі джерел національного права. В підсумку зроблено висновок, що судове рішення за результатами розгляду зразкової справи породжує судовий прецедент. Акцентовано, що таке рішення: 1) призначене для забезпечення єдності судової практики адміністративних судів та до усталеності адміністративної діяльності; 2) служить вказівником для всіх адміністративних судів при розв’язанні типових судових справ та орієнтиром для органів публічної адміністрації в тотожних юридичних ситуаціях. При цьому відмічається, що судові рішення Верховного Суду у зразкових справах мають для судів нижчих інстанцій характер імперативу і повинні ними застосовуватись беззастережно. Відповідний правовий механізм, який введений поки що лише в адміністративному судочинстві, є дієвим інструментом для забезпечення однакового застосування судами норм права. The article analyzes the legislative norms that regulate proceedings in exemplary cases in administrative proceedings, as a result of which the role of the institute of exemplary cases in ensuring the unity of judicial practice in administrative proceedings is determined. Attention has been drawn to the fact that the new procedural norms of the Code of Administrative Procedure of Ukraine have prescriptions that the previous version of the Code did not contain, in connection with this, there have been changes in the procedure for consideration and resolution of administrative cases, and the institutes, which in the legislation received the name “exemplary case” and “typical case” can become the reasons for changes in the legal system of our country. It was noted that the institution of “exemplary case” was introduced only in the administrative process, which is one of the differences of this process from other judicial processes. It is emphasized that the “exemplary case” institution was implemented precisely to ensure the unity of judicial practice in administrative proceedings and plays an extremely important role in this process, since a decision is made based on the consequences of the resolution of such a court case, which, as noted by the Supreme Court, acquires the characteristics of a precedent. It is noted that the “exemplary case” institute as a new legal mechanism of administrative proceedings has given rise to a lively discussion among scientists and practitioners regarding the introduction of judicial precedent into the legal system of Ukraine and the determination of its place in the system of sources of national law. As a result, it was concluded that the court decision based on the results of consideration of the exemplary case creates a court precedent. It is emphasized that this decision: 1) is intended to ensure the unity of judicial practice of administrative courts and to establish administrative activity; 2) serves as a guide for all administrative courts when solving typical court cases and a reference point for public administration bodies in identical legal situations. At the same time, it is noted that the judgments of the Supreme Court in exemplary cases are imperative for lower courts and must be applied unconditionally. The corresponding legal mechanism, which has been introduced so far only in administrative proceedings, is an effective tool for ensuring the uniform application of legal norms by courts.Item Стан впровадження міжнародних стандартів у сфері правосуддя в адміністративному судочинстві України(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2022) Цвіркун, Юрій Іванович; Tsvirkun, YuriiУ статті розкрито етапи введення в дію в Україні міжнародних стандартів у сфері правосуддя після здобуття незалежності та досліджено стан їх впровадження в адміністративному судочинстві на даний час. Визначено та охарактеризовано основні міжнародні документи, в яких закріплені відповідні стандарти, та документи, згідно яких Україна взяла на себе зобов’язання щодо впровадження таких стандартів. Акцентовано, що міжнародні договори України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є джерелами права, які застосовують вітчизняні адміністративні суди та які займають для них пріоритетне місце в ієрархії законодавства, а тому посідають надзвичайно важливе місце у правовій системі нашої держави. Поділено міжнародні-правові стандарти на групи. Звернено увагу на те, що процес інтеграції України до європейського співтовариства став підставою для створення на державному рівні інституційного механізму, функціонування якого спрямоване на адаптацію законодавства України до законодавства Європейського Союзу. При цьому наголошено, що мають бути вироблені окремі підходи, які усувають перешкоди застосування національними судами рішень міжнародних судових установ та зближують створення єдиної судової практики. Охарактеризовано практику застосування адміністративними судами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також правові позиції Європейського суду з прав людини. Відмічено, що практика національних судів України свідчить про започаткування процесу застосування не тільки положень Угоди про асоціацію з Європейським Союзом, а і практику Суду Європейського Союзу, оскільки згідно із положеннями вказаної Угоди Україна зобов’язана ураховувати практику цього Суду (Суду справедливості). Зроблено висновок, що міжнародні стандарти у сфері правосуддя усе частіше реалізуються під час вирішення справ адміністративними судами, про що свідчить чисельна судова практика. Разом з тим, правильність застосування та критерії доцільності урахування міжнародних стандартів у сфері правосуддя національними судами потребують додаткового наукового дослідження. Зауважено, що у питаннях гармонізації законодавства та застосуванні практики міжнародних судових установ варто звертати увагу і на точки дотику взаємодії міжнародного права з національним правом, оскільки Україна уже має власні, історично сформовані правові традиції, в тому числі особливості судоустрою, статусу суддів та судочинства. Враховуючи міжнародний досвід та попередні теоретичні і практичні надбання, Україна повинна розробити власну модель системи юстиції загалом і правосуддя зокрема, але які б відповідали міжнародним стандартам. The article reveals the stages of implementation of international standards in the field of justice in Ukraine and examines the current state of their implementation in administrative proceedings. The main international documents were defined and analyzed (characterized), which set international standards in the sphere of justice and according to which Ukraine undertook to implement these standards. International legal standards are divided into groups. It is emphasized that the international treaties of Ukraine, whose binding consent has been given by the Verkhovna Rada of Ukraine, are sources of law that are applied by domestic administrative courts and that occupy a priority place for them in the hierarchy of legislation, and therefore occupy an extremely important place in the legal system of our state. Attention was drawn to the fact that the process of Ukraine's integration into the European community became the basis for the creation of an institutional mechanism at the state level, the functioning of which is aimed exclusively at adapting the legislation of Ukraine to the legislation of the European Union. However, separate approaches should be developed that remove obstacles to the application by national courts of decisions of international judicial institutions and bring together the creation of a unified judicial practice. The practices of application by administrative courts of the Convention on the Protection of Human Rights and its Fundamental Principles and Protocols, as well as the legal positions of the European Court of Human Rights, are characterized. It is noted that the practice of the national courts of Ukraine indicates the initiation of the process of applying not only the provisions of the Association Agreement with the European Union, but also the practice of the Court of the European Union, since according to the provisions of the said Agreement, Ukraine is obliged to take into account the practice of this Court (Court of Justice). It was concluded that international standards in the field of justice are increasingly being implemented during the resolution of cases by administrative courts, as evidenced by numerous court practice. At the same time, the correctness of application and criteria for the expediency of taking into account international standards in the field of justice by national courts require additional scientific research. It is emphasized that in matters of harmonization of legislation and the application of the practice of international judicial institutions, attention should also be paid to the points of contact between international law and national law, since Ukraine already has its own, historically formed legal traditions, including the peculiarities of the judicial system, the status of judges and the judiciary. Taking into account international experience and our previous theoretical and practical assets, Ukraine should develop its own model of the justice system in general and justice in particular.Item Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах, відповідачами в яких є колегіальні суб’єкти публічної адміністрації(Класичний приватний університет, 2019) Цвіркун, Юрій Іванович; Tsvirkun, YuriiСтаттю присвячено дослідженню особливостей судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, відповідачами в яких є колегіальні суб’єкти публічної адміністрації. Визначено, що в Україні адміністративні суди здійснюють безпосередній контроль над владою у межах визначених законом повноважень, який полягає, по-перше, в перевірці правомірності рішень, дій та бездіяльності суб’єктів владних повноважень та, по-друге, в контролі за виконанням судових рішень, які прийняті судом не на користь цих суб’єктів. Разом із тим зроблено висновок, що контроль суду за виконанням судових актів суб’єктами публічної адміністрації, принаймні колегіальними, здійснюється неефективно, оскільки адміністративний суд не має дієвих правових важелів впливу у питаннях виконання судових рішень. У статті здійснено аналіз норм попередньої та нової редакцій Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАСУ, Кодекс), які регулюють правовідносини, пов’язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах та із вчиненням судового контролю за їх виконанням. Оглянуто відповідну судову практику. З’ясовано, що законодавчі норми, які регулюють ці питання, змістовно не змінилися, а сформована судами попередня практика щодо здійснення контролю за виконанням прийнятих ними рішень, перейнята реформованими судами. У процесі дослідження зосереджено увагу саме на питаннях виконання судових рішень у справах, відповідачами в яких є колегіальні суб’єкти публічної адміністрації, та проблемах, з якими стикаються адміністративні суди під час здійснення судового контролю за їх виконанням. Окреслено перешкоди щодо виконання судових рішень такими суб’єктами. До них, зокрема, зараховано: особливості організаційної форми та способи діяльності колегіальних суб’єктів; недоліки законодавчих норм, які визначають правила виконання судових рішень в адміністративних справах та здійснення судами контролю за цим. Запропоновано шляхи їх подолання. The article studies the peculiarities of judicial control over the execution of court decisions in administrative cases, the defendants of which are the collegial subjects of public administration. In Ukraine, administrative courts exercise direct control over the executive authorities within the limits of the powers defined by the law, which consists of the reviewing of the lawfulness of decisions, actions, and inactions of the authorities, and the control over the execution of court decisions which were made not in favor of the authorities. At the same time, the author concluded that the power of the court over the execution of court acts by collegial public authorities is ineffective since the administrative court has no adequate legal leverage to influence the enforcement of court decisions. The article analyzes the norms of the previous and new editions of the Code of Administrative Judiciary of Ukraine, which regulates legal relations regarding the execution of court decisions in administrative cases and to the enforcement of judicial control over their implementation. Relevant case law has been reviewed. It is found that the legislative rules governing these issues have not substantially changed, and the previous practice of controlling the enforcement of the decisions has been taken over by the reformed courts. The study focuses specifically on the implementation of judgments in cases involving defendants in public administration and the problems faced by administrative courts in the judicial review of their enforcement. The obstacles to the enforcement of decisions by such entities are outlined. These include: peculiarities of organizational form and methods of activity of collegial subjects; shortcomings in the legislative rules that determine the rules for the enforcement of court decisions in administrative cases and in the exercise of control by the courts. Ways to overcome them are proposed.Item Сутність феномену публічно-правових спорів про оскарження рішень, дій чи бездіяльності колегіального суб'єкта публічної адміністрації(Видавничий дім «Гельветика», 2019) Цвіркун, Юрій Іванович; Tsvirkun, YuriiУ статті досліджено сутність феномену публічно-правових спорів щодо оскарження рішень чи діянь колегіального суб’єкта публічної адміністрації. На підставі поєднання основних підходів у межах інтегративної теорії праворозуміння встановлено, що публічно-правовий спір являє собою правовідносини. Їх учасники самостійно не можуть вирішити існуючі між ними протиріччя щодо конкретного предмету суспільних відносин. Цей предмет знаходиться в межах дії права, зокрема спірне питання є частиною предмету адміністративного права і тісно пов’язаних із ним галузей права. Доведено, що одним із учасників виступає держава, орган публічної влади, її посадова особа або інший уповноважений носій публічновладних повноважень, які діють із метою задоволення суспільних інтересів у межах, визначених правом. Визначено, що ці повноваження номінуються в межах публічно-владних управлінських функцій щонайменш за трьома напрямами, а саме: реалізації цих функцій, надання адміністративних послуг, порушенням прав суб’єкта виборчого процесу або процесу референдуму. Підсумовано, що даний спір для колегіальних суб’єктів публічної адміністрації специфікується ідеєю колегіальності, її функціональним навантаженням. Наголошено, що ігнорування цих особливостей на рівні процесу адміністративного судочинства зумовлює низьку ефективність вирішення даної категорії спорів, а в підсумку–послаблення правової захищеності прав людини і суспільства, подальше поглиблення кризи довіри до судів та інших гілок публічної влади.