Випуск № 3

Permanent URI for this collection

https://ir.kneu.edu.ua/handle/2010/38855

Browse

Now showing 1 - 20 of 21

Особливості процесуального механізму застосування фінансової відповідальності за податкові правопорушення
(ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», 2022) Смакограй, М. К.; Smakohrai, M.
Стаття присвячена висвітленню особливостей процесуального механізму застосування фінансової відповідальності за законодавством України. У статті проаналізовано фінансову відповідальність як самостійний вид юридичної відповідальності. Визначено поняття фінансової відповідальності – як суспільні відносини між державою в особі уповноважених органів та порушником, що виникають внаслідок порушення фінансово-правових норм і полягають у застосуванні уповноваженими державними органами до правопорушника фінансово-правових санкцій, які забезпечуються публічним примусом з метою припинення правопорушення, відшкодування заподіяної шкоди та охорони суспільних інтересів у випадку скоєння правопорушення. Дано визначення податкового правопорушення. Зазначено правове регулювання механізму застосування фінансової відповідальності за податкові правопорушення. Розглянуті уповноважені органи (Державна податкова служба, Державна митна служба України) та їх повноваження щодо застосування фінансової відповідальності за податкові правопорушення. Виокремлена процедура застосування фінансової відповідальності за податкові правопорушення. Досліджено нормативне забезпечення застосування фінансових санкцій. З’ясовано сутність поняття «фінансові санкції за податкові правопорушення» – як визначену міру фінансової відповідальності, що полягає у створенні певних додаткових обтяжень саме майнового характеру і застосовується контролюючими органами та має на меті здійснення певного виховного впливу на особу, що вчинила податкове правопорушення. Обґрунтовано, що санкції за податкові правопорушення є превентивним заходом щодо вчинення порушень як цим правопорушником, так і іншими особами, а їх сутністю є компенсація шкоди, що була завдана неналежним виконанням, чи невиконанням податкових обов’язків суб’єктом. The article is devoted to the presentation of the peculiarities of procedural mechanism of application of financial liability under the legislation of Ukraine. The article analyzes financial liability as a separate and independent type of legal liability. It is demonstrated that financial liability has enough signs to qualify it as an independent kind of legal liability. The concept of financial liability is defined as social relations between the state in the person of the authorized bodies and the violator, which arise as a result of a violation of financial and legal norms and mean the application by the authorized state bodies to the violator of financial and legal sanctions, which are ensured by the public coercion in order to stop the violation, also to compensate the caused damage caused and to protect public interests in case of violation. The definition of the tax offense is given. The legal regulation of the mechanism of application of financial liability for tax offenses is specified. The authorized bodies (State Tax Service of Ukraine, State Customs Service of Ukraine) and their authority to apply financial liability for tax offenses are considered. The procedure of application of financial responsibility for tax offenses is depicted. It is proved that sanctions for tax offenses are a prophylactic measure to prevent this offender and other persons from committing tax offenses in the future. The essence of sanctions for tax offenses is compensation for damage caused by the entity's improper performance or failure to perform tax duties. The article considers the peculiarities and problems of the application of the penalty and fine as types of financial sanctions for violation of tax legislation. Cases and rules for exemption from financial liability for committing tax offenses during martial law in Ukraine are considered.
Вплив російської військової агресії на державну політику охорони населення від інфекційних хвороб в Україні
(Видавничий дім «Гельветика», 2022) Богдан, Богдана Володимирівна; Bohdan, Bohdana; Богдан, Богдана Владимировна
В даній статті визначено вплив російської військової агресії на державну політику охорони населення від інфекційних хвороб в Україні. На превеликій жаль, отримати загальну картину захворваності коронавірусом в Україні на сьогодні не можливо. Саме тому держава не може не реагувати на такий стан речей і повинна змінити державну політику щодо протидії інфекційним захворюванням в умовах розв’язаної російсько-української війни. Зауважимо, що державна політика щодо охорони населення від інфекційних хвороб є частиною державної політики охорони здоров'я населення. Державну політику щодо охорони населення від інфекційних хвороб пропонується розглядати як систематичну діяльність держави, а також уповноважених нею органів публічного адміністрування, яка має здійснюватись з урахуванням міжнародних стандартів та спрямовуватись на запобігання і протидію поширення інфекційних хвороб серед населення України. Державна політика щодо охорони населення від інфекційних хвороб зокрема реалізується через систему органів державної влади. Ст. 14 Основи законодавства про охорону здоров'я визначає, що реалізацію державної політики охорони здоров'я покладено на органи виконавчої влади, до яких належить Кабінет Міністрів України, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи сільських селищних, міських рад. Однією з значних функцій даного міністерства, безумовно, є поінформованість громадян у сучасній епідеміологічній ситуації, яка на сьогодні майже не виконується. Це пов’язано з поганим налагодженням роботи між Міністерством охорони здоров’я та Національною службою здоров’я України. Сучасна державна політика щодо охорони населення від інфекційних хвороб повинна переналаштуватися на складні умови війни, та бути направлена на виправлення викладених проблем та лікування населення в складних умовах, зменшення його смертності. Акцентовано увагу, на проблемі збільшення навантаження на медичні заклади, що перебувають на вільній українській території, а також проблеми з забезпеченням кисню, оскільки основні джерела постачання знаходяться в окупованих частинах країни. This article determines the impact of Russian military aggression on the state policy of protecting the population from infectious diseases in Ukraine. Unfortunately, it is currently not possible to get a general picture of the incidence of coronavirus in Ukraine. That is why the state cannot help but react to such a state of affairs and must change the state policy on combating infectious diseases in the conditions of the unleashed Russian-Ukrainian war. It should be noted that the state policy on the protection of the population from infectious diseases is part of the state policy of public health protection. It is proposed to consider the state policy on the protection of the population from infectious diseases as a systematic activity of the state, as well as public administration bodies authorized by it, which should be carried out taking into account international standards and aimed at preventing and countering the spread of infectious diseases among the population of Ukraine. State policy on the protection of the population from infectious diseases is implemented in particular through the system of state authorities. Art. 14 Basics of legislation on health care determines that the implementation of the state health care policy is entrusted to the bodies of executive power, which include the Cabinet of Ministers of Ukraine, ministries and other central bodies of executive power, the Council of Ministers of the Autonomous Republic of Crimea, local state administrations, executive bodies of rural settlement and city councils. One of the significant functions of this ministry is, of course, the awareness of citizens in the current epidemiological situation, which is almost not fulfilled today. This is due to poor coordination between the Ministry of Health and the National Health Service of Ukraine. Modern state policy regarding the protection of the population from infectious diseases should be adjusted to the difficult conditions of war, and directed to the correction of the stated problems and the treatment of the population in difficult conditions, reducing its mortality. Attention was focused on the problem of increasing the load on medical facilities located in the free Ukrainian territory, as well as problems with the provision of oxygen, since the main sources of supply are in the occupied parts of the country.
Правовий статус військ зв’язку та кібербезпеки в системі збройних сил України
(Видавничий дім «Гельветика», 2022) Островський, С. О.; Ostrovskyi, S.
Основними завданнями військ зв’язку та кібербезпеки Збройних Сил України є: організація планування розгортання та нарощування, забезпечення функціонування системи зв’язку та інформаційних систем, систем бойового управління та оповіщення в мирний час, в особливий період, в умовах надзвичайного та воєнного стану; організація взаємодії з іншими складовими сил оборони, Національним центром оперативно-технічного управління телекомунікаційними мережами України та операторами електронних комунікацій (операторами зв’язку) з питань забезпечення зв’язком у ході виконання спільних завдань з оборони держави; створення (розгортання) єдиного інформаційного середовища Збройних Сил України з використанням сервісно-орієнтованої архітектури; надання сервісів зв’язку для забезпечення функціонування єдиного інформаційного середовища Збройних Сил України та досягнення оперативної й технічної взаємосумісності з іншими складовими сил оборони та держав – членів НАТО; забезпечення обміну інформацією в єдиному інформаційному середовищі Збройних Сил України; надання оперативному складу пунктів управління Збройних Сил України, а також іншим складовим сил оборони базових та функціональних сервісів через їх відповідні точки присутності; здійснення заходів з функціонування національної системи кібербезпеки; участь у заходах з кібероборони; ведення та/або участь у кіберопераціях, ведення кібердій; організація та керівництво технічним забезпеченням зв’язку у Збройних Сил України; здійснення військової співпраці зі збройними силами країн – членів НАТО; впровадження заходів із забезпечення кіберзахисту критичної інформаційної інфраструктури в умовах надзвичайного стану та особливого періоду та ін. Суб’єктами військ зв’язку та кібербезпеки Збройних Сил України є: Орган військового управління, структурні підрозділи Органу Військового Управління, військові частини (підрозділи), військові навчальні заклади. Чисельність військ зв’язку та кібербезпеки Збройних Сил України визначається Головнокомандувачем Збройних Сил України та утримується в межах чисельності Збройних Сил України. Визначено, система військ зв’язку та кібербезпеки має складну структуру та несе досить важливі функції та завдання. Саме тому, на сьогодні первинною задачею наблизити її до стандартів НАТО, з метою якісного виконання покладених на них обов’язків. The main tasks of the communication and cyber security forces of the Armed Forces of Ukraine are: organization of deployment and expansion planning, ensuring the functioning of communication and information systems, combat control and alert systems in peacetime, in a special period, in conditions of a state of emergency and war; organization of interaction with other components of the defense forces, the National Center for Operational- Technical Management of Telecommunication Networks of Ukraine and electronic communications operators (communication operators) on issues of providing communication during the implementation of joint tasks for the defense of the state; creation (deployment) of a unified information environment of the Armed Forces of Ukraine using a service-oriented architecture; provision of communication services to ensure the functioning of a unified information environment of the Armed Forces of Ukraine and to achieve operational and technical interoperability with other components of the defense forces and NATO member states; provision of information exchange in the unified information environment of the Armed Forces of Ukraine; provision of basic and functional services to the operational staff of the control points of the Armed Forces of Ukraine, as well as to other components of the defense forces through their respective points of presence; implementation of measures for the functioning of the national cyber security system; participation in cyber defense activities; conducting and/or participating in cyber operations, conducting cyber actions; organization and management of technical communication support in the Armed Forces of Ukraine; implementation of military cooperation with the armed forces of NATO member countries; implementation of measures to ensure cyber protection of critical information infrastructure in conditions of a state of emergency and a special period, etc. The subjects of the communications and cyber security forces of the Armed Forces of Ukraine are: the Military Management Body, structural subdivisions of the Military Management Body, military units (units), military educational institutions. The number of communications and cyber security forces of the Armed Forces of Ukraine is determined by the Commander-in-Chief of the Armed Forces of Ukraine and is kept within the limits of the number of the Armed Forces of Ukraine. It was determined that the system of communications and cyber security forces has a complex structure and carries quite important functions and tasks. That is why, today, the primary task is to bring it closer to NATO standards, with the aim of qualitatively fulfilling the duties assigned to them.
Принципи та правила правоінтерпретаційної технології
(Видавничий дім «Гельветика», 2022) Мочерад, А. М.; Mocherad, A.
Ця наукова стаття присвячена розгляду принципів та правил правоінтерпретаційної технології як порядку здійснення інтерпретаційної правової діяльності. Окреслено загальні принципи здійснення інтерпретаційної правової діяльності. Принципи правоінтерпретаційної технології визначено як основні процедурно-процесуальні засади здійснення інтерпретаційної правової діяльності. Встановлено, що до них належать: принцип законності порядку здійснення інтерпретаційної правової діяльності; принцип системності (єдності) порядку здійснення інтерпретаційної правової діяльності; принцип нормативного регулювання порядку здійснення інтерпретаційної правової діяльності; принцип компетентності уповноваженого суб’єкта в порядку здійснення інтерпретаційної правової діяльності; принцип об’єктивності (неупередженості) уповноваженого суб’єкта в порядку здійснення інтерпретаційної правової діяльності; стадійність порядку здійснення інтерпретаційної правової діяльності. Усі вони взаємопов’язані та взаємодоповнювальні. Наведено стадії здійснення інтерпретаційної правової діяльності та запропоновано правила правоінтерпретаційної технології, які мають застосовуватись на кожній зі стадій. Виокремлено такі стадії здійснення інтерпретаційної правової діяльності: 1) надходження звернення до уповноваженого суб’єкта здійснення інтерпретаційної правової діяльності; 2) прийняття уповноваженим на здійснення інтерпретаційної правової діяльності суб’єктом рішення щодо надання або ж відмови в наданні офіційного тлумачення змісту норм права; 3)здійснення офіційного тлумачення змісту норми права; 4) прийняття інтерпретаційного правового акта. Акцентується увага на важливості подальшого комплексного дослідження та нормативному закріпленні принципів і правил правоінтерпретаційної технології як порядку здійснення інтерпретаційної правової діяльності в Україні. This scientific article is devoted to the consideration of the principles and rules of interpretive legal technology as a procedure for implementing interpretive legal activity. The general principles of implementing interpretive legal activity are outlined. The principles of the interpretive legal technology are determined as the main procedural principles of implementing the interpretive legal activity. It was established that the following principles belong to them: the principle of legality of the procedure for implementing the interpretive legal activity; the principle of systematicity (unity) of the procedure for implementing the interpretive legal activity; the principle of normative regulation of the procedure for implementing the interpretive legal activity; the principle of competence of authorized subject in the procedure for implementing the interpretive legal activity; the principle of objectivity (impartiality) of the authorized subject in the procedure for implementing the interpretive legal activity; staging of the procedure for implementing the interpretive legal activity. All of them are interrelated and complementary. The stages of implementing the interpretive legal activity are given and the rules of interpretive legal technology that should be applied at each of the stages are proposed. The following stages of the implementing the interpretive legal activity are singled out: 1) receipt of applications to the authorized subject of the implementing the interpretive legal activity; 2) taking of the decision by the authorized subject on the implementing the interpretive legal activity regarding providing or refusing to provide an official interpretation of the content of the norms of law; 3) implementing the official interpretation of the content of the norms of law; 4) adoption of an interpretative legal act.Attention is focused on the importance of the further complex research and normative consolidation of the principles and rules of legal interpretive technology as a procedure for the implementing the interpretive legal activity in Ukraine.
Фінансово-податковий нагляд та контроль в Україні: історико-правові моделі та праобрази
(Видавничий дім «Гельветика», 2022) Россіхіна, Г. В.; Rossikhina, H.; Россіхін, В. В.; Rossikhin, V.; Гусейнов, Ільгар Вугар огли; Huseinov, Ilhar; Надобко, С. В.; Nadobko, S.
Наукова стаття присвячена дослідженню та комплексному аналізу фінансово-податковому контролю та нагляду в Україні з позицій історико-правових моделей та праобразів. Зроблено висновок, що на рубежі ХХ століття здійснюється трансформація фінансово-податкової відповідальності шляхом її поділу на кримінальну та адміністративну, яка повинна була сприяти реалізації державних перетворень в політичному та ідеологічному контексті. Але, відсутність бажаних результатів та недостатність арсеналу правових норм перетворили інститут відповідальності в руках радянської системи у засіб партійної політики. Виходячи з того, що органи та їх посадові і службові особи не несли жодної відповідальності перед своїми громадянами, то їм надавалося право вчиняти будь-які дії направлені на укріплення радянської влади та системи, а населення сприймало такі дії як такі, що є повністю легітимними у відповідності до діючих правових норм. Платник податків вважався повністю буржуазним елементом та піддавався особливому контролю та переслідуванню. Відсутність протягом тривалого періоду адміністративного законодавства було пов’язано низьким рівнем юридичної техніки, систематизації правових норм та універсальністю норм кримінального законодавства, які підлягали довільному тлумаченню. Аналіз архівних даних свідчить, що величезну роль у процесі встановлення інституту дисциплінарної відповідальності по відношенню до службових та посадових осіб за порушення в сфері реалізації державної податкової політики, відіграли саме численні скарги платників податків на їх бездіяльність, беззаконня та безкінечні зловживання, хоча на законодавчому рівні такий вид відповідальності і був відсутнім. Констатовано, що жорсткий характер відповідальності за порушення в сфері оподаткування не залежно від хронологічних рамок пов’язано, в першу чергу, із постійним дефіцитом бюджетних коштів та повним ігноруванням будь-яких буржуазних принципів на зразок презумпції невинуватості, виходячи навіть не з їх правової природи, а через походження із буржуазних держав. The scientific article is devoted to research and comprehensive analysis of financial and tax control and supervision in Ukraine from the standpoint of historical and legal models and archetypes. It was concluded that at the turn of the 20th century, the transformation of financial and tax responsibility was carried out by dividing it into criminal and administrative, which was supposed to contribute to the implementation of state transformations in the political and ideological context. However, the lack of desired results and the inadequacy of the arsenal of legal norms turned the institution of responsibility in the hands of the Soviet system into a means of party politics. Based on the fact that the bodies and their officials and employees did not bear any responsibility to their citizens, they were given the right to take any actions aimed at strengthening the Soviet power and system, and the population perceived such actions as completely legitimate in compliance with current legal norms. The tax payer was considered a completely bourgeois element and was subject to special control and persecution. The absence of administrative legislation for a long period was due to the low level of legal technique, the systematization of legal norms and the universality of the norms of criminal legislation, which were subject to arbitrary interpretation. The analysis of archival data shows that a huge role in the process of establishing the institution of disciplinary responsibility in relation to officials and officials for violations in the field of implementation of state tax policy was played by the numerous complaints of taxpayers about their inactivity, lawlessness and endless abuses, although at the legislative level such there was no kind of responsibility. It was established that the strict nature of responsibility for violations in the field of taxation, regardless of the chronological framework, is primarily related to the constant deficit of budget funds and the complete disregard of any bourgeois principles such as the presumption of innocence, not even based on their legal nature. and because of their origin from bourgeois states.
Міжнародна підтримка України під час російської військової агресії (правові основи регулювання допомоги)
(Видавничий дім «Гельветика», 2022) Зима, В. М.; Zyma, V.
8 травня 2022 на саміті країн «Великої сімки» було висловлено повну підтримку України в її боротьбі проти агресії Росії. Всі сім країн зобов'язалися надавати Україні військову допомогу, боротися з російською дезінформацією у світі, також G7 будуть допомагати відбудовувати Україну. Відповідно ними було взято зобов’язання поступово відмовляться від залежності від російської енергії, зокрема шляхом поступового припинення або заборони імпорту російської нафти. Вживати заходів, щоб заборонити або іншим чином не допустити надання ключових послуг, від яких залежить Росія, посилювати санкційну кампанію проти фінансових еліт і членів сім’ї. 9 травня 2022 Президент США підписав закон про ленд-ліз військової зброї для України. Востаннє аналогічна процедура діяла під час Другої світової війни. Зараз він може стати важливим фактором у російсько-українському протистоянні. Треба зауважити, що партнери з-за океану дають Україні не лише зброю і техніку, але й гроші на купівлю іншого озброєння. Рішення про передачу озброєння приймається за прискореною процедурою. Згідно із законом президент США уповноважує уряд надавати допомогу у тому розмірі, який необхідний. В той же час, програму ленд-лізу будуть виконувати не лише США, але й ключові союзники НАТО. І це озброєння буде виходити за межі поточних поставок протитанкових і легких зенітних ракет, включаючи системи протиповітряної оборони середньої та великої дальності, мобільну артилерію та військові безпілотники, а також продовольство, паливо, медичне обладнання та інше, щоб Україна могла підтримувати свою боротьбу. Досі залишається відкритим питання щодо відшкодування збитків громадянам України в результаті збройної агресії. Зауважено, що для дієвості відшкодування шкоди від військової агресії кожна країна у національне законодавство повинна ввести норму, про те що на державу-агресора покладається майнова відповідальність за будь- яку шкоду, заподіяну майну мирного населення в результаті бойових дій, незалежно від результатів цієї війни. У таких випадках майно держави-агресора та пов’язаних з нею осіб, яке знаходиться на території третіх країн, може бути використане для відшкодування збитків потерпілій державі, її муніципалітетам, приватним фізичним і юридичним особам та їх об’єднанням на підставі рішень судів відповідної країни. Запровадження таких норм значно спростить процедуру відшкодування збитків: потерпілим не потрібно буде доказувати кожен окремий факт порушення законів і звичаїв війни військовослужбовцями держави-агресора, відсутність військової необхідності в їхніх діях та причинно-наслідковий зв’язок між їх діями та завданою шкодою. Потерпілому достатньо буде довести факт вчинення агресії, який, по суті, є преюдиційним, та факт заподіяння шкоди в результаті бойових дій, які стали наслідком цієї агресії. На сьогодні в Україні зареєстровано пакет законопроєктів даного напрямку. On May 8, 2022, at the summit of the "Big Seven" countries, full support was expressed for Ukraine in its fight against Russian aggression. All seven countries have pledged to provide military aid to Ukraine, fight against Russian disinformation in the world, and the G7 will also help rebuild Ukraine. Accordingly, they undertook to gradually abandon dependence on Russian energy, in particular by gradually stopping or banning the import of Russian oil. Take steps to ban or otherwise prevent the provision of key services on which Russia depends, intensify the sanctions campaign against financial elites and family members. On May 9, 2022, the US President signed the law on lend-lease military weapons for Ukraine. The last time a similar procedure was used during the Second World War. Now he can become an important factor in the Russian-Ukrainian confrontation. It should be noted that overseas partners give Ukraine not only weapons and equipment, but also money for the purchase of other weapons. The decision on the transfer of weapons is made according to an accelerated procedure. By law, the President of the United States authorizes the government to provide assistance to the extent necessary. At the same time, the lend-lease program will be implemented not only by the USA, but also by key NATO allies. And these weapons will go beyond the current supply of anti-tank and light anti-aircraft missiles, including medium- and long-range air defense systems, mobile artillery and military drones, as well as food, fuel, medical equipment and more, so that Ukraine can sustain its fight. The issue of compensation for damages to Ukrainian citizens as a result of armed aggression still remains open. It is noted that for the effectiveness of compensation for damage caused by military aggression, each country must introduce into its national legislation a rule that the aggressor state is held liable for any damage caused to the property of the civilian population as a result of hostilities, regardless of the results of this war. In such cases, the property of the aggressor state and its related persons located on the territory of third countries can be used to compensate the injured state, its municipalities, private individuals and legal entities and their associations based on the decisions of the courts of the respective country . The introduction of such norms will greatly simplify the procedure for compensation for damages: the victims will not need to prove every single fact of violation of the laws and customs of war by the military personnel of the aggressor state, the absence of military necessity in their actions, and the cause-and-effect relationship between their actions and the damage caused. It will be enough for the victim to prove the fact of committing aggression, which is, in fact, prejudicial, and the fact of causing damage as a result of hostilities that were the result of this aggression. To date, a package of draft laws in this direction has been registered in Ukraine.
Рекомендації щодо уникнення організаційних та процесуальних помилок під час проведення тактичних операцій з пошуку зниклих дітей
(Видавничий дім «Гельветика», 2022) Орлова, Т. А.; Orlova, T.; Волобуєв, І. Р.; Volobuiev, I.
У статті розкрито типові організаційні та процесуальні недоліки, що мають місце під час проведення тактичних операцій з пошуку зниклих дітей. Проаналізовано при цьому ситуації, коли є підстави вважати, що вчинено викрадення і вбивство дитини. Особливість вказаних тактичних операцій пов’язана із необхідністю взаємодії сил і засобів різних відомств, зокрема Національної поліції, Національної гвардії, Державної служби з надзвичайних ситуацій. До них додатково залучаються курсанти, мисливці, лісничі, волонтери, місцеві мешканці та інші представники громади. Надано пропозиції щодо ефективного планування і проведення пошукових заходів в умовах поєднання зусиль служб і підрозділів різної спеціалізації та підпорядкованості. Особливу увагу в дослідженні приділено рекомендаціям щодо забезпечення ефективної роботи кінологів під час масштабних пошуків людей. Визначено можливості та спеціалізація службових собак у пошукових операціях. Зазначено, що хід і результати проведення пошукових операцій супроводжуються широким розголосом через засоби масової інформації та соціальні мережі. Розкрито негативні наслідки передчасного формування суспільного резонансу навколо подій. Визначено причини небезпеки цього фактору для процесу розслідування злочину. Увага у дослідженні зосереджена на рекомендаціях щодо уникнення недоліків під час пошукових операцій та мінімізації їх наслідків. Представлені пропозиції ґрунтуються на прикладах практики розслідування серійних вбивств вчинених Сергієм Ткачем та Андрієм Чикотило, обставин пошуку Дарини Лук’яненко у с. Іванівка, Одеської області у червні 2019 року, а також на аналізі резонансних випадків бунтів представників громад, невдоволених роботою місцевої поліції. Результати проведеного дослідження можуть представляти інтерес для керівників, які очолюють і організують тактичні операції, для осіб, які безпосередньо приймають участь у проведенні пошуку зниклих людей, зокрема для працівників поліції, служб порятунку, волонтерів, кінологів. Окремі сформульовані рекомендації також можуть бути використані при викладанні навчального курсу криміналістики та спеціальних курсів з цієї дисципліни. The article reveals typical organizational and procedural deficiencies that occur during tactical operations to search for missing children. At the same time, situations where there are grounds to believe that abduction and murder of a child have been committed have been analyzed. The peculiarity of the specified tactical operations is connected with the necessity of interaction of forces and means of various agencies, in particular, the National Police, the National Guard, and the State Emergency Service. Cadets, hunters, foresters, volunteers, local residents and other community representatives are also involved in them. Proposals for effective planning and conducting of search activities are given, as the efforts of services and units of different specialization and subordination are combined. Special attention was paid in the study to recommendations for ensuring the effective work of canine experts during large-scale searches for people. The capabilities and specialization of service dogs in search operations are determined. It is noted that the progress and results of search operations are accompanied by wide publicity through mass media and social networks. The negative consequences of the premature formation of public resonance around the events and the reasons for the danger of this factor for the process of crime investigation are revealed. The focus of the study is on recommendations for avoiding and minimizing flaws during search operations. The presented proposals are based on data from the analysis of the practice of investigating the serial murders committed by Serhiy Tkach and Andriy Chikotylo, the circumstances of the search for Daryna Lukyanenko in the village of Ivanivka, Odesa region in June 2019, and other examples from investigative and operational practice. The results of the conducted research may be of interest to persons who directly participate in operations to search for missing people, in particular, to police officers, rescue services, volunteers, dog handlers. Separately formulated recommendations can also be used when teaching the educational course of criminology and special courses in this discipline.
Основні правові форми та механізми повоєнної відбудови України
(Видавничий дім «Гельветика», 2022) Пікуля, Тетяна Олександрівна; Pikulia, Tetiana; Пикуля, Татьяна Александровна
24 лютого 2022 року Російська Федерація вторглася до України. Результат та тривалість війни наразі невизначені. Однак, все більш зрозуміло, що Україна потребуватиме повоєнного відновлення. Різні уряди та міжнародні організації висловили свою готовність допомогти Україні відновитися після війни. У відповідному дослідженні окреслені основні правові форми та механізми повоєнної відбудови України. Наголошено, що всі нові завдання, як у воєнний час, так і період післявоєнного відновлення потребують спроможних державних інституцій, ефективних систем і процесів, підготовлених державних службовців на всіх рівнях державного управління. На часі, як ніколи, реформа публічної адміністрації. Основні принципи плану повоєнної відбудови України наступні: максимальний доступ до ринків Євро-пейського Союзу та Великої сімки; отримання статусу кандидата, а потім повноправне членство в Європейському Союзі; побудову економіки на принципах лібералізації; налагодження логістичних маршрутів із країнами західної Європи та США; перехід від експорту сировини до переробки в тих галузях, які дають найбільшу експортну виручку; розвиток вітчизняного військово-промислового комплексу; збільшення видобутку власного газу та розвиток атомної енергетики. Після завершення російсько-української війни, українцям необхідно буде дотримуватись декількох принципових положень: будувати Україну на новому суспільному договорі, де корупція неприйнятна, де права Людини і справедливість є найвищим благом; замість відбудовування старої інфраструктури і системи державного управління – створити нову міську інфраструктуру, нову енергетику і промисловість, нову прогресивну систему освіти, нові адаптивні державні інститути – і так у кожній сфері. Відновлення України має стати таким же історичним прикладом для нашого часу, яким свого часу стало відновлення європейських країн після Другої світової війни. Війна в Україні – це безумовно катастрофа. Однак, з іншої сторони вона відкриває вікно можливостей, зокрема можливість долучити до модернізації і відновлення країни світових експертів різних галузей. On February 24, 2022, the Russian Federation invaded Ukraine. The outcome and duration of the war are currently uncertain. However, it is becoming increasingly clear that Ukraine will need post-war reconstruction. Various governments and international organizations have expressed their readiness to help Ukraine recover from the war.The relevant study outlines the main legal forms and mechanisms of the post-war reconstruction of Ukraine. It is emphasized that all new tasks, both in wartime and in the post-war recovery period, require capable state institutions, effective systems and processes, trained civil servants at all levels of government. It is time, as never before, to reform public administration.The main principles of Ukraine's post-war reconstruction plan will include: maximum access to the markets of the European Union and the G7; obtaining candidate status and then full membership in the European Union; building the economy on the principles of liberalization; establishment of logistics routes with Western European countries and the United States; the transition from the export of raw materials to processing in those industries that provide the largest export revenue; development of the domestic military-industrial complex; increase in own gas production and development of nuclear energy.After the end of the Russian-Ukrainian war, Ukrainians will have to adhere to several basic principles: to build Ukraine on a new social contract, where corruption is unacceptable, where human rights and justice are the highest good; instead of rebuilding the old infrastructure and public administration system – create a new urban infrastructure, new energy and industry, a new progressive education system, new adaptive public institutions – and so on in every area.The restoration of Ukraine should be the same historical example for our time as the restoration of European countries after the Second World War. The war in Ukraine is definitely a catastrophe. However, on the other hand, it opens a window of opportunity, in particular, to involve world experts in various fields in the modernization and restoration of the country.
Особливості вчинення розбійних нападів на житло громадян під час воєнного стану
(Видавничий дім «Гельветика», 2022) Брисковська, О. М.; Bryskovska, O.; Дякін, Я. О.; Diakin, Ya.
У статті на підставі розгляду вироків єдиного державного реєстру судових рішень, аналізу матеріалів слідчої практики, науково-теоретичних поглядів українських вчених встановлено особливості вчинення розбійних нападів на житло громадян під час воєнного часу. Актуальність обраної теми дослідження полягає в тому, що в умовах воєнного стану в країні загострюється проблема розбійних нападів на житло громадян, що призводить до заподіювання шкоди здоров’ю (психічної, фізичної) та/або позбавлення чи можливості позбавлення життя власників майна. Відкритий характер і зухвалість вчинення розбоїв, враження, які вони справляють на потерпілих та очевидців, обумовлюють значний суспільний резонанс, цьому сприяє і порівняно низький рівень розслідування аналізованих кримінальних правопорушень. У статті зазначено, що ступінь суспільної небезпечності організованих груп, які вчиняють розбійні напади на помешкання громадян, підвищується внаслідок того, що у воєнний час імовірність наявності у зловмисників вогнепальної зброї істотно підвищується. Наукова новизна здійсненого дослідження полягає у висвітленні особливостей механізму вчинення розбійних нападів на житло громадян у воєнний час, встановленні суб’єктів і визначенні видів суб’єктів вчинення таких злочинів, знарядь та засобів, місця, часу, предмета й мети вчинення таких злочинів. Розглянувши та проаналізувавши обстановку вчинення розбійних нападів на помешкання громадян у воєнний час, можна констатувати, що умови на окупованих територіях є сприятливими для безперешкодного вчинення розбійних нападів на житло громадян. Виокремлені особливості вчинення розбійних нападів на житло громадян під час воєнного стану можуть бути підґрунтям для подальшого дослідження способів і механізму їх вчинення. Такі знання надають можливість працівникам правоохоронних органів вивчати, аналізувати та прогнозувати нагальну криміногенну обстановку, налагоджувати обмін інформацією про осіб – учасників організованих груп, які вчиняють такі незаконні заволодіння, а також факти їхньої протиправної діяльності. The article, based on the study of verdicts of the unified state register of court decisions, analysis of investigative practice materials, analysis of the scientific and theoretical views of domestic scientists, establishes the peculiarities of committing robbery attacks on the homes of citizens during wartime. The relevance of the chosen topic lies in the fact that in the conditions of the country's martial law, the problem of robbery attacks on citizens' homes is worsening, which leads to damage to health (mental, physical) and/or deprivation or the possibility of deprivation of life of property owners. The open nature and audacity of the commission of robberies, and the impression they make on the victims and eyewitnesses, cause a significant public resonance, this is also facilitated by the relatively low level of investigation of the specified criminal offenses. The article states that the public danger of organized groups that carry out robbery attacks on citizens' homes increases as a result of the fact that in wartime, the probability of criminals having firearms increases several times. The scientific novelty of the conducted research consists in revealing the features of the mechanism of committing robbery attacks on the homes of citizens in wartime, establishing the subjects and distinguishing the types of subjects committing such crimes, tools and means, place, time, object and purpose of committing such crimes. Having considered and analyzed the situation of committing robbery attacks on the homes of citizens in wartime, it can be stated that the conditions in the occupied territories contribute to the unimpeded commission of robbery attacks on the homes of citizens. The established features of committing robbery attacks on citizens' homes during martial law can be the basis for further scientific research into the methods and mechanism of their commission. Such knowledge enables law enforcement officials to study, analyze and further forecast the urgent criminogenic situation, establish an exchange of information about persons, members of organized groups who commit such illegal possessions, about the facts of their illegal activities.
Проблеми застосування дискреційних повноважень у наданні адміністративних процедур
(Видавничий дім «Гельветика», 2022) Коренев, А.; Korenev, A.; Горбалінський, В. В.; Horbalinskyi, V.
Стаття присвячена висвітленню проблемних питань застосування дискреційних повноважень у наданні адміністративних процедур. У статті звертається увага на те, що сучасне вітчизняне законодавство досить неоднозначно визначає поняття та зміст дискреційних повноважень при реалізації відповідних адміністративних процедур, здебільшого акцентуючи увагу на праві уповноваженої особи при ухваленні адміністративного акта, діяти за певних умов на власний розсуд. З’ясовується, що така свобода під час адміністративної процедури має відбуватися у межах, що визначені відповідним нормативно-правовим актом, яким регулюються повноваження органу публічної влади у певній сфері. У статті зазначається, що причини такого стану справ криються у недосконалому адміністративному законодавстві, яке регулює адміністративні процедури в діяльності публічної адміністрації, відсутності критеріїв та меж застосування дискреційних повноважень, умов, за якими вони мають бути реалізовані, відсутності сталої та єдиної практики стосовно тлумачення оціночних понять. Наголошується, що вирішенню проблемних питань застосування дискреційних повноважень при наданні адміністративних процедур сприяли б певні стандарти уніфікації правового оцінювання і тлумачення застосування оціночних понять під час реалізації дискреційних повноважень, уніфікації діяльності публічної адміністрації у цій сфері. У статті формулюється авторське визначення, що дискреційні повноваження при наданні адміністративних процедур представляють собою сукупність врегульованих нормами адміністративного права, повноважень суб’єкта публічної адміністрації, що дають йому можливість обирати на власний розсуд, тобто із кількох допустимих рішень, варіант поведінки при прийнятті відповідного адміністративного акту. The article is devoted to highlighting problematic issues of the application of discretionary powers in the provision of administrative procedures. The article draws attention to the fact that modern domestic legislation rather ambiguously defines the concept and content of discretionary powers in the implementation of relevant administrative procedures, mostly focusing on the right of an authorized person when adopting an administrative act to act under certain conditions at his own discretion. It turns out that such freedom during the administrative procedure must take place within the limits defined by the relevant normative legal act, which regulates the powers of the public authority in a certain area. That is why the issue of the content of discretionary powers in the provision of administrative procedures, the limits of the application of such discretion, need scientific understanding. The article notes that the reasons for this state of affairs lie in imperfect administrative legislation that regulates administrative procedures in the activity of public administration, the absence of criteria and limits for the application of discretionary powers, the conditions under which they should be implemented, and the absence of a stable and uniform practice regarding the interpretation of evaluation concepts . It is emphasized that certain standards of unification of legal evaluation and interpretation of the application of evaluation concepts during the exercise of discretionary powers, unification of the activities of public administration in this area would contribute to the solution of problematic issues of the application of discretionary powers in the provision of administrative services. The article formulates the author's definition that discretionary powers in the provision of public services represent a set of powers regulated by the norms of administrative law, the powers of the subject of public administration, which give him the opportunity to choose at his own discretion, that is, from several permissible decisions, an option for the implementation of the administrative service procedure and adoption the corresponding administrative act. Today, the optimal way to solve problematic issues in the exercise of discretionary powers in the provision of administrative procedures is to improve the legislation in the direction of developing criteria and conditions for their application, and specifying the responsibility of officials for abuse of discretionary powers.
Передача засудженого для обміну як військовополоненого: кримінально-правові аспекти звільнення від відбування покарання
(Видавничий дім «Гельветика», 2022) Вознюк, А. А.; Vozniuk, A.; Письменський, Є. О.; Pysmenskyi, Ye.
У статті розкрито кримінально-правові аспекти звільнення від відбування покарання у зв’язку з прийняттям уповноваженим органом рішення про передачу засудженого для обміну як військовополоненого та надано рекомендацій із застосування зазначеної кримінально-правової норми на практиці. Аргументовано, що очевидні недоліки, пов’язані з порушенням принципу справедливості такого звільнення від покарання, що з-поміж іншого проявляється у відмові від установлення належних умов для його застосування, пояснюються (певною мірою нівелюються) належністю звільнення від відбування покарання у зв’язку з прийняттям рішення про передачу засудженого для обміну як військовополоненого до особливих кримінально-правових засобів, соціальна природа яких зумовлена війною проти України. Воно зорієнтоване виключно на досягнення важливої соціально корисної мети – отримати внаслідок обміну осіб, які перебувають у полоні держави-агресора. За своєю природою звільнення від відбування покарання, передбачене ст. 84-1 КК, має спільні риси з помилуванням, оскільки фактично відбувається прощення осіб, які зазвичай вчинили воєнні злочини – порушення законів і звичаїв війни. При застосуванні звільнення від відбування покарання, передбаченого ст. 84-1 КК, рекомендується враховувати, що за ступенем обов’язковості воно належить до категорії обов’язкових для суду; за наявністю спеціальних обов’язків у засудженої особи після її звільнення – до категорії безумовних (перед особою не ставляться жодні вимоги у зв’язку з її звільненням); за юридичними фактами, з якими законодавець пов’язує звільнення від покарання та його відбування, – до категорії зумовлених певною подією, незалежною від поведінки особи, яка звільняється від покарання. Підставою для звільнення від відбування покарання у зв’язку з прийняттям рішення про передачу засудженого для обміну як військовополоненого є прийняття рішення уповноваженим органом (Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими, головою якого є начальник Головного управління розвідки Міністерства оборони України) про передачу особи для обміну як військовополоненого. Єдиною умовою для звільнення від відбування покарання у зв’язку з прийняттям рішення про передачу засудженого для обміну як військовополоненого, згідно зі ст. 84-1 КК, є наявність письмової згоди засудженого на проведення його обміну як військовополоненого. The article discloses the criminal law aspects of release from serving a punishment in connection with the adoption by the authorized body of a decision to hand over a convicted person for exchange as a prisoner of war and provides recommendations on application of specified criminal law rule in practice. It is argued that obvious defects associated with the violation of the principle of justice related to such exemption from punishment, which, among other things, manifests itself in the refusal to establish appropriate conditions for its application, are explained (to a certain extent played down) by the appropriateness of exemption from serving punishment in connection with making a decision on the transfer of the convicted person for exchange as a prisoner of war to special criminal law means, the social nature of which is determined by the war against Ukraine. It is aimed exclusively at achieving an important socially useful goal – to receive, as a result of the exchange, of persons who became prisoners of war at the aggressor state. By its very nature, exemption from serving a sentence, provided for in Art. 84-1 of the Criminal Code, has common features with a pardon, since in fact there is a pardon of persons who have committed war crimes – violations of the laws and customs of war. When applying the exemption from serving the sentence provided for in Art. 84-1 of the Criminal Code, it is recommended to take into account that it belongs to the category of binding for the court in terms of the degree of obligation; according to the presence of special duties of the convicted person after his release – to the unconditional category (the person is not subject to any requirements in connection with his release); according to legal facts with which the legislator connects exemption from punishment and its serving – to the category caused by a certain event, independent of the behavior of the person who is exempted from punishment. The basis for release from serving a punishment in connection with the decision to transfer a convicted person for exchange as a prisoner of war is the decision by the authorized body (Coordinating Headquarters for the Treatment of Prisoners of War, headed by the head of the Main Intelligence Directorate of the Ministry of Defense of Ukraine) to transfer a person for exchange as a prisoner of war. The only condition for release from serving a punishment in connection with the decision to transfer a convicted person for exchange as a prisoner of war, according to Art. 84-1 of the Criminal Code, is a written consent by the convicted person to carry out his exchange in the prisoner of war status.
Організація праці засуджених до позбавлення волі в Україні (економіко-правовий аналіз)
(ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», 2022) Фукс, Наталія Анатоліївна; Fuks, Nataliia; Фукс, Наталия Анатольевна
В статті проаналізовано дані щодо працевлаштування засуджених до позбавлення волі в контексті тенденції скорочення загальної чисельності засуджених в установах виконання покарань. Розкрито правові основи організації праці засуджених до позбавлення волі в Україні. З’ясовано, що організація праці засуджених до позбавлення волі залежить від порядку виконання та відбування покарання (режиму), який встановлюється за категоріями таких осіб (неповнолітні та повнолітні, засуджені вперше та рецидивісти, чоловіки та жінки) з урахуванням виду покарання – позбавлення волі на певний строк чи довічного позбавлення волі. Розкрито сучасний стан залучення засуджених до позбавлення волі до праці на підприємствах, в майстернях (центрах трудової адаптації), підсобних господарствах та працевлаштування за межами установ виконання покарань. Наголошено на необхідності модернізації підприємств установ виконання покарань. З’ясовано, що проблеми, пов’язані із забезпеченням роботою працездатних засуджених до позбавлення волі, неодноразово констатувалися в програмних документах, розроблених органами державної влади у різні роки, проте так і не були вирішені. Рекомендовано Міністерству юстиції України розробити Програму організації трудової діяльності засуджених до позбавлення волі на 2022-2032 рр. До заходів цієї Програми пропонується включити: модернізацію підприємств установ виконання покарань; стимулювання розвитку співпраці з юридичними особами та фізичними особами – підприємцями, які на договірних засадах надають можливість працювати засудженим до позбавлення волі певних категорій; запровадження підприємницької форми організації праці засуджених до позбавлення волі та працевлаштування таких осіб на виробництвах, реконструйованих або створених в рамках державно-приватного партнерства, як пілотних проєктів. The article analyzes the data of convicts employments according to trend of reducing the total number of convicts in penitentiary institutions. Revealed the legal bases of work management of convicts in Ukraine. It is established that the organization of work of convicts depends on the serving the sentence, which is established by categories of such persons (juveniles and adults, first-time convicts and recidivists, men and women) and the type of punishment – imprisonment or life term imprisonment. Revealed current involvement of convicts in labor at enterprises, workshops (centers of labor adaptation), subsidiary farms and employment outside penitentiaries. The need of the modernize of penitentiary institutions enterprises was emphasized. It was study out that the problems related to the work of convicts were mentioned in the program documents of the public authorities by different years, but never were resolved. Recommended to the Ministry of Justice of Ukraine develop a Program for the organization of labor activity of convicts for 2022-2032. Proposed to the Program: modernization of enterprises of penitentiary institutions; stimulating the development of cooperation with legal entities, providing opportunities for convicts to work in certain areas; introduction of the entrepreneurial form of labor organization of persons sentenced to imprisonment and employment of such persons in industries reconstructed or created within the framework of public-private partnership as pilot projects.
Особливості правового регулювання праці науково-педагогічних працівників закладів вищої освіти в умовах дії воєнного стану в Україні
(Видавничий дім «Гельветика», 2022) Немцева, А. О.; Nemtseva, A.
В статті досліджено особливості правового регулювання праці науково-педагогічних працівників закладів вищої освіти в умовах дії воєнного стану в Україні. Запропоновано авторське визначення терміну науково-педагогічні працівники закладів вищої освіти. Встановлено, що трудові відносини зазначеної категорії працівників регулюються нормативно-правовими актами як загального, так і спеціального характеру. Обґрунтовано, що правове регулювання праці науково-педагогічних працівників закладів вищої освіти в умовах дії воєнного стану в Україні передбачає прийняття низки законодавчих змін щодо закріплення за працівниками закладів, установ освіти, наукових установ спеціальних гарантій, якими передбачено додаткові можливості. Виокремлено систему органів, на які покладено організацію освітнього процесу в умовах дії воєнного стану, до яких віднесено органи виконавчої влади, органи військового командування, військові, військово-цивільні адміністрації, органи місцевого самоврядування, зокрема через їх представників: посадових осіб, органи управління у сфері освіти, заклади освіти, установи освіти, наукові установи, їх засновники, громадські об’єднання, благодійні організації та фізичні особи, які здійснюють благодійну (волонтерську) діяльність. Встановлено, що питання у сфері освіти та науки, які не врегульовано в умовах дії воєнного стану, вирішуються Міністерством освіти і науки України шляхом видачі наказів, термін дії яких не перевищує строку особливого періоду. Проаналізовано низку наказів закладів вищої освіти, якими врегульовано питання внутрішньої організації освітнього процесу в умовах воєнного стану. Актуалізовано потребу у додатковому законодавчому врегулюванні такого проблемного питання як відновлення кадрового потенціалу закладів освіти внаслідок значного відтоку конкурентоспроможних педагогічних та науково-педагогічних працівників за кордон або в інші регіони країни; запропоновано його вирішення шляхом запровадження програм підтримки відповідної категорії працівників. The article examines the peculiarities of the legal regulation of the work of scientific and pedagogical workers of higher education institutions under the conditions of martial law in Ukraine. The author's definition of the term scientific and pedagogical workers of higher education institutions is proposed. It has been established that the issue of the work of scientific and pedagogical employees of higher education institutions in Ukraine is regulated by normative legal acts of a general and special nature. It was determined that the peculiarities of the legal regulation of the work of scientific and pedagogical workers of higher education institutions in the conditions of martial law in Ukraine consist of a number of legislative changes adopted regarding the establishment of additional guarantees for employees of institutions, educational institutions, and scientific institutions, which provide for various possibilities. The system of bodies entrusted with the organization of the educational process in the conditions of martial law has been singled out, which include executive power bodies, military command bodies, military, military-civilian administrations, local self-government bodies, their representatives, officials, management bodies of educational institutions, educational institutions, scientific institutions, their founders, public associations, charitable organizations and individuals who carry out charitable (volunteer) activities. Defined that issues in the field of education and science, which are not settled under martial law, are resolved by the Ministry of Education and Science of Ukraine by issuing orders, the term of which does not exceed the term of the special period. A number of orders of institutions of higher education, which regulated the peculiarities of the internal organization of the educational process under martial law, were analyzed. It is emphasized that in modern conditions there is a need to pay attention to solving problematic issues related to the restoration of the personnel potential of educational institutions due to a significant outflow of competitive pedagogical and scientific-pedagogical workers abroad or to other regions of the country, proposed to resolve them by the way of introducing supporting programs for this category of workers.
Особливості застосування штрафних санкцій у господарсько-договірних відносинах
(Видавничий дім «Гельветика», 2022) Руденко, Л. Д.; Rudenko, L.; Горобець, Н. С.; Horobets, N.; Корощенко, К. Р.; Koroshchenko, K.
Стаття присвячена з’ясуванню особливостей застосування штрафних санкцій у господарсько-договірних відносинах. Зважаючи на те, що положення про відповідальність сторін у разі неналежного виконання чи невиконання господарського зобов’язання, обов’язкові для господарського договору, окрему увагу приділено поняттю «господарсько-правова відповідальність». З’ясовано, що зміст останнього розкривається через поняття «господарські санкції», яким охоплюється відшкодування збитків, штрафні, адміністративно-господарські та оперативно-господарські санкції. Розкрито відмінності штрафних санкцій від адміністративно-господарських та оперативно-господарських санкцій, однією з яких їх є мета, яка спрямована на компенсацію майнових втрат, яких зазнала одна сторона договору в результаті неналежного виконання чи невиконання господарського зобов’язання іншою стороною. Особливу увагу приділено різним підходам у цивільному та господарському законодавстві до розумін-ня штрафу, пені та неустойки. Встановлено, що за ЦК України штраф та пеня є видами неустойки, а ГК України виділяє штраф, пеню та неустойку як види штрафних санкцій. Акцентовано увагу, що за одне порушення господарського зобов’язання може бути застосовано декілька видів штрафних санкцій, що не суперечить положенням статті 61 Конституції України. Визначено, що ЦК України, на відміну від ГК України, не обмежує предмет неустойки лише грошовими коштами, а включає також рухоме та нерухоме майно. З’ясовано, що вид та розмір штрафних санкцій самостійно визначається сторонами при укладенні договору, що іноді обумовлює надмірно великі суми компенсацій порівняно із завданими збитками. Водночас для дотримання балансу інтересів боржника і кредитора закон надав господарському суду право зменшувати розмір штрафних санкцій з урахуванням низки обставин. Аналіз окремих судових рішень дозволив зробити висновок про різний обсяг зменшення судами штрафних санкцій, що в деяких випадках нівелює значення штрафних санкцій в господарсько-договірних відносинах та свідчить про необхідність визначення на законодавчому рівні меж зменшення розміру таких санкцій. The article is devoted to clarifying the peculiarities of the application of fines in commercial and contractual relations. Taking into account the fact that provisions on the responsibility of the parties in case of improper performance or non-performance of an commercial obligation are mandatory for the commercial contract, special attention is paid to the concept of "commercial and legal responsibility". It was found that the content of the latter is revealed through the concept of "commercial sanctions", which includes compensation for damages, fine sanctions, administrative-commercial and operational-commercial sanctions. The differences between fine sanctions and administrative-commercial and operational-commercial sanctions are revealed, one of which is the goal of compensating property losses suffered by one party to the contract as a result of improper performance or non-performance of commercial obligation by the other party. Special attention is paid to different approaches in civil and commercial legislation to the understanding of liquidated damages, fine and penalty. It was established that according to the Civil Code of Ukraine fine and penalty are types of liquidated damages, while the Commercial Code of Ukraine singles out fine, penalty and liquidated damages as types of fine sanctions. Attention was drawn to the fact that several types of fine sanctions can be applied for one violation of commercial obligation, which does not contradict the provisions of Article 61 of the Constitution of Ukraine. It was determined that the Civil Code of Ukraine, unlike the Commercial Code of Ukraine, does not limit the subject of liquidated damages only to monetary a sum of money, but also includes movable and immovable property. It was found that the type and amount of fine sanctions are independently determined by the parties when concluding the contract, which sometimes leads to excessively large amounts of compensation compared to the losses incurred. At the same time, in order to maintain the balance of the interests of the debtor and the creditor, the law gave the commercial court the right to reduce the amount of fine sanctions, taking into account a number of circumstances. The analysis of some court decisions made it possible to draw a conclusion about the different amount of reduction of fine sanctions imposed by the courts, which in some cases reduces their value in commercial and contractual relations and indicates the need to determine at the legislative level the limits of reducing the size of such sanctions.
Адміністративно-правовий статус волонтера у період дії воєнного стану в Україні
(Видавничий дім «Гельветика», 2022) Горінов, П. В.; Horinov, P.
Стаття є дослідженням адміністративно-правового статусу волонтера у період дії воєнного стану в Україні. Зокрема, було з’ясовано, що початок російсько-української війни став своєрідним підґрунтям для суспільного піднесення населення України. Особливістю волонтерського руху під час подій Революції гідності, початку російсько-української війни – стала самоорганізація певної частини населення, основна мета яких полягала в тому, щоб допомогти учасникам Революції гідності, військовим і добровольцям. Волонтерська діяльність є добровільною, соціально спрямованою, неприбутковою діяльністю, що здійснюється волонтерами шляхом надання волонтерської допомоги. Визначено, що важливим правовим аспектом волонтерства є те, що така діяльність викликає довіру населення. Таким чином, вона допомагає державі виконувати функції, що покладені на неї. Варто зазначити, що основна мотивація волонтерів ґрунтується саме на тому, що вони відчувають громадянський обов’язок перед власним народом, бійцями, крім того, вони відчувають моральний обов’язок перед людьми, які безпосередньо беруть участь у бойових діях. Волонтерська діяльність регулюється Законом України «Про волонтерську діяльність». Узагальнено, що на сьогоднішній день, в умовах повномасштабної війни, що розпочала російська федерація проти України, волонтери щодня докладають зусилля, аби допомогти тим громадянам, які мають у цьому потребу. Основними принципами волонтерської діяльності є: законність, гуманність, рівність, добровільність, безоплатність, неприбутковість. Можемо стверджувати, що на сьогоднішній день, волонтери замінили деякі державні структури. Вони стають своєрідною впливовою силою, з якою слід рахуватись певним державним структурам. Попри це, в сучасних реаліях є незначні проблеми, що виникли між волонтерами, органами державної влади та суспільством, що стосується зокрема комунікації, взаємної співпраці та формуванні подальшої стратегії. Досвід волонтерів та їх діяльності є досить цінною та важливою при формуванні державної політики у сферах, що стосуються національної безпеки, гуманітарного та соціального забезпечення тощо. The article is a study of the administrative and legal status of a volunteer during the period of martial law in Ukraine. In particular, it was found that the beginning of the Russian-Ukrainian war became a kind of basis for the social upliftment of the population of Ukraine. A feature of the volunteer movement during the events of the Revolution of Dignity and the beginning of the Russian-Ukrainian war, was the self-organization of a certain part of the population, the main purpose of which was to help the participants of the Revolution of Dignity, the military, and volunteers. Volunteer activity is a voluntary, socially oriented, non-profit activity carried out by volunteers through the provision of volunteer assistance. It was determined that an important legal aspect of volunteering is that volunteering generates trust in the population. Thus, it helps the state to perform the functions assigned to it. It is worth noting that the main motivation of volunteers is based precisely on the fact that they feel a civic duty to their own people, the soldiers, in addition, they feel a moral duty to people who are directly involved in hostilities. Volunteer activity in Ukraine is regulated by the Law of Ukraine "On Volunteer Activity". It is summarized that today, in the conditions of a full-scale war launched by the Russian Federation against Ukraine, volunteers make every effort to help those citizens who need it. The main principles of volunteer activity are legality, humanity, equality, voluntariness, non-payment, and non-profit. We can claim that to date, volunteers have replaced some state structures. They become a kind of influential force with which certain state structures should be reckoned. Despite this, in modern realities there are minor problems that have arisen between volunteers, state authorities and society, which in particular relate to communication, mutual cooperation and the formation of further strategy. The experience of volunteers and their activities is quite valuable and important in the formation of state policy in areas related to national security, humanitarian and social security, etc.
Реалії виконання конституційних обов’язків в Україні
(Видавничий дім «Гельветика», 2022) Заставна, О. П.; Zastavna, O.
На рівні Конституції України закріплено основоположні права людини і громадянина, але поряд з ними також мають нормативну регламентацію найбільш важливі обов’язки, що відповідно іменуються конституційними. Дана стаття присвячена розгляду практики виконання конституційних обов’язків в Україні. Визначено, що конституційним обов’язком є необхідний вид і міра поведінки особи, що має юридичне закріплення на найвищому рівні, передбачає досягнення суспільно корисної мети та забезпечується у разі невиконання юридичною відповідальністю. Автором було встановлено перелік конституційних обов’язків, досліджено їх сутнісні характеристики та визначено форму їх реалізації. Дослідження характеристик конституційних обов’язків людини і громадянина є значущим, оскільки це дозволяє встановити точні умови та порядок їх виконання, дослідити їх складові, суб’єктів, на кого покладається зобов’язання тощо. Визначення рис конституційних обов’язків є необхідним для дотримання правового режиму в державі та забезпечення точного виконання покладених обов’язків. На підставі даних статистики було оцінено дотримання одного із загальних обов’язків – неухильного дотримання законів України та непосягання на права та свободи інших осіб. Також прослідковано виконання податкового обов’язку, який має характер конституційного. Додатково автором визначено правове та соціальне значення встановлення та реалізації конституційних обов’язків людини і громадянина. Отримані результати, внаслідок проведеного дослідження можуть бути використані для популяризації правових положень, що є шляхом підвищення рівня загальної правосвідомості громадян. Додатково, даною статтею можливо привернути увагу громадськості до проблеми необхідності якісного і добросовісного виконання конституційних та інших юридичних обов’язків для розвитку держави і суспільства. At the level of the Constitution of Ukraine, the fundamental rights of a person and a citizen are enshrined, but along with them, the most important duties, which are accordingly called constitutional, also have normative regulation. This article is devoted to consideration of the practice of fulfilling constitutional duties in Ukraine.It was determined that a constitutional duty is the necessary type and degree of behavior of a person, which has legal consolidation at the highest level, provides for the achievement of a socially useful goal and is ensured in case of non-fulfillment by legal responsibility.The author established a list of constitutional duties, researched their essential characteristics, and determined the form of their implementation. The study of the characteristics of the constitutional duties of a person and a citizen is significant, as it allows to establish the exact conditions and order of their fulfillment, to investigate their components, subjects, on whom the obligation is entrusted, etc. Determining the features of constitutional duties is necessary for compliance with the legal regime in the state and ensuring the accurate performance of assigned duties.On the basis of statistical data, compliance with one of the general obligations was assessed – strict compliance with the laws of Ukraine and non-infringement of the rights and freedoms of other persons. The fulfillment of the tax obligation, which is of a constitutional nature, was also monitored. In addition, the author defines the legal and social significance of the establishment and implementation of the constitutional duties of a person and a citizen. The results obtained as a result of the conducted research can be used to popularize legal provisions, which is a way of increasing the level of general legal awareness of citizens. In addition, this article can draw the public's attention to the problem of the need for high-quality and conscientious performance of constitutional and other legal obligations for the development of the state and society.
Деякі питання посилення ролі громадськості у функціонуванні судової влади
(Видавничий дім «Гельветика», 2022) Куліков, О. П.; Kulikov, O.
В статті досліджуються питання реалізації конституційної концепції народовладдя у судовій системі України через аналіз двох форм участі громадськості у формуванні судової влади, якими є народні вибори суддів та участь представників громадськості у складі органів, що здійснюють добір суддів. Перша форма участі громадськості у формуванні судової влади викликає інтерес з точки зору аналізу його ефективності та можливості використання в Україні з метою посилення демократичного контролю за судовою владою. Для цього досліджується досвід формування суддівського корпусу, який свого часу був актуальним на теренах України, зокрема в період 1980-х років радянської доби, а також окремі аспекти практики демократичного контролю за судовою владою, що використовується у Сполучених Штатах Америки (в частині припинення повноважень суддів). Друга форм участі громадськості у формуванні судової влади стосується можливості народу обирати суддів через інструменти більш глибшої інтеграції представників суспільства у склад основних інституцій в судовій системі, які здійснюють добір кандидатів на посади суддів, зокрема у склад Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та Вищої ради правосуддя. Ретельно аналізуються зміни, через які пройшла Вища кваліфікаційна комісія суддів України, як орган, що несе найблішу відповідальність за проведення добору суддів, на шляху до її сучасного вигляду. Вивчається питання про представницький склад цього органу та підходи до його формування, та яким чином вони змінювалися з роками. Автор статті послідовно підтримує ідею необхідності подальшої демократизації судової влади України, що відображатиме прогресивні тенденції та підходи до організації взаємодії між суспільством та судовими органами. Кроки з підвищення рівня контролю за діяльністю суддів з боку громадськості мають позивтивно відзначитися на функціонуванні судової системи в цілому та повернути втрачену довіру суспільства до судових органів. The article examines the implementation of the constitutional concept of people's power in the Ukrainian judicial system through the analysis of two forms of public participation in the formation of the judiciary, which are popular elections of judges and the participation of public representatives in bodies that select judges.The first form of public participation in the formation of the judiciary is interesting for us from the point of view of analyzing its effectiveness and the possibility of its use in Ukraine in order to strengthen democratic control over the judiciary. For this purpose, the article studies the experience of the judicial corps formation, which at one time was relevant on the territory of Ukraine, in particular in the period of the 1980s of the Soviet era, as well as certain aspects of the practice of democratic control over the judiciary, used in the United States of America (in terms of terminating the powers of judges).The second form of public participation in the formation of the judiciary concerns the possibility of the people to elect judges through the tools of deeper integration of society representatives into the composition of the main institutions in the judicial system, which carry out the selection of candidates for the positions of judges, in particular, the composition of the High Qualification Commission of Judges of Ukraine and the High Council of Justice. The changes through which the Higher Qualification Commission of Judges of Ukraine went through, as the body most closely responsible for the selection of judges, on the way to its modern appearance, are carefully analyzed. The issue of the representative composition of this body and approaches to its formation, and how they have changed over the years, are studied.The author of the article consistently supports the idea of the need for further democratization of the judicial power of Ukraine, which will reflect progressive trends and approaches to the organization of interaction between society and judicial bodies. Measures to increase the level of control over the activities of judges on the part of the public should have a positive effect on the functioning of the judicial system as a whole and return the lost trust of society to judicial bodies.
Характеристика правового регулювання діяльності органів місцевого самоврядування щодо забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб в Україні
(Видавничий дім «Гельветика», 2022) Кошляк, Н. Е.; Koshliak, N.
У статті охарактеризовано правове регулювання діяльності органів місцевого самоврядування щодо забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб в Україні для поглиблення його розуміння та подальшого удосконалення. Постійне коригування чинного законодавства та приведення його у відповідність до поточних умов є виправданим та необхідним, але це, також, призводить до дестабілізації роботи органів публічної влади, особливо місцевого самоврядування. Власні та делеговані повноваження органів місцевого самоврядування у різних сферах, які стосуються життєдіяльності громади та дозволяють впливати на становище ВПО. Спеціальні повноваження щодо сприяння реалізації прав і свобод ВПО закріплені у Законах України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 р. та «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 р. Законодавче закріплення повноважень органів місцевого самоврядування у сфері забезпечення прав і свобод ВПО відбувається непослідовно, починаючи з 2014 р. Але закони, що їх закріплюють є переважно рамковими, тому підзаконні акти деталізують і сприяють органічній та послідовній реалізації повноважень муніципальної влади у цій сфері. Важливим підзаконним локальним нормативно-правових актом є місцева програма, що дозволяє органам місцевого самоврядування розвивати певну сферу життєдіяльності громади, в тому числі в інтересах ВПО.Основна відмінність функціоналу органів місцевого самоврядування у сфері забезпечення прав і свобод, потреб та ВПО від функціоналу органів державної влади – це їх широка дискреція. Право органів місцевого самоврядування приймати на власний розсуд місцеві програми є одним із проявів їх дискреційних повноважень. Саме це право уможливлює реалізацію будь-яких ефективних і корисних ініціатив на підтримку ВПО. Дискреція органів місцевого самоврядування, в свою чергу, є обмеженою і завжди реалізується відповідно до закону – це один з принципів децентралізації влади. The article describes the legal regulation of the activities of local self-government bodies regarding the provision of rights and freedoms of internally displaced persons in Ukraine to deepen its understanding and further improvement. Constant adjustment of current legislation and bringing it into line with current conditions is justified and necessary. Still, it also destabilizes the work of public authorities, especially local self-government.Own and delegate powers of local self-government bodies in various areas that relate to community life and allow to influence the situation of IDPs. Special powers to promote the realization of the rights and freedoms of IDPs are enshrined in the Laws of Ukraine "On Ensuring the Rights and Freedoms of Citizens and the Legal Regime in the Temporarily Occupied Territory of Ukraine" dated 04/15/2014 and "On Ensuring the Rights and Freedoms of Internally Displaced Persons" dated 10/20/2014 r. The legislative establishment of the powers of local self-government bodies in the field of ensuring the rights and freedoms of IDPs has been inconsistent since 2014. However, the laws enshrining them are mainly frameworks, so by-laws detail and contribute to the organic and consistent implementation of the powers of municipal authorities in this area. An important sub-legal local regulatory act is the local program, which allows local self-government bodies to develop a particular area of community life, including in the interests of IDPs. The article describes the legal regulation of the activities of local self-government bodies regarding the provision of rights and freedoms of internally displaced persons in Ukraine to deepen its understanding and further improvement. Constant adjustment of current legislation and bringing it into line with current conditions is justified and necessary. Still, it also destabilizes the work of public authorities, especially local self-government.Own and delegate powers of local self-government bodies in various areas that relate to community life and allow to influence the situation of IDPs. Special powers to promote the realization of the rights and freedoms of IDPs are enshrined in the Laws of Ukraine "On Ensuring the Rights and Freedoms of Citizens and the Legal Regime in the Temporarily Occupied Territory of Ukraine" dated 04/15/2014 and "On Ensuring the Rights and Freedoms of Internally Displaced Persons" dated 10/20/2014 r. The legislative establishment of the powers of local self-government bodies in the field of ensuring the rights and freedoms of IDPs has been inconsistent since 2014. However, the laws enshrining them are mainly frameworks, so by-laws detail and contribute to the organic and consistent implementation of the powers of municipal authorities in this area. An important sub-legal local regulatory act is the local program, which allows local self-government bodies to develop a particular area of community life, including in the interests of IDPs. The main difference between the functionality of local self-government bodies in ensuring the rights and freedoms, needs, and IDPs from the functionality of state authorities is their broad discretion. The right of local self-government bodies to adopt local programs of their choice is one of the manifestations of their discretionary powers. This right enables the implementation of any practical and valuable initiatives to support IDPs. In turn, local self-government bodies' discretion is limited and always exercised by the law - this is one of the principles of decentralization of power.
Антикорупційне судочинство в період воєнного стану: аналіз кримінальних процесуальних змін
(Видавничий дім «Гельветика», 2022) Дубас, В. М.; Dubas, V.
Актуальність дослідження зумовлена змінами до деяких положень кримінального процесуального законодавства України, які ухвалено в період введення в Україні воєнного стану і які стосуються судочинства у справах про корупційні кримінальні правопорушення. Актуальність проблематики не зменшується на фоні зростання показників кримінальних правопорушень, учинених в умовах воєнного стану. Метою даного дослідження є аналіз змін до кримінального процесуального закону, їх вплив на стан антикорупційного судочинства та вияв основних негативних тенденцій у цій сфері. Структурний метод використано для опису основних законодавчих змін до Кримінального процесуального кодексу України, прийнятих під час воєнного стану в Україні. Використання системного методу дозволило охарактеризувати поточні межі законодавчих нововведень у їх взаємозв’язку з іншими нормами Кримінального процесуального кодексу України. А формально-правовий метод дав змогу проаналізувати правову сутність нових положення Кримінального процесуального кодексу, спрямованих на боротьбу з корупційними правопорушеннями загалом. У статті обгрунтовано, що реалізація антикорупційної політики – важливий складник політики у сфері боротьби зі злочинністю і гарантування національної безпеки. Проаналізовано низку змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо повноважень прокурора та керівника органу прокуратури, положень про докази і доказування. Розкрито зміст нововведень про строки в кримінальному провадженні, зупинення судового розгляду провадження та процесуальної новели про доступ слідчого, прокурора до змісту кореспонденції, інших персональних даних, що зберігаються в телефонах та комп’ютерах. Виявлено, що зміни до кримінального процесуального закону розширюють повноваження органу державного обвинувачення, що зумовлено воєнним станом і необхідністю швидкого й ефективного судочинства. У статті представлена думка про уповільнення темпів розгляду судових справ щодо корупційних кримінальних правопорушень і зазначено, що дотримання розумних строків розгляду справ навіть в умовах надзвичайного правового режиму є вимогою кримінального процесуального законодавства України. Практична цінність дослідження полягає в тому, що його результати можуть бути використані як у правозастосуванні – при складанні процесуальних документів з урахуванням чинного процесуального законодавства, так і в науковій діяльності – при аналізі змін та формуванні нових міркувань щодо вдосконалення антикорупційного процесуального законодавства. The article analyzes the provisions of the criminal procedure legislation of Ukraine, which were adopted during of military state in Ukraine and which relate to proceedings a cases of corruption. Accented that an implementation of anti-corruption policy is one of the components the crime policy and ensuring national security. The urgency of this issue is not diminishing against the background of increasing rates of criminal offenses committed during military state. Were analyzed a number of a corrections to the Procedure Code of Ukraine, which amended a powers of the prosecutor and the head of the prosecutor's office, provisions on evidence and proof, deadlines in criminal proceedings, suspension of proceedings and procedural novels about access of investigators, prosecutors to correspondence and other personal data, stored on phones and computers. It is alleged that the adopted amendments to the Criminal Procedure Code expand the powers of the public prosecutor, due to military state and the need for prompt and efficient proceedings. The article draws attention to the slowdown a consideration of court cases on corruption offenses during military state. Also stated that a compliance of reasonable time limits for the consideration of cases, even in the conditions of extraordinary legal regime, is a requirement of criminal procedural legislation of Ukraine. The structural method was used to describe the main legislative changes to the Criminal Procedure Code of Ukraine adopted during the military state in Ukraine. The use a system method made it possible to characterize a current limits of legislative innovations in their relationship with other norms of the Criminal Procedure Code of Ukraine. And the formal-legal method allowed the author to analyze a legal essence of the new provisions of the Criminal Procedure Code, which are aimed at fighting corruption offenses in general. The practical significance of this research is due to the significant public interest to the implementation of anti-corruption proceedings, as well as the need to continue to implement effective anti-corruption policy of Ukraine even during the emergency legal state. Author is emphasizes that in the conditions of military state, observance of the rule of law and other general principles of criminal proceedings should remain an invariable canon of criminal procedural activity of the state, in order to ensure a reasonable balance between public and private interests.
Особливості правового статусу нерезидента – платника податку на додану вартість, який постачає електронні послуги
(ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», 2022) Лабадін, В. І.; Labadin, V.
Статтю присвячено дослідженню питання особливостей правового статусу нерезидента – постачальника електронних послуг як платника податку на додану вартість (далі – ПДВ). Встановлено, що з 1 січня 2022 року нерезиденти, які постачають електронні послуги українським споживачам – фізичним особам, можуть бути зобов’язані зареєструватися платниками ПДВ і самостійно реалізовувати податкові права і обов’язки в Україні. У зв’язку з цим актуальним є дослідження особливостей правового статусу таких нерезидентів як платників ПДВ. Поставлене питання досліджене у контексті основних прав, обов’язків і відповідальності нерезидента як платника ПДВ. З’ясовано, що особливості правового статусу нерезидента як платника ПДВ характеризуються відсутністю окремих прав і обов’язків, притаманних платнику ПДВ (формування податкового кредиту, складення і реєстрація податкових накладних, розрахунків коригування до податкових накладних тощо). Також особливості прослідковуються у порядку та способі реалізації окремих податкових обов’язків, зокрема таких як: визначення бази оподаткування, подання податкової звітності, сплата сум податкових зобов’язань до бюджету. Особливості присутні і у правилах адміністрування ПДВ щодо нерезидентів, зокрема у порядку проведення камеральної перевірки податкових декларацій нерезидентів як платників ПДВ. У частині відповідальності до платників ПДВ – нерезидентів застосовуються загальні підстави і заходи відповідальності, як і до інших платників ПДВ (крім тих, які не стосуються нерезидентів через відсутність у них окремих податкових обов’язків), а також до нерезидентів застосовується спеціальна підстава і міра відповідальності за не реєстрацію платником ПДВ при постачанні електронних послуг. Підсумовано, що відповідні особливості статусу нерезидента як платника ПДВ спрямовані на забезпечення можливості належної реалізації нерезидентами своїх податкових прав і обов’язків. The article is devoted to the study of the peculiarities of the legal status of a non-resident which supplies electronic services as a payer of value added tax (hereinafter – VAT). It is established that from January 1, 2022, non-residents which supply electronic services to Ukrainian consumers (individuals) may be required to register as VAT payers and independently exercise tax rights and obligations in Ukraine. In this regard, it is relevant to study the legal status of such non-residents as VAT payers. The study has been done in the context of main rights, obligations and liability of non-residents as VAT payers. It was found that the peculiarities of the legal status of a non-resident as a VAT payer are primarily characterized by the absence of certain rights and obligations established for VAT payers (accrual of a tax credit, drawing up and registration of tax invoices and adjustments to tax invoices, etc.). Also, peculiarities are provided in the order and procedure of exercising some non-resident`s tax obligations, such as determining the tax base, submitting tax returns, paying the amounts of tax obligations to the budget. Peculiarities are also stipulated in VAT administration processes applicable to non-residents, in particular, in the procedure for conducting an audit of tax declarations of non-residents as VAT payers. It was also found that general grounds and measures of liability of non-resident VAT payers are the same as for other VAT payers (except for those that do not apply to non-residents due the absence of some tax obligations). At the same time, a special ground and measure of liability may be applied to non-residents for non-registration as a VAT payer while supplying electronic services. It is summarized that the relevant peculiarities of the status of non-residents as VAT payers are aimed at ensuring the ability of non-residents to properly implement their tax rights and obligations.

Browse

Browsing Випуск № 3 by Issue Date

Results Per Page

Sort Options