2024 рік

Permanent URI for this community

https://ir.kneu.edu.ua/handle/2010/44121

Browse

Browsing 2024 рік by Subject "332.1"

Now showing 1 - 1 of 1
  • No Thumbnail Available
    Item
    Стратегія збалансованого територіального розвитку в країнах ЄС
    (Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2024) Орєхова, Тетяна Вікторівна; Oriekhova, Tetiana; Рябчин, Олексій Михайлович; Riabchyn, Oleksii
    Шлях до тісніших зв’язків між Україною та Європейським Союзом (ЄС) був відзначений важливими віхами та стратегічними домовленостями. Від першої декларації про наміри в 1990-х роках до знакової Угоди про асоціацію траєкторія відображає поглиблення зобов’язань сприяти політичній асоціації та економічній інтеграції. Отримання Україною статусу кандидата на членство в Європейському Союзі та початок переговорів щодо інтеграції України до ЄС підкреслюють появу економічних можливостей для країни, зокрема, коли ми формулюємо стратегію її післявоєнного відновлення. В той же час суттєві корективи у задачі, які сьогодні вирішує Україна на тлі її євроінтеграційних прагнень, вносять наслідки військової агресії Росії, які несуть не лише людські втрати, окупацію окремих територій, а й знищення місць, сіл та життєво важливої інфраструктури, від відновлення якої залежить можливість повернення людей до нормальні умови життя. Не менш критичною є ситуація з адаптацією у приймаючих громадах людей та підприємств, які переселяються з окупованих територій та територій у зону бойових дій. Відбуваються структурні зміни в галузевій спеціалізації територій у зв’язку з переміщенням бізнесу. Проблемам управління сталим розвитком територіальних громад присвячені праці таких вітчизняних науковців, як О. В. Безуглий, О. І. Васильєва, О. К. Гордєєв, Т. А. Кравченко, М. М. Патинська, Ю. М. Петрушенко, Б. О. Федірко та інших. На дослідженням проблем і практики забезпечення сталого розвитку працювали такі зарубіжні дослідники, як: А .А. Лейзеровіч, Р. В. Кейтс, Т. М. Перріс, Дж. М. Хулс. Метою дослідження є узагальнення підходів до збалансованого територіального розвитку в країнах ЄС, що слугуватиме поширенню європейських пріоритетів і кращих практик на відновлення територій України на принципах Build Back Better та Build Back Greener. Прийняття рішень при формуванні стратегій відновлення та розвитку територій України лише на основі даних про клімат минулого більше не є надійним стратегічним рішенням. Зі зміною клімату змінюються усереднені умови кліматичних періодів. Якщо політичні цілі та прийняття рішень ґрунтуються лише на історичних даних, вони можуть бути невдалими. Такий підхід неминуче збільшує майбутню вразливість громади до зміни клімату. Розгляд поточних і майбутніх наслідків кліматичної зміни необхідний, щоб допомогти уникнути недоречних і невдалих інвестицій, а також несприятливих для розвитку громади дій. Планування адаптації має важливе значення для систематичного виявлення потенційно небезпечних наслідків зміни клімату, вивчення адекватних шляхів реагування, моніторингу та оцінки їх успіху. Добре спланована рання адаптація економить бюджет громади, зберігає здоров’я та життя людей. У довгостроковій перспективі вартість бездіяльності буде значно вищою, ніж вартість своєчасної адаптації. The path to closer ties between Ukraine and the European Union (EU) was marked by important milestones and strategic agreements. From the first declaration of intent in the 1990s to the landmark Association Agreement, the trajectory reflects a deepening commitment to promote political association and economic integration. Ukraine’s obtaining the status of a candidate for membership in the European Union and the start of negotiations on the integration of Ukraine into the EU emphasize the emergence of economic opportunities for the country, in particular, when we formulate a strategy for its post-war recovery. At the same time, significant corrections in the task that Ukraine is solving today against the background of its European integration aspirations bring the consequences of Russia’s military aggression, which bring not only human losses, the occupation of certain territories, but also the destruction of places, villages and vital infrastructure, the restoration of which depends on the possibility of returning people to normal living conditions. No less critical is the situation with the adaptation in the host communities of people and enterprises that relocate from the occupied territories and territories to the war zone. There are structural changes in the sectoral specialization of territories in connection with the relocation of business. The problems of management of sustainable development of territorial communities are devoted to the works of such domestic scientists as O.V. Bezugliy, O.I. Vasylieva, O.K. Gordeev, T.A. Kravchenko, M.M. Patynska, Yu.M. Petrushenko, B.O. Fedirko and others. Such foreign researchers as: A.A. Leizerovich, R.V. Kates, T.M. Parris, J.M. Huls. The purpose of the study is to generalize approaches to balanced territorial development in the EU countries, which will serve to spread European priorities and best practices for restoring the territories of Ukraine based on the principles of Build Back Better and Build Back Greener. Decision-making in the formation of recovery and development strategies for the territories of Ukraine based only on past climate data is no longer a reliable strategic decision. As the climate changes, the average conditions of the climatic periods change. If policy goals and decision-making are based only on historical data, they may fail. This approach inevitably increases the community’s future vulnerability to climate change. Consideration of the current and future impacts of climate change is necessary to help avoid inappropriate and unsuccessful investments, as well as actions that are detrimental to community development. Adaptation planning is essential for the systematic identification of potentially dangerous consequences of climate change, the study of adequate responses, monitoring and evaluation of their success. A well-planned early adaptation saves the community budget, preserves people’s health and lives. In the long run, the cost of inaction will be much higher than the cost of timely adaptation.