Випуск № 4

Permanent URI for this collection

https://ir.kneu.edu.ua/handle/2010/42985

Browse

Browsing Випуск № 4 by Subject "347.4"

Now showing 1 - 1 of 1
  • No Thumbnail Available
    Item
    Проблемні питання конкуренції позовів про речово-правовий та зобов’язальний способи захисту права
    (Видавничий дім «Гельветика», 2023) Гуйван, П. Д.; Huivan, P.
    Дана стаття присвячена науковому дослідженню актуального питання про застосовність правових механізмів речово-правового та зобов’язального захисту у разі порушення власності чи іншого речового права. Зокрема, цікавим та таким, що викликає наукові спори і суперечки в царині правозастосування, є охороно-правовий аспект захисту номінального власника речі у разі вибуття її від нього і виявлення у третьої особи. Класично вважалося, що власник вправі віндикувати своє майно, предявивши відповідний позов про його витребування. В той же час, коли відчужувальна угода стосовно цієї речі мала певні вади закону (приміром, відсутність повноважень у традента) чинне законодавство передбачає можливість визнання правочину недійсним, а юридичним наслідком такого рішення стає реституція – повернення майна. Не можна не побачити, що досить часто (приміром, коли у набувача є повний пакет заперечень проти віндикації, передбачений у ст. 388 ЦК України) використання різних способів захисту дає прямо протилежний ефект. Позаяк українські суди застосовували у якості пріоритету то те, то інше правило (переважно, враховуючи поважність особи, право якої захищалося), питання набуло неабиякої актуальності, і його вирішення стало нагальним. Наразі є усталена судова парадигма, підтверджена Верховним Судом, за якою у подібних випадках порушення речового права реституційний спосіб практично не повинен застосовуватися, захист відбувається лише за допомогою віндикаційного механізму. Автор не погоджується з категоричністю даного підходу, позаяк він не грунтується на чинному цивільному праві: воно дозволяє будь-які способи захисту. В роботі детально проаналізований і той, і інший спосіб, доведено, що віндикація є більш доцільною, бо вона опосередковує взаємини між реальним порушником (це той, хто нетитульно володіє чужою річчю) і потерпілим (особою, котра вважає себе власником). Якщо є при розгляді такого позову виявиться, що набувач отримав власність ще на момент передачі йому речі (за правилом ст. 330 ЦК України), у позові буде відмовлено саме у зв’язку з відсутністю у позивача того права, за захистом якого він звернувся. І ось ця обставина має бути визначальною і при розгляді позову про визнання правочину недійсним. Якщо то буду нормативно встановлено, не буде ніякої різниці у застосуванні двох різних способів захисту порушеного права. This article is dedicated to the scientific study of the topical issue of the applicability of legal mechanisms of rem-legal and mandatory protection in case of violation of property or other property rights. In particular, the security and legal aspect of the protection of the nominal owner of a thing in case of its removal from him and its discovery by a third party is interesting and causes scientific disputes and controversies in the field of law enforcement. Classically, it was considered that the owner has the right to reclaim his property by filing an appropriate claim for its claim. At the same time, when the alienation agreement in relation to this thing had certain defects of the law (for example, lack of authority on the part of the transferor), the current legislation provides for the possibility of declaring the deed invalid, and the legal consequence of such a decision is restitution – the return of property. One cannot help but see that quite often (for example, when the acquirer has a complete package of objections against vindication, provided for in Article 388 of the Civil Code of Ukraine), the use of different methods of protection gives the exact opposite effect. Since the Ukrainian courts applied one or the other rule as a priority (mainly, taking into account the respectability of the person whose right was being defended), the issue became very urgent, and its solution became urgent. Currently, there is an established judicial paradigm, confirmed by the Supreme Court, according to which, in such cases of violation of property rights, the restitution method should practically not be applied, protection occurs only with the help of a vindication mechanism. The author does not agree with the categorical nature of this approach, since it is not based on current civil law: it allows any means of protection. Both methods are analyzed in detail in the work, and it is proved that vindication is more expedient, because it mediates the relationship between the real violator (that is, the one who owns someone else’s thing without title) and the victim (a person who considers himself the owner). If, during consideration of such a claim, it turns out that the acquirer received ownership at the time of handing over the thing to him (according to the rule of Article 330 of the Civil Code of Ukraine), the claim will be rejected precisely because the claimant does not have the right for which he applied for protection. And this circumstance should be decisive when considering a lawsuit to declare the deed invalid. If it is legally established, there will be no difference in the application of two different methods of protection of the violated right.