Випуск № 4
Permanent URI for this collection
Browse
Browsing Випуск № 4 by Title
Now showing 1 - 8 of 8
Results Per Page
Sort Options
Item Methodology of forensic prevention of crimes against the foundations of national security(Видавничий дім «Гельветика», 2023) Batiuk, O.; Батюк, О. В.; Novykova, O.; Новикова, О. О.In the provisions of the scientific article, the authors conduct a scientific study and formulate scientific theoretical provisions in the field of forensic science on the concept of the methodology of forensic prevention of crimes against the foundations of national security, its sources, techniques, special methods, forms and purposes of application of the methodology of forensic prevention of crimes against the foundations of national security. On this basis, the authors propose to fix in the theoretical provisions of the science of forensics such a definition as the methodology of forensic prevention of crimes against the foundations of national security, to form the subject matter of the methodology of forensic prevention of crimes against the foundations of national security, to determine in what aspects the methodology of forensic prevention of crimes against the foundations of national security is considered, its theoretical and practical significance, types, forms, levels, subjects and objects of the methodology of forensic prevention of crimes against the foundations of national security and to characterise the features of forensic prevention of crimes against the foundations of national security. The authors define that the subject of forensic prevention of crimes in general and against national security in particular is scientific provisions and practical recommendations on technical and forensic means, techniques and methods of detecting, recording and investigating criminogenic circumstances, tactical methods and means of their most effective detection and elimination, as well as prevention and suppression of crimes and forensic methods or systems of techniques for detecting and eliminating the causes and conditions of crime, as well as suppression and prevention of crime. As a conclusion, the authors propose to adopt the Law of Ukraine “On Prevention of Criminal Offences”, which would contain general directions, forms, methods of preventive activities in relation to criminal offences, define the range of participants in these activities, their legal status, scope of activity, and criteria for assessing the effectiveness of work. This law will become a procedurally enshrined “tools” for the prevention of crimes in general and crimes against the foundations of national security in particular. У положеннях наукової статті авторами проводиться наукове дослідження та формуються наукові теоретичні положення в галузі криміналістики що поняття методики криміналістичної профілактики злочинів проти основ національної безпеки, її джерел, прийомів, спеціальних методів, форм та цілей застосування методики криміналістичної профілактики злочинів, проти основ національної безпеки. На цій основі авторами пропонується закріпити в теоретичних положеннях науки криміналістики таке визначення, як методика криміналістичної профілактики злочинів проти основ національної безпеки, сформувати предмет методики криміналістичної профілактики злочинів проти основ національної безпеки, визначити в яких аспектах розглядається методика криміналістичної профілактики злочинів проти основ національної безпеки її значення теоретичне та практичне, види, форми, рівні, суб’єктів та об’єкти методики криміналістичної профілактики злочинів проти основ національної безпеки, тактику здійснюваних заходів криміналістичної профілактики злочинів проти основ національної безпеки, та охарактеризувати особливості криміналістичного попередження злочинів проти основ національної безпеки. Автори визначають, що предметом криміналістичної профілактики злочинів загалом та проти національної безпеки зокрема, є наукові положення та практичні рекомендації про техніко- криміналістичні засоби, прийоми і методи виявлення, фіксації та дослідження криміногенних обставин, тактичні прийоми і засоби їх найбільш ефективного виявлення й усунення, а також запобігання і припинення злочинів та криміналістичні методи або системи прийомів виявлення та усунення причин і умов скоєння злочинів, а також припинення і попередження злочинів. Як висновок автори пропонують прийняти Закон України «Про профілактику кримінальних правопорушень», який містив би загальні напрямки, форми, методи профілактичної діяльності щодо кримінальних правопорушень, визначав би коло учасників цієї діяльності, їхній правовий статус, сферу діяльності, критерії оцінки ефективності роботи. Цей закон стане процесуально закріпленим «інструментарієм» профілактики злочинів загалом та злочинів проти основ національної безпеки зокрема.Item Нормативно-правові акти, які визначають гарантії професійної діяльності журналістів в Україні(Видавничий дім «Гельветика», 2023) Кобко, О. В.; Kobko, O.Визначено, що Верховна Рада України, як законодавчий орган приймає Закони України та постанови. Вона проводить парламентські слухання за допомогою яких відбувається активізація нормотворчої діяльності органів виконавчої влади на основі наданих рекомендацій і пропозицій. Окремо визначено, що при Верховній Раді України створений інститут Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, акти якого мають індивідуальний або рекомендаційний чи роз’яснювальний характер. Схарактеризовано акти Президента України та Кабінету Міністрів України як суб’єктів нормотворчої діяльності у сфері гарантування професійної діяльності журналістів в Україні, захисту та забезпечення їхніх професійних прав. Уточнюється, що найбільшу кількість нормативно-правових актів у досліджуваній площині видають міністерства та центральні органи виконавчої влади. Звернено увагу на гарантії професійної діяльності журналістів в Україні, які об’єктивуються у межах міжнародних актів та у випадку офіційного визнання юридичної сили становлять об’єднану з національними складову вітчизняного медійного, інформаційного, трудового, соціального іншого законодавства України. Визначено, що окрему ланку з таких займають акти рекомендаційного характеру, які також просувають ідею дотримання прав і свобод журналістів. Уточнюється, що попри те, що ці акти не мають регуляторного характеру, вони впливають на формування суспільної думки та стимулюють міжнародні організації до прийняття міжнародних документів. Узагальнюється, що гарантії професійної діяльності журналістів в Україні об’єктивуються у межах: 1) системи нормативно-правових актів, які встановлюють загальні гарантії щодо дотримання і захисту основних прав і свобод як людини і громадянина, так і професійних журналістів від посягань на свободу висловлювання думок, отримання інформації, від переслідування за висловлювання ідей тощо; 2) системи нормативно-правових актів, які встановлюють конкретні гарантії професійної діяльності жур-налістів в Україні, деталізуючи їхні професійні права, умови праці та рамки правової поведінки осіб, взаємодіючих з журналістами під час реалізації ними їхнього соціального призначення; 3) системи рекомендаційних актів, які покликані просувати та зміцнювати механізми забезпечення свободи слова, захист прав журналістів та розвиток демократії загалом. It was determined that the Verkhovna Rada of Ukraine, as a legislative body, adopts Laws of Ukraine and resolutions. It conducts parliamentary hearings with the help of which there is an intensification of the rule-making activity of the executive authorities on the basis of the provided recommendations and proposals. It is separately determined that the institute of the Commissioner of the Verkhovna Rada of Ukraine for human rights has been established under the Verkhovna Rada of Ukraine, whose acts are of an individual or advisory or explanatory nature. The acts of the President of Ukraine and the Cabinet of Ministers of Ukraine as subjects of rule-making activity in the sphere of guaranteeing the professional activity of journalists in Ukraine, protecting and ensuring their professional rights are characterized. It is specified that the largest number of normative legal acts in the studied area are issued by ministries and central executive bodies. Attention is drawn to the guarantees of the professional activity of journalists in Ukraine, which are objectified within the framework of international acts and, in the case of official recognition of legal force, constitute a combined with national components of the domestic media, information, labor, social and other legislation of Ukraine. It was determined that a separate link among these is occupied by acts of a recommendatory nature, which also promote the idea of observing the rights and freedoms of journalists. It is clarified that despite the fact that these acts are not of a regulatory nature, they influence the formation of public opinion and stimulate international organizations to adopt international documents. It is summarized that the guarantees of the professional activity of journalists in Ukraine are objectified within the limits of: 1) the system of normative legal acts, which establish general guarantees regarding the observance and protection of the basic rights and freedoms of both a person and a citizen, as well as professional journalists from encroachments on freedom of expression, obtaining information, from persecution for expressing ideas, etc.; 2) the system of normative legal acts that establish specific guarantees of the professional activity of journalists in Ukraine, detailing their professional rights, working conditions and the framework of legal behavior of persons interacting with journalists during the implementation of their social purpose; 3) systems of recommendatory acts, which are designed to promote and strengthen mechanisms for ensuring freedom of speech, protection of journalists’ rights, and the development of democracy in general.Item Окремі особливості інтервенції держави у сферу виробництва майнових благ і її впливу на свободу підприємницької діяльності приватних товаровиробників у новий і новітній часи(Видавничий дім «Гельветика», 2023) Моісеєнко, Ю. М.; Moiseienko, Yu.Стаття присвячена розгляду окремих особливостей інтервенції держави у сферу виробництва майнових благ і її впливу на свободу підприємницької діяльності приватних товаровиробників у новий і новітній часи. Автором розглядаються передумови розширення участі держави у внутрішніх ринкових відносин у новий та новітній час, а також визначаються основні моделі інтервенції держави у сферу виробництва майнових благ. Встановлюється, що у відповідний історичний період відбувалося розширення правового статусу держави відносно суб’єктів підприємницької діяльності – учасників внутрішніх ринкових відносин. Відповідні зміни відбувались внаслідок інтервенції держави у відповідну сферу внутрішніх ринкових відносин, що пов’язувалось з реалізацією нею однією з двох моделей розширення своєї участі кожна з яких у різній мірі пов’язувалась з обмеженням свободи підприємницької діяльності приватних товаровиробників. Радикальна модель почала активно застосовуватись у Східній Європі, зокрема Радянським Союзом, який фактично трансформувався зі споживача майнових благ у їх монопольного виробника шляхом практично повної ліквідації свободи підприємницької діяльності приватних товаровиробників. Своєю чергою держави Західної Європи орієнтувались у своєму розвитку на збереження приватного бізнесу, однак при цьому забезпечили впровадження юридичних механізмів обмеження свободи підприємництва, зокрема шляхом націоналізації майна підприємців як заходу, що використовувався лише у крайній необхідності і в публічних інтересах. Модель, яка передбачала виключно «споживацьку» орієнтацію держави у внутрішніх ринкових відносинах не вистояла під тиском економічних змін, зумовлених індустріальними проривом. У подальшому окреслені вище зміни потужно укорінилися у суспільстві і наразі отримують відображення у сьогоденних особливостей відносин, що складаються між державою і суб’єктами підприємницької діяльності. The article deals with consideration of certain features of the state interventions into the sphere of goods manufacturing and of the state influence over the freedom of business activity of the private goods manufacturers during the new and modern eras. The author analyzes the prerequisites of the expansion of state’s participation in the internal market relations during the new and modern eras as well as determines the main models of the state interventions into the sphere of goods production. It is defined that during abovementioned historical period the enlargement of the state’s legal status took place relatively the subjects of business activity – the participators of the internal market relations. Appropriate changes were the results of the states’ interventions into the sphere of internal market relations that had been provided by following one of two models of extension of states participation in appropriate economic spheres. Each of the models in different manner linked with limitation of private manufacturers’ freedom of business activity. The radical model spread through the Eastern European countries including Soviet Union that transformed from consumer state into the monopolistic goods manufacturer state with total liquidation of the freedom of business activity of the private goods manufacturers. At the same time the Western European countries oriented rather to the saving of private business but at the same time provided juridical mechanisms of limitation of the freedom of business activity particularly by the way of nationalization of private property as the extreme measure that could be used only in case of an absolute necessity and in the favor of the public interests. The model provided exclusively “consumers’” orientation of state within the internal market relations could not withstand the pressure of the economic changes provided by an industrial breakthrough. Further the abovementioned changes get rooted in society and today are reflected in modern features of the relations forming between state and the subjects of business activity.Item Поточний стан та перспективи нормативно-правового наближення між Україною та ЄС у секторі телекомунікаційних послуг, що засновані на умовному доступі або складаються з нього(Видавничий дім «Гельветика», 2023) Рєпіна, Ю. С.; Riepina, Yu.Дана наукова стаття присвячена аналізу стану нормативно-правового наближення між Україною та ЄС у секторі телекомунікаційних послуг, що засновані на умовному доступі або складаються з нього, із наданням пропозицій на виконання «Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони» щодо імплементації положень Директиви 98/84/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 20 листопада 1998 року про правовий захист послуг, що базуються чи включають умовний доступ. При формуванні інформаційного суспільства телекомунікаційні послуги займають важливе місце, проте в Україні сьогодні дуже легко не платити за цифровий контент, оскільки законодавство не передбачає заборону виробництва, продажу та використання незаконних пристроїв умовного доступу, тому правопорушники не несуть ніякої відповідальності за свої дії, в той час, як в ЄС Директивою 98/84/ЄС захищаються послуги доступу до цифрового контенту. Кабінет Міністрів України передбачив створення механізмів протидії застосуванню незаконних пристроїв несанкціонованого доступу до послуг, що засновані на умовному доступі або складаються з нього, шляхом імплементації Директиви 98/84/ЄС та розробив проекти Законів України «Про захист послуг, що надаються із застосуванням системи умовного доступу» та «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо захисту послуг, що надаються із застосуванням системи умовного доступу», окремі нормативні положення яких потребують обговорення. Також до Комітету Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики надійшли альтернативні проекти Законів України «Про захист послуг умовного доступу» та «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо захисту послуг умовного доступу», які також потребують обговорення. Наразі запропоновані законодавчі ініціативи не видаються ефективним засобом імплементації Директиви 94/84/ЄС до національного законодавства. This scientific article is devoted to the analysis of the state of play and the perspectives of gradual approximation legislation between Ukraine and the EU in the telecommunication services sector established on or consisting of conditional access of the “Association Agreement between the European Union and its Member States, of the one part, and Ukraine, of the other part”, regarding the implementation of the provisions of Directive (EU) 98/84 of the European Parliament and of the Council of 20 November 1998 on the legal protection of services based on, or consisting of, conditional access. In the formation of the information society, telecommunication services occupy an important place, however, in Ukraine today it is very easy not to pay for digital content, since the legislation does not prohibit the production, sale and use of illegal conditional access devices, therefore, offenders do not bear any responsibility for their actions, while, as in the Directive (EU) 98/84 protects access services to digital content. The Cabinet of Ministers of Ukraine envisaged the creation of mechanisms to counter the use of illegal unauthorized access devices to services based on, or consisting of, conditional access by implementing Directive (EU) 98/84 and developed Draft laws “On the protection of services provided using the conditional access system” and “On amendments to the Code of Ukraine on administrative offences to protect of services provided using the conditional access system,” separate regulatory provisions of which require discussion. Also, The Committee on Humanitarian and Information Policy of the Verkhovna Rada of Ukraine received alternative Draft laws “On the protection of conditional access services” and “On amendments to the Code of Ukraine on administrative offenses to protect of conditional access services”, which also require discussion. Currently, the proposed legislative initiatives do not appear to be an effective means of implementing Directive (EU) 94/84 into national legislation.Item Правове регулювання адміністративно-правового статусу ради національної безпеки і оборони України в умовах воєнного стану(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2023) Дашковська, А. В.; Dashkovska, A.У статті пропонується до нормативно-правового регулювання адміністративно-правового статусу Ради національної безпеки і оборони України слід відносити вплив з боку держави на суспільні відносини, що пов’язані з: визначенням місця даного органу в системі публічної адміністрації; реалізацією ним прав та обов’язків; визначенням меж його юрисдикції та компетенції; встановленням правил поведінки службових та посадових осіб даного органу; визначенням порядку взаємодії з іншими суб’єктами владних повноважень, фізичними та юридичними особами; встановлення рівня юридичної відповідальності при здійсненні державної політики у сфері національної безпеки та оборони. Зазначається, що рівень забезпечення національної безпеки та обороноздатності України залежить від здатності сил безпеки та правоохоронних органів протистояти реальним і потенційним загрозам як воєнного так і невоєнного характеру. Разом з тим, ефективне та якісне виконання завдань та функцій щодо забезпечення національної безпеки та обороноздатності України певною мірою залежить від розвиненої нормативно-правої бази, тобто від наявності належного правового регулювання адміністративно-правового статусу Ради національної безпеки і оборони України. Нормативно-правове регулювання адміністративно-правового статусу Ради національної безпеки і оборони України повинно здійснюватися з метою: визначення питань національної безпеки та обороноздатності України, що потребують її забезпечення з боку Ради національної безпеки і оборони України; розмежування владних повноважень між Радою національної безпеки і оборони України та іншими державними органами; закріплення в законодавстві засад діяльності посадових осіб Ради національної безпеки і оборони України, а також засад відповідальності невиконання або неналежне виконання обов’язків у забезпеченні національної безпеки та обороноздатності України тощо. The article suggests that the influence of the state on public relations related to: determination of the place of this body in the system of public administration should be attributed to the normative-legal regulation of the administrative-legal status of the National Security and Defense Council of Ukraine; his realization of rights and obligations; determining the limits of its jurisdiction and competence; establishment of rules of conduct for officials and officials of this body; determining the order of interaction with other subjects of authority, natural and legal entities; establishing the level of legal responsibility in the implementation of state policy in the field of national security and defense. It is noted that the level of ensuring Ukraine’s national security and defense capability depends on the ability of security forces and law enforcement agencies to resist real and potential threats of both a military and non-military nature. At the same time, the effective and high-quality performance of tasks and functions related to ensuring the national security and defense capability of Ukraine depends to a certain extent on the developed regulatory and legal framework, that is, on the presence of proper legal regulation of the administrative and legal status of the National Security and Defense Council of Ukraine. Normative and legal regulation of the administrative and legal status of the National Security and Defense Council of Ukraine should be carried out with the aim of: determining the issues of national security and defense capability of Ukraine that require its provision by the National Security and Defense Council of Ukraine; separation of powers between the National Security and Defense Council of Ukraine and other state bodies; enshrining in legislation the principles of activity of officials of the National Security and Defense Council of Ukraine, as well as the principles of responsibility for non-fulfilment or improper fulfillment of duties in ensuring the national security and defense capability of Ukraine, etc.Item Правові заходи забезпечення регіонального розвитку(Видавничий дім «Гельветика», 2023) Рудік, Н. В.; Rudik, N.У статті проводиться дослідження актуального стану нормативно-правового забезпечення регіонального розвитку в Україні та Європейському Союзі. Проаналізована система нормативно-правових актів, що регулюють регіональний розвиток, наукові статті, які досліджують поняття регіонів, а також комплекс заходів, спрямованих на реформування та вдосконалення регіональної політики. Актуальність цього дослідження зумовлена низкою викликів, з якими зіткнулась Україна через збройну агресію Росії, інтеграцією України в єдиний ринок Європейського Союзу та подальшим вступом до нього. Зокрема, це посилення неоднорідності регіонів, неузгодженість, окупація деяких регіонів та невідповідність регіонального законодавства України сучасним викликам і відсутність системного планування післявоєнного відновлення та розвитку українських регіонів. Такі проблеми вимагають уважного аналізу та ефективних рішень для забезпечення сталого та збалансованого регіонального розвитку. Також автором розглядаються зміни в політиці згуртування ЄС, впроваджені у рамках реформи 2021 року, що сприяли відкритості та гнучкості регіональної політики. Висвітлюється ефективність заходів реагування ЄС на кризові явища, включаючи пандемію та російську агресію проти України. Автор приходить до висновку про необхідність системного удосконалення державної регіональної політики в Україні, яке повинне базуватись на європейському досвіді. Зокрема, наголошується на важливості впровадження відкритих та адаптивних правових механізмів ЄС, які мають стати основою у процесі подальшого вдосконалення регіональної політики та нормативно-правової бази в Україні. У цій статті обґрунтовуються необхідність і шляхи досягнення цієї мети через вивчення та порівняння відповідних нормативних вимог та практик в Україні та Європейському Союзі. The article explores the current state of legal regulation of regional development in Ukraine and the European Union. The system of regulatory legal acts regulating regional development, scientific articles, which examine definition of regions, as well as a complex of measures aimed at reforming and improving regional policy, have been analyzed. The relevance of this study is determined by a series of challenges faced by Ukraine due to the armed aggression of Russia, the integration of Ukraine into the single market of the European Union and its subsequent entry into it. Specifically, it includes the intensification of regional disparities, inconsistency and inadequacy of regional legislation to contemporary challenges, and the absence of systematic planning for post-war reconstruction and development of Ukrainian regions. These issues require careful analysis and effective solutions to ensure sustainable and balanced regional development. The author also examines the changes in the EU cohesion policy introduced as part of the 2021 reform, which contributed to the openness and flexibility of regional policy. The author highlights the effectiveness of the EU’s response to crises, including the pandemic and Russian aggression against Ukraine. The author concludes that there is a need for systematic improvement of the state regional policy in Ukraine, which should be based on European experience. In particular, the author emphasizes the importance of introducing open and adaptive EU legal mechanisms, which should become the basis for further improvement of the regional policy and legal framework in Ukraine. This article justifies the necessity and ways to achieve this goal through the study and comparison of relevant regulatory requirements and practices in Ukraine and the European Union.Item Проблеми співвідношення дрібного хуліганства та права на вираження політичних поглядів особи(Видавничий дім «Гельветика», 2023) Брисковська, О. М.; Bryskovska, O.; Брисковська, О. Ю.; Bryskovska, O.У статті на підставі застосування наукових методів аналізу, синтезу, класифікації, опису, індукції та дедукції проаналізовано складність кваліфікації дрібного хуліганства в контексті права на самовираження та на вираження політичних поглядів особи, а також проаналізовано практику Європейського суду з прав людини з цього питання. Крім того, запропоновано шляхи вирішення проблеми складності кваліфікації дрібного хуліганства, яке пов’язане з правом на вираження політичних поглядів особи, так само як і проведено порівняння між хуліганством яке являється кримінальним правопорушенням, а також дрібним хуліганством, яке підпадає під поняття адміністративного правопорушення. Зокрема в статті підкреслено проблему «оціночного поняття» «дрібне хуліганство», а також складність визначення відповідної санкції за вчинення такого діяння. Крім того, наголошується, що при цьому особливу роль відіграє мета вчинення таких дій, а також особа можливого суб’єкта правопорушення. Також в статті розглядається поняття «правопорядку», який мається на увазі в статті 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Підкреслюється абсолютна необхідність проведення регулярного та обов’язкового тренування для суддів з вище вказаних питань, адже хуліганство та дрібне хуліганство за своєю правовою природою є таким, яке не може бути абсолютно чітко визначеним лише нормативним документом. Таким чином, цей обов’язок належить суддівській практиці, а отже правильне рішення потребує особливої суддівської майстерності, яка може бути розвинена завдяки спеціальним тренувальним заходам. На нашу думку, враховуючи прагнення України вступити в Європейський Союз, а також ціль нашої держави підтримати свою демократичність та високі стандарти для правосуддя в національних судах. Потрібно також виділити безпрецедентний запит українського суспільства на правосуддя та справедливість так само як його любов до свободи та ненависть до безпідставних «непропорційних» обмежень. Таким чином, на нашу думку, тема даної статті, на сьогодні, є особливо актуальною. The article, based on the application of scientific methods of analysis, synthesis, classification, description, induction and deduction, analyzes the complexity of qualifying petty hooliganism in the context of the right to self-expression and the expression of a person’s political views, and also analyzes the practice of the European Court of Human Rights on this issue. In addition, ways to solve the problem of the difficulty of qualifying petty hooliganism, which is related to the right to express political views of a person, are proposed, as well as a comparison is made between hooliganism, which is a criminal offense, and petty hooliganism, which falls under the concept of an administrative offense. In particular, the article emphasizes the problem of the «evaluative concept» of «petty hooliganism», as well as the difficulty of determining the appropriate sanction for committing such an act. In addition, it is emphasized that a special role is played by the purpose of committing such actions, as well as the identity of the possible subject of the offense. The article also examines the concept of «law and order», which is implied in Article 173 of the Code of Ukraine on Administrative Offenses. The absolute necessity of conducting regular and mandatory training for judges on the above-mentioned issues is emphasized, because hooliganism and petty hooliganism, by their legal nature, cannot be absolutely clearly defined only by a normative document. Thus, this duty belongs to refereeing practice, and therefore the correct decision requires special refereeing skills, which can be developed thanks to special training activities. In our opinion, taking into account Ukraine’s desire to join the European Union, as well as the goal of our state to support its democracy and high standards for justice in national courts. It is also necessary to highlight the unprecedented demand of Ukrainian society for justice and fairness, as well as its love for freedom and hatred for groundless «disproportionate» restrictions. Thus, in our opinion, the topic of this article is particularly relevant today.Item Теорія і практика адаптації законодавства України до законодавства ЄС(Видавничий дім «Гельветика», 2023) Гуртова, К. М.; Hurtova, K.Стаття присвячується осмисленню теоретичних і практичних засад адаптації національного законодавства до законодавства Європейського Союзу як одного з головних компонентів євроінтеграційного курсу України, визначення рівня нормативно-правового забезпечення євроадаптаційної діяльності, особливостей побудови та функціонування чинного євроадаптаційного інституційного механізму України. Зазначено, що одним із критеріїв надання членства в ЄС є здатність країни-кандидата прийняти на себе зобов’язання, пов’язані з членством у ЄС, тобто на момент вступу до ЄС, імплементувати всі елементи acquis communautaire в свою національну правову систему, адаптувати проєкти нормативних актів і конвенції Євросоюзу та забезпечити їхнє практичне використання в національній правовій системі. Визначено, що концепція адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу визначає відповідні етапи адаптації законодавства. Проаналізовано основні засади вступу України до Євросоюзу, розглянуто аспекти адаптації українського законодавства до вимог та стандартів ЄС, наголошено, що адаптація законодавства України до законодавства ЄС передбачає зближення національного законодавства з сучасною європейською системою права. Вказано, що адаптація є складовою інтеграційних процесів та передумовою гармонізації національного законодавства з законодавством міжнародних організацій, а також відзначено, що адаптація національного законодавства до законодавства міжнародних організацій здійснюється уповноваженими органами державної влади за допомогою правотворчості, планування, координації та контролю. Автор узагальнив дефініцію правової категорії «адаптація законодавства», виокремив ознаки процесу адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу і зробив певні пропозиції щодо удосконалення механізму адаптації національного законодавства. The article is devoted to understanding the theoretical and practical foundations of adaptation of national legislation to the European Union as one of the main components of the European integration course of Ukraine, to determination of the level of the legal provision of Euroadaptive activity, peculiarities of the construction and functioning of the current Euroadaptive institutional mechanism of Ukraine. It is noted that one of the criteria for granting EU membership is the ability of a country-candidate to assume the obligations associated with EU membership, namely at the moment of joining the European Union to implement all elements of the acquis communautaire into its national legal system, adapt projects of regulatory acts and conventions of the European Union and ensure their practical use in the national legal system. It was determined that the concept of adaptation of the legislation of Ukraine to the European Union’s legislation determines the appropriate stages of adaptation of the legislation. The main principles of Ukraineєs accession to the European Union are analyzed, the aspects of the adaptation of Ukrainian legislation to EU requirements and standards are considered. It is emphasized that the adaptation of Ukrainian legislation to EU legislation involves the convergence of the national legislation with the modern European legal system. It is indicated that the adaptation is a component of integration processes and prerequisite for the harmonization of the national legislation with the legislation of international organizations, and it is also noted that the adaptation of the national legislation to the legislation of international organizations is carried out by authorized bodies of state power with the help of law-making, planning, coordination and control. The author generalized the definition of the legal category “adaptation of legislation” singled out the characteristic features of the process of adaptation of the national legislation to EU legislation and made some proposals on ways to improve the adaptive mechanism of national legislation.