Випуск № 4

Permanent URI for this collection

https://ir.kneu.edu.ua/handle/2010/42985

Browse

Now showing 1 - 20 of 25

Methodology of forensic prevention of crimes against the foundations of national security
(Видавничий дім «Гельветика», 2023) Batiuk, O.; Батюк, О. В.; Novykova, O.; Новикова, О. О.
In the provisions of the scientific article, the authors conduct a scientific study and formulate scientific theoretical provisions in the field of forensic science on the concept of the methodology of forensic prevention of crimes against the foundations of national security, its sources, techniques, special methods, forms and purposes of application of the methodology of forensic prevention of crimes against the foundations of national security. On this basis, the authors propose to fix in the theoretical provisions of the science of forensics such a definition as the methodology of forensic prevention of crimes against the foundations of national security, to form the subject matter of the methodology of forensic prevention of crimes against the foundations of national security, to determine in what aspects the methodology of forensic prevention of crimes against the foundations of national security is considered, its theoretical and practical significance, types, forms, levels, subjects and objects of the methodology of forensic prevention of crimes against the foundations of national security and to characterise the features of forensic prevention of crimes against the foundations of national security. The authors define that the subject of forensic prevention of crimes in general and against national security in particular is scientific provisions and practical recommendations on technical and forensic means, techniques and methods of detecting, recording and investigating criminogenic circumstances, tactical methods and means of their most effective detection and elimination, as well as prevention and suppression of crimes and forensic methods or systems of techniques for detecting and eliminating the causes and conditions of crime, as well as suppression and prevention of crime. As a conclusion, the authors propose to adopt the Law of Ukraine “On Prevention of Criminal Offences”, which would contain general directions, forms, methods of preventive activities in relation to criminal offences, define the range of participants in these activities, their legal status, scope of activity, and criteria for assessing the effectiveness of work. This law will become a procedurally enshrined “tools” for the prevention of crimes in general and crimes against the foundations of national security in particular. У положеннях наукової статті авторами проводиться наукове дослідження та формуються наукові теоретичні положення в галузі криміналістики що поняття методики криміналістичної профілактики злочинів проти основ національної безпеки, її джерел, прийомів, спеціальних методів, форм та цілей застосування методики криміналістичної профілактики злочинів, проти основ національної безпеки. На цій основі авторами пропонується закріпити в теоретичних положеннях науки криміналістики таке визначення, як методика криміналістичної профілактики злочинів проти основ національної безпеки, сформувати предмет методики криміналістичної профілактики злочинів проти основ національної безпеки, визначити в яких аспектах розглядається методика криміналістичної профілактики злочинів проти основ національної безпеки її значення теоретичне та практичне, види, форми, рівні, суб’єктів та об’єкти методики криміналістичної профілактики злочинів проти основ національної безпеки, тактику здійснюваних заходів криміналістичної профілактики злочинів проти основ національної безпеки, та охарактеризувати особливості криміналістичного попередження злочинів проти основ національної безпеки. Автори визначають, що предметом криміналістичної профілактики злочинів загалом та проти національної безпеки зокрема, є наукові положення та практичні рекомендації про техніко- криміналістичні засоби, прийоми і методи виявлення, фіксації та дослідження криміногенних обставин, тактичні прийоми і засоби їх найбільш ефективного виявлення й усунення, а також запобігання і припинення злочинів та криміналістичні методи або системи прийомів виявлення та усунення причин і умов скоєння злочинів, а також припинення і попередження злочинів. Як висновок автори пропонують прийняти Закон України «Про профілактику кримінальних правопорушень», який містив би загальні напрямки, форми, методи профілактичної діяльності щодо кримінальних правопорушень, визначав би коло учасників цієї діяльності, їхній правовий статус, сферу діяльності, критерії оцінки ефективності роботи. Цей закон стане процесуально закріпленим «інструментарієм» профілактики злочинів загалом та злочинів проти основ національної безпеки зокрема.
Адміністративно-правовий механізм запобігання корупції в оборонному секторі
(Видавничий дім «Гельветика», 2023) Тимошенко, В. А.; Tymoshenko, V.; Карпенко, М. І.; Karpenko, M.; Котляренко, О. П.; Kotliarenko, O.
Корупція в оборонному секторі особливо небезпечна, тому що на цю сферу загалом припадає значна частина бюджету. Тим більше в період дії воєнного стану. Наслідки корупції в оборонному секторі можуть призвести до небезпеки, регіональної нестабільності та неспроможності держави вчасно реагувати на зовнішню небезпеку. Дана наукова стаття присвячена питанню адміністративно-правового механізму запобігання корупції в оборонному секторі. Авторами статті здійснено аналіз доктринальних визначень в сфері правових механізмів запобігання корупції. Авторами здійснено огляд норм Закону України «Про запобігання корупції» в частині діючих інструментів попередження корупційних та пов’язаних з корупцією правопорушень. Зокрема, обмеження щодо: використання службових повноважень, одержання подарунків, одержання неправомірної вигоди, сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, спільної роботи близьких осіб, тощо. В тому числі, авторами звернено увагу на такий інструмент запобігання корупції як фінансовий контроль та його актуальне нормативне врегулювання. Проведено огляд змін до чинного законодавства України в частині електронного декларування – Закон України No 3384-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану» – стосовно осіб, які відносяться до оборонного сектору. Авторами акцентовано увагу на новелах в законодавстві, що стосується подання фінансової звітності, враховуючи наявний воєнний стан в нашій державі. Автори статті прийшли до висновку, що основною метою функціонування адміністративно-правового механізму запобігання корупції є забезпечення превентивної функції як одного із напрямів державно-правової політики держави в сфері запобігання корупції. Corruption in the defense sector is particularly dangerous because this area generally accounts for a large part of the budget. Especially during the period of martial law. The consequences of corruption in the defense sector can lead to danger, regional instability and the inability of the state to respond to external threats in a timely manner. This scientific article is devoted to the issue of the administrative and legal mechanism for preventing corruption in the defense sector. The authors of the article carried out an analysis of doctrinal definitions in the field of legal mechanisms for the prevention of corruption. The authors reviewed the norms of the Law of Ukraine “On Prevention of Corruption” in terms of the existing tools for preventing corruption and corruption-related offenses. In particular, restrictions on: use of official powers, receiving gifts, receiving illegitimate benefits, co-operation and combination with other types of activities, joint work of relatives, etc. In particular, the authors drew attention to such a tool for preventing corruption as financial control and its current normative regulation. A review of changes to the current legislation of Ukraine in the area of electronic declaration was carried out – Law of Ukraine No. 3384-IX “On Amendments to Certain Laws of Ukraine on Defining the Procedure for Submission of Declarations by Persons Authorized to Perform the Functions of the State or Local Self-Government in Martial Law” – in relation to persons, which refer to the defense sector. The authors focused attention on novelties in the legislation related to the submission of financial statements, taking into account the current state of war in our country. The authors of the article concluded that the main purpose of the functioning of the administrative-legal mechanism for the prevention of corruption is to ensure the preventive function as one of the directions of the state’s legal policy in the field of corruption prevention.
Військовополонені як суб’єкти судового контролю в умовах воєнного стану
(Видавничий дім «Гельветика», 2023) Чорна, О. В.; Chorna, O.
Стаття присвячена проблемам нормативного врегулювання участі особи, стосовно якої уповноваженим органом прийнято рішення про обмін як військовополоненого, у кримінальному провадженні на стадії досудового розслідування. У статті аналізується релевантна судова практика тих категорій справ, в яких особа, стосовно якої уповноваженим органом прийнято рішення про обмін як військовополоненого, виступає суб’єктом попереднього судового контролю. Висловлюється думка щодо відсутності необхідності надання окремого процесуального статусу особі, стосовно якої уповноваженим органом прийнято рішення про обмін як військовополоненого. Зазначається, що особа, стосовно якої уповноваженим органом прийнято рішення про обмін як військовополоненого як суб’єкт судового контролю бере участь у таких категоріях справ: 1) розгляд клопотань про скасування запобіжного заходу; 2) розгляд клопотань про допит особи в якості свідка в порядку ст. 225 КПК; 3) розгляд клопотань про продовження запобіжного заходу; 4) розгляд клопотань про надання дозволу на початок заочного досудового розслідування стосовно таких осіб; 5) розгляд клопотань про звільнення від відбування покарання. Доведено, що відсутність імперативної вимоги щодо обов’язкової участі такого суб’єкта в судовому засіданні під час розгляду клопотання про скасування запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою: 1) позбавляє слідчого суддю, суд можливості пересвідчитися, що підозрюваний, обвинувачений отримав копію клопотання та доданих до нього матеріалів не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання; 2) позбавляє слідчого суддю, суд можливості пересвідчитися, що підозрюваний, обвинувачений добровільно надав згоду на обмін та не змінив своєї думки стосовно такого обміну. Виявлена певна невідповідність між частиною 6 статті 202 КПК, якою закріплений обов’язок негайно звільнити підозрюваного, обвинуваченого та передати його під нагляд уповноваженого органу, та частиною 10 статті 20 Закону України «Про попереднє ув’язнення», яка передбачає, що начальник установи попереднього ув’язнення зобов’язаний звільнити з-під варти особу, стосовно якої уповноваженим органом прийнято рішення про обмін як військовополоненого, у день отримання ухвали слідчого судді, суду про скасування запобіжного заходу. The article deals with the problems of regulatory settlement of participation of a person who was decided to be exchanged as a prisoner of war by authorized body in criminal proceeding at the stage of pretrial investigation. In the article the relevant judicial practice of the categories in which a person who was decided to be exchanged as a prisoner of war is considered to be a subject of the preliminary judicial control. An opinion regarding no need of granting a special procedure status concerning a person who was decided to be exchanged as a prisoner of war is expressed. It is indicated that a person who was decided to be exchanged as a prisoner of war as a subject of the preliminary judicial control participates in the following cases – consideration of requests concerning cancellation of preventive measure; – consideration of requests concerning interrogation of a person as a witness according to No 225 Article of the Criminal Procedure Code (CPC); – consideration of requests concerning continuation of the preventive measure; – consideration of requests concerning granting permission to start a pre-trial investigation in absentia concerning such persons; – consideration of requests concerning exemption from serving a sentence. It is proved that the absence of imperative requirement concerning mandatory participation of the subject in the court session during consideration of requests regarding cancellation of preventive measure in the form of detention. 1. Deprives the investigating judge or court of the opportunity to reconsider that a suspect or accused received the copy of consideration of requests and supplementary materials not later than three hours before the beginning of consideration of the petition. 2. Deprives the investigating judge or court of the opportunity to make sure that the suspect or accused freely consented to be exchanged and did not change his opinion regarding such an exchange. The full collision is detected between Part 6 of No 202 Article of CPC which establishes an obligation concerning an immediate duty of releasing of the suspect or accused and transfer him to the supervision of an authorized body, and Part 10 of No 20 Article of the Law of Ukraine” аbout prior imprisonment” which provides the duty of the head of the pre-trial detention facility to release a person in respect of whom the decision was made about the exchange as a prisoner of war at the day of receiving the decision of the investigating judge or court about cancellation of preventive measure.
Державна політика щодо запобігання правопорушенням у сфері будівництва в Україні
(Видавничий дім «Гельветика», 2023) Буга, В. В.; Buha, V.
У статті наголошено, що будівельна галузь – одна зі стратегічних галузей економіки має важливе соціальне значення, адже забезпечує основні потреби населення, серед яких житло, інфраструктурна мережа, транспортне сполучення й посідає в економіці країни одне з ключових місць за темпами розвитку і капіталізації, порівняно з іншими її сегментами. Державна політика є не лише суто управлінською діяльністю державних органів чи діяльністю-відповіддю на те, що вимагає реакції держави, а також – стратегічною діяльністю, постаючи в якості складного соціально-правового, політичного та економічного феномену, що: має чітку юридичну форму, наповнену конкретним змістом; об’єктивується на підставах й умовах, визначених законодавством; передбачає існування адміністративно-правового механізму її формування й реалізації відповідно до певних стратегій і програм, а також нагальних потреб суспільства й держави. Критично аналізуючи різні підходи науковців до визначення сутності державної політики, автор дійшов висновку, що їх можна поділити на такі основні групи інтерпретаційних підходів: пояснення сутності державної політики через діяльнісний аспект вияву державної політики (формальний підхід); пояснення сутності державної політики через реагувальний аспект вияву державної політики (змістовий підхід); пояснення сутності державної політики через планово-стратегічний аспект вияву державної політики (прогностично-стратегічний підхід). У зв’язку з цим, державна політика у сфері будівництва повинна включати такі ознаки: когерентність – узгодження усіх складових політики між собою, утворюючи одне організаційне ціле, одну систему, розвиток якої її визначає; ієрархічність – органи державної влади приймають рішення, передають їх «по вертикалі» для виконання за встановленою ієрархією повноважень; повноцінність – наявність комплексу засобів для прийняття рішень, їх виконання, коригування, залучення необхідних або додаткових ресурсів, оцінка реалізації. It is common knowledge that state policy plays an extremely important role in public life. It is she who is called to timely identify the ripe problems of the development of society, analyze them, establish the causes of their occurrence, difficulties, contradictions and find ways to solve these problems. In the sphere of state policy, appropriate state-political decisions are made, appropriate tools are developed, and a mechanism for their implementation is created. The article emphasizes that the construction industry is one of the strategic sectors of the economy and has an important social significance, because it provides the basic needs of the population, including housing, infrastructure network, transport connections, and occupies one of the key places in the country’s economy in terms of development and capitalization rates, compared to its other segments. State policy is not only a purely managerial activity of state bodies or an activity that is a response to what requires a state reaction, but also a strategic activity, appearing as a complex socio-legal, political and economic phenomenon that: has a clear legal form, filled with concrete content; is objectified on the grounds and conditions determined by legislation; presupposes the existence of an administrative and legal mechanism for its formation and implementation in accordance with certain strategies and programs, as well as the urgent needs of society and the state. Critically analyzing various approaches of scientists to determining the essence of state policy, the author came to the conclusion that they can be divided into the following main groups of interpretive approaches: explaining the essence of state policy through the operational aspect of the manifestation of state policy (formal approach); explanation of the essence of state policy through the responsive aspect of the manifestation of state policy (content approach); explanation of the essence of state policy through the planning and strategic aspect of the manifestation of state policy (prognostic and strategic approach). In this regard, the state policy in the field of construction should include the following features: coherence – coordination of all policy components among themselves, forming one organizational whole, one system, the development of which determines it; hierarchy – state authorities make decisions, transfer them «vertically» for implementation according to the established hierarchy of powers; completeness – availability of a set of means for decision-making, their implementation, adjustment, attraction of necessary or additional resources, evaluation of implementation.
Забезпечення контролю за міжнародними фінансами в Україні як складова публічного адміністрування
(Видавничий дім «Гельветика», 2023) Поліщук, М. А.; Polishchuk, M.
Контроль за використанням міжнародних фінансів в Україні є складною і багатогранною проблемою. Вона має важливе значення для забезпечення ефективного управління державними фінансами, запобігання корупції та захисту інтересів держави. У статті розглядаються теоретичні та практичні аспекти забезпечення контролю за міжнародними фінансами в Україні, аналізуються основні принципи контролю за використанням міжнародної фінансової допомоги, вітчизняне законодавство у цій сфері, а також досвід міжнародних організацій. Пропонується ряд заходів, які можуть бути впроваджені для покращення контролю за міжнародними фінансами в Україні. Зокрема, пропонується взяти за основу побудови ефективного механізму контролю принципи INTOSAI (міжнародної організації вищих контрольних органів), Лімської декларації по боротьбі з корупцією, Паризької декларації щодо підвищення ефективності зовнішньої допомоги, а також практики прогресивних зарубіжних країн (як приклад, діяльність Федеральної рахункової палати Німеччини). Також в статті проаналізовано механізми залучення і контролю використання міжнародних фінансів, передбачені чинним законодавством України, зокрема, Порядком залучення, використання та моніторингу міжнародної технічної допомоги, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2002 No 153, Порядком підготовки, реалізації, проведення моніторингу та завершення реалізації проектів економічного і соціального розвитку України, що підтримуються міжнародними фінансовими організаціями, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.2016 No 70 та Порядком реалізації експериментального проекту із створення, впровадження та забезпечення функціонування Єдиної цифрової інтегрованої інформаційно-аналітичної системи управління процесом відбудови об’єктів нерухомого майна, будівництва та інфраструктури, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2022 року No 1286. В статті наголошується, що контроль – це не самоціль, а невід’ємна частина загальнодержавної системи регулювання суспільних відносин, і запропоновані у статті заходи із забезпечення контролю за міжнародними фінансами дозволять підвищити ефективність їх використання для забезпечення функцій держави. Controlling the use of international finance in Ukraine is a complex and multifaceted issue. It is essential for ensuring effective public finance management, preventing corruption and protecting the interests of the state. The article examines the theoretical and practical aspects of ensuring control over international finance in Ukraine, analyzes the basic principles of control over the use of international financial assistance, domestic legislation in this area, and the experience of international organizations. The author proposes a number of measures that can be implemented to improve control over international finance in Ukraine. In particular, it is proposed to take the principles of INTOSAI (International Organization of Supreme Audit Institutions), the Lima Declaration on Combating Corruption, the Paris Declaration on Aid Effectiveness, as well as the practices of progressive foreign countries (for example, the activities of the Federal Court of Auditors of Germany) as a basis for building an effective control mechanism. The article also analyzes the mechanisms for attracting and controlling the use of international finance provided for by the current legislation of Ukraine, in particular, the Procedure for Attracting, Using and Monitoring International Technical Assistance approved by the Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine No. 153 dated 15.02.2002, the Procedure for Preparation, Implementation, Monitoring and Completion of Economic and Social Development Projects of Ukraine Supported by International Financial Institutions, approved by the Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine No. 70 dated 27.01.2016, and the Procedure for Implementing a Pilot Project for the Creation, Implementation and Operation of the Unified Digital Integrated Information and Analytical System for Managing the Process of Reconstruction of Real Estate, Construction and Infrastructure, approved by Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine No. 1286 of November 15, 2022. The article emphasizes that control is not an goal in itself, but an integral part of the national system of regulation of social relations, and the measures proposed in the article to ensure control over international finance will increase the efficiency of its use to ensure the functions of the state.
Запобігання кримінальним правопорушенням у сфері охорони лісового фонду України
(Видавничий дім «Гельветика», 2023) Новик, В. А.; Novyk, V.
Статтю присвячено аналізу державної політики, що спрямована на запобігання, забезпечення захисту, відновлення лісового фонду України. Така діяльність забезпечується суб’єктами, на які покладаються функції з організації та координації заходів з охорони державного лісового фонду. Ними реалізується система заходів, спрямованих на усунення порушень лісового законодавства. Суб’єкти взаємодіють з правоохоронними органами, центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, громадянами та їх об’єднаннями. Така діяльність регулюється національним законодавством, особливу роль в якому належить кримінальному законодавству. Звертається увага на негативні тенденції кримінальних правопорушень у сфері охорони лісів. Оскільки останнім часом відбувається збільшення кількості протиправних проявів, пов’язані з незаконними порубками лісів, значним рівнем корупції у лісовій галузі, що призводить до знищення об’єктів рослинного світу, забруднення значних територій, виникнення надзвичайних ситуацій природного характеру. Незважаючи на розгалужену систему нормативно-правових актів та систему заходів, які передбачають захист лісового фонду України сьогодні спостерігається негативні тенденції кримінальних правопорушень у сфері охорони навколишнього природнього середовища, у тому числі і лісів. Системність та масштабність протиправних проявів, пов’язані з незаконними порубками лісів, значним рівнем корупції у лісовій галузі, що призводить до порушення екологічної рівноваги, масового знищення об’єктів рослинного світу, забруднення значних територій, виникнення надзвичайних ситуацій природного характеру і створює загрозу національний та екологічній безпеці України. Особливо небезпечним є те, що кримінальні правопорушень у сфері використання лісових ресурсів, за даними офіційної статистики, вчиняються працівниками державної лісової охорони, на які покладається здійснення державного контролю за дотриманням лісового законодавства та забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу. На жаль, недоліки законодавчого характеру обумовлюють неефективність здійснення досудового розслідування кримінальних правопорушень у сфері охорони лісового фонду. Цьому сприяє різна кваліфікація органами досудового розслідування протиправних дій підозрюваних осіб відповідно кримінального законодавства; неврегульованість у законодавстві порядку перевезення та переробки незаконно зрубаного лісу; мінімізація митних платежів під час експорту лісу; монополізація діяльності з організації продажу деревини через товарні біржі. Головним суб’єктом запобігання вчинення кримінальних правопорушень у галузі охорони лісового фонду є Державна лісова охорона, що має статус правоохоронного органу. Метою її діяльності є здійснення правових, лісоохоронних та інших заходів, спрямованих на збереження, розширене відтворення, невиснажливе використання лісових ресурсів та об’єктів тваринного світу. Забезпечення збереження лісового фонду обумовлено зростанням кількості кримінальних правопорушень та збільшенням завданої шкоди діяннями у сфері використання лісових ресурсів. The article is devoted to the analysis of state policy of rational use and reproduction of natural resources, providing protection, restoration of forest fund of Ukraine. It is based on the activities of the entities charged with the organization and coordination of measures to protect the state forest fund, which carry out activities aimed at eliminating violations of forest legislation and interact with law enforcement agencies, central and local executive authorities, local self-government, citizens, and their associations. Such activities are regulated by the national legislation, in which a special role belongs to the criminal legislation. The negative trends of criminal offences in the field of forest protection are highlighted. Since recently there is an increase in the number of illegal manifestations related to illegal logging, a significant level of corruption in the forest sector, which leads to the destruction of flora objects, pollution of large territories, emergencies of natural character. Despite the extensive system of normative legal acts and the system of measures providing protection of forest fund of Ukraine, today there are negative trends of criminal offenses in the field of environmental protection, including forests. The system and scale of illegal manifestations associated with illegal logging, significant level of corruption in the forest sector, which leads to violation of ecological balance, mass destruction of objects of flora, pollution of large territories, emergence of emergency situations of natural character and threat to national and environmental security of Ukraine. Especially dangerous is the fact that criminal offences in the use of forest resources, according to official statistics, are committed by employees of the state forest guard, who are charged with exercising state control over the observance of forest legislation and ensuring protection of forests from fires, illegal logging, protection from pests and diseases, damage due to anthropogenic and other harmful ef fects. Unfortunately, legislative shortcomings contribute to the inefficiency of pre-trial investigation of criminal offences in the field of forest protection. This is due to different qualification by pre-trial investigation bodies of unlawful actions of suspected persons according to criminal legislation; lack of regulation in the legislation of the procedure of transportation and processing of illegally cut down timber; minimization of customs payments when exporting forests; monopolization of activities on organization of timber sales through commodity exchanges. The main subject of prevention of committing criminal offenses in the field of protection of the forest fund is the State Forest Guard, which has the status of a law enforcement body. The purpose of its activity is the implementation of legal, forest protection and other measures aimed at the preservation, expanded reproduction, non-intrusive use of forest resources and wildlife objects. The preservation of the forest fund is caused by an increase in the number of criminal offenses and an increase in harm caused by actions in the use of forest resources. An important task of government policy is the rational use and reproduction of natural resources, ensuring the protection and regeneration of Ukraine’s forest fund. And also prevention of committing criminal acts in the field of forest protection.
Захист учасників кримінального судочинства: управлінські аспекти
(Видавничий дім «Гельветика», 2023) Ковмир, С. В.; Kovmyr, S.
У статті проаналізовано методологію прийняття управлінських рішень у слабоструктурованих та неструктурованих системах, що пов’язані з захистом учасників кримінального судочинства. Досліджено особливості творчого підходу в процесі обрання оптимальної стратегії захисту, акцентовано увагу на дуалістичності формальних та неформальних методів управління, необхідності залучення для вирішення безпекових питань методів якісного аналізу та експертних оцінок. Метою дослідження є вивчення управлінських аспектів у межах програм захисту учасників кримінального судочинства та аналіз співвідношення об’єктивного й суб’єктивного у процесі прийняття управлінських рішень суб’єктами, який такий захист забезпечують. Автор зробив акцент на необхідності залучення для вирішення управлінських завдань у сфері захисту свідків і потерпілих прогностичних платформ на базі штучного інтелекту та експертних систем. Зосереджено увагу на реалізації управлінських рішень під час забезпечення безпеки свідків і потерпілих в Україні. Проаналізовано перспективи застосування в предиктивних платформах захисту свідків регресійних моделей та нейронних мереж. Підкреслено важливість створення якісних інформаційних систем на базі сучасних методів OSINT-аналітики для зниження фактору суб’єктивності під час збирання та класифікації такої інформації. Звернуто увагу на необхідності створення дієвої системи оцінювання ризиків стосовно осіб, які потребують захист у зв’язку з їх участю в кримінальному провадженні, через оновлення положень законодавчих та підзаконних актів, внутрішніх інструкцій для реалізації чіткого й дієвого механізму ідентифікації загроз, ризиків і причинно-наслідкових зв’язків між участю особи в розслідуванні злочину та можливому посткримінальному впливі на нього або його близьких. На думку автора, створення ефективних управлінських інструментів для сприяння суб’єктам, які забезпечують таку безпеку, в ухваленні ефективних та своєчасних управлінських рішень, має забезпечити дієвий захист свідків і потерпілих через запровадження на всіх рівнях безпеки чітких процедур та алгоритмів керування програмами захисту. Розвиток сучасних інформаційних технологій сприятиме еволюції предиктивних моделей для запобігання злочинності в сфері захисту учасників кримінального судочинства, що дозволить вирішувати управлінські завдання на принципово якісному рівні. The author analyzed the methodology of management decision-making in weakly structured and unstructured systems related to the protection of participants in criminal proceedings. Peculiarities of the creative approach in the process of searching for an optimal protection strategy are studied, attention is focused on the duality of formal and informal management methods, the need to involve methods of qualitative analysis and expert evaluations to solve these issues. The purpose of this study is to study management aspects within the framework of programs for the protection of participants in criminal proceedings, the problem of the ratio of objective and subjective in the process of management decision-making by the entities that provide such protection is analyzed. The author emphasizes the need to involve predictive platforms based on artificial intelligence and expert systems to solve management tasks in the field of witness and victim protection. The author focuses on the implementation of management decisions while ensuring the safety of witnesses and victims in Ukraine. The possibility of using regression models and neural networks in prognostic models of witness protection is analyzed. The importance of creating high-quality information systems based on modern OSINT-analytics methods to reduce the factor of subjectivity during the collection and classification of such information is emphasized. Attention is focused on the need to create an effective risk assessment system for persons who need protection in connection with their participation in criminal proceedings through updating the provisions of legislative and by-laws, internal instructions to create a clear and effective mechanism for identifying threats, risks and cause-and-effect relationships connections between a person’s participation in the investigation of a crime and the post-criminal impact on him or his relatives. In the author’s opinion, the creation of effective management tools to assist entities that provide such security in making effective and timely management decisions should ensure effective protection for witnesses and victims through the introduction of clear procedures and algorithms for managing protection programs at all levels of security. The development of modern information technologies will contribute to the evolution of predictive models for the prevention of crime in the field of protection of participants in criminal proceedings, which will allow management tasks to be solved at a fundamentally qualitative level.
Значення принципів кримінально-виконавчого законодавства для виправлення та ресоціалізації засуджених, які відбувають покарання у виправних колоніях мінімального рівня безпеки
(Видавничий дім «Гельветика», 2023) Бобровник, К. Л.; Bobrovnyk, K.
Кожна людина є невід`ємною частиною соціуму, а отже протягом усього свого життя відчуває на собі значний вплив навколишнього соціального середовища. Коли поведінка людини стає протиправною і такою, що порушує права, свободи чи інтереси людини, групи осіб, держави в цілому, надважливим є застосуванням таких примусових заходів, які б були співмірними із неминучими обмеженнями та загальноприйнятим розумінням поняття «справедливість». Найчастіше такі заходи пов`язані із застосуванням кримінальних покарань, зокрема позбавленням волі в установах із різним рівнем безпеки. Дана наукова стаття присвячена актуальним питанням значення принципів кримінально-виконавчого законодавства для виправлення та ресоціалізації засуджених, які відбувають покарання у виправних колоніях мінімального рівня безпеки, оскільки реформування національної кримінально-виконавчої системи та впровадження у кримінально-виконавче законодавство численних міжнародних стандартів поводження із засудженими поставили перед нашою державою завдання створити таку систему виконання та відбування кримінальних покарань засудженими до позбавлення волі, яка б могла забезпечити ефективні засоби для їх виправлення і ресоціалізації, запобігти вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Принципи кримінально-виконавчого законодавства не тільки формують та узагальнюють уявлення про сутність процесу виконання – відбування покарання, а й беззаперечно, є певним орієнтиром, спрямуванням для учасників даних відносин та містять ідеальні уявлення про реальну мету покарання та результат його застосування. У їхню основу покладені досвід та досягнення науки кримінально-виконавчого права. У свою чергу кримінально-виконавча політика держави та заходи її забезпечення повинні проводитися в суворій відповідності з принципами, визначеними у ст. 5 Кримінально-виконавчого кодексу України. В Україні принципи кримінально-виконавчого законодавства для виправлення та ресоціалізації засуджених, які відбувають покарання у виправних колоніях мінімального рівня безпеки, набули особливого значення, зважаючи на всі виклики, що постали перед нашою державою у ході проведення реформ багатьох сфер суспільного життя, зокрема системи виконання кримінальних покарань і знайшли своє втілення у кримінально-виконавчому законодавстві. Each person is an integral part of society and therefore throughout his life he feels a significant influence of the surrounding social environment. When a person’s behavior becomes illegal and violates the rights, freedoms, or interests of a person, a group of persons, or the state as a whole, it is imperative to apply such coercive measures that are commensurate with the inevitable limitations and the generally accepted understanding of the concept of «equity». Often such measures are associated with the application of criminal penalties, in particular, deprivation of liberty in institutions with different levels of security. This scientific article is devoted to the topical issues of the importance of the principles of criminal law for the correction and resocialization of convicts serving their sentences in minimum security penal colonies, since the reform of the national criminal law system and the introduction of numerous international standards for the treatment of convicts into criminal law the task of our state is to create such a system of execution and serving of criminal punishments by those sentenced to imprisonment, which could provide effective means for their correction and resocialization, prevent the commission of new crimes by both convicts and other persons. The principles of criminal enforcement legislation not only form and generalize the idea of the essence of the process of execution – the serving of punishment but also without a doubt, are a certain reference point, a direction for the participants of these relations and contain ideal ideas about the real purpose of punishment and the result of its application. They are based on the experience and achievements of the science of criminal law. In turn, the state’s criminal enforcement policy and measures to ensure it must be carried out in strict accordance with the principles defined in Art. 5 of the Criminal Executive Code of Ukraine. In Ukraine the principles of criminal law for the correction and resocialization of convicts who are serving their sentences in minimum security correctional colonies have acquired special importance, taking into account all the challenges faced by our state in the course of reforms in many spheres of social life, in particular the system of execution of criminal punishments and found their embodiment in the criminal executive legislation.
Кримінально-правова протидія кіберзлочинності як один із елементів інформаційної безпеки в Україні
(Видавничий дім «Гельветика», 2023) Рощина, Інна Олександрівна; Roshchyna, Inna; Рощина, Инна Александровна; Кришевич, О. В.; Kryshevych, O.
В статті досліджуються питання пов’язані з вчиненням кримінальних правопорушень в сфері інформаційних відносин, розглядається досвід міжнародного законодавства у кримінально-правової протидії кіберзлочинності. Інформаційні та телекомунікаційні технології стали невід’ємною частиною сучасного світу, і разом з їх широким використанням зростає і загроза кіберзлочинності. Так, кіберзлочинність стала актуальним явищем для багатьох країн, у тому числі й для України. У кіберпросторі розглядаються різноманітні злочини, такі як кібератаки, крадіжка особистої інформації, фішинг, вірусні атаки, атаки на критичну інфраструктуру та багато інших. Україна, як і багато інших країн, проводить заходи для боротьби з кіберзлочинністю. Це включає вдосконалення законодавства, розробку заходів з кіберзахисту, підвищення кваліфікації фахівців у сфері кіберзахисту та співпрацю з міжнародними партнерами для обміну інформацією та взаємодії в області кіберзахисту. Питання посилення кримінальної відповідальності за кримінальні правопорушення у сфері інформаційних технологій є актуальним у зв’язку зі зростанням кількості кіберзлочинів та зловживань у цій сфері. Розвиток технологій відкриває нові можливості для злочинців, і правова система повинна адаптуватися, щоб забезпечити ефективний захист від таких злочинців. Тому, однією з причин посилення кримінальної відповідальності є необхідність відповідати за вчинення кіберзлочинів, які можуть завдати серйозної шкоди інформаційним системам, економіці, а також приватним особам. Для зменшення масштабів кіберзлочинності та встановлення ефективної національної протидії кіберзлочинності в міжнародній політиці кіберпростору держави можуть використовувати різні стратегії та механізми. Також, держави повинні розробляти та вдосконалювати законодавство, спрямоване на кіберзлочини. Це повинно включати судові санкції та відповідальність за кіберзлочини, а також прозорі та чіткі процедури для розслідування та притягнення винних до відповідальності. Крім того, світова спільнота активно працює над розробкою стандартів і міжнародної співпраці для ефективного протидії кіберзлочинності. Забезпечення кібербезпеки стає завданням для країни в сучасному інформаційному суспільстві. The article examines issues related to the commission of criminal offenses in the field of information relations, considers the experience of international legislation in the criminal-legal counteraction of cybercrime as one of the elements of information security in Ukraine. Information and telecommunication technologies have become an integral part of the modern world, and along with their widespread use, the threat of cybercrime is also growing. Thus, cybercrime has become an actual phenomenon for many countries, including Ukraine. Cyberspace deals with various crimes such as cyber attacks, identity theft, phishing, virus attacks, attacks on critical infrastructure and many others. Ukraine, like many other countries, is taking measures to combat cybercrime. This includes improving legislation, developing cyber security measures, improving the skills of cyber security specialists and cooperating with international partners to exchange information and interact in the field of cyber security. The issue of strengthening criminal liability for criminal offenses in the field of information technology is relevant in connection with the increase in the number of cybercrimes and abuses in this field. Advances in technology present new opportunities for criminals, and the legal system must adapt to provide effective protection against such criminals. Therefore, one of the reasons for the strengthening of criminal responsibility is the need to be responsible for the commission of cybercrimes, which can cause serious damage to information systems, the economy, as well as private individuals. States can use various strategies and mechanisms to reduce the scale of cybercrime and establish an effective national response to cybercrime in international cyberspace policy. States should develop and improve legislation targeting cybercrime. This should include judicial sanctions and accountability for cybercrime, as well as transparent and clear procedures for investigating and prosecuting perpetrators. In addition, the global community is actively working on the development of standards and international cooperation to effectively combat cybercrime. Ensuring cyber security becomes a task for the country in the modern information society.
Міжнародно-правова відповідальність при правонаступництві держав
(Видавничий дім «Гельветика», 2023) Замрига, Артур Вікторович; Zamryha, Artur; Замрыга, Артур Викторович; Падалка, Марія Анатоліївна; Padalka, Mariia; Падалка, Мария Анатольевна
Стаття розглядає концепцію міжнародної відповідальності держави у міжнародному праві та її ключові аспекти. Стаття наголошує на тому, що міжнародна відповідальність може виникнути у разі порушення міжнародних договорів, звичаїв міжнародного права, прав людини, міжнародного гуманітарного права та правил міжнародного екологічного права. Робота відзначає важливість розуміння цього поняття для забезпечення правопорядку та стабільності в міжнародних відносинах. У статті також звертається увага на взаємозв’язок міжнародної відповідальності держав та концепції правонаступництва, який виникає при зміні уряду чи режиму в державі, що несе відповідальність за порушення міжнародного права, і вимагає продовження виконання зобов’язань, що були накладені на попередній уряд чи режим. Крім того, стаття розглядає історичний контекст розвитку міжнародно-правової відповідальності держав, включаючи процес кодифікації норм, пов’язаних із відповідальністю держав. Дана стаття розглядає питання правонаступництва держав у міжнародному праві, звертаючи увагу на їхню історію та розвиток. Також у роботі виділяються певні аспекти діяльності держави-правонаступниці в міжнародному праві, включаючи прийняття прав та обов’язків, відповідальність за минулі дії, виконання міжнародних зобов’язань. Зазначається, що ці аспекти важливі для забезпечення стабільності та неперервності міжнародних відносин після змін у внутрішній політиці чи уряді держави-попередниці. Визначається, що у разі порушення міжнародних зобов’язань державою-попередницею, держава-правонаступниця може нести відповідальність та зобов’язана виконувати усі зобов’язання, які були передбачені у міжнародних договорах та домовленостях. У статті розглядаються питання міжнародної відповідальності держав-правонаступниць у контексті Проєкту статей про відповідальність держав за міжнародно-протиправні дії. Визначається, що Проєкт не містить прямих норм, які регулюють міжнародну відповідальність держав-правонаступниць. Разом з тим у роботі звертається увага на ст. 10 та 11 Проєкту та відслідковується взаємозв’язок з міжнародною відповідальністю у випадку правонаступництва. Загалом у статті акцентується увага на важливості правонаступництва в забезпеченні безперервності виконання міжнародних зобов’язань та відповідальності держав незалежно від змін урядів чи режимів, і обговорює ключові аспекти цього питання в міжнародному праві. The article considers the concept of international responsibility of the state in international law and its key aspects. The article emphasizes that international responsibility may arise in case of violation of international treaties, customs of international law, human rights, international humanitarian law and rules of international environmental law. The work notes the importance of understanding this concept to ensure law and order and stability in international relations. The article also draws attention to the relationship between the international responsibility of states and the concept of legal succession, which arises when a government or regime changes in a state that is responsible for violations of international law and requires the continuation of the obligations imposed on the previous government or regime. In addition, the article considers the historical context of the development of international legal responsibility of states, including the process of codification of norms related to the responsibility of states. This article examines the issue of legal succession of states in international law, paying attention to their history and development. The work also highlights certain aspects of the activities of the successor state in international law, including acceptance of rights and obligations, responsibility for past actions, and fulfillment of international obligations. It is noted that these aspects are important to ensure the stability and continuity of international relations after changes in the domestic policy or government of the predecessor state. It is determined that in case of violation of international obligations by the predecessor state, the successor state may bear responsibility and is obliged to fulfill all obligations stipulated in international treaties and agreements. The article examines the issue of international responsibility of successor states in the context of the Draft Articles on the Responsibility of States for Internationally Illegal Actions. It is determined that the Project does not contain direct norms that regulate the international responsibility of successor states. At the same time, the work draws attention to Art. 10 and 11 of the Project and the relationship with international responsibility in the case of legal succession is monitored. In general, the article focuses on the importance of legal succession in ensuring the continuity of international obligations and responsibilities of states regardless of changes in governments or regimes, and discusses key aspects of this issue in international law.
Нормативно-правові акти, які визначають гарантії професійної діяльності журналістів в Україні
(Видавничий дім «Гельветика», 2023) Кобко, О. В.; Kobko, O.
Визначено, що Верховна Рада України, як законодавчий орган приймає Закони України та постанови. Вона проводить парламентські слухання за допомогою яких відбувається активізація нормотворчої діяльності органів виконавчої влади на основі наданих рекомендацій і пропозицій. Окремо визначено, що при Верховній Раді України створений інститут Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, акти якого мають індивідуальний або рекомендаційний чи роз’яснювальний характер. Схарактеризовано акти Президента України та Кабінету Міністрів України як суб’єктів нормотворчої діяльності у сфері гарантування професійної діяльності журналістів в Україні, захисту та забезпечення їхніх професійних прав. Уточнюється, що найбільшу кількість нормативно-правових актів у досліджуваній площині видають міністерства та центральні органи виконавчої влади. Звернено увагу на гарантії професійної діяльності журналістів в Україні, які об’єктивуються у межах міжнародних актів та у випадку офіційного визнання юридичної сили становлять об’єднану з національними складову вітчизняного медійного, інформаційного, трудового, соціального іншого законодавства України. Визначено, що окрему ланку з таких займають акти рекомендаційного характеру, які також просувають ідею дотримання прав і свобод журналістів. Уточнюється, що попри те, що ці акти не мають регуляторного характеру, вони впливають на формування суспільної думки та стимулюють міжнародні організації до прийняття міжнародних документів. Узагальнюється, що гарантії професійної діяльності журналістів в Україні об’єктивуються у межах: 1) системи нормативно-правових актів, які встановлюють загальні гарантії щодо дотримання і захисту основних прав і свобод як людини і громадянина, так і професійних журналістів від посягань на свободу висловлювання думок, отримання інформації, від переслідування за висловлювання ідей тощо; 2) системи нормативно-правових актів, які встановлюють конкретні гарантії професійної діяльності жур-налістів в Україні, деталізуючи їхні професійні права, умови праці та рамки правової поведінки осіб, взаємодіючих з журналістами під час реалізації ними їхнього соціального призначення; 3) системи рекомендаційних актів, які покликані просувати та зміцнювати механізми забезпечення свободи слова, захист прав журналістів та розвиток демократії загалом. It was determined that the Verkhovna Rada of Ukraine, as a legislative body, adopts Laws of Ukraine and resolutions. It conducts parliamentary hearings with the help of which there is an intensification of the rule-making activity of the executive authorities on the basis of the provided recommendations and proposals. It is separately determined that the institute of the Commissioner of the Verkhovna Rada of Ukraine for human rights has been established under the Verkhovna Rada of Ukraine, whose acts are of an individual or advisory or explanatory nature. The acts of the President of Ukraine and the Cabinet of Ministers of Ukraine as subjects of rule-making activity in the sphere of guaranteeing the professional activity of journalists in Ukraine, protecting and ensuring their professional rights are characterized. It is specified that the largest number of normative legal acts in the studied area are issued by ministries and central executive bodies. Attention is drawn to the guarantees of the professional activity of journalists in Ukraine, which are objectified within the framework of international acts and, in the case of official recognition of legal force, constitute a combined with national components of the domestic media, information, labor, social and other legislation of Ukraine. It was determined that a separate link among these is occupied by acts of a recommendatory nature, which also promote the idea of observing the rights and freedoms of journalists. It is clarified that despite the fact that these acts are not of a regulatory nature, they influence the formation of public opinion and stimulate international organizations to adopt international documents. It is summarized that the guarantees of the professional activity of journalists in Ukraine are objectified within the limits of: 1) the system of normative legal acts, which establish general guarantees regarding the observance and protection of the basic rights and freedoms of both a person and a citizen, as well as professional journalists from encroachments on freedom of expression, obtaining information, from persecution for expressing ideas, etc.; 2) the system of normative legal acts that establish specific guarantees of the professional activity of journalists in Ukraine, detailing their professional rights, working conditions and the framework of legal behavior of persons interacting with journalists during the implementation of their social purpose; 3) systems of recommendatory acts, which are designed to promote and strengthen mechanisms for ensuring freedom of speech, protection of journalists’ rights, and the development of democracy in general.
Окремі особливості інтервенції держави у сферу виробництва майнових благ і її впливу на свободу підприємницької діяльності приватних товаровиробників у новий і новітній часи
(Видавничий дім «Гельветика», 2023) Моісеєнко, Ю. М.; Moiseienko, Yu.
Стаття присвячена розгляду окремих особливостей інтервенції держави у сферу виробництва майнових благ і її впливу на свободу підприємницької діяльності приватних товаровиробників у новий і новітній часи. Автором розглядаються передумови розширення участі держави у внутрішніх ринкових відносин у новий та новітній час, а також визначаються основні моделі інтервенції держави у сферу виробництва майнових благ. Встановлюється, що у відповідний історичний період відбувалося розширення правового статусу держави відносно суб’єктів підприємницької діяльності – учасників внутрішніх ринкових відносин. Відповідні зміни відбувались внаслідок інтервенції держави у відповідну сферу внутрішніх ринкових відносин, що пов’язувалось з реалізацією нею однією з двох моделей розширення своєї участі кожна з яких у різній мірі пов’язувалась з обмеженням свободи підприємницької діяльності приватних товаровиробників. Радикальна модель почала активно застосовуватись у Східній Європі, зокрема Радянським Союзом, який фактично трансформувався зі споживача майнових благ у їх монопольного виробника шляхом практично повної ліквідації свободи підприємницької діяльності приватних товаровиробників. Своєю чергою держави Західної Європи орієнтувались у своєму розвитку на збереження приватного бізнесу, однак при цьому забезпечили впровадження юридичних механізмів обмеження свободи підприємництва, зокрема шляхом націоналізації майна підприємців як заходу, що використовувався лише у крайній необхідності і в публічних інтересах. Модель, яка передбачала виключно «споживацьку» орієнтацію держави у внутрішніх ринкових відносинах не вистояла під тиском економічних змін, зумовлених індустріальними проривом. У подальшому окреслені вище зміни потужно укорінилися у суспільстві і наразі отримують відображення у сьогоденних особливостей відносин, що складаються між державою і суб’єктами підприємницької діяльності. The article deals with consideration of certain features of the state interventions into the sphere of goods manufacturing and of the state influence over the freedom of business activity of the private goods manufacturers during the new and modern eras. The author analyzes the prerequisites of the expansion of state’s participation in the internal market relations during the new and modern eras as well as determines the main models of the state interventions into the sphere of goods production. It is defined that during abovementioned historical period the enlargement of the state’s legal status took place relatively the subjects of business activity – the participators of the internal market relations. Appropriate changes were the results of the states’ interventions into the sphere of internal market relations that had been provided by following one of two models of extension of states participation in appropriate economic spheres. Each of the models in different manner linked with limitation of private manufacturers’ freedom of business activity. The radical model spread through the Eastern European countries including Soviet Union that transformed from consumer state into the monopolistic goods manufacturer state with total liquidation of the freedom of business activity of the private goods manufacturers. At the same time the Western European countries oriented rather to the saving of private business but at the same time provided juridical mechanisms of limitation of the freedom of business activity particularly by the way of nationalization of private property as the extreme measure that could be used only in case of an absolute necessity and in the favor of the public interests. The model provided exclusively “consumers’” orientation of state within the internal market relations could not withstand the pressure of the economic changes provided by an industrial breakthrough. Further the abovementioned changes get rooted in society and today are reflected in modern features of the relations forming between state and the subjects of business activity.
Особи похилого віку як вразлива категорія потерпілих від домашнього насильства
(Видавничий дім «Гельветика», 2023) Панасюк, В. В.; Panasiuk, V.; Комаринська, Ю. Б.; Komarynska, Yu.
Насильство залишається однією з найпоширеніших форм порушень прав людини. Причини його пов’язані з економічною ситуацією в країні, соціальними нормами і ставленням до насильства. Від домашнього насильства можуть страждати всі члени сім’ї, але найчастіше від нього страждають слабкі, нездатні до самозахисту та залежні члени родини: діти, люди похилого віку, люди з фізичними або розумовими вадами. Іншими словами, такі люди, які є найбільш вразливими. Саме тому багато хто з них не повідомляє про негативне, насильницьке ставлення до них, а сприймають його як невідворотне явище, не знаючи про можливий правовий захист, а в разі звернення по допомогу до органів влади, відчувають, не серйозне сприйняття існуючої проблеми. Це, в свою чергу, тягне за собою замовчування фактів домашнього насильства, тобто латентність цього протиправного діяння. Люди похилого віку, пенсіонери, люди з інвалідністю та самотні люди продовжують залишатися найбільш вразливим сегментом суспільства, що зумовлює необхідність виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню домашнього насильства, та вжиття певних заходів для захисту прав потерпілих. Стаття присвячена виокремленню соціальних та психолого-криміналістичних характеристик осіб похилого віку, що дозволяють визначити їх як вразливу категорію потерпілих. Для досягнення мети статті нами було використано загальнонаукові методи системності та комплексності знань, єдності теорії і практики. За допомогою загальнофілософських методів (аналізу і синтезу, індукції та дедукції) здійснено понятійну ідентифікацію досліджуваних явищ, визначено їх ознаки, узагальнено та сформульовано відповідні дефініції, логічну побудову структури самого дослідження. У дослідженні здійснено аналіз психологічних характеристик особи похилого віку, що слугувало підґрунтям для розслідування домашнього насильства щодо даної категорії осіб. Крім цього, було використано метод порівняння та узагальнення, проаналізовано практику різних країн світу та обрано найбільш відповідний приклад, який можливо застосовувати в Україні. Violence remains one of the most common forms of human rights violations. Its reasons are related to the economic situation in the country, social norms and attitudes to violence. All family members can suffer from domestic violence, but most often it affects the weak, incapable of self-defense, and dependent family members: children, the elderly, and people with physical or mental disabilities. In other words, people who are most vulnerable. That is why many of them do not report the negative, violent attitude towards them, but perceive it as an inevitable phenomenon, not knowing about possible legal protection, and in the case of turning to the authorities for help, they feel that the existing problem is not taken seriously. This, in turn, entails the silencing of the facts of domestic violence, i.e. the latency of this illegal act. The elderly, pensioners, people with disabilities and single people continue to be the most vulnerable segment of society, which makes it necessary to identify the causes and conditions that contribute to domestic violence and to take certain measures to protect the rights of victims. The article is devoted to the identification of social and psychological and forensic characteristics of the elderly, which make it possible to define them as a vulnerable category of victims. To achieve the goal of the article, we used general scientific methods of systematization and complexity of knowledge, unity of theory and practice.With the help of general philosophical methods (analysis and synthesis, induction and deduction), a conceptual identification of the researched phenomena was carried out, their characteristics were determined, relevant definitions were summarized and formulated, and the logical structure of the research itself was constructed. The study analyzed the psychological characteristics of an elderly person, which served as a basis for investigating domestic violence against this category of persons. In addition, the method of comparison and generalization was used, the practice of different countries of the world was analyzed and the most appropriate example was chosen, which can be applied in Ukraine.
Поняття та особливості пенсійного забезпечення в Україні
(Видавничий дім «Гельветика», 2023) Дрозач, Л. В.; Drozach, L.
В даній статті визначено поняття та особливості пенсійного забезпечення в Україні. Пенсійна система України – це соціальна система, спрямована на забезпечення фінансового захисту та соціального добробуту громадян, які досягли пенсійного віку, за допомогою збору та розподілу обов’язкових пенсійних внесків та інших джерел фінансування, відповідно до законодавства, а також у разі настання інших життєвих обставин, передбачених законодавством. Основні особливості пенсійної системи України включають: пенсійна система України має два рівні – обов’язкову державну пенсійну систему та додаткову добровільну систему, яку реалізують приватні пенсійні фонди; більшість громадян України зобов’язані сплачувати обов’язкові пенсійні внески зі своєї заробітної плати; пенсійний вік може залежати від статі, професії та інших факторів, і зазвичай становить 60 років для чоловіків і 58 років для жінок; пенсійна система передбачає надання пільг і соціального захисту особам з обмеженими можливостями, ветеранам, учасникам бойових дій тощо; фінансування пенсійної системи здійснюється за рахунок обов’язкових внесків, державного бюджету та інших джерел фінансування; Україна має систему приватних пенсійних фондів, які надають можливість громадянам додатково накопичувати пенсійні відомості через інвестиції; пенсійна система України пережила кілька реформ з метою її модернізації та забезпечення сталої фінансової стійкості. пенсійне забезпечення – це складна соціально-економічна система, яка передбачає забезпечення фінансового і соціального підтримки фізичних осіб у пенсійному віці або з обмеженими можливостями працювати, з метою забезпечення їхнього достойного матеріального і соціального становища після завершення професійної діяльності, зазначена система базується на фінансових внесках, зборах та інших ресурсах, зібраних як від фізичних осіб, так і від державних та недержавних установ, з метою надання регулярних пенсійних виплат та інших соціальних послуг особам, які перебувають у віці пенсійної активності, для забезпечення їхнього матеріального благополуччя і соціальної інтеграції в суспільство. Пенсійне забезпечення може мати різні форми, включаючи державне пенсійне страхування, недержавне пенсійне забезпечення та інші схеми, і може варіюватися в залежності від країни і її законодавства. This article defines the concepts and features of pension provision in Ukraine. The pension system of Ukraine is a social system aimed at ensuring the financial protection and social well-being of citizens who have reached retirement age, through the collection and distribution of mandatory pension contributions and other sources of funding, in accordance with legislation, as well as in the event of other life circumstances provided by law. The main features of the pension system of Ukraine include: the pension system of Ukraine has two levels – a mandatory state pension system and an additional voluntary system implemented by private pension funds; most citizens of Ukraine are obliged to pay mandatory pension contributions from their wages; the retirement age may depend on gender, profession and other factors, and is usually 60 years for men and 58 years for women; the pension system provides benefits and social protection to persons with disabilities, veterans, combatants, etc.; financing of the pension system is carried out at the expense of mandatory contributions, the state budget and other sources of financing; Ukraine has a system of private pension funds, which provide an opportunity for citizens to additionally accumulate pension information through investments; the pension system of Ukraine has undergone several reforms in order to modernize it and ensure sustainable financial stability. pension provision is a complex socio-economic system, which provides financial and social support for individuals at retirement age or with limited opportunities to work, with the aim of ensuring their decent material and social situation after the end of professional activity, the specified system is based on financial contributions, fees and other resources collected both from individuals and from state and non-state institutions, with the aim of providing regular pension payments and other social services to persons of retirement age, to ensure their material well-being and social integration into society. Pensions can take many forms, including state pension insurance, non-state pensions and other schemes, and can vary by country and its legislation.
Поняття, види та склад судових витрат в господарському процесі
(Видавничий дім «Гельветика», 2023) Шпомер, А. І.; Shpomer, A.; Костюченко, Н. Д.; Kostiuchenko, N.
У статті досліджено питання поняття, видів та складу судових витрат у господарському процесі. Наголошено на тому, що проблема витрат у судових процедурах завжди тісно пов’язана з гарантуванням доступності судового захисту для фізичних та юридичних осіб, які порушують чи оскаржують свої права та законні інтереси. В контексті подальшого реформування судової системи в Україні це стає особливо актуальним питанням. Особливу увагу, в рамках дослідження, присвячено визначенню поняття судових витрат в господарському процесі та наведено відповідні погляди науковців. На основі аналізу положень господарського процесуального законодавства та поглядів дослідників, щодо поняття судових витрат в господарському процесі, запропоновано авторське визначення поняття «судові витрати в господарському процесі». В науковій статті проаналізовано положення Закону України «Про судовий збір» на предмет видів судових витрат, а також відповідно проаналізовано судову практику щодо особливості розподілу судових витрат між учасниками господарського провадження, а також відповідно справляння судового збору. На думку авторів, приклади судової практики, наведені у публікації, демонструють важливість правильного розрахунку судового збору і врахування розміру ставок на момент подання відповідної заяви, що при недотриманні правил може призвести до неправомірних рішень та вимагати повторного розгляду справи. Також в рамках статті визначено, що розгляд справи в господарському процесі може вимагати різних видів витрат, включаючи судовий збір, витрати на професійну правничу допомогу, витрати на залучення свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведення експертизи, а також витрати, пов’язані з витребуванням доказів та проведенням інших процесуальних дій. У роботі досліджено кожний із видів судових витрат та визначено особливості використання того чи іншого виду. В науковому дослідженні було зроблено висновок, що судові витрати в господарському судочинстві мають свою важливу роль у забезпеченні фінансування судової системи та стимулюванні зацікавлених осіб вирішувати свої спори відповідно до закону в позасудовому порядку. This scientific article examines the issue of the concept, types and composition of court costs in the economic process. It is emphasized that the issue of costs in court procedures is always closely related to guaranteeing the availability of legal protection for individuals and legal entities who violate or challenge their rights and legitimate interests. In the context of the further reform of the judicial system in Ukraine, this becomes a particularly relevant issue. Special attention in the framework of the study is devoted to the definition of the concept of court costs in the economic process and the corresponding views of scientists are given. On the basis of the analysis of the provisions of economic procedural legislation and the views of researchers regarding the concept of court costs in the economic process, the author’s definition of the concept of “court costs in the economic process” is proposed. The scientific article analyzed the provisions of the Law of Ukraine “On Court Fees” on the subject of types of court costs, as well as analyzed judicial practice, where the peculiarities of the distribution of court costs between participants in economic proceedings, as well as, accordingly, the payment of court fees, were analyzed. In our opinion, examples of judicial practice demonstrate the importance of correctly calculating the court fee and taking into account the amount of the rates at the time of submitting the relevant application, and failure to comply with the rules can lead to illegal decisions and require a retrial of the case. Also, within the framework of the article, it is determined that consideration of a case in an economic process may require various types of expenses, including court fees, expenses for professional legal assistance, expenses for the involvement of witnesses, specialists, translators, experts and conducting an examination, as well as expenses related to demanding evidence and carrying out other procedural actions. The work examines each of the types of court costs and identifies the specifics of using one or another type. In addition, also within the framework of this scientific article, it was concluded that court costs in economic litigation have an important role in ensuring the financing of the judicial system and stimulating interested parties to resolve their disputes in accordance with the law.
Поточний стан та перспективи нормативно-правового наближення між Україною та ЄС у секторі телекомунікаційних послуг, що засновані на умовному доступі або складаються з нього
(Видавничий дім «Гельветика», 2023) Рєпіна, Ю. С.; Riepina, Yu.
Дана наукова стаття присвячена аналізу стану нормативно-правового наближення між Україною та ЄС у секторі телекомунікаційних послуг, що засновані на умовному доступі або складаються з нього, із наданням пропозицій на виконання «Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони» щодо імплементації положень Директиви 98/84/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 20 листопада 1998 року про правовий захист послуг, що базуються чи включають умовний доступ. При формуванні інформаційного суспільства телекомунікаційні послуги займають важливе місце, проте в Україні сьогодні дуже легко не платити за цифровий контент, оскільки законодавство не передбачає заборону виробництва, продажу та використання незаконних пристроїв умовного доступу, тому правопорушники не несуть ніякої відповідальності за свої дії, в той час, як в ЄС Директивою 98/84/ЄС захищаються послуги доступу до цифрового контенту. Кабінет Міністрів України передбачив створення механізмів протидії застосуванню незаконних пристроїв несанкціонованого доступу до послуг, що засновані на умовному доступі або складаються з нього, шляхом імплементації Директиви 98/84/ЄС та розробив проекти Законів України «Про захист послуг, що надаються із застосуванням системи умовного доступу» та «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо захисту послуг, що надаються із застосуванням системи умовного доступу», окремі нормативні положення яких потребують обговорення. Також до Комітету Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики надійшли альтернативні проекти Законів України «Про захист послуг умовного доступу» та «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо захисту послуг умовного доступу», які також потребують обговорення. Наразі запропоновані законодавчі ініціативи не видаються ефективним засобом імплементації Директиви 94/84/ЄС до національного законодавства. This scientific article is devoted to the analysis of the state of play and the perspectives of gradual approximation legislation between Ukraine and the EU in the telecommunication services sector established on or consisting of conditional access of the “Association Agreement between the European Union and its Member States, of the one part, and Ukraine, of the other part”, regarding the implementation of the provisions of Directive (EU) 98/84 of the European Parliament and of the Council of 20 November 1998 on the legal protection of services based on, or consisting of, conditional access. In the formation of the information society, telecommunication services occupy an important place, however, in Ukraine today it is very easy not to pay for digital content, since the legislation does not prohibit the production, sale and use of illegal conditional access devices, therefore, offenders do not bear any responsibility for their actions, while, as in the Directive (EU) 98/84 protects access services to digital content. The Cabinet of Ministers of Ukraine envisaged the creation of mechanisms to counter the use of illegal unauthorized access devices to services based on, or consisting of, conditional access by implementing Directive (EU) 98/84 and developed Draft laws “On the protection of services provided using the conditional access system” and “On amendments to the Code of Ukraine on administrative offences to protect of services provided using the conditional access system,” separate regulatory provisions of which require discussion. Also, The Committee on Humanitarian and Information Policy of the Verkhovna Rada of Ukraine received alternative Draft laws “On the protection of conditional access services” and “On amendments to the Code of Ukraine on administrative offenses to protect of conditional access services”, which also require discussion. Currently, the proposed legislative initiatives do not appear to be an effective means of implementing Directive (EU) 94/84 into national legislation.
Правове регулювання адміністративно-правового статусу ради національної безпеки і оборони України в умовах воєнного стану
(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2023) Дашковська, А. В.; Dashkovska, A.
У статті пропонується до нормативно-правового регулювання адміністративно-правового статусу Ради національної безпеки і оборони України слід відносити вплив з боку держави на суспільні відносини, що пов’язані з: визначенням місця даного органу в системі публічної адміністрації; реалізацією ним прав та обов’язків; визначенням меж його юрисдикції та компетенції; встановленням правил поведінки службових та посадових осіб даного органу; визначенням порядку взаємодії з іншими суб’єктами владних повноважень, фізичними та юридичними особами; встановлення рівня юридичної відповідальності при здійсненні державної політики у сфері національної безпеки та оборони. Зазначається, що рівень забезпечення національної безпеки та обороноздатності України залежить від здатності сил безпеки та правоохоронних органів протистояти реальним і потенційним загрозам як воєнного так і невоєнного характеру. Разом з тим, ефективне та якісне виконання завдань та функцій щодо забезпечення національної безпеки та обороноздатності України певною мірою залежить від розвиненої нормативно-правої бази, тобто від наявності належного правового регулювання адміністративно-правового статусу Ради національної безпеки і оборони України. Нормативно-правове регулювання адміністративно-правового статусу Ради національної безпеки і оборони України повинно здійснюватися з метою: визначення питань національної безпеки та обороноздатності України, що потребують її забезпечення з боку Ради національної безпеки і оборони України; розмежування владних повноважень між Радою національної безпеки і оборони України та іншими державними органами; закріплення в законодавстві засад діяльності посадових осіб Ради національної безпеки і оборони України, а також засад відповідальності невиконання або неналежне виконання обов’язків у забезпеченні національної безпеки та обороноздатності України тощо. The article suggests that the influence of the state on public relations related to: determination of the place of this body in the system of public administration should be attributed to the normative-legal regulation of the administrative-legal status of the National Security and Defense Council of Ukraine; his realization of rights and obligations; determining the limits of its jurisdiction and competence; establishment of rules of conduct for officials and officials of this body; determining the order of interaction with other subjects of authority, natural and legal entities; establishing the level of legal responsibility in the implementation of state policy in the field of national security and defense. It is noted that the level of ensuring Ukraine’s national security and defense capability depends on the ability of security forces and law enforcement agencies to resist real and potential threats of both a military and non-military nature. At the same time, the effective and high-quality performance of tasks and functions related to ensuring the national security and defense capability of Ukraine depends to a certain extent on the developed regulatory and legal framework, that is, on the presence of proper legal regulation of the administrative and legal status of the National Security and Defense Council of Ukraine. Normative and legal regulation of the administrative and legal status of the National Security and Defense Council of Ukraine should be carried out with the aim of: determining the issues of national security and defense capability of Ukraine that require its provision by the National Security and Defense Council of Ukraine; separation of powers between the National Security and Defense Council of Ukraine and other state bodies; enshrining in legislation the principles of activity of officials of the National Security and Defense Council of Ukraine, as well as the principles of responsibility for non-fulfilment or improper fulfillment of duties in ensuring the national security and defense capability of Ukraine, etc.
Правові заходи забезпечення регіонального розвитку
(Видавничий дім «Гельветика», 2023) Рудік, Н. В.; Rudik, N.
У статті проводиться дослідження актуального стану нормативно-правового забезпечення регіонального розвитку в Україні та Європейському Союзі. Проаналізована система нормативно-правових актів, що регулюють регіональний розвиток, наукові статті, які досліджують поняття регіонів, а також комплекс заходів, спрямованих на реформування та вдосконалення регіональної політики. Актуальність цього дослідження зумовлена низкою викликів, з якими зіткнулась Україна через збройну агресію Росії, інтеграцією України в єдиний ринок Європейського Союзу та подальшим вступом до нього. Зокрема, це посилення неоднорідності регіонів, неузгодженість, окупація деяких регіонів та невідповідність регіонального законодавства України сучасним викликам і відсутність системного планування післявоєнного відновлення та розвитку українських регіонів. Такі проблеми вимагають уважного аналізу та ефективних рішень для забезпечення сталого та збалансованого регіонального розвитку. Також автором розглядаються зміни в політиці згуртування ЄС, впроваджені у рамках реформи 2021 року, що сприяли відкритості та гнучкості регіональної політики. Висвітлюється ефективність заходів реагування ЄС на кризові явища, включаючи пандемію та російську агресію проти України. Автор приходить до висновку про необхідність системного удосконалення державної регіональної політики в Україні, яке повинне базуватись на європейському досвіді. Зокрема, наголошується на важливості впровадження відкритих та адаптивних правових механізмів ЄС, які мають стати основою у процесі подальшого вдосконалення регіональної політики та нормативно-правової бази в Україні. У цій статті обґрунтовуються необхідність і шляхи досягнення цієї мети через вивчення та порівняння відповідних нормативних вимог та практик в Україні та Європейському Союзі. The article explores the current state of legal regulation of regional development in Ukraine and the European Union. The system of regulatory legal acts regulating regional development, scientific articles, which examine definition of regions, as well as a complex of measures aimed at reforming and improving regional policy, have been analyzed. The relevance of this study is determined by a series of challenges faced by Ukraine due to the armed aggression of Russia, the integration of Ukraine into the single market of the European Union and its subsequent entry into it. Specifically, it includes the intensification of regional disparities, inconsistency and inadequacy of regional legislation to contemporary challenges, and the absence of systematic planning for post-war reconstruction and development of Ukrainian regions. These issues require careful analysis and effective solutions to ensure sustainable and balanced regional development. The author also examines the changes in the EU cohesion policy introduced as part of the 2021 reform, which contributed to the openness and flexibility of regional policy. The author highlights the effectiveness of the EU’s response to crises, including the pandemic and Russian aggression against Ukraine. The author concludes that there is a need for systematic improvement of the state regional policy in Ukraine, which should be based on European experience. In particular, the author emphasizes the importance of introducing open and adaptive EU legal mechanisms, which should become the basis for further improvement of the regional policy and legal framework in Ukraine. This article justifies the necessity and ways to achieve this goal through the study and comparison of relevant regulatory requirements and practices in Ukraine and the European Union.
Проблеми співвідношення дрібного хуліганства та права на вираження політичних поглядів особи
(Видавничий дім «Гельветика», 2023) Брисковська, О. М.; Bryskovska, O.; Брисковська, О. Ю.; Bryskovska, O.
У статті на підставі застосування наукових методів аналізу, синтезу, класифікації, опису, індукції та дедукції проаналізовано складність кваліфікації дрібного хуліганства в контексті права на самовираження та на вираження політичних поглядів особи, а також проаналізовано практику Європейського суду з прав людини з цього питання. Крім того, запропоновано шляхи вирішення проблеми складності кваліфікації дрібного хуліганства, яке пов’язане з правом на вираження політичних поглядів особи, так само як і проведено порівняння між хуліганством яке являється кримінальним правопорушенням, а також дрібним хуліганством, яке підпадає під поняття адміністративного правопорушення. Зокрема в статті підкреслено проблему «оціночного поняття» «дрібне хуліганство», а також складність визначення відповідної санкції за вчинення такого діяння. Крім того, наголошується, що при цьому особливу роль відіграє мета вчинення таких дій, а також особа можливого суб’єкта правопорушення. Також в статті розглядається поняття «правопорядку», який мається на увазі в статті 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Підкреслюється абсолютна необхідність проведення регулярного та обов’язкового тренування для суддів з вище вказаних питань, адже хуліганство та дрібне хуліганство за своєю правовою природою є таким, яке не може бути абсолютно чітко визначеним лише нормативним документом. Таким чином, цей обов’язок належить суддівській практиці, а отже правильне рішення потребує особливої суддівської майстерності, яка може бути розвинена завдяки спеціальним тренувальним заходам. На нашу думку, враховуючи прагнення України вступити в Європейський Союз, а також ціль нашої держави підтримати свою демократичність та високі стандарти для правосуддя в національних судах. Потрібно також виділити безпрецедентний запит українського суспільства на правосуддя та справедливість так само як його любов до свободи та ненависть до безпідставних «непропорційних» обмежень. Таким чином, на нашу думку, тема даної статті, на сьогодні, є особливо актуальною. The article, based on the application of scientific methods of analysis, synthesis, classification, description, induction and deduction, analyzes the complexity of qualifying petty hooliganism in the context of the right to self-expression and the expression of a person’s political views, and also analyzes the practice of the European Court of Human Rights on this issue. In addition, ways to solve the problem of the difficulty of qualifying petty hooliganism, which is related to the right to express political views of a person, are proposed, as well as a comparison is made between hooliganism, which is a criminal offense, and petty hooliganism, which falls under the concept of an administrative offense. In particular, the article emphasizes the problem of the «evaluative concept» of «petty hooliganism», as well as the difficulty of determining the appropriate sanction for committing such an act. In addition, it is emphasized that a special role is played by the purpose of committing such actions, as well as the identity of the possible subject of the offense. The article also examines the concept of «law and order», which is implied in Article 173 of the Code of Ukraine on Administrative Offenses. The absolute necessity of conducting regular and mandatory training for judges on the above-mentioned issues is emphasized, because hooliganism and petty hooliganism, by their legal nature, cannot be absolutely clearly defined only by a normative document. Thus, this duty belongs to refereeing practice, and therefore the correct decision requires special refereeing skills, which can be developed thanks to special training activities. In our opinion, taking into account Ukraine’s desire to join the European Union, as well as the goal of our state to support its democracy and high standards for justice in national courts. It is also necessary to highlight the unprecedented demand of Ukrainian society for justice and fairness, as well as its love for freedom and hatred for groundless «disproportionate» restrictions. Thus, in our opinion, the topic of this article is particularly relevant today.
Проблемні питання конкуренції позовів про речово-правовий та зобов’язальний способи захисту права
(Видавничий дім «Гельветика», 2023) Гуйван, П. Д.; Huivan, P.
Дана стаття присвячена науковому дослідженню актуального питання про застосовність правових механізмів речово-правового та зобов’язального захисту у разі порушення власності чи іншого речового права. Зокрема, цікавим та таким, що викликає наукові спори і суперечки в царині правозастосування, є охороно-правовий аспект захисту номінального власника речі у разі вибуття її від нього і виявлення у третьої особи. Класично вважалося, що власник вправі віндикувати своє майно, предявивши відповідний позов про його витребування. В той же час, коли відчужувальна угода стосовно цієї речі мала певні вади закону (приміром, відсутність повноважень у традента) чинне законодавство передбачає можливість визнання правочину недійсним, а юридичним наслідком такого рішення стає реституція – повернення майна. Не можна не побачити, що досить часто (приміром, коли у набувача є повний пакет заперечень проти віндикації, передбачений у ст. 388 ЦК України) використання різних способів захисту дає прямо протилежний ефект. Позаяк українські суди застосовували у якості пріоритету то те, то інше правило (переважно, враховуючи поважність особи, право якої захищалося), питання набуло неабиякої актуальності, і його вирішення стало нагальним. Наразі є усталена судова парадигма, підтверджена Верховним Судом, за якою у подібних випадках порушення речового права реституційний спосіб практично не повинен застосовуватися, захист відбувається лише за допомогою віндикаційного механізму. Автор не погоджується з категоричністю даного підходу, позаяк він не грунтується на чинному цивільному праві: воно дозволяє будь-які способи захисту. В роботі детально проаналізований і той, і інший спосіб, доведено, що віндикація є більш доцільною, бо вона опосередковує взаємини між реальним порушником (це той, хто нетитульно володіє чужою річчю) і потерпілим (особою, котра вважає себе власником). Якщо є при розгляді такого позову виявиться, що набувач отримав власність ще на момент передачі йому речі (за правилом ст. 330 ЦК України), у позові буде відмовлено саме у зв’язку з відсутністю у позивача того права, за захистом якого він звернувся. І ось ця обставина має бути визначальною і при розгляді позову про визнання правочину недійсним. Якщо то буду нормативно встановлено, не буде ніякої різниці у застосуванні двох різних способів захисту порушеного права. This article is dedicated to the scientific study of the topical issue of the applicability of legal mechanisms of rem-legal and mandatory protection in case of violation of property or other property rights. In particular, the security and legal aspect of the protection of the nominal owner of a thing in case of its removal from him and its discovery by a third party is interesting and causes scientific disputes and controversies in the field of law enforcement. Classically, it was considered that the owner has the right to reclaim his property by filing an appropriate claim for its claim. At the same time, when the alienation agreement in relation to this thing had certain defects of the law (for example, lack of authority on the part of the transferor), the current legislation provides for the possibility of declaring the deed invalid, and the legal consequence of such a decision is restitution – the return of property. One cannot help but see that quite often (for example, when the acquirer has a complete package of objections against vindication, provided for in Article 388 of the Civil Code of Ukraine), the use of different methods of protection gives the exact opposite effect. Since the Ukrainian courts applied one or the other rule as a priority (mainly, taking into account the respectability of the person whose right was being defended), the issue became very urgent, and its solution became urgent. Currently, there is an established judicial paradigm, confirmed by the Supreme Court, according to which, in such cases of violation of property rights, the restitution method should practically not be applied, protection occurs only with the help of a vindication mechanism. The author does not agree with the categorical nature of this approach, since it is not based on current civil law: it allows any means of protection. Both methods are analyzed in detail in the work, and it is proved that vindication is more expedient, because it mediates the relationship between the real violator (that is, the one who owns someone else’s thing without title) and the victim (a person who considers himself the owner). If, during consideration of such a claim, it turns out that the acquirer received ownership at the time of handing over the thing to him (according to the rule of Article 330 of the Civil Code of Ukraine), the claim will be rejected precisely because the claimant does not have the right for which he applied for protection. And this circumstance should be decisive when considering a lawsuit to declare the deed invalid. If it is legally established, there will be no difference in the application of two different methods of protection of the violated right.

Browse

Browsing Випуск № 4 by Title

Results Per Page

Sort Options