Випуск № 2 (39)

Permanent URI for this collection

https://ir.kneu.edu.ua/handle/2010/45943

Browse

Browsing Випуск № 2 (39) by Subject "climate diplomacy"

Now showing 1 - 1 of 1
  • No Thumbnail Available
    Item
    Наукова дипломатія у реалізації державами концепту «м’якої сили»
    (Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2023) Столярчук, Ярослава Михайлівна; Stoliarchuk, Yaroslava; Ільницький, Денис Олександрович; Ilnytskyi, Denys; Хоманець, Володимир Анатолійович; Khomanets, Volodymyr
    Розглянуто форми розвитку концепції публічної дипломатії, яка перетворилась як на ефективний механізм просування національних інтересів держав, так і може розглядатись в якості критерію стратифікації країн за рівнем розвитку. Визначено, що висока інтелектуальна інтенсивність наукової та дипломатичної діяльності виступає тією спільною характеристикою, яка обумовила на певному історичному етапі їх поєднання у вигляді наукової дипломатії, як форми поєднання діяльності держави та управління національним інтелектуальним капіталом та яка класифікується як провідний механізм трансляції державами «м’якої сили». Продемонстровано взаємозв’язок між рівнем економічного розвитку, обсягами витрат та результативністю зусиль з реалізації інструментів наукової дипломатії, теоретичний дискурс щодо якої розвивається в трьох ключових функціональних вимірах (наука у дипломатії, дипломатія для науки та наука для дипломатії). Окреслено, що інституціоналізація наукової дипломатії відкриває можливість цілеспрямованої діяльності щодо управління науковою дипломатією її акторів, а також підвищення ефективності та результативності цієї діяльності. Узагальнено домінуючі формати наукової дипломатії з фокусуванням на особливостях міжнародних академічних і наукових обмінів, державних програм, міжнародної академічної мобільності, а також емерджентної науково-освітньої дипломатії (на просторах глобального ринку онлайн-освіти, університетів світового класу, міжнародних колективів співавторів). Виявлено новітні інституційні форми конкупераційної взаємодії суб’єктів наукової дипломатії, до яких відносимо платформи професійного співробітництва наукових аташе різних держав, науково-дипломатичні та діаспорські мережі, а також інститут технологічних послів. Запропоновано розглядати домінуючі та новітні формати наукової дипломатії, а також спільну науково-дослідну інфраструктуру та практики гібридного комбінування державами механізмів та інструментів наукової дипломатії в якості компонентів розбудови глобальної моделі міжнародного економічного порядку. Країнам, що розвиваються, запропоновано фокусуватися на використанні потенціалу неінституціоналізованих наукових дипломатів для просування національних інтересів. Підсумовано, що економічний потенціал науки та її інтернаціональна природа знайшли активний прояв у використанні різних інституційних форм міжнародного академічного підприємництва та конкупераційної взаємодії, які розвивають та найбільш активно намагаються скористатись ті країни, які найбільше інвестують в проведення наукових досліджень. Перспективними визначено такі предмети досліджень як кліматична дипломатія, продовольча дипломатія та інші різновиди публічної дипломатії, розвиток яких пов’язано з інтенсифікацією науково-дослідницьких зусиль на шляху до розв’язання глобальних проблем. The article considers the forms of development of the concept of public diplomacy, which has become both an effective mechanism for promoting the national interests of states and can be considered as a criterion for stratifying countries by the level of development. It is determined that the high intellectual intensity of scientific and diplomatic activities is the common characteristic that led to their combination at a certain historical stage in the form of science diplomacy as a form of combining the activities of the state and management of national intellectual capital, and which is classified as a leading mechanism for the transmission of soft power by states. The authors demonstrate the relationship between the level of economic development, the volume of expenditures and the effectiveness of efforts to implement the instruments of science diplomacy, the theoretical discourse on which is developing in three key functional dimensions (science in diplomacy, diplomacy for science, and science for diplomacy). It is outlined that the institutionalisation of science diplomacy opens up the possibility of targeted activities to manage the science diplomacy of its actors, as well as to increase the efficiency and effectiveness of this activity. The article summarises the dominant formats of science diplomacy with a focus on the peculiarities of international academic and scientific exchanges, government programmes, international academic mobility, and emergent science and education diplomacy (in the global online education market, world-class universities, international teams of collaborators). The newest institutional forms of competitive interaction between the subjects of science diplomacy are identified, which include platforms for professional cooperation of scientific attaches of different states, scientific, diplomatic and diaspora networks, as well as the institute of technological ambassadors. It is proposed to consider the dominant and newest formats of science diplomacy, as well as joint research infrastructure and practices of hybrid combination of mechanisms and instruments of science diplomacy by states as components of the development of a global model of the international economic order. The authors suggest that developing countries should focus on using the potential of non-institutionalised science diplomats to promote their national interests. It is concluded that the economic potential of science and its international nature are actively manifested in the use of various institutional forms of international academic entrepreneurship and competitive interaction, which are developed and most actively sought to be used by those countries that invest most in research. The article identifies such research subjects as climate diplomacy, food diplomacy and other types of public diplomacy as promising, the development of which is associated with the intensification of research efforts to solve global problems.