Випуск № 1 (34)

Permanent URI for this collection

https://ir.kneu.edu.ua/handle/2010/36379

Browse

Browsing Випуск № 1 (34) by Subject "339.97"

Now showing 1 - 2 of 2
  • Thumbnail Image
    Item
    Економічна євроінтеграція: оцінка й моделювання поверхневих та прихованих чинників дивергенції між Україною та ЄС
    (ДВНЗ «Київський національний університет імені Вадима Гетьмана», 2021) Редзюк, Євгеній Васильович; Redziuk, Yevhenii
    У статті здійснено аналіз сучасних євроінтеграційних процесів і заходів, що реалізовувала Україна протягом останніх 5–6 років у контексті її розвитку соціально-економічної системи. Дослідження показали, що залучення України до євроінтеграційних процесів неоднозначно вплинуло на економічні показники розвитку вітчизняної економіки, заможність українських громадян, оновлення інфраструктури і технологічне переозброєння. Підписана і впроваджена Україною Угода про поглиблену та всеохоплюючу зону вільної торгівлі з країнами ЄС не вплинула радикально на поліпшення провідних макроекономічних показників України. Так, темпи відновлення ВВП, рівня інвестицій та інфраструктурного оновлення були наднизькими, а соціально-економічне середовище за 2014–2019 рр. було пригніченим і нестабільним, що в цілому не дозволило наблизитись до стандартів країн ЄС. Також відзначено, що при зростанні ВВП ЄС на 1 дол. США зовнішньоторговельний оборот усіх товарів зросте на 0,887 дол. США, а двосторонній обіг товарами агропромислового комплексу — на 1,693 дол. США; зростання ВВП України має значно менший вплив, що можна пояснити відмінністю у розмірах економік ЄС та України. На основі моделювання, прогнозування та аналізу динамічних рядів за останні 5–6 років доведено, що без системних інвестицій, відповідних заходів стимулювання розвитку високотехнологічних секторів економіки України та без її виробничо-логістичного партнерства і залучення до існуючих найбільш потужних економічних центрів світу — вітчизняне соціально-економічне середовище буде й надалі деградувати і наражатись на ризики глобалізованої економіки. Тому запропоновано сформувати нові підходи до процесу євроінтеграції на основі прагматизму і успішному досвіді країн центрально-східної Європи, а саме сформувати відпові-дні заходи і програму стратегічного рівня в Україні щодо стимулювання й активного розвитку високотехнологічного і високомаржинального промислового сектору. Для цього необхідно активізувати державну політику щодо активного залучення співфінансування структурних фондів, а також рамкових та тематичних програм ЄС; залучення інвестицій, зниження впливу олігархічних кланів та корупції на соціально-економічну систему України. Крім того, необхідно терміново запустити відповідну програму стратегічного рівня в Україні щодо формування політики з пріоритетом на початковому етапі сфокусувати провідні ресурси у розвиток ІТ-сфери, яка може природно інтегруватися і швидко розвинутися в контексті реалізації сучасної промислово-інноваційної стратегії країн ЄС. The article analyses the current European integration processes and measures implemented by Ukraine over the past five-six years in terms of its social and economic development. The study has shown that Ukraine’s involvement in European integration processes has questioned the economic performance of the domestic economy sector, the wealth of Ukrainian citizens, infrastructure upgrade and industrial re-equipment. The Agreement on Deep and Comprehensive Free Trade Area with the EU countries, signed and implemented by Ukraine, has not had a critical impact on the improvement of Ukraine’s leading macroeconomic indicators. Thus, the GDP recovery, investment and infrastructure renewal rate was very low, with depressed and unstable social and economic projects in 2014—2019; in general, this prevented from moving toward the EU standards. It is also noted that with the growth of EU’s GDP by USD 1, the foreign trade turnover of all goods will increase by USD 0.887, and bilateral turnover of agricultural and industrial goods — by USD 1.693 dollars; Ukraine’s GDP growth has a much smaller impact, which can be explained by the difference in the EU and Ukrainian economic scales. Based on modelling study, forecasting and analysis of time series within the last five-six years, it is proved that without regular investments, supporting measures to trigger the development of high-tech sectors of Ukraine’s economy and without its production and logistics partnership and involvement in the global most powerful economic centres, the domestic social and economic segments will continue to worsen and be exposed to the globalized economic risks. Therefore, it is proposed to develop new approaches to the European integration process based on pragmatism and successful experience of Central and Eastern European countries, namely to implement the relevant measures and a strategic level program in Ukraine to propel and develop high-tech and high-margin industrial sector. This requires triggering of state policy on strong involvement of co-financing of structural funds, as well as EU’s framework and targeted programs; attracting investment, reducing the influence of oligarchic clans and corruption on the social and economic system of Ukraine. In addition, it is urgent to launch a strategic level program in Ukraine to develop a policy with priority initial stage focusing the key resources on the development of IT sector, which can a priori be integrated and rapidly developed in course of implementation of EU’s current industrial innovation strategy.
  • Thumbnail Image
    Item
    Роль Організації Об'єднаних Націй з промислового розвитку в сучасній індустріалізації Нігерії
    (ДВНЗ «Київський національний університет імені Вадима Гетьмана», 2021) Пол, Салісу Оджонемі; Paul, Salisu Ojonemi; Офуебе, Чікелуе; Ofuebe, Chikelue
    Високі темпи економічного розвитку, забезпечення основними зручностями та створення робочих місць — це похідні індустріалізації будь-якої країни. Як показує світова практика, жодна нація не досягла високого рівня життя без економічного розвитку, що базується на високій продуктивності. Однак, індустріалізація Нігерії йшла на спад у ХХI столітті, незважаючи на кілька програм промислового розвитку. Таким чином, це дослідження є спробою з'ясувати, як розвивалися галузі промисловості Нігерії та з якими проблемами вони зіштовхнулися. У дослідженні також робиться спроба розкрити, чи вплинула ЮНІДО на промисловий розвиток Нігерії. У дослідженні використано описові методи дослідження та метод аналізу документальних даних, щоб пояснити факт того, що підтримка ЮНІДО не мала суттєвого впливу на індустріалізацію в Нігерії. Прийняття низхідного підходу як теоретичної моделі аналізу підтвердило основні проблеми, які постали, а саме: ряд програм та проектів промислового розвитку, ініційовані кількома поколіннями виконавчої влади Нігерії, щоб допомогти у відродженні промислового ландшафту країни відповідно до мети уряду — вийти в топ-20 найбільш розвинених економік світу до 2020 року — зазнали невдачі. Основними інформативними висновками цього дослідження є те, що на даний момент Нігерія все ще залишається країною споживчої економіки готової продукції, включаючи сировинні матеріали, але аж ніяк не виробничої економіки. Крім того, її основна інженерна діяльність у галузі будівництва та технічного обслуговування базується на залученні іноземних фахівців і технологій, тим самим відсуваючи місцеві ресурси на другий план. Ці сукупні результати доводять, що підтримка ЮНІДО не мала суттєвого впливу на розвиток галузей промисловості Нігерії. У доповіді рекомендовано створити надійні програми підтримки для малих та середніх підприємств (МСП), які є основними джерелами розвитку підприємництва, інновацій та соціально-економічної стабільності; розвиток інвестиційного середовища та впровадження технологій, поліпшення промислового домінування, державної та нормативної бази, інформаційної інфраструктури та об'єктів життєзабезпечення населення; а також створення та підтримка різноманітних орієнтованих на бізнес установ та організацій для надання спільних та цільових послуг для інших підприємств у традиційних галузях, таких як продовольство, текстиль, дерево, шкіра та аграрний сектор, включаючи потужні економічні сектори, такі як електроніка та біотехнології. The high rate of economic growth, the provision of basic facilities, and job creation are products of any nation’s level of industrialisation. Globally, no nation is considered to have attained a concerted level of a high standard of living in the absence of economic development that is highly productive-based. However, Nigerian industrialisation has continued on a downward journey in the 21st century, despite several industrial development policies. Therefore, this paper is an attempt to find out how industries have fared and challenges facing their development in Nigeria. It is also an effort to unearth whether UNIDO has influenced Nigeria industrial development. The study adopted a descriptive research design and documentary data analysis method to elucidate the fact that the UNIDO supports have not significantly impacted industrialisation in Nigeria. The adoption of Top-Down as a theoretical model of analyses has validated the fundamental issues raised that; several industrial development programmes and projects initiated by successive administrations in Nigeria to help in revitalizing the country’s industrial landscape in line with the government’s goal of emerging among the top 20 most developed economies in the world by 2020 have failed. The major informed findings of the paper are that for the time being, Nigeria still remains a consuming economy of finished products including some raw materials and not a producing one. In addition, her critical construction and maintenance engineering activities are foreign experts-based thereby relegating the local content to the background. These cumulatively result in the advancement of the fact that the UNIDO supports have not significantly impacted the development of industries in Nigeria. The discourse conclusively recommended the creation of a robust support programmes for Small and Medium-size Enterprises (SMEs) being major channels of entrepreneurship development, innovation and socio-economic sustainability; the development of investment and technological promotion environment, improvement of industrial domination, official and regulatory framework, data and critical infrastructure; and the establishments and support for a wide-range business-oriented institutions and organisations for the provision of collective and targeted services for other enterprises in traditional sectors like food, textiles, wood, leather, and agro-mechanism), including intensive economic segments like electronics and biotechnology.