Випуск № 1 (34)

Permanent URI for this collection

https://ir.kneu.edu.ua/handle/2010/36379

Browse

Now showing 1 - 6 of 6

Глобальні тренди розвитку соціальноїекономіки
(ДВНЗ «Київський національний університет імені Вадима Гетьмана», 2021) Стукало, Наталія Вадимівна; Stukalo, Nataliia; Сімахова, Анастасія Олексіївна; Simakhova, Anastasiia
У статті проаналізовані традиційні та новітні глобальні тренди розвитку соціальної економіки, зокрема, транснаціоналізація, регіоналізація, інституціоналізація, діджиталізація, інтелектуалізація, інноватизація, технологізація, інклюзивність, екологізація економіки. Встановлено, що глобальні тренди інформатизації, інтелектуалізації, інноватизації та діджиталізації достатньо взаємопов’язані та взаємообумовлені. Соціальна економіка покликана задовольнити соціальні потреби, а також допомогти реалізувати індивідуальний потенціал кожної людини. Дослідження глобальних трендів соціальної економіки дозволяє комплексно проаналізувати траєкторію розвитку моделей соціальної економіки, а також практично використовувати потенціал глобальних трендів для посилення соціальної складової економічного розвитку країн у глобальному вимірі. Активізація інтеграційних процесів, регіональні та міжрегіональні трансформації призводять до змін у структурі національної економіки та зрушень у соціалізаційних процесах на макро- та мезорівнях, що у свою чергу має різний практичний результат і вплив на розвиток соціальної економіки країн світу. Науково-технічний прогрес, розвиток індустрії 4.0 і 5.0, створення розумних підприємств та міст, цифрові трансформації впливають на соціалізацію економіки у глобальному середовищі. У статті критично надано оцінку позитивним і негативним впливам новітніх глобальних трендів на соціалізацію економіки країн світу. Новітні тенденції пандемічного розвитку вплинуть на забезпечення національної та глобальної конкурентоспроможності, розвиток малого бізнесу, функціонування ринку капіталу, якість життя, зайнятість населення та її форми, медичну сферу та систему освіти, процеси соціалізації. Розглянуто ознаки постпандемічного розвитку світової спільноти, що посилює як глобальні можливості, так і небезпеки. Запропоновано напрями посилення позитивного ефекту глобальних трендів розвитку на соціальну економіку. The article analyses traditional and newest global trends in the social economy development, including in particular, transnationalization, regionalization, institutionalization, digitalization, intellectualization, innovation, technologization, inclusiveness, greening of the economy. It has been established that global trends in informatization, intellectualization, innovation and digitalization are quite interrelated and interdependent. The social economy serves to meet social needs, as well as help realize the individual potential of each person. The research of global trends in the social economy makes it possible to analyse in a holistic way the trajectory of the social economy models’ development, as well as to use in practice the potential of global trends to enhance the social component of the economic development of countries in the global dimension. The intensification of integration processes, regional and interregional transformations lead to changes in the national economy structure and shifts in socialization processes at the macro- and meso-level followed by different practical results and impact on the social economy development of the countries all over the world. A scientific and technological progress, Industries 4.0 and 5.0 development, the creation of smart enterprises and cities, digital transformations affect the socialization of the economy in a global environment. The article critically evaluates the positive and negative impacts of the latest global trends on the socialization of the economies of the countries all over the world. The latest trends in pandemic development will affect the provision of national and global competitiveness, the development of small business, the functioning of the capital market, the quality of life, employment of the population and its forms, the medical sphere and the education system, as well as socialization processes. There are considered the signs of post-pandemic development of the world community, that enhances both global opportunities and dangers. There are proposed the directions of strengthening the positive effect of global development trends on the social economy.
Імперативи трансформації глобального бізнес-офшорингу
(ДВНЗ «Київський національний університет імені Вадима Гетьмана», 2021) Столярчук, Ярослава Михайлівна; Stolyarchuk, Yaroslava; Столярчук, Ярослава Михайловна; Поручник, Анатолій Михайлович; Poruchnyk, Anatolii; Поручник, Анатолий Михайлович; Туролєв, Гліб Олександрович; Turoliev, Hlib; Туролев, Глеб Александрович; Богатирьов, Олександр Ігорович; Bohatyrov, Oleksandr; Богатирёв, Александр Игоревич
Стаття присвячена комплексному дослідженню глобальних імперативів транс-формації процесів офшоризації бізнес-діяльності суб’єктів господарювання, що стали в останні десятиліття потужним механізмом нарощування їх ринкових конкурентних переваг, оптимізації виробничих процесів, «розмивання» податкової бази, а також впровадження заходів агресивного податкового планування, податфкових «гібридів» і корпоративних податкових інверсій. У статті узагальнено методологічні підходи до розкриття характеру й еконо-мічних мотивів бізнес-офшорингу на основі систематизації основних напрямів його теоретичного дискурсу у рамках парадигми міжнародного бізнесу, управлінської, податкової та інституційної парадигм. Наголошено, що зазначені парадигми, постійно еволюціонуючи і збагачуючись, відображають якісно нові тенденції розвитку міжнародної діяльності компа-ній, а постійна поява нових наукових шкіл і напрямів супроводжується активним включенням процесів бізнес-офшорингу у поле наукових досліджень вітчизняних і зарубіжних учених. Доведено, що ключовою гносеологічною рисою сучасної теорії офшоризації бізнес-діяльності є її розвиток на мультипарадигмальній основі, здатній з діалектичних позицій пояснити філософію розвитку бізнес-офшорингу у глобальних координатах. Констатовано, що безпосередніми розробниками і користувачами розгалуженого офшорного інструментарію на усіх етапах його еволюційного розвитку були держави-лідери, об’єктивно зацікавлені у функціонуванні мереж міжнародних фінансових центрів та податкових притулків з метою їх використання для здобуття контролю над компаніями і підприємницькими структурами різних секторів світового господарства. У статті ідентифіковано ключові конкурентні переваги бізнес-офшорингу для економічних суб’єктів — оптимізація виробничих процесів, податкова оптимізація, нівелювання інституційних бар’єрів у транскордонному русі товарів, послуг і факторів виробництва, а також раціоналізація системи обліку фінансово-господарських операцій. Наголошено, що у такий спосіб у світовому господарстві в останні десятиліття активно формуються багатонаціональні підприємства (БНП) якісно нового типу, що спеціалізуються на виробничому і сервісному обслуговуванні сторонніх компаній у фор-маті виробник — підрядник та динамічній розбудові у глобальних координатах міжнародних мереж зарубіжних філій. У роботі обґрунтовано багатоканальний характер сучасної офшоризації бізнес-діяльності БНП через призму системного впливу на її трансформації ключових імперативів глобального економічного розвитку: фінансово-валютних, транснаціоналізаційних, інституційно-регуляторних, соціально-майнових та інформаційно-комунікативних. Наголошено, що синергійна дія зазначених імперативів спричинила становлення в останні десятиліття глобального фінансового олігархату та глибоку конвергенцію географічно розрізнених офшорних зон у загальносвітову мережу глобальних фінансових центрів, об’єднаних в організаційно-економічному, технологічному, інструментальному й інституційно-регуляторному вимірах. The article is focused on a comprehensive study of global imperatives for offshore business transformation of economic entities, which in recent decades have become a strong framework for increasing their market competitive advantages, manufacturing optimization, "blurring" tax base, and implementing high-pressure tax planning, tax "hybrids" and corporate tax inversions. The article summarizes the methodological approaches to revealing the nature and economic reasons of offshore business based on the arrangement of its key theoretical discourse areas within the framework of international business, management, tax and institutional paradigms. It is emphasized that these paradigms, in line with constant evolving and enriching, reflect the breakthrough trends in international companies, while new scientific schools and fields are accompanied by the active inclusion of business offshoring in the field of research of domestic and foreign scientists. It is proved that the key epistemological feature of the modern theory of offshore business segment is its development within multiparadigmatic framework, which can explain the concept of offshore business in global frame of reference from a dialectical point of view. It is stated that the direct developers and users of comprehensive offshore tools at all stages of its evolutionary development were the top global countries interested in operating networks of international financial centres and tax havens to use them to gain control over companies and businesses in various global economy sectors. The article indicates the key competitive advantages of offshore business for economic entities — manufacturing optimization, tax optimization, institutional barriers breakdown in course of cross-border movement of goods, manufacturing services and factors, as well as streamlining the accounting system of financial and economic transactions. It is emphasized that the global economy used these means in recent decades to form the new generation of multinational enterprises engaging in production and services for third parties based on manufacturer-contractor approach and dynamic development in global framework of international networks of foreign affiliates. The paper substantiates the multichannel nature of modern offshoring of multinational enterprises business through constant influence on its transformation of key imperatives of global economic development: financial and monetary, multinational, institutional and regulatory, social and property, information and communication requirements. It is noted that the common effect of these imperatives has led to the formation of trans-global elite in recent decades and the deep convergence of geographically different offshore territories into a global network of global financial centres joined in organizational, economic, technological, instrumental, institutional and regulatory framework.
Економічна євроінтеграція: оцінка й моделювання поверхневих та прихованих чинників дивергенції між Україною та ЄС
(ДВНЗ «Київський національний університет імені Вадима Гетьмана», 2021) Редзюк, Євгеній Васильович; Redziuk, Yevhenii
У статті здійснено аналіз сучасних євроінтеграційних процесів і заходів, що реалізовувала Україна протягом останніх 5–6 років у контексті її розвитку соціально-економічної системи. Дослідження показали, що залучення України до євроінтеграційних процесів неоднозначно вплинуло на економічні показники розвитку вітчизняної економіки, заможність українських громадян, оновлення інфраструктури і технологічне переозброєння. Підписана і впроваджена Україною Угода про поглиблену та всеохоплюючу зону вільної торгівлі з країнами ЄС не вплинула радикально на поліпшення провідних макроекономічних показників України. Так, темпи відновлення ВВП, рівня інвестицій та інфраструктурного оновлення були наднизькими, а соціально-економічне середовище за 2014–2019 рр. було пригніченим і нестабільним, що в цілому не дозволило наблизитись до стандартів країн ЄС. Також відзначено, що при зростанні ВВП ЄС на 1 дол. США зовнішньоторговельний оборот усіх товарів зросте на 0,887 дол. США, а двосторонній обіг товарами агропромислового комплексу — на 1,693 дол. США; зростання ВВП України має значно менший вплив, що можна пояснити відмінністю у розмірах економік ЄС та України. На основі моделювання, прогнозування та аналізу динамічних рядів за останні 5–6 років доведено, що без системних інвестицій, відповідних заходів стимулювання розвитку високотехнологічних секторів економіки України та без її виробничо-логістичного партнерства і залучення до існуючих найбільш потужних економічних центрів світу — вітчизняне соціально-економічне середовище буде й надалі деградувати і наражатись на ризики глобалізованої економіки. Тому запропоновано сформувати нові підходи до процесу євроінтеграції на основі прагматизму і успішному досвіді країн центрально-східної Європи, а саме сформувати відпові-дні заходи і програму стратегічного рівня в Україні щодо стимулювання й активного розвитку високотехнологічного і високомаржинального промислового сектору. Для цього необхідно активізувати державну політику щодо активного залучення співфінансування структурних фондів, а також рамкових та тематичних програм ЄС; залучення інвестицій, зниження впливу олігархічних кланів та корупції на соціально-економічну систему України. Крім того, необхідно терміново запустити відповідну програму стратегічного рівня в Україні щодо формування політики з пріоритетом на початковому етапі сфокусувати провідні ресурси у розвиток ІТ-сфери, яка може природно інтегруватися і швидко розвинутися в контексті реалізації сучасної промислово-інноваційної стратегії країн ЄС. The article analyses the current European integration processes and measures implemented by Ukraine over the past five-six years in terms of its social and economic development. The study has shown that Ukraine’s involvement in European integration processes has questioned the economic performance of the domestic economy sector, the wealth of Ukrainian citizens, infrastructure upgrade and industrial re-equipment. The Agreement on Deep and Comprehensive Free Trade Area with the EU countries, signed and implemented by Ukraine, has not had a critical impact on the improvement of Ukraine’s leading macroeconomic indicators. Thus, the GDP recovery, investment and infrastructure renewal rate was very low, with depressed and unstable social and economic projects in 2014—2019; in general, this prevented from moving toward the EU standards. It is also noted that with the growth of EU’s GDP by USD 1, the foreign trade turnover of all goods will increase by USD 0.887, and bilateral turnover of agricultural and industrial goods — by USD 1.693 dollars; Ukraine’s GDP growth has a much smaller impact, which can be explained by the difference in the EU and Ukrainian economic scales. Based on modelling study, forecasting and analysis of time series within the last five-six years, it is proved that without regular investments, supporting measures to trigger the development of high-tech sectors of Ukraine’s economy and without its production and logistics partnership and involvement in the global most powerful economic centres, the domestic social and economic segments will continue to worsen and be exposed to the globalized economic risks. Therefore, it is proposed to develop new approaches to the European integration process based on pragmatism and successful experience of Central and Eastern European countries, namely to implement the relevant measures and a strategic level program in Ukraine to propel and develop high-tech and high-margin industrial sector. This requires triggering of state policy on strong involvement of co-financing of structural funds, as well as EU’s framework and targeted programs; attracting investment, reducing the influence of oligarchic clans and corruption on the social and economic system of Ukraine. In addition, it is urgent to launch a strategic level program in Ukraine to develop a policy with priority initial stage focusing the key resources on the development of IT sector, which can a priori be integrated and rapidly developed in course of implementation of EU’s current industrial innovation strategy.
Роль Організації Об'єднаних Націй з промислового розвитку в сучасній індустріалізації Нігерії
(ДВНЗ «Київський національний університет імені Вадима Гетьмана», 2021) Пол, Салісу Оджонемі; Paul, Salisu Ojonemi; Офуебе, Чікелуе; Ofuebe, Chikelue
Високі темпи економічного розвитку, забезпечення основними зручностями та створення робочих місць — це похідні індустріалізації будь-якої країни. Як показує світова практика, жодна нація не досягла високого рівня життя без економічного розвитку, що базується на високій продуктивності. Однак, індустріалізація Нігерії йшла на спад у ХХI столітті, незважаючи на кілька програм промислового розвитку. Таким чином, це дослідження є спробою з'ясувати, як розвивалися галузі промисловості Нігерії та з якими проблемами вони зіштовхнулися. У дослідженні також робиться спроба розкрити, чи вплинула ЮНІДО на промисловий розвиток Нігерії. У дослідженні використано описові методи дослідження та метод аналізу документальних даних, щоб пояснити факт того, що підтримка ЮНІДО не мала суттєвого впливу на індустріалізацію в Нігерії. Прийняття низхідного підходу як теоретичної моделі аналізу підтвердило основні проблеми, які постали, а саме: ряд програм та проектів промислового розвитку, ініційовані кількома поколіннями виконавчої влади Нігерії, щоб допомогти у відродженні промислового ландшафту країни відповідно до мети уряду — вийти в топ-20 найбільш розвинених економік світу до 2020 року — зазнали невдачі. Основними інформативними висновками цього дослідження є те, що на даний момент Нігерія все ще залишається країною споживчої економіки готової продукції, включаючи сировинні матеріали, але аж ніяк не виробничої економіки. Крім того, її основна інженерна діяльність у галузі будівництва та технічного обслуговування базується на залученні іноземних фахівців і технологій, тим самим відсуваючи місцеві ресурси на другий план. Ці сукупні результати доводять, що підтримка ЮНІДО не мала суттєвого впливу на розвиток галузей промисловості Нігерії. У доповіді рекомендовано створити надійні програми підтримки для малих та середніх підприємств (МСП), які є основними джерелами розвитку підприємництва, інновацій та соціально-економічної стабільності; розвиток інвестиційного середовища та впровадження технологій, поліпшення промислового домінування, державної та нормативної бази, інформаційної інфраструктури та об'єктів життєзабезпечення населення; а також створення та підтримка різноманітних орієнтованих на бізнес установ та організацій для надання спільних та цільових послуг для інших підприємств у традиційних галузях, таких як продовольство, текстиль, дерево, шкіра та аграрний сектор, включаючи потужні економічні сектори, такі як електроніка та біотехнології. The high rate of economic growth, the provision of basic facilities, and job creation are products of any nation’s level of industrialisation. Globally, no nation is considered to have attained a concerted level of a high standard of living in the absence of economic development that is highly productive-based. However, Nigerian industrialisation has continued on a downward journey in the 21st century, despite several industrial development policies. Therefore, this paper is an attempt to find out how industries have fared and challenges facing their development in Nigeria. It is also an effort to unearth whether UNIDO has influenced Nigeria industrial development. The study adopted a descriptive research design and documentary data analysis method to elucidate the fact that the UNIDO supports have not significantly impacted industrialisation in Nigeria. The adoption of Top-Down as a theoretical model of analyses has validated the fundamental issues raised that; several industrial development programmes and projects initiated by successive administrations in Nigeria to help in revitalizing the country’s industrial landscape in line with the government’s goal of emerging among the top 20 most developed economies in the world by 2020 have failed. The major informed findings of the paper are that for the time being, Nigeria still remains a consuming economy of finished products including some raw materials and not a producing one. In addition, her critical construction and maintenance engineering activities are foreign experts-based thereby relegating the local content to the background. These cumulatively result in the advancement of the fact that the UNIDO supports have not significantly impacted the development of industries in Nigeria. The discourse conclusively recommended the creation of a robust support programmes for Small and Medium-size Enterprises (SMEs) being major channels of entrepreneurship development, innovation and socio-economic sustainability; the development of investment and technological promotion environment, improvement of industrial domination, official and regulatory framework, data and critical infrastructure; and the establishments and support for a wide-range business-oriented institutions and organisations for the provision of collective and targeted services for other enterprises in traditional sectors like food, textiles, wood, leather, and agro-mechanism), including intensive economic segments like electronics and biotechnology.
Детермінанти конкурентоспроможності національних інноваційних систем країн ЄС та України в умовах глобальних трансформацій
(ДВНЗ «Київський національний університет імені Вадима Гетьмана», 2021) Орловська, Юлія Валеріївна; Orlovska, Yuliia; Морозова, Світлана Анатоліївна; Morozova, Svitlana
У роботі здійснено огляд інноваційної діяльності як ключового фактору формування міжнародної конкурентоспроможності країн. Надано визначення національної інноваційної системи. Обґрунтовано тренди глобальних трансформацій в межах зміни технологічних укладів. Виокремлено ключові імперативи для України на шляху побудови ефективної національної інноваційної системи в рамках курсу на євроінтеграцію. Надано визначення інноваційного розвитку економічних систем країн ЄС. Зазначено, що національні інноваційні системи кран-членів ЄС та України формують динамічну композиційну модель інноваційної центро-периферійності. Для виділення груп країн за схожими характеристиками інноваційності проведено кластерний аналіз, який дозволив виокремити 6 кластерів. Аналіз проводився на базі аналітичної платформи Deductor. Вихідні дані становили 10 показників: 1) ВВП на душу населення (Y); 2) експорт товарів та послуг (X1); 3) імпорт товарів та послуг (X2); 4) прямі іноземні інвестиції: приплив (X3); 5) прямі іноземні інвестиції: відтік (X4); 6) витрати на НДР, % від ВВП (X5); 7) заяви на патенти резидентів (X6); 8) частка високо-технологічної продукції в загальному експорті % (X7); 9) заяви на торговельні марки (X8); 10) кількість науково-дослідних публікацій (X9). Проаналізовано приналежність кожної країни до певного кластеру з урахуванням переходів за період 2005–2018 рр. Для оцінки інноваційної діяльності всі країни розподілено на три підгрупи залежно від приналежності до певного кластеру та здійснених переходів між ними: «Інноваційний центр» (Ін-Ц), «Іннова-ційна провінція» (Ін-ПР), «Інноваційна периферія» (Ін-ПФ). Україна потрапила до третьої підгрупи «Інноваційна периферія» разом із такими європейськими країнами як Португалія, Греція та Кіпр. За країнами підгруп проаналізовано субіндекси Глобального індексу інновацій та Індексу європейського інноваційного табло за період 2017–2019 рр. Результати аналізу зведено в таблиці і дозволили виділити ключові детермінанти інноваційної діяльності для кожної групи країн. Зроблено висновок, що отримані субіндекси найбільшою мірою впливають на загальне значення відповідного індексу і тому — на рівень інноваційного розвитку та міжнародної конкурентоспроможності кожної з підгруп країн, саме тому і вважаються ключовими детермінантами інноваційної діяльності. Отримані результати можуть становити основу для формування стратегії підвищення конкурентоспроможності України за рахунок посилення інноваційної діяльності з урахуванням ключових детермінант інноваційності в умовах курсу на євроінтеграцію. Орієнтирами розвитку для України є перехід до підгрупи «Інноваційна провінція» та четвертого кластеру. The paper reviews innovation activity as a key factor in formation of the international competitiveness of countries. The definition of the national innovation system is given. The tendencies of global transformations within the limits of change of technological ways are substantiated. The key imperatives for Ukraine on the way to form an effective national innovation system within the course of European integration are highlighted. The definition of innovative development of economic systems of the EU countries is given. There is noted that the national innovation systems of the EU member states and Ukraine form a dynamic compositional model of innovation centre-periphery. A cluster analysis was conducted with the aim to identify groups of countries with similar characteristics of innovation, which allowed to identify 6 clusters. The analysis was performed on the basis of the Deductor analytical platform. The initial data were 10 indicators: 1) GDP per capita (Y); 2) exports of goods and services (X1); 3) imports of goods and services (X2); 4) foreign direct investment: inflow (X3); 5) foreign direct investment: outflow (X4); 6) R&D expenses,% of GDP (X5); 7)applications for residents' patents (X6); 8) share of high-tech products in total exports%(X7); 9) applications for trademarks (X8); 10) number of research publications (X9). Therewas analysed the affiliation of each country to a certain cluster, taking into account thetransitions for the period of 2005-2018. With the aim to assess innovation, all countries weredivided into three subgroups depending on the affiliation to a particular cluster and thetransitions between them: "Innovation Centre" (In-C) "Innovation Province" (In-PR),"Innovation Periphery" (In-PF). Ukraine is in the third subgroup of "Innovation Periphery"with European countries such as Portugal, Greece and Cyprus. The sub-indices of the GlobalInnovation Index and the European Innovation Scoreboard for the period of 2017–2019 wereanalysed according to the subgroup countries. The results of the analysis were summarized in atable and they allowed to identify key determinants of innovation activity for each group ofcountries. It is concluded that the obtained sub-indices have the greatest impact on the overallvalue of the index and therefore on the level of innovation development and internationalcompetitiveness of each subgroup of countries, that is why they are considered keydeterminants of innovation activity. The obtained results can be the basis for the formation of a strategy to increase the competitiveness of Ukraine by strengthening innovation, taking into account the key determinants of innovation in the course of European integration. The guidelines for development for Ukraine are the transition to the subgroup "Innovation Province" and the fourth cluster.
Асиметрія зовнішніх ефектів cальдо бюджету найбільших країн Єврозони як перешкода координації фіскальної політики
(ДВНЗ «Київський національний університет імені Вадима Гетьмана», 2021) Копич, Роман Іванович; Kopych, Roman; Шевчук, Віктор Олексійович; Shevchuk, Viktor
В роботі проаналізовано зовнішні ефекти від фіскальної політики країн Єврозони та двох найбільших країн (Німеччина, Франція) для країн європейської «периферії». На підставі відповідних VAR-моделей з трьома змінними (сальдо бюджету найбільших країн Єврозони, реальний обмінний курс (РОК), циклічна динаміка ВВП) за квартальними даними 2002–2019 рр. отримано, що у разі поліпшення сальдо бюджету країн Єврозони у країнах Центральної і Східної Європи (ЦСЄ) переважно відбувається підвищення РОК (такий ефект короткочасний за умов плаваючого обмінного курсу, а для країн з фіксованим обмінним курсом — досить тривалий у часі), тоді як реакція відносних цін на профіцит бюджету країн Єврозони значно слабша у країнах Південної Європи (лише в Іспанії простежується можливість зниження РОК). Цінова реакція на поліпшення сальдо бюджету в Німеччині та Франції досить різноманітна у розрізі досліджуваних країн. Вплив на динаміку ВВП набагато стійкіший у розрізі окремих країн. Поліпшення сальдо бюджету Німеччини, Франції та Єврозони має сприятливий вплив на циклічні зміни ВВП країн ЦСЄ (це може бути наслідком зменшення прибутковості підприємницької діяльності в країнах-ініціаторах політики фіскальної ощадності та перенесення діяльності промислових підприємств з метою зниження коштів виробництва), тоді як цілком протилежне спостерігається для «проблемних» країн Південної Європи (Греція, Іспанія, Португалія). Відповідна структурна риса увиразнює труднощі координації фіскальної політики в межах такого неоднорідного інтеграційного утворення, як Європейський Союз, але разом з цим підкреслює необхідність узгодження фіскальних рішень за допомогою адекватних інституційних механізмів на національному і наднаціональному рівнях. Одним з таких механізмів може бути запровадження правила фіскальної політики, що враховує зовнішні ефекти фіскальної політики найбільших країн Єврозони. У поєднанні з іншими інституційними механізмами координації фіскальної політики це повинно полегшити не лише проведення антициклічної стабілізаційної політики, але й вирішення кількох структурних проблем, що зазвичай називаються перешкодами для ефективного функціонування інтеграційного утворення (низька мобільність робочої сили і потоків капіталу, обмежена гнучкість цін і заробітної плати, недостатня ефективність стабілізаційної функції як спільної монетарної політики країн Єврозони так і політики гнучкого курсоутворення в решті країн). The paper analyses the external effects of the fiscal policy of the Eurozone and the two largest countries (Germany, France) vs the countries of the European frontier area. Based on the corresponding VAR-models with three variables (budget balance of the largest Eurozone countries, real exchange rate (RER), cyclical behaviour of GDP) according to quarterly data of 2002–2019 it was found that improvement of the budget balance of Eurozone countries in Central and Eastern Europe (CEE) leads to an increase in RER (this is a short-term effect at a floating exchange rate, for the countries with a fixed exchange rate — this is a quite long-term effect), while the response of relative prices to the Eurozone budget surplus is much weaker in Southern Europe (only in Spain there is an option of RER reduction). The price response to the improvement of the budget balance in Germany and France is quite diversified in terms of the countries studied. The impact on GDP changes is much more stable in terms of individual countries. The improvement in the budget balances of Germany, France and the Eurozone has a positive effect on the GDP cyclical changes in CEE countries (this may be a result of reduced business profitability in the countries initiating fiscal austerity policy and relocation of industrial enterprises to reduce production costs), while the contrary trends are typical for "problematic" countries of Southern Europe (Greece, Spain, Portugal). The relevant structure feature highlights the difficulties of coordinating fiscal policy within such a heterogeneous integration entity as the European Union, but at the same time emphasizes the need to harmonize fiscal decisions through respective institutional tools at the national and supranational levels. Among these tools could be the introduction of a fiscal policy rule that considers the external effects of the fiscal policy of the largest Eurozone countries. In combination with other institutional tools for adjusting fiscal policy, this should facilitate not only countercyclical stabilization policy but also several structure problems, commonly referred to as obstacles to the effective integration approach (low labour and capital fluidity, limited price and wage flexibility, insufficient efficiency of the stabilization function of both the common monetary policy of the Eurozone countries and the policy of flexible exchange rate introduction in other countries).

Browse

Browsing Випуск № 1 (34) by Issue Date

Results Per Page

Sort Options