Browse
Recent Submissions
Item Світові досягнення та інноваційні технології в сучасному туристичному та готельно-ресторанному бізнесі(ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», 2021) Опанащук, Юрій Якович; Opanashchuk, Yurii; Шмігельська, Євгенія Анатоліївна; Shmihelska, Yevheniia; Шмигельская, Евгения АнатольевнаНайважливішою рисою сучасного етапу розвитку економіки є підвищення ролі інновацій як основи економічного зростання держав. Інновації у сфері туризму головним чином спрямовані на формування нових підходів у маркетинговій діяльності, застосуванні нових методів управління з використанням IT-технологій. Стаття присвячена аналізу теоретичних і прикладних питань розвитку інновацій у сфері туризму. Впровадження інноваційних продуктів і технологій веде до створення і реалізації конкурентоспроможних туристичних продуктів і послуг і є ключовим фактором розвитку туристичної індустрії в цілому. У статті розглянуто зарубіжний досвід розвитку продуктових і технологічних інновацій у сфері туризму на прикладі транспортної та готельної інфраструктури. The most important feature of the modern stage of economic development is the increased role of innovation as the basis for the economic growth of states. Innovations in the field of tourism are mainly aimed at forming the new approaches in marketing activities, the application of new management methods using IT-technologies. The article is devoted to the analysis of theoretical and applied issues of the development of innovations in the field of tourism. The introduction of innovative products and technologies leads to the creation and implementation of competitive tourism products and services and is a key factor in the development of the tourism industry as a whole. The article considers the foreign experience in the development of product and technological innovations in the field of tourism on the example of transport and hotel infrastructure.Item Дослідження видів ліквідації юридичних осіб та удосконалення їх класифікації(ДВНЗ «Київський національний університет імені Вадима Гетьмана», 2021) Буркова, Людмила А.; Burkova, LiudmylaСпалах пандемії коронавірусної хвороби ускладнив несталу економіко-політичну ситуацію в Україні. Це призвело до збільшення стрімкими темпами частки фінансово нестабільних юридичних осіб, відносно колосальної кількості яких було розпочато процедуру банкрутства із подальшою їх ліквідацією. У теперішній час відбувається загострення окресленої ситуації. У той же час не дивлячись на розповсюдженість застосування терміну «ліквідація юридичних осіб» на законодавчому рівні визначено тільки те, що це одна із форм припинення юридичної особи. Такий підхід призвів до дискусій серед науковців щодо розуміння сутності даного поняття та, відповідно, певних протиріч. Також на законодавчому рівні визначено, що ліквідація юридичної особи може бути примусовою або добровільною. Але, як здається, така класифікація видів ліквідації юридичних осіб не повною мірою охоплює всі можливі випадки, а отже потребує удосконалення із конкретизацією її можливих причин. Ураховуючи зазначене метою даного дослідження визначено дослідження сутності категорії «ліквідація юридичної особи» та уточнення її дефініції, а також удосконалення існуючої класифікації видів ліквідації юридичних осіб та її можливих причин. The outbreak of the coronavirus pandemic has complicated the volatile economic and political situation in Ukraine. This led to a rapid increase in the share of financially unstable legal entities, a relatively large number of which were initiated into bankruptcy and subsequent liquidation. Currently, the situation is exacerbated. At the same time, despite the widespread use of the term «liquidation of legal entities» at the legislative level, it is defined only that it is one of the forms of termination of a legal entity. This approach has led to discussions among scholars about understanding the essence of this concept and, consequently, certain contradictions. Also at the legislative level it is determined that the liquidation of a legal entity may be compulsory or voluntary. However, it seems that such a classification of types of liquidation of legal entities does not fully cover all possible cases, and therefore needs to be improved to specify its possible causes. Taking into account the purpose of this study, the study of the essence of the category «liquidation of a legal entity» and clarification of its definition, as well as improving the existing classification of types of liquidation of legal entities and its possible causes.Item Роль інтелектуальної складової у забезпеченні інноваційного розвитку підприємства(ДВНЗ «Київський національний університет імені Вадима Гетьмана», 2021) Адаменко, Марина В.; Аdamenko, Мaryna; Корнух, Оксана В.; Kornukh, OksanaСучасні тенденції економічних змін актуалізують дослідження напрямів забезпечення інноваційного розвитку підприємств. Значення набуває інтелектуальна діяльність персоналу в інноваційному процесі підприємства. Публікації науковців щодо залучення інтелектуального капіталу, інтелектуальних ресурсів, інтелектуальних активів та інших компонентів для забезпечення інноваційного розвитку підприємства дозволили відзначити відсутність єдності, відокремлений їх розгляд і потребу у систематизації. Це визначило необхідність дослідження ролі інтелектуальної складової у забезпеченні інноваційного розвитку підприємства з урахуванням важливості персоналу при формуванні інтелектуальних компонентів. Встановлено, що головним джерелом формування інтелектуальної складової є персонал, що наділений знаннями, має вміння і досвід, генерує інноваційні ідеї та створює інноваційні продукти. Визначено інтелектуальну складову забезпечення інноваційного розвитку підприємства розглядати як сукупність інтелектуальних компонентів, які комплексно взаємопов’язані та у взаємодії приймають участь у продукуванні, розробці, впровадженні та комерціалізації інновації. Запропоновано до інтелектуальних компонентів відносити: інтелектуальну складову інноваційного потенціалу персоналу, інтелектуальну працю, інтелектуальну діяльність, інтелектуальні ресурси, інтелектуальні активи, інтелектуальні продукти, об’єкти інтелектуальної власності, інтелектуальний капітал та інтелектуальну безпеку. У статті надано характеристику всім інтелектуальним компонентам, виявлені взаємозв’язки між ними та визначена їхня роль у забезпеченні інноваційного розвитку підприємства. Особливу увагу приділено результатам інтелектуальної праці персоналу — об’єктам інтелектуальної власності. На основі статистичних даних щодо поширення об’єктів промислової власності продемонстровано зниження інноваційної активності в Україні. Дослідження ролі інтелектуальної складової дозволить звернути увагу науковців і практиків на важливість сумісного застосування всіх інтелектуальних компонентів у забезпеченні активного інноваційного розвитку підприємства. Current trends in economic change update the study of areas of innovative development of enterprises. The intellectual activity of the personnel in the innovative process of the enterprise acquires value. The publications of scientists on attracting intellectual capital, intellectual resources, intellectual assets and other components to ensure the innovative development of the enterprise noted the lack of unity, their separate consideration and the need for systematization. This determined the need to study the role of the intellectual component in ensuring the innovative development of the enterprise, taking into account the importance of staff in the formation of intellectual components. It is established that the main source of formation of the intellectual component is the staff endowed with knowledge, skills and experience, generates innovative ideas and creates innovative products. The intellectual component of ensuring the innovative development of the enterprise is considered as a set of intellectual components that are comprehensively interconnected and interact in the production, development, implementation and commercialization of innovation. It is proposed to include the intellectual components: the intellectual component of the innovative potential of staff, intellectual work, intellectual activity, intellectual resources, intellectual assets, intellectual products, intellectual property, intellectual capital and intellectual security. The article describes all the intellectual components, identifies the relationships between them and identifies their role in ensuring the innovative development of the enterprise. Particular attention is paid to the results of intellectual work of staff - intellectual property. Based on statistics on the spread of industrial property, the decline in innovation activity in Ukraine has been demonstrated. The study of the role of the intellectual component will draw the attention of scientists and practitioners to the importance of the joint use of all intellectual components in ensuring the active innovative development of the enterprise.Item Людський розвиток і економічна динаміка: ресурси і результати соціального сектору України та розвинутих країн(ДВНЗ «Київський національний університет імені Вадима Гетьмана», 2021) Верховод, Ірина Сергіївна; Verkhovod, IrynaПроведено порівняльний аналіз динаміки ІЛР та національного доходу на особу в Україні та в країнах, що протягом тривалого часу обіймають провідні позиції за ІЛР. Перший трактується як узагальнюючий показник суспільно значущих результатів функціонування соціального сектору національної економіки. Другий — як оцінка загальних ресурсних можливостей економіки. Виявлено, що розрив за розмірами національного доходу на особу зростав значно швидше за розрив у ІЛР та набув значно більшого розміру. Це свідчення нарощення навантаження на соціальний сектор. З одного боку, відбувається погіршення ресурсних умов його функціонування. З іншого — підвищуються суспільні вимоги до інтенсивності використання його обмежених можливостей. Це формує несприятливі умови для відтворення інституціональної спроможності установ соціального сектору, унеможливлює поширення ефективних механізмів і процедур їхньої взаємодії установ з основними групами контрагентів. Вирішення проблеми недостатнього ресурсного забезпечення соціальної сфери неможливе за збереження явного домінування бюджетного її фінансування та без поширення інститутів, що забезпечать дієві стимули до орієнтації установ соціальної сфери на насичення економіки ресурсами кваліфікованої праці та її перетворення на сферу ефективного освоєння інвестицій в людський капітал. A comparative analysis of the dynamics of HDI and national income per capita in Ukraine and in countries that have long held leading positions in HDI. The first indicator has been considered as a generalizing estimation of socially significant results of the national economy’s social sector. The second — as a characteristic of the economy overall resource potential. It was found that the gap in the size of national income per capita grew much faster than the gap in HDI and became much larger. This is evidence of increasing the burden on the social sector. On the one hand — the deteriorating of resource conditions is observed. On the other — the social requirements to usage of the sector’s limited possibilities have increased. It forms adverse conditions to restore its institutional capacity, which prevents the spread of effective mechanisms and procedures of social institutions interaction with major groups of counteragents. Solving the problem of insufficient resources of the social sphere is impossible without maintaining the clear dominance of its budget funding and without the spread of institutions that will provide effective incentives for social institutions to focus on saturation of the economy with skilled labor and social sector transformation into effective sphere of development of investment in human capital.Item Освітня домінанта соціальної безпеки: шляхи трансформації в контексті забезпечення сталого розвитку(ДВНЗ «Київський національний університет імені Вадима Гетьмана», 2021) Гаращук, Олена В.; Harashchuk, Olena; Куценко, Віра І.; Kutsenko, ViraДослідження, представлене статтею, присвячено актуальним проблемам досягнення соціальної безпеки та сталого розвитку, на що мають вплив ряд чинників внутрішнього і зовнішнього характеру. Серед них одне з провідних місць посідають пов’язані з діяльністю освітньої сфери, які можливо визначити в якості освітньої домінанти, що обумовлюється зростанням ролі та значення освіти в сучасному світі, що переживає період глибоких трансформацій. Зазначене зумовлює необхідність здійснення відповідних трансформацій на рівні нашої країни, інституційну основу яких передусім мають складати гнучка законодавчо-нормативна база, а також чіткий розподіл компетенції міністерств, відомств, організацій щодо реалізації тих нормативних положень, які безпосередньо впливають на стан соціальної безпеки та процеси сталого розвиток у цілому. При цьому відмічено, що соціальна безпека передбачає необхідність того, щоб об’єктом безпосереднього впливу держави стала людина з її потенціалом і соціально-економічними потребами, завдяки чого має забезпечуватися успішне подолання соціальних, а також екологічних загроз і небезпек. Також звернено увагу на небезпеки, що несуть у собі соціальні негаразди та природні небезпеки, серед яких називаються й епідемічні захворювання. Розкрито актуальні питання пов’язані зі здійсненням трансформаційних перетворень. У зазначеному аспекті розглянуто науково обґрунтовані принципи стосовно здійснення процесів трансформації безпосередньо в сфері освіти. У цьому зв’язку наголошено на необхідності застосування у сфері освіти найновіших технологій, а також підкреслено важливість дотримання при її трансформації запропонованих підходів і принципів. Все це сприятиме не лише підвищенню якості освіти, підготовки фахівців, а й прискоренню досягнення сталого соціально-економічного розвитку та зростанню добробуту громадян України. Значне місце в статті посідає також огляд досвіду інших країн у контексті аналізу соціальних проблем щодо безпекової ситуації в нашій країні та обґрунтування шляхів їх успішного вирішення. The research presented in the article is devoted to topical problems of achieving social safety and sustainable development, which is influenced by a number of internal and external factors. Among them, one of the leading places is occupied by those related to the activities of the educational sphere, and which can be defined as an educational dominant. This moment is due to the growth of the role and importance of education in the modern world, which is going through a period of profound transformations. This necessitates the implementation of appropriate transformations in our country, the institutional basis of which, first of all, should be a flexible legislative and regulatory framework, as well as a clear distribution of the competences of ministries, departments, organizations for the implementation of regulations that directly affect the state of social safety and sustainable processes development in general. At the same time, it is noted that social safety provides for the need for a person with his potential and socio-economic needs to become the object of direct influence of the state, due to which the successful overcoming of social as well as environmental threats and dangers should be ensured. Attention is also drawn to the dangers posed by social problems and natural hazards, among which are called epidemic diseases. Reveals topical issues related to the implementation of transformational transformations. In this aspect, scientifically grounded principles are considered for the implementation of transformation processes directly in the field of education. In this regard, the need to apply the latest technologies in the field of education is emphasized, and the importance of observing the proposed approaches and principles during its transformation is emphasized. All this will contribute not only to improving the quality of education, training specialists, but also to accelerate the achievement of sustainable socio-economic development and the growth of the wellbeing of Ukrainian citizens. A significant place in the article is also occupied by a review of the experience of other countries in the context of the analysis of problems related to the provision of social safety in our country and the substantiation of ways of their successful solution.Item Аналіз основних чинників формування туристичного кластера Волинської області(ДВНЗ «Київський національний університет імені Вадима Гетьмана», 2021) Зайчук, Катерина Анатоліївна; Zaichuk, KaterynaПроаналізовано поняття «туристичний кластер», обґрунтовано твердження вчених і науковців щодо визначення терміну «кластер», визначено структуру туристичного кластеру та здійснений аналіз основних чинників формування туристичного кластера Волинської області. Мета цієї роботи полягає в аналізі основних чинників формування туристичного кластера Волинської області. Методологічною основою наукової статті послужили праці у сферах сучасної фундаментальної економіки та розвитку продуктивних сил і регіональної економіки, в яких висвітлено проблеми розвитку туристичних систем і положення щодо функціонування ринку туристичних послуг, теоретичні засади регулювання конкуренції на ринку туристичних послуг, теорії кластеризації, концепції сталого розвитку, методичні основи оцінювання туризму в умовах ринкової конкуренції, а також законодавчо-нормативні акти Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України і нормативні документи обласних та районних адміністрацій. Під час роботи використовувався широкий спектр загальних і специфічних методів: аналізу та синтезу (для деталізації об’єкта та предмета дослідження), узагальнення (при обґрунтуванні понятійно-термінологічного апарату дослідження., SWOT аналізу, порівняння та синтезу. Результати дослідження виявили, що створення туристичних кластерів на території Волинської області є пріоритетним і перспективним видом діяльності. Сильними сторонами створення та формування туристичного кластеру у Волинській області було визначено такі чинники: наявність значної кількості ресурсів для розвитку кількох видів туризму, розвиненого готельного комплексу, багатої історико-культурної спадщини, природних пам’яток і бальнеологічних ресурсів, сприятлива екологічна ситуація тощо. До слабких сторін належать — відсутність зв’язку між туристичними підприємствами, вузами та НДІ, відсутність сформованих кластерів в економіці Волинської області, низька конкурентоспроможність готельного фонду, незадовільний стан об’єктів історико-культурної спадщини тощо. The concept of «tourist cluster» is analyzed, the statements of scientists and scientists on the definition of the term «cluster» are substantiated, the structure of the tourist cluster is determined and the main factors of formation of the tourist cluster of Volyn region are analyzed. The purpose of this work is to analyze the main factors in the formation of the tourist cluster of the Volyn region. The methodological basis of the scientific article were works in the spheres of modern fundamental economy and development of productive forces and regional economy, which highlighted the problems of tourism systems and regulations on the functioning of the market of tourist services, theoretical principles of competition in the market of tourist services, clustering theory, sustainable development, methodological bases of tourism assessment in the conditions of market competition, as well as legislative and normative acts of the Verkhovna Rada of Ukraine and the Cabinet of Ministers of Ukraine and normative documents of regional and district administrations. During the work a wide range of general and specific methods was used: analysis and synthesis (for detailing the object and subject of research), generalization (in substantiating the conceptual and terminological apparatus of the study., SWOT analysis, comparison and synthesis. The results of the study found that The strengths of the creation and formation of the tourism cluster in the Volyn region were identified as the following factors: the availability of a significant number of resources for the development of several types of tourism, developed hotel complex, rich historical and cultural heritage, natural memories. weaknesses and balneological resources, favorable environmental situation, etc. Weaknesses include - lack of communication between tourism enterprises, universities and research institutes, lack of clusters in the economy of Volyn region, low competitiveness of the hotel fund, unsatisfactory condition of the object historical and cultural heritage, etc.Item Монетизація економіки України: ретроспектива, поточний стан та перспективи трансформації(ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», 2021) Макаров, Олег Юрійович; Makarov, OlehСтаття присвячена дослідженню монетарного забезпечення економіки України та визначенню детермінант ремонетизації і демонетизації економіки шляхом здійснення ретроспективного аналізу. Вбачається, що зростання рівня монетизації економіки виступає важливим елементом для забезпечення стійкого економічного розвитку, та як наслідок, добробуту суспільства. Кризові процеси, що були викликані пандемією COVID-19, свідчать про необхідність розширення раніше здійснених досліджень за даною тематикою. Здійснений ретроспективний аналіз вказує на збереження високого рівня готівки в структурі грошової маси та її зростання під час кризових процесів на тлі падіння рівня довіри до фінансової системи. Визначено, що частки грошових агрегатів М1 і М2 у структурі грошової маси містять обернену залежність. Водночас, базуючись на історичних даних, грошовий агрегат М2 характеризується як основний для нарощення монетизації економіки. Характер і циклічність монетарної політики, який визначається шляхом оцінки реальної процентної ставки Національного банку України, не завжди має прямий вплив на монетизації економіки України, тоді як динаміка банківського кредитування виступає основним драйвером процесів ремонетизації та демонетизації. Тривале падіння банківського кредитування у відношенні до ВВП, що унаслідується від кризи 2014-2015 років, спричинене накопиченими системними проблемами у банківській системі та екзогенними нефінансовими факторами, досі формує негативний вплив на кредитування. У рамках дослідження підтверджено необхідність забезпечення цінової стабільності, що може бути досягнуто шляхом проведення ефективної політики інфляційного таргетування, оскільки таким чином вбачається створення умов для зростання кредитування у майбутньому; наголошено на необхідності проведення політики зниження готівки у структурі грошової маси; запропоновано забезпечити зростання грошового агрегату М2 у структурі грошової маси для подальшої ремонетизації економіки через збільшення строкового фондування банків; пропонується збільшити періодичність перегляду регуляторних вимог до банків у частинні вимог до позичальників з метою спрощення доступу до кредитного ресурсу підприємствами. The article is devoted to study monetization of the Ukraine’s economy and designate the determinants of remonetization and demonetization of the economy by conducting a retrospective analysis. Stated that the growth of the level of monetization of the economy is an important element for ensuring sustainable economic development, and as a consequence, the welfare of society. The COVID-19 crisis indicates the need to expand previously conducted researches on this topic. The retrospective analysis indicates the preservation of a high level of coins and notes in circulation in the money supply structure. Moreover, the growth of the monetary aggregate M0 is observed during the crisis against the background of a decrease in the level of trust to the financial system. It is concluded that the shares of monetary aggregates M1 and M2 in the structure of the money supply were changing with an inverse relationship through the history. At the same time, based on historical data, the monetary aggregate M2 is characterized as the essential factor for the monetization of the economy increase. The cyclically nature of monetary policy, which is determined via measurement of the real interest rate of the National Bank of Ukraine, does not always have a direct impact on the monetization of the Ukrainian economy. In turn, the bank lending is the main driver of remonetization and demonetization processes. The prolonged drop in bank lending in relation to GDP, which inherited from the 2014-2015 crisis and caused by accumulated systemic problems in the banking system, as well as exogenous non-financial factors, still forms a negative impact on lending. The study confirms the need to ensure price stability, what can be conducted via inflation targeting policy for further formation of favourable conditions for lending growth. It is proposed to pursue a policy of reducing banknotes and coins in the structure of the money supply; to ensure the growth of the monetary aggregate M2 in the structure of the money supply for further remonetization of the economy by increasing banks term funding; to increase the revision frequency of regulatory requirements regarding methodology for assessing the borrowers’ creditworthiness.Item Сучасні підходи до формування інноваційної бізнес-екосистеми(ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», 2021) Теплюк, Марія Анатоліївна; Tepliuk, Mariia; Теплюк, Мария Анатольевна; Коваль, Анастасія Юріївна; Koval, Anastasiia; Коваль, Анастасия Юрьевна; Зубко, Єлизавета В.; Zubko, YelyzavetaОбрана тема э досить актуальною, адже перспектива бізнес-екосистем може також дати уявлення про нові емпіричні проблеми, пов’язані з вивченням сильних сторін і цінностей екосистем та організацій, що підтримують її розвиток, і ролі суб’єктів третього рівня, що доповнюють екосистему. Конструкція ідентичності бізнес-екосистеми може служити вирішенням динамічного характеру її кордонів, дозволяючи точніше сприймати всю екосистему. Стаття має на меті дати визначення екосистем бізнесу та виділити їх особливості. Незважаючи на те, що було проведено багато досліджень щодо екосистем бізнесу, є ще багато важливих питань, які необхідно вирішити: серед них — визначення бізнес екосистем і їх особливостей. Основним матеріалом дослідження стали роботи вітчизняних і зарубіжних вчених, присвячених осмисленню метафори «екосистема бізнесу». Оскільки в основі цієї метафори лежить зіставлення з біологічними екосистемами, використовувався метод міжгалузевих аналогій. З метою визначення терміну «екосистема бізнесу» застосовано семантичний аналіз наукових досліджень. Досліджено основні підходи до визначення поняття «бізнес-екосистема» та зазначено, що бізнес-екосистема є взаємозалежною структурою, що складається з центральної організації (фірми, бізнес-одиниці або структурного підрозділу) і її оточення, зв’язків між ними і створюваного синергетичного ефекту. Досліджено концептуальну модель бізнес–екосистеми, що складається з чотирьох різних шарів, а саме: лідерів, контриб’юторів, користувачів і навколишнього середовища. На підставі проведеного аналізу можна зробити висновок, що в даний час формування власної бізнес-екосистеми всередині організації може розглядатися в якості окремого етапу її життєвого циклу. Такий підхід дозволить управлінській ланці якісно підійти до планування цього процесу і на виході уникнути етапу «згасання» на роки вперед. Концептуальна модель відкриває шлях до вивчення кожного з компонентів бізнес-екосистеми і, врешті-решт, впровадження всебічної теоретичної бази, яка може розширити можливості застосування бізнес-екосистем. The chosen topic is quite relevant, because the perspective of business ecosystems can also give an idea of new empirical issues related to the study of strengths and values of ecosystems and organizations that support its development, and the role of third-level actors that complement the ecosystem. The construction of the identity of the business ecosystem can serve as a solution to the dynamic nature of its boundaries, allowing a more accurate perception of the entire ecosystem. The article aims to define business ecosystems and highlight their features. Although much research has been done on business ecosystems, there are still many important issues that need to be addressed: among them is the definition of business ecosystems and their features. The main material of the study was the work of domestic and foreign scientists dedicated to understanding the metaphor of «business ecosystem». Because this metaphor is based on comparisons with biological ecosystems, the method of intersectoral analogies was used. In order to define the term «business ecosystem», semantic analysis of scientific research was used. The main approaches to the definition of «business ecosystem» are studied and it is noted that the business ecosystem is an interdependent structure consisting of a central organization (firm, business unit or structural unit) and its environment, the links between them and the created synergistic effect. The conceptual model of the business ecosystem, which consists of four different layers, namely: leaders, contributors, users and the environment, is studied. Based on the analysis, we can conclude that currently the formation of its own business ecosystem within the organization can be considered as a separate stage of its life cycle. This approach will allow the management to take a qualitative approach to planning this process and avoid the stage of «fading» for years to come. The conceptual model opens the way to the study of each of the components of the business ecosystem and, finally, the introduction of a comprehensive theoretical framework that can expand the application of business ecosystems.Item Основні показники економічної діяльності культурних та креативних індустрій в Україні(ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», 2021) Федоренко, Тетяна Олександрівна; Fedorenko, TetianaУ статті представлено узагальнений підхід до оцінки валової доданої вартості культурного та креативного продукту. Розглянуто напрями державної політики в галузі культури, розподіл повноважень між суб’єктами державного управління на центральному та місцевому рівнях. Проаналізовано фінансування культури, визначено основні проблеми культурних підприємств, розглянуто можливість залучення додаткових джерел фінансування. На початку 2000-х років культурні та творчі індустрії демонстрували високі темпи розвитку сектору, зайнятості та валової доданої вартості (ВДВ). Це можна розглядати як прямий вплив сектору на розвиток економіки. Існує ще непрямий вплив, який можна розглядати через призму розвитку суміжних секторів і перенесення результатів творчості в інші галузі. Галузі культури мають стати базовим компонентом у формуванні економічної політики та довгострокової стратегії розвитку, а це у свою чергу, передбачає внесення культурних показників до вимірювання показників національного розвитку. Завданнями державної культурної політики мають бути підтримка творчих проєктів, які націлені на опанування населенням культурних благ, розвиток культурного потенціалу, збереження національних традицій, можливості до впровадження інновацій у соціокультурній сфері. Необхідним є достатнє фінансування (не за залишковим принципом), ліквідація адміністративних бар’єрів, інвестування та сприяння розвитку культурної сфери. Додатково потрібна підтримка розвитку громадських інститутів у сфері культурної діяльності. Стратегія державної культурної політики має бути спрямована но формування економічної привабливості та прибутковості культури на центральному та місцевому рівнях через формування соціально-активного культурного простору з інтеграцію інших секторів економіки. Стратегія розвитку культури має передбачати культурне різноманіття, забезпечення доступу до культури для всіх мешканців, залучення культури в інші сфери розвитку (політика, економіка тощо), культурну освіту, розвиток цифрової культури, дотримання прав інтелектуальної власності. The article presents a generalized approach to estimating the gross value added of a cultural and creative product. The state policy directions in the field of culture, the powers divided between the central and local levels are considered. The main problems of cultural enterprises, for example, finance are determined. And the possibility of additional financing sources attracting is considered. There is a direct and indirect impact of culture on the economy. The cultural and creative industries in the early 2000s, demonstrated direct impact — high growth rates, flourishing employment, and gross value added (GVA). We evaluate an indirect impact as including the transfer of creative results to other sectors. Cultural development indicators should consider as the components in the economic policy in long-term planning strategy. The core tasks of the state cultural policy are wider consumption of cultural goods, development of industries potential, preservation of national traditions, opportunities for innovation in the socio-cultural sphere. Sufficient funding (not on a residual basis), elimination of administrative barriers, investment, promotion, and the development of public institutions in the field of cultural activities are needed. The economic attractiveness and profitability of culture at the central and local levels should be aimed at the strategy of the state cultural policy. The supplementary goals are to create a sociably active cultural space and the integration of other sectors of the economy. The culture development strategy should include cultural diversity, ensuring access to culture for all residents, involving culture in other areas of development (politics, economics), cultural education, development of digital culture, and respect for intellectual property rights.Item Побудова ієрархії потенціалів для економічного потенціалу підприємств корпоративного типу(ДВНЗ «Київський національний університет імені Вадима Гетьмана», 2021) Шура, Наталя Олександрівна; Shura, NataliaУ статті визначено, що дослідження наукових праць з питань структуризації елементів економічного потенціалу підприємства показало відсутність єдності думок науковців з цього приводу, що обумовлено низкою причин, а саме: невизначеністю у наукових колах самого визначення економічного потенціалу та галузевими особливостями його побудови, а також науковою плутаниною у структуризації складових елементів потенціалу та економічного потенціалу підприємства. наголошено на різноманітності підходів до формування складових елементів економічного потенціалу підприємства. Також визначено, що при структуризації окремих складових економічного потенціалу вони дублюються між собою. Наголошено, що кількісний та якісний набір таких складових може дещо відрізнятися залежно від умов його формування на конкретному підприємстві (форма власності та господарювання, галузева належність, ринкові умови, місцезнаходження тощо), проте має бути оптимально збалансованим, характеризуватися стійкістю, гнучкістю, стабільністю та пропорційністю. З урахуванням наявних розбіжностей серед думок науковців постає проблема наукового пошуку у напряму структуризації економічного потенціалу підприємств корпоративного типу з урахуванням того, щоб нівелювати взаємний вплив дублюючих видів потенціалів з метою подальшої оцінки економічного потенціалу. Завданням дослідження визначено побудову ієрархії потенціалів для економічного потенціалу підприємств корпоративного типу, яка б усувала визначені вище недоліки. Здійснено порівняльний аналіз складових елементів різних видів потенціалів. Побудовано графіки частот окремих видів потенціалів. Обґрунтовано та побудовано ієрархію потенціалів у складі економічного потенціалу підприємства. Запропоновано до складу економічного потенціалу підприємств корпоративного типу включати шість складових: фінансовий, соціально-трудовий, виробничий, управлінський, маркетинговий і корпоративний потенціал. У складі фінансового потенціалу виокремлено: потенціал фінансової стійкості, потенціал ліквідності, потенціал фінансових можливостей і потенціал фінансових ресурсів. У складі соціально-трудового — трудовий і соціальний, кожний з яких має також свої складові. У складі виробничого — техніко-технологічний, матеріально-технічний, відтворювальний, інноваційний та інвестиційний. У складі управлінського — організаційний, інформаційний, стратегічний. У складі маркетингового — товарно-збутовий, ринковий, комунікаційний. У складі корпоративного — потенціал якості корпоративного управління в цілому та потенціал окремих органів корпоративного управління. The article states that the study of scientific works on the structuring of elements of economic potential of the enterprise showed the lack of unity of opinion of scientists on this issue, due to a number of reasons, namely: uncertainty in scientific circles of the definition of economic potential and industry features confusion in the structuring of the constituent elements of the potential and economic potential of the enterprise. emphasis is placed on the diversity of approaches to the formation of the constituent elements of the economic potential of the enterprise. It is also determined that in the structuring of individual components of economic potential, they are duplicated. It is emphasized that the quantitative and qualitative set of such components may differ slightly depending on the conditions of its formation at a particular enterprise (form of ownership and management, industry affiliation, market conditions, location, etc.), but should be optimally balanced, stable, flexible, stable and proportionate.. Given the differences among scientists, there is a problem of scientific research in the direction of structuring the economic potential of corporate enterprises, taking into account the leveling of the mutual influence of duplicate types of potential in order to further assess the economic potential. The task of the study is to build a hierarchy of potentials for the economic potential of corporate enterprises, which would eliminate the above shortcomings. The comparative analysis of constituent elements of different types of potentials is carried out. Frequency graphs of separate types of potentials are constructed. The hierarchy of potentials as a part of economic potential of the enterprise is substantiated and constructed. It is proposed to include six components in the economic potential of corporate enterprises: financial, social and labor, production, management, marketing and corporate potential. The composition of the financial potential includes: the potential of financial stability, the potential of liquidity, the potential of financial opportunities and the potential of financial resources. As part of the socio-labor - labor and social, each of which also has its components. As part of production - technical and technological, logistical, reproductive, innovative and investment. As part of management - organizational, informational, strategic. As part of marketing - sales, market, communication. As part of the corporate - the potential of the quality of corporate governance as a whole and the potential of individual corporate governance bodies.Item Історичні передумови появи та існування заборони на позичковий процент в ісламській економічній доктрині(ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», 2021) Юркевич, Оксана Миколаївна; Yurkevych, Oksana; Юркевич, Оксана НиколаевнаМетою даної статті є дослідження історичних передумов для існування заборони на позичковий процент у сучасній ісламській економічній доктрині. Сьогодні ісламські фінанси є складовим елементом глобальної фінансової системи. Їх обсяг складає майже 2 трлн дол., продовжуючи постійно зростати. Для деяких мусульманських країн цей тип фінансових відносин має системну важливість, сприяє їх фінансовому розвитку та полегшує доступ населення до різноманітних фінансових послуг. Сутність позичкового проценту та природу пов’язаних з ним економічних відносин вперше було досліджено філософами стародавнього світу Ксенофонтом, Платоном, Аристотелем. У подальшому, з приходом монотеїстичних авраамічних релігій — іудаїзму, християнства, ісламу, позичковий процент розглядався лише з точки зору релігійної етики, однозначно засуджувався і визначався негативним явищем. З появою капіталістичних відносин і зростанням ролі кредиту, ставлення до нього змінилося і відбулась диференціація позичкового відсотка на банківський — широко вживаний в економічній діяльності та лихварський — засуджуваний суспільством. Проте, в деяких економічних системах, мова йдеться про мусульманські країни, позичковий відсоток є забороною, оскільки засуджується релігією. З другої половини XX століття під впливом низки чинників у багатьох мусульманських країнах почався процес реісламізації (так зване, Ісламське відродження), метою якого було відновлення основоположних релігійних принципів у суспільних відносинах. Загальна реісламізація, бажання мусульманського населення повернутися до більш культурно автентичних форми соціально-політичної організації, разом з припливом «нафтодоларів» обумовили виникнення та швидкий розвиток ісламського банківського сектору. Сьогодні, в цілому, у мусульманських правознавців існує консенсус недозволенності використання банківського відсотку в економічній діяльності. Цей консенсус апелює до джерел теорії та методології ісламської юриспруденції, якими, перш за все, є: Коран і Сунни (беззаперечні джерела наказів для усіх мусульман), в яких будь-яка форма фіксованих і заздалегідь визначених відсотків, як невеликих, так і великих; незалежно від цілей використовування — чи то інвестиції, заощадження або споживання, вважається загальною забороною. Більш того, дане трактування ріба було інституціалізовано численними фетвами, виданими за міжнародним шаріатським стандартом (International Shariah Standard) у багатьох країнах. Наприклад, MUI (Indonesian Council of Ulamā’) в Індонезії, SAC-BNM (Sharīʿah Advisory Council-Bank Negara Malaysia) у Малайзії. Своєю чергою, така інституалізація закріпила юридично концепцію безпроцентного банкінгу у всієї доктрині ісламських фінансів. The purpose of the article is to study the historical preconditions for existence of a ban on any kind of bank’s interest in modern Islamic economic doctrine. Today, Islamic finance is an integral part of the global financial system. Its volume is almost USD 2 bln., proceeding to grow steadily. For some Muslim countries, this type of financial relationship has of systemic importance, promotes their financial development and facilitates public access to a variety of financial services. The essence of loan interest and the nature its economic relations were first studied by the philosophers of ancient world, Xenophon, Plato, Aristotle. Later, with the advent of monotheistic Abrahamic religions — Judaism, Christianity, Islam, the loan interest was considered only in terms of religious ethics, clearly condemned and defined as a negative phenomenon. With the advent of capitalism and the growing role of credit, attitudes toward it had changed and there had been a differentiation for general loan interest to bank’s interest — which is widely used in economic activities and usurious interest — which is condemned by society. However, in some economic systems, we are talking about Muslim countries, any kind of loan interest is prohibited because it is condemned by religion Islam. In the second half of the twentieth century, under the influence of numerous factors in many Muslim countries the process of re-Islamization (the so-called Islamic revival) began, which aimed to restore fundamental religious principles in social relations. General re-Islamization, the desire of the Muslim population to return to more culturally authentic forms of socio-political organization, together with the influx of «petrodollars» led to emergence and rapid development of Islamic banking sector. Today, in general, Muslim jurists have a consensus on the inadmissibility for using bank’s interest in economic activities. This consensus appeals to the sources of theory and methodology for Islamic jurisprudence, which are, first of all: the Qur’an and Sunnah (indisputable sources of direct orders for all Muslims). Any form of fixed and predetermined percentages, both small and large; regardless of the purpose, whether for investment, savings or consumption, is considered a general prohibition. Moreover, this interpretation of riba has been institutionalized by numerous fatwas issued under the International Shariah Standard in many countries. For example, MUI (Indonesian Council of Ulamā’) in Indonesia, SAC-BNM (Sharīʿah Advisory Council-Bank Negara Malaysia) in Malaysia. In turn, such institutionalization has legally imposed the concept of interest-free banking throughout the doctrine of Islamic finance.