Browse
Recent Submissions
Item Методи публічного управління підготовкою юристіву закладах вищої освіти України: теоретико-правові аспекти(Видавничий дім «Гельветика», 2021) Богданець, Аліна Вікторівна; Bohdanets, Alina; Богданец, Алина ВикторовнаВ даній науковій статті розкрито теоретико-правові аспекти методів публічного управління підготовкою юристів у закладах вищої освіти України. Відзначено, що значну роль в дослідженні системи публічного управління підготовкою юристів у закладах вищої освіти України відіграє аналіз методів публічного управління, які, зокрема, відображають змістовний аспект діяльності суб’єктів публічного управління. Акцентується увага на тому, що ефективне використання методів публічного управління впливає на успішність досягнення мети, виконання завдань та реалізацію функцій суб’єктами управлінської діяльності у сфері підготовки юристів у закладах вищої освіти України. Методи публічного управління підготовкою юристів у закладах вищої освіти України – це сукупність способів, прийомів та засобів регулювання суб’єктами публічного управління керованих ними об’єктів, спрямованих на успішне досягнення мети, виконання завдань та реалізацію функцій суб’єктами управлінської діяльності у сфері підготовки юристів у закладах вищої освіти України. Здійснено класифікацію методів публічного управління підготовкою юристів у закладах вищої освіти України. Аргументовано, що методи публічного управління поділяються за різними критеріями, зокрема: за характером прийомів впливу на свідомість та поведінку людей як об’єктів управління (методи переконання та примусу, планування та контролю виконання рішень у сфері управлінської діяльності, тобто методи реалізації управлінських рішень); за механізмом впливу на керовані об’єкти (методи прямого (адміністративні) та непрямого (економічні) впливу, організаційні, методи правового регулювання та економічного стимулювання ) та інші. Також, в даній науковій статті досліджено найпоширеніші види методів публічного управління підготовкою юристів у закладах вищої освіти України. Доведено, що модернізація методів публічного управління підготовкою юристів у ЗВО України має відбуватися з обов’язковим урахуванням завдань та функцій суб’єктів публічного управління в зазначеній сфері та специфіки такого об’єкта управління, як вища юридична освіта. This scientific article reveals the theoretical and legal aspects of methods of public management of training of lawyers in higher education institutions of Ukraine. It is noted that a significant role in the study of the system of public management of legal training in higher education institutions of Ukraine is played by the analysis of methods of public administration, which, in particular, reflect the substantive aspect of public administration. Emphasis is placed on the fact that the effective use of public administration methods affects the success of achieving the goal, performance of tasks and implementation of functions by the subjects of management in the field of training lawyers in higher education institutions of Ukraine. The methods of public administration of the training of lawyers in the institutions of higher education of Ukraine are proved to be a set of methods and means of purposeful, organizing state and power influence of subjects of public administration on objects managed by them, by which tasks are solved, goals are achieved, functions of public administration in the field of the training of lawyers in the institutions of higher education of Ukraine. The classification of methods of public management of training of lawyers in higher education institutions of Ukraine is carried out. It is argued that the methods of public administration are divided according to various criteria, in particular: the nature of methods of influencing the consciousness and behavior of people as objects of management (methods of persuasion and coercion, planning and monitoring decisions in management, ie methods of implementing management decisions); by the mechanism of influence on the managed objects (methods of direct (administrative) and indirect (economic) influence, organizational, methods of legal regulation and economic stimulation) and others. The most common types of methods of public management of legal training in higher education institutions of Ukraine are studied. It is proved that the modernization of methods of public management of training of lawyers in the Free Economic Zone of Ukraine should take into account the tasks and functions of public administration in this area and the specifics of such an object of management as higher legal education.Item Правовий статус закордонних дипломатичних представництвяк суб’єктів державного управління зовнішньоекономічною діяльністю(Видавничий дім «Гельветика», 2021) Омельченко, Андрій Володимирович; Omelchenko, Andrii; Омельченко, Андрей ВладимировичУ статті наведено загальний теоретичний аналіз системи органів державного управління у сфері зовнішньоекономічної діяльності, проаналізовано правовий статус, завдання і функції Міністерства закордонних справ України та закордонних дипломатичних представництв у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади України здійснюють державне управління у відповідних сферах (галузях) державного управління. Вони є призначуваними, єдиноначальними, постійно діючими, вищими органами функціональної, галузевої та міжгалузевої компетенції у системі органів виконавчої влади, підпорядкованими Кабінету Міністрів України, юрисдикція яких поширюється на всю територію держави, що виконують правотворчі та правозастосовчі функції. Особливістю державного управління зовнішньоекономічною діяльністю в Україні є те, що функції по його здійсненню розподілені між рядом центральних органів виконавчої влади як функціональної, галузевої, так і міжгалузевої компетенції. Це обумовлено комплексним міжгалузевим характером такого об’єкта державного управління, як зовнішньоекономічна діяльність. Міністерство закордонних справ України відноситься до центральних органів виконавчої влади функціональної компетенції, до функцій яких відноситься державне управління зовнішньоекономічною діяльністю в Україні. Воно є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері зовнішніх зносин. До основних завдань Міністерства закордонних справ України, серед інших, відноситься участь у забезпеченні в межах повноважень, передбачених законом, реалізації державної зовнішньоекономічної політики, політики інтеграції національної економіки до світової економічної системи та інші завдання. Міністерство закордонних справ України здійснює керівництво органами дипломатичної служби України. Статус, система, завдання та функції закордонних дипломатичних установ України визначаються Законом України «Про дипломатичну службу» від 07.06.2018 р. No 2449-VIII. The article presents a general theoretical analysis of the system of public administration in the field of foreign economic activity, analyzes the legal status, tasks and functions of the Ministry of Foreign Affairs of Ukraine and foreign diplomatic missions in the field of foreign economic activity.Ministries and other central executive bodies of Ukraine carry out public administration in the relevant areas (branches) of public administration. They are appointed, single, permanent, higher bodies of functional, sectoral and intersectoral competence in the system of executive bodies, subordinated to the Cabinet of Ministers of Ukraine, whose jurisdiction extends to the entire territory of the state, performing law-making and law enforcement functions.The peculiarity of public administration of foreign economic activity in Ukraine is that the functions of its implementation are distributed among a number of central executive bodies of both functional, sectoral and intersectoral competence. This is due to the complex intersectoral nature of such an object of public administration as foreign economic activity. The Ministry of Foreign Affairs of Ukraine belongs to the central executive bodies of functional competence, the functions of which include the state management of foreign economic activity in Ukraine. It is the main body in the system of central executive bodies, which ensures the formation and implementation of state policy in the field of foreign relations. The main tasks of the Ministry of Foreign Affairs of Ukraine, among others, include participation in ensuring, within the powers provided by law, the implementation of state foreign economic policy, the policy of integration of the national economy into the world economic system and other tasks.The Ministry of Foreign Affairs of Ukraine manages the bodies of the diplomatic service of Ukraine. The status, system, tasks and functions of foreign diplomatic missions of Ukraine are determined by the Law of Ukraine «On Diplomatic Service» of 07.06.2018 No 2449-VIII.Item Synergy of administrative, juridical, and institutional policiesfor successful implementation of transborder cooperationin higher education in Ukraine(Видавничий дім «Гельветика», 2021) Voroniatnikov, O. O.; Воронятников, О. О.; Kostiuk, T. O.; Костюк, Т. О.Due to the fact that Ukraine is at the same time the country of origin, destination and transit of migrants, the territory of various scales, characters and vectors migratory flows, it appears difficult to ensure the overall sound State regulation in the field of migration. The solution requires a comprehensive and systematic approach. Among all the factors influencing the public administration of migration processes, its legal background, the issue of the impact of university education on the attraction of foreign capital (in various forms) for the progress of the nation is of the highest interest in this survey. The academic publishing on public administration traditionally emphasizes the theories or mechanisms of management and governance. Significant part of the researchers is considering topical issues by sectors of the public administration system. But nowadays societal development needs multilevel solution with engagement of different fields providing a synergy on administrative, managerial and institutional potential of the State. Equally, sound public administration in one field will boost some other fields and it underlines the necessity of adequate qualification, competences and experience of the policymakers and public administrators. Indeed, in the given paper we provide analysis of interdependence of the migration and educational processes with close consideration of common impact on the development of other sectors of societal life. It is proven that there is a causal link between the educational processes, lawmaking and public administration activity in framework of the migration monitoring and governance. The synergy of the state bodies’ efforts shapes its image, attractiveness for foreigners and, thus, the economic growth. Thus, the cross-disciplinary analysis of a complex set of forces led to the fact that adequate migration policy is needed in order to ensure effectiveness of the internationalization policy, to revive national economics, to preserve the managerial potential of the State. Через те, що Україна одночасно є країною походження, призначення та транзиту мігрантів, територією різного масштабу, характером та переносом міграційних потоків, представляється важким забезпечити загальне надійне державне регулювання у сфері міграції. Рішення вимагає комплексного та систематичного підходу. Серед усіх факторів, що впливають на державне управління міграційними процесами, головним є його правове підґрунтя. Питання впливу університетської освіти на залучення іноземного капіталу (у різних формах) для прогресу нації представляє найбільший інтерес у цьому опитуванні. В академічних публікаціях про державне управління традиційно наголошується на теоріях або механізмах управління та управління. Значна частина дослідників розглядає актуальні питання за секторами системи державного управління. Але в наш час суспільний розвиток потребує багаторівневого вирішення із залученням різних галузей, що забезпечують синергію адміністративного, управлінського та інституційного потенціалу держави. Подібним чином надійне державне управління в одній галузі сприятиме підвищенню деяких інших галузей, і це підкреслює необхідність належної кваліфікації, компетенції та досвіду політиків та державних адміністраторів. Справді, у цій роботі ми проводимо аналіз взаємозалежності міграційних та освітніх процесів з пильним розглядом спільного впливу на розвиток інших секторів суспільного життя. Доведено, що існує причинно-наслідковий зв'язок між освітніми процесами, законотворчістю та діяльністю державного управління в рамках моніторингу та управління міграцією. Синергія зусиль державних органів формує їх імідж, привабливість для іноземців і, отже, економічне зростання. Таким чином, міждисциплінарний аналіз складної сукупності сил призвів до того, що необхідна адекватна міграційна політика для забезпечення ефективності політики інтернаціоналізації, відродження національної економіки, збереження управлінського потенціалу держави.Item Особливості виконавчого провадження в Україні(Видавничий дім «Гельветика», 2021) Булик, І. Л.; Bulyk, I. L.В даній науковій статті розкрито особливості виконавчого провадження як завершальної стадії судового процесу. Відзначено, що примусове виконання рішень в Україні покладається на органи державної виконавчої служби. Основні положення здійснення виконавчого провадження закріплено Законом України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року, яким передбачено вичерпний перелік виконавчих документів, що підлягають виконанню органами державної виконавчої служби, встановлюються певні вимоги до оформлення виконавчих документів та передбачається певний порядок прийняття виконавчого документа до виконання, відкриття виконавчого провадження та належне та своєчасне виконання рішень судів або інших уповноважених на це законом органів. Доведено, що виконавче провадження є однією з головних стадій судового процесу адже кожен громадянин, що звертається до суду або інших органів, прагне встановити порушені права та законні інтереси та лише завдяки виконавчому провадженню, якщо боржник не законослухняний громадянин ці права може бути встановлено примусово. Встановлено, що основними ознаками виконавчого провадження є: 1) за своєю природою являє собою завершальну стадію судового процесу; 2) здебільшого відбувається виключно на підставі «фінальних» судових актів (виконавчі листи, судові накази, ухвали та постанови судів тощо), що вступили в закону силу; 3) має примусовий характер дій, що відбуваються тільки після закінчення строку на самостійне виконання рішення боржником; 4) примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках – на приватних виконавців. Виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад верховенства права; обов’язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об’єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців. Досліджено, що процес здійснення виконавчого провадження складається із сукупності послідовних організаційних етапів та дій, які регулюються правовими нормами, встановленими законодавством України. Однак, у чинному законодавстві стадії виконавчого провадження не достатньо чітко висвітлено, тому і юридичній літературі немає одностайності щодо визначення та окреслення їх системи. This scientific article reveals the features of enforcement proceedings as the final stage of the trial. It is noted that enforcement of decisions in Ukraine is entrusted to the state executive service. The main provisions of enforcement proceedings are enshrined in the Law of Ukraine "On Enforcement Proceedings" of June 2, 2016, which provides an exhaustive list of enforcement documents to be executed by the state enforcement service, sets certain requirements for execution of enforcement documents and provides a procedure for adopting enforcement documents, opening of enforcement proceedings and proper and timely execution of decisions of courts or other bodies authorized by law. It has been proved that enforcement proceedings are one of the main stages of litigation because every citizen who appeals to the court or other bodies seeks to establish violated rights and legitimate interests and only through enforcement proceedings, if the debtor is not a law-abiding citizen these rights can be enforced. It is established that the main features of enforcement proceedings are: 1) by its nature is the final stage of the trial; 2) mostly occurs exclusively on the basis of "final" judicial acts (writs of execution, court orders, court rulings, etc.) that have entered into force in law; 3) has a coercive nature of actions that occur only after the expiration of the term for independent execution of the decision by the debtor; 4) enforcement of court decisions and decisions of other bodies (officials) is entrusted to the bodies of the state executive service and in cases specified by the Law of Ukraine "On Enforcement Proceedings" – to private executors. It is investigated that the process of enforcement proceedings consists of a set of successive organizational stages and actions, which are regulated by legal norms established by the legislation of Ukraine. However, in the current legislation the stages of enforcement proceedings are not sufficiently clear, so the legal literature is not unanimous in defining and outlining their system.Item Сутність державної політики щодо охорони населення від інфекційних хвороб(ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», 2021) Богдан, Богдана Володимирівна; Bogdan, Bogdana; Богдан, Богдана ВладимировнаВ представленій науковій статті було здійснено спробу розкрити теоретико-правові засади державної політики щодо охорони населення від інфекційних хвороб. На підставі аналізу різноманітних наукових досліджень обґрунтовано теоретичне розмежування терміно-логічного ряду: «політика», «державна політика», «державна політика щодо охорони населення від інфекційних хвороб». Доведено, що державна політика щодо охорони населення від інфекційних хвороб є різновидом державної політики, тому характеризується специфічністю сфери її реалізації, суб’єктним складом тощо. Визначено, що на сьогодні державна політика щодо охорони населення від інфекційних хвороб, як правова категорія, не закріплена належним чином у чинному законодавстві та формулюється у нормах законодавства через сукупність повноважень органів державної влади та органів місцевого самоврядування у сфері охорони населення від інфекційних хвороб. Відзначено, що наразі державна політика щодо охорони населення від інфекційних хвороб перебуває в стані нестабільного формування, оскільки переважна більшість нормативних актів, якими визначаються напрями державної політики, виявляються її проблемні аспекти та будується стратегія їх вирішення, містять лише декларативні положення і не мають відповідного повного та своєчасного бюджетного фінансування. Крім того, державна політика щодо охорони населення від інфекційних хвороб формується та реалізується на підставі аналізу та з урахуванням поточного стану епідемічної ситуації, яка складається на території держави, що інколи призводить до непередбачуваних наслідків. Тому необхідним є посилення заходів правового та адміністративно-організаційного характеру для належного забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони населення від інфекційних хвороб. Аргументовано за необхідне запропонувати визначення терміну «державна політика щодо охорони населення від інфекційних хвороб», внести зміни до Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» з метою законодавчого закріплення запропонованого терміну у ст. 1 зазначеного Закону. In the presented scientific article, an attempt was made to disclose the theoretical and legal foundations of the state policy to protect the population from infectious diseases.Based on the analysis of various scientific studies, the theoretical distinction between the terminology series is justified: "politics," "state policy," "state policy to protect the population from infectious diseases."It has been proved that the state policy to protect the population from infectious diseases is a form of state policy, therefore it is characterized by the specificity of its sphere of implementation, the subject composition and the like.It is determined that today the state policy to protect the population from infectious diseases, as a legal category, is not properly enshrined in the current legislation and is formulated in the norms of the law through a set of powers of state authorities and local authorities in the field of protecting the population from infectious diseases.It is noted that currently the state policy on protection of the population from infectious diseases is in a state of unstable formation, as the vast majority of regulations that define public policy, identify its problematic aspects and build a strategy to address them, contain only declarative provisions and do not have a complete and timely budget funding. In addition, the state policy on protection of the population from infectious diseases is formed and implemented on the basis of analysis and taking into account the current state of the epidemic situation in the country, which sometimes leads to unpredictable consequences. Therefore, it is necessary to strengthen legal and administrative measures to properly ensure the implementation of state policy in the field of protection of the population from infectious diseases. It is argued that it is necessary to propose the definition of the term "state policy on protection of the population from infectious diseases", to amend the Law of Ukraine "On protection of the population from infectious diseases" in order to legislate the proposed term in Art. 1 of this Law.Item Актуальні проблеми осіб з обмеженими можливостямипри здобуванні вищої освіти(ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», 2021) Чорна, Вікторія Григорівна; Chorna, Viktoriia; Черная, Виктория Григорьевна; Брода, А. Ю.; Broda, A.В даній наукові статті розкрито актуальні проблеми осіб з обмеженими можливостями при здобуванні вищої освіти. Проблема вільного здобуття особами з особливими потребами вищої освіти є досить актуальною. З огляду на те, що інвалідизація населення, нажаль, має негативну динаміку до кількісного збільшення, то все активнішої уваги привертає до себе забезпечення рівного та вільного доступу до освіти всіх категорій населення, а особливо осіб з особливими потребами. Автором акцентовано увагу на наявних бар’єрах при отриманні вищої освіти особами з інвалідністю (невиконанням законодавчих вимог щодо організації процесу навчання осіб з особливими освітніми потребами, наприклад, переважна відсутність у структурі вищих навчальних закладів спеціальних навчально-реабілітаційних підрозділів; відсутність спеціального науково-методичного матеріалу та навчальної літератури для отримання знань; складність в організації процесу навчання для різних категорій осіб з особливими освітніми потребами залежно від їхніх особливостей, що передбачає варіативний підхід та обов’язкову наявність спеціально обладнаних аудиторій; пасивна політика на загальнодержавному ріні та політика вищих навчальних закладів щодо забезпечення права осіб з особливими потребами на освіту; відсутність програм перспективного розвитку щодо задоволення особливих освітніх потреб осіб з інвалідністю; необхідно створити умови для зміни негативних стереотипів і ставлення до неповносправних людей в українському суспільстві на основі досягнення соціальної солідарності і соціальної справедливості тощо). Визначено, що оптимізації процесу здобуття особами з особливими потребами вищої освіти, безумовним, є впровадження та сприяння подальшому розвитку глобалізаційних процесів, розвитку відео зв’язку, застосування та популяризація мультимедійних технологій тощо, що допоможе покращити процес навчання. Саме тому актуальності набуває потреба в визначенні проблем, з якими стикаються особи з обмеженими можливостями під час реалізації свого конституційного права на вищу освіту. This scientific article reveals the current problems of people with disabilities in higher education.The problem of free access to higher education for people with special needs is quite relevant. Given that the disability of the population, unfortunately, has a negative trend to increase in numbers, it is increasingly attracting equal and free access to education for all categories of the population, especially people with special needs. The author focuses on the existing barriers to higher education for persons with disabilities (non-compliance with legal requirements for the organization of the education process of persons with special educational needs, for example, the predominant absence of special educational and rehabilitation units in the structure of higher education institutions; lack of special scientific and methodological material and educational literature for knowledge, the difficulty in organizing the learning process for different categories of people with special educational needs depending on their characteristics, which provides a variable approach and the mandatory availability of specially equipped classrooms, passive policy at the national level and higher education policy to ensure the right of persons with special needs to education, the lack of long-term development programs to meet the special educational needs of persons with disabilities, it is necessary to create conditions for changing negative stereotypes and attitudes towards people with disabilities in country society on the basis of achieving social solidarity and social justice, etc.).It is determined that the optimization of the process of obtaining access to higher education for people with special needs is the introduction and promotion of further globalization processes, video communication, application and promotion of multimedia technologies, etc., which will help improve the learning process.That is why the need to identify the problems faced by people with disabilities in exercising their constitutional right to higher education is becoming urgent.Item Електронний аудит платників податків: проблеми запровадження в Україні(Видавничий дім «Гельветика», 2021) Дмитренко, Емілія Станіславівна; Dmytrenko, Emiliia; Дмитренко, Эмилия СергеевнаУ статті з’ясовано проблеми запровадження електронного аудиту платників податків в Україні. Визначено роль електронного аудиту у механізмі справляння податків в Україні. Вона полягає у спрощенні оброблення інформації, зменшенні часу на проведення податкових перевірок, зниженні витрат на адміністрування контрольної діяльності у цій сфері, у ефективному виявленні порушень податкового законодавства. Акцентовано увагу на перспективність широкого застосування електронного аудиту платників податків в Україні. Однак зазначено, що на сьогодні цей інститут фактично перебуває на етапі становлення, оскільки у законодавстві України не визначено його поняття та сутність.У статті на основі норм чинного законодавства та наукових джерел з’ясовано, що електронний аудит платників податків – це вид аудиту, що полягає у перевірці та аналізі органами контролю фактичного стану справ щодо достовірності податкової звітності і правильності ведення податкового обліку із застосуванням інформаційних технологій. Зазначено, що особливістю електронного аудиту платників податків є використання під час процедури податкової перевірки електронної форми податкової звітності – стандартного податкового аудиторського файлу (Standard Audit File for Tax (SAF-T)). Проаналізовано досвід зарубіжних країн щодо проведення електронного аудиту на основі податкового аудиторського файлу та акцентовано увагу на використанні різних варіантів його підготовки і подання у різних країнах. Окремо охарактеризовано процес становлення електронного документообігу у сфері оподаткування в Україні. Визначено підстави для прийняття електронного документа, якими є, зокрема, його відповідність затвердженому формату, підтвердження електронного цифрового підпису платника податків та його посадових осіб. У статті з’ясовано особливості проведення документальної невиїзної позапланової електронної перевірки за заявою платника податків (електронної перевірки). Запропоновано доповнити Главу 8 «Перевірки» Податкового кодексу України положеннями про особливості проведення електронної перевірки, а також про умови та порядок надання і використання інформації, необхідної для її здійснення. Акцентовано увагу на використанні у сфері оподаткування низки електронних сервісів та програмних продуктів, які можуть слугувати основою для формування SAF-T в Україні. Також зазначено можливість із урахуванням рекомендацій Організації економічного співробітництва та розвитку в Європі (ОЕСР) та стандарту SAF-T розроблення вітчизняного податкового аудиторського файлу та його відповідного стандарту шляхом внесення змін до законодавства і створення спеціального програмного забезпечення. The article clarifies the implementation problems of electronic audit of taxpayers in Ukraine.The role of electronic audit in the mechanism of tax collection in Ukraine is determined. It is to simplify the processing of information, reduce the time for tax audits, reduce the cost of control activities administration in this area, effectively detect tax violations.Emphasis is placed on the prospects of widespread use of electronic audit of taxpayers in Ukraine. However, it is noted that today this institution is actually at the stage of formation, as the legislation of Ukraine does not define its concept and essence.The article, based on current legislation and scientific sources, clarifies that electronic audit of taxpayers is a type of audit, which consists in checking and analyzing the relevant state of affairs on the accuracy of tax reporting and correctness of tax accounting using information technology. It is noted that the peculiarity of electronic audit of taxpayers is the use during the tax audit of the electronic form of tax reporting – standard tax audit file (Standard Audit File for Tax (SAF-T). The experience of foreign countries in conducting electronic audits based on the tax audit file is analyzed and attention is focused on the use of different options for its preparation and submission in different countries.The process of electronic document flow development in the field of taxation in Ukraine is separately described. The grounds for the adoption of an electronic document are determined, which are, in particular, its compliance with the approved format, confirmation of the electronic digital signature of the taxpayer and his officials.The article clarifies the peculiarities of conducting a documentary on-site unscheduled electronic audit at the request of the taxpayer (electronic audit). It is proposed to supplement Chapter 8 "Audits" of the Tax Code of Ukraine with provisions on the features of electronic audits, as well as the conditions and procedure for providing and using the information necessary for its implementation.Emphasis is placed on the use in the field of taxation of a number of electronic services and software products that can serve as a basis for the formation of SAF-T in Ukraine. It is also possible to develop a domestic tax audit file and its corresponding standard by amending the legislation and creating special software, taking into account the recommendations of the Organization for Economic Cooperation and Development in Europe (OECD) and the SAF-T standard.Item Перспективи запровадження та розвитку цифровізації в інноваційному суспільстві в Україні(Видавничий дім «Гельветика», 2021) Кузьменко, Оксана Володимирівна; Kuzmenko, Oksana; Кузьменко, Оксана Владимировна; Кропивна, К. О.; Kropivna, K.В даній науковій статті досліджено особливості цифровізації в інноваційному суспільстві. Визначено перспективи запровадження та розвитку в Україні. Розвиток сучасного глобального світу характеризується процесами переходу до економіки знань та інформаційного суспільства, посилення цифровізації (цифрової трансформації), що в кінцевому підсумку, згідно з «теорією поколінь» В. Штрауса та Н. Хоува, зробить покоління Z (народилися між другою половиною дев’яностих та другою половиною двотисячних) повністю «цифровим», тобто таким, яке вільно використовує віртуал. Усе це призведе до радикальних змін, якими формуватимуться економіки держав та їхній соціально-економічний розвиток. Супутніми для даного процесу будуть різного роду ризики та виклики для держави, економіки, бізнесу й громадськості. сьогодні важливо використати значний потенціал ІТ сфери України для захоплення нових ринків, зважаючи на неминучість світової кризи, зумовленої пандемією COVID 19. Водночас тимчасову втрату надходжень бюджетів можна компенсувати збільшенням експорту IT послуг, оскільки ця сфера не залежить від багатьох чинників та дає змогу працювати дистанційно. Тому у нових глобальних реаліях важливим є стимулювання розвитку саме цієї галузі, щоб розвинути внутрішній та збільшити частку на зовнішньому ринку IT послуг, створивши робочі місця.На підставі дослідження особливостей розвитку цифровізації в Україні відзначено, що на сьогодні важливо використати значний потенціал ІТ сфери України для захоплення нових ринків, зважаючи на неминучість світової кризи, зумовленої пандемією COVID 19. Водночас тимчасову втрату надходжень бюджетів можна компенсувати збільшенням експорту IT послуг, оскільки ця сфера не залежить від багатьох чинників та дає змогу працювати дистанційно. Тому у нових глобальних реаліях важливим є стимулювання розвитку саме цієї галузі, щоб розвинути внутрішній та збільшити частку на зовнішньому ринку IT послуг, створив-ши робочі місця. Зазначене й інші заходи цифровізації суспільства повинні сприяти взаємовигідній участі України у єдиному європейському цифровому просторі. This scientific article examines the features of digitalization in an innovative society. Prospects for implementation and development in Ukraine are identified.The development of the modern global world is characterized by the processes of transition to the knowledge economy and information society, the strengthening of digitalization (digital transformation), which will eventually, according to the "theory of generations" by W. Strauss and N. Howe, make Generation Z (born between the second half and the second half of two thousand) completely "digital", ie one that freely uses the virtual. All this will lead to radical changes that will shape the economies of states and their socio-economic development. This process will be accompanied by various risks and challenges for the state, economy, business and the public. Today it is important to use the significant potential of Ukraine's IT sector to capture new markets, given the inevitability of the global crisis caused by the COVID 19 pandemic. At the same time, the temporary loss of budget revenues can be offset by increased exports of IT services. Therefore, in the new global realities, it is important to stimulate the development of this industry in order to develop the domestic and increase the share of the external market of IT services, creating jobs.Based on a study of the development of digitalization in Ukraine, it is noted that today it is important to use the significant potential of Ukraine's IT sector to capture new markets, given the inevitability of the global crisis caused by the COVID 19 pandemic. the sphere does not depend on many factors and allows to work remotely. Therefore, in the new global realities, it is important to stimulate the development of this industry in order to develop the internal and increase the share of the external market of IT services, creating jobs. This and other measures of digitalization of society should promote mutually beneficial participation of Ukraine in the single European digital space.Item Сутність терміну «закордонні дипломатичні установи України»: співвідношення назви та значення(Видавничий дім «Гельветика», 2021) Маркарян, Марина Валеріївна; Markarian, Maryna; Маркарян, Марина ВалерьевнаУ науковій статті розкривається зміст та сутність терміна «закордонні дипломатичні установи України», що використовується в сучасному вітчизняному законодавстві у сфері дипломатичних і консульських відносин.Здійснено короткий огляд еволюції терміна «закордонні дипломатичні установи України» на прикладі Закону України «Про дипломатичну службу» від 20.09.2001 р. (втратив чинність 19.12.2018 р.) та Закону України «Про дипломатичну службу» від 07.06.2018 р., який чинний нині. Проаналізовано, що до 2018 року термін «закордонні дипломатичні установи України» використовувалася лише для означення родового поняття, що відповідало категоріям «дипломатичні представництва України в інших державах», «консульські установи України в інших державах» та «представництва при міжнародних організаціях».На основі виокремлення основних ознак закордонних дипломатичних установ України автором пропонується викласти в новій редакції частину 4 статті 5 Закону України «Про дипломатичну службу» від 07.06.2018 р., що полягає у заміні визначення до терміна «закордонні дипломатичні установи України». Запропоновані зміни, передусім, викликані законодавчою новацією щодо передбачення нового виду закордонної дипломатичної установи – Посольства України з резиденцією Надзвичайного і Повноважного Посла України в Києві та порушенням мовних законів, що зустрічаються у наведеному визначенні.Крім того, з огляду на досягнення вітчизняної юридичної науки, враховуючи законодавчу базу та досвід зарубіжних країн підіймається питання про недоцільність використання терміна «закордонні дипломатичні установи України» та пропонується замінити його на термін «закордонні дипломатичні інституції України». Насамперед це викликано тим, що у теоретико-правовій науці та чинному законодавстві України категорії «установа» та «державний орган» не є тотожними поняттями, а відтак неприпустимо державний орган називати установою.З огляду на зазначене, автором робиться висновок про необхідність проведення подальшого реформування законодавства у сфері дипломатичних і консульських відносин, зокрема в контексті узгодження понятійно-категоріального апарату. The scientific article reveals the meaning and essence of the term "foreign diplomatic establishment of Ukraine", which is used in modern domestic legislation in the field of diplomatic and consular relations.A brief review of the evolution of the term "foreign diplomatic establishment of Ukraine" on the example of the Law of Ukraine "On Diplomatic Service" of 20.09.2001 (repealed on 19.12.2018) and the Law of Ukraine "On Diplomatic Service" of 07.06.2018 (valid today) was made. It was analysed that until 2018 the term "foreign diplomatic establishment of Ukraine" was used only to denote a generic concept that corresponded to the categories "diplomatic missions of Ukraine in other countries", "consulates of Ukraine in other countries" and "representation in international organizations".Based on the separation of the main features of foreign diplomatic missions of Ukraine, the author proposes to set out in the new version of Part 4 of Article 5 of the Law of Ukraine "On Diplomatic Service" of 07.06.2018, which is to replace the definition of "foreign diplomatic establishment of Ukraine". First of all, the proposed changes are related of a legislative innovation to provide for a new type of foreign diplomatic mission – the Embassy of Ukraine at the residence of the Extraordinary and Plenipotentiary Ambassador of Ukraine in Kyiv and violation of language rules. In addition, given the achievements of domestic legal science, the legislation base and experience of foreign countries raises the question of the unavailability of the use of the term "foreign diplomatic establishment of Ukraine" and proposes to replace it with the term "foreign diplomatic institutions of Ukraine". First of all, this is taken into account by the fact that in the theoretical and legal scientific and current legislation of Ukraine the category "establishment" and "state body" are not identical concepts, and from an inadmissible state body is called an establishment.In view of the above, the author concludes that it is necessary to further reform the legislation in the field of diplomatic and consular relations, in particular in the context of defining the conceptual and categorical apparatus.Item Методологія публічного адміністрування права осіб з інвалідністю на охорону здоров’я в демократичних країнах(Видавничий дім «Гельветика», 2021) Кожура, Людмила Олександрівна; Kozhura, Liudmyla; Кожура, Людмила АлександровнаВ 2009 році Україна підписала Конвенцію про захист прав інвалідів, а з 2010 року ратифікувала її положення. Відповідно взявши на себе зобов’язання по імплементації та узгодженні норм національного законодавства в сфері соціального захисту осіб з інвалідністю. Україна стала однією з 163 підписантів та 181 сторін, до складу яких входять 180 держав та Європейський Союз. Відповідно до ст.25 даної Конвенції особам з інвалідністю гарантується право на здоров’я. Втім, забезпечення даного права в кожній з країн-учасниць відбувається по-різному, що залежить від економічного та соціального розвитку країни, державної політики та системи органів управління в сфері охорони здоров’я тощо. Відзначено, що Україна, належить до тих країн, які, хоч і ратифікували положення Конвенції про захист прав інвалідів, однак, не може в повній мірі забезпечити її дієвість та повноту реалізації. Так, в цьому випадку, варто акцентувати увагу на загальному стані сфери охорони здоров’я, неефективності державної політики щодо соціального захисту осіб з інвалідністю, постійному зменшенні коштів державного бюджету, що передбачені для розвитку та підвищення рівня соціального захисту соціально-незахищених верст населення до яких належать і особи з інвалідністю, відсутність належних механізмів соціалізації осіб з інвалідністю в соціумі, а також відсутність механізмів заохочення роботодавців в залученні праці осіб з інвалідністю. Окремо хотілося б звернути увагу, що особи з інвалідністю та особи з числа тих, які мають в своєму оточенні друзів, родичів осіб з інвалідністю акцентують увагу на погіршення їх становища та відповідно ускладнення можливості отримання медичної допомоги та медичних послуг через виникнення епідемій, пандемій в країні, що спричинено запровадженням певних адміністративних обмежень. В даному випадку, ускладняється не лише якість та ймовірність отримати медичні та інші послуги, лікарські засоби, ортопедично-протезні засоби тощо, але й можливість, у тих осіб з інвалідністю, які могли самостійно їх отримати, адже виникають нові фізичні та матеріальні перепони. Акцентовано, що за результатами проведеного нами анкетування 95% опитаних відзначили, що рівень охорони здоров’я в Україні перебуває в незадовільному стані. Причинами респонденти називали: – відсутність належного матеріального забезпечення сфери; – дороговизна лікарських виробів та препаратів, а також ортопедично-протезних виробів; – наявність постійних черг в закладах охорони здоров’я; – віддаленість та неможливість добратися до медичних закладів для отримання медичної допомоги; – недостатня кількість медичного персоналу, а особливо гостро дана проблема стоїть у віддалених населених пунктах; – відсутність місцевих програм розвитку та підтримки осіб з інвалідністю; – відсутність статичних та моніторингових даних щодо стану використання коштів місцевих та державного бюджету тощо.Доведено, що слід акцентувати увагу на міжнародний досвід забезпечення права на охорону здоров’я осіб з інвалідністю тих країн, які: по-перше, відносяться до високо розвинутих країн, а їх рівень охорони права на здоров’я осіб з інвалідністю є високим; по-друге, ратифікували Конвенцію про права інвалідів та майже одночасно з Україною почали імплементовувати положення даного акту в норми національного законодавства. In 2009, Ukraine signed the Convention for the Protection of the Rights of Persons with Disabilities, and since 2010 has ratified its provisions. Accordingly, committing to the implementation and harmonization of national legislation in the field of social protection of persons with disabilities. Ukraine has become one of 163 signatories and 181 parties, comprising 180 states and the European Union. Under Article 25 of this Convention, persons with disabilities are guaranteed the right to health. However, the provision of this right in each of the participating countries is different, depending on the economic and social development of the country, public policy and the system of government in the field of health, and so on. It is noted that Ukraine is one of those countries that, although ratified the provisions of the Convention for the Protection of the Rights of Persons with Disabilities, however, can not fully ensure its effectiveness and full implementation. Thus, in this case, it is worth focusing on the general state of health care, the ineffectiveness of state policy on social protection of persons with disabilities, the constant reduction of state budget funds provided for the development and increase of social protection of vulnerable groups. Include persons with disabilities, the lack of appropriate mechanisms for the socialization of persons with disabilities in society, as well as the lack of mechanisms to encourage employers to employ persons with disabilities. Separately, I would like to draw attention to the fact that people with disabilities and people who have friends and relatives of people with disabilities in their environment emphasize the deterioration of their situation and thus complicate access to health care and medical services due to epidemics, pandemics in the country. Caused by the introduction of certain administrative restrictions. In this case, it complicates not only the quality and probability of receiving medical and other services, medicines, orthopedic prosthetics, etc., but also the opportunity for those with disabilities who could get them on their own, because there are new physical and material barriers. It is emphasized that according to the results of our survey, 95% of respondents said that the level of health care in Ukraine is in unsatisfactory condition. The reasons given by the respondents were: – lack of proper material support of the sphere; – high cost of medicines and drugs, as well as orthopedic and prosthetic products; – the presence of permanent queues in health care facilities; – remoteness and inability to reach medical facilities to receive medical care; – Insufficient number of medical staff, and this problem is especially acute in remote areas; – lack of local programs for the development and support of people with disabilities; – Lack of static and monitoring data on the state of use of local and state budget funds, etc. It is proved that attention should be paid to the international experience of ensuring the right to health of persons with disabilities in those countries which: first, belong to highly developed countries, and their level of protection of the right to health of persons with disabilities is high; secondly, they ratified the Convention on the Rights of Persons with Disabilities and almost simultaneously with Ukraine began to implement the provisions of this act in the norms of national legislation.Item Практика реалізації принципу правової визначеностіяк складника верховенства права(Видавничий дім «Гельветика», 2021) Лапка, О. Я.; Lapka, O.; Пікуля, Тетяна Олександрівна; Pikulia, Tetiana; Пикуля, Татьяна АлександровнаУ статті проаналізовані історичні передумови становлення «верховенство права» як самостійної правової категорії та правової доктрини сучасності. Здійснене доктринальне тлумачення принципу верховенства права, по-перше, як єдиного феномену європейської культури, що охоплює досвід як англомовних, так і континентально-європейських країн; по-друге, в умовах глобалізації, як універсального принципу співіснування й співробітництва між різними народами та культурами. Наведені результати дослідження незалежної міжнародної неурядової організації, зокрема World Justice Project (WJP) щодо рейтингу досягнень країн світу з позиції забезпечення ними правового середовища, яке базується на універсальних принципах верховенства права, і місце держави Україна у відповідному рейтингу.Наголошено, що ефективна реалізація принципу верховенства права пов’язана передусім з правотворчою та правозастосовною діяльністю. Зокрема, однією із вимог забезпечення верховенства права в державі є послідовне і неухильне дотримання принципу правової визначеності. На основі аналізу фахових публікацій присвячених проблемам розуміння та практики реалізації прин-ципу правової визначеності, запропоновано під останнім розуміти, передусім, зрозумілість нормативно-правових приписів.У свою чергу, аналіз рішень Конституційного Суду України дозволяє розкрити правову визначеність через такі категорії: чіткість, ясність, недвозначність положень законодавства; передбачуваність і повага до легітимних очікувань громадян; вимога остаточності судових рішень і їх неухильної виконуваності – res judicata; протидія свавіллю органів державної влади, обмеження дискреційних повноважень суб’єктів державної влади.На основі вивчених нами рішень ЄСПЛ щодо дотримання принципу правової визначеності в законотворчому та правозастосовному процесах, зроблений висновок про те, що правова визначеність, як елемент принципу верховенства права, вимагає зрозумілості та чіткості (точності) національних законів, порушення яких у підсумку призводить до порушення прав людини. Ці вимоги є запорукою її належного тлумачення і, відповідно, реалізації.Невизначеність, нечіткість правової норми призводить до її неоднакового розуміння та тлумачення, що в практичній площині призводить до різного її застосування. Така неврегульованість чи відсутність визначеності в діяльності органів державної влади щодо особи, зокрема забезпечення, додержання чи реалізації прав і свобод людини і громадянина, може мати негативні наслідки і призвести до сваволі. The article analyzes the historical preconditions for the formation of the "rule of law" as an independent legal category and legal doctrine of modernity. A doctrinal interpretation of the principle of the rule of law, first, as a single phenomenon of European culture, covering the experience of both English-speaking and continental European countries; secondly, in the context of globalization, as a universal principle of coexistence and cooperation between different peoples and cultures.The results of a study by an independent international non-governmental organization, in particular the World Justice Project (WJP) on the ranking of world achievements in terms of providing them with a legal environment based on universal principles of the rule of law and Ukraine's place in the ranking.It is emphasized that the effective implementation of the rule of law is primarily related to law-making and law enforcement activities. In particular, one of the requirements for ensuring the rule of law in the state is consistent and strict adherence to the principle of legal certainty.Based on the analysis of professional publications on the problems of understanding and practice of implementing the principle of legal certainty, it is proposed to understand the latter, first of all, the clarity of legal regulations.In turn, the analysis of the decisions of the Constitutional Court of Ukraine allows to reveal the legal certainty through the following categories: clarity, clarity, unambiguity of the provisions of the legislation; predictability and respect for the legitimate expectations of citizens; the requirement of finality of court decisions and their strict enforcement – res judicata; counteracting the arbitrariness of public authorities, limiting the discretionary powers of public authorities.Based on the decisions of the ECtHR on the observance of the principle of legal certainty in legislative and law enforcement processes, we concluded that legal certainty, as an element of the rule of law, requires clarity and clarity (accuracy) of national laws, violation of which ultimately leads to violation of rights. man. These requirements are the key to its proper interpretation and, consequently, implementation.Uncertainty, vagueness of the legal norm leads to its different understanding and interpretation, which in practical terms leads to its different application. Such unregulation or lack of certainty in the activities of public authorities regarding the person, in particular the provision, observance or realization of human and civil rights and freedoms, can have negative consequences and lead to arbitrariness.Item Права людини в умовах цифрової трансформації суспільства: теоретико-правовий аналіз(Видавничий дім «Гельветика», 2021) Шульженко, Федір Пилипович; Shulzhenko, Fedir; Шульженко, Фёдор Филиппович; Гришко, Оксана Миколаївна; Hryshko, Oksana; Гришко, Оксана НиколаевнаУ даній науковій статті здійснено теоретико-правовий аналіз прав людини в умовах цифрової трансформації суспільства.У статті визначається, що цифрова трансформація є об’єктивним процесом, що зумовлює зміни в суспільному житті, які пов’язані, зокрема, із діджиталізацією, яка має забезпечувати кожній людині рівний доступ до інформації, знань та послуг, що надаються на основі інформаційно-комунікаційних та цифрових технологій. Встановлено, що в умовах цифрової трансформації права людини зазнають змін. Особливо показовим у цьому контексті є стрімкий розвиток електронної демократії; впровадження електронного документообігу; доступ до інтернету; розвиток телекомунікацій; впровадження національних електронних інформаційних ресурсів; надання електронних послуг у всіх сферах суспільного життя; здійснення електронної ідентифікації; цифрові-зація адміністративних послуг тощо. Обґрунтовано, що процес трансформації прав людини значно прискорився в умовах глобалізації технологій та зумовлює виділення п’ятого покоління прав людини, які характеризуються штучним інтелектом та цифровою трансформацію суспільства. Доведено, що забезпечення прав людини в умовах цифрової трансформації потребує правового, організаційного, технічного та матеріального забезпечення, що зумовлює необхідність вдосконалення не лише діяльності держави. Пріоритетним у цьому напрямі має бути не лише діяльність держави, але й діяльність інших суб’єктів громадянського суспільства, у тому числі й засобів масової інформації, які, як свідчить статистика, найбільше впливають на формування уявлень населення щодо прав людини, про що заявили – 45,3 % опитаних респондентів. Окремим напрямом державної діяльності за участю інститутів громадянського суспільства, приватних ІТ-компаній та провайдерів має бути створення та реалізація програми з розширення технічних можливостей доступу населення до мережі інтернет та мобільного зв’язку на всіх територіях України, організація на проведення навчання старшого віку навичкам користування інтернетом, набуття ними знань про свої права, у сфері цифрових технологій, системи їх гарантій та механізми захисту. In this scientific article the theoretical and legal analysis of human rights in the conditions of digital transformation of society is carried out.The article considers that digital transformation is an objective process that causes changes in public life, which are associated, in particular, with digitalization, which should provide everyone with equal access to information, knowledge and services provided on the basis of information. communication and digital technologies. It is established that in the conditions of digital transformation human rights are undergoing changes. Particularly significant in this context is the rapid development of e-democracy; introduction of electronic document management; Internet connection; development of telecommunications; introduction of national electronic information resources; provision of electronic services in all spheres of public life; implementation of electronic identification; digitization of administrative services, etc.It is substantiated that the process of human rights transformation has significantly accelerated in the context of globalization of technology and leads to the release of the fifth generation of human rights, which are characterized by artificial intelligence and digital transformation of society.It is proved that ensuring human rights in the conditions of digital transformation requires legal, organizational, technical and material support, which necessitates the improvement of not only the activities of the state. Priority in this direction should be not only the activities of the state, but also the activities of other civil society actors, including the media, which, according to statistics, have the greatest impact on the formation of public perceptions of human rights, as stated – 45, 3% of respondents. A separate area of state activity with the participation of civil society institutions, private IT companies and providers should be the creation and implementation of a program to expand the technical capacity of the population to access the Internet and mobile communications in all territories of Ukraine, their acquisition of knowledge about their rights in the field of digital technologies, their guarantee systems and protection mechanisms.Item Співвідношення понять «судовий прецедент» та «судова практика»: теоретико-правові аспекти(Видавничий дім «Гельветика», 2021) Власенко, Валентина Василівна; Vlasenko, Valentyna; Власенко, Валентина ВасильевнаУ статті здійснено теоретико-правове дослідження співвідношення судового прецеденту та судової практики як джерел права у правовій системі України. Зокрема, досліджено такі поняття як «судовий прецедент», що являє собою рішення, прийняте вищим судовим органом з конкретної справи та являється обов’язковим для інших судів при розгляді аналогічної категорії справ та «судова практика», що є практичною діяльністю судових органів з прийняття лише тих рішень, які містять правові положення та має підзаконний характер, оскільки ґрунтується на принципі верховенства права. Крім того, визначено аспекти співвідношення понять «судова практика» та «судовий прецедент». Зокрема, співвідношення цих понять можна розглядати як співвідношення загального та конкретного. Адже, судовий прецедент є різновидом положень права, які виникають у результаті судової практики, яка безпосередньо спрямована на подолання прогалин у законодавчому регулюванні. Судовий прецедент не закріплений в Україні як джерело права, але про його існування у національній правовій системі можна говорити. Насамперед, судовий прецедент в Україні – це фактично прецедент-тлумачення (один з різновидів прецеденту, який виділяють у теорії права), що розвиває та деталізує положення законодавчих актів, тлумачить суперечливий зміст норм права, і тим самим надає закону переконливого характеру та сприяє виробленню єдиного підходу до застосування норм законодавства. Судова практика, як різновид юридичної практики, має певну особливість – можливість регулювати суспільні відносини швидше за законодавчий акт, оскільки прийняття законодавчого акту потребує процедури, яка займає деякий час. Основним завданням судової практики є вирішення конфлікту з дотриманням принципу верховенства права та надати захист тим правам, щодо яких відсутнє законодавче регулювання. У статті акцентується увага на особливостях існування судового прецеденту в Україні. Зокрема, зазначається, що судову правотворчість можна спостерігати у діяльності Конституційного Суду України. Враховуючи інтеграцію України до Європейського Союзу, актуальності набуває питання про адаптацію не тільки українського законодавства, а і судової практики до європейської. Важливе значення має питання застосування практики Європейського суду з прав людини на національному рівні. The article carries out a theoretical and legal research of the correlation of concepts «judicial precedent» and «judicial practice» as sources of law in the legal system of Ukraine. In particular, concepts such as «judicial precedent», which is a decision made by a higher judicial body in a particular case and is binding on other courts when considering a similar category of cases, are studied and «judicial practice», which is the practical activity of judicial bodies to make only those decisions that contain legal provisions and has a secondary nature, as it is based on the principle of the rule of law. In addition, aspects of the correlation of concepts of «judicial practice» and «judicial precedent» are identified. In particular, the ratio of these concepts can be considered as the ratio of general and specific. After all, judicial precedent is a kind of legal provisions that arise as a result of judicial practice, which is directly aimed at bridging gaps in legislation. Judicial precedent is not enshrined in Ukraine as a source of law, but its existence in the national legal system can be said. First of all, judicial precedent in Ukraine is in fact a precedent-interpretation (one of the types of precedent, which is distinguished in the theory of law), which develops and details the provisions of legislative acts, interprets the contradictory content of legal norms, and thus gives the law a convincing character approach to the application of legislation. Judicial practice, as a kind of legal practice, has a certain feature – the ability to regulate public relations faster than a legislative act, as the adoption of a legislative act requires a procedure that takes some time. The main task of judicial practice is to resolve the conflict in accordance with the principle of the rule of law and to provide protection to those rights for which there is no legislative regulation. The article focuses on the peculiarities of the existence of judicial precedent in Ukraine. In particular, it is noted that judicial lawmaking can be observed in the activities of the Constitutional Court of Ukraine. Given Ukraine’s integration into the European Union, the issue of adapting not only Ukrainian legislation but also judicial practice to European law is becoming relevant. The application of the case law of the European Court of Human Rights at the national level is becoming important.