Browse
Recent Submissions
Item Моніторингові засади формування систем публічного управління в Україні(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2023) Корощенко, Микола М.; Koroshchenko, MykolaАктуальність теми цієї статті визначається тим, що сучасний історичний період розвитку української держави та суспільства потребує принципово нових підходів до організації системи «державного управління», яка має консолідувати українське суспільство, повністю задіючи потенціал українського народу у боротьбі з агресором. Створення такої системи потребує повного «зворотного зв’язку» між суспільством та державою, організувати який здатна ефективно працююча система моніторингу стану публічного управління. Саме від того, наскільки ця система буде відповідати реальним проблемам суспільного, політичного, економічного розвитку держави, буде залежати ефективність адміністративних реформ в країні, перетворення України в модернову державу європейського типу. Метою статті є осмислення моніторингових засад формування системи публічного управління в Україні, розробка системи показників, що характеризують стан «публічного управління» з урахуванням тих проблем та викликів, які нині и постали перед Українською Державою та суспільством. Об’єктом дослідження в статі виступає система «публічного управління» як інструмент державного врядування, що забезпечує комунікацію та взаємодію між суспільством та державою. Предметом статті є дослідження можливостей моніторингу стану публічного управління на основі визначених критеріїв, що є актуальними для сучасного етапу державотворення. Методологічною основою дослідження виступав системний та еволюційний підхід, які надали змогу розглянути проблему публічного управління в аспекті його трансформації. Відповідно в роботі використовувалися методи порівняння та декомпозиції управлінської моделі з метою розробки показників для оцінювання ефективності системи публічного управління. В результаті було сформовано систему показників, які дають можливість проводити моніторинг системи публічного управління в Україні, що створює умови для організації зворотного зв’язку між державою та суспільством. The relevance of the topic of this article is determined by the fact that the modern historical period of the development of the Ukrainian state and society requires fundamentally new approaches to the organization of the state administration system, which should consolidate Ukrainian society, fully utilizing the potential of the Ukrainian people in the fight against the aggressor. Creating such a system requires full feedback between society and the state, which can be organized by an effectively working system monitoring the state of public administration. The effectiveness of administrative reforms in the country and the transformation of Ukraine into a modern Europeantype state will depend on the extent to which this system will meet the real problems of the state’s social, political, and economic development. The purpose of the article is to understand the monitoring principles of the formation of the system of public administration in Ukraine and to develop a system of indicators that characterize the state of public administration, taking into account the problems and challenges currently facing the Ukrainian state and society. This article explores the public administration system as a state governance tool, ensuring communication and interaction between society and the state. It also studies the possibilities of monitoring the state of public administration on the basis of defined criteria relevant to the modern stage of state formation. The methodological basis of the study was a systemic and evolutionary approach, which made it possible to consider the problem of public administration in terms of the transformation of public administration into a management model, identifying its characteristic features, and investigating the dialectical connection and opposition of two systems of public management - public-administrative and public- liberal, offering a system of indicators relevant for Ukraine that characterize this model. Accordingly, the work used the methods of comparison and decomposition of the management model to develop indicators for evaluating the effectiveness of the public management system. As a result, a system of indicators was formed that makes it possible to monitor the system of public administration in Ukraine, which creates conditions for organizing feedback between the state and society.Item Methodological bases of personnel management in the context of implementation of the “green office” concept(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2023) Bilyk, Olha; Білик, Ольга Миколаївна; Omelchuk, Dmytro; Омельчук, Дмитро С.“Green” human resource management is a strategic approach that recognizes the relationship between environmental sustainability and human resources. This can lead to numerous benefits, including cost savings, improved employee engagement, and long-term organizational sustainability. The article examines the methodological foundations of human resource management in the context of implementing the green office concept. The purpose of the study is to identify the components of the conceptual model for implementing the policy of “green” human resource management at enterprises. The basic procedures of “green” human resource management are researched. It is identified that environmentally oriented HR initiatives can be considered as an organizational mechanism aimed at ensuring that employees behave in a “green” way. It is proved that “green” human resource management plays an important role in shaping the environmental values of employees and improving their environmental behaviour, contributing to the formation of the need to create answers to sustainable development issues in the human resource management systems of organizations. A promising direction for further research is the scientific substantiation of the list of indicators for assessing the effectiveness of the implementation of the “green” policy of an enterprise in terms of personnel management. «Зелене» управління людськими ресурсами – це стратегічний підхід, який визнає взаємозв’язок між екологічною стійкістю та людськими ресурсами. Це може призвести до численних переваг, включаючи економію витрат, покращення залучення працівників та довгострокову організаційну стійкість. У статті досліджено методологічні засади управління персоналом в умовах реалізації концепції «зеленого офісу». Мета дослідження – ідентифікація складових концептуальної моделі реалізації політики «зеленого» управління людськими ресурсами на підприємствах. Досліджено основні процедури «зеленого» управління персоналом. Ідентифіковано, що екологічно орієнтовані кадрові ініціативи можна розглядати як організаційний механізм, спрямований на те, щоб працівники поводилися «по-зеленому». Доведено, що «зелене» управління персоналом відіграє важливу роль у формуванні екологічних цінностей працівників та вдосконаленні їхньої екологічної поведінки, сприяють формуванню потреби у створенні відповідей на питання сталого розвитку в системах управління персоналом організацій. Перспективним напрямом подальших досліджень є наукове обґрунтування переліку індикаторів оцінки ефективності реалізації «зеленої» політики підприємства в частині управління персоналом.Item Капіталізм стейкхолдерів як сучасна модель соціальної відповідальності бізнесу(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2023) Кицак, Тарас Григорович; Kytsak, Taras; Кицак, Тарас Григорьевич; Маршавін, Юрій Миколайович; Marshavin, Yurii; Маршавин, Юрий Николаевич; Василенко, Андрій Олександрович; Vasylenko, Andrii; Василенко, Андрей Александрович; Маршавін, Олег Юрьевич; Marshavin, Oleh; Гутніцький, Віталій В.; Hutnitskyi, VitaliiУ статті розкрито концептуальні засади та значимість стейкхолдерської моделі для успішного функціонування сучасних бізнес-організацій, їх розвитку, забезпечення конкурентних переваг, посилення стійкості, зростання бренду та іміджу. Обгрунтовано актуальність цього концепту також для забезпечення сталого суспільного розвитку. Метою дослідження є розгляд практичних аспектів капіталізму стейкхолдерів як сучасної моделі реалізації соціальної відповідальності бізнесовими організаціями. В процесі наукових розвідок стосовно сутності та сфери вираження сучасної стейкхолдерської моделі бізнесових активностей вироблено власну авторську ідею про практичну цінність цих процесів для бізнесу та суспільства загалом. Означено ключові потенційні зиски для бізнесових організацій при налагодженні ефективного діалогу з головними стейкхолдерами на засадах соціальної відповідальності. Розроблено власне авторське бачення змістовної сутності ефективної моделі взаємодії зі стейкхолдерами, яка впливатиме на підвищення капіталізації компанії, покращення стійкості, зростання інвестиційної привабливості. Аргументовано наведено перелік можливих сфер та напрямів взаємодії компанії з ключовими зацікавленими сторонами. Розроблено пропозиції, що стосуються перспективних напрямів розвитку стейкхолдерської моделі капіталізму на засадах соціальної відповідальності в сучасних умовах. The article reveals the conceptual foundations and importance of the stakeholder model for the successful functioning of modern business organizations, their development, ensuring competitive advantages, strengthening sustainability, brand and image growth. The relevance of this concept is also substantiated for ensuring sustainable social development. The purpose of the study is to examine the practical aspects of stakeholder capitalism as a modern model for implementing social responsibility by business organizations. In the course of scientific research into the essence and scope of expression of the modern stakeholder model of business activities, the author’s own idea of the practical value of these processes for business and society as a whole was developed. The key potential benefits for business organizations in establishing an effective dialogue with key stakeholders based on social responsibility are identified. The author’s own vision of the substantive essence of an effective model of interaction with stakeholders is developed, which will affect the increase in a company’s capitalization, increased sustainability, and increased investment attractiveness. A list of possible areas and directions of interaction between the company and key stakeholders is presented in a reasoned manner. Proposals have been developed for promising areas for the development of the stakeholder model of capitalism, based on the prin- ciples of social responsibility in modern conditions.Item Неекономічні детермінанти соціально-трудового розвитку – ХХІ(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2023) Колот, Анатолій Михайлович; Kolot, Anatolii; Колот, Анатолий Михайлович; Герасименко, Оксана Олександрівна; Herasymenko, Oksana; Герасименко, Оксана АлександровнаСтаття містить наукову аргументацію соціально-трудового розвитку першої половини ХХІ сторіччя, який усе більше набуває ознак нестійкості та людино(не)центричності. Квінтесенція викладеного теоретико-прикладного дискурсу – обґрунтування необхідності подолання економоцентризму, підвищення ролі та посилення значущості неекономічних чинників стійкого суспільного поступу у забезпеченні збалансованого соціально-трудового розвитку в новій соціоекономічній реальності; авторський конструкт морально-етичного, духовного, культурного виміру конкурентних переваг в контурі діалектичної єдності економічного й неекономічного. Мета статті – сприяння фундаментальному переосмисленню філософії стійкого соціально-трудового розвитку, в основі якої – пріоритет установок, цінностей, переконань морально-духовного, етичного,солідарного, соціально відповідального, соціокультурного характеру, які умовно названі неекономічними та мають стати провідними опорами нового цифрового світу економіки і світу самих людей. Методологічною платформою дослідження є органічне поєднання системного та міждисциплінарного підходів з використанням загальнонаукових і спеціальних методів наукових досліджень. Висвітлено світоглядні провали в розумінні неекономічних граней життєдіяльності людини цифрової доби; зроблено акцент на спотвореному уявленні щодо ролі, місця, місії неекономічного у забезпеченні стійкого розвитку. Обґрунтовується необхідність задіяння нової концептології, нової стратегії розвитку на засадах людиноцентричності; доводиться актуалізація потенціалу солідаризму та консолідації в мережевих формах взаємодії суб’єктів суспільних відносин. Окреслено коло явищ і процесів, які постають «тромбами» на шляху стійкого соціально-трудового розвитку на засадах довіри, інклюзії, згуртованості, солідаризму, консолідації, відповідальності, культури у самому широкому її розумінні та, на противагу, визначено чинники, що продукують підвищення ролі неекономічного у забезпеченні стійкого соціально-трудового розвитку, у подоланні найглибшої кризи сучасності. Автори переконують у тому, що «новою наукою», новою економічною теорією суспільного поступу, внеском у яку постають оприлюднені засновки, мають бути запропоновані інша філософія, інші принципи та драйвери стійкого соціально-трудового розвитку, які є чи не повною протилежністю домінуючих постулатів зростання, яке часто-густо не супроводжується розвитком. The article contains scientific argumentation of social and labor development of the first half of the 21ST century, which is increasingly acquiring features of instability and human(non)centricity. The quintessence of the presented theoretical and applied discourse is the substantiation of the need to overcome economic centrism, increase the role and importance of uneconomic factors of sustainable social progress in ensuring balanced social and labor development in the new socio-economic reality; The authors’ construct of moral, ethical, spiritual, cultural dimension of competitive advantages in the context of dialectical unity of the economic and non-economic. The article is aimed at promoting a fundamental rethinking of the philosophy of sustainable social and labor development, which is centered on the priority of attitudes, values, beliefs of a moral, spiritual, ethical, solidarity, socially responsible, socio-cultural nature, which are conventionally called uneconomic and should become the leading pillars of the new digital world of economy and the world of the people themselves. The methodological research platform is an organic combination of systemic and interdisciplinary approaches using general scientific and special research methods. The worldview failures in understanding the non-economic aspects of human life in digital age are highlighted; the emphasis is placed on the distorted view of the role, place, and mission of the non-economic in ensuring sustainable development. The necessity of using a new conceptology, a new development strategy based on the principles of human-centrism is substantiated; the potential of solidarity and consolidation in network forms of interaction between subjects of social relations is proven. The range of phenomena and processes that act as “clots” on the way to sustainable social and labor development based on trust, inclusion, cohesion, solidarity, consolidation, responsibility, culture in its broadest sense is outlined, and, on the contrary, the factors that increase the role of the non-economic in ensuring sustainable social and labor development and overcoming the deepest crisis of our time are identified. The authors argue that the “new science”, the new economic theory of social progress, facilitated by published foundations, must offer a different philosophy, different principles, and drivers of sustainable social and labor development, which are almost the exact opposite of the dominant postulates of growth, which is often not accompanied by development.Item Розвиток підприємницьких компетентностей через неформальну освіту(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2023) Василик, Алла Володимирівна; Vasylyk, Alla; Василик, Алла Владимировна; Варіс, Ірина Олександрівна; Varis, Iryna; Варис, Ирина Александровна; Кравчук, Оксана Іванівна; Kravchuk, Oksana; Кравчук, Оксана ИвановнаАктуальність дослідження полягає у визначенні сучасних та ефективних інструментів формування та розвитку підприємницьких компетентностей у системі неформальної освіти, яка є вкрай актуальною та затребуваною не тільки серед здобувачів вищої освіти, а й серед фахівців різних сфер діяльності. Метою даного дослідження є визначення оптимальних інструментів неформальної освіти для ефективного розвитку підприємницьких компетентностей як здобувачів освіти так і фахівців в сучасних умовах. Автори виділили основні підприємницькі компетентності які необхідні фахівцю для створення, розвитку та управління бізнесом та навели основні відмінності між працівниками із підприємницькими компетентностями та працівниками без них. Дослідження узагальнює основні напрями в сфері неформальної освіти із формування підприємницького мислення, культури, навичок, інституції підтримки підприємництва, а також основні онлайн-платформи для навчання. Обґрунтовано, що навчання підприємництву посилюється з точки зору інновацій, передачі технологій і створення бізнесу як на підприємствах, так і у вищих навчальних закладах. Висновки підтверджують, що підприємства або наймають фахівців, які володіють підприємницькими компетентностями, або інвестують в навчальні програми, щоб сприяти розвитку компетентностей у існуючих працівників, а також використовують інструменти неформальної освіти все частіше у поєднанні з формальним навчанням. The relevance of the study lies in identifying modern and effective tools for the formation and de- velopment of entrepreneurial competencies in the informal education system, which is extremely relevant and in demand not only among higher education students, but also among specialists in various fields of activity. The purpose of this study is to determine the optimal tools of informal edu- cation for the effective development of entrepreneurial competencies of both students and specialists in modern conditions. The basic entrepreneurial competencies necessary for a specialist to create, develop and manage a business are highlighted, and the main differences between employees with entrepreneurial competencies and employees without them are pointed out. The study summarizes the main directions in the field of informal education for the formation of entrepreneurial thinking, culture, skills, entrepreneurship support institutions, as well as the main online platforms for learning. It is substantiated that entrepreneurship education is strengthened in terms of innovation, technology transfer and business creation both at enterprises and in higher educational institutions. The findings confirm that businesses are either hiring professionals with entrepreneurial competencies or invest- ing in training programs to help develop competencies of existing employees, and are increasingly using informal education tools in conjunction with formal training.