Удосконалення програмно-цільового методу на місцевому рівні

Abstract

Розбудова державних фінансів України потребує формування чітких інституціональних рамок бюджетної політики, які покликані забезпечити фінансову стабільність і реалізацію позитивного впливу бюджетно-податкових важелів і стимулів на економічний розвиток. Обґрунтованість установлення першочергових тактичних заходів у загальній стратегії перебудови системи державних фінансів досягається завдяки взаємодії учасників бюджетного процесу всіх рівнів й усвідомленню громадськістю власної ролі в механізмі мобілізації та розподілу коштів держави. Передача додаткової частини фінансових ресурсів на рівень органів місцевого самоврядування не матиме відчутного результату для громадян, допоки чинна система розподілу коштів не передбачатиме механізму вимірювання ефективності використання коштів і можливості вибору альтернативних напрямків фінансування. Наявна система планування й розподілу бюджетних коштів не відповідає вимогам сучасності, розпорядники коштів не здатні аргументувати власну потребу в асигнуваннях з позиції ефективності, що унеможливлює процес установлення доцільності використання фінансових ресурсів.

The public finance reform of Ukraine requires the formation of a clear institutional framework for fiscal policy, intended to ensure financial stability and positive impact of the implementation of fiscal levers and incentives for economic development. The validity of setting priorities tactical measures in the overall strategy of restructuring of public finances is achieved through the interaction of the budget process at all levels and public awareness of their role in the mechanism of mobilization and allocation of budget resources. The transfer of additional financial resources at the level of local governments no tangible results for citizens, as long as the current system of allocation mechanism will not include the measurement of cost-effectiveness and alternatives of financing alternatives. The current system of planning and budget allocation does not meet today, spending units are not able to substantiate the need for allocations from the standpoint of efficiency, making it impossible to process establishing the feasibility of using financial resources.