Browse
Recent Submissions
Item Концептуальні засади становлення та розвитку нового світового економічного порядку(ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», 2018) Молчанова, Еллана Юріївна; Molchanova, Ellana; Молчанова, Эллана Юрьевна; Ковтонюк, Катерина Володимирівна; Kovtoniuk, Kateryna; Ковтонюк, Екатерина ВладимировнаРозкрито сутність міждисциплінарного поняття «світовий порядок», показана гетерогенність поглядів представників різних напрямків та наукових шкіл, зокрема у площині забезпечення стабільності міжнародної системи та соціальної справедливості, концентрації владних повноважень та дотримання стандартів демократії. Доведено, що суперечливість природи світового простору посилюється в результаті впливу динамічних змін системи міжнародних відносин в історичній ретроспективі, що зумовлює постійну його трансформацію. Виокремлено три основні концептуальні підходи до формування світового порядку політологічний, соціологічний та організаційний. Виявлено специфічні риси історичних типів світових порядків серед яких та доведено, що фундаментальною основою еволюційного розвитку світового простору виступає зміна системи світорегулювання, яка має тенденцію до безладу, хаосу. Встановлено, що розвиток світової економічної системи протікає хвилеподібно під впливом ендогенних та екзогенних факторів, обумовлюючи формування нової парадигми світового простору як складної організаційної системи. На основі міждисциплінарного підходу, запропоновано розширити принцип ентропії для прогнозування структурних змін в організації світового простору як нестійкої системи. Проведено ретроспективний аналіз рівня економічного розвитку країн світу на підставі росту ВВП, ВВП на душу населення та ВВП за паритетом купівельної спроможності країн, що визначає їх можливість впливати на процес заміни парадигми світового устрою. Встановлено, що відбувається вирівнювання дисбалансу рівнів економічного розвитку країн світу та збільшення кількості полюсів у процесі становлення нового світового порядку.Item Динаміка розвитку медійних корпорацій в умовах глобалізації(ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», 2018) Чужиков, Андрій Вікторович; Chuzhykov, Andrii Victorovych; Чужиков, Андрей ВикторовичСтаттю присвячено дослідженню динаміки розвитку медійних корпорацій в умовах посиленні глобалізаційних тенденцій у світовій економіці. В основу вивчення особливостей динамізації медійного бізнесу покладено міждисциплінарний підхід, в межах якого автором проаналізовані фахові детермінанти інформаційного суспільства та його корпоративні основи. Приділено увагу ідентифікації медійних компаній та ефективності Їхньої діяльності за показниками: ринкова вартість ТНК, річний обіг, чистий дохід, оборотні активи, кількість працівників. Виявлена трійка лідерів сфери глобальних медіа – WaltDisney, Comcast, Twenty – FirstCenturyFox, які вирізняються з-поміж інших обсягами виробництва. Пояснені причини банкрутства (поглинання) ряду інших компаній. Поділено значну увагу дослідженню конкурентоспроможності медіа корпорацій та їхньому позиціонуванні на світовому ринку, а також дослідження динаміки розвитку медійних корпорацій, в процесі їхньої модернізації, зміни сегментів ринку та посилення міжнародної конкуренції. Метою статті є з’ясування особливостей модернізації контенту, напрямів економічної і креативної експансії та оцінювання інноваційного та інвестиційного потенціалу найбільших медійних ТНК. Особливу увагу приділено аналізу світового медіа сектору через призму існуючих світових економічних трендів. Зокрема специфіку сучасного ринку яка характерна доволі великою кількість малих і середніх за розміром компаній, корпоративний сегмент яких в структурі теле- радіомовлення не перевищує одного відсотка від загальної кількості гравців. Також у статті розглядається і особливі випадки компаній, офіційний статус яких відрізняється від медійних каналів, корпорацій, і, навіть холдингів. Британська BBC, яка тривалий час визнається кращою в Європі тим не менше має статус громадської установи. Сформовано головні фактори зростаючої конкурентоспроможності медійних корпорацій, які включили в себе є: зростання діапазону сприйняття споживачами новітніх форматів, залучення сучасних технологій, посилення креативізації ефіру, подальша диференціація аудиторії, інтернетизація діяльності ЗМІ. Наслідком діяльності медіа корпорації має стати продуктивність праці компанії, що вираховується як співвідношення чистого доходу до числа зацікавлених працівників. Загалом стаття є референцією і аналітичним дослідженням для виваженого позиціонування вітчизняних медіа холдингів на європейському ринку та переході до стратегії імпортозаміщення телевізійних форманів, що наразі є пріоритетом для України у контексті інформаційних та медійних протистоянь і політичної напруги.Item Параметри та моделі автономії університетів(ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», 2018) Верденхофа, Ольга Романівна; Каленюк, Ірина Сергіївна; Kalenyuk, Iryna; Каленюк, Ирина Сергеевна; Цимбал, Людмила Іванівна; Tsymbal, Ludmila; Цимбал, Людмила ИвановнаВ статті розкрито сутність автономії університетів та доведена необхідність її активізації в сучасних умовах господарювання. Виокремлено основні види автономії університетів: фінансову, кадрову, академічну та організаційну, для оцінки рівня кожної з них систематизовано ключові показники. Проаналізовано практику реалізації свобод в окремих країнах, її особливості та можливості. Проведена оцінка організаційної автономії університетів європейських країн дозволила ранжувати їх за рівнем окремих форм прояву свобод. Аналіз рівня академічної автономії університетів дозволив виявити кілька моделей в залежності від можливостей приймати рішення щодо кількості студентів та рівня стандартизації навчання. Останнє приводить до формування певного пакету знань, навичок і умінь, якими повинен володіти фахівець, але при цьому ці стандарти можуть ставати рамками в обмеженні автономії. Кадрова автономія стосується свободи найму персоналу та правил щодо можливостей набору, звільнення, стимулювання, покарання і винагороди. В статті здійснено ранжування європейських країн за рівнем кадрової автономії. Фінансова автономія передбачає свободу вищого навчального закладу використовувати фінансові кошти на свій власний розсуд. Найбільші обмеження стосуються державного фінансування, що потребує великого обсягу звітної документації, наявності певних правил використання цих коштів та критеріїв ефективності. Гроші, отримані від бізнесу, також переважно мають цільове призначення: підготовка кадрів, виконання певних робіт, дослідження конкретних процесів чи явищ. Оцінка фінансової автономії європейських університетів виявила найбільші розбіжності в окремих країнах. Проведений аналіз різних видів автономій дозволив виявити співвідношення свобод університетів в окремих країнах. У кожному конкретному випадку співвідношення регулюючих механізмів і свобод може бути істотно різним, що формує різний рівень автономії закладу вищої освіти. Відповідно до цього виділено такі основні моделі: мінімальної, часткової або повної автономії. Модель мінімальної автономії передбачає організацію діяльності бюджетних освітніх установ, повністю підпорядкованої завданням власника (засновника). У цій моделі мають місце мінімальні можливості закладів вищої освіти приймати самостійні рішення в господарській діяльності. В рамках моделі часткової автономії університети мають певні самостійні повноваження у фінансовій сфері, але при цьому їм встановлені контролюючі механізми використання ресурсів. Модель повної автономії передбачає відсутність організаційної або майнової підпорядкованості. Проведений аналіз дозволив виявити внутрішні загрози для розвитку університетів та їх автономії, а також запропонувати окремі рішення, спрямовані на забезпечення стабільного розвитку університетів в Україні.Item Інтелектуальний капітал в структурі глобальної економіки(ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», 2018) Лук’яненко, Ольга Дмитрівна; Lukianenko, Olga; Лукьяненко, Ольга Дмитриевна; Дворник, Ірина Вікторівна; Dvornik, I.; Колечко, Дмитро ВолодимировичУ статті досліджено сутність інтелектуального капіталу в постіндустріальній економіці знань. Здійснено методологічну ідентифікацію ключових понять – інтелект, інтелектуальна праця, інтелектуальна діяльність, інтелектуальний продукт, інтелектуальна власність, інтелектуальний ресурс, інтелектуальний потенціал, інтелектуальний капітал. Досліджується феномен глобальної інтелектуалізації економічного розвитку. Показано об'єктивні тренди еволюції людського капіталу в інтелектуальний Визначено місце інтелектуальної власності в інституційному середовищі економіки знань. Запропоновано еклектичну модель, що характеризує взаємозв’язок людського, соціального, мережевого та інтелектуального капіталів, наведено методи кількісної оцінки останнього. Підтверджено визначальну роль сфери освіти в постіндустріальному суспільстві, виявлено передумови і тенденції формування глобального ринку освітніх послуг та оцінено його структурні особливості. Визначено сучасні дилеми розвитку науки і освіти та здійснено їх багатокритеріальну оцінку. На методологічній основі «потрійної спіралі» Г. Іцковича обґрунтовано модель інтелектуалізації глобального економічного розвитку, в якій взаємодіють, з одного боку, університети, держава та бізнес, а з другого – відкриті наука, освіта та інновації. Досліджено трансформацію університетів як суспільного інституту від традиційних моделей до дослідницьких та підприємницьких. Обґрунтовано глобальну модель інтелектуалізації економічного розвитку, базовану на відкритих науці, освіті, інноваціях. Проілюстровано їхню інтегративну роль в інтелектуальній економіці.Item Економічна дипломатія як симбіоз науки та політики(ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», 2018) Шаров, Олександр МиколайовичВ статті дано визначення самої суті економічної дипломатії як науки міжнародних економічних відносин і засобу здійснення зовнішньоекономічної політики держави, що представляє собою сукупність невійськових практичних заходів, прийомів і методів (з переважанням економічних над політичними), які застосовуються з урахуванням конкретних умов і характеру вирішуваних завдань. Автор також розглядає її основні елементи – об’єкти, суб’єкти, функції, – та місце економічної дипломатії в системі міжнародних відносин. Це дозволяє ідентифікувати економічну дипломатію у якості окремого напрямку економічної науки, для якої характерні категорії нижчого рівня (похідної від таких понять як економіка, економічна система – з одного боку та міжнародні відносини і дипломатія – з іншого). Критеріальними ознаками економічної дипломатії виступає належність до сфери міжнародних економічних відносин та сфери зовнішньоекономічної політики держави; застосування переговорів як основного інструмента облаштування мирними засобами міждержавних економічних стосунків; наявність інституту державних службовцівдипломатів, які безпосередньо ведуть переговори і виконують всі інші функції, передбачені статутом дипломатичної служби кожної держави. В результаті детального аналізу, автор доходить висновку, що економічна дипломатія перетворюється на специфічний напрямок економічних знань, своєрідний симбіоз економічної науки та політичної практики. З практичної точки зору,економічна дипломатія – це не просто альтернатива економічній війні. Вона не закінчується з початком такої війни, оскільки в сучасних умовах дипломатичні методи широко використовуються для потреб економічної боротьби (часто-густо, камуфлюючи її, особливо в умовах «гібридної війни»). Взаємозв’язок між політикою та економікою визначається правилом, який можна умовно назвати «законом міцної кави»: чим більш вагома економічна складова політики, тим вона сильніша та стабільніша (так саме, як кавовий напій міцніше і густіше, чим більше в ньому молотої кави). Пояснюється ж це тим, що економічні інтереси, як правило, більш довгострокові, прозорі (тобто, зрозумілі і викликають більше довіри) та побудовані на взаємних інтересах (в умовах вільної конкуренції). Розглянуто класифікацію видів економічної дипломатії (зокрема, вказано на значення енергетичної, екологічної та продовольчої дипломатії – як окремих напрямків економічної дипломатії) та проаналізовано її роль в системі сучасних міжнародних економічних відносин. Особливу увагу звернуто на роль економічної дипломатії в умовах глобалізації сучасної економіки, а також на зміни, які обумовлені сучасними глобалізацій ними процесами (зокрема, в царині інформаційного обміну), такими як виникнення «мережевої дипломатії».Item Асиметрії торговельної інтеграції України та ЄС(ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», 2018) Балежентіс, Альвідас; Baležentis, Аlvydas; Яценко, Ольга Миколаївна; Yatsenko, Olha; Яценко, Ольга НиколаевнаРозкрито питання двосторонньої торговельної інтеграції внаслідок реалізації поглибленої і всеохоплюючої зони вільної торгівлі між Україною та ЄС, яка дала змогу країнам перейти від партнерства і співробітництва до політичної асоціації та економічної інтеграції. Охарактеризовано ретроспективу становлення двосторонньої співпраці та основні положення четвертого розділу «Торгівля і питання, пов’язані з торгівлею». Встановлено, що торговельно-економічні відносини в рамках реалізації Зони вільної торгівлі з ЄС створюють низку переваг та загроз. Доведено, що наслідком торговельної інтеграції стала модернізація торгової політики України та визначено її основні домінантами: зростання товарообороту між країнами та зростання частки європейських країн в структурі зовнішньої торгівлі України; зменшення ввізних мит; покращення умов доступу до ринку; гармонізація законодавства; встановлення тарифних квот; істотне зниження нетарифних бар’єрів у торгівлі; домовленості країн стосовно удосконалення роботи митниць; гармонізації системи технічного регулювання; системи стандартизації, метрології, оцінки відповідності та ринкового нагляду; санітарних та фітосанітарних заходів; посилення захисту прав інтелектуальної власності. Здійснено прогнозування та моделювання зовнішньоторговельного обороту між Україною та ЄС товарами в цілому, та товарами АПК зокрема, на основі використання гравітаційної моделі. Зпрогнозовано позитивну динаміку зростання товарообороту внаслідок реалізації ПВЗВТ між Україною та ЄС. Визначено, що для агропродовольчих товарів сценарій більш оптимістичний, що пояснюється домінуванням торговельних преференцій для цієї галузі. Обґрунтовано зростання залежності економічного зростання України від експорту.Item Глобальні детермінанти і моделі фінансування інновацій(ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», 2018) Гечбая, Бадрі; Hechbaia, Badri; Панченко, Євген Григорович; Panchenko, Yevgen; Панченко, Евгений Григорьевич; Рудуха, Наталія ЄвгенівнаВ статті розкрито концептуальні основи фінансування інноваційної діяльності в сучасних умовах. Оскільки інноваційний розвиток всіх суб’єктів глобальної економіки відіграють ключову роль у забезпеченні їх конкурентоспроможності, переважна більшість транснаціональних корпорацій і країн намагаються створити найбільш дієві варіанти фінансування інноваційної діяльності. Досліджено взаємозв’язок між різними індексами інноваційної діяльності та індикаторами розвитку національних економік. Узагальнено європейську практику фінансування інноваційної діяльності на основі аналізу регіональної програми «Горизонт-2020» та систем інноваційної локалізації. Дана характеристика законодавчих і нормативних рішень, які регламентують інноваційну діяльність в Україні. Систематизовано сучасні підходи до фінансування інноваційної діяльності і зроблено висновок про нагальну необхідність формування цілісної системи фінансування інноваційної діяльності. Аналіз світового досвіду інноваційного менеджменту в розвинутих країнах і провідних глобальних компаніях свідчить про доцільність використання альтернативних джерел фінансування інноваційної діяльності на конкретних стадіях циклу створення та реалізації нововведень. На прикладі розвинутих країн виявлені можливості державної підтримки діяльності інноваційно орієнтованих фірм. Предметом спеціального дослідження стала діяльність бізнес-ангелів і венчурних фондів щодо підтримки радикальних інновацій. Виявлені проблеми і обґрунтовані напрями посилення впливу міжнародних і національних банків у фінансуванні інноваційної діяльності. В заключній частині статті на основі порівняльного аналізу структури фінансування НДДКР по окремим країнам і секторам запропоновані пропозиції щодо визначенні пріоритетних напрямів фінансування інновацій.