Модернізація фінансової політики підприємства: імперативно-диспозитивний підхід
Loading...
Date
2020
Journal Title
Journal ISSN
Volume Title
Publisher
ДВНЗ «Київський національний університет імені Вадима Гетьмана»
Abstract
Визначено, що з використанням імперативного підходу до імплементації фінансової політики підприємства, альтернація рішень можлива лише по завершенні процесу при переході до наступної детермінації
імператив або, в процесі нагальної альтернації, наявна система прийняття рішень втрачає свою актуальність. Звідси, перше і друге призводять до появи часових і функціональних лагів у системі, зниженні ефективності, збільшенні витрат часу і ресурсів, подовженні управлінських, а
відповідно, операційного і фінансового циклів, що в свою чергу нівелює економічну і агерентну сутність фінансової політики саме як політичного
комплексного процесу.
Обґрунтовано ієрархічну особливість імперативізації фінансової політики
підприємства, яка визначає наслідковий порядок розробки її детермінант — категоричними імперативами для неї виступатимуть дії з метою реалізації цілей і завдань розвитку підприємства, а дії щодо власної модернізації — відповідно, гіпотетичними. Водночас, надання гіпотетичності
модернізаційним імперативам фінансової політики знижує їх роль в забезпеченні реалізації модернізаційних імперативів підприємства.
Узагальнено визначення алгоритму як чітко детермінованих інструкцій
до послідовних дій, що ґрунтуються на чітко таргетованих проміжних і
кінцевих результатах. Що, в свою чергу, опосередковує можливість впровадження системи точкового контролю виконання алгоритму шляхом
визначення маркерів і формулювання їх параметрів з встановленням меж
граничних відхилень. Синтез сформульованого нами визначення алгоритму з описаним імперативно-диспозитивним підходом до імплементації
фінансової політики підприємства та її агерентна сутність, дозволяє
припущення про доцільність і можливість алгоритмізації політичного фінансового процесу. При цьому, альтернативність і безальтернативність диспозиції означитиме відповідно наявність чи відсутність альтернативних алгоритмів рішень, тобто наявність чи відсутність «свободи
маневру» елементів системи.
Визначено, що алгоритмування на основі маркерів таргетів надає можливість реалізації механізму вбудованого контролю та оперативного реагування на зміну поточних умов життєдіяльності компанії не з позиції
перебудови алгоритмів, а в розрізі зміни параметрів маркерів таргетів.
При цьому, таргети мають бути чітко корелювати з відповідними системами політики і суб’єктами відповідальності.
It has been determined that using the imperative approach to the
enterprise financial policy implementation, the alternation of decisions is possible
only after the process ends, that is during the transition to the next determination
of the imperatives or, in the process of acute alternation, the existing decisionmaking
system loses its relevance. Hence, the first and the second lead to the
appearance of time and functional lags in the system, a decrease in efficiency,
an increase in the time and resources spent, lengthening of management, and,
accordingly, operational and financial cycles, which in turn eliminates the
economic and agerent essence of financial policy as a political complex process.
Hence, the first and the second lead to the appearance of time and functional
lags in the system, a decrease in efficiency, an increase in the time and
resources spent, lengthening of management, and, accordingly, operational and
financial cycles, which in turn eliminates the economic and agerent essence of
financial policy as a political complex process.
The hierarchical feature of the enterprise financial policy imperativeness is
substantiated, which determines the consequential procedure for its
determinants development — categorical imperatives for it will be actions to
achieve the goals and objectives of enterprise development, and actions
concerning own modernization — accordingly become, hypothetical. At the same
time, provided hypotheticalness to the modernization imperatives of financial
policy reduces their role in ensuring the implementation of modernization
imperatives of the enterprise.
The definition of the algorithm as clearly determined instructions for sequential
actions based on clearly targeted intermediate and final results was generalized.
This, in turn, mediates the possibility of introducing a system of point control of
the algorithm execution by determining markers and formulating their parameters
with the establishment of the limits of maximum deviations.
Synthesis of our definition of the algorithm with the described imperativedispositive
approach to the implementation of financial policy of the enterprise
and its agerent essence, allows assumptions about the feasibility and possibility of the political financial process algorithmization. In this case, the alternative and
non-alternative disposition means, respectively, the presence or absence of
alternative decision algorithms, that is, the presence or absence of «freedom of
maneuver» of the system elements.
It was determined, that algorithm based on target markers provides an
opportunity to implement a mechanism of built-in control and prompt response to
changes in current economic conditions of the company not from the standpoint
of algorithm restructuring, but in terms of changing parameters of target markers.
In doing so, targets should be clearly correlated with the respective policy
frameworks and stakeholders.
Description
Keywords
фінансова політика підприємства, імператив, диспозиція, алгоритм, таргет, маркер, enterprise financial policy, imperative, disposition, algorithm, target, marker
Citation
Єрешко Ю. О. Модернізація фінансової політики підприємства: імперативно-диспозитивний підхід / Єрешко Ю. О., Товмасян В. Р. // Моделювання та інформаційні системи в економіці : зб. наук. пр. / М-во освіти і науки України, ДВНЗ «Київ. нац. екон. ун-т ім. Вадима Гетьмана» ; [редкол.: О. Є. Камінський (відп. ред.) та ін.]. – Київ : КНЕУ, 2020. – Вип. 100. – С. 59–70.