Порівняльно-правовий аналіз окремих підстав примусового припинення права власності
No Thumbnail Available
Date
2026
Authors
Journal Title
Journal ISSN
Volume Title
Publisher
Видавничий дім «Гельветика»
Abstract
У статті проведено комплексний порівняльно-правовий аналіз окремих підстав примусового припинення права власності, зокрема, конфіскації, реквізиції та інституту визнання необґрунтованими активів та їх стягнення у дохід держави. Проведено правовий аналіз конфіскації в межах кримінального та цивільного права, узагальнено їх спільні базові ознаки та встановлено, що конфіскація поєднує елементи приватноправового та публічно-правового регулювання. Досліджено інститут визнання необґрунтованими активів та їх стягнення у дохід держави як різновид цивільної конфіскації, що застосовується у порядку цивільного судочинства та спрямований на протидію необґрунтованому збагаченню осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Визначено його правову природу, особливості застосування та місце у системі примусового припинення права власності. Проаналізовано реквізицію як форму примусового відчуження майна публічно-правового характеру, що застосовується в умовах надзвичайних обставин, воєнного або надзвичайного стану у позасудовому порядку з обов’язковим відшкодуванням його вартості. Визначено характерні ознаки реквізиції, підстав її застосування та встановлено необхідність додаткового нормативного врегулювання переліку майна, яке може бути примусово відчужене. Підкреслено необхідність удосконалення правового регулювання процедури отримання компенсації вартості майна у разі застосування реквізиції, а також забезпечення належних гарантій захисту права власності. Доведено, що конфіскація та визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави мають санкційний характер, застосовуються, як правило, на підставі судового рішення та передбачають безоплатне вилучення майна у власність держави. Натомість реквізиція не має каральної природи, не пов’язана з вчиненням правопорушення і виступає адміністративним інструментом держави, який застосовується в умовах надзвичайних обставин, воєнного або надзвичайного стану з метою задоволення публічних потреб із обов’язковим відшкодуванням вартості майна.
The article provides a comprehensive comparative legal analysis of selected grounds for the compulsory termination of property rights, in particular confiscation, requisition, and the institution of the recognition of assets as unjustified and their subsequent recovery in favour of the state. A legal analysis of confiscation within both criminal and civil law is carried out, its common fundamental features are summarized, and it is established that confiscation combines elements of both private and public law regulation. The institution of the recognition of assets as unjustified and their recovery in favour of the state is examined as a form of civil confiscation applied in civil proceedings and aimed at counteracting unjustified enrichment of persons authorized to perform the functions of the state or local self-government. Its legal nature, specific features of application, and its place within the system of compulsory termination of property rights are determined. Requisition is analyzed as a form of compulsory expropriation of property of a public-law nature, applied under extraordinary circumstances, martial law, or a state of emergency through an out-of-court (administrative) procedure with mandatory compensation for its value. The characteristic features of requisition and the grounds for its application are identified, and the need for further legal regulation of the list of property subject to compulsory expropriation is established. The necessity of improving the legal regulation of the procedure for compensation for the value of property in cases of requisition, as well as ensuring adequate guarantees for the protection of property rights, is emphasized. It is established that confiscation and the recognition of assets as unjustified have a sanctioning nature, are generally applied on the basis of a court decision, and involve the gratuitous transfer of property into state ownership. In contrast, requisition does not have a punitive nature, is not related to the commission of an offence, and serves as an administrative instrument of the state used under extraordinary circumstances, martial law, or a state of emergency to meet public needs with mandatory compensation for the value of the property.
Description
Keywords
підстави припинення права власності, примусове припинення права власності, санкція, конфіскація, визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, цивільна конфіскація, реквізиція, grounds for termination of property rights, compulsory termination of property rights, sanction, confiscation, recognition of assets as unjustified and their recovery in favour of the state, civil confiscation, requisition
Citation
Князєва А. С. Порівняльно-правовий аналіз окремих підстав примусового припинення права власності / Князєва А. С. // Київський часопис права : наук. журн. / М-во освіти і науки України, Київ. нац. екон. ун-т ім. В. Гетьмана, Навч.-наук. ін-т «Юрид. ін-т» ; [редкол.: О. В. Кузьменко (голов. ред.) та ін.]. – Київ : Вид. дім «Гельветика», 2026. – № 2. – С. 35–42.